«Формування гармонійно розвиненої особистості, яка поєднувала б у собі і духовне багатство, моральну чистоту, патріотизм і дисциплінованість.»

Що спільного у Російської Федерації, Білорусії, Північної Кореї, Китаю, Туркменістану, України та ще ряду найбідніших країн Африки та Азії? В законодавчих актах, що регулюють сферу освіти цих країн прописана необхідність формування гармонійно розвиненої особистості, яка поєднувала б у собі і духовне багатство, моральну чистоту, патріотизм і дисциплінованість. Але за цим стоїть лише бажання урядів цих країн вирощувати вірних та мовчазних платників податків, які б любили свою державу незважаючи ні на що. Давно відомо, що система освіти та телебачення це основні рупори пропаганди, які повинні формувати те, як потрібно мислити громадянам (чи це вдається, чи ні, інше питання). Нижче я доведу, що назва цієї доповіді немає взагалі ніякого сенсу.

У Міжнародній статистичній класифікації хвороб та проблем, пов'язаних зі здоров'ям - документі, який використовується як провідна статистична та класифікаційна основа в системі Охорони здоров'я - немає таких захворювань як дисбактеріоз чи вегето-судинна дистонія. Тобто такі діагнози ніде в світі не ставлять. Крім країн з першого абзацу. Тобто існують тисячі наукових праць російських, українських, китайських вчених, в яких досліджуються ці хвороби, де вчені цитують роботи своїх колег, а в лікарнях хворих лікують від цих псевдо захворювань замість того, щоб діагностувати справжні причини цих симптомів. Це така собі замкнена система, яка існує поруч з загальносвітовою системою охорони здоров’я. Я використав цей приклад як аналогію, адже підхід до освіти в слаборозвинених країнах теж нагадує такий закритий комплекс, де панують ідеї та поняття, що не мають взагалі нічого спільного із наукою, дослідженнями та принципами навчання.

Розглянемо спочатку формулювання “Формування гармонійно розвиненої особистості”. Література з цього питання є лише в українських, російських та білоруських джерелах, що стосуються педагогічної діяльності. Я не беру до уваги інші джерела (псевдо психологічні твори, мотиваційна література та тренінги інфоциган). Складається враження, що в країнах де рівень освіти набагато вищий, взагалі не переймаються даною проблематикою і там взагалі немає гармонійно розвинених особистостей.

Проте це не зовсім так. Просто ніхто не прагне формувати гармонійно розвинену особистість, адже на розвиток особистості по-перше, можуть впливати безліч факторів, навіть суто біологічних, по-друге, “гармонійна особистість” - це поняття, яким науковці (окрім колег з країн перерахованих у першому абзаці) не оперують. Гармонія - це узгодження різнорідних і навіть протилежних (конфліктних) елементів - тобто баланс. Розвинена особистість розуміє, що ідеалу в світі не існує і вона не прагне до нього. Гармонійно розвинена особистість не може існувати, адже це ідеал. До того ж це неможливо з точки зору нейробіології, адже відомо що кора мозку яка відіграє ключову роль у виконанні мозком таких функцій як пам'ять, увага, сприйняття, мислення, мова, свідомість. умовно складається з 3 великих ділянок - давньої, старої та нової кори, які регулюють інстинкти, найпростіші та найвищі функції.

Свідомість зосереджена в неокортексі, але на неї великий вплив мають і давня і стара кора. Тому коли особистість прагне демонструвати найкращі риси характеру чи поводитися максимально наближено до ідеалу, вона пригнічує активність давньої та старої кори мозку, що виливається в внутрішній конфлікт. Така ситуація ніяк не в'яжеться із поняттям гармонії, тому й не розглядають вчені підходи до формування гармонійної особистості, тим паче в дітей! До того ж, хоч я не вважаю Юнга авторитетом на якого можна опиратися, але він писав у "Психологічних типах", що особистість, у якої однаково розвинені всі чотири виділені ним функції повинна виглядати сірою та ніякою - тобто заповітною метою будь якого режиму, де людина розглядається лише як робоча сила та платник податків.

Духовність та мораль це взагалі поняття, з якими в цивілізованих та толерантних  суспільствах дуже обережно поводяться, щоб не образити інші культури. Справа в тому, що ці два абстрактні поняття по-різному трактуються в різних культурах і мораль християнська дуже відрізняється від моралі ісламської чи етичних норм скажімо, атеїстів. Духовність, взагалі, дуже широке поняття, яке можна тлумачити по-різному, в залежності від пануючої на певній території політичної системи та ідеології. Тому виникає питання, яку саме духовність та мораль ми повинні виховувати? Нав'язувати християнську мораль? А якщо дитина з мусульманської родини? Проголошувати європейські етичні цінності? Але євроцентризм це погано, адже це применшення значення інших, неєвропейських культур. З огляду на вище наведені твердження формулювання “моральна чистота” взагалі лякає, адже є підставою для поляризації суспільства - мовляв, “я притримуюся цих моральних норм, я чистий ,а ти не наш, ти не такий як ми”.

Тепер переходимо до патріотизму та дисципліни - основних принципів, на яких будуються  і будувалися найпотужніші диктатури світу - від Третього Рейху до Північної Кореї. Загравання з патріотизмом завжди закінчуються погано. Держава вдається до потужних закликів щодо формування патріотизму в двох випадках - в стані війни, коли потрібно змусити громадян йти вбивати інших людей і в часи, коли економічна ситуація вкрай погана і потрібно утримати народ від повстань. В Німеччині про патріотизм не згадують взагалі в освітніх закладах, в США найбільші патріоти - це безробітні реднеки та прихильники теорій змови,які нещодавно штурмували Капітолій. Їхній патріотизм це підняти прапор конфедератів перед своїм 40 річним будинком на колесах. Російські патріоти - це неонацисти, французькі - расисти. Взагалі термін патріотизм має в світі негативні конотації. Батьківщину люблять в інший спосіб - не крадуть, не смітять, не займаються вандалізмом. Носіння вишиванки не робить з учня патріота. Нехай учень носить, що хоче і дивиться в майбутнє. Закон про захист державної мови не врятує мову. Що має померти помре й так. Всі мови розвиваються за двома принципами - спрощення і запозичення. В результаті залишиться лише одна і це не буде мова тої країни де найбільше патріотів. І ще один нюанс – будь яка людина любитиме і поважатиме країну де живе при умові, що їй в цій країні добре жити. Останнім часом я не можу розповідати учням про те яким патріотом треба бути, бо в мої голові лунають гучно, наче скандування на концерті, цифри - дев’ять кома дев’ять, дев’ять кома дев’ять, дев’ять кома дев’ять… Нічого з цим не можу вдіяти, будь які думки про любов до неньки зникають коли згадую ціну за кубометр.

Таким чином, я продемонстрував типове явище в нашій освіті - окозамилювання - коли за псевдоінтелектуальними поняттями стоять нісенітниця та абсолютно жалюгідні речі, які не тільки не мають сенсу але й можуть спровокувати негативні явища в суспільстві. Цьому не місце в освіті і це потрібно викорінювати! Діти в Україні повинні навчатися мислити критично, вміти аналізувати медіаповідомлення, вивчати світовий досвід, а не ставати заручниками гнилої системи з круговою порукою, де постулатами є принципи, що нічого не значать зате гарно і розумно звучать і виглядають на папері.