Святі про часте Причастя
З літургії Івана Золотоустого:
Прийміть, споживайте — це є Тіло Моє, що за вас ламається на відпущення гріхів. Пийте З неї всі, це є Кров моя Нового Завіту, що за вас і за многих проливається на відпущення гріхів. Тому і ми, споминаючи цю спасенну заповідь і все, що ради нас сталося: хрест, гріб, воскресіння на третій день, на небо вшестя, праворуч сидіння, друге і славне знову пришестя... Твоє від Твоїх Тобі приносимо за всіх і за все!
Праведний Іван Кронштадтський:
"О, яке це велике щастя! Господь входить в грішну душу і знищує в ній всі беззаконня, і душа людини стає домом Божим. Таким чином, Спаситель залишив нам спадок – звершувати літургію та приймати Його животворче Тіло і Кров.
Літургія – це дивовижний дар Ісуса Христа. Літургія – це міст, яким можна перейти до вічного життя. Пам'ятайте: це заповідь Ісуса Христа! Проходьте цим золотим мостом, який врятує від безодні пекла. Не слухайте, улюблені, тих людей, які віддаляються від чаші Спасителя. Це нещасні, заблукані, жалкі люди, далекі від Христової ріки; вони падають у безодню. Дорогі мої, любіть Божественну літургію, вважайте свій день втраченим, якщо ви не змогли бути на літургії, особливо в свято. Святий Іван Златоуст говорить, що Божественна літургія – великий дивовижний дар; ангели Божі завидують нам, людям, яким даровано щастя – приймати Божественне Тіло і Кров".
"Господь, з Ким я щодня з'єднуюсь через святе причастя, підкріпляє мене. В іншому випадку, де б я міг отримати силу для такого постійно посиленого служіння, яким намагаюсь служити на славу святого Його імені та на спасіння ближніх моїх".
"Як вони можуть очистити свій розум? Як просвітять його? Прикрасять всі сили душевні, не приймаючи Тіла та Крові Господа нашого, які є істинним очищенням, істинною красою, істинним освяченням та благородством душі?"
"Ми, як леви, що дихають вогнем, відходимо від цього святого столу, стаючи жахливими для диявола, маючи в собі і нашого Главу Христа, і ту любов, яку Він нам виявив. Ця Кров робить образ нашої душі царським сяючим, народжує незрівняну красу, не допускає засохнути благородству в душі, постійно її поливаючи та живлячи. Ця Кров, гідно приймаюча, виганяє від нас злих духів, а ангели приваблюються, разом з Владикою ангелів. Бо демони втікають, коли бачать Кров Господню, а ангели збираються. Вона – спасіння наших душ, нею радіє душа, нею прикрашається, нею зігрівається, вона робить наш розум яснішим від вогню, вона робить нашу душу чистішою за золото. Ті, хто приймають цю Кров, стоять поруч із ангелами та найвищими духами, одягнуті в ту ж самий, що й у них, царський у одяг і мають духовну зброю. Але я ще не сказав про найвеличніше: ті, хто приймають, одягаються в Самого Царя".
Святитель Кирил Олександрійський:
"Завдяки причастю ми очищуємось від усякої душевної нечистоти і отримуємо готовність і ревнощі до добра: шляхетна Кров Христа не лише визволяє нас від тління, але й від усякої нечистоти, схованої усередині, і не дозволяє нам охолонути в недбалості, а робить нас більш палкими в дусі".
"У нас має бути тільки один смуток - той, що ми не прийняли цю трапезу. Дії цього таїнства відбуваються не силою людською.
Той, Хто вчинив їх тоді, на тій вечері, і тепер вчиняє їх. Ми займаємо місце служителів, але освячує і перетворює дари Сам Христос. Нехай тут не буде жодного Юди, жодного срібнолюбця. Якщо, хто не є учнем Христовим, то нехай відступить: трапеза не приймає тих, хто не такий. "С учнями Моїми, - говорить Христос, - справлю Пасху" (Мф. 26: 18). Це та сама трапеза, яку пропонував Христос, і вона нічим не менше, ніж та".
Святитель Кіпріан Карфагенський:
"Не будьте ліниві наближатися до чаші життя, безсмертя, любові та святині, але наближайтеся з благоговінням перед Богом і вірою. А той, хто не бажає цього і не радіє цьому, той не любить Ісуса Христа, той не отримає Духа Святого і, відповідно, не ввійде в Царство Небесне".
