Культурні новинки і не тільки

Історичні постаті

Вчені вважають, що деякі кошові та гетьмани – характерники України. Ними є:

  • отаман Северин Наливайко;
  • фастівський полковник Семен Палій;
  • сподвижник Богдана Хмельницького та герой Корсунської битви Максим Кривоніс;
  • Іван Богун, який міг вийти з невеликим загоном проти цілого війська;
  • кошовий Григорій Сагайдачний, «який виходив з води сухим, куль уникав»;
  • Іван Нечай, для якого поляки тримали заряджену срібним ґудзиком рушницю.
  • Казали в народі, що також Іван Сірко великий характерник. Його прізвище походить від «сірий», має вовчу етимологію. Вороги боялись отамана, називали «урус шайтан».
Максим Кривоніс у фільмі «Вогнем і мечем» – символ козака характерника

Скептики скажуть, що все піддається поясненню. Сміливий – от і викликав страх. Вмів гарно маскуватися – ставав невидимим. Але питання не зникає. Хто такі козаки-характерники – міфічні істоти чи реальні особи? Кожний вирішує на власний розсуд.

7 неповторних парків України, які варто відвідати восени

Осінь саме та пора, коли хочеться насолодитися яскравими барвами, сонцем, що легко зігріває і природою, яка вабить золотим мотивами. В багатьох містах є чудові парки, де можна відпочити серед такої краси.

Парк Олександрія, Біла Церква

Один з найбільших і найстаріших дендропарків України – Олександрія розкинувся в місті Біла Церква.

Парк заснований в 1788 графом Ксаверієм Браницьким в честь своєї дружини Олександри. В кінці 18 сторіччя тут збудовані літня резиденція Браницьких -”Аустерія” з різними будівлями, а розкішний парк прикрашений різними скульптурами, мармуровими вазами і декоративними композиціями. В середині 19 ст. парк доповнили ставками, фонтанами, водопадами, а також чисельними екзотичними рослинами. Територія парку мала 200 га, де було 25 водойм і 2500 видів рослин, що привезли з Південної Америки, Китаю та Японії.

Загальна довжина алей парку понад 20 км, для того щоб прогулятися всіма алеями треба кілька днів.

Серед цікавих пам’яток, що збереглися досі, можна побачити: “Будинок садівника”, “Китайський місток” – легка ажурна альтанка, виконана в східному стилі, Колонаду Луна, Бальгий павільйон, Турецький будиночок і ставок “Акваріум Золотої рибки”.

Ландшафтний парк Буки, Київська область

Один з найкрасивіших і наймолодших парків країни знаходиться в 100 км від Києва в селі Буки. Створений парк на місці сміттєвого звалища, біля розчищеної річки Раставиці, підприємцем Іваном Сусловим 22 роки тому.

На 3 га спочатку розташований храмовий комплекс з дзвіницями і розбитий парк з кам’яними скелями і водоймами, підводним мостом, маєтком власника з цікавою архітектурою, скульптурами з дерева, мармуровими статуями. Красується тут відомий фонтан, який був раніше встановлений на Майдані Незалежності в Києві. А поруч з працюючим фонтаном встановлено багато лавок, розміщені оригінальні композиції, серед яких є Алея казок для дітей.

Також на території є невеликий зоопарк, до якого проводяться екскурсії. До речі, лише на казкову алею і до зоопарку вхід платний, прохід на інші частини парку – безкоштовний.

Софіївка, Умань, Черкаська область

Один із самих популярних парків в Україні – парк Софіївка, є пам’ятником ландшафтного типу світового садово-паркового мистецтва XVIII – XIX ст. Парк був створений в 1796 році польським магнатом Станіславом Потоцьким в подарунок своїй дружині Софії і названий в її честь. Створювався парк кріпосними селянами практично на безлісій місцевості. Та за деякий час на 170 га з’явилося більше 3 тисяч екзотичних і звичайних дерев та рослин, серед яких: тюльпанове дерево, платан, болотяний кипарис, сосна Веймутова. По величезній території з озерами та ставками розташовані доглянуті алеї, дивні фонтани, прекрасні скульптури, а також оригінальні альтанки і романтичні містки. Більшість елементів в парку нагадують будівлі, що описані в поемах Гомера, наприклад Центральні ворота нагадують вхід в Афінський ринок, а сторожові башти схожі на ті, що в італійському храмі богині Вести. Найкраще тут побувати восени, щоб побачити неймовірні поєднання яскравих кольорів біля мальовничих ставків і відчути силу багаторічних дерев в золотому вбранні.

