July 23, 2020

✈День Повітряних Сил Збройних Сил України

 Повітряні сили Збройних сил України — один з головних носіїв бойового потенціалу Збройних сил країни. Цей високоманеврений вид призначений спільно з військами Протиповітряної оборони, для охорони повітряного простору держави, ураження у повітрі об`єктів супротивника, авіаційної підтримки своїх військ, висадки повітряних десантів, повітряного перевезення військ і матеріальних засобів і ведення повітряної розвідки. 

Особовий склад Повітряних Сил Збройних Сил України, вірний славним бойовим традиціям, з честю виконує свій обов’язок перед народом, демонструє вірність присязі, високий бойовий вишкіл, професіоналізм та наполегливість у вирішенні поставлених завдань.


Історія створення української авіації

Після Першої світової війни в Україні від царської армії залишалися авіаційні частини Південно-Західного і Румунського фронтів, серед них відома ескадра повітряних кораблів Ігоря Сікорського «Ілля Муромець» 

Штурмовик Albatros J.1 авіації УНР. 1920 рік.

Саме на цих фондах і будували авіацію УНР. До 1917 року на території України існувала досить розвинена для того часу авіаційна структура: крім авіачастин, тут діяли центри підготовки пілотів, збирали літальні апарати, функціонував один із найбільших літакобудівних заводів «Анатра» в Одесі та моторобудівний завод «Дека». Попри те, що процес українізації проходив важко, вже до початку 1918-го були сформовані 1-й Український винищувальний і 1-й Український армійський авіазагони.

Найкращий український винищувач 20-х рокiв Fokker D.VII. Належав до складу 1-го полку УГА

Технічне оснащення цих підрозділів становили літаки іноземного виробництва «Ньюпор-17», «Сопвич 1/2», «Вауз LAS», «Фарман-30». Серед літаків були одеські «Анасаль», «Анатра Д» фірми «Анатра» та С-16 - винищувачі супроводу для ескадри повітряних суден.

Zeppelin Staaken R.VI зі складу Запорізького авіазагону авіації УНР.

У такий спосіб в Україні вдалося зберегти не лише літаки, а й авіаційну інфраструктуру, що дісталися у спадок від царської армії. Прихід на територію України австро-німецьких військ призвів до катастрофічних наслідків для авіації УНР. Загалом близько тридцяти авіаційних частин Південно-Західного і Румунського фронтів перемістилися з України до більшовицької Росії. Значна кількість авіаційних фахівців, насамперед кадрових офіцерів-льотчиків, залишили Україну самостійно, прямуючи на Дон у війська отамана О. Каледіна. З усіх льотчиків Південно-Західного і Румунського фронтів в Україні залишилося тільки 128 осіб.

Sopwith 5F1 Dolphin зі складу 1-ї запорізької ескадрильї УНР, 1920.

В березні - квітні 1918 року Центральна Рада завершила організаційне формування армії. Тоді було вперше створено прообраз структури Повітряного флоту. До складу Військового міністерства ввійшло Управління інспектора Повітряного флоту на чолі з В. Павленком, якому підпорядковувалися три авіаційні парки в Києві, Харкові та Одесі. Вони й мали обслуговувати вісім корпусних авіазагонів. Утім, затвердили структуру лише з обранням гетьманом Павла Скоропадського. Тоді до складу авіадивізіонів включали потяги-майстерні. Крім літаків авіаційних частин УНР часів Центральної Ради, гетьманський Повітряний флот отримав від окупаційного командування австро-німецьких військ незначну кількість німецьких і австрійських літаків «Альбатрос», «Бранденбург», «Румплер».

R.XIVа - транспортно-пасажирська модифікація бомбардувальника Zeppelin Staaken R.VI.

До літа 1918 року в армії Скоропадського було 189 легких літаків і чотири повітряних кораблі «Ілля Муромець». Лише 55–60% апаратів були в робочому стані.

