Кирило Степанов

Священне Писання

2021-05-09T05:22:15.304Z

БУТТЯ 31

1 Якось почув Яків слова Лаванових синів, які говорили: Яків забрав усе, що належало нашому батькові, і з того, що належало нашому батькові, здобув усю цю славу. 2. І поглянув Яків на Лаванове обличчя: він став не таким до нього, як учора чи три дні тому. 3Господь же промовив до Якова: Повернися на землю свого батька і до свого роду, — Я буду з тобою.

4Тож послав Яків покликати Лію та Рахиль на рівнину, де були отари, 5та й сказав їм: Бачу я обличчя вашого батька, — він не такий до мене, як учора чи три дні тому. Та Бог мого батька був зі мною. 6Ви ж самі знаєте, що всіма своїми силами я працював на вашого батька. 7А ваш батько ошукав мене: змінював мені платню щодо десяти овечок, але Бог не дозволив йому заподіяти мені зло. 8Коли скаже так: Рябі будуть твоєю платнею, — то народжуються всі вівці рябими; коли ж скаже: Білі будуть твоєю платнею, — то народжуються всі вівці білими. 9Тож Бог забрав усю худобу від вашого батька й дав її мені. 10. І сталося, що коли вівці парувалися, то я побачив їх уві сні на власні очі: ось козли й барани строкаті та рябі й крапчасто-рябі стрибали на овець і кіз. 11. І сказав мені Божий ангел уві сні: Якове! Я ж озвався: Що? 12А він сказав: Поглянь своїми очима і подивися на козлів і баранів — строкатих, рябих і крапчасто-рябих, — вони скачуть на овець і кіз. Адже Я побачив те, що тобі чинить Лаван. 13Я є Бог, Який з’явився тобі на Божому місці, — де ти Мені помазав стовпа й дав Мені обітницю в молитві. Отож, сьогодні встань і вийди із цієї землі та повертайся в землю свого народження, — Я буду з тобою.

14У відповідь Рахиль і Лія сказали йому: немає нам більше частки чи спадщини в домі нашого батька. 15Хіба не за чужинок став вважати він нас? Адже продав нас і поглинув, мов страву, наші гроші. 16Усе багатство і слава, що їх забрав Бог у нашого батька, будуть нам і нашим дітям. Тому роби тепер те, що сказав тобі Бог.

17Уставши, Яків посадив своїх жінок та своїх дітей на верблюдів, 18забрав усе своє майно і весь свій посуд, що придбав у Месопотамії, і все, що належало йому, щоб вирушити в Ханаанську землю до свого батька Ісаака. 19Якось Лаван пішов стригти своїх овець, а Рахиль викрала божків свого батька. 20Яків же втаїв від Лавана-сирійця, не сповістив йому, що відходить геть. 21Він утік з усім, що належало йому, перейшов ріку і поспішив до гори Ґалаад.

22А на третій день Лаванові-сирійцеві сповістили, що Яків утік. 23Узявши всіх своїх братів із собою, він гнався слідом за ним сім днів; і наздогнав його на горі Ґалаад. 24Та вночі Бог прийшов уві сні до Лавана-сирійця і сказав йому: Остерігайся, щоби часом не сказав ти Якову чогось злого! 25І наздогнав Лаван Якова. Яків поставив своє шатро на горі, а Лаван розставив своїх братів під горою Ґалаад. 26Чому ти так вчинив? — промовив Лаван до Якова. Чому ти таємно втік та ще й обікрав мене, забрав моїх дочок, мов полонених мечем? 27Якби ти мені дав знати, — я відпустив би тебе з радістю, з музикою, тимпанами й гуслами. 28Невже я не удостоївся поцілувати своїх дітей і дочок? Тепер же нерозумно ти вчинив! 29У цей час у моїх руках влада накоїти тобі лиха, але Бог твого батька вчора сказав мені таке: Остерігайся, щоби часом не сказав ти Якову чогось злого! 30Тому тепер іди, бо палко ти забажав піти до дому свого батька. Але чому ти викрав моїх божків?

31У відповідь Яків сказав Лаванові: Я сказав: Щоби часом не забрав ти від мене своїх дочок і все, що в мене є. 32Упізнавай, що є твого в мене, — і забирай. Та він не знайшов у нього нічого. І Яків сказав: У кого тільки знайдеш своїх божків, той не житиме перед нашими братами. Та Яків не знав, що його дружина Рахиль їх викрала. 33Увійшовши в Ліїне житло, Лаван шукав — і не знайшов. Вийшовши з Ліїного житла, шукав і в житлі Якова, і в житлі обох рабинь — і не знайшов. Тож увійшов і до житла Рахилі. 34А Рахиль узяла божків і запхала їх під верблюже сідло, та й сіла на них. 35. І сказала своєму батькові: Не обурюйся, володарю, що не можу встати перед тобою, — бо в мене звичайне жіноче. Тож Лаван обшукав усе житло — і не знайшов божків.

36Лють охопила Якова, і він накинувся на Лавана. І відказуючи Лаванові, Яків запитав: Яка моя провина і який мій гріх, що ти за мною гнався 37і обшукав усі мої речі? Що ж ти знайшов з усіх речей свого дому? Поклади тут, перед своїми братами й моїми братами, — і хай розсудять нас обох! 38Я вже двадцять років з тобою. Твої вівці й твої кози не залишалися без ягнят, і баранів із твоєї отари я не їв; 39розшарпаного звіром я тобі не приносив, а сам відшкодовував вкрадене вдень і вкрадене вночі. 40Бувало зі мною, що вдень мене палила спека, а вночі — мороз; і сон утікав з моїх очей. 41Уже двадцять років я провів у твоєму домі! Я працював на тебе: чотирнадцять років — за двох твоїх дочок, і шість років — за твоїх овець, а ти міняв мою платню щодо десятьох ягниць. 42Якби не був зі мною Бог мого батька Авраама і страх Ісаака, — сьогодні відіслав би ти мене з нічим. Та Бог побачив моє приниження і важку працю моїх рук, — і докорив тобі вчора.

43А Лаван у відповідь сказав Якову: Дочки — мої дочки, і сини — мої сини, і худоба — моя худоба, і все, що ти бачиш, — належить мені та моїм дочкам. Що сьогодні заподію їм чи їхнім дітям, яких вони народили? 44Тому давай тепер складемо заповіт — я і ти; і буде він свідком між мною і тобою. І він сказав йому: Ось немає біля нас нікого, — Бог свідок між мною і тобою. 45Взявши камінь, Яків поставив його як стовп. 46А своїм братам Яків сказав: Назбирайте каміння. Вони зібрали каміння, і зробили насип; і поїли, і попили там на насипі. І сказав йому Лаван: Ця могила сьогодні свідчить між мною і тобою. 47. І назвав її Лаван Могилою свідчення. Яків же її назвав: Могила-свідок. 48Тож сказав Лаван Якову: Ось ця могила і стовп, котрий я встановив між мною і тобою, — свідчить ця могила і свідчить цей стовп. Через це дано їй назву: Могила свідчить 49і Бачення, оскільки сказав: Нехай Бог буде на сторожі між мною і тобою, бо ми розійшлися один з одним. 50Якщо скривдиш моїх дочок, якщо візьмеш інших дружин, крім моїх дочок, — гляди ж, немає між нами нікого. 52. І якщо я не перейду до тебе, то і ти не перейдеш до мене поза цю могилу і за цей стовп, щоби заподіяти зло, — 53. Бог Авраама і Бог Нахора буде нам суддею. І поклявся Яків страхом свого батька Ісаака. 54Яків на горі приніс жертву і покликав своїх братів; і їли, і пили, і заночували на горі.

ІСАЇ 49

1Послухайте Мене, острови, і сприймайте народи! Через довгий проміжок часу настане, — говорить Господь. Від лона моєї матері Він назвав моє ім’я 2і зробив мої уста, наче гострий меч, і сховав мене під покровом Своєї руки, поклав мене, як вибрану стрілу, і охороняє мене у Своєму сагайдаку. 3Він сказав мені: Ти Мій раб, Ізраїлю, і в тобі Я прославлюся! 4. І я сказав: Даремно я трудився та намарно, і на ніщо віддав я свою силу. Через це мій суд перед Господом, і мій труд перед моїм Богом.

5А тепер так говорить Господь, Котрий мене створив з лона Своїм рабом, щоб зібрати Якова й Ізраїля. Зібраний буду і прославлюся перед Господом, і мій Бог буде моєю силою. 6І Він сказав мені: Величним є для тебе називатися Моїм слугою, щоб поставити племена Якова і повернути розпорошених Ізраїля. Ось Я тебе поставив за світло для народів, щоб ти був на спасіння аж до краю землі.

7Так говорить Господь, Який тебе спас, Бог Ізраїля: Святіть того, хто має за ніщо свою душу, знехтуваного народами рабів-володарів. Царі його побачать, і володарі встануть, і поклоняться йому задля Господа. Бо вірним є Святий Ізраїля, і я Тебе вибрав. 8Так говорить Господь: У сприятливий час Я тебе вислухав і в день спасіння до тебе закликав, і Я дав тебе на завіт народам, щоб поставити землю і успадкувати спадок пустелі, 9говорячи тим, хто в кайданах: Вийдіть! — А тим, хто в темряві: Відкрийтеся! І пастимуться на всіх їхніх дорогах, і на всіх стежках — їхнє пасовисько. 10Вони не зголодніють, і не будуть спраглі, і не уразить їх спека та сонце, але Той, Хто їх милує, потішить і поведе їх поміж джерел води. 11. І поставлю всяку гору, як дорогу, і всяку стежку — їм на пасовисько. 12. Ось ці приходять здалека, ці з півночі, а ці з моря, а інші — із землі персів.

13. Зрадійте, небеса! Нехай розвеселиться земля, хай гори прорвуться радісними вигуками, бо Бог помилував Свій народ і потішив упокорених Свого народу! 14А Сіон сказала: Господь мене покинув, і Господь забув про мене! 15Хіба матір забуде свою дитину, щоб не помилувати те, що вийшло з її лона? Якщо ж і жінка це забуде, то Я тебе не забуду! — сказав Господь. 16. Ось на Моїх руках Я накреслив твої стіни, і ти постійно переді Мною. 17. І швидко будеш збудований тими, ким ти був знищений, і ті, хто тебе спустошив, вийдуть з тебе. 18. Здійми довкола свої очі та поглянь на всіх. Ось вони зібралися і прийшли до тебе. Живу Я, — говорить Господь, — бо всіма ними зодягнешся і нарядишся ним, як наречена прикрасою. 19Адже твоє спустошене й розсипане, і те, що впало, тепер тісні будуть задля тих, хто живе, і від тебе віддаляться ті, які тебе пожирали. 20Бо скажуть до твоїх вух твої сини, яких ти втратив: Тісне мені місце, зроби мені місце, щоб я проживав! 21. І ти скажеш у своєму серці: Хто мені цих породив? Я ж бездітна і вдова, а цих хто мені вигодував? Я ж залишилася сама, а ці в мене звідки взялися?

22Так говорить Господь: Ось підійму Свої руки на народи і підійму Свій знак на острови, і нестимуть твоїх синів на грудях, а твоїх дочок візьмуть на плечі, 23і царі будуть тебе годувати, а володарки будуть твоїми няньками. До землі лицем тобі поклоняться і лизатимуть порох твоїх ніг. І пізнаєш, що Я — Господь, і не засоромишся. 24Чи забере хтось здобич у велетня? І якщо хтось візьме неправедно в полон, чи врятується? 25Так говорить Господь: Якщо хтось візьме велетня в полон, то і забере здобич. А хто забере в сильного, — врятується. Я ж судитиму твій суд, і Я визволю твоїх синів. 26А ті, хто тебе гнобить, їстимуть свою плоть і питимуть, як нове вино, свою кров і сп’яніють, і всяке тіло пізнає, що Я — Господь, Який визволив тебе, і Я підіймаю силу Якова.