Качанівський палацово-парковий комплекс, Чернігівська область

Єдиний в Україні палацово-парковий комплекс, що повністю збережений до нашого часу, знаходиться в селищі Качанівка, в Чернігівській області.

Парк був заснований в кінці 18 ст. графом Румянцевим-Задунанським. Парковий комплекс складався з двох ярусів. Нижній ярус – це один з найбільших парків Європи, в якому безліч хвойних дерев, екзотичних кущів і рідкісних рослин. А ще 12 ставків, декілька мостів і гірок. Парк прикрашали гарні алеї з фонтанами, неймовірними скульптурами та амфітеатром. А на верхньому ярусі комплексу височів невеликий замок з баштами і флігелями, церква і декілька службових приміщень та флігелів, збудовані в стилі класицизму. Одночасно із палацом будувалися паркові, декоративні будівлі.

До нашого часу з таких збереглися альтанка над ставком та дивна композиція “Романтичні руїни”. Коли в 1808 році хазяїном Качанівк став поміщик Григорій Почека, тут був збудований великий палац, що чимось схожий на американський Капітолій. Після смерті Почеки ці землі перейшли до його пасинка – Григорія Тарновського, який витрачав багато коштів на твори мистецтва й на допомогу митцям.

Тоді в Качанівці бували різні художники, письменники, композитори, серед яких були: Глінка, Гоголь, Врубель, Брюллов і Тарас Шевченко. Всі наступні власники привносили в палацово- парковий комплекс свої зміни, вдосконалювали його і ��авіть зібрали колекцію речей пов’язаних із Шевченком і колекцію старожитностей, що знаходяться тепер по різним музеям. Зараз комплекс, що знаходиться в прекрасному стані, вабить до себе туристів в будь-яку пору.

Краснокутський дендрологічний парк, Харківська область

В харківській області в селі Основинці розташований один з найстаріших дендропарків країни – Краснокутський. Цей парк створив в 18 ст. поміщик Іваном Каразіним на тому місці, де раніше знаходився старовинний Петропавлівський монастир. Каразін, який любив подорожувати, збирав по всьому світу насіння рідкісних рослин і саджанці екзотичних дерев, які були висаджені в дендропарку.

За кілька років на 17 гектарах, де росли старі дуби, з’явилися нові алеї, на березі ставків були висаджені спеціальні рослини, вище ті, що потребували системи зрошення, а субтропічні – були в оранжереї. Син Каразіна розширив парк до 46 га і збільшив кількість видів рослин до 1540, за що отримав призи і медалі на міжнародних виставках.

Серед диковинок зараз тут можна побачити японську айву, чорний горіх, платан чи гінкго білоба.

На даний момент на довгих алеях парку досі ростуть старі дерева і кілька сотень різноманітних рослин. А ще парк має декілька озер, на яких живуть лебеді, старі башти, гарні альтанки, ажурні мости, що вражають своє ковкою. Також тут збереглися печери давнього монастиря, недалеко від яких розміщені кам’яні баби. І хоч вхід до печер закритий, є можливість побачити невелику підземну каплицю.

Парк Шенборна, Воєводино, Закарпатська область

Один з найкрасивіших парків Закарпаття — Австрійський парк Шенборна на Закарпатті був відкритий в 2013-ому році. Неймовірний парк, розташований на 12 гектарах, має в`їзну браму, 22 лавки з гербами країн, яким належало Закарпаття, Кельтский сад з календарем друїдів, 12 містків по знаках зодіаку.

На одному з мостів, який схожий на арку, встановлені скульптури чотирьох апостолів – Луки, Матвія, Марка та Іоанна. В центрі парку розкинулось красиве озеро Тур з невеликим острівцем, до якого можна дістатися на плоті, в також є діючий водяний млин, який збудували з дерева і каменю.

В млині можна спробувати закарпатські страви і вино, з оригінальних сортів винограду Австрії. А ще тут є унікальні 24 ліхтарі і старовинні скульптури. По широким алеям можна просто гуляти годинами, влаштувати романтичний пікнік або ж покататися по парку на справжній відреставрованій кареті часів Австро-Угорщини.

