Національний Інформаційний Портал «Тиск»

About Switchblade 300

2023-07-16T08:00:52.683Z

Interview with Switchblade 300's user was conducted for "Tysk" by Serhii Haraluzhniy. Translation by Illia Morozenko.

— Which services and units work with Switchblade 300's?

Security Service of Ukraine, Special Operations Forces and Main Directorate of Intelligence of the Ministry of Defence of Ukraine.

Switchblade 300 in use by Special Operations Forces. Source

— How long does it take to train an operator and what does this process include?

Operator training takes 2 weeks. This is generally too long for most people: in fact, you can almost half this period. Flying the Switchblade simulator take the most of said period.

— How difficult is it to fly the drone? What is the hit-to-miss ratio? Is it easier to aim than an FPV drone?

It is easy to operate. The drone can do a lot of things on its own, it gains altitude, calculates an approximate trajectory during approach, tries to adjust its direction of movement in the wind, and when it comes to the target, it starts to descend and accelerate — you just need to fine-tune it. If it misses the target, it automatically goes for a second circle, makes an automatic approach, during which you can monitor the target with the side camera. The drone makes a circle, flies back in from the side of the first approach, and tries to hit the target again. It can repeat this a significant number of times as long as the battery lasts.

For the reasons mentioned above, it is much easier to aim it at a target than an FPV drone. It flies in a straight line, is more stable, does not need to be corrected in many planes, and does a lot of things automatically.

The percentage of successful hits is quite high, I would estimate it at 70-80% if the drone has successfully taken off and found the target.

— What is the drone's real destructive capacity? How is the mode of fragmentation selected and what does it depend on?

The hitting capability is slightly greater than that of the 40-mm automatic grenade launcher munition. The target is selected based on its specifics, and you need to understand what it is used for and where it is flying to. Even before the launch, it is clear which mode to choose. It does have several options for detonation, at different distances from the target — that determines the beam of projectiles that hits the target.

— How noisy is the drone? At what distance does the enemy notice it?

The drone sounds a lot like a DJI Mavic. When it hovers above you, you can tell that something is clearly flying. If there was a Mavic at that altitude, you would hear it too. The enemy notices it earlier for the simple reason that when it approaches the target, it changes its mode of operation, dives and switches on the engine to full power, which means it starts to work louder.

Just before. Source

— Did you manage to use the drone at its maximum range? Did you have to exceed these limits?

Yes, the drone was used at its maximum technical capacity, even beyond it — but these were individual cases. Is it possible to generalise and say that the drone operates at longer ranges? I wouldn't say so. These one-off cases were rather extraordinary events. Based on the nature of the drone, it never targets anything outside its combat radius, because it's just stupid and unprofessional.

— Were there any attempts to upgrade drones on the Ukrainian side?

No, there were no attempts to upgrade it. There was an attempt to make it work in a non-conventional way: this concerns charging systems and triggers, which do not always work. Roughly speaking, these are complaints about the launch station, not the drone itself.

— How often do failures and malfunctions occur? What are their causes?

They do from time to time, but it's more of a hardware problem, and mostly happens to the launch station. It's hard to say that the drone has caused any problems in flight and behaved abnormally. Taking into account active means of radioelectronic warfare, drone operates in a stable manner.

— When does it make sense to choose Switchblade 300 rather than any other weaponry?

We don't have many other munitions that can confidently fly into a window of a building 8 km away, and it's important to emphasise that we don't just have the ability to fly into a window, but to be able to fly into a window with a 70-80% chance. There are certain types of targets the location of which is determined by different reconnaissance means. Determining their location is very temporary and situational, and they need to be hit in a single shot. If this target is not hit now, it will move and you will never find it again. The maximum value and effectiveness of Switchblade is manifested in such cases, so they are usually used in this way.

— What are the preferred targets of the Switchblade 300?

As it logically follows from the previous point, these targets are poorly protected, very valuable, and their location is known in advance. Finding targets on Switchblade, even if you know in which area the target should be, is very difficult for a number of reasons, the most important of which is the poor quality of the camera and, say, the nature of this drone: The design of UAV is made with the assumption that you know exactly where it is going to fly. It's not good as a reconnaissance drone, and it's not why it has the ability to barrage.

