Біблія за рік . Пс 35, Дії 7 , Вихід 19, 20

Псалмів 35

1 На закінчення. Псалом Господнього раба Давида.

2 Порушник закону вмовляє себе на гріх; нема Божого страху перед його очима.

3 Адже він поблажливо поставився до себе, аби не викрити свого беззаконня і не зненавидіти його.

4 Слова його уст — беззаконня і підступ; він не забажав зрозуміти, як чинити добро.

5 На своєму ліжку він думав про беззаконня, пустився на всяку недобру дорогу, не зненавидів зла.

6 Господи, Твоя милість на небі, а правда Твоя сягає до хмар.

7 Твоя праведність — наче Божі гори, Твої суди — глибока безодня. Господи, Ти спасаєш людей і тварин.

8 Як намножив Ти Свою милість, о Боже! Людські сини покладаються на захист Твоїх крил.

9 Вони оп’яніють від щедрот Твого дому, — Ти потоком Твоїх солодощів їх напоїш.

10 Бо в Тебе — джерело життя; у Твоєму світлі ми побачимо світло.

11 Продовж милість Свою до тих, які Тебе знають, і праведність Свою до тих, котрі праведні серцем.

12 Хай не наблизиться до мене нога гордого, і рука грішного хай не захитає мене.

13 Там упали ті, які чинять беззаконня, їх викинули геть — і не можуть вони встати.

ДІЇ 7

Промова перед синедріоном. Авраам

1 Первосвященик запитав: Чи це так?

2 А він промовив: Мужі, брати і батьки, послухайте! Бог слави з’явився нашому батькові Авраамові, коли він був у Месопотамії перед тим, як він оселився в Харані.

3 І сказав йому: Вийди зі своєї землі, від свого роду та піди в край, який Я тобі покажу.

4 Тоді він вийшов з Халдейської землі й оселився в Харані. А звідти, після смерті його батька, Бог переселив його в цю землю, де ви тепер живете.

5 І не дав йому спадщини в ній навіть на стопу ноги, але обіцяв дати її для володіння йому та його нащадкам після нього, хоч не було в нього дитини.

6 І сказав йому Бог, що нащадки його будуть переселенцями в чужій землі, будуть поневолені й гнобитимуть їх чотириста років.

7 Але Я, — сказав Бог, — судитиму народ, якому вони служитимуть, і після цього вийдуть і будуть служити Мені на цьому місці!

8 І дав йому завіт обрізання. І він породив Ісаака й обрізав його восьмого дня, Ісаак — Якова, Яків — дванадцятьох патріархів.

Йосиф

9 А патріархи позаздрили Йосифові й продали його в Єгипет. Та з ним був Бог

10 і визволив його від усіх утисків, дав йому мудрість і милість перед фараоном, царем єгипетським, і поставив його правителем над Єгиптом і над усім своїм домом.

11 Настав же голод по всій [землі] Єгипетській та Ханаанській, і прийшла велика скрута, — наші батьки не знаходили поживи.

12 Почувши, що в Єгипті є пшениця, Яків послав спочатку наших батьків.

13 Коли ж вони прибули вдруге, Йосиф признався своїм братам, і рід Йосифа став відомим фараонові.

14 Йосиф послав покликати свого батька Якова з усім родом, — сімдесят п’ять душ.

15 Тож Яків переселився в Єгипет, де помер сам і батьки наші;

16 і перенесли їх до Сихема й поклали до гробниці, яку Авраам купив за срібло в синів Емора в Сихемі.

Мойсей

17 Коли наближався час виконання обітниці, яку Бог проголосив Авраамові, народ в Єгипті збільшився і помножився,

18 доки не постав у Єгипті інший цар, який не знав Йосипа.

19 Він, замисливши зло проти нашого роду, гнобив наших батьків, примушуючи їх викидати своїх немовлят, аби не давати їм жити.

20 У цей час народився Мойсей, і був він гарний перед Богом; його годували три місяці в батьківському домі.

21 Коли ж його покинули, то дочка фараона взяла його й вигодувала собі за сина.

