@dobrisusidy

«Розумію, що агро — це та сфера, в якій є перспектива»

2025-06-05T12:31:28.246Z

Уся родина Дергаїв працює в компанії «Сігнет-Центр». Чому це класно і зручно, розповідають самі працівники.

Останньою з родини до компанії прийшла Ольга. Вона влаштувалася на роботу в 2022 році. Дівчина родом з Андрушок та все життя проживає тут. Після школи Ольга вступила у коледж, вивчала товарознавство та комерційну логістику, але з часом перевелася на заочну форму: потребувала практики. Як тільки їй виповнилося 18, почала шукати роботу.

Ольга Дергай з мамою Світланою

«Я вирішила, що хочу йти працювати — і все. Було два варіанти роботи: "Сігнет", де працюють мої батьки, та інша компанія. Мама радила йти сюди, я розглянула обидві пропозиції, і все ж обрала елеватор "Сігнета". Там я працювала обліковцем два роки. Хоч я прийшла без досвіду, але це не було проблемою, бо мене всього навчили. І що особливо круто — немає зверхності чи знервованості від колег, коли ти чогось не знаєш чи не вмієш. Всі спокійно все пояснюють, і ти не відчуваєш себе ніяково через те, що для тебе багато що нове», — каже Ольга.

Світлана Дергай, матір Ольги, працює адміністратором на прохідній в офісі «Сігнет-Центру», а її чоловік Анатолій — вантажником на цукровому складі.
«Мені потрібна була робота, а в "Сігнеті" була вакансія прибиральниці. Це був 2018 рік. Я прийшла і почала працювати. А потім з’явилася вакансія адміністратора прохідної, і мені її запропонували. Якщо чесно, я дуже боялась, адже багато людей, я нікого не знаю. Проте страх минає, до роботи звикаєш, зараз усе добре. Якось дівчата з відділу персоналу запитали мене, як там донька. А вона тоді шукала роботу й не могла знайти, бо ніхто не хотів брати молоду дівчину без досвіду. Вони мені й кажуть: мовляв, кличте її до нас, є вакансія на елеваторі. Так і донька почала працювати тут», — розповідає Світлана.

Світлана та Анатолій з молодшою доньокою Іриною

Ольга отримала освіту молодшого бакалавра за спеціальністю «Товарознавство у митній справі», бакалавра — за спеціальністю «Товарознавство та комерційна логістика» і магістра за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування». Після завершення освіти хотіла спробувати себе в іншому напрямку роботи, але все не наважувалася.
«У "Сігнеті" відкрилася вакансія менеджера з постачання запасних частин. Наша колега Ніна Перепилиця, менеджер з постачання, порадила мені подати своє резюме. Я вагалася, бо на запчастинах не дуже розумілася, і мені було страшно, що не впораюся. Тоді вона попросила мою маму, щоб та на мене вплинула. Мама мені порадила не упускати можливість, і я вирішила спробувати. Згодом мене покликав Юрій Савран (заступник регіонального директора з механізації) на співбесіду, і мене взяли на цю посаду. Звісно, вчитися мені довелося немало, але все було не так страшно, як я собі думала», — розказує Ольга.

Вже два роки вся родина працює в «Сігнеті». За їхніми словами, це дуже зручно, адже всі разом.
«Я виходжу з дому раніше, адже вже о 7.30 треба відкрити офіс. Ми живемо в Андрушках, і нам так добре, що не потрібно далеко їхати, тим більше зараз, коли війна. Тут ми вдома, нам спокійніше, ще й усі разом, завжди можемо допомогти одне одному», — каже Світлана.
«Найпершою у нас на роботу йде мама, будить мене і виходить, а потім і ми з татом ідемо на роботу. Увечері всі разом їдемо додому, разом вечеряємо. Як не дивно, але саме на роботі ми практично не бачимося — з татом особливо, адже він на заводі. Та і я зазвичай у себе в кабінеті. Але мама завжди приносить мені лоточки з обідом. А ще дуже часто мама дорогою на роботу купує щось солодке, а коли я приходжу на роботу — приносить мені. Ми вже жартуємо, що я данину з неї беру», — говорить Ольга.

👉Вайбер 👉Телеграм

На вихідних сім’я зазвичай проводить час разом: мама, тато, Ольга, шістнадцятирічний син Олександр та одинадцятирічна молодша донька Іра. Вони люблять дивитись фільми, виїжджати на природу на шашлики. А молодша сестра Ольги захоплюється риболовлею. «Коли Іра спіймає рибу — її очі просто потрібно бачити», — каже Ольга.
«Тато зробив їй картку, і тепер, коли приходить зарплата нам, усі скидають Ірі гроші. А вона ще й питає, чи плануються їй якісь премії — отака хитрунка», — сміється Світлана.

«Сігнет» — це компанія, де можуть знайти своє місце люди різного віку, освіти, навичок і досвіду.

«Коли мені було 18 і я не мала досвіду, мене ніхто не хотів брати. А зараз я — менеджер з постачання запасних частин, працюю в інженерному відділі. Ще й виявила в собі таку цікаву якість: люблю торгуватися. Такий спортивний інтерес: закупити все за максимально вигідною ціною, не втративши при цьому якість. Але якби свого часу тут у мене не повірили, не дали можливості розвиватися, то хто знає, як було б. Зараз я розумію, що агросектор — це та сфера, в якій є перспектива», — розказує Ольга.
«Земля завжди буде, і люди завжди будуть на ній працювати. Добре, що у нас тут є підприємства, які дають людям стабільну добре оплачувану роботу, можливості розвитку і кар’єрного зростання», — говорить Світлана.

