Як пишеме слово КУНЬ?

— Зашто кӯнь не годен дӯйти з Хуста в Иршаву?
— Бо з Хуста рушит кӯнь, а в Иршаву вже дӯйде кӯнь.
(народна фіґля)

***

Вступ

Зміна праславянської фонемы *o в подакотрых позиціях поділила нашу територію на дакулько близкых за розміром дарабу. Знає ся, ож такі слова як «кунь», «вуз», «нус» и многі другі стрічают ся у дакулькох подобах, напр. [кун’], [кӱн’], [кін’], [кын’].

Схематично резултат сих змін быв двоякый:

Удокремила ся нова фонема: /ӱ/ вадь /у/ (проти /уᵒ/; инак ся пише знаком /ŷ/).
Гласный ся збіг из другов фонемов: /у/, /і/, /и/, /ы/.

Схематична мапа.

Сеся зміна ся докынула великої части нашої лексикы и морфолоґії, включно з многыми неудмінными словами вадь суфіксами. Подобным, айбо не єднакым способом змінила ся и псл. фонема *e.

Історія

Глядаючи систему єдностайного письма, т. є. спосуб убыйти розбіжности в резултаті сякых змін, авторы нашых ґраматик и словнику зобрали великоє число практичных рішень, котрі мож поділити на сякі катеґорії:

Запис из буквов <о> (конь, воз, нос…).
Сякый запис мож найти вже в русинськуй части ґраматикы М. Лучкая (1830) и першых ошколных ґраматиках А. Волошина (1899 и дале). Фактично переважав и в меживоєнну добу (поз. напр. новинкы Недѣля, Лемко). Пак быв исхоснованый у ґраматиці И. Гарайды (1941). Уд 2013. року сякый запис хоснує І. Керча (сайт Русинська Веб-книга, Русинська Вікіпедія).
Запис из окремов буквов.
Першый сяку окрему букву у нас завюг Л. Чопей (1881 и дале): «ò, котровъ і, у, ü, ы значать ся». Волошин епізодично хосновав букву ô (напр. у 1907), котра пак задоміновала в таборі украинофілу, зачинаючи вже уд Г. Стрипського (1919).

Сеся ідея ся вертат у русинські публікації по 1989. рокови. Ґраматика Д. Сидора (2002) подає три буквы ӱ, ô, î, розділені позад контекста (авторовы критерії мусай признати за неоправдані). Учебник русинського языка Н. Печоры пуд ред. В. Падяка (2013) хоснує буквы î, ô — другу в префіксах ôб-, ôд-, предложці ôд. Яло ся нагадати и за сторунку «По‑нашому» (2019 и дале), из котрої ся зачало хоснованя буквы ӯ.

Функціонално сюды паруют и тоты публікації, што берут за основу діалекты з фонемов /ӱ/, напр. бесідник П. Р. Маґочія (1979, 1. уданя), ошколна ґраматика М. Алмашія и М. Молнаря (2004), ґраматика А. Меґелы (2014, 1. уданя). Буква ӱ, котру в них найдеме, системно руноцінна горі наведеным знакам з тов розлуков, ож теоретично авторы плануют лем єден варіант уговора.
Запис из другыми буквами.
Другі авторы пристают на такый діалект, што має лем сім гласных фонем; на Пудкарпатю йсе обычно «укаючый» діалект. Першый сякый приклад ото роботы А. Годинкы (1922 и дале), дале по 1989. рокови ґраматичні роботы І. Керчі (1999 и дале), другі уданя бесідника Маґочія (2017) и ґраматикы Меґелы (2019); у Мадярщині сесе бесідник В. Ґіріц (2010) и ґраматичні роботы М. Капраля (2017 и дале).

(Інтересно зазначити, ож перша ґраматика Керчі и соавтору окреме споминат локалні варіанты літературної нормы, де місто <у> в належных контекстах слобудно писати <ӱ> вадь <і>).

Аналіз

Попробуйме май ближе поникати на сесі пропозиції. Як буде видко дале, перша з них, запис из буквов <о>, розділят ушиткі практичні ґанчі двох другых пропозицій. Зато проаналізуєме лем слідуючі два варіанты:

хоснованя доданої буквы, напр. <ӯ> (буква годна быти вареяка);
хоснованя буквы <у> в удповідных словах.

Посудиме їх у форматі арґумент-контрарґумент, де арґументы «за» пишеме на зеленуй позадині, арґументы «против» — на черленуй. Сила того ци другого арґумента годна быти субєктивна.

А. Хосновати у словах кӯнь, вӯз, нӯс… окрему букву.

1. Нова буква ся годна читати вареяк, зато удоволят ушиткым.

1. Удоволят головно тым, ко має на єдну гласну фонему булше, и годен ю записати на слух. Остатньым, обы записати неєднозначноє слово, мусай споминати подобні слова з другого діалекта вадь языка, вадь аналізовати формы слова (кӯнь ~ коня) авадь контекст речіня. У май тяжкых трафунках мусай ся бізовати лем на памнять авадь словник. Сесе нелегкі операції.

