#𝕞𝕚𝕝𝕔𝕦𝕝𝕥_𝕚𝕟𝕤𝕚𝕥𝕖💥
12 непересічних доль
У мережі з'явилися одразу чотири тизери українського серіалу
«І будуть люди»
Творці 12-серійної сімейної саги за романом Анатолія Дімарова представили відеоролики, які познайомлять глядачів з основними сюжетними лініями та героями кінокартини.
Шоу «І будуть люди» створене у формі саги та через призму життя звичайних людей показує найскладніші етапи 20 століття: Першу світову війну, революцію, прихід радянської влади. Всі персонажі по-різному прийняли ці зміни, але їх об’єднувало одне — бажання жити, любити та знайти своє місце у новому вимірі історії.
У проєкті знялися: Остап Дзядек, Акмал Гурєзов, Олена Борозенець, Катерина Григоренко, Віктор Жданов, Костянтин Темляк, Олександр Піскунов, Олександр Мавриць, Макар Тихомиров, Анна Тамбова, Віталій Ажнов, Аліна Костюкова, Ігор Колтовський. Режисером-постановником виступив Аркадій Непиталюк.
Також нещодавно творці серіалу розпочали флешмоб #ібудутьлюди. Він закликає користувачів соцмереж ділитися розповідями про родичів та фотографіями та нагадує, що історія України починається з сімейних історій кожного з нас. Дописи, які беруть участь у цій ініціативі, можна знайти за хештегом #ібудутьлюди.
Чому серіал "Довгі роки" має подивитись кожен українець?
Свого часу серіал "Чорне Дзеркало" зміг шокувати світ тим, наскільки реалістично у ньому зображалось ймовірне антиутопічне майбутнє. Так от, "Чорне дзеркало" це - дитячий садок на фоні страхітливого британського серіалу "Довгі роки", який ви просто забов'язані подивитись. Чому? Про це нижче.
Сюжет будується навколо британської родини Лайонс. Вони живуть в альтернативному 2019 році, де світ потроху божеволіє. Росія захопила Україну, бо 97% українців були не проти. Решта почала тікати з окупованої території та перетворилися на біженців, що шукають кращого життя в Європі. Тим часом в Британії зірка шоу-бізнесу Вів'єн Рук йде в політику. Вона користується популярністю серед народу через свої популістські висловлювання, що дуже подібні до з висловлювань нинішнього президента України. В результаті влада та радикальні погляди Вів'єн призводять до економічної кризи.
Починаючи вже з першого епізоду серіал вражає несподіваними твістами, тому писати про нього буду дуже обережно та без зайвих подробиць. Головний меседж "Довгих років" дуже простий, але вкрай важливий: яким би далеким ти не був від політики, вважав би, що це "не твоє" - політика все одно на тебе вплине. Ми це бачимо на прикладі родини головних героїв Лайонс, які живуть собі як прості люди: дивляться ТБ, обговорюють між собою те, що бачать на екрані, коментують на рівні "диванних експертів". Вони підтримують британську прем'єрку з її радикальними заявами, які близькі більшості людей. Та минають роки і ми бачимо, як погіршення економічно-політичного стану країни впливає на життя всієї родини та на кожного з них особисто. Хтось втрачає роботу, в когось починає "їхати дах" через розвиток сучасних технологій та їх невід'ємність у буденному житті, а один з головних героїв закохується в українського біженця.
Що не менш важливо, на фоні того ж самого "Дзеркала", "Довгі роки" виглядають більше реалістичними та імовірними. Вони розповідають вже не стільки про загрозу від технологій, скільки про небезпеку від людьского популізму, що так сильно впливає на нашу свідомість. Адже люди обирають частіше за все не гарних політиків з добрими намірами, а тих, хто крутіше пообіцяє і голосніше всіх буде штовхати свої промови по телевізору. Кому як не українцям з нашим президентом знати про це. Дивлячись серіал стає дуже страшно, бо розумієш, шо показане - це не далеке майбутнє, а вже майже наша реальність. Тобто шоуранери взяли реальне положення речей та припустили, до чого воно може призвести у найближчий час, якщо продовжить йти існуючим шляхом.
"Довгі роки" дуже влучно експерементує з жанрами. По суті, все знято та написано у форматі комедійного сіткому, але з гостросоціальним та драматичним наповненням. Ви навряд чи колись бачили щось подібне. Це створює неймовірно сильний ефект, розриває будь-які шаблони та розуміння того, як має працювати певний жанр. Тобто, "Довгі роки" - це не тільки політика та сьогодення, а ще й художньо складно зроблений витвір мистецтва.
Каст у "Довгих роках" може й не дуже відомий широкому колу глядачів, та при цьому всі актори підібрані ідеально. Серед зірок тут можна побачити шановану вже давно Емму Томпсон, яка зіграла Вів'єн Рук. Емма так влучно перевтілилася, що під час перегляду щиро починаєш ненавидіти її персонаж. Хіба це не найкраща оцінка для актора?
І не бійтесь, багато часу на перегляд у вас "Довгі роки" не заберуть. В кращих традиціях британських серіалів у сезоні лише 6 годинних епізодів. За 2 вечори цілком можна подивитись, а зробити це просто необхідно. Подібні речі пробуджують в людях бажання аналізувати та думати, що вкрай важливо в наші непрості часи. Як кажуть, кіно добре тим, що воно дає нам можливість побачити на екрані помилки людей і не зробити їх допустити їх у реальному житті.
Перший місяць осені може порадувати кіноманів своїм різноманіттям: декілька документальних фільмів від Netflix, найдорожчий фільм, знятий жінкою-режисером, нова картина легендарного Чарлі Кауфмана і навіть фільм-прогулянка по виставці імпресіоністів.
Нові мутанти (The New Mutants)
Дата виходу: 3 вересня
Режисер: Джош Бун
Актори: Аня Тейлор-Джой, Мейсі Вільямс, Чарлі Хітон
Підлітковий хоррор, прем'єру якого переносили п'ять разів, в тому числі через пандемію і через зміну власників з 21st Century Fox на Walt Disney Company. Режисер фільму - Джош Бун, відомий підлітковою драмою "Винні зірки". Дія відбувається в закритому госпіталі, де п'ять тінейджерів-мутантів зобов'язані підкоритися волі лікаря. Одну з головних ролей зіграла Аня Тейлор-Джой, відома за фільмом "Спліт".
Мулан (Mulan)
Дата виходу: 4 вересня
Режисер: Нікі Каро
Актори: Лю Іфей, Донні Йен, Джет Лі [/ vc_column_text]
Драматичний фільм адаптація однойменного мультфільму 1998 від Disney. Прем'єра відбулася ще в березні 2020 року, але через пандемію вихід в прокат перенесли на вересень, на стрімінгову платформу Disney +. Бюджет картини сягає 200 млн доларів - це найдорожчий фільм, знятий режисером-жінкою, а саме Нікі Каро. Головну роль зіграє Лю Іфей, лауреатка премії "Золотий лотос". За сюжетом героїня, прикидаючись чоловіком, вступає в армію замість свого хворого батька.