ПСАЛМІВ 128

1Пісня при підході до храму. Ще з моєї молодості часто воювали зі мною — нехай оповість Ізраїль;

2часто воювали зі мною — ще з моєї молодості, але не здолали мене.

3На моїй спині кували грішники, примножували своє беззаконня.

4Та праведний Господь потрощив шиї грішників.

5Хай осоромляться і втечуть усі ті, які ненавидять Сіон.

6Хай стануть, наче трава на дахах, що засихає ще до того, як її вижнуть,

7котрою жнець не наповнить своєї руки, а в’язальник — свій поділ.

8. І не скажуть перехожі: Благословення Господнє на вас! Ми вас поблагословили Господнім Іменем!

Священне Писання

2021-05-08T05:38:15.442Z

БУТТЯ 30

1Побачила ж Рахиль, що не народила дитини Якову, і сповнилася заздрощів Рахиль до своєї сестри, і промовила до Якова: Дай мені дітей! Якщо ж ні — я помру! 2Тоді Яків обурився на Рахиль і сказав: Хіба ж я замість Бога, Який позбавив тебе плоду лона? 3А вона сказала Якову: Ось моя рабиня Вала; увійди до неї, — і народить на мої коліна, тож матиму і я дітей від неї. 4. І вона дала йому свою рабиню Валу — за дружину, і Яків увійшов до неї. 5Вала, рабиня Рахилі, завагітніла й народила Якову сина. 6. І сказала Рахиль: Бог присудив на мою користь, і почув мій голос, і дав мені сина. Тому-то й дала йому ім’я — Дан. 7. І завагітніла знову Вала, рабиня Рахилі, і народила другого сина Якову. 8. І сказала Рахиль: Підтримав мене Бог: я змагалася з моєю сестрою — і перемогла. Тож дала йому ім’я — Нефталим.

9Побачила ж Лія, що перестала народжувати, і взяла свою рабиню Зелфу, і дала її Якову за дружину. 10Яків увійшов до неї — і Зелфа, Ліїна рабиня, завагітніла і народила Якову сина. 11Тож сказала Лія: Яке щастя! І вона дала йому ім’я — Ґад. 12. І ще завагітніла Зелфа, Ліїна рабиня, і знову народила Якову — другого сина. 13А Лія сказала: Я щаслива, бо жінки називатимуть мене блаженною. І дала йому ім’я — Асир.

14 Якось вийшов Рувим у дні жнив пшениці й знайшов у полі мандраґорові яблука; він приніс їх своїй матері Лії. А Рахиль сказала Лії: Дай мені мандраґорових яблук твого сина. 15Та Лія сказала: Хіба не досить тобі того, що ти забрала мого чоловіка? Невже ще й мандраґорові яблука мого сина забереш? А Рахиль відповіла: Гаразд, нехай за мандраґорові яблука твого сина цієї ночі він спить з тобою. 16Прийшов же Яків увечері з поля, а Лія вийшла йому назустріч, та й сказала: Сьогодні заходь до мене, бо я найняла тебе за мандраґорові яблука мого сина. Тож тієї ночі він спав з нею. 17. І Бог вислухав Лію, і вона завагітніла, і народила Якову п’ятого сина. 18. І сказала Лія: Бог винагородив мене за те, що я дала мою рабиню своєму чоловікові. І дала йому ім’я — Іссахар, тобто Винагорода.

19. І знову завагітніла Лія, і народила Якову шостого сина. 20І сказала Лія: Обдарував мене Бог чудовим даром. Саме тепер вибере мене мій чоловік, бо я народила йому шістьох синів. І дала йому ім’я — Завулон. 21А після цього народила дочку і дала їй ім’я — Діна.

22. Згадав же Бог Рахиль, і Бог вислухав її, і відкрив її лоно. 23. Завагітнівши, вона народила Якову сина. І сказала Рахиль: Бог зняв з мене ганьбу; 24і дала йому ім’я — Йосиф, кажучи: Нехай додасть мені Бог іншого сина.

25Сталося ж: коли народила Рахиль Йосифа, то Яків сказав Лаванові: Відпусти мене, щоб я відійшов у свою місцевість і до свого краю. 26Віддай моїх дружин і дітей, задля яких я на тебе працював, щоб я пішов. Бо ти знаєш ту примусову роботу, котру я відробив тобі. 27А Лаван сказав йому: Якщо я знайшов у тебе ласку… адже через знамення я побачив, що поблагословив мене Бог з твоїм приходом. 28Визнач мені, скільки тобі платити, — і я дам. 29А Яків йому сказав: Ти знаєш, як для тебе я працював, і скільки було твоєї худоби зі мною. 30Адже мало було того, що належало тобі до мого приходу, а стало численним, і поблагословив тебе Господь з моїм прибуттям. А тепер, коли я подбаю за власний дім? 31А Лаван запитав його: Що тобі дати? Не давай мені нічого, — відповів йому Яків, — я знову пастиму і стерегтиму твоїх овець, якщо зробиш мені те, що я скажу: 32Сьогодні обійди свою отару й вилучи звідти кожну рябу овечку з-поміж овець і кожну чисто білу та крапчасту тварину між козами. Оце буде моя платня. 33. І завтра свідчитиме про мене моя праведність, бо моя платня буде перед тобою; усе, що не крапчасте або чисто біле серед кіз та рябе серед овець, — те мною вкрадене. 34А Лаван йому сказав: Нехай буде за твоїм словом.

35. І відділив того дня рябих і чисто білих козлів, і всі рябі та чисто білі кози, і все, що мало в собі біле, а все, що серед баранів було рябе, дав у руки своїх синів. 36. І розділив їх з Яковом відстанню в три дні ходи. Яків же пас ту отару Лавана, яка залишилася.

37Взяв собі Яків зеленого галуззя з тополі, з мигдалевого дерева і з платана; нарізав Яків білих пасів, здираючи зелену кору; на галузках появлялося те, що набіло обстругане — полосате. 38. І поклав палиці, котрі обстругав, у жолоби для води, щоб як вівці прийдуть пити біля палиць, то під час водопою 39вівці паруватимуться при галузках. І народжували вівці чисто білих, крапчастих і крапчасто-рябих ягнят. 40Яків розділив ягнят, а перед вівцями поставив чисто білого барана і також кожне крапчасте з ягнят. І відділив собі отари окремо — не змішував їх з вівцями Лавана. 41Сталося ж, що в час, коли вівці парувалися і зачинали, Яків клав палиці перед вівцями в коритах, щоб вони парувалися перед палицями. 42А коли вівці дали приплід, — палиць вже не клав. Тож непозначені належали Лаванові, а позначені — Якову. 43. І надзвичайно розбагатів той чоловік — і було в нього багато худоби і волів, рабів і рабинь, верблюдів і ослів.

ІСАЇ 48

1Послухайте це, доме Якова, ви, які прозвані Іменем Ізраїля, котрі вийшли з Юди, які клянетеся іменем Господа, Бога Ізраїля, згадуючи не з правдою і не з праведністю, 2і які тримаєтеся імені святого міста і покладаєтеся на Бога Ізраїля, — Господь Саваот Йому Ім’я! 3Попереднє Я вже сповістив, і воно вийшло з Моїх уст і стало відомим. Я раптово здійснив, і воно найшло! 4Я знаю, що ти тяжкий, і твоя шия — залізна жила, і твоє чоло мідне. 5. І Я сповістив тобі давнє, — скоріше, ніж найде на тебе, Я зробив тобі це відомим. Щоб ти не сказав: Це для мене зробили ідоли! І щоб ти не сказав: Різьблені і литі божки мені вказали! 6Ви почули все, та ви не зрозуміли. Але і відомим тобі Я зробив нове віднині, — те, що має статися, — та ти не сказав. 7Тепер стається, а не давно, і не в минулі дні ти це почув. Щоб ти не сказав: Так, я це знаю! 8Ти і не взнав, і не зрозумів, ні від початку Я не відкрив твої вуха. Адже Я знав, що ти безсумнівно будеш зрадливий і ще з лона назвешся беззаконним. 9. Задля Мого Імені Я тобі покажу Мій гнів і на тебе наведу Мої славні діла, щоб тебе не вигубити.

10. Ось Я тебе продав не задля срібла, а Я вирвав тебе з печі бідноти. 11. Задля Себе зроблю з тобою, бо Моє Ім’я зневажається, і Я не віддам іншому Своєї слави! 12Послухай мене, Якове, — Ізраїлю, якого Я кличу! Я є перший, Я і є навіки! 13Це Моя рука закласти основи землі, і Моя правиця непохитно встановила небо! Я їх покличу, і стануть разом, 14 і всі зберуться та почують. Хто їм це сповістив? З любові до тебе Я виконав твою волю на Вавилоні, щоб забрати нащадків халдеїв. 15Я сказав, Я покликав, Я його привів і дав, щоб йому пощастило в дорозі.

16Прийдіть до мене і послухайте це! Я від початку не говорив таємно. Коли ставалося, там я був, і тепер Господь послав мене і Свого Духа. 17Так говорить Господь, Який тебе визволяє, Святий Ізраїля: Я — твій Бог, Я тобі показав, щоб ти знайшов дорогу, — ту, якою підеш. 18 І якщо б ти послухався Моїх заповідей, то твій мир був би, як ріка, а твоя праведність, як морська хвиля. 19 І твоє потомство було б, як пісок, і нащадки твого лона, — як порох землі. І тепер не будеш винищений, і не загине твоє ім’я переді Мною. 20Вийди з Вавилону, втікаючи від халдеїв! Подайте голос радості, і нехай це стане відоме! Сповістіть аж до кінця землі, говоріть: Нехай визволить Господь Свого раба Якова! 21. І якщо будуть спраглі, Він проведе їх через пустелю, виведе їм воду з каменя. Розколеться камінь, і потече вода, і Мій народ питиме. 22Не треба безбожним радіти! — говорить Господь.

ПСАЛМІВ 127

1Пісня при підході до храму. Блаженні всі, які бояться Господа, що ходять Його дорогами.

2Ти будеш споживати плоди своєї праці. Щасливий ти — і буде добре тобі.

3Твоя дружина — як родюча виноградна лоза при стінах твого дому. Твої сини — наче нові оливкові галузки навколо твого столу:

4Ось такою благословенною буде людина, яка боїться Господа.

5Нехай поблагословить тебе Господь із Сіону, щоби ти бачив добробут Єрусалима в усі дні свого життя.

6Ти побачиш синів своїх синів. Мир для Ізраїля!

Священне Писання

2021-05-07T08:37:41.854Z

БУТТЯ 29

1Підвівшись на ноги, Яків пішов до краю на схід, до Лавана, сина Ватуїла-сирійця, брата Ревеки, матері Якова й Ісава. 2Він поглянув, — і ось у долині криниця, а там — три отари овець, які відпочивали біля неї, бо з тієї криниці напували стада. А на отворі криниці був великий камінь. 3Збиралися там усі стада. І відкочували камінь від отвору криниці, напували овець і клали камінь на отвір криниці — на своє місце.