The remains of a Switchblade 300, which, according to the Russians, was used by the Ukrainian Armed Forces to unsuccessfully attack the mortar battery of the 4th Separate Motor Rifle Brigade of the 2nd Army Corps of the Russian Armed Forces near the village of Spirne in Donetsk Oblast.

— What does a typical Switchblade 300 mission look like? How many drones can be used simultaneously in a single combat mission?

A typical mission of this drone is like any other combat mission. This includes reconnaissance, follow-up reconnaissance, planning based on the drone's specifications, and failure scenarios. As a rule, 2 rounds are fired in one mission. As I said, reconnaissance is very important. It is crucial to understand where the target is located.

— Is the Switchblade 300 used against non-armoured vehicles?

Yes, they do. I know of such cases and it seems to have worked out well. But these vehicles are not supposed to be moving fast, as Switchblade has limited steering capabilities.

— How often is the Switchblade 300 launched from behind enemy lines?

I know about cases of its use from the frontline, the grey zone, but I don't know about cases of its use behind the line of contact. I assume that this will be a difficult task due to certain peculiarities of launching the drone and its orientation in space.

— What was the most significant target that this drone was able to engage? What was the result?

I probably shouldn't go into details, but it concerns the enemy's command staff. As far as I know, it was successful.

— Last year, we saw the destruction of the Grenadier autonomous technical surveillance post in the Russian border area using the Switchblade 300. What other non-infantry targets is it used against?

These targets must be unprotected, static or with a known location, and must be of some value. As a general rule, these are surveillance units, electronic intelligence, electronic warfare stations, various air monitoring systems, and so on. This is some kind of expensive equipment or valuable personnel. This is the optimal use of Switchblade.

3rd Chemical and Biological Reconnaissance Company of the 3rd Regiment of the UAF SOF, together with the command and control of artillery reconnaissance battery of the 110th Separate Mechanised Brigade, attacked a Russian 9A33-1B "Osa" (SA-8 Gecko) SAM of the 1st Army Corps with a Switchblade 300 drone. The video showed the munition functioning normally, while the Russians claim that the net was able to protect the anti-aircraft system. May 2023.

— Has it ever been used to engage another drone?

No, I don't know of any such cases. Again, Switchblade needs to know where the target is. All of its software is designed around this. Operator can try to redirect the drone, but it's difficult. The camera resolution is also quite low. If it is a small aerial target that is constantly moving, it is difficult to find it. In addition, the UAV itself flies slowly and its time in the air is very limited. In short, fighting drones will be of very little probable effectiveness and a high cost to attempt.

— Can you compare Switchblade 300 and FPV drones? What are the non-obvious advantages of the SB300?

The most important thing is that Switchblade is a finished product. It is a complete device that behaves more or less predictably. FPV drones are always a complicated matter with many unknown factors. The non-obvious advantages are a very simple interface that is fully tailored for a person to control the flying object, aim it correctly and hit the target. It's actually more complicated than it sounds, and that's why Switchblade helps with wind correction, trajectory, target search, and if you see that you're not hitting the target, it comes in for a second lap, turns on full throttle, flies up, starts circling the target, comes in again, re-targets, and tries to help you hit it again. It possibly can, say, do everything almost independently. The operator only needs to adjust its course, to correct it a little bit. Again, there are a lot of difficulties with this, because adjusting the route at a certain speed and altitude is one thing, and then adjusting the route at the final stage is quite another, with different camera zooms and so on. There are a lot of problems, but Switchblade does everything it can to help you. Unfortunately, there are no such things with an FPV drone. There's no zoom, no help, no stabilisation, no possibility of a 2nd, 3rd, 4th, 5th chance from the exact same angle. Everything is in your hands. This greatly increases the requirements for the pilot's qualifications and severely limits the choice of tasks, as there are objective factors that make it impossible for a person to hit a target confidently the first time. With Switchblade, this is more likely to happen than not.

— Have the tasks and scope of the Switchblade 300 usage changed with the emergence of cheap FPV drones?

I won't say that the proliferation of FPV drones has affected Switchblade's tasks specifically. Rather, there are much fewer Switchblades, at least from what I can see, and tasks for FPV drones have appeared. That is, the tasks are not disappearing, but the means for them are now in short supply. We had to adapt. On the upside, these are still very specific, precise tasks, and FPV drones are simply seen as an alternative. The scale of use has not changed.

