Біблія за рік .


ПСАЛМІВ 32

1 Псалом Давида. Радійте в Господі, праведні, бо праведним личить хвала.

2Прославляйте Господа на гуслах, співайте Йому в супроводі десятиструнного інструмента.

3Співайте Йому нову пісню, співайте гарно, з радісними окликами.

4Бо Господнє слово праведне, і всі Його діла вірні.

5Він любить милосердя і справедливість, Господньою милістю наповнена земля.

6Господнім словом непорушно встановлені небеса і подихом Його уст — уся їхня сила.

7Він збирає води морські, ніби в бурдюк, і безодню складає в сховища.

8Нехай уся земля боїться Господа, хай дрижать перед Ним усі, хто заселяє світ.

9Адже Він сказав — і сталося, Він звелів — і було створене.

10Господь руйнує наміри людей, відкидає задуми народів і відкидає наміри володарів.

11А Господня постанова залишається навіки; задуми Його серця — з роду в рід.

12Блаженний народ, для якого Господь є Його Богом, — народ, якого Він обрав собі в спадщину.

13Господь поглянув з неба і побачив усіх людських синів.

14Зі Своєї приготованої оселі Він глядить на всіх жителів землі.

15Той, Хто створив їхні серця, — кожному зокрема, — знає всі їхні діла.

16Царя не захистить велике військо, і велетня не спасе його могутня сила.

17Кінь ненадійний для спасіння, — його велика сила не спасе.

18Адже очі Господні на тих, які бояться Його, котрі покладають надію на Його милосердя,

19щоби спасти їхні душі від смерті, прогодувати їх під час голоду.

20Наша душа очікує Господа, бо Він — наш помічник і оборонець, —

21в Ньому розвеселиться наше серце, і на Його святе Ім’я ми надіємося.

22Господи, Твоє милосердя нехай буде на нас, оскільки ми на Тебе покладаємо надію

ДІЇ 4

Ув’язнення Петра та Івана

1 Коли вони промовляли до народу, підійшли до них священики, начальник сторожі храму та садукеї,

2 обурені тим, що вони навчали народ, проповідували воскресіння з мертвих в Ісусі.

3 Вони наклали на них руки і посадили у в’язницю до ранку, оскільки був уже вечір.

4 Багато з тих, які чули слово, повірили; кількість таких людей сягала п’яти тисяч.

Проповідь перед синедріоном

5 А наступного дня в Єрусалимі зібралися їхні начальники, старші й книжники;

6 і Анна — первосвященик, і Каяфа, і Іван, і Олександр, і всі інші, які були з первосвященицького роду;

7 поставивши їх посередині, вони допитувалися: Якою силою чи яким ім’ям ви це зробили?

8 Тоді Петро, сповнений Святим Духом, сказав їм: Начальники народу і старші [ізраїльські]!

9 Якщо нас нині допитують про добрий учинок хворій людині, як вона одужала,

10 то хай буде всім вам і всьому народові ізраїльському відомо: Ім’ям Ісуса Христа, Назарянина, Якого ви розіп’яли. Його Бог воскресив із мертвих; це Він зцілив того, хто стоїть перед вами.

11 Він є камінь, знехтуваний вами, будівничими, — камінь, що став наріжним.

12 І в нікому іншому немає спасіння, бо під небом немає іншого імені, даного людям, яким належить нам спастися!

Заборона говорити про Ісуса

13 Помітивши відвагу Петра й Івана і дізнавшись, що це люди невчені й прості, вони дивувалися, бо знали їх, що були з Ісусом.

14 І дивлячись на оздоровленого чоловіка, який стояв з ними, вони нічого не могли сказати проти.

15 Наказавши їм вийти із синедріону, вони радилися між собою,

16 кажучи: Що нам робити з цими людьми? Адже через них зроблено явне чудо, яке відоме всім, хто живе в Єрусалимі, — і не можемо того заперечувати.

17 Але щоби більше не поширювалося між народом, заборонімо їм [під загрозою], щоби далі нікому з людей не говорили про це Ім’я!

18 І, покликавши їх, наказали зовсім не говорити і не навчати в Ім’я Ісуса.

19 А Петро та Іван у відповідь сказали їм: Розсудіть, чи справедливо перед Богом більше слухати вас, аніж Бога?

20 Адже ми не можемо не розповідати про те, що бачили і чули!

21 Вони ж, погрозивши, відпустили їх, нічого не знаходячи, щоби покарати їх, — через народ, бо всі прославляли Бога за те, що сталося.

22А чоловік, з яким сталося це чудо зцілення, мав понад сорок років.

Спільна молитва віруючих

23 Коли їх відпустили, вони прийшли до своїх і переказали те, що їм говорили первосвященики і старші.

24 Ті, коли почули, однодушно піднесли голос до Бога й сказали: Владико [Боже], Ти, Котрий створив небо і землю, море й усе, що в них!

25 Який Святим Духом устами нашого батька, Твого слуги Давида, сказав: Чому розбушувалися люди, і народи задумали марноту?