4Яків запитав їх: Брати, звідки ви? Вони ж промовили: Ми з Харана. 5Чи знаєте Лавана — Нахорового сина? — запитав їх. Вони ж відповіли: Знаємо. 6А він запитав їх: Чи здоровий? Вони ж сказали: Здоровий. Ось і Рахиль, його дочка, йде з вівцями. 7А Яків сказав: Ще дня багато і не пора збирати худобу; дайте пити вівцям та йдіть пасти. 8Вони ж відповіли: Не можемо, доки не зберуться всі пастухи та не відкотять камінь від отвору криниці — тоді напоїмо овець. 9Ще коли він розмовляв з ними, Рахиль, Лаванова дочка, проходила з вівцями свого батька; вона пасла овець свого батька. 10Сталося ж: як побачив Яків Рахиль, дочку Лавана, брата своєї матері, та овець Лавана, брата своєї матері, — тоді підійшов Яків, відкотив камінь від отвору криниці й напоїв овець Лавана, брата своєї матері. 11Яків поцілував Рахиль і, голосно вигукнувши, заплакав. 12І розповів Рахилі, що він племінник її батька — син Ревеки, а та, побігши, передала ці слова своєму батькові. 13Сталося ж: як почув Лаван ім’я Якова, сина своєї сестри, вибіг йому назустріч, обнявши його, поцілував і ввів його до своєї хати. І той докладно розповів Лаванові про всі ці події. 14А Лаван сказав йому: Ти є з моїх кісток і з мого тіла. І Яків перебував у нього місяць.

15Сказав Лаван Якову: Хіба працюватимеш мені задарма, тому що ти мій родич? Скажи мені, скільки тобі платити. 16У Лавана було дві дочки: ім’я старшої — Лія, ім’я молодшої — Рахиль. 17Лія мала хворі очі, а Рахиль була гарна на вигляд і прекрасна обличчям. 18І Яків покохав Рахиль, тож сказав: Працюватиму в тебе сім років за Рахиль, твою молодшу дочку. 19А Лаван йому сказав: Мені краще віддати її за тебе, ніж дати її за іншого чоловіка. Живи в мене. 20І працював Яків за Рахиль сім років, та вони видалися йому, наче декілька днів, оскільки він її кохав. 21Тоді Яків сказав Лаванові: Дай мою дружину, щоб я до неї ввійшов, адже закінчилися мої дні. 22Тож зібрав Лаван усіх чоловіків місцевості, та й зробив весілля.

23А коли настав вечір, Лаван, узявши свою дочку Лію, ввів її до Якова, і Яків зійшовся з нею. 24Своїй дочці Лії Лаван дав рабиню Зелфу, щоби була їй за служницю. 25Вранці ж виявилося, що то була Лія. Тож Яків сказав Лаванові: Чому ти таке мені вчинив? Хіба не за Рахиль я працював на тебе? Чому ти мене обманув? 26А Лаван відповів: У нашій місцевості так не заведено, щоб віддавати молодшу раніше від старшої. 27Коли ж закінчиться тиждень із нею, то віддам тобі ще й ту — за працю, яку виконуватимеш у мене ще наступних сім років.

28Яків так і зробив. А закінчився тиждень цієї, і Лаван дав йому свою дочку Рахиль за дружину. 29Своїй дочці Рахилі Лаван дав Валу, свою рабиню, щоби була їй за служницю. 30І ввійшов до Рахилі, і покохав Рахиль більше, ніж Лію. І працював у нього ще наступних сім років.

31Та Господь побачив, що зненавиджена Лія, і відкрив її лоно. А Рахиль залишалася неплідною. 32Лія завагітніла і народила Якову сина; вона дала йому ім’я — Рувим, кажучи: Бо побачив Господь моє приниження; тепер мене любитиме мій чоловік! 33І знову завагітніла Лія, і народила Якову другого сина, і сказала: Господь почув, що я зненавиджена, і дав мені й цього; вона дала йому ім’я — Симеон. 34І знову завагітніла, і народила сина, і сказала: Тепер буде мій чоловік зі мною, бо я народила йому трьох синів, тому й дано йому ім’я — Левій. 35І знову завагітніла, народила сина, і сказала: Цього разу ось ще прославлятиму Господа; тому й дала йому ім’я — Юда. І перестала народжувати.

ІСАЇ 47

1Зійди, сядь на землі, дівчино, дочко Вавилону, увійди в темряву, дочко халдеїв, бо більше не будеш називатися тендітною і привабливою. 2Візьми жорна, мели борошно. Відкрий своє покривало, відкрий сивини, відкрий ноги, перейди через ріки. 3Нехай відкриється твій сором, хай стануть явними твої зневаги. Заберу в тебе Свій народ справедливо, і більше не передам людям. 4Сказав Той, Хто тебе визволив, Господь Саваот Його Ім’я, Святий Ізраїля: 5Сядь приголомшена, увійди в темряву, дочко халдеїв, і більше не назвешся силою царства.

6Я розгнівався на Мій народ, а ти опоганила Мій спадок. Я віддав у твої руки, а ти не виказала їм милосердя, ти зробила ярмо старця дуже тяжким. 7І ти сказала: Навіки буду володіти! Ти не зрозуміла цього в серці, і ти не згадала останнє. 8Тепер же послухай це, зніжена, яка впевнено сидиш і говориш у своєму серці: Я є, і немає іншої! Не сидітиму вдовою, і не пізнаю сирітства. 9А тепер раптово на тебе прийдуть обидві ці речі — в один день. Удівство й бездітність раптово спадуть на тебе у твоєму чаклунстві, в особливій силі твоїх ворожбитів, 10в надії на своє зло. Адже ти сказала: Я є, і немає іншої! Пізнай, що знання цього і твоє зіпсуття буде тобі соромом. І ти сказала у своєму серці: Я є, і немає іншої! 11Тож на тебе прийде знищення, і не усвідомлюєш: прірва — і провалишся в неї. І на тебе зійде нещастя, і не зможеш бути чистою. І раптово на тебе прийде знищення, і не усвідомиш.

12Стань тепер зі своїми чарами і своїм великим чаклунством, яких ти навчилася від своєї молодості! Чи зможе вийти на користь? 13Ти втомилася у своїх радах? Хай стануть і врятують тебе астрологи неба! Ті, хто дивиться на зірки, хай тобі сповістять, що має на тебе найти! 14Ось усі, як хмиз, будуть спалені на вогні й не врятують своєї душі від полум’я. Адже ти маєш жарини вогню, щоб сидіти на них. 15Вони будуть тобі поміччю, ти втомилася у своїй непостійності від молодості, кожний сам собою заблукав, тобі ж не буде спасіння.

ПСАЛМІВ 126

1Пісня при підході до храму. Псалом Соломона.

Якщо Господь не збудує дому, — даремно трудилися будівничі. Якщо Господь не стерегтиме місто, — даремно на варті стояв сторож.

2Даремно вам уставати зранку. Ви, що їсте хліб болю, могли би вставати після спочинку, адже Він дає сон Своїм улюбленим.

3Діти — ось Господня спадщина, — винагорода плоду лона.

4Як стріли в руці сильного, так і сини вигнанців.

5Блаженна людина, яка матиме в них сповнення свого бажання. Такі не осоромляться, коли говоритимуть зі своїми ворогами при брамі.

Священне Писання

2021-05-06T10:22:10.184Z

БУТТЯ 28

1Тож Ісаак, покликавши Якова, поблагословив його і наказав йому, кажучи: Не бери дружини з дочок ханаанських; 2уставай та йди в Месопотамію, до дому Ватуїла, батька твоєї матері, і звідти візьми собі дружину з дочок Лавана, брата твоєї матері. 3А мій Бог поблагословить тебе, зробить тебе великим і розмножить тебе, — і ти станеш громадою народів. 4Нехай Він дасть тобі благословення мого батька Авраама, тобі й твоєму потомству після тебе, щоб успадкувати землю, в якій перебуваєш, котру Бог дав Авраамові. 5І відіслав Ісаак Якова, і той пішов у Месопотамію, до Лавана, сина Ватуїла-сирійця, брата Ревеки, матері Якова й Ісава.

6Ісав побачив, що Ісаак поблагословив Якова, і той відійшов до сирійської Месопотамії, щоб узяти звідти собі дружину, і коли благословляв його, то повелів, кажучи: Не бери дружини з дочок ханаанських, 7і що Яків послухав свого батька та свою матір і пішов у Месопотамію. 8Тож побачив Ісав, що дочки ханаанські недобрі в очах його батька Ісаака, 9і пішов Ісав до Ізмаїла, і взяв собі за жінку Маелет — дочку Ізмаїла, Авраамового сина, Навайотову сестру, додатково до своїх жінок. 10І вирушив Яків від Криниці клятви, і попрямував до Харана. 11Він знайшов місце і заночував там, бо зайшло сонце. Він узяв з того місця камінь, поклав собі під голову і провів ніч у тій місцевості. 12Він мав сон: ось драбина, що стояла на землі, а її верх сягав аж до неба, і Божі ангели піднімалися й спускалися по ній. 13А Господь став на неї і промовив: Я — Господь, Бог твого батька Авраама, і Бог Ісаака; не бійся: землю, на якій ти спиш, дам її тобі та твоїм нащадкам. 14А твоїх нащадків буде як земного піску; і поширяться на захід, на південь, на північ і на схід; і в тобі, і у твоїх нащадках будуть благословенні всі племена землі. 15Ось Я з тобою — оберігатиму тебе на кожній дорозі, куди лише підеш; і поверну тебе в цю землю, бо Я не залишу тебе, аж доки не виконаю всього, що Я тобі сказав.

16І прокинувся Яків від свого сну, та й сказав: Є Господь на цьому місці, а я й не знав. 17Його охопив страх, і він сказав: Яке страшне це місце! Це ж ніщо інше, як Дім Божий! Це небесні брами! 18Яків устав вранці, узяв камінь, який там поклав був собі під голову, і поставив його як стовп, і полив олією на нього зверху. 19І назвав Яків те місце «Дім Божий»; раніше назва міста була Уламлуз. 20І звернувся Яків у молитві, промовляючи: Якщо Господь Бог буде зі мною і оберігатиме мене на цій дорозі, котрою я йду, і дасть мені хліба їсти та вбрання зодягнутися, 21і здоровим поверне мене до дому мого батька, то Господь буде мені Богом, 22і цей камінь, якого я поставив як стовп, буде мені Божим домом, і з усього, що тільки даси мені, — дам Тобі з того десятину!

ІСАЇ 46

1Упав Вил, Даґон розбитий, їхні різьблення стали для звірів і худоби. Візьміть їх, зв’язаних, як вантаж для струдженого, 2голодного й ослабленого, котрий так само не має сили, які не можуть врятуватися від війни, тож вони були приведені полоненими. 3Послухайте Мене, доме Якова, і весь останок народу Ізраїля, якого носили від материнського лона і наставляли з молодості! 4Аж до старості Я є, і аж доки ви не постарієтеся, Я є! Я на вас чекаю, Я створив, і Я чекаю, Я підніму і спасу вас.

5До кого ви Мене уподібнили? Гляньте, спостерігайте, заблудлі, 6які складаєте золото з гаманця і срібло ставите мірою на вагу, і ви, найнявши золотаря, зробили рукотворних божків і, схилившись, поклонялися їм. 7Його беруть на спину і йдуть. Якщо ж його поставлять, то на своєму місці залишається, не порушиться. І коли хто закричить до нього, він не почує, не врятує його від зла. 8Згадайте це і застогніть, покайтеся, заблудлі, поверніться серцем!

9І згадайте перше, від віку, що Я — Бог, і немає більше нікого, за винятком Мене, 10Хто від початку сповістив останнє, раніше, ніж воно сталося, і разом виконалося. І Я сказав: Кожна Моя рада встоїть, і все, що Я задумав, Я вчиню. 11Я — Той, Хто кличе птаха зі сходу й із землі здалека про те, що задумав, Я сказав і привів, створив і вчинив. 12Послухайте Мене, ви, які погубили серце, котрі далекі від праведності! 13Я наблизив Мою праведність і не забарюся зі спасінням, що в Мене. Я дав спасіння в Сіоні — Ізраїлеві на прославлення.