— What could explain the appearance of videos using the rather scarce and expensive Switchblade 300 against enemy infantry in the trenches?

I think this is because different units have different access to Switchblade. Unfortunately, this happens. The distribution is not always fair, in my opinion. Certain units have a surplus of something, while others have to literally claw and scrape for at least a few shots, although in general I rate those units' tasks equally in terms of their value. I also assess that training is also at the same level, but the access to ammunition is completely different. Some people have a surplus of ammunition, so they do bullshit. Of course, hitting ordinary infantrymen in the trenches with Switchblade is wasteful, stupid and unprofessional.

The SSU Special Operations Centre "A" destroys a Russian infantryman in a trench near Bakhmut using a Switchblade 300. January 2023. Full video.

— We've encountered claims, that there were very few videos published with the Switchblade 300 because of the hardware difficulties in recording footage. And yet, why is it that videos from it are actually quite rare?

I think that videos are rare because there are few Switchblades. There was a period when they were used more, then a period when they were used less simply because there were physically fewer of them. Plus, the picture quality itself is quite low and not very impressive. And then there's the fact that the screen recording shows some information and not everyone blurs it. In general, the objectives for Switchblade are quite specialised and not all of them should be disclosed, it is not always worth saying what was used so that the enemy does not use it to their advantage and to our detriment.

— Do you know of any cases of launching the Switchblade 300 from a Jump 20 UAV?

Only rumours. In reality, I have never encountered it, and I have never met people who use it.

Reference: Jump 20 is a tactical-level aircraft-type drone with vertical take-off that can be used to launch the Switchblade 300 UAV. This drone was transferred to the Ukrainian Armed Forces by the United States as part of a military aid package in February 2023. The manufacturer claims the following specifications:

range: 185 km
operating time: 14 hours
payload: 13.6 kg
length: 2.9 m
wingspan: 5.7 m
weight: 97.5 kg

— Have foreign partners drawn any conclusions based on the Ukrainian experience of operating the Switchblade 300?

Yes, they drew conclusions. I'm not sure if it's called the second generation, but they made a number of changes and improvements. I won't say that this has fundamentally changed or expanded the capabilities of Switchblade, but they have brought it up to date. These innovations make our work easier.

— Overall, how would you assess the effectiveness of the Switchblade 300?

Overall, I rate the effectiveness as high. Switchblade is generally enjoyable to use. If you know its capabilities, its strengths and weaknesses, and understand what it can do, it will most likely do it. Do not demand from it something more than what it is designed for (unfortunately, this happens all the time in our army). We have to explain, argue, and inform people that this weapon is specific and is used for specific tasks. If it is used professionally, correctly, based on professional capabilities, it is a great addition to your firepower.

Про Switchblade 300

2023-07-15T09:54:49.058Z

Спеціально для Національного Інформаційного Порталу «Тиск». З користувачем Switchblade 300 розмовляв Сергій Харалужний.

— Які структури та відомства працюють зі Switchblade 300?

СБУ, ГУР і ССО.

Switchblade 300 у використанні ССО ЗСУ. Джерело

— Як і скільки часу здійснюється підготовка оператора?

Підготовка оператора здійснюється протягом 2 тижнів. При цьому, загалом, для більшості людей цього забагато: фактично, можна скоротити цей термін ледь не вдвічі. Основний час займають польоти на симуляторі Switchblade.

— Наскільки важко керувати дроном? Яке співвідношення влучань до промахів? Чи легше його навести на ціль, ніж FPV-дрон?

Керувати нескладно. Дуже багато речей дрон може робити самостійно: він сам набирає висоту, вираховує приблизну траєкторію при підльоті, трохи намагається доуточняти напрям руху за вітром і при заході на ціль сам починає знижуватися, розганятися — потрібно його просто донацілювати. При цьому, якщо він не влучає, то автоматично йде на друге коло, робить автоматичний захід, під час якого можна контролювати ціль боковою камерою. Дрон описує коло, знову залітає з боку першого заходу і знову намагається вразити ціль. Він може повторювати це значну кількість разів, поки на це вистачає заряду батареї.

Навести його на ціль з вищезазначених причин значно легше, ніж FPV-дрон. Він летить прямолінійно, більш стабільно, його не потрібно корегувати в багатьох площинах, багато чого робиться в автоматичному режимі.

