<?xml version="1.0" encoding="utf-8" ?><feed xmlns="http://www.w3.org/2005/Atom" xmlns:tt="http://teletype.in/" xmlns:opensearch="http://a9.com/-/spec/opensearch/1.1/"><title>Політичний лікбез</title><author><name>Політичний лікбез</name></author><id>https://teletype.in/atom/politlikbez</id><link rel="self" type="application/atom+xml" href="https://teletype.in/atom/politlikbez?offset=0"></link><link rel="alternate" type="text/html" href="https://teletype.in/@politlikbez?utm_source=teletype&amp;utm_medium=feed_atom&amp;utm_campaign=politlikbez"></link><link rel="next" type="application/rss+xml" href="https://teletype.in/atom/politlikbez?offset=10"></link><link rel="search" type="application/opensearchdescription+xml" title="Teletype" href="https://teletype.in/opensearch.xml"></link><updated>2026-11-22T16:05:22.776Z</updated><entry><id>politlikbez:kZKqBF4tq</id><link rel="alternate" type="text/html" href="https://teletype.in/@politlikbez/kZKqBF4tq?utm_source=teletype&amp;utm_medium=feed_atom&amp;utm_campaign=politlikbez"></link><title>ОСНОВНІ УРОКИ ПОСТКОМУНІСТИЧНОГО ПЕРЕХОДУ</title><published>2021-04-01T16:23:31.381Z</published><updated>2021-04-01T16:25:06.467Z</updated><media:thumbnail xmlns:media="http://search.yahoo.com/mrss/" url="https://teletype.in/files/58/cb/58cbae33-bcee-49d2-bb53-75b3c53cd29b.png"></media:thumbnail><summary type="html">&lt;img src=&quot;https://telegra.ph/file/ccc71eff66066d263c7cd.png&quot;&gt;(на основі книги А. Аслунда і С. Дянкова &quot;Велике переродження. Уроки з перемоги капіталізму над комунізмом&quot;)</summary><content type="html">
  &lt;p&gt;&lt;em&gt;(на основі книги А. Аслунда і С. Дянкова &amp;quot;Велике переродження. Уроки з перемоги капіталізму над комунізмом&amp;quot;)&lt;/em&gt;&lt;/p&gt;
  &lt;p&gt;Давні реформатори, міжнародні посадовці та академіки дійшли до згоди щодо дванадцяти головних висновків про посткомуністичний перехід.&lt;/p&gt;
  &lt;h3&gt;1. Швидкість має значення.&lt;/h3&gt;
  &lt;p&gt;Усі реформи — дерегуляція, макроекономічна стабілізація, приватизація та інституціональне будівництво — слід запроваджувати якнайшвидше та паралельно одна до одної. У посткомуністичних країнах дерегуляцію можна і потрібно вводити швидко.&lt;/p&gt;
  &lt;p&gt;Як сказав з цього приводу організатор та ідейний натхненник польських економічних реформ Лешек Бальцерович: “Ризикова стратегія завжди краща за безнадійну”.&lt;/p&gt;
  &lt;p&gt;&lt;/p&gt;
  &lt;figure class=&quot;m_column&quot; data-caption-align=&quot;center&quot;&gt;
    &lt;img src=&quot;https://telegra.ph/file/ccc71eff66066d263c7cd.png&quot; width=&quot;200&quot; /&gt;
    &lt;figcaption&gt;Лешек Бальцерович&lt;/figcaption&gt;
  &lt;/figure&gt;
  &lt;p&gt;&lt;/p&gt;
  &lt;p&gt;&lt;strong&gt;2. Поведінку широкого загалу неможливо змінити, тому мають змінитися люди при владі.&lt;/strong&gt;&lt;/p&gt;
  &lt;p&gt;Як сказав економіст Ш. Клаус, мала відбутися “безумовна ліквідація комуністичної системи”. Стара комуністична еліта занадто лицемірила, вимагаючи покори до ідеології, в яку ніхто не вірив. Практику люстрації старих кадрів взяла на своє озброєння більшість країн Центрально-Східної Європи, крім Болгарії, Румунії та колишнього Радянського Союзу. Естонія спромоглася на найрадикальнішу очистку від старих структур та апарату, швидко перетворившись на найменш корумповану посткомуністичну країну.&lt;/p&gt;
  &lt;p&gt;А що було в Україні? При владі залишилася стара комуністична еліта в особі Кравчука, Кучми, комуністичної групи 239 у Верховній Раді і так далі. На місцях так само.&lt;/p&gt;
  &lt;p&gt;&lt;/p&gt;
  &lt;figure class=&quot;m_custom&quot; data-caption-align=&quot;center&quot;&gt;