Чернівецький дендропарк, Чернівці

Прекрасний ландшафтний парк, що розкинувся на 5 га, знаходиться в самому місті Чернівці. Парк був заснований в 1876 році на території відомого університету ім.Федьковича біля Резиденції православних митрополитів Буковини. Біля входу в парк стоїть пам’ятник Йозефу Главці, а біля нього басейни з фонтанами і стара ялина, якій більше 100 років.

В парку ростуть декілька сотень видів рослин і кущів, а вздовж доглянутих алей асиметрично насаджені екзотичні дерева, а за ними дуби, клени і липи. До басейну, який оточений розкішними магноліями і вербами можна пройти по акуратній алеї, а недалеко знаходиться імітація сталактитової печери. Цікаво, що тут досі збереглися оригінальні скульптури, паркові лави, штучні гірки і кам’яний грот.

А ще тут можна побачити справжнє ботанічне чудо – триногу яблуню. З усіх боків дендропарк оточує триметровий мур із каменю, який наче охороняє природну красу і спокій його відвідувачів.

Чому в античних скульптур «порожні очі»?

Раніше вважали, що античні скульптури збереглися в первозданному вигляді. Саме тому творці епохи класицизму так завзято у своїх роботах дотримувалися холодних відтінків і величності, з вірою, що наслідують древнім оригіналам.

Але набагато пізніше з'ясувалося, що початковий вигляд скульптур був не таким. Очі не висловлювали порожнечу і відчуженість, та й самі фігури не були сірими, а яскраво розмальовані.

Ще в XIX під час розкопок виявили «акропольські кори», тобто фігурки дівчат, на яких залишилося трохи фарби: різнокольорові очі, темне волосся і яскраво червоні губи. Після цього сліди фарб знаходили і на інших античних шедеврах.

Німецькі вчені, з твердим наміром відновити первозданний вигляд скульптур, взялися за їх прикрашення. Таким чином, було реконструйовано 12 фігур і створено виставку «Строкаті боги».

У бронзових скульптур були не намальовані, а інкрустовані очі. Так, знайдені в морі статуї «воїни з Ріаче» мали глибокі ямки замість очей, оскільки вставлені туди крихкі камінці випали або розбилися.

Флешмоб у рятувальників і поліцейських: вони викладають обладнання і себе як іграшковий набір на землю

Від Швейцарії і до Сінгапуру розвернувся новий інтернет-флешмоб серед екстрених служб різних країн. Рятувальники, медики, поліцейські акуратно розкладають біля бойових машин своє обладнання, а потім укладаються поруч. Мовляв, ось так виглядає патрульна машина. Це у випадку з поліцейськими Цюріха, які запустили флешмоб в Facebook ще 1 вересня.

Фото було зроблено під час дня відкритих дверей. Все обладнання було розкладено поруч з патрульною машиною, коли двоє поліцейських вирішили до цього набору приєднатися, щоб його завершити. І попросили зробити знімок з дрона. Незабаром їм відповіли колеги з інших екстрених служб по всьому світу, а флешмоб отримав назву Tetris Challenge.

Ось так, наприклад, в розкладеному вигляді виглядають рятувальники з Женеви.

А це поліція Угорщини. У них, в принципі, кумедний Instagram, погортайте.

А ось тут розклали свої речі і інструменти пожежні з Бангкока.

Є навіть військові медики з Голландії.

І ось така екстрена служба, як таксі. Майже.

ПЕРША ВИСТАВКА ІСТОРІЇ КІНО У "ДОВЖЕНКО-ЦЕНТРІ": ПОДРОБИЦІ "ПРЯМОГО"

Перша виставка у нещодавно відкритому у "Довженко-центрі" музеї кіно розповідає про один з найуспішніших періодів в українському кінематографі - 20-ті роки минулого століття. Її відвідали журналісти "Прямого".

У той час Веускраїнське фотокіноуправління (ВУФКУ) виробляло якісні фільми, які охоче купували за кордоном. На той час українське кіновиробництво конкурувало з Голівудом.

На виставці показують майже 30 годин архівних відео. Деякі фільми довелося шукати за кордоном. Зокрема, вдалося повернути 20 українських стрічок з Росії. Іван Козленко, керівник "Довженко-центру", розповів, що три фільми віднайшли у німецькій, французькій та японській кінотеках.