Відсоток успішних влучень досить високий, я б оцінив його в 70-80%, якщо дрон благополучно вилетів і виявив ціль.

— Яка насправді вражаюча можливість дрона? Як здійснюється вибір режиму поширення уламків і від чого він залежить?

Вражаюча дія трохи більша за ВОГ. Вибір цілі здійснюється виходячи з її специфіки, при цьому потрібно розуміти, для чого він береться і куди летить. Уже перед запуском зрозуміло, який режим обирати. У нього дійсно є кілька варіантів підриву, на різній дистанції від цілі — це визначає той пучок уламків, які вражають ціль.

— Наскільки дрон гучний? На якій відстані його помічає супротивник?

Дрон звучить десь як DJI Mavic. Коли він зависає над тобою, можна зрозуміти, що явно щось літає. Якби на такій висоті був Mavic, ти б теж його почув. Супротивник помічає його раніше з тієї простої причини, що при заході на ціль він міняє режим роботи, пікірує і вмикає мотор на повну потужність — відповідно, починає працювати гучніше.

За мить до. Джерело

— Чи виходило застосовувати дрон на граничних можливостях по дальності польоту? Чи доводилося перевищувати ці показники?

Так, дрон використовувався на своїх граничних за ТТХ можливостях, навіть виходив за них — але це були одиничні випадки. Чи можна так узагальнювати, сказати, що дрон працює на більших дальностях? Я б не став. Ці одиничні випадки радше були надзвичайними подіями. Виходячи зі специфіки, ніколи не обирається ціль за межами його бойового радіусу, бо це просто тупо й непрофесійно.

— Були якісь спроби кустарної модернізації дронів з українського боку?

Ні, спроб його модернізувати не було. Була спроба змусити його кустарно працювати: це стосується зарядних станцій, спускових гачків, які далеко не завжди спрацьовують. Грубо кажучи, це вже претензії до пускової станції, а не до самого пострілу.

— Наскільки часто стаються збої та відмови? У чому вони полягають?

Час від часу відбуваються, але це радше проблема апаратна і частіше саме зі станцією запуску. Так, щоб дрон доставляв якісь проблеми в польоті і вів себе нештатно — складно сказати. Виходячи з того, що працює РЕБ — у цілому, дрон працює стабільно.

— За яких умов доводиться використовувати саме Switchblade 300, а не якийсь інший засіб вогневого ураження?

Інших засобів вогневого ураження, здатних за 8 км упевнено влетіти у вікно в нас не так багато, і важливо підкреслити: не просто мати можливість влетіти у вікно, а мати можливість влетіти у вікно з шансом у 70-80%. Є певний різновид цілей, місцезнаходження яких визначається різними засобами розвідки. Визначення їхнього місцеперебування дуже тимчасове, ситуативне і вразити їх потрібно з одного разу. Якщо цю ціль зараз не вразити, вона переміститься і більше її не знайдеш. Максимальна цінність й ефективність Switchblade проявляється саме в таких випадках, тому їх намагаються використовувати так.

— По яких цілях працює Switchblade 300?

Як логічно випливає з попереднього, це цілі слабкозахищені, дуже цінні та місцезнаходження яких відоме заздалегідь. Знаходити цілі на Switchblade, навіть знаючи, в якому районі щось має знаходитися — дуже складно з ряду причин, найголовнішою з яких є не дуже якісна камера і, скажімо, специфіка цього дрона: БПЛА заточений на те, що ти точно знаєш, куди він має прилетіти. У якості розвідника він поганий, здатність баражувати йому потрібна не для цього.

Залишки Switchblade 300, за допомогою якого, за словами росіян, ЗСУ невдало намагалися атакувати мінометну батарею 4 омсбр 2 АК ЗС РФ під селищем Спірне, що на Донеччині.

— Як виконується типове завдання з застосуванням Switchblade 300? Скільки дронів у рамках одного бойового завдання може використовуватися одночасно?

Типове завдання — як і будь-яке бойове завдання. Це розвідка, дорозвідка, планування з урахуванням ТТХ дрона, варіанти відмов. У рамках одного завдання береться, як правило, 2 постріли. При цьому, як я казав, дуже важлива розвідка. Дуже важливо розуміти, де знаходиться ціль.

— Чи використовують Switchblade 300 проти автомобільної техніки?

