Есть ли какие-то способы сразу определить, что стихи плохие?



Если вы понимаете, что читали все это уже десятки раз в различных вариациях; что изложено все это совершенно неинтересно; что автор допускает множество неоправданных технических огрехов и, например, вставляет лишние слова для сохранения ритма («уж», «ведь» и тому подобное) или явно не в ладах с языком, на котором пишет (потому что грамматические ошибки бывают и намеренные), — перед вами слабые стихи.

March 27, 2019
by Spinfluence
0
1

Priming

It might seem like an odd request, but think of a lucky dwarf. Are you thinking of one? Good. Now go with your immediate gut reaction and think of a number between one and ten. Quick! Stick with the first number that pops inside your head, and don’t change your mind.



Are you thinking of a number? Although it’s far from foolproof, you were more likely to think of the number seven.


Using the disguise of a word-puzzle task, Bargh, Chen, and Burrows (1996) exposed people to words relating to the elderly (e.g., bingo, wise, retired, Florida). When the experiment was supposedly over, what do you think happened when people walked out of the room? Astonishingly, compared to a control group, people walked out of the room significantly slower when they were exposed to the elderly related words. Those words primed a schema for the elderly, which then activated behavior that people associate with the elderly: walking slow.



Priming a particular schema can trigger spreading activation.


Our perception of the world is largely dictated by the primes in our surrounding environment. For example, experienced advertisers realize that choosing when and where to air a television commercial is an extremely important choice because of priming effects. When viewers watch the last scene before a commercial break, that last scene can activate a certain schema, which can then influence how people perceive the next commercial.

March 27, 2019
by Spinfluence
0
2

Пример прайминга

В начале XX века вратарь чешской сборной Франтишек Планичка славился умением уверенно отбивать пенальти даже лучших бомбардиров. Когда в его ворота назначали одиннадцатиметровый, он как бы от огорчения срывал с головы кепку, швырял её в ворота и занимал свою позицию. Девять раз из десяти футболист команды противника бил именно в тот угол ворот, куда улетела кепка.


С точки зрения психологии, это классический пример прайминга.


В конце XX века психологи обнаружили довольно занятную вещь. Если какие-то два события следуют одно за другим, впечатления от первого события очень сильно влияют на Ваше отношение ко второму, даже если логически эти события между собой никак не связаны.

March 27, 2019
by Spinfluence
0
1

Як швидко викликати довіру

Виявляється, можна негайно викликати довіру за допомогою продуманої стратегії. Замість того щоб спочатку описувати найвигідніші риси пропозиції або ідеї, відкладаючи будь-які згадки про недоліки до кінця презентації (або взагалі про них не згадувати), комунікатор, який у перші хвилини вказує на слабкі місця, відразу ж виглядає чеснішим. Перевага цієї послідовності в тому, що, коли буде сформоване відчуття правдивості, аудиторія більше довірятиме представленим згодом перевагам. Зрештою, про них повідомило надійне джерело, яке довело свою чесність (шляхом попереднього переконання), проявивши готовність указувати не лише на позитивні аспекти, а й на негативні.

Ефективність цього підходу підтверджено в (1) юридичному середовищі, де адвокат, що визнає слабкі місця раніше за опонента, видається переконливішим і частіше перемагає; (2) у політичних кампаніях, у яких кандидат, що починає свій виступ із компліментів на адресу свого суперника, викликає більше довіри і схиляє на свій бік більше виборців; (3) у рекламних повідомленнях, у яких мерчендайзери, що визнають недоліки, перш ніж підкреслити переваги, часто істотно поліпшують показники продажу. Ця тактика може бути особливо успішною тоді, коли аудиторії вже відомо про ці слабкі місця. Відповідно, коли комунікатор указує на них, це майже не спричиняє додаткової шкоди, адже нова інформація не надходить, окрім того важливого факту, що комунікатор — чесна людина. Інше підсилення повідомлення відбувається тоді, коли мовець використовує перехідні слова — однак, але, проте, — відводячи увагу слухачів від мінусів і спрямовуючи на плюси, які їх компенсують. Кандидат на посаду може сказати: «У мене мало досвіду в цій сфері, але я дуже швидко вчуся». Продавець інформаційних систем може зазначити: «У нас не найнижча вартість установлення, однак вона швидко окупиться завдяки більшій ефективності».

March 27, 2019
by Spinfluence
0
2

Випадок з Пітером Райллі

Життя вісімнадцятилітнього Пітера Райллі назавжди змінилось одного вечора 1973 р., коли він повернувся додому з молодіжного зібрання в місцевій церкві й побачив, що його мати лежить на підлозі і помирає в калюжі крові. Шокований і приголомшений побаченим, він усе ж таки не розгубився і відразу викликав швидку допомогу. Однак Барбара Гіббонс померла до її приїзду. Огляд тіла виявив, що жінку вбили надто жорстоко: її горло було перерізане, три ребра зламані і в обох стегнових кістках виявили тріщини.

Пітер Райллі був мало схожий на вбивцю: його зріст був 170 см, вага — 55 кг, і на його тілі, одязі та взутті не було жодної краплі крові. Але поліцейські відразу ж запідозрили хлопця в убивстві, побачивши його порожній погляд крізь відчинені двері, коли він стояв у кімнаті поряд зі своєю покійною матір’ю. Деякі люди в їхньому містечку в штаті Коннектикут сміялися з незвичайної поведінки Барбари, але інші були менш поблажливі й називали жінку непередбачуваною, непостійною, агресивною і неврівноваженою. Вона наче заради розваги дратувала людей, які траплялися їй на шляху — особливо чоловіків, — принижувала, сперечалась і під’юджувала їх. Хай там як, із Барбарою Гіббонс було важко знайти спільну мову. Тому поліцейським здавалося виправданим припущення, що Пітер, не витримавши постійних суперечок зі своєю матір’ю, зірвався й убив її в пориві гніву.