Кіно у 20-ті швидко стало масовим, кінотеатри були дуже розповсюджені. У тому числі були і пересувні екрани, що транслювали кіно в українській глибинці. Чимало селян на той час були неписемними, і для них знімали так звані культурфільми - короткі ролики про правила гігієни чи догляду за господарством.

Співробітники музею уточнили, що тут нема постійних експозицій. Отже, виставки про різні епохи кіно будуть змінюватися.

У Львові – театральний фестиваль «Золотий лев-2019»

На знімках: під час відкриття Міжнародного фестивалю "Золотий лев-2019".

У Львові до шостого жовтня проходитиме Міжнародний фестиваль "Золотий лев-2019". У ньому візьмуть участь театральні колективи зі США, Німеччини, Італії, Польщі, Грузії. Україна, крім Львова, буде представлена Києвом, Херсоном та Черкасами. Дійство розпочалося з традиційної карнавальної ходи вулицями міста.

Уперше він відбувся в 1989 році як Всеукраїнський огляд недержавних театрів-студій, які виникли на хвилі перебудови в радянській театральній культурі. З 1996 року його гаслом стали слова "Класика очима експерименту". Фестиваль є членом Міжнародного європейського театрального форуму – ІЕТМ, його учасниками були майже 2,5 тисячі акторів, серед яких такі видатні зірки, як Донатас Баніоніс, Кшиштоф Зануссі, Богдан Ступка, Костянтин Райкін, Ада Роговцева. Роман Віктюк, Лариса Кадирова.

"Це не просто фестиваль – це театральна європейська традиція й один із найпрестижніших театральних форумів України, який щороку перетворює Львів на величезну театральну сцену", – такими словами привітав учасників заступник міського голови Андрій Москаленко.

Як вважає організатор фестивалю Ярослав Федоришин, він дає змогу привабити туристів і привернути увагу до міста Лева, популяризувати його традиції та історію. Під час проведення "Золотого лева-2019" щовечора перед Львівським театром опери та балету проходитимуть театральні вистави та вуличні дійства, величні карнавали з участю акторів із багатьох країн

Британська газета The Guardian уклала власний рейтинг зі 100 книжок, виданих протягом 21 століття, які, на думку редакції, найбільше заслуговують уваги читачів. Перелік опублікований на сайті видання.

1. «Вовчий зал» Гіларі Ментел / Wolf Hall by Hilary Mantel (2009)

Ментел публікувала книги чверть століття до того, як створила проект, який приніс їй феноменальну популярність, третя частина трилогії, «Дзеркало і світло», вийде наступного березня.

Якщо ви почнете читати її історію сходження Томаса Кромвеля при дворі Тюдорів, докладну картину створення нової Англії та самостворення людини нового типу, ви потрапите у потік її авторитарного теперішнього часу, якому неможливо чинити опір, і раптом помітите, що дивитесь на світ очима героя її книги.

Деталі оповіді чуттєво яскраві, мова свіжа, мов фарби нової картини, але також дуже важливе її дослідження влади, долі та успіху в постійному діа��озі з нашою епохою, тому що нас створює і формує минуле. За словами авторки, в цій книзі вона хотіла передати «відчуття історії, яка слухає та говорить із собою».

2. «Галаад» Мерілін Робінсон / Gilead by Marilynne Robinson (2004)

Медитативний і глибоко філософічний роман Робінсон – це історія, яку розповідають написані в 1950 рр. листи старого священика Джона Еймса до свого юного сина, який подорослішає, коли його батько вже цього не побачить, і вестиме односторонню розмову з мертвим: «Поки ти читаєш цей лист, я безсмертний, у певному сенсі більш живий, ніж коли-небудь був».

Це книга про спадок, щоденник про Америку, яка вже ніколи не повернеться, нагадування про сумну ефемерну красу, яку можна знайти в повсякденності. Як підсумовує Еймс для сина і для себе: «Існують тисячі причин для того, щоб прожити це життя, кожної з них достатньо».

3. «Час секонд-хенд» Світлана Алексієвич / Secondhand Time by Svetlana Alexievich (2013), translated by Bela Shayevich (2016)

Білоруська нобелівська лауреатка записала тисячі годин свідчень простих людей, щоб створити цю усну історію Радянського Союзу та його зникнення. Письменники, офіціанти, лікарі, військові, колишні «аппаратчики» Кремля, колишні в’язні ГУЛАГу: всі отримали можливість розповісти свою історію, поділитися своїм гнівом через зраду і турботами переходу до капіталізму. Незабутня книга, акт катарсису і водночас прояв глибокої емпатії.