22 І Мойсей був навчений усієї єгипетської мудрості, був сильний у своїх ділах та словах.

23 А коли сповнилося йому сорок років, прийшло йому на серце відвідати своїх братів — синів Ізраїля.

24 Побачивши, як кривдили одного з них, допоміг і, убивши єгиптянина, помстився за покривдженого.

25Він думав, що його брати зрозуміють, що це Бог його рукою дає їм спасіння. Та вони не зрозуміли.

26 Наступного дня з’явився перед ними, коли вони билися, і намагався їх помирити, сказавши: Мужі, та ви ж брати, навіщо кривдите один одного?

27 А той, який кривдив ближнього, відштовхнув його, сказавши: Хто тебе поставив старшим і суддею над нами?

28Чи ти хочеш мене вбити так само, як учора вбив єгиптянина?

29 Через цю справу Мойсей утік і став чужинцем у Мадіямській землі, де породив двох синів.

Старший і Визволитель

30 Коли минуло сорок років, з’явився йому в пустелі при Сінайській горі ангел [Господній] у вогняному полум’ї куща.

31 Побачивши це, Мойсей дивувався з видіння. А коли він підійшов, щоб роздивитися, то пролунав голос Господа:

32 Я, Бог твоїх батьків, Бог Авраама й Ісаака та [Бог] Якова! Охоплений трепетом, Мойсей не наважився поглянути.

33 Та Господь сказав йому: Зніми взуття зі своїх ніг, бо місце, на якому стоїш, — це свята земля!

34 Я поглянув і побачив гноблення Мого народу, який у Єгипті, Я почув їхній стогін, тож зійшов визволити їх. А тепер іди, Я посилаю тебе до Єгипту!

35 Цього Мойсея, якого відкинули, сказавши: Хто тебе поставив старшим і суддею? — його, з’явившись у кущі, Бог рукою ангела послав як старшого й визволителя.

36 Саме він вивів їх, зробивши чудеса й ознаки в Єгипетській землі та на Червоному морі й упродовж сорока років у пустелі.

37 Це той Мойсей, який сказав синам ізраїльським: Пророка поставить вам Бог з ваших братів, як мене, [Його слухайте]!

38 Це той, хто в пустелі на зібранні був разом з Ангелом, який на Сінайській горі говорив до нього та до наших батьків, хто одержав живі слова, щоби дати нам;

Протидія Богові

39 якого не схотіли послухатися наші батьки, але відкинули його й повернулися своїми серцями до Єгипту,

40 сказавши Ааронові: Зроби нам богів, які йтимуть перед нами, бо не знаємо, що сталося з цим Мойсеєм, який вивів нас із Єгипетської землі!

41 І тими днями вони зробили теля, принесли жертву ідолові й веселилися з витвору своїх рук.

42 Тож Бог відвернувся і передав їх служити небесному війську, як написано в книзі Пророків: Доме Ізраїля, чи приносили ви Мені сорок років у пустелі заколення і жертви?

43Ви ж підняли намет Молоха і зірку вашого бога Райфана — зображення, які самі зробили, щоби поклонятися їм! Я переселю вас аж за Вавилон!

44 Наші батьки мали в пустелі намет свідчення, як наказав Той, Хто велів Мойсеєві зробити його за зразком, який він бачив.

45 Узявши його, батьки наші занесли його разом з Ісусом у землю тих народів, які вигнав Бог з-перед обличчя наших батьків, — і так аж до днів Давида,

46 який знайшов благодать у Бога і просив, щоби знайти дім для Бога Якова.

47 Та дім Йому збудував Соломон.

48 Але Всевишній проживає не в рукотворному, як каже пророк:

49 Небо — Мій престол, а земля — підніжжя для Моїх ніг. Який дім збудуєте Мені, — каже Господь, — або яке місце для Мого спочинку?

50Хіба не Моя рука все це зробила?

51 Ви, твердошиї, з необрізаними серцями й вухами! Ви завжди противитеся Святому Духові, — як батьки ваші, так і ви!