"Ми почали співпрацю з "Сігнет", бо побачили, наскільки відповідально вони ставляться до якості"

2025-05-23T13:18:28.997Z

Наприкінці 2023 року компанія «Сігнет» розпочала співпрацю з відомим київським стейкхаусом BEEF. Тоді ресторан був у пошуку якісного українського стейку, натомість ми вже впровадили мʼясний напрямок та вивели помісь голштинської породи з бельгійською голубою. Звернулись із пропозицією постачання, і після візиту представників ресторану та ручного відбору голів розпочали співпрацю.

Минуло більше року, і ця співпраця продовжується. Про те, як вона триває та який відгук українське мʼясо отримало від поціновувачів розповідає засновник стейкхаусу BEEF Руслан Шибаєв.

Руслан Шибаєв, засновник стейкхаусу BEEF

Розкажіть, будь ласка, стейки яких країн зараз представлені у ресторані?

У ресторані зберігається найбільша колекція стейків найкращих світових виробників та мʼясо власного виробництва Ukrainian BEEF Selection. У нашому меню американські стейки від Creekstone Farms та Harris ranch, австралійські AACo, Campo y Faena S.А. з Аргентини та Starzen Co, Miyazakigy з Японії.

Чи був запит на українські стейки?

Так, від гостей був запит саме на якісні українські стейки, які мають стабільний смак протягом тривалого часу. Це дуже важливо для них. Раніше ринок пропонував нестабільну якість: постачання не контролювались, м’ясо закуповували по всій Україні без чіткої системи відбору. Ми не знали, як саме вирощували тварин, як проходив забій, і це впливало на смак. Тому постійно виникала проблема якості стейків для наших гостей.

Був запит на українські стейки

У чому особливість українських стейків? Чим вони відрізняються від стейків з інших країн?

Українське м’ясо має яскраво виражений м’ясний смак. В американському мʼясі більше мармуровості, яка додає солодких нот. Але якщо хочеш насиченого смаку — потрібно обирати саме українське м’ясо. Ми сподіваємося, що з часом також досягнемо високої мармуровості.

Які українські стейки подають ресторані?

У BEEF представлені стейки Ukrainian BEEF selection – виробництва компанії Сігнет.

За якими критеріями ви обираєте постачальників української яловичини?

Ми почали співпрацю з "Сігнет", бо побачили, наскільки відповідально вони ставляться до якості: від умов утримання тварин до кормів. Це нам близько, бо ми самі фанати якості. І коли бачимо таких же фанатичних людей — легко знаходиться спільна мова. Велику роль відіграє особиста зацікавленість генерального директора Ігоря Шилюка — він справжній апологет розвитку українського стейку. У нас в ресторані він дегустує кожну партію, порівнює її з попередніми — йому справді цікаво, який результат вони отримують.

Кожну голову відбирають вручну

Як минув рік співпраці з компанією "Сігнет"?

Дуже добре. Ми збільшуємо продажі й активно над цим працюємо. Звісно, ціна на якісні стейки зростає — це пов’язано з витратами на утримання худоби, але якість того варта.

Які відгуки ви отримали за цей рік?

Виключно позитивні. Ми часто пропонуємо гостям порівняти американський і український стейк, щоб вони обрали те, що їм більше до смаку. І велика частина гостей дійсно високо оцінює українське м’ясо — і повертається саме до нього.

Які переваги українських стейків і кому вони подобаються?

Гостям завжди цікаво пробувати щось нове. Поціновувачі стейків нерідко стають прихильниками українського продукту. Це стейки для тих, хто розбирається в м’ясі й цінує справжній смак.

Зараз тривають експериментальні роботи над мармуровістю українського м'яса

Які особливості обробки цього м’яса?

Ми використовуємо метод сухої витримки (dry aging) — мінімум 28 і до 60 днів. М’ясо дозріває в наших камерах при контрольованій вологості та температурі. Це відрізняє наш продукт від американського стейку, який зазвичай проходить вологу витримку (wet aging).

Як, на вашу думку, можна розвивати стейкову культуру в Україні?

Потрібно працювати над мармуровістю м’яса — через селекцію тварин, покращення кормів, умов утримання. Треба додавати більше природних жирів у м’ясо, експериментувати з породами. Ми вже рухаємося в цьому напрямку: з "Сігнет" проводимо експерименти, зокрема — схрещуємо українські породи з японським вагю. І я вірю, що рано чи пізно отримаємо дійсно мармуровий український стейк, в якому смак буде не менш вишуканим, ніж у найкращих світових аналогів.

“Потрібно піднімати село”

2025-05-13T08:16:34.089Z

Агросектор має одну цікаву особливість: тут себе може знайти майже кожен, незалежно від статі, віку й попереднього досвіду. Сігнет радий прийняти тих, хто хоче розвиватись тут та зі свого боку допомагає у цьому.

Переконався у цьому й Ілля Пелих. Він прийшов в Сігнет в свої 19 років, і ось вже три роки працює.