ПСАЛМІВ 125

1Пісня при підході до храму. Коли Господь повернув полонених Сіону, ми були наче втішені:

2тоді наші уста були сповнені радості, а наш язик — веселості. Тож будуть говорити між народами: Велике вчинив Господь з ними!

3Господь учинив для нас велике, — і ми раділи!

4Поверни, Господи, наших полонених, як потоки на півдні.

5Ті, хто сіє в сльозах, з радістю жатимуть.

6Виходячи, вони йшли та плакали, несучи своє насіння. А повертаючись, вони прийдуть з радістю, несучи свої снопи.

Священне Писання

2021-05-05T06:46:11.989Z

БУТТЯ 27

1Сталося ж, коли Ісаак постарів і зір його ослаб, то покликав він свого старшого сина Ісава, та й сказав йому: Сину мій! А той відповів: Ось я. 2Він же промовив: Ось я зістарівся і не знаю дня моєї смерті. 3Тому візьми тепер свою зброю, сагайдака та лука, і піди на рівнину, і вполюй мені дичини, 4приготуй мені страву, яку я люблю, і принеси мені, щоб я попоїв, аби моя душа поблагословила тебе, перш ніж я помру.

5А Ревека почула, що говорив Ісаак своєму синові Ісаву. Тож пішов Ісав на рівнину вполювати дичину для свого батька, 6а Ревека сказала Якову, своєму молодшому синові: Слухай-но, я почула, як твій батько говорив твоєму братові Ісаву, кажучи: 7Принеси мені дичини і приготуй мені страву, щоби, попоївши, поблагословив я тебе перед Господом, перш ніж помру. 8Тому послухай тепер мене, сину, що я тобі наказую. 9Піди до отари, принеси мені звідти двоє молодих та гарних козенят, і я твоєму батькові приготую з них страву, яку він любить. 10Ти занесеш своєму батькові й він попоїсть, — аби поблагословив тебе твій батько, перше ніж помре. 11Та Яків сказав своїй матері Ревеці: Брат мій Ісав — волохатий чоловік, а я — чоловік гладкошкірий. 12Ану ж, обмацає мене мій батько — і буду перед ним як той кепкун! Тож накличу на себе прокляття, а не благословення. 13А мати сказала йому: На мені твоє прокляття, сину; лише послухайся мого голосу та піди й принеси мені.

14Він, пішовши, взяв і приніс матері, а його мати приготувала страву, яку любив його батько. 15Тоді Ревека, взявши гарний одяг свого старшого сина Ісава, котрий був у неї в хаті, одягнула свого молодшого сина Якова; 16козлячими шкурами вона обмотала його руки і гладку його шию, 17дала в руки свого сина Якова страву і хліб, що приготувала, 18і той відніс своєму батькові, та й сказав: Батьку! Він же відізвався: Ось я. Хто ти, дитино? 19А Яків сказав батькові: Я Ісав, твій первенець! Я зробив так, як ти мені сказав; уставай, сядь і їж мою дичину, аби мене поблагословила твоя душа. 20Ісаак же сказав своєму синові: Як це ти так швидко знайшов, сину? Той же відповів: Те, що дав Господь, Бог твій, переді мною. 21Тоді Ісаак сказав Якову: Підійди ближче до мене, сину, і я тебе обмацаю, — чи ти мій син Ісав, чи ні. 22Тож Яків підійшов до свого батька Ісаака, і той обмацав його, та й сказав: Голос — це голос Якова, а руки — руки Ісава. 23І не впізнав його, бо його руки були волохаті, як руки його брата Ісава; і поблагословив його. 24І запитав: Чи ти мій син Ісав? Той відповів: Я. 25Принеси мені й попоїм твоєї дичини, сину, — промовив він, — щоб поблагословила тебе моя душа. І той приніс йому, і він попоїв; і приніс йому вина, і він випив. 26Тоді Ісаак, його батько, сказав йому: Підійди ближче до мене і поцілуй мене, сину. 27Тож наблизившись, він поцілував його, а той понюхав запах його одягу і поблагословив його, та й сказав: Ось запах мого сина — як запах багатого поля, котре Господь поблагословив. 28І нехай дасть тобі Бог від небесної роси, і від багатства землі, і багато пшениці та вина. 29І хай тобі служать народи, і хай поклоняться тобі князі. Будь володарем над своїми братами, і тобі хай поклоняться сини твого батька. Хто проклинає тебе — проклятий; хто тебе благословляє — благословенний.

30І сталося, коли закінчив Ісаак благословляти свого сина Якова, — це сталося, коли відійшов Яків від обличчя свого батька Ісаака, — то прийшов із полювання його брат Ісав. 31Приготував і він їжу та приніс своєму батькові, і сказав батькові: Встань, мій батьку, і їж дичину свого сина, аби мене поблагословила твоя душа. 32І озвався до нього його батько Ісаак: Хто ти? А той відповів: Я твій син-первенець Ісав. 33Ісаака охопив надзвичайно великий жах, і він сказав: Хто ж тоді зловив дичину і приніс мені? І, перш ніж ти прийшов, я з’їв усе і його поблагословив, — тож буде благословенним! 34Сталося ж, коли почув Ісав слова свого батька Ісаака, то закричав дуже гучним і пронизливим голосом, вигукнувши: Поблагослови ж і мене, батьку! 35Та він сказав йому: Твій брат прийшов і обманом забрав твоє благословення. 36А той сказав: Справедливо дано йому ім’я Яків. Адже ось уже вдруге він обманув мене: забрав моє первородство, а тепер забрав і моє благословення. І сказав Ісав своєму батькові: Чи не залишилося і мені благословення, батьку?

37У відповідь Ісаак сказав Ісаву: Якщо я зробив його паном над тобою, а всіх його братів я зробив його слугами і забезпечив його пшеницею і вином, то що для тебе зроблю, сину? 38Та Ісав запитав свого батька: Чи в тебе є одне благословення, батьку? Поблагослови ж і мене, батьку! Коли Ісаак розчулився, Ісав голосно заволав і заплакав. 39А у відповідь Ісаак, його батько, сказав йому: Ось, від багатства землі та від небесної роси згори буде твоє житло. 40Ти житимеш зі свого меча і служитимеш своєму братові. Але буде й так, що колись зламаєш і скинеш його ярмо зі своєї шиї.

41І став ворогувати Ісав з Яковом — через благословення, яким його поблагословив його батько. А про себе Ісав сказав: Хай пройдуть дні жалоби за моїм батьком, і тоді я вб’ю мого брата Якова. 42Та Ревеці передали слова її старшого сина Ісава. Тож вона, пославши, покликала свого молодшого сина Якова, та й сказала йому: Ось твій брат Ісав погрожує вбити тебе. 43Тому тепер, сину, послухай мого голосу: піднявшись, втікай до Месопотамії, до мого брата Лавана, у Харан. 44І поживи з ним деякий час, поки не пройде лють 45і гнів твого брата на тебе, — він забуде те, що ти йому заподіяв! А тоді, пославши, я приведу тебе звідти… Щоби часом за один день не залишилася я без дітей — без вас обох. 46А Ісаакові Ревека сказала: Набридло мені життя через дочок Хетових синів. Якщо візьме Яків дружину з дочок цієї землі, — то навіщо мені жити?

ІСАЇ 45

1Так говорить Господь Бог до Свого помазаника Кира, якого правицю Я зміцнив, щоб слухалися його народи, і розірву силу царів, відкрию перед ним двері, і міста не замкнуться. 2Я піду перед тобою і вирівняю гори, знищу мідні брами і розіб’ю залізні завіси, 3і дам тобі скарби темряви, невидиме сховане тобі відкрию, щоб ти пізнав, що Я — Господь Бог, Який називає твоє ім’я, Бог Ізраїля! 4Через Мого слугу Якова й Ізраїля, Мого вибраного, Я тебе покличу Моїм Іменем і прийму тебе, а ти Мене не пізнав. 5Адже Я — Господь Бог, і немає більше Бога, за винятком Мене, а ти Мене не пізнав, 6щоб пізнали ті, хто зі сходу сонця, і ті, хто із заходу, що немає іншого, крім мене. Я — Господь Бог, і більше немає! 7Я створив світло і зробив темряву, Я чиню мир і творю лихо. Я — Господь Бог, Який чинить це все!

8Нехай зрадіє небо вгорі і хмари хай кроплять справедливість. Нехай земля видасть милосердя, і праведність нехай разом зійде. Я — Господь, Який тебе створив! 9Які прекрасні речі Я зробив, наче з глини гончаря? Хіба не той, хто оре, оратиме землю? Чи скаже глина гончареві: Що чиниш? Адже ти не правильно робиш, невже не маєш рук! 10Хто каже батькові: Чому породжуватимеш? І матері: Чому терпітимеш муки народження? 11Адже так говорить Господь Бог, Святий Ізраїля, Який створив те, що надходить: Запитайте Мене про Моїх синів і про Моїх дочок, і про діла Моїх рук дайте вказівку ви Мені! 12Я створив землю і людину на ній, Я Своєю рукою непохитно встановив небо, Я дав наказ усім зіркам!

13Я підняв його з праведністю, і всі його дороги прямі. Він збудує Моє місто і поверне полонених Мого народу — не за викуп і не за дари, — сказав Господь Саваот.

14Так говорить Господь Саваот: Став безсилим Єгипет, і торгівля ефіопів, і високі мужі-севоїмці перейдуть до тебе і тобі будуть рабами, і за тобою підуть заковані кайданами, і поклоняться тобі та молитимуться в тебе, бо посеред тебе є Бог, і скажуть: Немає Бога, за винятком Тебе! 15Адже Ти є Бог, а ми не знали, що Бог Ізраїля — Спаситель! 16Застидаються і засоромляться всі, хто проти нього, і підуть із соромом. Посвятіть себе Мені, острови!

17Ізраїля спасає Господь вічним спасінням. Не застидаються і не засоромляться вони навіки. 18Так говорить Господь, Який створив небо, цей Бог, Який створив землю, і зробив її, Він її розділив, не на марно зробив її, але щоб заселена була: Я є, і немає більше іншого! 19Я не промовив у прихованому місці, ні в темному місці землі. Я не сказав нащадкам Якова: Марно шукатимете! Я є, Я є Господь, Який промовляє праведність і сповіщає правду.

20Зберіться і прийдіть, порадьтеся разом, ви, які спасаєтеся від народів! Не мають знання ті, хто носить дерево, своє різьблення, і моляться, як до богів, які не спасають. 21Якщо сповістять, хай наблизяться, щоб разом знали, хто явним зробив це від початку. Тоді сповіститься вам, що Я — Бог, і немає іншого, за винятком Мене. Немає Праведного і Спасителя, за винятком Мене. 22Поверніться до Мене і врятуєтеся, ви, що з країв землі! Я є Бог, і немає іншого! 23Клянуся Мною самим: Те, що вийде з Моїх уст, — праведність, Мої слова не повернуться, бо до Мене схилиться всяке коліно, і кожний язик прославлятиме Бога, - кажучи: Праведність і слава прийдуть до Нього, і засоромляться всі, які відлучують себе самих. 25Господом оправдається і в Богові прославиться кожний нащадок синів Ізраїля.

ПСАЛМІВ 124

1Пісня при підході до храму. Ті, хто покладає надію на Господа, — як гора Сіон. Не похитнеться повік Той, що живе в Єрусалимі.

2Гори навколо нього, а Господь — навколо Свого народу — віднині й довіку;

3адже Він не залишить жезла грішників над жеребом праведних, аби праведні не потяглися своїми руками до беззаконня.

4Учини добро, Господи, тим, хто має добре і праведне серце.

5А тих, які хиляться до розбещеності, Господь залишить з тими, котрі чинять беззаконня. Мир для Ізраїля!