2а. Удповіднусть межи звуками /у/ ~ /ӱ/ ~ /і/ має немало окремых уйимок:

У окремых діалектах находиме такі трафункы, де ся сеся зміна не проявила, напр. гость ~ гӱсть, локоть ~ лукоть ~ локӱть, -ость ~ -ӱсть.
На булшині «ӱкаючої» території (айбо не всяды) хоснуют ся формы /пуд/ (префікс и предложка; часть хыжі ся зве /пӱд/), /руный/.
Префікс и предложка «уд» мают онь шість нетривіално розділеных форм: /од, уд, вуд, вӱд, від, выд/.
Гласный у словах з псл. фонемов *e (напр. «вечур», «люд», «мнюд»; формы мин. часу «пюк», «нюс», «утік») часто не западат у сесю схему.
У поєдных словах /ӱ/ ся поширило намісто /і/, /у/, напр. /д’ӱвка, ц’ӱвка, кӱхн’а, кӱзн’а, л’ӱтӱс’/.
Мимо Пудкарпатя маєме щи булше сякых прикладу, напр. дякію, годюн…

2б. Названі уйимкы історично тягнут за собов додаткові знакы, поз. напр. ê про резултат псл. *e (Волошин 1907, Равлюк-Турчиняк 2022) вадь ô про ôд (Печора 2013).

2. У каждому трафункови мож убрати варіант, што ся стрічат май часто (вечур), авадь записати до правописа дакулько варіанту (вечур = вечӯр).

2. Сякі розбіжности убтяжуют головный принцип и знижают видиму простоту цілого рішеня.

3. Бечелованя окремої фонемы /ӱ/ на письмі годно присперти процес єї заміны фонемов /і/.

3. Є и така думка, ож тому годна помочи и буква <у>.

4. Заведеня нової буквы творит немало практичных проблем.

Б. Хосновати у словах кунь, вуз, нус… букву <у>.

1. Сякоє рішеня удоволят булшині на Пудкарпатю.

1. Меншина туй доста велика, обы ю не слід было домак іґноровати. На теперішньый день не можеме собі дозволити сякі додаткові барьєры.

2. Сесь варіант адекватный и про вусім гласных фонем. Пишучому доста писати звукы /ӱ/, /ŷ/ буквов <у>, читаючый ся годен догадати, котрый звук передає тота буква. Проблемных контексту, мінімалных пар практично не є.

2. Про читача сесе неефективна система.

3. Сякый запис маскує фонему /ӱ/, што помагат убыйти часть горі приведеных уйимок (поз. А, 2а).

***

Дискусія

Видиме, ож ушиткі правописні пропозиції мают свої силні и слабі бокы.

Як тогды мож розрішити сесю проблему? Моя думка така, ож измежи сих варіанту никотрый не парує нашуй реалнуй ситуації в достатковуй мірі.

Єдна спеціална буква годна даяк розрішити 90% трафунку, айбо доцілнусть сякого рішеня ся мірят другыми 10%, «слабов каріков». Фактично не маєме ресурсу, обы привчити люди до сякої практикы. На другого бока, не маєме ресурсу посиловати вадь наговорити хоть кого писати «кунь», аж уговорює сесе слово инак.

Думаю, ож у вшиткых правописных (май широко, языковых) вопросах мусай ся приниковати до реалної практикы. Най буде, ож она далека уд консервативного ідеала, айбо змінити ся годна лем меншыми кроками. Не мож перескочити з камняного віку в космічный лодик, обы ото щи мало якыйись масовый ефект.

У сьому трафункови бым радив узяти варіанты слов из фонемами /у/, /ӱ/, /і/ за руноцінні, и хосновати варіативный запис, як ся теперь и сохтує писати, не прятати сесі варіанты за письмом. Варіація в письмі домак оправдана, аж передає варіацію в устнуй бесіді, межи людьми. Пріоритетна и вже сама собов нелегка задача ото укорінити окремі буквы про запис фонемы /ӱ/.

Курта історія запису звука /ӱ/

Давньоє кириличноє письмо не мало окрему букву на запис гласного звука типа /ӱ/. У нашых письмовых памнятках стрічаєме такі слова, як «пюп» авадь «дорюг», што бы мало указовати на звук /ӱ/, айбо думат ся, ож записовали сесь звук по усякому, на слух, єдного готового способа не было.

Перші наші лінґвістичні роботы передавали звук /ӱ/ латинськым знаком ü, традиційным про мадярськоє вадь німецькоє письмо. Хосновав ся лем на транскрипцію (справила мадярського способу), зато не мусів быти кириличный.

Совітські діалектолоґы перейшли на кириличну транскрипцію, де завели в практику кириличный знак ӱ. У сякуй формі, уєдно з парнов буквов ю̈ вже уд 1979. року дуйшов до русинськых публікацій (поз. Історія, п. 2).

Уд 2019. року в практику заходит буква ȳ, котра ся фактично хоснує головно на запис звука /ӱ/.

Многым буквам, што ся пропоновали в сюй функції, хыбит стандартна йотована пара. Наприклад, буквам <ӱ>, <ӯ> теоретично має удповідати буква <ю> з єднаков позначков изгорі. Сякых букву не є (и не буде) в стандартови Юнікод. Проблемы з писаньом и указованьом сякых букву ведут до несиметричных комбінацій <ьӱ>, <йӱ>, <ьӯ>, <йӯ>.

Радив бым ся змагати хосновати букву <ю> з удповідными позначками, окреме там, де ото важно и технічно май легко, напр. у друковануй продукції. Инде мож толеровати <ю> без позначкы.