26Зійшлися земні царі, зібралися правителі разом проти Господа та проти Його Христа!

27 Адже справді в цьому місті зібралися проти святого Слуги Твого Ісуса, Якого Ти помазав, — Ірод і Понтій Пилат із язичниками та людьми Ізраїлю,

28 аби здійснити те, що наперед призначила Твоя рука і Твоя воля, щоб воно сталося.

29 Тепер же, Господи, поглянь на їхні погрози і дай Своїм рабам з усією сміливістю говорити Твоє слово.

30 Коли простягнеш Свою руку для оздоровлення, ознак і чудес, щоби збувалися вони святим Ім’ям Твого слуги Ісуса!

31 І як вони помолилися, затряслося те місце, де вони були зібрані, і всі наповнилися Святим Духом і сміливо почали говорити Боже Слово.

Життя перших християн

32 Усі ті, які повірили, мали одне серце і душу; і ніхто нічого зі свого майна не називав власним, бо все було в них спільне.

33 Апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса, і велика благодать була на них усіх.

34 Не було між ними жодного нужденного. Бо ті, хто мав поле або дім, продавали їх та приносили кошти від проданого

35 і клали біля ніг апостолів, а кожному давалося те, чого хто потребував.

36 Так Йосиф, прозваний апостолами Варнавою, — що в перекладі означає «син потіхи», — левіт, родом з Кіпру,

37 мав поле; він продав його, приніс гроші й поклав біля ніг апостолів

ВИХІД 13

1І сказав Господь Мойсеєві, промовляючи:

2Посвяти Мені кожного первістка, який народжується першим, — першим виходить з кожного лона: від людини до тварини серед Ізраїльських синів. Кожний із них — Мій.

3І промовив Мойсей до народу: Запам’ятайте цей день, в який ви вийшли з Єгипту, з дому неволі, бо сильною рукою вивів вас Господь звідти. Тож не будете їсти заквашеного.

4Адже сьогодні ви виходите — у місяць нових колосків.

5І буде, коли Господь, твій Бог, введе тебе в землю ханаанців, хетів, аморейців, евейців, євусейців, ґерґесейців і ферезейців, про яку поклявся твоїм батькам, що дасть тобі, у землю, яка тече молоком і медом, — то здійснюватимеш це служіння цього місяця.

6Шість днів їстимете опрісноки, а сьомого дня — свято для Господа:

7Опрісноки їстимете сім днів, — не з’явиться в тебе заквашене і не буде в тебе закваски в усіх твоїх околицях.

8І сповістиш своєму синові того дня, кажучи: Це тому, що так учинив зі мною Господь Бог, коли я виходив з Єгипту.

9І воно буде тобі за знак на твоїй руці, наче пам’ятка перед твоїми очима, щоб Господній закон був на твоїх устах. Адже сильною рукою вивів тебе Господь з Єгипту.

10У визначений час будеш дотримуватися цього закону з року в рік.

11І буде, коли Господь, твій Бог, введе тебе в землю ханаанців, — як і пообіцяв твоїм батькам, — і дасть її тобі,

12то відділиш для Господа кожного чоловічої статі, хто першим вийшов з лона, — посвятиш Господу кожного чоловічої статі, який першим вийшов з лона, — і з худоби, і з твоїх домашніх тварин, які тобі народяться.

13А кожне, котре перше вийде з лона ослиці, заміниш вівцею. Якщо ж не заміниш, то викупиш його. За кожного первородного чоловіка з твоїх синів заплатиш викуп.

14Якщо ж після цього запитає тебе твій син, кажучи: Що це? — скажеш йому: Це тому, що сильною рукою вивів нас Господь з Єгипетської землі, з дому неволі.

15Та після того, як фараон зробився непоступливим, щоб нас не відпустити, Господь вигубив кожного первістка в Єгипетській землі — від первістків з-поміж людей до первородних із домашніх тварин. Тому я приношу в жертву Господу кожного із чоловічої статі, хто першим виходить із лона, і плачу викуп за кожного первістка з моїх синів.

16І буде це як знак на твоїй руці — непорушним перед твоїми очима, тому що сильною рукою вивів тебе Господь з Єгипту.

17Коли ж фараон відпустив народ, Бог не повів його дорогою Филистимської землі, хоча було ближче. Оскільки Бог сказав: Щоб часом не каявся народ, коли побачить війну, і не повернувся до Єгипту.

18І Бог повів народ в обхід, дорогою в пустелю, до Червоного моря, — в п’ятому поколінні вийшли сини Ізраїля з Єгипетської землі.

19Мойсей забрав із собою кості Йосифа, оскільки Йосиф узяв тверду клятву в Ізраїльських синів, кажучи: Вас неодмінно відвідає Господь, тож ви заберете звідси із собою мої кості!

20Рушивши із Сокхота, сини Ізраїля отаборилися в Отомі, поблизу пустелі.

21Бог же вів їх: удень — хмарним стовпом, щоб показувати їм дорогу, а вночі — полум’яним стовпом.

