Автоматизація мистецтва

by Літературна платформа Leport
Автоматизація мистецтва

В.М. Глушков у одній із своїх доповідей в середині минулого сторіччя розповідав про вже тоді наявну машинну обробку картин, намальованих художником, і про те, що одна з таких картин йому сподобалася. Тут виникає питання: чи не ставить він цим самим машину понад людиною? Чи не опиниться з часом художник немовби постачальником сирого матеріалу для машини? Адже машина може мати практично моментальний доступ до найширшої інформації щодо різноманітних і вже відпрацьованих технік, манер, стилів, зображень творів художників усіх епох!

І дійсно, на цю здатність комп’ютерів вказують, наприклад, трансгуманісти, які намагаються довести, що машина вже може творити краще за людину. Мовляв, нейромережі можуть бачити у випадкових кольорових плямах якісь інші, більш визначені зображення. Підвищуючи або знижуючи яскравість та контрастність кольору, комп’ютер може будь-яке зображення зробити у стилі, скажімо, Ван Гога. Це нібито показує, що у машини також є фантазія, що вона є носієм ідеального – здатності бачити одне через інше.

Хоча насправді це просто обчислення за вже існуючим шаблоном. Рішення про те, чи правильно робить машина, підбираючи варіанти у рамках програми, приймає людина. Як пензель художника, створюючи правильну фактуру, не здатен цього усвідомлювати, так само на це не здатна і машина.

Звісно, машина не може помилятися, оскільки всі помилки програми – це недопрацювання людини. Але машина позбавлена також і здатності усвідомлювати вдалість помилки, її корисність та своєчасність. Машина без людини позбавлена руху, вона може лише тупцяти на місці вже заданих умов – хоча і дуже швидко.

В.М. Глушков це розумів і казав, що людина повинна залишатися людиною, а її творча сутність має не пригнічуватися машиною, а, навпаки, підтримуватися. Мистецтво може розвиватися за допомогою автоматизації процесу творчості, але автоматизація не може замінити процес творчості. Коли ми пройшли певний шлях і в нас уже є певний результат, то ми можемо описати для машини схему (математичну модель) цього шляху, і в цьому плані вона спроможна врятувати людину від рутинного повторення одного й того ж. Наприклад, нині все ж фотограф за допомогою комп’ютера, а не сам комп’ютер, після фотозйомки ретушує зображення та дороблює те, що не зміг фотоапарат, хоча і за допомогою інструментів комп’ютерних програм. Але художник вже не повинен вручну відтворювати всі закони перспективи, світлотіні та кольору, чим займалися портретисти та пейзажисти попередніх епох; мультиплікатор не зобов’язаний малювати проміжні етапи руху об’єкта; розробники ігор і фільмів просто прописують програмно всі фізичні закони, за якими будуть діяти об’єкти.

І якщо хтось хоче сказати, що цей процес ненормальний, нехай згадає про майстерні доби Відродження, де підмайстер, виконуючи машинну примітивну роботу з полірування каменю, грунтування полотна, написання другорядних планів картини, просто полегшував роботу майстра та вивільнював його час для вивчення нових сфер мистецтва. Завдяки цьому майстер міг розробляти для своїх учнів нові методи та прийоми, за допомогою яких вони могли потім швидше пройти його шлях. Різниця між учнем та машиною полягає в тому, що учень може стати майстром, а машина – ні. Але є ще одна відмінність – у масштабах обміну творчістю: якщо майстерня обмежена своїми розмірами, то всесвітня мережа, в котру включено машину, дозволяє людині творити на базі всього існуючого в світі. Скажімо, репродукція картини, а тим паче скульптури, не в змозі замінити оригінал, але стає незамінною підмогою для художника; неможливість побачити оригінал витвору мистецтва не значить не бути із ним знайомим, оскільки можна побачити його у книжках і в інтернеті. Таким чином праця художника, яку пророблено один раз, фіксується та стає частиною майбутньої праці інших художників, розширюючи їхні можливості для творчості.

Не варто перейматися щодо таких традиційних форм мистецтва як живопис, графіка, скульптура – тому що вони займають гідне місце у вихованні сприйняття кольору, форми, цілісності композиції та завжди лишатимуться необхідним моментом навіть у найбільш технічно довершених формах візуального мистецтва. Вони є технічно найбільш безпосереднім і простим способом навчання; крім того, під час ліплення або малювання в першу чергу через м’язи руки виховується мозок – мозок будь-якої людини, а не лише художника. Якщо навіть у сфері мистецтва ці здібності можуть замінити такі програми як Photoshop або 3D Sculpting, то необхідність у вихованні просторового сприйняття світу людиною від цього все рівно не зникає.

До того ж є і перспективи використання машин у сфері освіти художників, оскільки більшість академічних законів цілком описані й задача викладача в такому випадку полягає в тому, щоби зрозуміти, де учень має пробіли в підготовці; наприклад, за допомогою програми можна перевіряти роботи початківців на порушення законів світлотіні, співвідношення кольорів чи, скажімо, на вміння вписувати скелет у зображення людини. Задача учня – якомога швидше опанувати базові знання, а задача майстра – всіляко їх перетворювати, створюючи нову міру в усьому багатоманітті змінних. У цій справі хорошим помічником може стати навчальна програма.

Комп’ютер – це універсальний інструмент для образотворчого мистецтва, який скорочує витрати і час на виробництво. Для того, щоби займатися живописом або скульптурою, потрібно будувати майстерні, виготовляти вузькоспеціалізовані інструменти та масу перехідних матеріалів: пластилін, глину, гіпс, вугілля, графіт, папір для начерків та ескізів. Нині всі підготовчі роботи можна здійснювати за допомогою комп’ютера; за наявності друку на полотні, розвинутого відливання металу та фрезерних верстатів для 3d-моделей або 3d-принтера можна матеріалізувати будь-що, просто переславши файл. Залишається тільки слідкувати, щоб освіченість суспільства була гідною тих можливостей, які надає машина.

Невеличка ілюстрація: один підприємець із Києва замовив у Китаї три фонтани з мармуру, виготовлені за допомогою машини. Коли їх привезли, він жахнувся та був змушений найняти мого товариша (скульптора), щоби якось виправити ситуацію. Побачивши ці витвори, мій друг зрозумів: не верстат погано вирізав із каменю, а скульптор, який робив для верстата модель, просто не вміє зображати людину.

Виходить, що сучасна людина, будучи розпорядником досягнень усього світового виробництва, не здатна адекватно використовувати їх. Внаслідок розподілу праці мистецтво є процесом колективним, і цей процес нині потребує кваліфікованих кадрів. А потребує він їх саме з об’єктивних причин: тому що суспільство, так само, як і сто років тому, вимагає від нових форм мистецтва не знищення істини, добра і краси (як пропонували модерністи), а щоб вони стали доступними для мас.

Павло Богдан

March 15, 2019
by Літературна платформа Leport