Економіка Конфедеративних Штатів Америки
Економіка південних штатів мала сільськогосподарську направленість, і опиралась на великі рабовласницькі плантації. Основними продуктами, виробленими на Півдні, були бавовна, рис, тютюн, цукровий очерет і зерно.
В 1860 штати майбутньої Конфедерації виробили продукцію на 155 млн. доларів США. Якщо б вони на цей момент вже були незалежною державою, то по богатству зайняли б четверте місце в світі.
В експорті США доля південних штатів складало 70%. Провідним експортним товаром була бавовна. Пізніше Конфедерація спробує використати своє майже монополістичне положення на ринку бавовни в якості інструменту тиску на європейські держави(особливо на Сполучені Королівства і Францію) в питанні визнання своєї незалежності.
Так наприклад, в 1860 році основна частина бавовни, імпортованого для потреб англійського текстильного виробництва – флагмана промислової революції, находила в країну через порт Ліверпуля. Більше 80% сировини пробувало з південних американських штатів. Керівники Конфедерації, з метою тиску на Сполучені Королівства, встановили заборону на експорт бавовни. Ціни відразу ж підскочили більш ніж в 4 рази – з 6 ¼ до 27 ¼ пенса за фунт бавовни. При цьому також різко скоротився імпорт - якщо в 1860 в країну ввезли 2,6 мільйона кип бавовни, то в 1862 – менше 72 тисяч.
До кінця 1862 року ткацькі фабрики в Англії звільнили приблизно половину своїх працівників, і чверть населення графства виживала виключно завдяки допомозі з бідності. Безробіття, недоїдання і бунти захлиснули північ Англії.
На цьому фоні були випущені так звані «бавовняні облігації». Головне, що привертало увагу в цих фунтових облігаціях з 7-відсотковим купоном і терміном погашення 20 років, – можливість їх обміну на бавовну по довоєнної ціною 6 пенсів за 1 фунт. Незважаючи на низку невдач армії південців, облігації зберігали високий курс майже до самого закінчення конфлікту: зростаюча потреба економіки в бавовні в роки війни привела до його подорожчала. Війська Конфедерації програвали битви при Геттісберге і Віксбург, але бавовна йшла вгору, а за ним спрямовувалися і облігації: з грудня 1863 по вересень 1864 їх ціна збільшилася вдвічі.
Втрата Нового Орлеану в кінці квітня 1962 року став ударом по економічній системі Конфедерації. Головний порт південців опинився в руках ворога, і тепер заради належного йому бавовни інвестор повинен був прорвати морську блокаду, причому двічі – по шляху туди і назад. Це призвело до зменшення потоку іноземних позик.
Зменшення зовнішніх позик змусило уряд Конфедерації почати емісію незабезпечених паперових грошей. Загальна сума випуску за час війни склала близько 1,7 млрд. доларів. До кінця війни долар Конфедерації коштував 1 цент в золотому еквіваленті проти 50 центів за долар північних. Гіперінфляція збільшувалася також за рахунок права органів місцевої влади випускати свої гроші. Нескладні по виконанню банкноти Півдня того ж стали легкою здобиччю фальшивомонетників. За роки Громадянської війни ціни на Півдні піднялися в середньому на 4000%, а на Півночі – всього на 60%.
За час війни виробництво бавовни впало з 4,5 млн. тюків(500 фунтів кожен) до 0,3 млн.. Кращі землі були перепрофілюванні на виробництво продовольства або залишені занедбаними. Законодавчі збори штатів прийняли постанови, що заохочують виробництво зерна і інших продовольчих товарів. Дефіцит продовольства, виникав в арміях і містах Конфедерації, в основному був викликаний не падінням виробництва, а в руйнування транспортної та грошової системи.
Грошовою одиницею Конфедеративних Штатів Америки став власний долар Конфедерації. Майже всі банківські запаси золота і срібла були забрані в казначейство Конфедерації і на початку війни пішли в Європу на оплату військових поставок.