4. «Не відпускай мене» Кадзуо Ішігуро / Never Let Me Go by Kazuo Ishiguro (2005)

З 1989 року, коли вийшов удостоєний Букерівської премії роман «Залишок дня», до 2015 року, коли був опублікований роман «Похований велетень», нобелівський лауреат Ішігуро писав глибокі та загадкові алегорії на теми історії, націоналізму та місця особистості у світі, що завжди перебуває поза межами нашого розуміння.

Його шостий роман, історія про любовний трикутник людей-клонів в альтернативній Англії 1990-х, є витонченим натяком на його дослідження смерті, втрати і того, що значить бути людиною.

5. «Аустерліц» В. Г. Зебальд / Austerlitz by WG Sebald (2001), translated by Anthea Bell (2001)

Зебальд загинув в автокатастрофі у 2001 році, але його роман, суміш фактів та художньої літератури, що ігнорує закони жанру, гостре відчуття морального значення історії та переплетення внутрішніх і зовнішніх подорожей має величезний вплив на сучасний літературний ландшафт. Його останній твір, сповнена алюзій історія життя однієї людини, несамовито і яскраво зображає єврейську діаспору і втрачене ХХ століття.

6. «Янтарне скло» Філіп Пулман / The Amber Spyglass by Philip Pullman (2000)

Дитяча художня література досягла зрілості, коли остання книга трилогії Пулмана «Темні матерії» стала першою книгою для юних читачів, що отримала премію «Книга року Вітбред». Пулман із запалом уяви і сміливістю оповідача розповідав про найважливіші теми: релігія, свобода волі, тоталітарні структури і людська жага знань, бунт і дорослішання.

У цьому романі боротьба Азріеля проти Володаря досягає кульмінації, Ліра та Вілл подорожують в Землі Мертвих, а Мері досліджує таємничі елементарні частинки, на честь яких названа нова трилогія «Книга пилу». Комерційний успіх романів Джоан Роулінг, підсилений голлівудськими екранізаціями, міг оминути книги Пулмана, але його витончена переробка «Втраченого раю» допомогла дорослим читач��м позбутися ніяковості через те, що вони читають романи для дітей, і видавці не пожалкували.

7. «Між світом і мною» Та-Нехісі Коутс / Between the World and Me by Ta-Nehisi Coates (2015)

Завдяки емоційним роздумам Коутса про те, що значить бути в наш час чорним американцем, він став одним з найважливіших інтелектуалів і письменників країни. Він – син колишнього члена організації «Чорні пантери», який виріс на жорстоких вулицях Балтімора, його голос кидає виклик, але водночас сповнений поезії.

Роман «Між світом і мною» написаний у формі листа до його сина-підлітка та розповідає про повсякденну реальність расової несправедливості та поліцейське свавілля, про історію рабства і громадянську війну. Автор пише, що білі люди ніколи не пам’ятатимуть «масштаб крадіжки, яка їх збагатила».

8. «Осінь» Алі Сміт / Autumn by Ali Smith (2016)

Сміт почала писати свій «Сезонний квартет», блискавично виданий експеримент, який досі триває, на тлі референдуму щодо ЄС. Створений в результаті експерименту «перший роман про Брекзіт» – це не просто моментальний знімок Британії, яка щойно відділилася, а засліплююче дослідження любові та мистецтва, часу і мрій, життя і смерті, створене з притаманною їй винахідливістю та дотепністю.

9. «Хмарний атлас» Девід Мітчелл / Cloud Atlas David Mitchell (2004)

Епічний роман, завдяки якому Мітчелл став знаменитим, це книга-матрьошка, де одна історія міститься в іншій та впевнено охоплює різні століття і жанри. Від історії мореплавця ХІХ століття до історії часів зникнення цивілізації, ядерні інтриги 1970-х та розповідь клона з майбутнього – ці карколомні наративи тонко переплітаються, підкреслюючи відлуння та повтори грандіозної людської симфонії.

10. «Половина жовтого сонця» Чімаманда Нгозі Адічі / Half of a Yellow Sun by Chimamanda Ngozi Adichie (2006).