На початок січня 1919 р. в армії періоду Директорії було тільки два авіаційні підрозділи, складені із залишків гетьманської авіації: авіазагін із чотирьох літаків у групі отамана Оскілка (сформований у Житомирі з того, що залишилося від 1-го Волинського авіаційного дивізіону) та авіазагін у групі Омеляновича-Павленка, який був сформований у Вінниці на базі колишнього 2-го Подільського авіадивізіону і нараховував два десятки особового складу та три літаки.

Упродовж лютого-травня 1919 р. військове керівництво Директорії дещо впорядкувало структуру української військової авіації. Зокрема була сформована система керівництва Військово-повітряними силами, створено Головне управління Повітряного флоту (ГУПФ). Спектр завдань української авіації в період боїв серпня-вересня 1919 року зводився здебільшого до розвідки, на яку припадало 70–75% її бойового навантаження. Серед пілотів, які брали активну участь у бойових діях вказаного періоду, - сотники Берестовенко, Єгоров, Алексєєв, поручник Чистокатов.

На західноукраїнських землях у листопаді 1918 року, відразу після створення ЗУНР, Народна Рада формує Українську Галицьку армію (УГА). У складі останньої створили й авіаційний загін, командиром якого став Петро Франко — син відомого українського поета і письменника Івана Франка. Авіазагін налічував близько 20 боєздатних літаків. У другій половині 1919 року створюють ще два авіазагони — в Червоному під Львовом і в Дулібах неподалік від Стрия.

Nieuport 23 з 3-го Херсонського авіадивізіону.

Після об’єднання УНР і ЗУНР авіатори обох армій стали тісно взаємодіяти. Територія, контрольована українськими військами, постійно зменшувалася. Ворогові дісталося чимало літаків, покинутих з різних причин на аеродромах. В УГА залишилося не більше ніж 10 аеропланів, а в армії УНР — 15. Їх використовували в боях проти більшовиків, а пізніше і проти сил генерала Денікіна. Після важкої поразки в листопаді 1919 року українські авіатори перейшли до таборів супротивних сторін.

Попри вкрай складну внутрішню i зовнішню ситуацію, в період 1917–1920 років в Україні було створено кілька боєздатних авіаційних підрозділів, об’єднаних у самостійний вид війська — Повітряний флот, який активно використовували в боротьбі за незалежність. Поряд з бойовими операціями (ведення розвідки, завдання бомбово-штурмових ударів) не менш важливим напрямком діяльності військової авіації УНР стало здійснення кур’єрських польотів для зв’язку із закордоном, що стало прообразом сучасних військово-транспортних перевезень. 


Резюме

Олександр Можайський

Всесвітня історія авіації тісно пов’язана з Україною, адже саме тут було створено прототип одного з перших літаків, що піднявся у повітря Олександра Можайського.

На українській землі також творили - засновник теорії ракетобудування, творець бойових ракет Микола Кибальчич.

Ігор Сікорський

Ігор Сікорський і Дмитро Григорович зробили чималий внесок в історію авіації. Мала Україна й своїх асів – Костянтин Арцеулов і Володимир Дибовський змогли «приборкати» одну з найстрашніших речей ранніх літаків – штопор.

Після розпаду СРСР Україна успадкувала одне з найпотужніших у Європі авіаційних угруповань із сучасними літальними апаратами, на базі якого  17 березня 1992 року були створені Військово-повітряні сили України. На той час на території України знаходилося 4 повітряних армії, 10 авіаційних дивізій, 49 авіаполків, 11 окремих ескадрилей, учбові і спеціальні установи; всього близько 600 військових частин, 2800 літальних апаратів, понад 120 тис. військовослужбовців.  