Ілля Пелих, оператор елеватора в с. Андрушки

“Я прийшов в Сігнет на посаду машиніста на автоприйом на елеватор в Андрушках. Я тоді навчався у Верхівнянському коледжі, а зараз продовжую навчання на факультеті агрономії в Житомирському національному університеті. Практичного досвіду роботи не мав, але й сидіти без діла бажання не було. Прийшов в Сігнет, запитав, які вакансії є. Мені підібрали роботу й взяли, необхідному всьому навчили. В обов’язки входило приймати та відвантажувати машини у сезон. Якщо це бортова - то просто відвантажити, а якщо самоскид, то він сам розвантажується, а моєю задачею було її обдути й привести в порядок, щоб вона чистенька виїхала з автоприйомника. Трохи більше ніж за рік мене перевели на оператора пульта управління. Тепер вже я запускаю маршрути із силоса на ЗД-відвантаження. Складного тут нічого немає, і робота мені подобається”, - розповідає Ілля.

Батьки хлопця також із агросфери. Ілля починав роботу на елеваторі в Андрушках разом з батьком Юрієм. На жаль, чоловік помер. Але син продовжив його справу. Матір Іллі працює в Сігнеті на посаді адміністратора.

👉Вайбер 👉Телеграм

“Мені якось завжди агросфера подобалась куди більше, ніж всі інші професії. Тому при вступі навіть не вагався з вибором. Можна було б подумати, що батьки порадили сюди йти - але ні, це моє рішення, яке вони підтримали. Моя думка проста: потрібно піднімати село, тут треба працювати. Хто ж, як не ми, молодь, будуватимемо майбутнє рідної місцевості. Деякі кажуть, що в селі нема роботи. Але ось я тут, вдома, не треба ніде далеко їхати. Зарплата стабільна, ніколи нічого не затримується. У мене її розмір залежить від кількості відпрацьованих годин, і тут все дуже прозоро: от скільки ти напрацював, стільки грошей і отримав. Ну і скажіть, що нема в селі роботи, де беруть молодь без досвіду й з нормальною зарплатою? Вважаю, такою можливістю варто користуватися”, - говорить Ілля.

За три роки своєї роботи молодик проявив чудові робочі якості. Начальник елеватора в с. Андрушки Віктор Трайдакало каже: “Ілля показав себе відповідальним та старанним працівником. Він виконує будь-яку роботу на елеваторі та є правою рукою майстра зміни. В свої 22 роки приймає участь у вирішенні різних задач, дає професійні поради по технологічних процесах та ефективній роботі елеватора. Дуже радий мати в команді таких молодих та перспективних працівників”.

«Агросфера — це можливість розвитку для багатьох»

2025-04-01T08:55:29.941Z

В компанії «Сігнет» з’являється все більше й більше молодих працівників. Часом студенти агротехнічних коледжів залишаються працювати після проходження практики, а інколи хтось із місцевих мешканців приходить у пошуках хорошої роботи в селі.

Каріна Мельник працює обліковцем на елеваторі «Сігнет-Центру» в Андрушках. Їй 24 роки, родом дівчина з Попільні. Довгий час вона займалася волонтерством і громадською діяльністю.

Каріна Мельник, обліковець на елеваторі "Сігнет-Центру" в с. Андрушки

«Це був поклик серця. Ще до повномасштабного вторгнення ми організовували різноманітні заходи для дітей та батьків із кризових сімей. Після 24 лютого така діяльність відійшла на другий план, натомість я зайнялася гуманітарною допомогою для військових, переселенців та інших людей, які цього потребували. Так тривало два роки, після цього я пішла працювати за фахом у виконавчу службу. Згодом мені запропонували ще один волонтерський проєкт. Я поїхала у Нідерланди, де займалася з дітьми-біженцями з різних країн. Здебільшого це були українці, але чимало було діток з різних країн Африки. Пропрацювала я там місяць, повернулася на рідну землю і почала шукати роботу», — згадує дівчина.

Знайшла роботу через фейсбук

Каріна має дві освіти: перший бакалаврат за спеціальністю «Економіка», а другий — «Право». Після тривалої активної громадської діяльності дівчина хотіла знайти стабільну роботу за фахом. Вона моніторила сторінку «Сігнета» у фейсбуці, й одного дня наважилася написати у месенджер і надіслати своє резюме.

«Я запитала, чи є якісь вакансії для мене, і мені швидко надіслали список. Того ж дня я приїхала в офіс, поспілкувалася з працівниками відділу персоналу. Потім була друга співбесіда на елеваторі. Ми швидко знайшли спільну мову, і з листопада я працюю тут», — каже Каріна.

Обліковець займається первинною документацією, веденням папок реєстрів, підготовкою документації для бухгалтерії тощо. Каріна каже, що спочатку було нелегко, бо вона мала запам’ятати дуже багато нової інформації. Але дівчина все швидко вивчила.

«Тут дуже дружня атмосфера. Всі підказували й допомагали мені, допомагають і зараз, коли є якісь питання. Мені найбільше подобається робота з системою документообігу та комунікація з контрагентами. Хоч система для мене й нова, але з підтримкою колег та власними зусиллями вдалося швидко у всьому розібратися», — розповідає Каріна.

В колективі можна знайти друзів

Двадцятирічний Владислав Сероветник працює в «Сігнеті» вже майже рік. Він родом із села Макарівка, проживає там і зараз. Навчався в автодорожньому коледжі в Житомирі. Після навчання повернувся в село та за порадою знайомих пішов працювати в «Сігнет» на посівну різноробочим. А потім вирішив спробувати свої сили у відділі GPS диспетчером .