    &lt;img src=&quot;https://telegra.ph/file/a033269a269faddf336fe.png&quot; width=&quot;279&quot; /&gt;
    &lt;figcaption&gt;Леонід Кравчук, 1-ий Президент України&lt;br /&gt;Наш &amp;quot;Великий Реформатор&amp;quot;&lt;/figcaption&gt;
  &lt;/figure&gt;
  &lt;p&gt;&lt;/p&gt;
  &lt;p&gt;&lt;strong&gt;3. Панівною економічною проблемою після початкового етапу переходу було рентоздирництво чи корупція&lt;/strong&gt;&lt;/p&gt;
  &lt;p&gt;Корупція у посткомуністичних країнах висока і, схоже, тісно пов’язана як зі ступенем рентоздирництва на ранніх стадіях переходу, так і з рівнем демократичності.&lt;/p&gt;
  &lt;p&gt;Термін «рента» широко використовується в економічній теорії і застосовується до таких факторів виробництва, як праця, земля, капітал. Утворення ренти пов’язане з володінням рідкісним ресурсом і з його обмеженою пропозицією. Таким ресурсом для корупціонерів різних рівнів державної влади виступає доступ до державних ресурсів (включаючи інвестиційні та фінансові ресурси)&lt;/p&gt;
  &lt;h3&gt;4. Важливим є ранній, нетривалий період “надзвичайної політики”, як його називає Бальцерович: перемагають або реформи, або рентоздирництво&lt;/h3&gt;
  &lt;p&gt;Як зауважив колишній прем’єр-міністр Естонії Март Лаар, “Загаятися означає програти”. У Центральній Європі та в країнах Балтії перемогли реформи, у країнах колишнього Радянського Союзу — рентоздирництво. Наслідки бачимо.&lt;/p&gt;
  &lt;p&gt;&lt;/p&gt;
  &lt;figure class=&quot;m_custom&quot; data-caption-align=&quot;center&quot;&gt;
    &lt;img src=&quot;https://telegra.ph/file/918e0fdb60b72c9a11ff1.png&quot; width=&quot;250&quot; /&gt;
    &lt;figcaption&gt;Март Лаар, 3-ий прем&amp;#x27;єр-міністр (1992-1994)&lt;br /&gt;Організатор реформ в Естонії&lt;/figcaption&gt;
  &lt;/figure&gt;
  &lt;p&gt;&lt;/p&gt;
  &lt;p&gt;&lt;strong&gt;5. Постать лідера має найбільше значення на ранньому етапі переходу, тобто, до того, як інституції почнуть визначати поведінку лідерів&lt;/strong&gt;&lt;/p&gt;
  &lt;p&gt;Економетричний аналіз Даніеля Трізмана визначає трьох лідерів, що мали найбільший вплив на реформи: Єгор Гайдар у Росії, Дімітар Попов у Болгарії та Лешек Бальцерович у Польщі.&lt;/p&gt;
  &lt;h3&gt;6. Державу реформувати важче, ніж підприємства&lt;/h3&gt;
  &lt;p&gt;Держава й далі утримує за собою забагато ролей. Реформувати її — складне і тривале завдання, виконання якого має базуватися на багатьох принципах та довгочасних діях. З підприємствами значно легше, адже їх для цього достатньо приватизувати.&lt;/p&gt;
  &lt;h3&gt;7. Таємна поліція — найгірша частина старої еліти&lt;/h3&gt;
  &lt;p&gt;Оскільки вона непрозора, могутня, кваліфікована, беззаконна, нещадна та має потужну павутину зв’язків. Ідеально вона себе зарекомендувала як організована злочинна мережа, особливо Росія. Тому життєво необхідними є люстрація та руйнування старої еліти; країни, які не очистили чи нелюстрували своєї таємної поліції, постраждали від цього.&lt;/p&gt;
  &lt;h3&gt;8. Демократія життєво необхідна для успішних ринкових реформ&lt;/h3&gt;
  &lt;p&gt;Адже вона дозволяє почати все спочатку, дає прозорість, систему стримувань і противаг, громадянське суспільство та вільні ЗМІ. Успішні реформи потребують ухвал сотень нових законів.&lt;/p&gt;
  &lt;p&gt;Демократія і ринкові економічні реформи йдуть поруч. Емпірично парламентські системи виявилися сприятливішими для проведення економічних реформ та долання корупції у регіоні, ніж президентські.&lt;/p&gt;
  &lt;h3&gt;9. Майже неможливо передбачити, коли випаде шанс для серйозних реформ&lt;/h3&gt;