Я думаю закінчити це все (I’m Thinking of Ending Things)
Дата виходу: 4 вересня
Режисер: Чарлі Кауфман
Актори: Джессі Племонс, Тоні Коллетт, Джессі Баклі
Фільм став екранізацією однойменного роману, адаптував його для Netflix сценарист Чарлі Кауфман, який також виступив в ролі режисера. Це третій повний метр Кауфмана ( "Нью-Йорк, Нью-Йорк", "Аномаліза"). Кауфман більш відомий як сценарист фільмів "Бути Джоном Малковичем" та "Вічне сяйво чистого розуму".
Картина "Я думаю закінчити це все" розповідає про дівчину, яка приїхала знайомитися з батьками свого хлопця, але під час поїздки починає сумніватися в своїх почуттях і в навколишній реальності. У головних ролях актори, які зіграли в "Гаррі Поттері", "Фарго", "Реінкарнації" і "Шостому почутті".
Няня (The Babysitter)
Дата виходу: 10 вересня
Режисер: Джозеф Макгінті Нікол
Актори: Джуда Льюїс, Хана Мей Лі, Роббі Амелл
Продовження комедійного хоррора "Няня: королева вбивць" від Netflix. Сюжет другого фільму відбувається через два роки після першого. Головний герой Коул, якого зіграв Джуд Льюїс, вступив до середньої школи, але так і не зміг позбутися привидів минулого і йому знову доводиться рятуватися від няні, яка уклала угоду з дияволом. Режисером фільму виступив МакДжі (McG), відомий по фільму "Ангели Чарлі".
Таємні імпресіоністи (Impressionisti Segreti)
Дата виходу: 11 вересня
Режисер: Піно Даніеле
Актори: Клер Дюран-Рюель
Італійська документалка, в якій глядач прогулюється по виставці в Палаццо Бонапарта з Клер Дюран-Рюель, прапраонукою одного з найвідоміших колекціонерів творів імпресіоністів Поля Дюран-Рюеля. У виставці-фільмі покажуть 50 раніше небачених картин Мане, Кайботта, Ренуара, Моне, Сезанна, Сіньяка, Сіслея і Берти Морізо і розкажуть, як зароджувалося і розвивалося мистецтво в ті часи.
Диявол назавжди (The Devil all the time)
Дата виходу: 16 вересня
Режисер: Антоніо Кампос
Актори: Том Холланд, Роберт Паттінсон, Міа Васиковська [/ vc_column_text]
Фільм- адаптація однойменної книги Дональда Рея Поллока. У картині розкривається відразу декілька сюжетних ліній: шерифа, пари серійних вбивць, ветерана Другої світової. Їх об'єднує штат Огайо і те, що події розвиваються протягом двадцяти років: з 40 по 60 рік минулого століття. Акторський склад рясніє відомими іменами: Міа Васіковська, яка зіграла у фільмі "Аліса в країні чудес", Том Холланд - "Людина павук" і Роберт Паттінсон, який не потребує додаткового представлення.
Енола Холмс (Enola Holmes)
Дата виходу: 23 вересня
Режисер: Гаррі Бредбір
Актори: Міллі Боббі Браун, Генрі Кавілл
Фільм заснований на однойменній книзі про дівчинку-детектива, яка хоче перехитрити своїх геніальних братів. Сценарій написав Джек Торн, сценарист відомого серіалу "Покидьки". Шерлока Холмса зіграє Генрі Кавілл, який знявся у фільмі "Відьмак", головна роль дісталася Міллі Боббі Браун - британській моделі і актрисі, а їх матір'ю стане Хелена Бонем Картер. Особливість фільму в тому, що дуже часто актори звертаються безпосередньо до глядачів, тим самим забираючи "четверту стіну".
Дім 32 (Malasaña 32)
Дата виходу: 24 вересня
Режисер: Альберт Пінто
Актори: Бегонья Варгас, Іван Маркс, Беа Сегура [/ vc_column_text]
Гасло іспанського фільму жахів, який заснований на реальних подіях: "Дізнайся історію, що трапилася до Амітівілля". За сюжетом, молода сім'я переїжджає в квартиру, де від старих власників збереглося щось страшне. Вижити буде можливо тільки розгадавши всі таємниці будинку. При цьому фільм не має ніякого відношення до "Закляття". Режисером картини став Альберт Пінто, який зняв раніше комедію з елементами жахів "Бог смерті".
Ласкаво просимо у раптову смерть (Welcome to sudden death)
Дата виходу: 29 вересня
Режисер: Даллас Джексон
Актори: Майкл Джей Уайт, Ентоні Грайт, Стефані Сай, Джилліан Уайт
Ремейк на фільм 1995 року "Раптова смерть", в головних ролях якого зіграв Жан Клод Ван Дамм. Цього разу головним героєм буде актор і майстер бойових мистецтв Майкл Джей Уайт. Також у фільмі зіграє його дружина Джилліан Уайт. Режисером картини став Даллас Джексон, відомий своїм бойовиком "Триллер". За сюжетом, офіцер спецназу у відставці працює охоронцем на баскетбольній арені, яку замінували терористи. Його завдання - врятувати всіх глядачів, а також свою дочку, яку взяли в заручники викрадачі.
Глорія Белл (Gloria)
Дата виходу: 30 вересня
Режисер: Джулі Теймор
Актори: Алісія Вікандер, Джуліанна Мур, Жанель Моне
Документальна драма про одну з найяскравіших феміністок в 1960-х, Глорію Стайнем. Її зіграє Джуліанна Мур. Сценарій був написаний на основі спогадів Глорії, які вийшли в 2015 році і називаються "Моє життя в дорозі". У фільмі покажуть декілька періодів життя героїні: від дитинства, до створення феміністського журналу. Подивитися фільм можна на стрімінговой платформі Amazon Prime Video.
Топ-5 іноземних авторів, які мають українське коріння
Багато письменників, яких цінують і знають у багатьох країнах, народилися в Україні або прожили тут багато років. Деякі з них у нас зовсім невідомі. Сьогодні ми допоможемо вам заповнити цю прогалину і розповімо про земляків, творчість яких стала надбанням світової літератури.
Леопольд фон Захер-Мазох (1836-1895)
Що почитати: “Венера в хутрі”, “Дон Жуан з Коломиї”.