22Не зникав хмарний стовп вдень і полум’яний стовп вночі з-перед усього народу

ВИХІД 14

1І звернувся Господь до Мойсея, промовляючи:

2Скажи Ізраїльським синам, нехай повернуться і отаборяться напроти поселення між Маґдолом і між морем, напроти Веелсепфона, — перед ними станеш табором біля моря.

3Тож фараон скаже своєму народові: Сини Ізраїля — вони блукають по землі, бо їх затиснула пустеля.

4Я ж зроблю непоступливим серце фараона, і він кинеться навздогін за ними. Тож Я прославлюся через фараона та через усе його військо; і всі єгиптяни пізнають, що Я — Господь! І вони зробили так.

5Єгипетському цареві сповістили, що народ утік. І серце фараона і його слуг повернулося проти народу, і вони сказали: Що ж це ми зробили? Навіщо відпустили Ізраїльських синів, щоб на нас більше не працювали?

6Отже, фараон запряг свої бойові колісниці й узяв із собою весь свій народ,

7і взяв шістсот добірних бойових колісниць, усю єгипетську кінноту і начальників варти над усіма.

8Господь же зробив непоступливим серце фараона, єгипетського царя, і той погнався слідом за Ізраїльськими синами. Але сини Ізраїля виходили під могутньою рукою!

9І єгиптяни погналися вслід за ними, і знайшли їх, коли вони отаборилися біля моря; і вся кіннота, і бойові колісниці фараона, і його військо, і вершники — перед поселенням, напроти Веелсепфона.

10Тож фараон наближався. І, поглянувши, сини Ізраїля побачили очима: єгиптяни вишикувалися позаду них, і вони дуже налякалися. І заголосили Ізраїльські сини до Господа.

11Вони сказали Мойсеєві: Хіба ти вивів нас, щоб погубити в пустелі, чи не було гробниць у Єгипетській землі? Що це ти з нами зробив, вивівши з Єгипту?

12Хіба не ці самі слова ми говорили тобі в Єгипті, кажучи: Залиши нас, щоб ми служили єгиптянам? Адже краще нам працювати на єгиптян, аніж помирати в цій пустелі.

13Та Мойсей сказав народові: Будьте мужніми! Стійте і дивіться на спасіння від Бога, яке Він звершить для нас сьогодні. Бо такими, як побачили ви єгиптян сьогодні, більше не побачите їх повік!

14Господь воюватиме за вас, а ви мовчіть.

15Господь сказав Мойсеєві: Чому волаєш до Мене? Скажи Ізраїльським синам, нехай рушають.

16А ти візьми свій посох, простягни свою руку над морем і розділи його! І сини Ізраїля нехай пройдуть посередині моря сушею.

17І ось, Я зроблю серце фараона та всіх єгиптян непоступливим, і вони підуть слідом за ними. І прославлюся через фараона, через усе його військо, через колісниці та через його коней.

18І пізнають усі єгиптяни, що Я — Господь, як прославлю Себе через фараона, через колісниці та через його коней.

19І Божий ангел, який ішов перед табором Ізраїльських синів, піднявся і перейшов у їхній тил. Піднявся і стовп хмари з-перед їхнього обличчя і став позаду них.

20І він увійшов поміж табір єгиптян і поміж табір Ізраїля. І настала темрява та морок; проминула ніч, і за всю ніч вони не змішалися одне з одним.

21І простягнув Мойсей руку на море, і за цілу ніч Господь сильним південним вітром відігнав море і зробив море сушею, — вода розступилася.

22І ввійшли Ізраїльські сини на середину моря по суші, а вода була їм стіною праворуч і стіною ліворуч.

23Погналися ж і єгиптяни, — усі коні фараона, колісниці та вершники, — і ввійшли слідом за ними на середину моря.

24І сталося за ранішньої сторожі: у стовпі полум’яному й хмарному Господь поглянув на табір єгиптян і послав у табір єгиптян замішання.

25Він позв’язував осі їхніх колісниць і дуже ускладнив їм пересування. Тож єгиптяни сказали: Втікаймо від обличчя Ізраїля, бо Господь воює за них проти єгиптян.

26А Господь промовив до Мойсея: Простягни свою руку на море, і нехай повернеться вода на колісниці та на вершників, і нехай вона покриє єгиптян.

27І простягнув Мойсей руку на море, і на світанку вода повернулася на місце, а єгиптяни втікали під водою. Тож Господь кинув єгиптян усередину моря.

28Вода повернулася і покрила колісниці, вершників і все військо фараона, — тих, які ввійшли за ними в море. Не залишилося жодного з них.

29Сини ж Ізраїля пройшли сушею посеред моря, а вода була їм стіною праворуч і стіною ліворуч.

30І того дня Господь визволив Ізраїля з-під руки єгиптян. А на березі моря Ізраїль побачив мертвих єгиптян.

31Тож Ізраїль побачив сильну руку — те, що вчинив Господь єгиптянам. І народ став боятися Господа і повірив Богові та Мойсеєві, Його слузі.