  &lt;p&gt;Можливості для реформ іноді з’являються дуже раптово й несподівано. Крах комунізму 1989 року став для мешканців Східної Європи несподіванкою. Тому у реформаторів мають бути готові ідеї, програми, конкретні пропозиції та команди, щоб почати діяти щойно відчиниться вікно можливостей. Вони повинні обстоювати перетворення через аналітичні центри (think-tank), традиційні ЗМІ та нові соціальні медіа, щоб підвищити рівень розуміння в суспільстві та заручитися політичною підтримкою. Реформатори у посткомуністичних країнах не спромоглися на ранніх стадіях збагнути, що перетворення – не так техніка, як політична воля. Щойно це усвідомивши, вони почали докладати зусиль для просвіти суспільства та комунікації з ним.&lt;/p&gt;
  &lt;p&gt;Видатні ті реформатори, які збагнули це з самого початку; не випадково саме цей клас виявився політично найуспішнішим перетворювачем.&lt;/p&gt;
  &lt;h3&gt;10. Головним рушієм реформ має стати сама країна, що реформується&lt;/h3&gt;
  &lt;p&gt;Кожна значна реформа розпочиналася із зміни режиму. Ні МВФ, ні ЄС самі по собі не можуть впровадити реформ. Рушієм має бути уряд конкретної країни.&lt;/p&gt;
  &lt;h3&gt;11. Що гірша ситуація, то радикальніші мають бути реформи, але і впроваджувати їх важче&lt;/h3&gt;
  &lt;p&gt;Вірогідніше, що початкові спроби реформ у країнах з суворою кризою можуть зазнати краху, і панівним стане рентоздирництво. У Грузії реформи мали успіх, оскільки очевидне наближення колапсу держави зробило радикальні реформи життєво необхідними.&lt;/p&gt;
  &lt;h3&gt;12. Задній хід структурних реформ спричинив нову хвилю занепокоєння&lt;/h3&gt;
  &lt;p&gt;Росія та Угорщина ілюструють непевність посткомуністичного переходу: обидві країни дали задній хід головним перетворенням, включно з приватизацією та пенсійною реформою. Угорщина та Казахстан націоналізували всі приватні заклади обов’язкового пенсійного заощадження, а Болгарія наклала мораторій на поступове підвищення пенсійного віку. Декілька країн, зокрема, Угорщина та Болгарія, відходять від реформування енергетичного сектору, яке мало б забезпечити вихід на його повне самофінансування.&lt;/p&gt;
  &lt;p&gt;Урок зрозумілий: небагато є надійних та по-справжньому безповоротних досягнень. Як зазначив професор Янош Корнаї, «Будь-що може статися. Маловірогідні події теж трапляються».&lt;/p&gt;

</content></entry><entry><id>politlikbez:z-9FTe8Qg</id><link rel="alternate" type="text/html" href="https://teletype.in/@politlikbez/z-9FTe8Qg?utm_source=teletype&amp;utm_medium=feed_atom&amp;utm_campaign=politlikbez"></link><title>ОСНОВНІ УРОКИ ПОСТКОМУНІСТИЧНОГО ПЕРЕХОДУ</title><published>2021-04-01T16:14:05.728Z</published><updated>2021-04-01T16:19:36.309Z</updated><media:thumbnail xmlns:media="http://search.yahoo.com/mrss/" url="https://teletype.in/files/58/cb/58cbae33-bcee-49d2-bb53-75b3c53cd29b.png"></media:thumbnail><summary type="html">&lt;img src=&quot;https://telegra.ph/file/ccc71eff66066d263c7cd.png&quot;&gt;(на основі книги А. Аслунда і С. Дянкова &quot;Велике переродження. Уроки з перемоги капіталізму над комунізмом&quot;)</summary><content type="html">
  &lt;p&gt;&lt;em&gt;(на основі книги А. Аслунда і С. Дянкова &amp;quot;Велике переродження. Уроки з перемоги капіталізму над комунізмом&amp;quot;)&lt;/em&gt;&lt;/p&gt;
  &lt;p&gt;Давні реформатори, міжнародні посадовці та академіки дійшли до згоди щодо дванадцяти головних висновків про посткомуністичний перехід.&lt;/p&gt;
  &lt;h3&gt;1. Швидкість має значення.&lt;/h3&gt;
  &lt;p&gt;Усі реформи — дерегуляція, макроекономічна стабілізація, приватизація та інституціональне будівництво — слід запроваджувати якнайшвидше та паралельно одна до одної. У посткомуністичних країнах дерегуляцію можна і потрібно вводити швидко.&lt;/p&gt;