Священне Писання

2021-05-04T05:59:57.742Z

БУТТЯ 26

1А на землі постав голод, не той голод, що був раніше, за часів Авраама. Тож пішов Ісаак до Авімелеха, царя филистимців, до Ґерар. 2. З’явився ж йому Господь і сказав: Не йди до Єгипту, а оселися в землі, про яку тобі скажу. 3Живи на тій землі, і Я буду з тобою, і поблагословлю тебе, оскільки тобі й твоїм нащадкам дам усю цю землю, — Я виконаю Свою клятву, яку дав Авраамові, твоєму батькові: 4розмножу твоїх нащадків, як зорі на небі, і дам твоїм нащадкам усю цю землю, й у твоїх нащадках будуть благословенні всі народи землі, 5бо твій батько Авраам послухав Мого голосу і зберіг Мої веління, Мої заповіді, Мої постанови і Мої закони. 6Тож Ісаак поселився в Ґерарах.

7А місцеві чоловіки запитали про його дружину Ревеку. Він же сказав: Вона — моя сестра, — бо побоявся сказати: Вона моя жінка, аби часом не вбили його місцеві чоловіки через Ревеку, оскільки була гарна вродою. 8Перебував він там довгий час. Авімелех же, цар Ґерар, зазирнувши через вікно, побачив, що Ісаак забавляється зі своєю дружиною Ревекою. 9Тож покликав Авімелех Ісаака і сказав йому: Але ж вона твоя дружина! Навіщо ти сказав: Вона — моя сестра? А Ісаак відповів йому: Тому що я сказавсобі: аби мені не загинути через неї. 10Авімелех же сказав йому: Що ж це ти нам учинив? Мало що не спав хтось з мого роду з твоєю дружиною — і довів би ти нас до переступу. 11Тож Авімелех наказав усьому своєму народові, кажучи: Кожний, хто доторкнеться до цього чоловіка чи до його дружини, буде підданий карі смерті.

12У тому краю Ісаак засіяв поле, і одержав того ж року стократний врожай ячменю, оскільки поблагословив його Господь. 13. І він став славним чоловіком, і мав успіх. Він ставав усе багатшим, доки не став дуже великим. 14Були в нього отара овець, стадо волів і багато робітників. Та позаздрили йому филистимці — 15і всі криниці, котрі викопали раби його батька за життя його батька, — засипали їх филистимці й заповнили їх землею. 16Тож Авімелех сказав Ісаакові: Йди від нас, бо ти став значно сильнішим за нас. 17Тож Ісаак відійшов звідти і поселився в ґерарській долині, де і замешкав. 18. І знову повідкопував Ісаак криниці для води, які викопали раби Авраама, його батька, і які позасипали филистимці після смерті його батька Авраама; і він дав їм ті назви, якими їх назвав його батько. 19Коли раби Ісаака копали в ґерарській долині, то знайшли там криницю живої води. 20А ґерарські пастухи розпочали бійку з пастухами Ісаака, кажучи, що вода є їхня, тож він назвав криницю «Кривда», тому що скривдили його. 21Відійшовши звідтіля, викопав іншу криницю; та виникла суперечка і через неї. Тож дав їй назву «Ворожнеча». 22Вийшовши звідти, викопав ще одну криницю — і вже не воювали за неї; і дав їй назву «Широчінь», кажучи: Бо сьогодні поширив нас Господь і розмножив нас на землі.

23. Звідти він підійшов до Криниці клятви. 24І з’явився йому Господь тієї ночі, і сказав: Я — Бог твого батька Авраама; не бійся, бо Я з тобою, і поблагословив тебе, і розмножу твоїх нащадків задля твого батька Авраама. 25. І збудував там жертовник, і прикликав Ім’я Господнє, і встановив там свій намет. А раби Ісаака викопали там криницю. 26Якось прийшов до нього з Ґерар Авімелех, Охозат, його приятель, і Фіхол, полководець його війська. 27А Ісаак сказав їм: Чого прийшли ви до мене? Адже Ви зненавиділи мене і випроводили мене геть від себе. 28Ті сказали: Ми справді помітили, що Господь був із тобою, тож ми сказали: Нехай буде клятва між нами й тобою, і укладемо з тобою завіт, 29щоб ти не вчинив нам зла, оскільки ми не зненавиділи тебе, а ставилися до тебе добре і відіслали тебе з миром. А тепер ти благословенний Господом. 30І той гостинно прийняв їх; вони поїли і попили. 31А вставши вранці, дали клятву один одному, і Ісаак випроводив їх, і вони відійшли від нього безпечні. 32Сталося того дня — прийшли раби Ісаака, сповістили йому про викопану криницю і сказали: Не знайшли ми води. 33І назвав її «Клятвою». Тому те місто має назву Криниця клятви аж до сьогодні. 34А Ісав мав сорок років і взяв за дружину Юдіну — дочку Веіра, хета, і Васемату — дочку Елона, евейця. 35. І заздрили вони Ісаакові й Ревеці.

ІСАЇ 44

1А тепер послухай, Мій рабе Якове й Ізраїлю, якого Я вибрав. 2Так говорить Господь Бог, Той, Хто тебе створив і сформував тебе в материнському лоні: І надалі тобі допомагатиму, не бійся, Якове, Мій слуга, — улюблений Ізраїлю, якого Я вибрав! 3Адже Я дам воду в спразі тим, які йдуть по безводній землі, зішлю Мого Духа на твоє потомство і Мої благословення на твоїх дітей, 4і вони зійдуть, як трава посеред води і як верба біля водного потоку. 5Цей скаже: Я — Божий, і цей назветься іменем Якова, а інший напише: Я — Божий, за іменем Ізраїля.

6Так говорить Бог, Цар Ізраїля, Який його визволив, Бог Саваот: Я — перший, і Я після цього, і крім Мене немає Бога! 7Хто такий, як Я? Нехай стане, закличе і приготовиться для Мене, відколи Я вчинив людину — до віку, і хай сповістять вам те, що має настати, раніше, ніж воно прийде. 8Не приховуйте! Хіба не від початку ви сприйняли, і Я вам сповістив? Ви — свідки, чи є Бог, крім Мене. І не було тоді 9тих, котрі ліпили і різьбили, усі безумні, вони чинять свої побажання, які їм не на користь. Але засоромляться 10усі, які роблять бога і вирізьблюють марне, 11і висохли всі які виготовляли їх. Тож глухі серед людей хай зберуться всі та стануть разом, хай засоромляться і застидаються разом.

12Адже столяр нагострив залізо, опрацював його знаряддям і на верстаку його обробив, працював над ним силою своєї руки. І голодуватиме, і ослабне, і не питиме води. 13Столяр, вибравши дерево, визначив його розміри і клеєм підправив його; зробив його, як образ чоловіка і як у розквіті сил людини, щоб поставити його в домі. 14Дерево, яке вирубав з лісу, яке насадив Господь і дощ виростив, 15аби було людям для підтримання вогню. І, взявши з нього, зігрівся. Розпалюючи, спечуть на ньому хліб. А з решти роблять богів і їм поклоняються, — 16тому, половину якого спалили вогнем, і завдяки якому, спікши м’ясо, він попоїв і наситився. І, зігрівшись, він сказав: Приємно мені, що я зігрівся і побачив вогонь. 17А з решти він зробив різьбленого бога і йому поклоняється та молиться, кажучи: Спаси мене, бо ти мій бог!

18Вони не пізнали, щоб набратися розуму, бо їхні очі стали темними, щоб не бачити і не зрозуміти своїм серцем. 19. І не задумалися своїм серцем, і не роздумали у своїй душі. І він не пізнав, щоб зрозуміти, що його половину спалив вогнем і на його жарі спік хлібини і, спікши м’ясо, попоїв, а те, що залишилося з нього, зробив гидотою, і їй поклоняються. 20Пізнайте, що їхнє серце — зола, і вони обманюються, і ніхто не може визволити душу такого. Гляньте! Не говоріть, що омана в Моїй правиці!

21Пам’ятай це, Якове й Ізраїле, бо ти Мій слуга! Я створив тебе, Мого слугу, і ти, Ізраїле, Мене не забудь! 22Бо ось Я стер, як хмару, твої беззаконня і, як темряву — твої гріхи. Повернися до Мене і викуплю тебе. 23. Зрадійте, небеса, адже Бог виявив милість Ізраїлю! Затрубіть основи землі, закричіть від радості, гори, пагорби та всі дерева, що на них! Адже Бог викупив Якова, й Ізраїль прославиться.

24Так говорить Господь, Який тебе викупив і тебе сформував у материнському лоні: Я — Господь, Який усе звершив, простягнув Сам небо і непохитно встановив землю. Хто інший 25відкине знаки чародіїв і ворожбу від серця, яка відвертає розумних назад і марною чинить їхню раду, 26і Хто потверджує слова Свого раба і правдивою чинить раду Своїх посланців? Я — Той, Хто каже Єрусалимові: Поселися, — і містам Юдеї: Будуйтеся! І її пустелі посходять. 27Я — Той, Хто говорить безодні: Будь спустошена, і осушу твої ріки! 28Я — Той, Хто говорить Кирові бути розумним, — і: Він виконає всі Мої побажання. Я — Той, Хто говорить Єрусалимові: Будуйся, і осную Мій святий дім!

ПСАЛМІВ 123

1Пісня при підході до храму. Якщо би Господь не був з нами, — нехай скаже Ізраїль, —

2якщо би Господь не був з нами, коли люди повстали проти нас,

3то вони би живцем проковтнули нас, коли люто запалали на нас своїм гнівом.

4Нас неодмінно накрила б вода, потоком понеслася би наша душа, —

5над нашими душами неодмінно пронеслись би бурхливі потоки.

6Благословенний Господь, Який не віддав нас, як здобич, в їхні зуби!

7Наша душа, як той горобець, випурхнула із сіті мисливця: сіть порвалася — і ми спаслися.

8Наша поміч — в Імені Господа, Який створив небо й землю.

Священне Писання

2021-05-03T08:32:33.001Z

БУТТЯ 25

1Відтак Авраам взяв собі жінку на ім’я Хетура. 2Вона йому народила Земврана, Єксана, Мадана, Мадіяма, Єсвока і Сове. 3А Єксан породив Савана, Темана і Дедана. Сини ж Дедана були: Раґуїл, Навдеїл, Ассуріїм, Латусіїм і Лоомім. 4Сини ж Мадіяма — Ґефар, Афер, Енох, Авіра і Елраґа. Усі вони були синами Хетури.

5Усі свої маєтки Авраам віддав Ісаакові, своєму синові, 6а синам своїх наложниць ще за свого життя Авраам дав дарунки і відіслав їх від свого сина Ісаака на схід — до східної землі.

7Днів же життя Авраама, які прожив, — сто сімдесят п’ять років. 8Авраам відійшов — помер у добрій старості; у повноті віку, будучи старцем, він приєднався до свого народу. 9Ісаак та Ізмаїл, його сини, поховали його в подвійній печері на полі Ефрона Саарського, хета, що напроти Мамврії, — 10на полі, у печері, яку придбав Авраам у Хетових синів. Там поховали Авраама і його жінку Сарру. 11Сталося ж, що після смерті Авраама поблагословив Бог його сина Ісаака. Й Ісаак поселився біля Криниці видіння.

12Ось родовід Ізмаїла, Авраамового сина, якого народила Авраамові Агар, рабиня Сарри, 13ось імена синів Ізмаїлових за іменами його родів: Навайот, первенець Ізмаїла, і Кидар, Навдеїл, Массам, 14Масма, Ідума, Масси, 15Ходдад, Теман, Єтур, Нафес і Кедма. 16Це — сини Ізмаїла, це їхні імена за місцем їхнього проживання та їхнього поселення. Дванадцять володарів — за своїми народами. 17Сто тридцять сім років — ось вік життя Ізмаїла. І відійшов — помер і приєднався до свого роду. 18Проживав він від Евілата аж до Сура, що є напроти Єгипту, як іти до ассирійців, — поселився напроти всіх своїх братів.