Участь авіації Повітряних Сил в АТО/ООС     

Участі авіації Повітряних Сил в АТО/ООС перебував досить тривалий період приведення бригад тактичної та транспортної авіації в бойову готовність, під час якого були проведені основні заходи з відновлення вишколу льотного складу, справності авіаційної техніки, поповнення запасів матеріально-технічного забезпечення (далі – МТЗ) та авіаційних засобів ураження, посилення охорони й оборони аеродромів, інші заходи, що сприяли подальшому організованому виконанню визначеними силами поставлених завдань. У процесі приведення частин авіації у готовність до роботи в умовах АТО/ООС було перебазовано авіаційну техніку, інженерно-технічний склад, технічне майно на аеродроми розосередження з їх розгортанням і приведенням у готовність до виконання завдань. 

Зараз до складу Повітряних Сил  входять бомбардувальна, винищувальна, штурмова, розвідувальна, транспортна авіація та зенітні, ракетні та радіотехнічні війська. Сюди також входять частини спеціальних військ – розвідувальних, інженерних, радіаційних, хімічних і бактеріологічного захисту, зв’язку, автоматизованих систем управління та радіотехнічного забезпечення, радіоелектронної боротьби, метеорологічного забезпечення, частини матеріально-технічного і медичного забезпечення та інші.  

Курсанти Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба

Основне місце навчання молодих льотчиків – Харківський університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.

Наразі на озброєнні ВПС ЗСУ стоять МІГ-29, Су-27, Су-25, Су-24, Су-24МР, Л-39, Іл-76, Ан-26, Ан-24, Ан-30, Ту-134, вертольоти Мі-8, Мі-9, зенітні ракетні комплекси С-300 та «Бук» різних модифікацій. Загальна чисельність особового складу – близько 50 тис. чоловік.  


Впровадження стандартів НАТО 

Впровадження стандартів НАТО, спільні бойові навчання з представниками Альянсу, модернізація технічної бази, оновлення озброєнь, запровадження сучасних технічних та воєнних нормативів спрямовують розвиток Повітряних сил у напрямі найкращих світових зразків.

Основні завдання, які сьогодні стоять перед Повітряними Силами, це є передусім забезпечення необхідного рівня бойової готовності авіаційних військових частин, військових частин зенітних ракетних, радіотехнічних та спеціальних військ, , підготовки льотного складу до виконання завдань за призначенням вдень та вночі, у простих і складних метеоумовах, забезпечення сил, задіяних в ООС авіаційна підтримка, повітряні перевезення військ та вантажів.

Бойові обслуги авіаційних, зенітних ракетних та радіотехнічних підрозділів несуть бойове чергування, здійснюють контроль за перельотами повітряних суден через державний кордон з семи країнами світу, зона відповідальності при цьому складає близько семи тисяч кілометрів повітряного кордону України. З цією метою до бойового чергування з протиповітряної оборони щоденно залучаються понад 4 500 чоловік  особового складу та близько 450 одиниць озброєння і військової техніки.


Це свято мужніх , які вдень і вночі боронять повітряний простір нашої країни, майстерно та оперативно перекидають повітрям на далекі відстані військовослужбовців, озброєння і техніку. Вічна пам'ять і слава героям, які загинули, захищаючи свободу і незалежність нашої держави.  Завдяки високій професійній майстерності та відповідальності військовослужбовців цього потужного виду Збройних сил - небо над Україною завжди буде мирним, а наш народ – надійно захищеним.

Завдяки наполегливій самовідданій службі Повітряні сили є потужним видом Збройних сил України, який здатен якісно виконувати завдання щодо захисту повітряного простору держави. В складних умовах сучасної повітряної обстановки екіпажі авіаційних бригад, розрахунки зенітних ракетних та радіотехнічних підрозділів і вдень і вночі несуть бойове чергування, упевнено виконують польотні завдання та виявляють і супроводжують повітряні цілі. 

Ви з повітря гарантуєте безпеку рідної України, вдень і вночі охороняєте наш спокій. Стрімкої кар'єри вам, бо стрімкі всі ваші рухи. Тактичних відносин з близькими, бо про вашу тактику і вправності ходять легенди. 

Бажаємо Вам міцного здоров'я і стійкого імунітету до всіх життєвих негараздів наші – королі неба!

Комплімент від @milcultprostir