• ЯК ПРОПАДАЛИ ЛЮДЕ •
ПЕРШИЙ КОЛІН КОРПОРАТИВ
Відбувалося це на першому в його житті корпоративі. Що це таке, Коля й гадки собі не мав. Він узагалі на ті вихідні планував їхати додому. Це все Вадим, який зателефонував та м'яко наполіг на його присутності. З сесію, що котилась на Колю важкою колючою колодою, в нього не було змоги приїхати додому вже місяць. Роботу через це покидати він не збирався. Думки покинути її в нього зародились у перші дні в лінії, після першого проблемного клієнта. Але тоді Колян сказав собі: "Я що, слабак, чи шо?" і якось непередбачувано пропрацював у кол-центрі "Нової Пошти" ще два з половиною місяці. Жовтень показник утилізації в нього був пренизький. "Коля, прийми вхідний!", "Коля, знімись із перерви!", "Коля, твою мать, знімись, курва, з перерви, в тебе й так найнижчий відсоток утилізації на проєкті, скільки можна шаритись на тих довбаних перервах, та заповнюй ти ту анкету під час дзвінка, постав клієнта на холд, знайти номер відділення, терміналу, депо, чи що тобі там треба, зафіксуй передзвон і далі говори з ним, це ж менше хвилини все займає, а ти по три хвилини жовтим світишся!" Подібні репліки регулярно летіли до нього з досвідчених уст супервізорів Вадима та Дмитра. Коля працював як йому зручно, до великої зарплати не спішив, головне -- бабки, щоб заплатити за гуртожиток. Все інше -- полова. Нехай ті грамотні видавлюють із себе весь заряд акамулятора та повзуть до вісімдесяти. Колька ж, ідучи на роботу, не надто вже й поспішвав: мрійливо крокував по проспекті, звертав у крамничку, де купував сік, і далі під пісні в навушниках гуляв по місту в напрямі контакт-центра. Сівши за своє місце, -- а на годиннику вже було хвилин п'ятнадцять по тому як він мав прийти, -- Микола розважливо допивав сік. Коли він залогінювався нарешті, частенько показувало як мінімум двадцять сім. Саме час приймати вхідні. Але й тут наш Колька хитрував. От хитрун, собака його бери! Дзвонить клієнт, розказує, запинається, бідкається на своє паршиве життя, на те, як "Нова Пошта" його розвела як лоха вже який раз, а Коля, як тільки дотямлює, що той мужичок хоче від нього чогось, у чому він не компетентний, ставить на беззвучний. Бідний клієнт такий: "Алло" -- пауза -- "Алло!" -- "Ви мене чуєте?" -- "Алло". Гудки. Треба вміти уникати незручних питань, на які можуть з'явитися ще більш незручні відповіді. Коля, як магістр за фахом психологія, чудово знав як це робити. Так само як обходити боком конфлікти. Можна підійти до старших за справою колег та спитати, але коли ти працюєш уже два місяці, а не знаєш, що отримувач не може замовити скасування повернення, то тут уже, вибач, іди проходь навчання заново. До речі, коли Коля проходив практику, йому було важко щось розуміти. Річ у тім, що дівчина, яка проводила йому навчання, приходила в ті дні на роботу в майці з неймовірно широким вирізом для грудей. Коля дивився на них. І забував усе на світі. Вона звільнилась і робота для нього стала сірою. Річ у тім, що після розставання з уже колишньою в Колмакова давненько не було нормального сексу. А з Анжелою все непогано так накльовувалось. Вони навіть тоді на перерви разом виходили. Вона йому підкурювала, а це свідчить. Казала, ідемо до мене в гуртожиток, у мене проблеми з роутеором, ноутбуком, сейфом, рацією та сусідками. Останніх взагалі нема. Пішли, по ходу, за апельсинами. Кілограм так п'ять хочуть узяти. Коля відмовлявся, він ссикував.