19А ось родовід Ісаака, Авраамового сина: Авраам породив Ісаака. 20Ісаак був сорокалітнім, коли взяв собі за дружину Ревеку, дочку Ватуїла-сирійця з Месопотамії, сестру Лавана-сирійця. 21І молився Ісаак до Господа за Ревеку, свою дружину, бо вона була неплідна. Бог вислухав його, і його дружина Ревека завагітніла. 22Борсалися ж діти в ній. Тож сказала: Якщо так має бути зі мною, навіщо це мені? І пішла запитати в Господа. 23А Господь їй сказав: У твоєму лоні є два народи, і два народи розділяться вже у твоєму лоні; та один народ візьме верх над другим народом: старший буде служити молодшому. 24І настав час їй родити, і ось в її лоні були близнята. 25З’явився син, первенець — рудий, увесь волохатий, наче кожух. Тож дано йому ім’я — Ісав. 26А відтак з’явився його брат, і своєю рукою тримався за п’яту Ісава. І дано йому ім’я — Яків. Ісаакові було шістдесят років, коли їх народила Ревека.

27Хлопці виросли. Ісав був людиною поля: умів полювати. А Яків — людиною нелукавою, він перебував удома. 28Ісаак полюбив Ісава, бо його здобич — це його пожива. Ревека ж любила Якова. 29Якось зварив Яків страву. А Ісав прийшов з поля зовсім знесилений. 30І сказав Ісав до Якова: Дай мені попоїсти цієї червоної страви, бо я заморився. Через це й дано йому прізвисько — Едом. 31А Яків сказав Ісаву: Віддай мені сьогодні своє первородство! 32А Ісав відповів: Ось я вмираю — то навіщо мені те первородство? 33І сказав йому Яків: Поклянися мені сьогодні. І той поклявся йому. Тож продав Ісав первородство Якову. 34А Яків дав Ісавові хліба та страву із сочевиці. Той з’їв і випив, і підвівшись, відійшов. Тож знехтував Ісав первородством.

ІСАЇ 43

1І тепер так говорить Господь Бог, Який тебе створив, Якове, Який тебе сформував, Ізраїлю: Не бійся, бо Я тебе викупив! Я дав тобі твоє ім’я, ти Мій! 2І якщо переходитимеш через воду, — Я буду з тобою, і ріки тебе не затоплять. І якщо переходитимеш через вогонь, — не будеш опалений, полум’я тебе не попече. 3Адже Я — Господь, твій Бог, Святий Ізраїля, Котрий спасає тебе. Я зробив твоїм викупом Єгипет, Ефіопію і Соін — замість тебе. 4Відколи ти став цінним переді Мною, ти прославився, і Я тебе полюбив. І дам багато людей за тебе і володарів за твою голову. 5Не бійся, бо Я з тобою! Від сходу приведу твоїх нащадків і зберу тебе із заходу. 6Скажу півночі: Веди! — і півдню: Не забороняй! Приведи Моїх синів із землі здалека і моїх дочок від кінців землі, — 7усіх, хто названий Моїм Іменем! Адже в Моїй славі Я його приготовив і створив, і його вчинив.

8Я вивів сліпий народ: і очі має, та немов сліпі, і ті, хто має вуха, — глухі. 9Усі народи зібралися разом, і зберуться з них володарі. Хто це сповістить? Чи те, що від початку, хто вам сповістить? Хай приведуть їхніх свідків і хай оправдаються, і хай праведно скажуть. 10Ви стали Мені свідками, і Я свідок, — говорить Господь Бог, — і раб, якого Я вибрав, щоб ви дізналися, і повірили, і зрозуміли, що Я є!

Переді Мною не було іншого бога, і після Мене не буде. 11Я — Бог, і немає крім Мене того, Хто спасає! 12Я сповістив, спас і докорив — і не було у вас чужого бога. Ви Мені свідки, і Я свідок, — говорить Господь Бог. 13Ще від початку, і немає того, хто спасає з Моїх рук. Я зроблю, і хто це відверне? 14Так говорить Господь Бог, Котрий рятує вас, Святий Ізраїля: Задля вас Я пошлю до Вавилону і підніму всіх, хто втікає, і халдеї на кораблях будуть заковані в кайдани. 15Я — Господь, ваш Бог, Святий, Хто об’явив Ізраїлеві вашого царя.

16Так говорить Господь, Який дав дорогу в морі та стежку в могутній воді, 17Хто одночасно вивів колісниці, коня і сильний народ: вони заснули і не встануть, згасли, як погашений льон. 18Не згадуйте попереднє і не думайте про давнє! 19Ось Я зроблю нове, те, що тепер сходить, і пізнаєте це. І зроблю в пустелі дорогу і ріки в безводній землі. 20Мене поблагословлять дикі звірі, сирени і пташенята горобців, бо я дав воду в пустелі та ріки в безводній землі, щоб напоїти Мій вибраний рід, 21Мій народ, який Я оберіг, щоб він розповів про Мої милості. 22Тепер Я тебе не покликав, Якове, і не завдав тобі труду, Ізраїлю. 23Не для Мене вівці твого всепалення, ні ти Мене не прославив у твоїх жертвах, ні не перевтомив Я тебе ладаном, 24ні не придбав ти Мені за срібло ладан, ні Я не забажав м’яса твоїх жертв, але у твоїх гріхах і у твоїх неправедностях постав ти!

25Я є, Я є Той, Хто стирає твоє беззаконня — і не згадаю. 26Ти ж згадай, і судитимемося. Говори ти спершу про свої беззаконня, щоб ти оправдався. 27Ваші батьки та їхні володарі першими чинили беззаконня проти Мене, 28і володарі опоганили Мої святині, і Я дав вигубити Якова, — Ізраїля дав на зневагу.

ПСАЛМІВ 122

1Пісня при підході до храму. Я звів свої очі до Тебе, що живеш на небесах!

2Ось, як очі раба звернені на руки своїх панів, а очі рабині — на руки її пані, так наші очі — до Господа, Бога нашого, аж доки не змилосердиться над нами.

3Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо ми надмірно сповнені зневаги,

4переповнена душа наша презирством заможних і зневагою гордих.

Священне Писання

2021-05-02T07:03:21.749Z

БУТТЯ 24

1Авраам постарів, став дуже старим, а Господь поблагословив Авраама в усьому. 2Якось Авраам сказав своєму слузі, старшому над його домом, який був відповідальний за все його майно: Поклади свою руку під моє стегно 3і поклянися мені Господом Богом неба і Богом землі, що не візьмеш моєму синові Ісаакові дружини з-поміж дочок ханаанців, серед яких я живу, 4а підеш до моєї землі, звідки я походжу, до мого роду, і звідти візьмеш дружину моєму синові Ісаакові. 5Слуга ж сказав йому: А якщо жінка не захоче піти слідом за мною до цієї землі, то чи повернути твого сина в землю, звідки ти вийшов? 6Та Авраам сказав йому: Остерігайся, не повертай мого сина туди! 7Господь, Бог неба і Бог землі, Який узяв мене з дому мого батька та із землі, де я народився, — Він сказав мені й поклявся мені, кажучи: Цю землю Я дам тобі та твоїм нащадкам. Він пошле Свого ангела перед тобою, і ти візьмеш звідти дружину для мого сина Ісаака. 8А коли жінка не захоче піти з тобою до цієї землі, то будеш вільний від цієї клятви. Тільки мого сина не повертай туди! 9І поклав раб свою руку під стегно Авраама, свого пана, і поклявся йому в тій справі.

10З-поміж верблюдів свого пана слуга взяв із собою десять верблюдів, а також дещо з усього добра свого пана, устав і пішов у Месопотамію, до міста Нахора. 11А надвечір, коли виходять жінки набирати воду, він поставив верблюдів поза містом, біля криниці з водою, 12і сказав: Господи, Боже мого пана Авраама, пошли мені успіх сьогодні й вияви милість моєму пану Авраамові. 13Ось я зупинився біля джерела води, а дочки мешканців міста виходять брати воду; 14і як станеться, що дівчина, якій я лише скажу: Нахили до мене своє відро, щоб я напився, — скаже мені: Пий! Я дам напитися твоїм верблюдам, аж доки не нап’ються! — оцю приготував Ти Своєму рабові Ісаакові; і з цього дізнаюся, що Ти виявив милість моєму пану Авраамові.

15І сталося, перш ніж він закінчив про себе говорити, аж ось вийшла Ревека, яка народилася у Ватуїла, сина Мелхи, дружини Нахора, Авраамового брата, і вона мала відро на плечі. 16Дівчина була дуже вродлива на вигляд, — була дівиця, яка ще не знала чоловіка. Прийшовши до джерела, вона наповнила відро, та й пішла. 17А слуга вибіг їй назустріч і сказав: Дай напитися мені трохи води з твого відра. 18Вона ж відповіла: Пий, пане! І поспішно зняла відро на свою руку, і дала йому напитися, — 19аж перестав пити. А тоді вона сказала: І твоїм верблюдам начерпаю води, доки всі не нап’ються. 20Вона швидко пішла і випорожнила відро до корита, і знову побігла набрати до криниці, і вона дала пити всім верблюдам.

21А чоловік придивлявся до неї, щоби дізнатися, чи на добру дорогу спрямував його Господь, чи ні, і мовчав. 22Сталося, коли всі верблюди перестали пити, чоловік узяв золоті сережки, вартістю в драхму, і два браслети на її руки, — вагою десять одиниць золота вони, 23і запитав її, сказавши: Чия ти дочка? Скажи мені, чи є у твого батька місце для нас, аби переночувати? 24Вона відповіла йому: Я дочка Ватуїла, сина Мелхи, котрого вона народила Нахорові. 25А соломи і паші в нас багато, — сказала йому, — і місце є, аби переночувати. 26Тож чоловік, задоволений, поклонився Господеві, 27та й сказав: Благословенний Господь, Бог мого пана Авраама, Який не порушив справедливості й правди щодо мого пана. Господь мене успішно привів до дому брата мого пана.

28І побігши, дівчина розповіла в хаті своєї матері про цю справу. 29Ревека мала брата на ім’я Лаван. І вибіг Лаван до чоловіка надвір, до джерела. 30І сталося, коли він побачив у своєї сестри сережки, а на руках — браслети, коли почув слова своєї сестри Ревеки, яка говорила: Так сказав мені чоловік, — то прийшов до чоловіка, який стояв біля верблюдів неподалік джерела, 31і сказав йому: Ну ж бо, заходь! Благословенний Господь! Чому ти став надворі? Я ж приготував домівку і місце для верблюдів. 32Тож чоловік увійшов до хати і розв’ючив верблюдів. Він дав соломи та паші верблюдам, і води для його ніг і ніг чоловіків, які з ним. 33Перед ними поставили хліб, щоб вони їли. А той сказав: Не їстиму, доки не розповім про свої справи. Вони ж мовили: Говори.

34І він сказав: Я слуга Авраама. 35Господь щедро поблагословив мого пана, і він став великим. Дав йому овець і телят, срібла й золота, рабів і рабинь, верблюдів і ослів. 36А Сарра, дружина мого пана, вже в його старості, народила моєму панові одного сина; тож той дав йому все, що належало йому. 37А з мене мій пан узяв клятву, кажучи: Не візьмеш дружини для мого сина з-поміж дочок ханаанців, серед яких я живу, — на їхній землі. 38Але натомість підеш до дому мого батька і до мого роду й звідти візьмеш дружину для мого сина. 39Та я сказав своєму панові: А якщо жінка не піде зі мною? 40А той мені відповів: Господь, Якому я вгодив, пошле Свого ангела з тобою, успішно проведе тебе дорогою, і ти візьмеш дружину для мого сина з мого роду, з дому мого батька, — 41і будеш вільний від своєї клятви. І коли підеш до мого роду, і тобі не дадуть, — будеш вільний від своєї клятви.