Пригадуєте термін “мазохізм”? Почувши це слово, хтось двозначно усміхнеться, а хтось почервоніє. Але факт лишається фактом: до мазохізму людей привів саме українець. Тема знущання деспотичної жінки над слабким чоловіком стала настільки виразною у творчості письменника, що 1886 року віденський психолог Ріхард фон Крафт-Ебінґ назвав сексуальну патологію, що характеризується отриманням задоволення від болю та підкорення, мазохізмом.
В автобіографії письменник неодноразово називав себе “українцем по матері”, але зазвичай він писав зовсім інакші книги. Творчість Захер-Мазоха належить до епохи, коли на тлі розквіту промисловості, життя “на широку ногу” багатих містян та занепаду села інтелігенція жила у світі, де чуттєвість і отримання задоволення стали головною метою людей. А сам Леопольд отримував патологічну сексуальну насолоду від підкорення фізичному та емоційному насильству з боку жінок. Книги літератора повністю відповідали його внутрішньому станові, тому більшість творів Захер-Мазоха майже автобіографічні.
Пауль Целан (1920-1970)
Що почитати: “Мак і пам'ять”, “Від порога до порога”.
Сьогодні літературні критики вважають Целана найвизначнішим австрійським поетом XX століття, часто порівнюють його з Гете, Гельдерлином та Рільке. Але не всі знають, що народився він у Чернівцях, де надихався архітектурою та писав свої перші поезії.
Присвячена темі Голокосту, одна з найбільш відомих поезій автора «Фуга смерті» поєднує в собі кілька ліричних жанрів. Вона, як і інші його вірші стали «знаменням XX століття». У своїй творчості Целан пройшов дивовижний шлях від традиційного вірша до верлібру. Пізні вірші Целана схожі на ребуси, імпресіоністичні і дуже складно сприймаються.
Станіслав Лем (1921-2006)
Що почитати: “Кіберіада”, “Раса хижаків. Останні тексти”.
Фантастичні твори цього письменника мали шалений успіх у СРСР. Після виходу екранізацій (“Соляріс”, “Дізнання пілота Піркса”) їх бачили бачили та обожнювали мільйони!
Перші двадцять п'ять років свого життя Лем прожив на вулиці Браєрівській (зараз - вулиця Богдана Лепкого) у Львові. А вчився майбутній письменник спочатку в 2-й львівській гімназії, а потім у Львівському медінституті. Він уникав розмов про своє єврейське походження та про мученицьку смерть більшої частини своєї родини в часи Голокосту.
Вперше його твори були опубліковані в 1946 році. Пізніше це захоплення переросло в основне заняття Лема: в 1948 році він опублікував критичну статтю, за яку був вигнаний з наукової спільноти. Перший літературний успіх прийшов до Лема після публікації роману «Астронавти» в 1951 році. Видання неодноразово публікували за кордоном.
Деніел Кіз (1927-2014)
Що почитати: “Квіти для Елджернона”, “Таємнича історія Біллі Мілліґана”.
Письменник народився в Брукліні, в родині єврейських емігрантів з Російської імперії Вільяма Кіза та Бетті Аліцкі. Родина його матері перебралася з України в Монреаль наприкінці 19 століття.
У юності майбутній письменник одночасно працював молодшим редактором літературного журналу, фотографом в журналі мод, викладав англійську мову в школі, вів недільні курси і разом з цим пробував писати. Одне з його оповідань мало назву «Мозковий штурм». Розповідь написана у формі короткого синопсиса, потім вона розвинулася в коротку повість, а згодом і у всесвітньо відомий роман під назвою «Квіти для Елджернона».
Також Деніел Кіз — єдиний автор, який зумів отримати дві найпрестижніші в англомовній науковій фантастиці нагороди за два твори з однією назвою. У 1960 році премією «Х’юго» було відзначено розповідь «Квіти для Елджернона», а у 1966-му премію «Неб’юла» отримав однойменний роман, написаний на її основі.
Ольга Токарчук (1962)
Що почитати: “Бігуни”, “Останні історії”.
Літераторка виросла в Сулехові (Польща), в українській родині. Там вона здобула освіту та працювала психотерапевтом.
Ольгу вважають справжнім відкриттям польської літератури останніх років. А починала вона всього лише з псевдоніму “Наташа Бородіна” та невеличких оповідань у журналі “Навпростець”. За словами письменниці, вона має тільки два непорушних принципи. Перший - ніяких рішень до ранкової кави. Вона ніколи не розмірковує про те, на що вистачить тієї чи іншої ідеї - на розповідь або на роман.
Авторка отримала багато літературних нагород: “Паспорт” журналу “Політика”, “Ніке”. У 2018 році за книгу “Бігуни” - Міжнародну Букерівську премію. Видання було перекладене Дженніфер Крофт англійською під назвою “Flights”.
To be continued
У Норвегії відновили зйомки сьомої частини фільму «Місія нездійсненна»
Цією новиною поділився режисер кінокартини Крістофер МакКворрі.
Після ще однієї перерви зйомок сьомої частини франшизи «Місія нездійсненна» процес знову відновили — цього разу в Норвегії. Режисер Крістофер МакКворрі поділився захопливим кадром з гігантською рампою. За чутками, герой Тома Круза Ітан Гант проїде нею на мотоциклі.
Також у мережі з'явилися фото зі знімального майданчика, на яких Том Круз репетирує з каскадером бійку на даху потягу. Сюжет фільму поки що тримають в секреті, але відомо, що Маккворі знімає сьому і восьму частини паралельно.
Шоуранери «Гри престолів» екранізують для Netflix «Завдання трьох тіл»
Творці «Гри престолів» Девід Беніофф і Ден Вайсс екранізують для Netflix науково-фантастичний роман «Проблеми трьох тіл» китайського письменника Лю Цисіня.
Продюсери шоу — Райан Джонсон («Зоряні війни: Останні джедаї», «Ножі наголо»), Розамунд Пайк («Загублена») і Бред Пітт.
Книга «Проблеми трьох тіл» стала одним з найпопулярніших фантастичних романів Китаю. Вона розповідає про часи жорстокої «культурної революції», коли в ході секретного військового проєкту в космос були відправлені сигнали для контакту з інопланетним розумом. Один із сигналів підхопила цивілізація, яка перебуває на краю загибелі, і тепер прибульці готуються вторгнутися на Землю. Дізнавшись про це, люди розділилися на два табори: одні були готові віддати цей світ інопланетянам, а інші вирішили за нього боротися.
Netflix замовив адаптацію всіх трьох романів, які входять в книжковий цикл «В пам'ять про минуле Землі» Лю Цисіня. Крім «Проблеми трьох тіл», туди входить «Темний ліс» і «Вічне життя Смерті». Терміни виходу екранізації й акторський склад поки не уточнюються.
