Про щось ефімерне

Ще і сьогодні люди часто пояснюють свою неадекватну поведінку тим, що «якась МАНА найшла на мене». Та дивно ще те, що дуже багато слів якими ми користуємося в наш час, походять від тієї «МАНИ», наприклад: «ЗАМАНИТИ», «ОБМАН», «ЗМАНИТИ», «МАНІВЦІ», «МАНІР», «МАНЕРА», «МАНІРНІСТЬ», «МАНАТКИ», можливо «МОНІСТО» (намисто) і «ТУМАН» є з тієї ж обойми.

У своїй більшості ці слова натякають на позитивне сприйняття чогось гарного на вигляд. Наприклад: «МАНАТКИ» і «МОНІСТО» однозначно були прикрасами; «МАНЕРА» і «МАНІРНІСТЬ» означали вишукану поведінку; «МАНІВЦІ» і «МАНІР» – це був вибір людською уявою кращого варіанту події чи об’єкта.

Можливо, що МАНА був містичним духом, який створював позитив, викликав духовне піднесення, або провокував позитивне сприйняття ситуації. Але це був НЕЗАЛЕЖНИЙ ДУХ, він міг до людини як приходити так і покидати її.

От чому на сьогодні у слова «МАНА» збереглось значення чогось не реального і містичного. Воно і тоді не означало нічого реального, це тільки був такий стан людини, який ми сьогодні називаємо «ДУХОВНИМ ПІДНЕСЕННЯМ», або «ТВОРЧИМ ЗЛЕТОМ».

Дуже можливо, що прикраси і хороші манери були ритуальними діями, які демонстрували повагу до МАНИ.