Владислав Сероветник, диспетчер у відділі GPS

«Прийшов, подивився — сподобалося. Трохи підучив Excel та познайомився з програмою "Агроконтроль". З комп’ютером я був знайомий, тож особливих труднощів не було. А якщо щось незрозуміло, то завжди можна в когось запитати. Ми моніторимо роботу техніки, усі роботи та робимо звіти. Для компанії це дуже важлива складова, адже попереджає виникнення проблем: вихід за межі свого поля, неправильний розрахунок кількості засіяних гектарів тощо. Завдяки моніторингу ми чітко бачимо перебіг робіт і знаємо витрати на них», — розказує Владислав.

Хлопець каже, що відразу знайшов спільну мову з колективом: «Ми всі товаришуємо між собою, ніколи в спілкуванні проблем не було. Поза роботою теж інколи зідзвонюємося та списуємося. У нас усі почуваються на рівних, і це дуже комфортно в роботі».

Дмитру Решетарю 23 роки, і він працює водієм-експедитором в «Сігнет-Центрі». Сам він родом із Житомирської області. Навчався у Білій Церкві на автослюсаря, після чого пішов на строкову службу.

Дмитро Решетар, водій-експедитор

«Після демобілізації я повернувся в село та шукав роботу. Знайомі працюють у "Сігнеті", тож порадили іти сюди. Я влаштувався водієм КамАЗа. Далі мені запропонували пересісти на бус, і так я став водієм-експедитором», — говорить Дмитро.

В обов’язки Дмитра входить забезпечення гаража запчастинами. Менеджери їх закуповують, а він їздить містами країни, щоб забрати і привезти їх у гараж.

«Їжджу щодня, багато де вже побував: Київ, Вінниця, Житомир, Хмельницький… Іноді буває доволі весело. Одного разу приїхав за запчастинами в Київ, а там кілька центрів поруч, і хтозна, який мій. Але такі проблеми швидко вирішуються», — розповідає Дмитро.

Пів року тому Дмитро одружився. Молода родина проживає у Ружині.

«Ми разом три роки, і кохана чекала мене зі служби. Коли я повернувся, вже планував пропозицію. Ми поїхали в Бердичів, сіли у кафе. Там я відійшов ненадовго, а вернувся з обручкою та пропозицією. Вона нічого подібного не очікувала, адже ми взагалі в інших справах їхали. Після її "так" ми щасливі повернулися додому, а згодом у Ружині відсвяткували весілля», — пригадує хлопець.

👉Вайбер 👉Телеграм

Гідна робота для молоді

«Хочемо ми чи ні, але сучасний світ влаштований так, що головна мотивація при виборі роботи — зарплата. Я можу впевнено сказати, що тут вона дійсно конкурентна. Другий важливий аспект — колектив, адже на роботі ми проводимо значну частину життя. З цим теж дуже пощастило, я працюю в оточенні чуйних людей, які охоче приходять на допомогу та підтримують у робочих та особистих питаннях», — каже Каріна Мельник.

«У мене не агрономічна спеціальність, проте робота дуже сподобалася. Значна перевага для мене ще й те, що це поруч із домом. О 7.30 приїжджає розвозка, і за 15 хвилин я вже на роботі. Маю комфортний для себе графік і хорошу зарплатню. Це дуже круто, що можна працювати в рідних краях і мати те, за чим люди їздять у великі міста», — говорить Владислав Сероветник.

«Агросфера дає людям різних фахів можливість знайти собі справу до душі. Та ще й їхати далеко не треба, усе під боком і з хорошою зарплатою. Я додому їжджу на тому ж бусі, на якому працюю. Мені і близько, і зручно», — каже Дмитро Решетар.

Cygnet провів цикл навчань для спеціалістів агрономічного напрямку

2025-02-25T11:18:03.353Z

В компанії Cygnet завершилась серія щорічних навчань для спеціалістів агронапрямку. Розпочалась вона у кінці січня з низки лекцій від компаній-партнерів.

Колеги на виїзних навчаннях

“Виїзні навчання пройшли у м. Вінниця і тривали п’ять днів. Компанія забезпечила учасникам дорогу, проживання та харчування. Щодня ми мали навчання, які проводили компанії-партнери по захисту рослин: Bayer, KWS, «АльфаСмартАгро», АХТ та «Ерідон». Агровиробництво не стоїть на місці, тому важливо бути в курсі новацій та актуальних тенденцій. Представники фірм озвучували нам і нові практики для покращення рентабельності, які ми взяли до уваги. Перш за все ми зацікавлені у тому, щоб зменшити затрати на гектар. Деякі із запропонованих прийомів та препаратів можуть у цьому допомогти. Будемо досліджувати і, якщо в кінці сезону з цього досвіду отримаємо хороші якісні та кількісні показники - впровадимо”, - розповідає Олександр Шрамко, заступник генерального директора з рослинництва “Сігнет-Центру”.

В кінці кожної з лекцій виїзних навчань проходило тестування у форматі вікторини. Тож було не тільки корисно, але і драйвово.

“Як агроном, вважаю навчання дуже важливим. Це допомагає освіжити пам’ять, і не відставати від нових технологій. На виїзних навчаннях в кінці кожної лекції у нас було тестування-вікторина, де можна було отримати призи від партнерів. Оскільки я працюю в компанії менше року, для мене цей виїзд зіграв ще й роль кращого знайомства з колегами по цеху. Ми мали чудову нагоду поспілкуватись у неформальній обстановці не лише як працівники, а й як звичайні люди”, - розповідає Юрій Никитюк, агроном-технолог Погребищенського відділення.