На місці події і навіть після того, як його відвезли на допит, Пітер відмовився від права на адвоката, вважаючи: якщо він розповість правду, йому повірять і швидко відпустять. Це було серйозним прорахунком, тому що він не був готовим ні в юридичному, ні в психологічному плані до переконавчого наступу, який на нього чекав. Протягом шістнадцяти годин його позмінно допитували чотири поліцейські, зокрема й поліграфолог, який повідомив Пітерові, що, згідно з показами детектора брехні, він убив свою матір. Ця розмова, зафіксована в протоколі допиту, не залишала місця сумнівам: поліграфолог упевнений у своїх словах.

  

Пітер: Ця річ справді читає мої думки?

Поліграфолог: Саме так, саме так.

Пітер: Отже, це точно був я? Можливо, це був хтось інший?

Поліграфолог: Це неможливо. Не з такими реакціями.

  

Насправді результати детектора брехні аж ніяк не можна назвати безпомилковими, навіть у руках експертів. Власне, через ненадійність у багатьох країнах і штатах їх заборонено використовувати в суді за докази.

Згодом головний слідчий повідомив Пітерові неправдиву інформацію про те, що було знайдено матеріальні докази його провини. Також він пояснив хлопцеві, як той міг скоїти злочин, не пам’ятаючи цього: він розсердився на свою матір і в нього стався напад агресії, який призвів до вбивства. Тепер він придушував у собі цей жахливий спогад. Їхнє завдання, його і Пітера, — «шукати, шукати, шукати» в його підсвідомості, доки спогад не вийде на поверхню.

Так вони й робили, випробовуючи всі доступні способи повернути втрачений спогад, доки Пітер не почав пригадувати — спочатку туманно, а потім чіткіше, — як він перерізав горло своїй матері і топтався по її тілу. Коли допит було завершено, ці уявні спогади стали дійсністю і для слідчих, і для Пітера.

Слідчий: Але ви пригадуєте, як перерізали їй горло небезпечною бритвою?

Пітер: Важко сказати. Здається, я пригадую, як це робив. Тобто я уявляю, як це робив. Спогад повертається з підсвідомості.

Слідчий: А її ноги? Який образ спадає на думку? Ви пам’ятаєте, як топталися по її ногах?

Пітер: Коли ви кажете, я уявляю, як це робив.

Слідчий: Нічого ви не уявляєте. Думаю, правда починає виходити назовні. Ви хочете, щоб вона вийшла назовні.

Пітер: Я знаю…

  

Знову і знову аналізуючи ці образи, Пітер переконався, що вони вказують на його провину. Разом зі слідчими, які тиснули на нього, щоб він подолав свій «ментальний блок», підліток склав із таких епізодів розповідь, узгоджену з повідомленими йому деталями вбивства. Нарешті, трохи менше ніж за добу після страшного злочину, Пітер Райллі підписав письмове зізнання про вбивство, хоча й сумнівався в багатьох деталях. Це зізнання цілком збігалося з поясненням, яке запропонували слідчі і яке він прийняв як правильне, незважаючи на те що зовсім у нього не вірив на початку допиту і, як продемонстрували подальші події, воно зовсім не відповідало дійсності.

Коли наступного дня Пітер прокинувся в камері, нестерпна втома і кімната для допитів уже не тиснули на нього і хлопець більше не вірив у своє зізнання. Але було надто пізно відкликати свої свідчення так, щоб йому повірили. Майже для кожного працівника системи кримінального правосуддя зізнання було переконливим доказом Пітерової провини: суддя відхилив клопотання про його вилучення з матеріалів справи на підставі того, що зізнання було добровільним; поліція вважала його достатнім, щоб припинити розслідування щодо інших підозрюваних; прокурори зробили зізнання центральним пунктом лінії звинувачення; а присяжні, які, зрештою, визнали Пітера винним, надавали йому великого значення під час обговорення.

Усі вони вірили, що нормальну людину не можна змусити обмовити себе без погроз, насилля або тортур. І всі вони помилялися: за два роки, коли головний слідчий помер, у його документах знайшли докази того, що в той час, коли було скоєно злочин, Пітер перебував в іншому місці. Ці докази доводили його невинуватість і допомогли зняти з хлопця всі звинувачення, скасувати вирок і випустити з в’язниці.

March 27, 2019
by Spinfluence
0
1

Вплив зовнішніх факторів на навчання

Під час одного з досліджень учені з’ясували, що навич­ки читання учнів початкової школи в Нью-Йорку були значно нижчими, якщо неподалік їхнього класу проходили наземні лінії метро, якими кожні 4—5 хвилин проїжджав поїзд.

Коли, озброївшись цими даними, дослідники звернулися до представників транспортної системи Нью-Йорка та членів Навчальної ради з вимогою встановити звукоізоляційні загородження на залізничних шляхах і в класних кімнатах, успішність учнів швидко повернулася на попередній рівень.



Класні кімнати, у яких стіни рясно прикрашені плакатами, картами і дитячими виробами, погіршують результати тестів меншої вікової групи, яка вивчає в них природничі науки.

March 27, 2019
by Spinfluence
0
1
Show more