10 кліпів світових зірок, знятих у Києві
Зірки світового шоу-бізу все частіше обирають українську столицю локацією для зйомок своїх кліпів. У музичних відео з мільйонами переглядів уже засвітилися Троєщина, Пуща-Водиця, монумент Батьківщини-матері, бібліотека імені Вернадського, Дарницький міст та багато інших пам’яток Києва. Але про все за порядком.
1. Natalie Imbruglia — «Shiver»
2009-го до української столиці навідалася австралійка Наталі Імбрулья. Виконавиця знімала тут відео на пісню «Shiver», тлом для якого стали подільські вулички й Музей народної архітектури та побуту Пирогово. Засвітився в кліпі й київський залізничний вокзал. Саме там за сюжетом співачка ховалась від переслідувачів.
2. Mark Ronson ft. Miley Cyrus — «Nothing Breaks Like a Heart»
Американська поп-діва Майлі Сайрус ефектно ганяє Дарницьким мостом у відео на спільну з Марком Ронсоном пісню Nothing Breaks Like A Heart. Окрім моста, у кліпі можна помилуватися Дніпром, білбордами та столичними висотками.
3. Years & Years — «Shine»
Британські майстри синті-попу приїхали до столиці України 2015-го, аби зафільмувати пісню «Shine». Локацією стала Пуща-Водиця: сюжет розгортається в її околицях та дореволюційному будинку з радянським інтер’єром.
4. Paolo Nutini — «Iron Sky»
Неймовірно, але й відео на цей проникливий трек, від якого біжать мурахи, знімали на київських просторах. Режисер Деніел Вольф обрав локаціями для зйомок Київське водосховище, поле неподалік від ТЕЦ-6 і закинутий парк автобусів, а до зйомок долучилася столична продакшн-компанія Radioaktive Film. До речі, не один і не два кліпи з нашого списку знімали саме ці талановиті хлопці.
5. Callum Scott — «You Are The Reason»
Випускник британського «Х-Фактор» поблукав у кліпі чи не всіма головними пам’ятками столиці. Зокрема ви побачите у відео Майдан Незалежності, Софійську площу, Хрещатик і Національну оперу України.
6. Hurts — «Wings»
І знову британці. Один із найулюбленіших українськими меломанами гурт Hurts устиг відзняти в Києві одразу два кліпи. І якщо у відео «Beautiful Ones» столичні локації впізнати важко, то у «Wings» засвітилися санаторій у Пущі-Водиці, Будинок кіно та Жовтневий палац.
7. NCT — BOSS
На зйомки кліпу до Києва прилетів 2018-го навіть шалено популярний південнокорейський бойз-бенд NCT. Поп-зірки видають свої динамічні танці на тлі Українського дому і покинутого автобусного парку. Однак найбільше кадрів у кліпі показують столичну бібліотеку імені Вернадського.
8. FOALS — What Went Down
Ще одні улюблені Україною британці зафіксували у кліпі київські місцини. У ролику інді-рокерів FOALS на пісню What Went Down ви побачите околиці Троєщини та Київське водосховище.
9. Frightened Rabbit — Get Out
У відео американських рокерів Frightened Rabbit, що оповідає про стосунки дівчат-підлітків, можна відчути атмосферу київських двориків, вуличок та перехресть і впізнати бібліотеку імені Вернадського та монумент Батьківщини-Матері.
10. Slenderbodies – Arrival
Найбільш небанальну локацію для зйомок кліпа у столиці обрав американський гурт Slenderbodies. Музиканти фільмували пісню Arrival в колонії суворого режиму, що розташована у Київській області. Власне, акторами у відео виступили самі ув’язнені. Їх у колонії перебуває близько шестиста.
Повернути ім’я Олени Теліги в сучасний культурний простір та надати нового звучання віршам завдяки музиці - надзавдання і особистий виклик для кожного, хто працює над проєктом.
Наразі триває робота над 12 піснями, які слухач зможе почути вже на початку осені.
На жаль, творчий спадок письменниці невеликий - трохи більше 30 віршів. Життя Олени Теліги передчасно обірвалося у 36-літньому віці - вона загинула в Бабиному Яру у 1942 році. Письменниця знала, що гестапо готує арешт, але не скористалася нагодою врятуватися:
«Я не можу втікти, бо хтось міг би сказати: в небезпеці нас лишила, а перед небезпекою говорила про патріотизм і жертвенність. Коли я не повернусь, то не забувайте про мене. Коли я загину, то знайте, що свій обов'язок сповнила до кінця».
Саме тому постать Олени Теліги - приклад для сучасних українців незламності, правдивості, нескореності, приклад боротьби і світлої сили духу в найтемніші часи.
Мистецтво любові — Еріх Фромм
Процес читання цієї книжки може розчарувати кожного, хто прагне дістати легкі інструкції з мистецтва любові. Навпаки, у своїй праці я хочу показати, що любов не є почуттям, спроможним охопити будь-кого, незалежно від рівня його зрілості. Книжка покликана переконати читача, що всі його спроби любити приречені на поразку, якщо він не буде активніше розвивати свою індивідуальність, щоб рухатися в продуктивному напрямку; у тому, що відчуття задоволення від любові неможливе без вміння любити ближнього, без справжньої скромності, сміливості, віри і дисципліни. У культурі, де ці риси трапляються досить рідко, опанувати вміння любити – рідкісне досягнення. Кожен може запитати себе: а скількох людей, які дійсно вміють любити, я знаю?..
Мистецтво як індустрія: 7 книжок про креативний бізнес
Чомусь бізнес у суспільстві часто протиставляється творчості. Мовляв, це різні форми подачі своєї діяльності. Абстрактне слово «бізнес» видається жорстким і надто зацикленим на матеріальному, тоді як зосереджені на творчому продукті проєкти вважають себе адептами якості і запорукою довгострокового розвитку.
Насправді ж рано чи пізно приходить розуміння, що дійсно крутий продукт без бізнес-складової банально не доходить до споживача. І жоден профі не вистоїть без адекватних підприємницьких навичок і хороших soft skills. Донедавна в книжковій сфері чомусь не помічали потребу у спеціальних фахових виданнях про те, як організувати і промотувати креативний бізнес. Але кілька видавців вже почали виправляти ситуацію, хоч і стартували з важкої артилерії.
Перший приклад — книжка «Арт-фірма: естетичне управління та метафізичний маркетинг» П’єра Гіє де Монту (ArtHuss, 2020). Вона — для сміливих, тих, хто готовий справді заглибитися у складні питання, адже пробиратися крізь цей текст місцями непросто. Надто коли тебе заносить разом із автором у метафізичні концепти і ти по пів години розглядаєш схему у вигляді ромба. Щоб ви краще зрозуміли стиль і тематику книжки, наведу такий приклад: протистояння Ніцше і Вагнера тут передано з точки зору івент-менеджменту та (Заратустро праведний!) піару, але не так, як у мотиваційних бізнес-підручниках, а радше як у філософському трактаті.