42Тож прийшовши сьогодні до джерела, я сказав: Господи, Боже мого пана Авраама, — пошли успіх на моєму шляху, яким я сьогодні прямую! 43Ось я став біля джерела води, а дочки людей міста вийдуть набрати води; і якщо станеться, що дівчина, якій я лише скажу: Дай мені напитися трохи води з твого відра, — 44скаже мені: І сам напийся, і твоїм верблюдам наллю, — це жінка, яку приготував Господь Своєму слузі Ісаакові. Із цього я переконаюся, що Ти вчинив милість моєму пану Авраамові. 45І сталося, перш ніж закінчив я подумки говорити, аж ось, вийшла Ревека, маючи відро на плечі, спустилася до джерела і набрала води. Я ж сказав їй: Дай мені напитися. 46Вона швидко зняла із себе відро і сказала: Пий ти, і твоїм верблюдам дам пити. І я напився, і моїх верблюдів вона напоїла. 47Тож запитав я її, мовлячи: Чия ти дочка? Вона ж відповіла: Я дочка Ватуїла, Нахорового сина, якого народила йому Мелха. І дав я їй сережки й браслети на її руки. 48Із вдячністю я поклонився Господеві й поблагословив Господа, Бога мого пана Авраама, Який успішно провів мене правильною дорогою, щоб узяти дочку брата мого пана для його сина. 49Тому, якщо ви чините милість і правду моєму панові, — скажіть мені, і якщо ні, — також скажіть мені, щоб я повернув праворуч або ліворуч.

50У відповідь Лаван та Ватуїл сказали: Від Господа вийшло це рішення, тож не можемо тобі відповісти злом на добро. 51Ось Ревека перед тобою. Бери, іди, і нехай буде дружиною синові твого пана, — так, як сказав Господь. 52І сталося, коли почув слуга Авраама ці слова, то поклонився Господеві до землі. 53А раб, вийнявши срібний та золотий посуд і одяг, дав Ревеці; і дав подарунки її братові й матері. 54І їли й пили — він та чоловіки, які були з ним, і заночували. А вставши вранці, він сказав: Відпустіть мене, щоб я пішов до мого пана. 55Та її брати й мати сказали: Нехай дівчина побуде з нами днів із десять, а після цього піде. 56Він же відповів їм: Не затримуйте мене, бо Господь успішно провів мене дорогою. Відпустіть мене, щоб я пішов до мого пана. 57Вони ж сказали: Покличемо дівчину і її саму запитаємо. 58Тож покликали Ревеку й запитали її: Чи підеш ти із цим чоловіком? Вона ж відповіла: Піду. 59І відіслали свою сестру Ревеку, її майно, слугу Авраама і тих, які були з ним. 60Поблагословили свою сестру Ревеку і сказали їй: Ти наша сестра, — стань незліченними тисячами; і хай твої нащадки успадкують міста ворогів. 61Уставши, Ревека та її рабині сіли на верблюдів і вирушили із чоловіком, і слуга, взявши Ревеку, пустився в дорогу.

62А Ісаак подорожував пустелею біля Криниці видіння. Він жив на землі, що на півдні. 63Надвечір вийшов Ісаак у долину пройтися; підвівши очі, він побачив верблюдів, які йшли. 64І Ревека, звернувши погляд, побачила Ісаака, зіскочила з верблюда 65і запитала слугу: Хто цей чоловік, який іде рівниною нам назустріч? Раб сказав: Це мій пан. Вона ж, узявши намітку, закрила обличчя. 66А слуга докладно розповів Ісаакові все те, що зробив. 67Увійшов Ісаак до оселі своєї матері, взяв він Ревеку, і стала йому дружиною, і він покохав її. І потішений був Ісаак після смерті Сарри, його матері.

ІСАЇ 42

1Яків — Мій слуга, Я його підтримаю. Ізраїль — Мій вибраний, його прийняла Моя душа. Я зіслав на нього Свого Духа, — він принесе справедливий суд народам. 2Не кричатиме, ні не здійматиме галасу, і ззовні не буде чути його голосу. 3Він надломленої тростини не доламає і тліючого ґнота не загасить, але в справедливості звершуватиме суд. 4. Засяє і не буде розбитий, аж доки не встановить суд на землі. І на його закон надіятимуться народи.

5Так говорить Господь Бог, Який створив небо і встановив його, Який утвердив землю, і те, що на ній, і дав дихання народові, який на ній перебуває, і дух тим, хто ходить по ній: 6Я, Господь Бог, тебе покликав у праведності, тож візьму тебе за руку і зміцню тебе. Я дав тебе на завіт роду, аби бути світлом народів, 7щоб відкрити очі сліпим, звільнити в’язнів з кайданів і з дому сторожі тих, які перебувають у темряві. 8Я — Господь Бог, це Моє Ім’я. Іншому не дам Своєї слави, ні Своєї милості різьбленим божкам. 9Те, що від початку, ось іде, і нове, яке Я сповіщу, і перш ніж прийде, вам воно було виявлене.

10. Заспівайте Господу нову пісню, Його підвладні! Прославте Його Ім’я від кінця землі, — ті, які ходять в море і пропливають ним, острови і ті, хто проживає на них! 11. Зрадій, пустеля та її поселення, двори і ті, хто живе в Кидарі! Хай зрадіють ті, хто живе в Петрі, нехай закричать з вершин гір. 12Хай віддадуть славу Богові, хай сповістять про Його милосердя на островах! 13Господь, Бог сил, вийде і знищить війну, Він підніме ревність і кине могутній клич супроти Своїх ворогів.

14Я мовчав, та чи постійно мовчатиму і терпітиму? Я терпеливо переносив, як та, яка народжує, та Я приведу в замішання і висушу одночасно! 15Я перетворю ріки на острови і висушу мочарі! 16А сліпих поведу дорогою, якої вони не знали, і зроблю, щоб вони ходили стежками, яких не бачили. Зроблю для них темряву світлом і покручене — прямим. Я виконаю ці слова і не залишу їх. 17А вони повернулися назад. Покрийтеся великим соромом, ви, котрі надієтеся на божків, які кажете різьбленим: Ви наші боги!

18Глухі, почуйте, і сліпі прозрійте, щоб бачити! 19. І хто сліпий, як не мої слуги, і хто глухий, як не ті, хто над ними панує? Божі слуги осліпли! 20Ви бачили багато разів, та ви не дотрималися. Вуха у вас — відкриті, та ви не почули. 21Господь Бог забажав, щоб ви оправдалися і звеличили хвалу. І я побачив, 22і народ став розбитим і пограбованим. Адже пастка всюди — у внутрішніх кімнатах і одночасно в домах, де їх приховали. Вони були на пограбування, і не було того, хто рятує від грабунку, і не було того, хто говорить: Віддай!

23Хто є між вами, який це сприйме, прислухається до того, що надходить? 24Хто дав Якова на пограбування, — Ізраїля тим, які його грабують? Хіба не Бог, проти Якого вони згрішили і не забажали ходити Його дорогами, ні слухатися Його закону? 25. І Він навів на них гнів Свого обурення, і їх здолала війна і ті, хто їх довкола палять, та жодний з них не пізнав, і не поклав на душу.

ПСАЛМІВ 121

1Пісня при підході до храму. Я зрадів, коли мені сказали: Ходімо до Господнього дому!

2Наші ноги стояли у твоїх дворах, Єрусалиме.

3Єрусалиме, ти збудований як місто, з яким пов’язаний кожний,

4бо туди приходили племена, Господні племена, як свідчення для Ізраїля, щоби славити Ім’я Господнє.

5Адже там встановлено престоли для суду, престоли для дому Давида.

6Просіть того, що несе мир Єрусалимові, — добробут тим, хто тебе любить!

7Нехай буде мир у твоїх полках і достаток у твоїх твердинях.

8. Задля моїх братів і ближніх моїх говорив я: Мир тобі!

9. Заради дому Господа, Бога нашого, я добивався тобі добра.

Священне Писання

2021-05-01T06:10:27.814Z

БУТТЯ 23

1Був же вік Сарри — сто двадцять сім років. 2. І померла Сарра в місті Арвок (це Хеврон), що в долині, у Ханаанській землі. Тож прийшов Авраам голосити за Саррою і ридати. 3. І підвівся Авраам від своєї померлої дружини, і промовив синам Хетовим, кажучи: 4Я є у вас чужинцем і мандрівником; дайте ж мені у вас місце для гробниці, і поховаю мою небіжчицю з-перед мого обличчя. 5А Хетові сини відповіли Авраамові, кажучи: 6Ні, пане, послухай же нас. Ти серед нас — цар від Бога; в найкращих наших гробницях поховай свою небіжчицю. Адже ніхто з нас не відмовить тобі у своїй гробниці, аби поховати в ній твою небіжчицю.

7Підвівшись, Авраам вклонився народові тієї землі, синам Хетовим; 8і заговорив до них Авраам, кажучи: Якщо маєте в душі вашій, щоби поховати мою небіжчицю з-перед обличчя мого, то послухайте мене і поговоріть про мене з Ефроном Саарським, 9нехай дасть мені подвійну печеру, яка належить йому, на частині його поля. За добре срібло нехай при вас віддасть її мені у власність для гробниці. 10Ефрон же сидів серед синів Хетових. У відповідь Ефрон-хет сказав Авраамові так, що чули сини Хетові й усі, які входили до міста, кажучи: 11Будь зі мною, пане, і послухай мене. Поле і печеру на ньому я тобі даю. Перед усіма моїми громадянами віддав я тобі. Поховай свою небіжчицю. 12. І поклонився Авраам перед народом тієї землі, 13і сказав Ефронові, щоби чув народ землі: Оскільки ти на моєму боці, послухай мене. Візьми в мене гроші за поле, і я поховаю там мою небіжчицю. 14Та Ефрон відповів Авраамові, кажучи: 15Ні, пане. Бо я чув, що земля варта чотириста дідрахм срібла; та що то є між мною і тобою? Тож похорони свою небіжчицю.

16. І послухав Авраам Ефрона, і дав Авраам Ефронові срібло, про яке оголосив, так що чули Хетові сини, — чотириста дідрахм чистого купецького срібла. 17. І стало Ефронове поле з подвійною печерою, що напроти Мамврії, — поле й печера, яка була на ньому, і кожне дерево, яке було на полі, що в довкіллі, у його межах, — 18Авраамовою власністю перед синами Хетовими та всіма, які входили до міста. 19Після цього поховав Авраам Сарру, свою дружину, у подвійній печері на полі, що напроти Мамврії (це Хеврон), у землі Ханаанській. 20Так Хетовими синами було закріплено за Авраамом поле й печеру, що була на ньому, — як власність для поховання.

ІСАЇ 41

1Посвятіть себе Мені, острови, бо володарі змінять силу. Хай наблизяться і хай скажуть разом, тоді хай сповістять суд. 2Хто підняв праведність зі сходу, прикликав її за Своїми стопами, і вона піде? Дасть перед народами і здивує царів, і кине на землю їхні мечі та їхні луки, як викинуту полову. 3. І переслідуватиме їх, і в мирі пройде дорога Його ніг. 4Хто це здолав і зробив? Закликав її Той, Хто кличе її з давніх родів, Я — Бог перший, і на те, що приходить, Я є.