Так, використовують. Я знаю про такі випадки і, начебто, відпрацювали вдало. Але ця автомобільна техніка не має швидко пересуватися, оскільки можливості підрулювати у Switchblade обмежені.

— Наскільки часто Switchblade 300 запускають з ворожого тилу?

Я знаю про випадки його застосування з передових позицій, сірої зони, а за лінією бойового зіткнення випадків його застосування не знаю. Припускаю, що це буде непросте завдання через певні особливості запуску дрону та його орієнтації у просторі.

— Якою була найбільш вагома ціль, по якій вдавалося відпрацювати цим дроном? З яким результатом по ній відпрацювали?

Подробиці висвітлювати, напевно, не варто, але це стосується командного складу супротивника. Наскільки я знаю, вдало.

— Минулоріч ми побачили знищення автономного посту технічного спостереження «Гренадер» у російському прикордонні за допомогою Switchblade 300. По яких цілях не з числа живої сили супротивника працюють Switchblade 300?

Ці цілі мають бути незахищеними, статичними або з заздалегідь відомим місцезнаходженням, а також представляти ту чи іншу цінність. Як правило, це станції спостереження, радіоелектронної розвідки, радіоелектронної боротьби, різноманітні установки моніторингу повітряної обстановки і так далі. Це так чи інакше якесь дороге обладнання або цінний особовий склад. Саме це буде оптимальним використанням Switchblade.

3 рота хімічної та біологічної розвідки 3 полку ССО ЗСУ разом з батарею управління та артилерійської розвідки 110 окремої механізованої бригади атакувала дроном Switchblade 300 російський ЗРК 9А33-1Б "Оса" 1 армійського корпусу. На відео було видно штатне спрацювання боєприпасу, у той час як росіянами заявляється, що сітка змогла вберегти зенітний комплекс. Травень 2023.

— Чи використовували його хоч раз для враження чужого безпілотника?

Ні, я про такі випадки не знаю. Знову-таки, Switchblade потрібно знати, де знаходиться ціль. Під це заточене все його програмне забезпечення. Оператор може намагатись перенаправити дрон, але це зробити важко.

Також досить низька роздільна здатність камери. Якщо це малорозмірна повітряна ціль, яка весь час переміщується, її складно знайти. Окрім того, сам БПЛА летить нешвидко і час його перебування в повітрі дуже обмежений.

Коротше кажучи, боротьба з безпілотниками буде з дуже малою ймовірною ефективністю і високою ціною, щоб намагатися це робити.

— Можете порівняти Switchblade 300 і FPV-дрони? Які в SB300 є неочевидні переваги?

Найголовніше те, що Switchblade — готовий продукт. Це довершений виріб, який веде себе більш-менш прогнозовано. FPV-дрони це завжди історія з багатьма невідомими факторами. Неочевидні плюси це дуже простий інтерфейс, який повністю заточений для того, щоб людина керувала летючим об'єктом, правильно його наводила і влучала в ціль. Це, насправді, складніше, ніж здається, і тому Switchblade допомагає і з корегуванням за вітром, і з траєкторією, і з пошуком цілі, і, у випадку, якщо бачиш, що не влучаєш — за літаковою аналогією, заходить на друге коло, вмикає повний дросель, летить вгору, починає кружляти над ціллю, знову заходить, перенацілюється і знову намагається допомогти тобі влучити. У принципі, він може, скажімо, практично самостійно все робити. Оператору залишається лише трохи корегувати його курс, трохи уточнювати. Знову-таки, є маса складнощів з цим, оскільки доуточняти курс на певній швидкості й висоті це одне, а потім доуточняти курс на фінальному етапі — зовсім інше, різний зум камери й так далі. Проблем, у принципі, багато, але Switchblade робить все для того, щоби тобі допомогти. З FPV-дроном, на жаль, таких речей немає. Там немає зуму, допомоги, стабілізації, можливості точно з того ж ракурсу на 2-3-4-5 шанс. Усе на руках. Це сильно підвищує вимоги до кваліфікації пілота й сильно обмежує у виборі завдань, оскільки є об'єктивні фактори, за якими там людина просто не здатна влучити з першого разу впевнено. Зі Switchblade це радше станеться, аніж ні.