Компанія провела внутрішні навчання

Після виїзних навчань в середині лютого відбулись внутрішні навчання у регіональному офісі в Андрушках. На них лекції проводили керівники напрямків: агрономічного - Олександр Шрамко, інформаційних технологій - Сергій Кравець, безпеки - Кирило Устименко. Лекції були присвячені питанням точного землеробства, використання спеціалізованого програмного забезпечення та збереження матеріальних цінностей під час проведення польових операцій.

“Загальна технологія у нас кардинально не змінилася з попереднього року, але деякі моменти є. По-перше, це закриття вологи, яке ми почали проводити тепер на всіх площах. Маємо проводити посів в чотирьох місцях одночасно. Ну і по технологіях вирощування, критичних фазах розвитку і росту сільськогосподарських культур будуть деякі удосконалення, що в подальшому посприяє гарному завершенню сезону. Тому плани робіт на весну маємо. Окрім того, лекції по “Агроконтролю” та списанню ТМЦ дуже корисна річ, адже ці технології дуже спрощують роботу. Тож агрономи мали змогу пригадати собі, як це все працює. Також по завершенню навчань ми провели внутрішнє тестування, аби перевірити рівень засвоєння інформації. Перше місце за кількістю правильних відповідей отримав Юрій Никитюк, друге - Юрій Олійник, третє - Володимир Кухар. Всі вони отримали призи від компанії ”, - говорить Олександр.

Агрономи складають тести

Переможець за результатами внутрішніх тестувань Юрій Никитюк каже: “Я й сам не очікував на такий результат тестування. Ми писали їх на автоматі - вже читаючи питання у голові в продовженні звучить правильна відповідь. Але це, звісно, приємно. Враховуючи цьогорічну зиму, ґрунт матиме мало вологи і в цьому плані вся надія на весняні дощі. Але ми зі свого боку всіма силами й знаннями постараємось взяти максимум з того, що маємо. Новий досвід отримали, старий - закріпили і готові до робіт”.

👉Вайбер 👉Телеграм

“Досвіду й знань у цій сфері я не мала, але бажання було величезним”

2025-02-20T11:03:27.911Z

В лабораторії елеватора проводиться приймання, відбір та аналіз якості зерна. Лаборант Світлана Пишняк працює тут вже майже дев’ять років. Хоч вона ніколи й не думала, що працюватиме в агросфері, зараз рада, що доля привела її сюди.

Світлана Пишняк, лаборант на елеваторі в с. Андрушки

“Я сама із сусіднього села. Мама наполягала, щоб я вступила на бухгалтера, але я мріяла бути швачкою. То я таємно подалась туди, куди хотіла. Згодом матуся підтримала, й зберігала першу пошиту мною постіль. До роботи в Сігнеті я жила й працювала в Києві, але обставини змусили повернутись до рідного села. Тож почала шукати роботу. Тоді запропонували спробувати піти на елеватор Сігнета. Досвіду й знань у цій сфері я не мала, але бажання було величезним. Настільки, що я була ладна прокидатись з рання й йти пішки 12 кілометрів від свого дому, на восьму ранку на навчання. А вже ввечері цим ж шляхом повертатись додому. Зусилля марними не були: я навчилась і мене взяли на роботу. Вже протягом років ми проходили багато навчань: як виїзних, так і тут, на місці. Обмінювались досвідом, отримували підвищення кваліфікації. І тепер без лабораторії я не уявляю життя”, - розповідає Світлана.

За словами жінки, перший свій робочий день вона не забуде ніколи: “Пам’ятаю, як пришла приносити документи вже на оформлення на роботу. Це був липень, тепло, я у легенькому взутті. Відчиняю двері, спотикаюсь через поріг, і просто падаю до столу. Боляче страшне, всі дивляться на мене й слова не можуть мовити. То я і кажу: “рада вас усіх бачити!”. Тоді начальник елеватора з мене посміявся і сказав: ооо, вона тут надовго”. Власне, працюю я тут вже майже 9 років”.

Хоч Світлана і мріяла бути швачкою, саме в лабораторії вона знайшла себе. Можливо, саме завдяки творчій душі жінка вміє витончено насолоджуватись красою, що вирує тут навколо.

“У цій роботі багато прекрасного. Влітку обожнюю, як ми їдемо на поле відбирати пшеницю. Йдеш серед цих колосків, а вони під вітром колихаються, наче море. Люблю запах свіжозібраного зерна з поля. Восени, як йде приймання кукурудзи, під час сушки навколо такий запах, наче попкорн. Ще мені дуже подобається, як пахне щойно перемелене зерно. А як починаються морози, із сушок йде пар - це неймовірно гарно. Тут усе заворожує. До речі, наш елеватор я бачу з горища свого дому. Під вечірнім небом він має неперевершений вигляд”, - говорить Світлана.

👉Вайбер 👉Телеграм

А вдома на Світлану чекають її донечки, про яких вона розповідає з теплотою та величезною любов’ю.

