«… і ЦУР тобі, і ПЕК тобі»

У дитинстві часто чув доброзичливе побажання – шутку «… і ЦУР тобі, і ПЕК тобі», а тепер захотів побільше довідатись про тих ЦУРів і ПЕКів із інтернету. А там найшов про них такої всякої - всячини, що ніяк не тулиться до купи. Але в основному їх характеризують, як негативні персонажі.

А для мене все це колись уявлялось досить просто: тепла і лагідна піч у старій і затишній українській хаті, де надійне функціонування тієї печі забезпечували ЦУР і ПЕК.

Ми вже нічого не знаємо про тих духів, що існували у життєвому просторі наших пращурів, але неможливо уявити собі, щоб до такої св’ятості, як ПІЧ, люди могли допустити щось зле і нечисте.

Піч - це не вогнище, що попало туди не покладеш, до печі треба нарубати дров із нарізаних ЧУРОК (ЦУРОК), а для розпалу ще і назбирати трісочок (ЦУРПАЛОК). От усі ці порубані на дрова ЦУРКИ і дрібні ЦУРПАЛКИ і були втіленням ЦУРА. Нині слово «ЦУРАТИСЬ» означає відокремлюватись, або відділятись.

Думаю, що сьогодні еквівалентом виразу «ЦУР тобі» була би фраза «Хай завжди біля твоєї печі лежать хороші дрова».

Інформацію про ПЕКА нам зберегли такі слова як СПЕКА, ПЕКЛО, ПЕЧЕ, і всі вони означають певний температурний режим процесу, або середовища.

Вважаю, що побажання «ПЕК тобі» сьогодні звучало би так: «Хай завжди у твоїй печі температурний режим буде таким, як треба».

Але з того всього ще цікаво дізнатися, де християнство взяло слово «ПЕКЛО», яке явно демонструє своє походження від того язичницького «ПЕКА», і що могло означати це слово спочатку.

Відомо, що слово «ПІКЛУВАННЯ» раніше означало процес консервування м’яса у гарячій золі прогорілого вогнища, і,очевидно, воно спочатку звучало, як «ПЕКЛУВАННЯ». Із цього виходить, що прогоріле до певного стану вогнище колись називалось «ПЕКЛОМ».

Дивно ще те, що християнське поняття «ПЕКЛО» надійно заслонило у нашій пам’яті не тільки язичницького ПЕКА, а і дуже корисну технологію ПЕКЛУВАННЯ м’яса.