— Чи змінилися завдання та масштаби застосування Switchblade 300 з появою дешевих FPV-дронів?

Я не скажу, що конкретно поширення FPV-дронів вплинуло на завдання Switchblade. Радше просто Switchblade стало значно менше, принаймні з того, що я бачу, і вимушено стали з'являтися завдання для FPV-дронів. Тобто завдання нікуди не зникають, а засоби для них тепер у дефіциті. Довелося адаптуватися. Це радше з цим пов'язано. Ну і плюс, усе ж це дуже точкові завдання, специфічні і FPV-дрони просто розглядаються як альтернатива. Масштаби використання не змінилися.

— Чим пояснюється поява відео з використанням досить дефіцитних і дорогих Switchblade 300 по рядовій піхоті супротивника в окопах?

Я думаю, що це пов'язано з тим, що різні підрозділи мають різний доступ до Switchblade. Таке, на жаль, відбувається. Розподіл не завжди, на мій погляд, справедливий. Певні підрозділи мають у чомусь надлишок, а іншим доводиться буквально видирати зубами й кігтями хоча б одиничні постріли, хоча загалом завдання за своєю цінністю я оцінюю однаково. Навченість теж оцінюю на однаковому рівні, але при цьому зовсім різний доступ до боєприпасів. У декого цих боєприпасів надлишок, тому вони займаються фігнею. Звісно ж, вражати Switchblade'ом рядових піхотинців в окопах це марнотратство, дурість і непрофесіоналізм.

Центр спеціальних операцій "А" СБУ знищує російського піхотинця в окопі під Бахмутом за допомогою Switchblade 300. Січень 2023. Повне відео.

— Я зустрічав таку думку, нібито зі Switchblade 300 публікують мало відео через апаратні складнощі з записом кадрів з нього. І все ж, чому насправді відео з ним з'являються досить рідко?

Гадаю, що відео з'являються рідко тому що Switchblade небагато. Був період, коли вони використовувалися більше, потім період, коли використовувалися менше просто тому, що їх фізично було менше. Плюс сама якість картинки досить низька і не сказати, що дуже ефектна. Ну і ще, можливо, грає свою роль фактор, що на запису екрану та чи інша інформація відображається і не всі беруться за її блюр.

У цілому завдання під Switchblade досить вузькоспеціалізовані і не всі варто озвучувати, не завжди варто казати, що використовувалося, щоби супротивник не використав це з користю для себе і зі шкодою для нас.

— Чи відомо вам про випадки запуску Switchblade 300 з БПЛА Jump 20?

Тільки чутки. У реальності жодного разу не стикався і з людьми, що його використовують, також не перетинався.

Довідка: Jump 20 є безпілотником тактичного рівня літакового типу з вертикальним злетом, з якого можна запускати БПЛА-камікадзе Switchblade 300. Цей дрон США передавали ЗСУ в пакеті військової допомоги за лютий 2023. Виробником заявляються наступні ТТХ:

дальність: 185 км
час роботи: 14 годин
корисне навантаження: 13.6 кг
довжина: 2.9 м
розмах крила: 5.7 м
маса: 97.5 кг

— Чи зробили іноземні партнери якісь висновки, ґрунтуючись на українському досвіді експлуатації Switchblade 300?

Так, вони зробили висновки. Не впевнений, чи це називається другою генерацією, але внесли цілий ряд змін і доопрацювань. Я не буду казати, що це принципово змінило або розширило можливості Switchblade, але вони підтягнули його до нинішніх реалій. Роботу ці нововведення полегшують.

— Загалом, як ви оціните ефективність Switchblade 300?

У цілому, я оцінюю ефективність як високу. Користуватися Switchblade в цілому приємно. Якщо знаєш його можливості, його сильні й слабкі сторони, розумієш, що він може, то він з високою ймовірністю це зробить. Не вимагати від нього чогось більшого, аніж того, на що він розрахований (на жаль, у нас в армії це зустрічається постійно). Доводиться пояснювати, сваритися, доносити людям, що це зброя специфічна і використовується для специфічних завдань. Якщо вона використовується професійно, правильно, виходячи з професійних можливостей, то це прекрасне доповнення до спектру засобів вогневого враження супротивника.

Як війна розділила мафію

2023-04-30T22:08:23.176Z

Вона змінила життя криміналу не лише Росії та України, а й усього світу.