52 Кого з пророків не переслідували ваші батьки? І повбивали тих, які наперед провіщали про прихід Праведника, Якого ви тепер зрадили й убили.

53 Ви, котрі одержали Закон через веління ангелів, але не зберегли його!

Мученицька смерть Степана

54 Слухаючи це, вони палали гнівом у своїх серцях і скреготали на нього зубами.

55 Але Степан, сповнений Святого Духа, поглянув на небо, побачив славу Божу й Ісуса, Який стояв праворуч Бога,

56 і сказав: Ось я бачу відкриті небеса й Сина Людського, Який стоїть праворуч Бога!

57 Голосно закричавши й затуливши свої вуха, вони одностайно накинулися на нього.

58 І, вивівши за місто, вони почали побивати його камінням. А свідки поклали свій одяг біля ніг юнака, якого звали Савлом.

59 І побивали камінням Степана, а він молився і казав: Господи Ісусе, прийми дух мій!

60 Ставши на коліна, він скрикнув голосно: Господи, не зарахуй їм це за гріх! І, промовивши це, він упокоївся.

ВИХІД 19

1 А третього місяця після виходу Ізраїльських синів з Єгипетської землі, того ж дня вони досягли Синайської пустелі.

2 Вони вирушили з Рафідіна і прибули до Синайської пустелі; і там, напроти гори, Ізраїль отаборився.

3 Мойсей вийшов на Божу гору, і Бог покликав його з гори, промовляючи: Скажи так домові Якова і сповісти синам Ізраїля:

4 Самі ви побачили, що Я зробив єгиптянам, а вас підняв, наче на орлиних крилах, і привів вас до Себе!

5 І тепер, якщо уважно прислухаєтеся до Мого голосу і збережете Мій завіт, то будете для Мене особливим народом з-поміж усіх народів. Адже Моєю є вся земля.

6 І ви будете в Мене царським священством і святим народом! Ці слова скажеш синам Ізраїля.

7Тож Мойсей пішов, покликав старійшин народу і виклав перед ними всі ці слова, які наказав йому Бог.

8У відповідь весь народ одностайно сказав: Усе, що сказав Бог, зробимо і послухаємося! А Мойсей передав слова народу Богові.

9Господь же сказав Мойсеєві: Ось Я приходжу до тебе в хмарному стовпі, щоб почув народ, як Я розмовляю з тобою, — і тобі повірять навіки. Тоді Мойсей переказав слова народу Господу.

10А Господь сказав Мойсеєві: Зійди та застережи народ, і очисти їх сьогодні та завтра, і хай вони виперуть свій одяг.

11А третього дня хай вони будуть готові, бо третього дня Господь перед усім народом зійде на Синайську гору.

12Довкола ти відділиш народ границею, кажучи: Пильнуйте, не виходьте на гору і не доторкайтеся будь-де до неї! Кожний, хто доторкнеться до гори, неодмінно помре.

13Не доторкнеться рука до неї, бо неодмінно буде побита камінням або прострілена стрілою, — чи то тварина, чи то людина, — не житиме. Коли голоси, звук труби і хмара відійдуть від гори, тоді вони підіймуться на гору.

14Тож Мойсей зійшов з гори до народу і освятив його, і вони випрали свій одяг.

15І він промовив до народу: Будьте готові три дні, не входьте до жінок.

16І сталося третього дня, коли настав світанок, з’явилися голоси і блискавки, і темна хмара над Синайською горою; лунав сильний голос труби. Тож весь народ у таборі перелякався.

17Мойсей вивів з табору народ назустріч Богові, і вони стали під горою.

18А Синайська гора вся диміла, тому що Бог зійшов на неї у вогні, і дим підносився, наче дим з печі. Тож весь народ дуже перелякався.

19Звуки труби ставали дедалі сильнішими. Мойсей говорив, а Бог йому відповідав голосом.

20Господь зійшов на Синайську гору — на вершину гори. І Господь покликав на вершину гори Мойсея, і Мойсей піднявся.