Праведний Іван Кронштадтський:
"А ось запитаю я тебе, людино, чи відчуваєш ти духовний голод і спрагу споживати життєвий, надприродний колос і зерно подвійно зрощене – Тіло та Кров Христа Життєдавця, істинного небесного Хліба, що дає життя світові? Якщо не відчуваєш цей спасительний голод, то це означає, що ти духовно мертвий. Людина, яка починає одужувати або здорова, природно відчуває голод і спрагу. Скільки ж цих мерців в Росії, в Православній Церкві, не відчуваючих цю спасительну спрагу? Це повна темрява! Безліч розумників зовсім не бувають на причасті, безліч людей рідко ходять, багато лише раз на рік причащаються. А Господь кожного дня закликає: 'Прийміть, їжте... Пийте з неї всі...' (Мф. 26: 26–27) – але ж немає тих що їдять і п'ють"
"Як вони можуть розпалити в своїх серцях божественну любов, духовну радість, божественний мир та інші плоди і дари Святого Духа, не причащаючись Тіла і Крові Возлюбленого Сина Отця, Єдиносущного Духу Святого, Який є сущою радістю та миром нашим, за словами апостола, і джерелом всіх благ?" – дивувався святий Григорій Богослов. – "Я приголомшений і дивуюся, як можуть християни в сучасний час святкувати неділю чи інші свята року та радіти духовно істинною радістю, якщо вони не приймають постійно святе причастя, яке є приводом і причиною для свята і торжества".
Святитель Кирил Олександрійський:
"Як зможуть вони загасити полум'я пристрастей, якщо не причащаються непорочних таїн, що виганяють неміч, втихомирюють сувору боротьбу плоті та вмертвляють пристрасті. І так вірно, що ті, хто непостійно причащаються, втрачають усі небесні й божественні блага. До того ж порушують заповіді Господні, як ми говорили раніше, і правила апостольські, і Соборів, і всіх святих, до яких ми зверталися, і винні, аж до відлучення від Церкви, яке встановили божественні апостоли і Апостольський Собор. Вони дали свободу і місце дияволу, відкладаючи причастя, щоб він ввів їх у різні гріхи та інші спокуси".
Преподобний Паладій розповідає про авву Макарія Єгипетського, що, після того як він зцілив ту жінку, яка через диявольське сприяння здавалася людям конем, він дав їй таку пораду і сказав: "Жінко, ніколи не будь відсутня на причасті Христових Таїн, але причащайся часто, бо це диявольське діяння трапилося з тобою через те, що ти не причащалася п'ять тижнів, і від того диявол знайшов місце і докучив тобі".
Преподобний Никодим Святогорець:
"Отже, улюблений мій, якщо ти хочеш запалити у своєму серці божественний поклик і набути любові до Христа, а з нею набути й усіх інших чеснот, часто приступай до святого причастя - і тоді насолодишся тим, чого бажаєш. Адже неможливо будь-кому не полюбити Христа і не бути улюбленим від Христа, якщо він безперестанку причащається Його святих тіла і крові. Це відбувається природним чином".
"Що ще доброго хотів би ти, християнине, отримати і не отримав би від святого причастя? Хочеш святкувати щодня? Хочеш святкувати Світлий Великдень, коли забажаєш, і радіти радістю невимовною в цьому сумному житті? Безперестанно вдавайся до таїнства і причащайся з належною підготовкою, і тоді ти насолодишся тим, чого бажаєш. Адже справжня Пасха і справжнє свято душі - це Христос, Який приноситься в жертву в таїнстві, як каже апостол, а слідом за ним і божественний Златоуст: "Чотиридесятниця один раз на рік буває, а Великдень - тричі на тиждень, а іноді і чотири, точніше - стільки разів, скільки ми захочемо, бо Великдень - це не піст, а приношення і жертва, яка буває на кожному зібранні".
"Якщо наше життя в Господі і Він каже, що в Ньому той, хто вкушає тіла і крові Його, то тому, хто прагне життя, як можна рідко причащатися? Вам хто заважає примудритися частіше приступити до таїнств? Тільки порожнє повір'я. У нас стали слова "Зі страхом Божим і вірою приступіть" порожньою формою. Ієрей Божий кличе, а ніхто не йде... і ніхто до того ж не помічає непослідовності в цій невідповідності поклику Божому... і на вечерю Божу".
Що властиво тим, які їдять Хліб і п'ють Чашу Господню? - Дотримуватися невпинної пам'яті про Померлого за нас і Воскреслого. Жити до того не для себе, але для Померлого за них і Воскреслого.
Ти усиновлений Богу Таїнством Святого Хрещення, ти вступив у найтісніше єднання з Богом у Таїнстві святого Причастя - підтримуй усиновлення, підтримуй єднання.
Як земний хліб через закликання на нього Бога вже не є звичайним хлібом, але вже є Євхаристія, що складається із земного і небесного, так і тіла наші, долучаючись до Євхаристії, вже не тлінні, але мають надію Воскресіння.