  &lt;p&gt;Як сказав з цього приводу організатор та ідейний натхненник польських економічних реформ Лешек Бальцерович: “Ризикова стратегія завжди краща за безнадійну”.&lt;/p&gt;
  &lt;p&gt;&lt;/p&gt;
  &lt;figure class=&quot;m_original&quot; data-caption-align=&quot;center&quot;&gt;
    &lt;img src=&quot;https://telegra.ph/file/ccc71eff66066d263c7cd.png&quot; width=&quot;200&quot; /&gt;
    &lt;figcaption&gt;Лешек Бальцерович&lt;/figcaption&gt;
  &lt;/figure&gt;
  &lt;h3&gt;&lt;/h3&gt;
  &lt;p&gt;&lt;strong&gt;2. Поведінку широкого загалу неможливо змінити, тому мають змінитися люди при владі.&lt;/strong&gt;&lt;/p&gt;
  &lt;p&gt;Як сказав економіст Ш. Клаус, мала відбутися “безумовна ліквідація комуністичної системи”. Стара комуністична еліта занадто лицемірила, вимагаючи покори до ідеології, в яку ніхто не вірив. Практику люстрації старих кадрів взяла на своє озброєння більшість країн Центрально-Східної Європи, крім Болгарії, Румунії та колишнього Радянського Союзу. Естонія спромоглася на найрадикальнішу очистку від старих структур та апарату, швидко перетворившись на найменш корумповану посткомуністичну країну.&lt;/p&gt;
  &lt;p&gt;А що було в Україні? При владі залишилася стара комуністична еліта в особі Кравчука, Кучми, комуністичної групи 239 у Верховній Раді і так далі. На місцях так само.&lt;/p&gt;
  &lt;p&gt;&lt;/p&gt;
  &lt;figure class=&quot;m_original&quot; data-caption-align=&quot;center&quot;&gt;
    &lt;img src=&quot;https://telegra.ph/file/a033269a269faddf336fe.png&quot; width=&quot;279&quot; /&gt;
    &lt;figcaption&gt;Леонід Кравчук, 1-ий Президент України&lt;br /&gt;Наш &amp;quot;Великий Реформатор&amp;quot;&lt;br /&gt;&lt;/figcaption&gt;
  &lt;/figure&gt;
  &lt;h3&gt;&lt;/h3&gt;
  &lt;p&gt;&lt;strong&gt;3. Панівною економічною проблемою після початкового етапу переходу було рентоздирництво чи корупція&lt;/strong&gt;&lt;/p&gt;
  &lt;p&gt;Корупція у посткомуністичних країнах висока і, схоже, тісно пов’язана як зі ступенем рентоздирництва на ранніх стадіях переходу, так і з рівнем демократичності.&lt;/p&gt;
  &lt;p&gt;Термін «рента» широко використовується в економічній теорії і застосовується до таких факторів виробництва, як праця, земля, капітал. Утворення ренти пов’язане з володінням рідкісним ресурсом і з його обмеженою пропозицією. Таким ресурсом для корупціонерів різних рівнів державної влади виступає доступ до державних ресурсів (включаючи інвестиційні та фінансові ресурси)&lt;/p&gt;
  &lt;h3&gt;4. Важливим є ранній, нетривалий період “надзвичайної політики”, як його називає Бальцерович: перемагають або реформи, або рентоздирництво&lt;/h3&gt;
  &lt;p&gt;Як зауважив колишній прем’єр-міністр Естонії Март Лаар, “Загаятися означає програти”. У Центральній Європі та в країнах Балтії перемогли реформи, у країнах колишнього Радянського Союзу — рентоздирництво. Наслідки бачимо.&lt;/p&gt;
  &lt;p&gt;&lt;/p&gt;
  &lt;figure class=&quot;m_original&quot; data-caption-align=&quot;center&quot;&gt;
    &lt;img src=&quot;https://telegra.ph/file/918e0fdb60b72c9a11ff1.png&quot; width=&quot;250&quot; /&gt;
    &lt;figcaption&gt;Март Лаар, 3-ий прем&amp;#x27;єр-міністр (1992-1994)&lt;br /&gt;Організатор реформ в Естонії&lt;/figcaption&gt;
  &lt;/figure&gt;
  &lt;h3&gt;&lt;/h3&gt;
  &lt;p&gt;&lt;strong&gt;5. Постать лідера має найбільше значення на ранньому етапі переходу, тобто, до того, як інституції почнуть визначати поведінку лідерів&lt;/strong&gt;&lt;/p&gt;
  &lt;p&gt;Економетричний аналіз Даніеля Трізмана визначає трьох лідерів, що мали найбільший вплив на реформи: Єгор Гайдар у Росії, Дімітар Попов у Болгарії та Лешек Бальцерович у Польщі.&lt;/p&gt;
  &lt;h3&gt;6. Державу реформувати важче, ніж підприємства&lt;/h3&gt;
