Перші ранкові промені, мов наввипередки, наполегливо пробивалися через щабельки металевих жалюзів. Деяким з них вдавалося подолати ще й нещільно запнуті штори, то тут, то там осяюючи кімнату. Зазвичай, влітку, один з них падав на її обличчя приблизно о шостій, трохи раніше будильнику, роблячи пробудження менш нестерпним та більш передбачуваним.