"КОШ" із часів Трипілля

Для початку згадаємо найбільш вживані слова з коренем «КОШ»:

«КОШАРА», «КОШИК», «КИШЕНЯ», «КОШЕЛЬ», «КОШ», «КОШМАР», «ПРИКОШКАТИ», «КОШЛАТИЙ», «дати ВІДКОША», «РОЗКІШ», «КОСИТИ». Слова кошт, куш, коштовності і каштелян розглядати не будемо, тому що це сучасне утворення і свого значення вони не змінювали.

Серед перерахованих слів тільки слово «КОШМАР» дає нам можливість стверджувати, що слова «КОШ» і «МАРА» були, як мінімум, ровесниками і «КОШ» був поселенням цих МАР.

Та якби там не було, але за часів Трипілля слово «КОШ» було у вжитку, і таке ствердження можливе тому, що по територіях міграції трипільців до далекої Індії, туземні кочові племена під впливом ОРІЇВ також почали називати свої тимчасові поселення «КОШ».

Із раніше згаданого такі слова як «КОШАРА», «КОШИК», «КИШЕНЯ», «КОШЕЛЬ», і «КОШ» не потребують пояснень до свого значення, а можливі версії первинних значень решти згаданих слав такі:

1)      ПРИКОШКАТИ – залучити до свого кошу;

2)      КОШЛАТИЙ – той у кого волосся стирчить із під шапки;

3)      дати ВІДКОША – не пустити у свій кош;

4)      РОЗКІШ – великий, або заможний кош;

5)      КОСИТИ (КОШИТИ) – заготовляти сіно для коша.

До того всього ще треба зазначити, що ніяке запозичене слово не може мати такого широкого мовного розгалуження, яке має слово «КОШ».