21І промовив Бог до Мойсея, кажучи: Спустись і настійно вмовляй народ, аби часом вони не наблизилися до Бога, щоб побачити, аби не полягло багато з них.

22 А священики, які наближаються до Бога, хай освятяться, щоб часом Господь не відступив від них.

23Та Мойсей відповів Богові: Народ не зможе підійти до Синайської гори, бо Ти заповідав нам, кажучи: Обведи границею гору й освяти її.

24А Господь сказав йому: Іди, спустися вниз і підіймися — ти й Аарон з тобою. Та священики і народ хай не намагаються піднятися до Бога, щоб Господь не знищив декого з них.

25Тож Мойсей спустився до народу і переказав їм.

ВИХІД 20

1 Господь сказав усі ці слова, промовляючи:

2 Я — Господь, твій Бог, Який вивів тебе з Єгипетської землі, з дому рабства.

3 У тебе не буде інших богів, крім Мене.

4 Не робитимеш собі ідола ні будь-якої подоби того, що на небі вгорі, чи на землі внизу, чи у водах під землею.

5 Не поклонятимешся їм і не служитимеш їм. Адже Я — Господь, твій Бог, Бог ревнивий, Який відплачує за гріхи батьків дітям до третього й четвертого покоління, — тим, хто ненавидить Мене,

6 і Котрий чинить милосердя тисячам — тим, хто любить Мене і береже Мої заповіді.

7 Не вживатимеш Ім’я Господа, Бога твого, надаремно. Адже Господь не оправдає того, хто вживає Ім’я Його надаремно.

8 Пам’ятай суботній день, щоб його святити.

9 Шість днів працюватимеш і робитимеш усі свої діла,

10 а сьомий день — субота — Господу, Богові твоєму. Не робитимеш в цей день жодного діла — ні ти, ні твій син, ні твоя дочка, ні твій раб, ні твоя рабиня, ні твій віл, ні твій осел, ні будь-яка твоя худоба, ні чужинець, який в тебе живе.

11 Адже за шість днів Господь створив небо, землю, море і все, що в них, а сьомого дня Він спочив. Тому Господь поблагословив сьомий день і освятив його.

12 Шануй свого батька і матір, щоб добре тобі було і щоб ти був довголітнім на добрій землі, яку Господь, твій Бог, дає тобі.

13 Не чинитимеш перелюбу.

14 Не крастимеш.

15 Не вбиватимеш.

16 Не даватимеш неправдивого свідчення проти свого ближнього.

17 Не жадатимеш дружини свого ближнього, не жадатимеш дому свого ближнього, ні його поля, ні його раба, ні його рабині, ні його вола, ні його осла, ні будь-якої його худоби, ні будь чого, що є у твого ближнього.

18 І весь народ бачив і чув блискавки, і голос і звук труби, і гору, що диміла. Тож весь народ, переляканий, стояв на далекій відстані.

19 І вони сказали Мойсеєві: Говори до нас ти, — хай не говорить до нас Бог, щоб ми не повмирали.

20 А Мойсей каже їм: Будьте мужніми, адже Бог прийшов до вас, щоб вас випробувати, щоб Його страх був між вами, аби ви не грішили.

21 Тож народ стояв здалека, а Мойсей увійшов у темряву, де був Бог.

22 І Господь сказав Мойсеєві: Так скажеш домові Якова і сповістиш синам Ізраїля: Ви побачили, що Я з неба промовляв до вас:

23 Не робитимете собі богів зі срібла і не робитимете собі богів із золота.

24 Спорудите Мені жертовник із землі й будете приносити на ньому жертву всепалення і ваші жертви подяки за спасіння, вівці й ваші телята, — на кожному місці, там де лише назву Моє Ім’я. І Я прийду до тебе, і поблагословлю тебе.

25 Якщо ж робитимеш Мені жертовник з каміння, то не будуватимеш з тесаного, бо ти до нього приклав знаряддя і тим опоганив.

26 Не підійматимешся східцями до Мого жертовника, щоб ти не відкрив свій сором над ним.