Все ж цю книжку варто прочитати: креативникам обов’язково, бізнесменам з іншим, менш креативним нахилом — теж бажано. У ній йдеться про те, як естетична складова продукту чи сервісу може виступати доданою вартістю та приносити прибуток. Також про те, як побудувати креативну команду так, щоб її менеджмент вмів правильно подати ціннісну складову вашого бізнесу.
На креативний продукт у книзі пропонують поглянути як на річ, що провокує певний досвід.
Ми не можемо цей продукт описати, він створений заради інтерпретацій. Усе, що ми робимо для того, аби мистецтво знайшло свого глядача — це той же маркетинг, і він не обов’язково має бути агресивним та нещирим. Арт-фірма обов’язково знаходить свого клієнта, хоч і поступово. Головне — транслювати те, що ти залишаєшся відданим своїм принципам та не переходити межу, дотримуючись вектора на естетику. Промотувати пропонується не стільки саму річ у собі, скільки емоційне переживання від зіткнення з мистецтвом. Це чесна й етична позиція, яка не комерціалізує щось високе, а виправдовує роботу цілої команди людей, які заслуговують на винагороду.
Взагалі, за останній час це, мабуть, одна з найбільш незвичних книжок з тематики бізнесу, які доводилося читати. І одна з найменш нав’язливих. Тут не розжовують читачеві готові постулати: як створити естетичний, непопсовий і якісний бізнес. Навпаки: після кожного розділу треба думати, що саме винести з ситуацій, як вкласти усі складні концепції воєдино, як виховати в собі подібне філософське й естетичне бачення ділових процесів.
Раніше в тому ж видавництві вийшла більш проста й практична книжка «Як стати успішним ілюстратором» Дерека Бразелла і Джо Девіс. Хоч акцент тут роблять на тому, як ілюстратору перетворити свою працю у бізнес, основні принципи книжки підійдуть і представникам інших творчих спеціальностей.
На Книжковому Арсеналі 2019 була нагода поспілкуватися з авторами й зрозуміти біль багатьох креативників. Наприклад, невдало підписані контракти (а в Дерека Бразелла такі були, і зобов’язання по них і досі тягнуться; він втратив значну кількість коштів, випустивши з виду всього один невдалий пункт у документі). Багато з креативників-ФОПів вимушені розбиратися в юридичних і технічних питаннях, які відразу осягнути просто нереально. Тому книжка ідеальна для розуміння того, на що взагалі варто звернути увагу. Тут все — від основних навичок підприємницької діяльності до формування ефективної самореклами. Ну і найважливіше — як захистити свої права на інтелектуальну власність і не погодитися на надто невигідні умови, які компанії можуть спеціально встановлювати.
Дещо інша сторона питання досліджується в книзі Паскаля Ґілена «Креативність та інші фундаменталізми» (IST Publishing, 2019). Автор критикує саме поняття креативності — і не дивно, воно стало надто попсовим, розмитим, перетворилося на антипода ясності й глибини. Ґілен якраз порушує питання про те, чому креативні працівники погоджуються на погані умови праці та самі ж знецінюють свою роботу. На перше місце для них виходить самореалізація у суспільстві, прагнення себе показати; тому вони скачуть від проєкту в проєкт, щоб там максимально вижати з себе креативне рішення, а потім піти далі. Але таке проєктне мислення оманливе — ми готові працювати більше, знаючи, що це не надовго, проєкт скоро закінчиться (чи наша роль у ньому) і можна буде замінити його іншим.
Але той максимум сил, який віддається проєкту, спустошує; як і постійна зацикленість на необхідності «покреативити».
Разом із тим зростає відірваність від реальності, починається креатив лише заради креативу. А як впровадити ідею в життя? Як розрахувати правильно час на її втілення і розвиток? Чи потрібен взагалі комусь твій креатив (читай: чи твоя форма не занадто заперечує функції)?
Щоб креативна сфера не стала безцільною діяльністю, не можна відривати її від реальності. Інакше з підприємців, які справді створюють щось вартісне, правильне й естетичне, можна перетворитися на генератор рандомних речей. І прочитавши Ґілена переконуєшся, що світ таки пішов трохи хибним, хоч і простішим шляхом.
А створювати сенси в будь-якій сфері, особливо креативній, можна за допомогою прекрасного концепту, про який лиш нещодавно почали говорити в бізнесі — сторітелінгу.
У видавництва Vivat є про це книжка «Сторіноміка. Маркетинг у пострекламну епоху» Роберта Мак-кі. Хоч вона і не суто про креативний бізнес, але у ній йдеться про той головний інструмент, на який цей вид бізнесу має орієнтуватися. Вам не треба робити яскраві банери з перекресленим цінником і сотнями варіацій до слів «купити», «знижки», «акція». Традиційний бізнес і досі не може зрозуміти простих речей: треба говорити зі споживачем не абстрактно, а розповідаючи, створюючи емоцію, досвід, картинку. Людський розум мислить історіями, і в креативному підприємництві таких історій може бути безліч, варто лиш навчитися їх «ловити». Може, для обкладинки книжки ви змальовували свого сусіда, який щоранку виходить на балкон з кавою і газеткою? Чи на крутий текст вас надихнуло оголошення, приклеєне на двері будинку? Чи ви створювали концепцію вашого продукту в електричці під звуки дідуся, який грає на баяні і заодно продає пиріжки? Історією є й те, як ви уявляєте, що інші використовуватимуть ваш продукт; спробуйте це яскраво описати, інші надихнуться — і, цілком можливо, захочуть приміряти на себе цей образ.
Книжки на подібну тематику є і в інших видавців, тільки з інакшим спрямуванням. «Сторітелінг для очей, вух і серця» Марка Лівіна (Наш формат) мені видається більше орієнтованим на тих, хто і так заточений під створення історій — копірайтерів, письменників, журналістів. А у книжці «Всі крапки над “І”сторією. Сторітелінг для сценаристів, письменників та блогерів» Сергія Гаврилова (Pabulum) в назві відразу прописана цільова аудиторія і зміст книжки підігнананий під ці три професії. Та якщо ви якраз із цих сфер, то чому б не прочитати.