5Народи побачили і налякалися, наблизилися кінці землі та зійшлися разом; 6кожний, судячи ближнього, щоб допомогти братові, скаже: 7Скріпився будівничий чоловік і коваль, який б’є молотком, заразом б’є. Коли ж скаже: З’єднання добре, укріпили їх цвяхами, покладуть їх і не порушаться.

8Ти ж, Ізраїлю, Якове, Мій слуга, якого Я вибрав, потомство Авраама, яке Я полюбив, 9якого Я взяв з кінців землі, і з його сторожових веж Я покликав тебе й сказав тобі: Ти — Мій слуга! Я тебе вибрав і Я тебе не залишив, 10не бійся, бо Я з тобою! Не блукай, бо Я — твій Бог, Який тебе укріпив і тобі допоміг, і тебе укріпив Своєю праведною правицею. 11. Ось зніяковіють і засоромляться всі твої противники. Бо будуть, як неіснуючі, і загинуть усі твої противники. 12Шукатимеш їх, і не знайдеш людей, які чинять насильство над тобою. Оскільки вони будуть, як ті, кого не існує, і не буде тих, які воюють проти тебе.

13Адже Я — твій Бог, Який держить твою правицю, Котрий тобі каже: Не бійся, 14Якове, дуже маленький Ізраїлю! Я тобі допоміг, — говорить Бог, Який тебе визволяє, — Ізраїлю! 15. Ось Я зробив тебе, як пилоподібні колеса воза, які молотять новими пилами, — змолотиш гори, роздробиш горби і зробиш їх, як порох. 16. І розпорошиш, і вітер їх підхопить, і буря їх рознесе, а ти зрадієш у святощах Ізраїля. І зрадіють 17бідні та вбогі. Адже шукатимуть воду, і не буде, — їхній язик висох від спраги. Я — Господь Бог, Я вислухаю, Бог Ізраїля, і не залишу їх, 18але відкрию на горах ріки і посеред рівнин — джерела, зроблю пустелю мочаром і спраглу землю — водостоками. 19Я посаджу кедр у безводній землі та самшит, мирт, кипарис і тополю, 20щоб побачили і пізнали, і зрозуміли, і дізналися разом, що Господня рука це все зробила, і Святий Ізраїля виставив напоказ.

21Наближається ваш суд, — говорить Господь Бог. Зблизилися ваші ради, говорить цар Якова. 22Хай наблизяться і сповістять вам те, що станеться, якщо спочатку щось було, скажіть, і зрозуміємо і пізнаємо, що останнє, тож скажіть нам те, що надходить! 23. Сповістіть нам те, що прийде в кінці, і пізнаємо, що ви є богами. Добре зробите чи зле зробите, і здивуємося, і побачимо разом. 24Бо звідки ви і звідки ваша праця? Із землі! Гидота, вони вас вибрали. 25Я ж підняв того, хто з півночі, і того, хто зі сходу сонця, вони назвуться Моїм Іменем. Хай прийдуть володарі, і, як глина гончаря чи як гончар, який місить глину, так будете потоптані. 26Бо хто сповістить те, що від початку, щоб ми знали, і те, що попереду, і скажемо що є правдою? Немає того, хто наперед говорить, ні того, хто слухає ваші слова.

27Владу дам Сіону і потішу Єрусалим на дорогу. 28Бо ось — нікого від народів, і від їхніх ідолів не було вісника. І якщо Я їх запитаю: Звідки ви? — не дадуть відповіді Мені. 29Адже ніщо ті, які вас роблять, і марні ті, які вас зводять.

ПСАЛМІВ 120

1Пісня при підході до храму. Я звів свої очі до гір. Звідки прийде мені допомога?

2Моя поміч — від Господа, Який створив небо й землю.

3Не дай спіткнутися твоїй нозі, і хай не задрімає Той, що стереже тебе.

4Адже не задрімає і не засне Той, Хто стереже Ізраїля.

5Господь буде твоїм сторожем, Господь — твоя охорона при твоїй правій руці.

6Вдень сонце тебе не спалить, а вночі — місяць.

7Господь тебе оберігатиме від усякого зла, — Він охоронятиме душу твою.

8Господь буде охороняти твій вхід і твій вихід — віднині й довіку.

Священне Писання

2021-04-30T03:57:07.298Z

БУТТЯ 22

1. І сталося, що після цих подій Бог випробовував Авраама, і сказав йому: Аврааме, Аврааме! Він же відповів: Ось я! 2А Бог сказав: Візьми свого улюбленого сина Ісаака, якого ти полюбив, і йди до гірської землі, і принеси його там у всепалення — на одній з гір, яку тобі вкажу.

3Уставши вранці, Авраам осідлав свого осла і взяв із собою двох слуг та свого сина Ісаака. Наколовши дров на всепалення, він підійнявся і пішов; він підійшов до місця, на яке йому вказав Бог, 4на третій день. Авраам поглянув очима і побачив те місце здалека. 5. І сказав Авраам своїм слугам: Залишайтеся тут з ослом, я ж із хлопцем піду туди. Поклонившись, ми повернемося до вас. 6Тож Авраам узяв дрова для всепалення і поклав на свого сина Ісаака. Взяв він у руки вогонь та ножа, і вони пішли обидва разом.

7. І промовив Ісаак до Авраама, свого батька, сказавши: Батьку! Той відповів: Що, сину? А він питає: Ось вогонь і дрова, а де овечка на всепалення? 8Авраам же відповів: Бог нагледить собі овечку на всепалення, сину. Ідучи разом, вони обидва 9прийшли на місце, на яке вказав йому Бог. Там Авраам збудував жертовник, розклав дрова і, зв’язавши свого сина Ісаака, поклав його на жертовник, на дрова. 10Авраам простягнув свою руку, щоб узяти ножа, аби принести в жертву свого сина, 11та Господній ангел закликав до нього з неба і сказав йому: Аврааме, Аврааме! Той же відповів: Ось я. 12. І сказав: Не накладай рук своїх на хлопця і не вчини йому нічого, бо тепер Я знаю, що ти боїшся Бога і не пожалів для Мене свого улюбленого сина.

13. І підвівши свої очі, Авраам побачив: ось, один баран заплутався рогами в садку Савек. Тож Авраам пішов, узяв барана і приніс його як всепалення замість свого сина Ісаака. 14. І Авраам дав тому місцю назву «Господь побачив», щоб говорили і до сьогодні: На горі Господь став видимим.

15. І Господній ангел вдруге закликав до Авраама з неба, 16кажучи: Собою поклявся Я, — говорить Господь, — тому що ти виконав це слово і не пожалів для Мене свого улюбленого сина, 17то Я вельми поблагословлю тебе і дуже розмножу твоїх нащадків, — як небесні зорі, як пісок на березі моря. І твої нащадки успадкують міста ворогів; 18і будуть благословенні у твоїх нащадках усі народи землі за те, що ти послухався Мого голосу.

19Авраам повернувся до своїх слуг, і вони, вставши, пішли разом до Криниці клятви. І Авраам оселився біля Криниці клятви.

20Сталося ж після цих подій, що було сповіщено Авраамові словами: Ось, також і Мелха народила синів твоєму братові Нахорові: 21. Окса, первенця, Вавкса, його брата, і Камуїла, батька сирійців, 22Хасада, Азава, Фалдаса, Єдлафа і Ватуїла, 23 а Ватуїл породив Ревеку. Це — восьмеро синів, яких народила Мелха Нахорові, братові Авраама. 24А його наложниця, ім’я якій Реїма, — народила й вона, — Гаама, Тавеха, Тохоса і Моху.

ІСАЇ 40

1Потішайте, потішайте Мій народ! — говорить Бог. 2Священики, заговоріть до серця Єрусалима, потішайте його! Адже завершилося його впокорення, і його гріх — прощений. Адже він одержав з Господньої руки вдвоє за свої гріхи. 3. Голос того, хто гукає в пустелі: Приготуйте Господню дорогу, прямими робіть стежки нашого Бога! 4Кожна долина наповниться, а будь-яка гора та пагорб знизиться, і все криве стане прямим, а гостре — гладкими дорогами. 5. І з’явиться Господня слава, і всяке тіло побачить Боже спасіння, бо Господь заговорив.

6Голос того, хто говорить: Закричи! І я запитав: Що кричатиму? Усяке тіло — трава, і всяка людська слава — як цвіт трави. 7. Засохла трава, і цвіт відпав, 8а слово вашого Бога залишається навіки! 9Вийди на високу гору, ти, що благовістиш Сіонові! Підвищ із силою твій голос, ти, хто благовістиш Єрусалимові! Підніміть, не бійтеся! Скажи містам Юди: Ось Бог ваш! 10. Ось Господь приходить із силою, і Його рука з владою, ось Його винагорода з Ним і діло перед Ним.

11Як пастир, Він пастиме Своє стадо і Своєю рукою Він збере ягнят, і потішить тих, які мають у лоні. 12Хто виміряв рукою воду і небо долонею, і всю землю пригорщею? Хто зважив гори важками і ліси терезами? 13. Хто пізнав Господній розум, і хто був Його помічником, який Його повчає? 14Чи з ким-небудь Він порадився, і той Його навчив? Чи хтось показав Йому суд? Чи хтось показав Йому дорогу розуміння? 15Оскільки всі народи можна порахувати за краплю води з відра і за доважок на терезах, і вважатимуться за плювок. 16. І Лівану не вистачить для підтримання вогню, і всіх чотириногих не вистачить на всепалення для Нього, 17і всі народи є як ніщо і за ніщо сприймаються.

18До кого ви уподібнили Господа, і до якої подоби ви Його прирівняли? 19Хіба не митець зробив образ, який золотар, розтопивши золото, позолотив його, зробив його подобою? 20Адже столяр вибирає негниюче дерево і мудро шукає, як поставити його образ, щоб не зрушився. 21Хіба не зрозуміли ви? Хіба ви не чули? Чи ж вам не сповістили від початку? Хіба ви не пізнали основ землі? 22Він тримає круг землі, і ті, хто живе на ній, — як сарана. Він поставив небо, як покриття, і розтягнув, як намет для проживання. 23. Він призначає володарів, як ніщо, щоб володіли, а землю зробив, як ніщо. 24Бо не сіятимуть і не насадять, і на землі не вкорениться їхній корінь. Він дихнув на них, і вони висохли, і буря їх підніме, як полову.

25Тож тепер до кого Мене уподібните, чи до чогось буду прирівняний? — сказав Святий. 26Погляньте на висоту вашими очима і придивіться. Хто це все виставив напоказ? Той, Хто виводить за числом Свій світ, усіх покличе по імені. Від великої слави і в силі моці нічого від Тебе не затаїлося. 27Тож не говори, Якове, і що ти сказав, Ізраїле: Зникла моя дорога від Бога, і мій Бог відкинув суд і відступив. 28Тепер хіба ти не зрозумів, чи не почув? Бог вічний! Бог, Який створив краї землі, не голодніє і не втомлюється, і Його розум не можна дослідити! 29Він дає голодним силу і не засмученим — смуток. 30Адже молоді голодуватимуть, і юнаки втомляться, і вибрані будуть безсилі. 31А ті, хто очікує Бога, одягнуться в силу, відростять крила, як орли, вони бігатимуть і не потомляться, ходитимуть і не зголодніють.

ПСАЛМІВ 119

1Пісня при підході до храму. Я закликав до Господа, коли перебував у біді, і Він мене почув.

2Господи, визволи мою душу від обманливих уст і від підступного язика!

3Чого би тобі дати, що тобі додати, підступний язику?

4Вигострені стріли сильного з вугіллям пустелі.

5Горе мені, бо моє скитання затягнулося, я оселився між наметами Кидара.

6Довго тинялася моя душа в скитанні.

7Я був у мирі з тими, які ненавидять мир. Коли я з ними говорив, вони безпідставно воювали зі мною.