“У мене дві донечки. Старшій 16 років, їй подобається макіяж, сфера краси. Тому, певно, цим шляхом піде. А ось молодша зовсім інша. Їй 14 і цікавиться вона військовою кафедрою, або професією прикордонника. Мені, як матері, не по собі і від думки про це. Але ж розумію, що вона особистість та прийме своє рішення, а я підтримаю і зроблю все можливе для її щастя. Малечею дівчат приводила до себе на роботу. Їм дуже тут сподобалось. Молодша тоді стала за стіл завідувача лабораторії і сказала: “ну так, звідси я усіх вас бачу!”. Зараз ми працюємо позмінно, 12 годин на роботі та 24 вдома. Працює розвозка, тому за добирання на роботу та з неї я не переймаюсь. А коли повертаюсь - вдома затишок, готова їжа та дві мої турботливі крихітки, які роблять все, аби я максимально відпочила після зміни”, - каже жінка.

Керівний склад Cygnet пройшов тренінг Insights Discovery - Кольорове лідерство

2025-02-17T15:10:00.463Z

Посада керівника покладає підвищену відповідальність на того, хто її обіймає. Чим краще керівник розуміє людей, які мають різні характери, темпераменти та життєвий досвід, тим ефективніше він може організувати їх роботу.

Одним з інструментів, який дозволяє краще зрозуміти себе як особистість та лідера, а також краще зрозуміти оточуючих, є Insights Discovery - Кольорове лідерство. Він вчить лідерів, як адаптувати свої підходи до потреб різних типів особистості.

Знайомство керівників компанії Cygnet з цим інструментом розпочалось ще у 2016 році. З того часу понад 40 лідерів пройшли тренінг Insights Discovery. На початку лютого ще один такий тренінг компанія організувала для керівників, які долучились до команди протягом останнього року.

“Хочу віддати належне компанії за те, що навіть в такий непростий час приділяє увагу навчанню для своїх співробітників. На підсвідомому рівні здається, що керівництво, комунікація з працівниками - це очевидна задача. Але ж питання у тому, чи ефективна управлінська стратегія? Як зробити так, щоб робота у команді була не лише продуктивною, а й комфортною? Ось власне цей тренінг в простому і зрозумілому форматі допомагає зрозуміти психологію власної особистості та особистості своїх працівників. І вже на основі цього вибудувати в своїй голові стратегію управління, в якій робота команди приносить задоволення та гарні результати”, - говорить один з учасників тренінгу, начальник елеватора в с. Андрушки Віктор Трайдакало.

Керівники команд мали змогу дослідити чотири прояви лідерства. Їх позначено кольорами енергій: синя, червона, зелена, жовта. Розглянувши кожну та визначивши свою, стає легше будувати ефективну команду.

“Спочатку ми пройшли тест на визначення своєї енергії. Ще не знаючи його результатів, витягували картки з тезами та певним кольором та притаманне собі. Що здивувало - у мене, наприклад, результат тесту та карток, які я витягнула, мав різні кольори. Тобто є більше рис, які я можу більше в собі розвивати і стане набагато легше. І загалом програма була дуже активна, ми в цікавій формі дослідили всі типи особистості”, - каже Оксана Косянчук, начальник відділу персоналу “Сігнет-Центру”.

👉Вайбер 👉Телеграм

Колеги говорять, що тренінг залишив по собі лише позитивні враження.

“Було круто! Настільки цікаве, інтерактивне навчання, що час сплинув геть непомітно, а знань хотілось увібрати якнайбільше. Залишились приємні враження та важливий досвід”, - говорить Віктор.

“Це, в першу чергу про те, як ми спілкуємось зі своїми підлеглими. Є популярний вислів: стався до людей так, як хочеш, щоб вони ставились до тебе. Але це не завжди працює. До людей потрібно шукати індивідуальний підхід, адже кожен з нас - окрема особистість з своїм сприйняттям та реакцією. Загалом колектив вийшов з навчанням під враженням, кожен мав про що подумати опісля і ці знання точно допоможуть нам в роботі”, - каже Оксана.

30 кращих працівників «Сігнета» відправили в подорож

2025-02-03T15:31:14.305Z

Компанія «Сігнет» відправила 30 працівників у зимову туристичну подорож Закарпаттям. За три дні відпустки працівники встигли зануритись в історію, відвідавши палац Шенборнів, замок Паланок, замок Сент-Міклош. Мали нагоду порелаксувати в оздоровчому комплексі «Косино». Провели час активно на курорті Пилипець на канатній дорозі та джипінгу. Насолодились зимовою красою водоспаду Шипіт. А на завершення відправились у Львів.

Колеги відправились на відпочинок

«У середу ввечері ми всі зібрались у визначеному місці на автобус. Нас всіх перерахували, щоб нікого не забули, і ми вирушили в дорогу. Водій був чудовий, їхав обережно, тому дорога минула легко. Далі ми відвідали декілька казкових старовинних замків. Якщо чесно, у мене відчуття, що я досі там», — каже Валентина Власенко, працівниця цукрового заводу «Сігнет-Центру».

«Я вперше була в Карпатах, і це, звичайно, було дуже вражаюче. Спочатку ми поїхали поблукати замками. Оскільки я лаборант, багато ходити мені не звикати — маю навички, бо бігаю за пробами. Було дуже цікаво, хотілося подивитись усе», — говорить Тетяна Путь, лаборант елеватору в с. Козятин.

Муж екскурсіями в замках колеги завітали в «Косино», де мали нагоду скупатися в термальних водах посеред холоду навкруги.

«Термальні води мені сподобались найбільше. Це тепленька водичка під відкритим небом, де просто можна розслабитись і не думати ні про що. Окрім цього, там була ще баня, парильня і басейн крижаний, де можна було після банних справ охолодитись. Але ми не ризикували, то обрали теплий. Був ще басейн з масажними каменями для ніг, був такий, де струмені води масажують і ще багато іншого цікавого. Загалом були там десь 2,5 години, обходили практично все, і це було просто неймовірно», — говорить Тетяна.