Книжок саме про чийсь із креативників досвід у веденні бізнесу поки теж малувато. В книзі «Жіноча компанія» Ґрейс Бонні від ArtHuss ви хіба що можете знайти історії жінок-підприємиць (там також наголошується, що крім безпосередньо власниць бізнесу є й мисткині, які займаються самопросуванням). Багато серед цих жінок саме дизайнерок різного типу: продакт-дизайнерка, дизайнерка моди, інтер’єру, меблів тощо. І в кожної були певні складнощі на творчому шляху. Вони ризикнули зробити зі своєї професії справжній бізнес — і стикалися з багатьма перешкодами, однак змогли їх подолати. Відсутність досвіду у веденні бізнесу може відлякувати деяких креативників й віддаляти від того, щоб створювати свою компанію чи якісно працювати над брендом. Але тут у книзі можна побачити різні поради: не боятися починати, мати поряд надійну підтримку з людей, які розуміють, не боятися звертатися до інших за допомогою та наймати інших спеціалістів для окремих цілей, не прагнути тягнути все виключно на собі. Це корисна книжка не тільки для жінок; до того ж відкриваєш для себе різні сфери, в яких можна реалізуватися і про які мало хто замислювався як про прибуткові.
Що ж, будемо сподіватися, що креативний бізнес скоро стане більш потужним в Україні, зможе вибороти собі більш комфортні умови для роботи й доведе, що хороший креативний продукт має право бути добре оплачуваним. І що книжкова сфера вчасно зреагує на потребу таких хороших і правильних видань.
🔗(детально)👉ВИЖИВЕ ТОЙ, ХТО АДАПТУЄТЬСЯ
Як українська індустрія книговидання переживає кризу
Немає сенсу в черговий раз констатувати, що пандемія коронавірусу COVID-19 внесла свої корективи у життєдіяльність кожного із секторів креативних індустрій.
Індустрія книговидання — одна з тих, яка сильно постраждала від сьогоднішньої кризи. Поки ще не можливо до кінця ні виміряти, ні осягнути обсяг втрат, які нас очікують, адже невідомо, коли люди повернуться до колишнього життя – завершиться період соціального дистанціювання і повноцінно відновиться робота всіх без винятку організацій та сфер.
У ВООЗ попереджають, що цей вірус може лишитися з нами назавжди. Відтак, повернення до звичного побуту стане можливим за наявності вакцини, яку за найбільш оптимістичними прогнозами, винайдуть щонайменше через рік-півтора. Але видавці підраховують збитки вже сьогодні: скасовуються книжкові фестивалі, переносяться авторські тури, понад два місяці не працювали книгарні, купівельна спроможність багатьох книголюбів впала за час карантину.
✔️Конституція у коміксах
✍🏼Автор: Брати Капранови, художник Олександр Костенко
✨Жанр/Категорія: комікси
🧩Анотація: Головні герої коміксів – двійнята Романа та Марко, школярі, які на простих життєвих прикладах розбираються у тому, як працює Конституція України. Їм допомагають у цьому мама-юрист, тато-програміст, бабуся-вчителька та дідусь-професор. Комікси супроводжуються ситуативними діалогами.
Як вберегтись від популізму та яке в нього майбутнє: про що книга голландського філософа
Нідерландський філоcоф Сібе Шаап презентував у Києві свою книгу «Зваба популізму». Ми послухали і зібрали для вас найцікавіші моменти з виступу і книги.
Чому популізм поганий
У всіх оповідях і романах є розмежування між добром і злом, правдою і брехнею. Добро — завжди поєднує, зло ж — навпаки. Але, межа цих понять розмивається, коли починають призначати, хто «роз’єднує» і хто «поганий». Класичний приклад — євреї у нацистській Німеччині. Повністю інтегровані в суспільство вони не завдавали шкоди. Але за правилами Гітлера, якщо ти єврей, то це апріорі погано і ти ворог народу. Так само у Сталіна: ти або свій, або ні. На даному етапі в таку гру грає Трамп — журналісти, які проти нього — зло.
Так вправно визначати, хто є хто можуть тільки популісти. До чого це призводить — показує історія гітлерівської Німеччини та СРСР.
Чому у популізму немає майбутнього
Тому що сам популізм не має чого запропонувати. Він оперує ілюзіями і апелює до «щасливого і великого минулого». При цьому, мало кажучи про майбутнє. Тож його чари рано чи пізно розвіяться.
Як вберегтись від популізму
Чому популізм звабливий? Бо легко приводить до влади. Рецепту захисту від нього немає, але є інгредієнти:
— орієнтуватись на цінності минулого, які потрібно передати нащадкам;
— не здавати класичних чеснот;
— пояснювати людям, зокрема книжками, про причинно-наслідкові зв'язки;
— брехню — крити фактами;
— пам’ятати, що вороги — насправді опоненти.
Обласна універсальна бібліотека у Полтаві. Найбільша наукова бібліотека Полтавщини.
✖️ Заснована 1894 року як Громадська Бібліотека. У 1949 році на честь 150-річчя виходу в світ «Енеїди» бібліотека отримала ім'я Івана Петровича Котляревського. З 1966 року — державна обласна універсальна наукова бібліотека.
Бібліотека веде родовід від бібліотеки Полтавського дворянського зібрання: перша бібліотеку в Полтаві знаходилася в одній з кімнат будинку Дворянського зібрання з 1830-х років.
Сьогодні Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені І. П. Котляревського це головна бібліотечна установа області, центральне сховище творів друку українською та іноземними мовами, осередок з формування джерелознавчої та бібліографічної бази з історії та культури Полтавщини, науково-методичний центр для масових бібліотек області, центр інформаційно-бібліографічної роботи, галузевої інформації з питань культури і мистецтва, міжбібліотечного абонемента, координації та кооперування діяльності бібліотек всіх відомств і організацій на території області.
Gregory Porter - All Rise
Грегорі звично не розчаровує, і All Rise - його новий, шостий альбом - неймовірно вдала квінтесенція класики соулу з госпелом, блюзом, вокальним джазом, підтримана смачними аранжухами, Лондонським симфонічним оркестром і, ясна річ, харизматичним історіями і чіпким голосом самого Портера.
+1 до списку потенційних поповнень моєї вініловї колекції! Ну і так… якось мимоволі стало потішно від того, що в Грегорі свого часу не склалося з кар’єрою футболіста. Хочу на канц!
Бонусом, можете послухати і Spell My Name - новий, десятий альбом Тоні Брекстон, у якому вона невигадливо, та досить бадьоро препарує р’н’б 90-их із залученням пари небезвідомих резидентів нової школи.
✔️ Зовсім не давно в Україні пройшло соціологічне опитування щодо музичних вподобань. 👥Респондентами стали 2000 людей, віком від 18 років. Українці відверто розповіли, яким стилям музики вони надають перевагу.
🔹 За їхніми даними, найулюбленішими стилями для українців є поп 🤘(26%), класична (25%) та народна музика (21%), а також шансон (18%) та рок (14%). 🕺💃Танцювальну і клубну музику обрали 12 і 8% респондентів, а джаз – 7%. Всього лише 4% людей заявили, що не люблять музику та вкрай рідко слухають якісь композиції.
