Кримська мова - це континуум мов і говірок, якими розмовляли чи розмовляють 5 етносів

Алі Татар-заде

У текстах я часто вживаю термін "кримська мова". Оскільки це іноді викликає питання, маю час та натхнення пояснити, чому мною обрана саме ця термінологія.
У короткому визначенні, це мова кримських народів - не всіх, але більшості з них, насамперед корінних.
Мова кримських татар поділяється на три великих діалекта - шивєси. Це степовий (чьоль шивеси, карачьоль шиве), який охоплює пустельну північ, а колись був розповсюджений від Одеси до Маріуполя. Середньої полоси (орта-йолак шивеси) - мова передгірря від західного до східного берегів Чорного моря. І південнобережний діалект (яли бою шивеси), на якому колись розмовляли мешканці сьогоднішньої "курортної полоси".
Ці мови порівняно віднедавна творять єдиний прострово-часовий та мовний континуум.
1) В ранні часи Кримського ханства, коли півострів був тісно пов'язаний з материковими Малою та Великою Ногайською ордою, Астраханським ханством, а пізніше з сучасними материково-українськими землями (Джамбуйлук, Єничкуль, Єдисан, Буджак) - це був найпоширеніший койне, на якому розумілись поміж собою ногайці, народи Кавказу, Криму та усього Північного Причорномор'я.
2) Згодом, в наслідок турецького захоплення Південого Берегу, в майбутній "курортній" зоні зформувався діалект яли-бою (узбережжя), в якому значний вплив відіграли турецькі традиції діловодства, поезії і писемності, у свою чергу залежні від арабської та особливо перської літературних традицій. Також до окремих говірок (таршиве) входили слова і граматичні оберти, запозичені в греків, італійців, візантийців. На початку ХХст. просвітник Ісмаїл Гаспринський зформував на основі ялибойського діалекту, але із залученням інших, першу літературну норму - зі своїми чіткими правилами. Через змішання в ній двох основних груп - огузької та кипчацької - він вважав її майбутнім койне для всіх тюркських народів світу, від Туреччини до Сибіру.
3) Третій діалект, середній, уходить корінням в далеке і славне половецьке (кипчацке, куманське, кунське) минуле. Саме його було взято за основу сучасної кримськотатарської літературної норми, як народний, демотичний варіант, після встановлення радянської влади. Тоді ж було відкинуто спочатку арабицю, а потім і латиницю, замінене слов'яницею, що досі викликає багато нарікань.
Але на цьому кримський континуум мов, що я зву для простоти "кримською мовою", далеко не вичерпується.
4) Наймаліший з кримських корінних народів, що зберігся до нашого часу - кримчаки - має свою мову, "кримчак тиль", що є уникальною формою іншого давнього койне - мови "чагатай", якою колись розмовляли поміж собою Синя та Біла орда. До мови кримчаків включено багато запозичень з турецької та іврит. Наскільки важливо знати кримчацьку мову в континуумі "кримської мови", надам лише один приклад. Давня назва місцевості навколо сучасного Севастополя записана як Ахтіяр. Кримчак скрізь свою мову розуміє прозрачність цієї назви - Ехтійар означає "старий, давній". А вже у кримськотатарській мові, де за це відповідальне "ескі" або маловживане "іхтіяр", смисловий зв'язок втрачається - аж настільки, що кримські татари перейменували його на Ак'-Яр, "білий яр". До ХХ ст. кримчацька мова записувалась єврейським письмом, що допомогло законсервувати сталі фонеми на багато століть.
5) Наступний народ що входить до континууму "кримська мова" - це караїми. Мова караїмів, "карай тілі", розпадається на три діалекти, близькі в цілому до літературної норми чи "середнього діалекту" кримтатарської. Це власне кримський діалект ("лєшон татар"), мова литовських караїмів ("лешон кєдар") і щезаюча повністю в наші дні мова караїмів Галічу й Луцьку. Вони настільки відійшли один від одного, через різний відсоток слов'янизмів, ідішизмів, івритизмів та персизмів, що технично це різні мови, які становлять континуум. А цей континуум, як ми вже казали, у свою чергу входить до іншого - "кримської мови".
6) Народ, який проживає сьогодні за межами Криму, проте зберігає за собою моральне право вважатись кримським - це уруми, або тюркомовні приазовські греки. Їхня мова ("урум ділі") має аж чотири діалекти, які повільно вмирають на сьогоденному Донбасі. А колись ціми діалектами розмовляли греки від Севастополя до Керчі, творився епос, велась середньовічна хроника. Подібно до того, як караїми і кримчаки паралельно до "татарської" користувались біблейською мовою для священослужінь та листування з далеким закордонням, так само в урумів паралельно існувала або церковна грецька, або сусідні румейські говірки. Відповідно, всі чотири діалекти урумської містять багато елінізмів. В середновіччі для запису мови використовували грецьку візантийську абетку.
7) Народ, який колись був настільки вкоренівся у Криму, що ледь не став місцевим - кримські вірмени. Він мав своє торгове койне - вірмено-кипчацьку ("хипчах тілі"), власне письмо - кругле вірменське "болонгір", багату літературу, розквіт якої прийшовся на епоху Відродження, охоплював торгівельні міста Східної Європи (Кафа, Солхат, Акерман, Яси, Кам'янець, Луцьк, Львів, Могилів і далі в бік Польщі та Молдови) і Закавказзя, і був повністю знищений внаслідок депортації 1778 року. Проте, він добре зберігся в літературних пам'ятках і чисельних словниках.
Підсумовуючи, зазначу наступне.
- Кримська мова - це континуум мов і говірок, якіми розмовляли чи розмовляють 5 етносів, 3 з яких проживають в Криму, 1 - в Приазов'ї, 1 - повністю втратив коріння. Він має близько 4 етнолектів, 7 регіоналектів та 10 діалектів.
- Кримська мова в різних варіантах має традицію запису в 6 абетках, не рахуючи правописів (слов'яниця, латиниця, арабиця, вірменське, грецьке і єврейське письмо), що є свого роду заявкою на уникальність.
- Українській державі слід розвивати цю мову як свою корінну, автохтонну, притаманну в різні історичні часи більше половини сучасної її теріторії. При розвитку враховувати саме як неподільну сталу єдність (континуум) і колективне надбання корінних та історичних народів України.
- Кримська мова є прямою спадкоємицею мови половців (куманів, кипчаків, кунів).
- В Середні віки кримська мова у формі мамлюцьких говірок досягала аж Єгипту на півдні, Біларусі і Литви на півночі.
- В перспективі кримська мова може стати новим койне для тюркомовних народів Кавказу (ногайці, карачаї, балкарці, трухмени) в разі автономного життя ціх народів.

Пост спочатку надрукований тут: http://don-katalan.dreamwidth.org/1533796.html.