Косино вразило працівників

На наступний день всі попрямували на курорт, де мали змогу піднятись на підйомнику та помилуватись горами.

«Я тепер можу сказати, що підкорила гору. На джипах ми поїхали до підйомника. Ми піднялись, там пофотографувалися, подивилися на гірські краєвиди і на тому ж підйомнику спустилися донизу. Після цього джипінгом поїхали до водоспаду Шипіт», - згадує Валентина.

«З погодою нам не дуже пощастило – був сильний туман. Зверху він дещо закривав вид, але ми все одно зловили красу і залишились задоволені. До того ж підйомник і джипінг — це такий заряд енергії. А на висоті аж вуха закладало від зміни тиску. А ще повітря: воно таке чисте й свіже, що ми не могли надихатися», — каже Тетяна.

👉Вайбер 👉Телеграм

Далі команда попрямувала до Львова. Колегам провели екскурсію містом а потім дали час, аби вони могли самі погуляти та сходити туди, куди б їм хотілось.

«Ми сходили в майстерню шоколаду, звідки я як сувенір привезла сину невеликий шоколадний футбольний м’яч. Він у мене футболіст, то був просто у захваті. Завітали ще в копальню кави, глянули, як її "видобувають" та запарюють справжню львівську каву. А ввечері на нас чекав ресторан. Там були ведучі, музиканти, шикарний стіл. То ми дійсно відпочили, повеселились і забрали з собою враження, які залишаться на все життя», — каже Тетяна.

Вечеря у львівському ресторані

Колеги зазначають, що подорожжю дуже задоволені.

«В неділю зранку ми поснідали і зібрались в дорогу додому. Їхати, звісно, не хотілося — за цих три дні ми стільки краси побачили, стільки нових вражень та емоцій отримали. Я переглядаю фото і посміхаюсь. Дякую Сігнету за цю можливість, я просто щаслива», — говорить Валентина.

«Організація була на найвищому рівні. Ми встигли все, все побачили, мали чудових гідів та супровід – вони справжні професіонали. На щодень у нас було передбачене повноцінне харчування. Це реально той відпочинок, де ти ні про що не думаєш а просто розслабляєшся. Щиро дякую компанії «Сігнет» за цю прекрасну можливість», — підсумовує Тетяна.

“Але й уявити не могла, що колись і сама тут працюватиму”

2024-10-22T12:30:11.121Z

Початок збирання буряка - це завжди чудова новина для сезонних працівників цукрового заводу. Всі вони з нетерпінням чекають початку виробництва. Вже п’ятий сезон на роботу виходить Альона Грекул - апаратник випарювання. В Сігнеті вона змогла опанувати професію та отримати кар’єрне зростання.

Альона Грекул, апаратник випарювання на цукровому заводі "Сігнету"

“Я сама з Макарівки, там виросла й живу. Цукровий завод знала з дитинства - у мене тітка працювала на пакуванні цукру. Але й уявити не могла, що колись і сама тут працюватиму. В Сігнет я прийшла працювати прибиральницею підсобних приміщень. На цій посаді була рік, часто заходила до дівчат, дивилась на їх роботу, цікавилась. Це помітили, і вже на наступний сезон я працювала фільтрувальником соку. Так тривало ще два роки, після чого мене підвищили до апаратника випаровування. Пам’ятаю, мала ще їхати на навчання до Полтави, але через пандемію цього зробити не вдалося. Але незважаючи на це з ситуації вийшли, мені влаштували навчання тут, дали всі необхідні знання. І ось такими маленькими успіхами я дійшла до цього, зараз вже мій п’ятий сезон на цукровому заводі”, - розповідає Альона Грекул.

👉Вайбер 👉Телеграм

Від першого свого робочого сезону і до поточного жінка повертається працювати на завод. Вона говорить, що тут отримує бажані умови праці - а тому й мотивація працювати є: “Отримавши нову посаду, я дуже переживала. Але це тривало не довго, десь тиждень напевно. Просто почала працювати, бачу все виходить, та й влилася в це. Я слідкую за тим, щоб не падали рівні в корпусах, щоб не сталось кристалізації в сиропі. Все має бути із дотриманням норм, щоб в результаті ми отримали цукор першої категорії. Якщо на етапі сиропу ми надамо його в поганій якості - цукор хороший також не вийде. Ми робимо необхідні аналізи та відправляємо сироп на апарати. Ну і роль в хорошій роботі зіграло те, що колектив у нас дуже злагоджений. Все йде покроково, кожен знає свою справу, але при цьому завжди щось порадить та допоможе. Мені здається, це тому, що все чітко організовано, на всіх процесах є розуміння роботи та порядок. Умови праці у нас чудові. Працюємо позмінно - 12 годин на роботі, добу вдома. Зарплату завжди вчасно платять, є автобус від компанії на роботу і з роботи, щоб працівники зручно добирались з сусідніх сіл. На заводі зараз більше сучасного обладнання, воно постійно оновлюється, ремонтується. От цього року, наприклад, у нас центрифуги оновили, зробили багато ремонтних робіт - як обладнання, так і приміщень. Тепер все, чого хочеться - щоб якнайдовше завод працював і якнайбільше цукру вийшло”.

Має Альона й хобі - любить пекти смаколики та частувати ними свою родину.