🔸 Цікавим було і порівняння музичних вподобань серед жінок і чоловіків. За даними соцопитування, дівчата більше полюбляють класичну, танцювальну і поп-музику. ☝️Натомість чоловікам перевершили показник в категорії рок, шансон, реп та електронна музика.
Цей вересневий тиждень потішив меломанів такою кількістю різнопланових новинок, що найближчі півроку можна спокійно розслуховувати видане, вникаючи у все те, що зазвичай не ловить вухо під час першого прослуховування нового.
Втім, спробуємо вкластися в дві підбірки. розпочнемо з відео та синглів ✈️
по харду:
Grayscale - Young
Papa Roach - Come Around
Touché Amoré - Deflector
Bad Wolves - Killing Me Slowly
Ice Nine Kills - Savages
Тараканы! - Дело молодых
Nothing More - Fade In / Fade Out
Alter Bridge - In The Deep
Bemore - Aware
The Oklahoma Kid - Solar Ray
Veil of Maya - Members Only
All That Remains - Just Tell Me Something feat. Danny Worsnop
по лайту:
Foster The People - Pick U Up
Друга Ріка — Сьомий день
Cold War Kids - Waiting For Your Love
James Blunt - Cold
Noize MC — Всё как у людей
Michael Kiwanuka - You Ain’t The Problem
Milky Chance - The Game
flor: white noise
Joshua Radin - What Would You Do
The Academic - Aftertaste
Charlie Puth - Mother
Vivienne Mort - Риба
1. Відзначався колосальною працездатністю. За 40 років активного творчого життя кожних два дні виходив новий твір письменника (вірш, новела, повість, роман, монографія тощо). Щороку видавав по 5-6 книжок.
2. Став першим професійним українським письменником, який заробляв на життя літературною працею.
3. У гімназії сидів на останній парті, але міг майже дослівно переказати розповіді вчителів на заняттях. У п’ятому класі під час уроків, які вважав нецікавими, читав Шекспіра в німецькому перекладі.
4. У гімназійні роки, залишившись без батьків, заробляв на життя репетиторством. Із тих коштів зібрав величезну на той час бібліотеку – понад 500 томів.
5. Чотири рази його ув’язнювала австрійська влада (у 1877, 1880, 1889 і 1892 рр.).
6. Володів 14 мовами. Поет, прозаїк, фольклорист, перекладач, публіцист, філософ, економіст, політик, громадський діяч. Сучасники називали його “академією в одній особі”.
7. Писав твори не лише українською, а й польською, німецькою, іншими мовами. Перекладав на українську в тому числі з давньої вавилонської, давньоіндійської, давньоарабської, давньогрецької, східних мов.
Перекладав також на німецьку українські народні пісні, допомагав Михайлу Грушевському з німецьким перекладом “Історії України-Русі”.
8. Співзасновник першої української політичної партії – Русько-Українська радикальна партія – та перший її голова, автор програми.
9. Закликав населення Галичини називати себе українцями, а не русинами. ” Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими, а українцями без офіціяльних кордонів…”, – писав він у листі до молоді в 1905-му.
10. Одним із перших спрогнозував крах ідеології марксизму, а соціалістичну державу назвав тюрмою: “Люди виростали б і жили би в такій залежності, під таким доглядом держави, про який тепер у найабсолютніших поліційних державах нема й мови. Народна держава сталась би величезною народною тюрмою”.
11. Радянський режим називав його атеїстом. А він залишався глибоко віруючою людиною. Виріс у побожній родині, досліджував Святе Письмо, товаришував із галицькими священиками, мав приязні стосунки з митрополитом Андрієм Шептицьким.
12. Його переклад біблійної “Книги Буття” досі залишається найбільш точним перекладом цієї частини Біблії українською мовою.
13. Ледь не запізнився на власне весілля з Ольгою Хоружинською. У кабінеті батька нареченої знайшов стару книжку і переписував із неї рідкісного вірша.
14. Останні сім років писав лівою рукою, бо права була паралізована. Систематизувати та упорядковувати матеріали йому допомагав син Андрій. Двоє синів Івана Франка (Петро і Тарас) вступили до складу легіону Українських січових стрільців.
15. Помер Іван Франко 28 травня 1916-го на чужих руках – сини були у війську, дочка в Києві, дружина в лікарні. Через бідність і нестачу грошей ховали в чужій вишиваній сорочці, в “позиченій” ямі на шість домовин..
В окремій могилі перепоховали Івана Франка через 10 років.
Те, чого ви не знали про Миколу Гоголя
Якщо закрити очі на вічні суперечки з приводу походження Гоголя, то ми маємо дуже талановитого письменника, чиї твори дарують не аби яке підґрунтя для роздумів з приводу життя та суспільства.
Микола Гоголь був дуже сором’язливим. Як тільки у компанії з’являлася незнайома людина, то Микола одразу виходив із кімнати.
Письменний дуже сильно боявся блискавки. Погана погода згубно впливала на психічний стан Миколи.
Нема відомостей про будь-які зв’язки Миколи Гоголя із жінками, тому є вірогідність того, що він помер цнотливим.
У гаманцях Миколи завжди лежали солодощі.
Сюжет «Ревізору» не був вигаданим. Микола Гоголь взяв до п’єси реальні події, що відбулися у місті Устюжне. А розповів цю історія Миколі Олександр Сергійович Пушкін.
Микола Гоголь дуже переймався через свій ніс, тому на портретах він завжди зображений у різних формах. Гоголь постійно просив художників зробити більш красивою цю частину його обличчя. Саме тому портрети письменника так несхожі один з одним.
А ось фотографуватися він не любив. Завжди ховав своє обличчя, або навмисно кривив його. Через це його рідко запрошували на світські заходи.
Є декілька версій смерті Миколи Гоголя. По одній із версій письменний заснув літургічним сном і прокинувся вже у труні. Про це свідчать слова свідків, які провели ексгумацію його останків і виявили неприродні пози скелета письменника у труні.
По іншій версії класик навмисно заморив себе голодом через відкидання ним усього плотського.
Третя версія свідчить про те, що помилкове лікування письменника трьома лікарями, які не знали про існування один одного, призвело до того, що усі вони виписували Гоголю один й той самий препарат каломель, який містить в собі ртуть. Через потрійне прийняття цих ліків, сталося передозування, яке, в свою чергу, викликало інтоксикацію організму та посприяло отруєнню ртутною отрутою.
Письменник просто обожнював пригощати усіх варениками та галушками. А одним серед його улюблених напоїв було козяче молоко, до якого він завжди додавав ром. Це він називав Гоголь-Моголем.
Одного разу на полюванні Гоголь якось ледь не застрелив Тургенєва. Це було ненавмисно. Гоголь поцілив у письменника, але кулю дістали, рану перев’язали та все закінчилося миром.