Коли нігерійська письменниця Адічі зростала, війна у Біафрі «охопила все». Її масштабний експресивний роман, удостоєний премії Оранж, зображає політичну та особисту боротьбу учасників конфлікту та досліджує жорстоку спадщину колоніалізму в Африці.

З повним ТОП-100 книжок можна ознайомитися за посиланням.

Сила поля: Мінімалістичні пейзажі Галичини від укрїнського фотографа

Львівський фотограф Юрко Дячишин подорожує по Західній Україні в пошуках рівнинних пейзажів.

Поля – нехарактерний пейзаж для Галичини: рельєф цієї історичної області на заході України формують відроги, невеликі пагорби, долини річок. Але Юрко Дячишин побачив Західну Україну такою – рівною і поораною.

Спочатку Дячишин робив невеликі вилазки недалеко від Львова. Потім експедиції стали довшими – фотограф їхав вранці і повертався додому вночі. З травня 2017 року він здійснив понад 40 поїздок, в цілому подолавши 6,5 тисячі кілометрів.

На фотографіях серії «TerraGalicia» немає ні людей, ні тварин, ні будівель; немає заходів і світанків – «нічого зайвого».

Робота над «TerraGalicia» почалася навесні 2017 го. Мені хотілося «візуального перезавантаження», і я відправився фотографувати за місто. Під час невеликої подорожі зрозумів, що і як хочу зробити.До цього я ніколи не знімав краєвиди, ставлячись до цього жанру з часткою презирства. Мені здавалося, що в пейзажних фотографіях немає повідомлень, немає філософії. Тепер я отримую задоволення від роботи. Пейзажі вчать бачити по-іншому, заспокоюють. Це свого роду терапія.

Успіх ВГВК "БРАВО" в тому, що вони просто люблять свою справу і віддаються на повну !

Дякуємо захисникам за службу😉 Бережіть себе та країну💪🏻

10 цікавинок на День Музики

1 жовтня, День Музики, й ми вітаємо всіх музикантів зі святом! Ба навіть самих себе. Музика – це не просто звуки і не просто справа, а значно більше, ми це розуміємо. А ще з музикою завжди пов’язані безліч пригод, цікавих історій та непередбачуваних поворотів. Наприклад, таких:

  • Блискавка допомогла розвиватися хіп-хопу. У 1977 році у Нью-Йорку блискавки пошкодили електрику, і почалося масове пограбування апаратури для ді-джеїв, яка була занадто дорогою для бідного темношкірого населення.
  • Папуги відчувають ритм. Щоправда, не всі, але деякі вміють дуже точно слідувати в танці за змінами темпів. І це доведено експериментами.
  • Музика реально допомагає у спортивних тренуваннях. З музикою втома відчувається менше й краще розвивається витривалість.
  • Найпопулярніший хіт на сьогодні – «Despacito» Луїса Фонсі та Девіда Янкі (майже 4 мільярди переглядів на YouTube).

  • В Японії є музичні дороги. Якщо їхати ними з певною швидкістю, то вібрація перетворюється на музику. Погодьтесь, що це дуже оригінальна забавка для туристів.
  • Хто не співав на день народження «Happy Birthday to You»? Звісно, всі. Але чи знали Ви, що безкоштовно її співати можна лише у колі друзів або сім’ї. Якщо ж захочете використати цей сингл в своєму кіно, то доведеться заплатити власникам авторських прав чималі гроші.
  • Оркестр уельської гвардії супроводжував зустріч королеви та Абдаллу (жорстокого диктатора) з Саудівської Аравії «Імперським маршем» із «Зіркових війн».
  • Існують безшумні дискотеки. Людям просто роздають бездротові навушники, й вони навіть можуть вибирати між кількома ді-джеями собі музику. Особливо такі дискотеки доцільні в районах, де заборонений шум в пізню пору.
  • Існують спеціальні хеві-метал групи для дітей. Але тільки у Фінляндії.
  • Популярний хеві-метал гурт «Металіка» виступив на всіх континентах світу впродовж одного року, навіть, в Антарктиді. За це вони потрапили в книгу рекордів Гіннеса.
#milcultprostir бажає всім творити життя та історію тільки з музикою. Бо музика для всіх нас – це і робота, і хобі, і відпочинок, і спорт, і все життя.