“У мене двоє дітей. Старшому сину 16 років, він вже навчається в Житомирі, в аграрному на економіста. А доньці 12 років, вона ходить до 7 класу. Вдома в нас господарство, а моєю віддушиною є випічка. Я просто обожнюю працювати з тістом - різні торти, пиріжки. Часто треба вигадувати щось нове, бо маю вибагливих споживачів - свою сім’ю”, - розповідає жінка.

“Потрібно завжди бути готовим приймати швидкі рішення”

2024-10-16T06:05:20.661Z

Коли у людини є бажання розвиватись - її кар’єра також не стоїть на місці. У Сігнеті дуже цінується працелюбство. Не рідко завдяки йому відбуваються й кар’єрні зрушення. Наприклад, Володимир Сауляк прийшов в компанію на посаду головного інженера Козятинського елеватора, а згодом став начальником цього елеватора.

Володимир Сауляк, начальник елеватора в Козятині

“Я сам родом з Вінницької області. Після інституту пішов працювати інженером-механіком на елеватор в Миколаївській області. Згодом мене підвищили до головного механіка. Потім я став головним інженером і так працював там років п’ять. Один елеватор компанії, на якому я власне починав, був вже побудований. А ось на другий я прийшов на етапі будівництва, тому там ми все робили з нуля. Але в далеких планах я думав про повернення ближче до Батьківщини. Моя дружина вчилась спочатку на вчителя. Але потім пішла до мене працювати на елеватор та здобула другу вищу освіту - вже технолога в лабораторії. Проте коли почалась війна, Миколаївщина стала не найбезпечнішою зоною. Я звільнився і розмістив резюме - тоді мені запропонували роботу в Сігнеті. Ми з родиною переїхали до Вінниці, і зараз дружина там працює. Хоч ми й хотіли знову разом працювати, але через сина зручніше, щоб вона була у місті. Деколи зі школи раніше забрати потрібно, наприклад”, - розповідає Володимир.

Козятинський елеватор відносно новий - першу чергу запустили в 2020 році. Певний час він функціонував без головного інженера. Згодом прийняли рішення створити цю посаду, щоб вдосконалити робочий процес. Власне, цю новостворену посаду й отримав Володимир Сауляк. Він пригадує: “Я прийшов в Сігнет у вересні 2022 року. Елеватор новий, тому критичних якихось проблем тут не було. Але він потребував проведення певних регламентних робіт по технологічному обладнанню, розробки графіків, налагодження процесів. Також раніше тут працювали на газу - ми перейшли на альтернативні види палива. Робота налагодилась”.

Завдяки успіхам в керівних процесах та роботі загалом, Володимир став першим кандидатом на посаду начальника елеватора, коли відкрилась така вакансія.

“В грудні 2023 року мене поставили тимчасово виконуючим обов’язки начальника елеватора. А згодом запропонували зайняти цю посаду на постійній основі. Якщо чесно, спочатку я вагався: все ж це велика відповідальність. Але мене переконали, і з січня почався мій випробувальний термін. В березні він успішно завершився. Робота цікава, бо це постійно якийсь рух. Ти не сидиш на одному місці з одноманітною справою. Потрібно завжди бути готовим приймати швидкі рішення, і щоб вони були максимально ефективними для компанії. Та й з колективом приємно працювати. На початку кожного робочого дня ми збираємось на “планьорку”, щоб обговорити робочі моменти, і звісно ж спілкуємось протягом дня. Тут всі дружні, і діляться як власними радостями та проблемами, так і робочими. І з цією взаємоповагою та власною відповідальністю кожного вдається якісно організувати всі процеси”, - говорить чоловік.

👉Вайбер 👉Телеграм

Команда елеватора адаптувалась до інтенсивної роботи. Зараз елеватор майже повний.

“Пригадую, спочатку ми працювали в режимі “15 вагонів на добу”. А потім став активніший рух зерна на елеваторі - бувало й по 50 на день. Звісно, людям спочатку було важко переналаштуватися. А зараз в нас вже навіть поняття нема такого, щоб вантажити менше 30 вагонів за добу. Зараз ми приймаємо власну кукурудзу здебільшого, але й від поклажодавців маємо зерно. Навіть робили перерву в півтори доби, щоб звільнити місце, бо елеватор повний. До цього мали інтенсивне навантаження - приймали і по чотири тисячі тонн на добу. А зараз - по 2,5-3 тисячі, а дві відвантажуємо. Загалом вже прийняли близько 70 тисяч тонн в новому сезоні. Також відбулись у нас деякі зміни серед персоналу: підвищили оператора до майстра зміни, а пробовідбірника - до оператора. Приємно бачити кар’єрне зростання працівників. Хто себе показує, хто розвивається - той має можливості. Тепер маємо вакансію пробовідбірника на елеваторі, а також шукаємо менеджера із закупівлі зернових культур”, - розповідає начальник елеватора.

Роман, семирічний син Володимира, вже у юному віці почав брати приклад з татуся. Чоловік каже, що декілька днів тому через це сталась кумедна ситуація: “Я приніс куртку робочу з нашим логотипом додому на прання. Малий взяв її, одягнув й каже: я тепер в “Сігнеті” працюю. Та й давай керувати: “ідіть, грузіть зерно, треба 50 вагонів кукурудзи”, - говорить. Він ж деколи чує, як я по телефону говорю, то щось і собі запам’ятав. Ми так насміялись:)”.