Як сучасна опера перестала бути нудною: історія виникнення авангардних постановок
Звідки взялося поняття “нова опера” і скільки цьому поняттю років? Яким чином авангард підірвав граматичну основу музики і де в цій авангардній опері знайшла себе Україна? На прикладі тріп-опери “Воццек” проекту Nova Opera ми спробуємо відповісти на ці питання.
Опера завжди була «неповороткою» мистецькою конструкцією. Серед усіх сценічних мистецтв вона найбільше відповідає означенню “пристойного місця, куди пристойні люди приходять дивитися на інших пристойних людей”. ХХ століття стало початком глобального мистецького зламу: від кінця фігуративності у живописі до повного розбиття всіх звичних сценічних та музичних структур. Звісно, цей злам не був повальним: більшість оперних режисерів продовжували ставити “класичні касові кринолінові” “Травіати” і “Кармен”, які за будь-яких умов мали б повний зал. Навіть після Другої світової війни молоді композитори недовірливо дивилися в бік опери, вони вбачали в цьому не актуальну мистецьку форму, а такий собі аванс минулому, своєрідний борг, який ніхто не хотів відробляти.
Композитори, які все ж намагалися працювати для опери, як от Бенджамін Бріттен або Ганс Вернер Гензе, особливої популярності та визнання за це не отримували, адже це завжди було територією мистецького ризику. Це саме стосується авангардної опери, адже значно приємніше (читай: ні до чого не зобов'язує) дивитися на чергову кріпову “Турандот” у київській опері з декораціями після чи то “Лускунчика”, чи то “Попелюшки”.
Однак ми говоритимемо про оперу, які вибивалася з цього ряду і свого часу стала “авангардною класикою”. “Воццека” Альбана Берга 1925 року прийнято називати першою такою оперою. Однойменну оперу в Україні було створено колективом NOVA OPERA, спільно з Юрієм Іздриком, і втілено у форматі віршів-речитативів.
Але у 1925 року в опері Берга все було новим: атональність (відмова композитора від гармонійності і милозвучності звуку), гострий і навіть грубий тембро-ритм. Крах “гармонійної тональності” означав крах музики, як ілюстрації сценічної оповіді: тепер замість пояснювати сюжет вона його ніби додатково заплутувала. Крім того всі зрозуміли, що сцени можуть тривати одночасно, порушуючи хронологічну послідовність, як от у “Die Soldaten” Бернда Алоа Цимермана.
Або ж вони можуть одночасно демонструвати різні варіації однієї і тієї ж історії, постійно заново програючи сюжет. А можна й зовсім позбавити оперу будь-якої історії! Просто звести її до таких собі “живих мультиків”, які постійно повторюються та існують в уповільненому часі і не мають зовсім ніякої логіки.
“Воццек” Берга, так само як і “Воццек” Нової Опери - не лінійна історія, а набір почуттєво розрізнених імпульсів-спогадів. Кожна картинка ( у “Воццека” їх 15) є цілісним емоційним станом, випадковим злитком реальності. У Nova Opera такими “злитками” були вірші Іздрика, які йшли ритуальним набормотуванням автором віршів на кшталт “То твоє літо, твоє тіло, Лєна” і вокальними соло Мар'яни Головко.
Особливість українського Воццека ще й в тому, що ставлення до почуттів в ньому - максимально механізоване, навіть знущальницько-іронічне. Розповідь про кохання - не більш, ніж весела історія про людські патології. Тут немає нічого, над чим не можна було би зіронізувати.
Власне, авангардну оперу теж можна звести до суцільного іронічного жесту в адресу неповороткої машинерії європейської опери, яка раніше створювала навколо себе соціальний культ, а не мистецький. Авангард, в свою чергу, став живим і нахабним набором нових правил, який він не втомлювався пред'являти протягом всього ХХ століття.
Те, що в Україні з'явився новий центр такої деконструкції опери в обличчі Nova Opera - вже неймовірно обнадійливий для нас усіх факт, доказ того, що опера може бути сучасною.
У Дніпрі заводські труби перетворять на світлові арт-об'єкти в рамках проєкту Urban Lighting Masterplan. Про це повідомив керівник студії Expolight Микола Каблука.
Інсталяцію планують запустити до Дня міста - 12 вересня. Всього в проєкті буде задіяно 13 труб. Відстань між першою і останньою - більше п'яти кілометрів. У першу чергу у вересні підсвітять найвищу 120-ти метрову трубу.
Труби покриють піксельними джерелами світла, за допомогою яких можна буде створювати різні програми. На вершинах розташують рухомі лазери, що змінюють кольори. Щовечора в певний час буде відбуватися 5-хвилинне лазерно-світлове шоу з музичним супроводом, в решту часу підсвічування буде більш стриманим.
Спостерігати за інсталяцією можна з правого берега Дніпра, де розташовані основні місця для прогулянок. Також на двох локаціях будуть облаштовані оглядові майданчики з аудіообладнанням, де можна дивитися шоу з музичним супроводом.
Дніпро є першим містом в Україні, в якому планують реалізувати Urban Lighting Masterplan - масштабне світлове рішення, на рівні ключових європейських столиць. Реалізацією проєкту займається компанія Expolight разом з французьким дизайнером Роджером Нарбона, який більше 30-ти років створює світлові проєкти для великих міст Європи і світу.
Нагадаємо, компанія Complex-V запропонувала світлове рішення для Подільсько-Воскресенського мосту.
«Мона Ліза», або «Джоконда» - картина Леонардо да Вінчі, одна із найвідоміших в історії живопису. Написана приблизно між 1503 і 1505 роками. Зберігається в Луврі. Вважається, що на картині зображена Ліза Герардіні, дружина флорентійського торговця шовком Франческо дель Джокондо.
Майже чотири століття про "Мона Лізу" знали тільки знавці мистецтва, та сталася історія, що зробила картину відомою на весь світ.
21 серпня 1911 року "Мона Лізу" викрав працівник Лувру Вінченцо Перуджі. Поліція Франції шукала картину та це не принесло жодних результатів.
Новина про зникнення «Джоконди» потрапила на перші шпальти газет всього світу.
Картину знайшли через два роки в Італії. Перуджі відгукнувся на оголошення в газеті та запропонував продати «Джоконду» директору галереї Уффіці.
Після крадіжки та повернення картина перетворилася на символ мистецтва, стала зіркою, популярнішою за кіноактрис і оперних примадонн.
❗️З 9:00 год. 10 вересня 2020 року відновлюється прийом заяв про намір отримати пільговий кредит на придбання житла від громадян - учасників АТО/ООС та внутрішньо переміщених осіб ❗️(Постанова КМУ від 27.11.2019 № 980).
📎 Детальніше 👉 посиланням
