Що приховує керівник вінницької Батьківщини на прізвисько "Монгол"?

Високопоставлений представник партії «Батьківщина», який мав заслуги перед політичною силою, виявився авторитетним бандитом з 1990-х. Авторитетним настільки, що був змушений змінити прізвище, аби приховати власне минуле. Олег Мейдич, який наполегливо піднімався по партійній кар'єрних сходах, виявився фейком. Немає ніякого депутата Мейдича, є кримінальний авторитет «Монгол», він же Олег Погорельский. Мейдичем він став тоді, коли вирішив піти в політику, але від цього його минуле не перестало бути темним і зловісним. «Монгол» проник в обласні і національні структури і зараз має намір взяти нову політичну «висоту».

Кар'єра партійного активіста будувалася досить успішно. Прийшовши в Вінницьку обласну раду в 2015 році він дуже швидко зорієнтувався і отримав членський квиток партії Юлії Тимошенко. Три роки по тому він уже керує фракцією «Батьківщини» в обласній раді, а в липні 2019 року пройшов до Верховної Ради України в статусі депутата по мажоритарному округу і в стінах парламенту став частиною тимошенківської фракції. За особливі заслуги перед партією в лютому цього року він отримав посаду керівника вінницької обласної партійної організації, що є досить вагомим місцем, оскільки робить голос Мейдича важливим при виробленні партійних рішень.

Ось тільки голос Мейдича - це голос організованої злочинності. Це не якесь віддалене відлуння, а справжній тенор або навіть баритон беззаконних 1990-х. Мейдич- Погорельский не просто був людиною, яка обрала за життя невірний шлях, а лідером злочинного угруповання, сформованої з борців і любителів бойових мистецтв, які займалися кришуванням базарників під виглядом охоронної фірми, збирали чорний нал з парковок, практикували рейдерські захоплення, не цуралися розправ над людьми. У 2005 році з'являлася інформація, що «Монгол» особисто разом зі спільником до смерті забив людину. У той же період Мейдич-Погорельский став жертвою замаху, а слідом і фігурантом справи після того, як у нього знайшли нелегальну зброю. Але суд проявив до авторитетного підозрюваного дивовижну лояльність і відпустив.

Навіть змінивши прізвище на прізвище дружини і перевзувшись в бізнесмена і директора молокозаводу, Мейдич встиг прокоординувати рейдерське захоплення лікеро-горілчаного заводу «Nemiroff», що стало гучним скандалом державного масштабу.

Ось такий голос з 90-х доходить до вух керівника «Батьківщини». Мейдич публічно заявляв, очоливши обласну партійну організацію, що у нього зобов'язання не аби які, а особисто перед Юлією Тимошенко. Непогано б з'ясувати, що за послуги «Батьківщина» надавала криміналу, якщо той прямо настільки тісно пов'язаний з парткерівництвом і, головне, якими методами зобов'язання будуть виконуватися.

Прекрасно розуміючи, що темне минуле вийде на світ божий, Мейдич ретельно затер будь-які згадки самого себе в базах даних правоохоронних органів України. Фактично він став людиною без біографії до 2015 року. Народився, займався якимось невідомим бізнесом, а в 2015-му році став депутатом і пішов по кар'єрних сходах. Про бандитське минуле нинішнього парламентарія пам'ятають хіба що підшивки газет, проте скільки б "Монгол" не перетрушував бази даних, повадки його нікуди не поділися. Вінницю вже стрясав скандал, коли ще кандидат в депутати масово постачав електорат дохлими курми і прогірклим маслом, бажаючи тим самим показати високу соціальну відповідальність. Чудо, що від таких подарунків ніхто не помер, бо їх якість залишала бажати кращого. Таку ж «спецоперацію» Мейдич провів і перед парламентською кампанією, знову роздаючи продукти сумнівної якості, але вже від імені власної соціальної ініціативи.

Нескінченно цей карнавал підробок, підкупу, обману і видачі чорного за біле тривати не міг. Ледь ставши головою обласної партійної організації «Батьківщини» (для чого довелося зміщувати «ветеранів» партії), Мейдич зіткнувся з тим, що проти нього партійний актив голосує ногами. З обласної організації люди почали масово виходити. І виходили зі сльозами на очах, оскільки багато активістів віддали партії Тимошенко по два десятка років. Але йти проти совісті не могли. Вінницька партійна організація «Батьківщини» завжди була зразковим прикладом. Високий інтелектуальний

рівень, спайка, почуття плеча, якісна реакція на потреби і сподівання виборця допомогли партії зберегти обласну організацію і вплив в вотчині політичних опонентів - всі знають, хто був «головним вінничанином» в уряді України і наскільки президент Порошенко патронував області. Але «Батьківщина» втрималася і не прогнулася в період складних політичних баталій. І стала валитися, ледь кримінальний авторитет невідомим шляхом отримав керівництво над організацією.

Багато обласних активістів, які покинули партію, задаються цим питанням до сих пір - за які такі заслуги Тимошенко просто-напросто продала Вінницю криміналу на чолі з Мейдичем? Що такого Мейдич зробив для партії або особисто голові, що отримав в своє володіння одну з найсильніших організацій? Відповіді на це питання немає, але він мучить тих, хто був змушений скласти партквитки. На цей рахунок навіть з'явилося публічне відеозвернення, але з київського штабу «Батьківщини» відповідей так і не прийшло.

Виборець Вінниці повинен бути насторожі. Прихід кримінальних авторитетів, людей зі світу свавілля і жорстокості знову на позиції в обласному або державному керівництві неприпустимий. На третьому десятилітті незалежності України пережитки 90-х повинні бути не просто подолані, а викорчувані з коренем з політичного поля. Юлія Тимошенко веде якусь свою програшну гру, організувавши розпродаж партії. Але всі повинні гранично чітко усвідомлювати, що таким чином може початися і розпродаж областей, які з зон розвитку і прогресу дуже швидко трансформуються в питомі князівства криміналу і безправ'я.