Амбіції та улюблені плітки Павла Русских

Автор: Jane Heartless

Чому в тебе проблеми з тайм-менеджментом?

Напевно, вони почалися після першого курсу університету. З 8-го по 11-й клас у мене був дуже завантажений графік — навчання, купа курсів, суспільна робота, спорт, домашня робота — і так щодня впродовж кількох років. А коли прийшов до універу, в мене не було відразу стільки видів діяльності. Пара-трійка пар, і все (сміється). Це порушило структуру мого графіку. Я люблю помірний безлад — не тисне чітко визначений час. 15 хвилин — улюблене запізнення. Я собі його дозволяю іноді…))) Мій переїзд, кохання і новий режим — навалились одне на одне і я досі не можу пристосувати свій розклад.

Куди ти відкидаєш телефон, коли бачиш вхідне повідомлення?

Насправді, крім слабкого динаміку в моєму напівмертвому телефоні, трапляються різні ситуації. Я дуже вкладаюся в спілкування, мені цікаво спілкуватись з людьми, тож я намагаюсь побалакати з ними якомога довше. Та коли ти біжиш до метро, а тобі телефонують, то так думаєш: “ну, халепа!”. Я можу відписати, якщо це щось важливе. Я телефон не відкидаю, а просто відкладаю до певного моменту. Інколи я надто інтроверт. Завше я домовляюсь про локацію і мені надто важко набрати номер, щоб зателефонувати і домовитися. Дивлюсь на телефон 5 хвилин, потім — фух, все! Завжди добре проходить, та мені все одне важко зателефонувати.

Як до тебе достукатися з першого разу?

Якщо це щось дійсно важливе (потрібно було зробити на вчора), то я завжди відповім, навіть коли не дуже хочу. Пишіть в ФБ, ТГ, головне - крапку поставьте в кожен мессенджер і я точно відповім. Або дзвоніть Дорі, він мене знайде, як знайшов для інтерв’ю в день інтерв’ю.)

Бліц: Як часто ти відповідаєш в соц.мережах?

В 30% випадків.

Чи буває, що ти піддаєшся амбіціям?

В питаннях того що стосується студії? Ми робимо 10 заходів на рік, не враховуючи канікул, це виходить, що кожен місяць. Тобто ще трохи і буде перебір, а може і вже. Формально я, як голова студії, відповідаю за заходи, і якщо вони провалюються фінансово, то мені їх покривати. Сказати, що я сиджу і мрію що-небудь ще організувати — ні, в мене таких думок нема. Для мене амбіції — це спрага до нових досягнень, наприклад, “студії стати ще кращою в …”. Чи здорова ця амбіція? Чому б ні? В такому розумінні - Так, буває) Мені хочеться, щоб завтра ми були в кращому становищі ніж вчора. У мене був період, коли я хотів значної ролі, але в школі я став президентом самоврядування. Погрався в це, і мені вистачило, щоб зрозуміти чи потрібно воно мені. От, виявилося, що не потрібно. Я організував студію, не тому що хотів, щоб мені цілували пальці. Я хочу, щоб люди спробували прожити той досвід, який прожив колись я. Я зібрав СО любителів реконструкцію в НаУКМА, лише тому що ніхто цього не робив. Відкрив студію, бо студії яка б не обмежувалась якимсь періодом не було в Києві. Хотів би Я просто ходити на круті бали, і не приймати участь в їх організації). Але ідея амбіцій в плані, що потрібно прагнути до більшого, ніж ти зараз маєш — 100%. Постійно!

Що краще взяти: дешевшу залу або більш атмосферну (але дорожчу)?

В мене був дуже цікавий досвід першого балу в КМДА: залу потрібно декорувати, мене це вразило. Але потім я подумав, що можна брати відразу зали, які не потрібно прикрашати, можливо, це правильний шлях. Взагалі, це ситуативне питання. Візьмемо “Різдвяний благодійний бал” минулого року в маєтку Полякова. Це недешева локація, але на цьому балу ми заробили 16 тисяч грн., які передали на благодійність. Хоча там приблизно стільки ж було організаційних витрат. Питання: чи прийшло би стільки людей, якби ми робили бал в більш дешевій, простій залі — напевно, ні. Бувають моменти, коли не потрібна якась пафосна локація, наприклад, для невеликої внутрішньої вечірки Святого Патріка, Хеловіна чи Нового року. Ти можеш прикрасити залу власноруч. Чому б цього не зробити, якщо це зробить внесок дешевшим. А бувають ситуації, коли декор коштує так, що простіше знайти вже декоровану залу. В кожній ситуації потрібно розставити пріоритети.

Чим ти цікавишся, крім коней, шиття і танців? Які в тебе хобі?
Мені дуже подобається право. Усякі складні, цікаві, розвиваючі речі в праві. Тому я вчуся на правознавця у вільний від розваг час (сміється). Раніше полюбляв ковзанки. Люблю плавати і обожнюю хороше кіно, що змушує мислити. Не дуже люблю кіно зі спецефектами, екшени мене не збуджують. Проте фільми, які змушують сидіти біля вікна під час дощу, мислити і рефлексувати — це для мене.

Розкажи кілька улюблених пліток про себе?
1. Те, що наша студія робить платні заходи, щоб на цьому заробляти. Мене в певний час це дуже смішило, бо за всі роки організації чимало моїх грошей, подарованих на день народження, пішли, щоб підтримувати її на тому соціальному рівні, на якому вона є. Коли ми ставимо ціну на заняття в 25-35 грн. — зберігати комерцію?!😂
2. Коли я від однієї і тієї самої людини з різницею в кілька місяців чув, як вона розповідала іншим людям, що я її домагався (це дівчина), а потім, — що я гей. Смішно чути це від однієї і тої самої людини.
3. Що я хочу бути головою всія танцювальної тусовки України. Нагадую, у нас 10 заходів на рік + заняття. Мені цього повністю вистачає
4. Те, що Дорі хотів мене скинути, щоб самому управляти в студії. Я отримав море задоволення від цієї плітки.
5. Була дівчина в тусовці, яка підходила до всіх дівчат, з якими я спілкувався і казала: "він вас спокушає, щоб потім скористатися — остерігайтесь." Ось це вона робила довго — впродовж року чи півтора.

Яка основна мета Темпуса, якщо не комерція?
Я відношу цей проєкт до культурно-соціальних. Якщо людині цікава історія, танці, спілкування з людьми, то вона може прийти і отримати необхідний майданчик для розвитку, підтримку, спілкування, якось соціалізуватись. І щоб отримати задоволення, вийти на новий рівень свого розвитку. Врешті-решт, більш усвідомити своє життя. Мета Темпуса — робити історію живою, цікавою, а також танцювати, розважатися і розвивати людей в спільному напрямку, бо в решті решт самотньо мало що можна нареконструювати.

Три слова якими ти б себе охарактеризував?

Спун, Правокатюня і Одесітюня.