Як естонці відстояли свою незалежність від СРСР в серпні 1991 року

Цей текст написано спеціально до 27-ї річниці відновлення незалежності Естонії з використанням матеріалів телеканалу «Настоящее время». 20 серпня депутати Верховної Ради Естонської Республіки проголосували за відновлення незалежності країни.

Але почався цей процес кількома місяцями раніше.

Наприкінці 1990-го — на початку 1991 року Естонія в кілька етапів відокремилася від СРСР, що доживав свої останні місяці. У листопаді 1990 року Верховна Рада Естонської РСР анулювала декларацію від 22 липня 1940 року про входження ЕРСР в СРСР, а потім ухвалила декларацію про суверенітет.

30 березня 1990 було прийнято постанову про державний статус Естонії: тодішній глава СРСР Михайло Горбачов своїм указом оголосив його недійсним. А в травні в Естонії було припинено використання герба, прапора і гімну Естонської РСР як державних символів і відновлено дію Конституції Естонської Республіки 1938 року.

Це прагнення до незалежності спробували обрубати члени ДКНС (Державного комітету з надзвичайно стану), які в серпні 1991 року організували переворот і спробували відсторонити від влади Горбачова і відновити СРСР.

Про переворот члени ДКНС оголосили 18 серпня 1991 року, а вже 19 серпня в аеропорту Талліна за наказом з Кремля приземлився військово-транспортний літак з десантниками на борту.

Наступного дня, 20 серпня, депутати Верховної ради Естонської республіки проголосували за відновлення незалежності Естонії. Історична подія вдалося показати в прямому ефірі на всю країну. Не дивно, що вранці 21 серпня десантники отримали наказ захопити Талліннську телевежу і припинити трансляцію місцевого телебачення.

Але зробити це не вдалося. На захист вежі вийшли беззбройні таллінці. Прості городяни і бійці добровольчої організації "Кодукайтсе" перекрили під'їзди до телецентру бетонними блоками і технікою. А на 22 поверсі телецентру бригада техніків і добровольців заблокувала приміщення, де знаходилися передавачі, в тому числі підтримують зв'язок з Фінляндією.

Журналісти готували вечірній випуск новин як в облозі.

«Одне було зрозуміло: треба було мовити будь-якою ціною! Це дійсно було так, - розповідає Андрес Райд, який в ті роки був репортером програми «Актуальна камера». — Люди не спали цілодобово, працювали, але це було чудово! В той час народ був такий єдиний, як, можливо, ніколи раніше і вже точно ніколи після цього».

У таллінців, які захищали телевежу, не було ненависті до військових, направлених в Естонію: «Ті, хто служили в радянській армії, знали, що це просто солдатики. Привозили їм бутерброди. І ворожого ставлення не було, за винятком деяких офіцерів», - розповідає Андрес Райд.

Про реальний стан справ в Москві оперативніше усіх повідомляло фінське телебачення.

Передачі з Гельсінкі в Естонії не глушили. Не бачили сенсу: радянські телевізори приймали сигнал в аналоговій системі SECAM, а фіни мовили в системі PAL. Але влада не врахувала того, що в країні з'явився унікальний напівкустарний винахід: декодер звуку і кольору. Такі пристрої наприкінці СРСР були майже в кожному естонському будинку.

21 серпня Таллінном розлетілися останні повідомлення з Москви про провал ДКНС, і місцеві жителі швидко розповіли новини солдатам з оточення. Пізніше з новинами змирилися і генерали. Наказ відходити десантники отримали о 19:02, і касету з кадрами, на яких танки їдуть з Талліна, саме встигли привезти в телецентр до випуску новин.

Будьте завжди в курсі політичних новин, підписавшись на канал HEADLINE у Telegram. По буднях ввечері публікуємо дайджест важливих публікацій від українських та світових медіа. Ми допомагаємо розібратись в політиці.

Також отримуйте наш дайджест у Messenger або на електронну пошту.