  &lt;p&gt;Держава й далі утримує за собою забагато ролей. Реформувати її — складне і тривале завдання, виконання якого має базуватися на багатьох принципах та довгочасних діях. З підприємствами значно легше, адже їх для цього достатньо приватизувати.&lt;/p&gt;
  &lt;h3&gt;7. Таємна поліція — найгірша частина старої еліти&lt;/h3&gt;
  &lt;p&gt;Оскільки вона непрозора, могутня, кваліфікована, беззаконна, нещадна та має потужну павутину зв’язків. Ідеально вона себе зарекомендувала як організована злочинна мережа, особливо Росія. Тому життєво необхідними є люстрація та руйнування старої еліти; країни, які не очистили чи нелюстрували своєї таємної поліції, постраждали від цього.&lt;/p&gt;
  &lt;h3&gt;8. Демократія життєво необхідна для успішних ринкових реформ&lt;/h3&gt;
  &lt;p&gt;Адже вона дозволяє почати все спочатку, дає прозорість, систему стримувань і противаг, громадянське суспільство та вільні ЗМІ. Успішні реформи потребують ухвал сотень нових законів.&lt;/p&gt;
  &lt;p&gt;Демократія і ринкові економічні реформи йдуть поруч. Емпірично парламентські системи виявилися сприятливішими для проведення економічних реформ та долання корупції у регіоні, ніж президентські.&lt;/p&gt;
  &lt;h3&gt;9. Майже неможливо передбачити, коли випаде шанс для серйозних реформ&lt;/h3&gt;
  &lt;p&gt;Можливості для реформ іноді з’являються дуже раптово й несподівано. Крах комунізму 1989 року став для мешканців Східної Європи несподіванкою. Тому у реформаторів мають бути готові ідеї, програми, конкретні пропозиції та команди, щоб почати діяти щойно відчиниться вікно можливостей. Вони повинні обстоювати перетворення через аналітичні центри (think-tank), традиційні ЗМІ та нові соціальні медіа, щоб підвищити рівень розуміння в суспільстві та заручитися політичною підтримкою. Реформатори у посткомуністичних країнах не спромоглися на ранніх стадіях збагнути, що перетворення – не так техніка, як політична воля. Щойно це усвідомивши, вони почали докладати зусиль для просвіти суспільства та комунікації з ним.&lt;/p&gt;
  &lt;p&gt;Видатні ті реформатори, які збагнули це з самого початку; не випадково саме цей клас виявився політично найуспішнішим перетворювачем.&lt;/p&gt;
  &lt;h3&gt;10. Головним рушієм реформ має стати сама країна, що реформується&lt;/h3&gt;
  &lt;p&gt;Кожна значна реформа розпочиналася із зміни режиму. Ні МВФ, ні ЄС самі по собі не можуть впровадити реформ. Рушієм має бути уряд конкретної країни.&lt;/p&gt;
  &lt;h3&gt;11. Що гірша ситуація, то радикальніші мають бути реформи, але і впроваджувати їх важче&lt;/h3&gt;
  &lt;p&gt;Вірогідніше, що початкові спроби реформ у країнах з суворою кризою можуть зазнати краху, і панівним стане рентоздирництво. У Грузії реформи мали успіх, оскільки очевидне наближення колапсу держави зробило радикальні реформи життєво необхідними.&lt;/p&gt;
  &lt;h3&gt;12. Задній хід структурних реформ спричинив нову хвилю занепокоєння&lt;/h3&gt;
  &lt;p&gt;Росія та Угорщина ілюструють непевність посткомуністичного переходу: обидві країни дали задній хід головним перетворенням, включно з приватизацією та пенсійною реформою. Угорщина та Казахстан націоналізували всі приватні заклади обов’язкового пенсійного заощадження, а Болгарія наклала мораторій на поступове підвищення пенсійного віку. Декілька країн, зокрема, Угорщина та Болгарія, відходять від реформування енергетичного сектору, яке мало б забезпечити вихід на його повне самофінансування.&lt;/p&gt;
  &lt;p&gt;Урок зрозумілий: небагато є надійних та по-справжньому безповоротних досягнень. Як зазначив професор Янош Корнаї, «Будь-що може статися. Маловірогідні події теж трапляються».&lt;/p&gt;

</content></entry></feed>