Спеціально для Національного Інформаційного Порталу «Тиск». Матеріал The Economist переклав Ілля Морозенко.

Олександр Отдєльнов володіє незвичайним туристичним об'єктом — музеєм контрабанди. Контрабанда текла через його рідну Одесу з 18 століття. До закриття через COVID-19, у музеї було представлено все: від перлин і пістолетів, які таємно ввозили в імперську Росію, до більш сучасних трофеїв. Потім, у лютому 2022, почалась війна. «Порт перестав працювати, і все зупинилося», — розповідає пан Отдєльнов. Війна вплинула далеко не лише на туристичні потоки. Одеса була ключовим вузлом у великій злочинній мережі, зосередженій в Україні та Росії, яка простягалася від Афганістану до Анд. Вона була частиною «найсильнішої кримінальної екосистеми в Європі», вважає аналітичний центр «Глобальна ініціатива проти транснаціональної організованої злочинності» (GITOC).

Вторгнення Росії вразило цей злочинний світ з руйнівною силою землетрусу (див. карту 1). Переважна більшість закоренілих українських мафіозі перестали співпрацювати зі своїми російськими колегами. «Ми злочинці, ми проти будь-якої держави, але ми вирішили, що ми за Україну» , — каже один з них. Прибуткові маршрути контрабанди героїну змінюються, що впливає на ціни і прибутки злочинних синдикатів за тисячі кілометрів. Якщо цей процес буде довготривалим, він може змінити обличчя світової злочинності. Це також змінить Україну.

Країна бореться з корупцією відтоді, як вийшла зі складу Радянського Союзу в 1991 році. Майдан 2013-14 років скинув корумпованого президента та частину олігархії, що стояла за ним. У 2019 році Володимир Зеленський був обраний президентом на ґрунті обіцянок здійснення антикорупційної політики і провів реформи, які викорінюють мафіозні схеми. Але в кращому випадку це була напівзавершена зачистка. До вторгнення GITOC ставив Україну на 34-е місце серед 193 країн за індексом злочинності і на третє місце в Європі. Україна також посідала надзвичайно погані позиції за рівнем поширення корупції.

До 2022 року злочинний світ на підконтрольній уряду частині України перебував у стані жорсткого протистояння за владу між різними групами. Тим не менш, він мав три грані, які пов'язували Україну зі світовими кримінальними ринками. По-перше, контрабандна «супермагістраль», що з'єднує Росію та Україну і проходить через частини східної України, які були окуповані Росією в 2014 році. По-друге, глобальні центри контрабанди в Одесі та інших чорноморських портах. І, нарешті, українські заводи з виробництва нелегальних товарів, які призначаються на експорт.

Ця інфраструктура підтримувала різні бізнес-моделі для різних продуктів. Україна була зростаючим «побічним» транзитним маршрутом для героїну з Афганістану, що доповнював маршрути через Балкани та Кавказ (див. карту 2). До війни Україна посідала четверте місце в Європі за обсягами конфіскації героїну. Кокаїн з Латинської Америки надходив через Чорне море. В іншому напрямку мафіозі експортували зброю до Азії та Африки, зокрема з порту Миколаєва. У 2020 році Україна обігнала Китай і стала найбільшим у Європі джерелом нелегального тютюну. Зростало місцеве виробництво амфетамінів: того року було ліквідовано 67 нелегальних лабораторій, що є найвищим показником з-поміж усіх країн.

Війна змінила все, створивши «середовище неприйнятного ризику для міжнародної нелегальної торгівлі», — йдеться в новому звіті американського уряду. Чорноморські порти були закриті або значно обмежені для перевезень. Кордон між підконтрольною урядові Україною та окупованими Росією територіями тепер являє собою укріплену серію полів смерті, що розриває супермагістраль. Призов до армії в Україні позбавив злочинний світ робочої сили, а воєнний стан зупинив широкий спектр злочинної діяльності. Комендантська година ускладнює пересування вночі.

Українські бандити також уникають своїх російських колег. «Одна справа, коли тебе називають злочинцем, і зовсім інша - коли тебе вважають зрадником», — каже Марк Галеотті, автор книги «Вори: Російська супермафія» («The Vory. Russia's Super Mafia»). Лояльність до України — це не лише патріотизм, але й контроль над ризиками. «Якби нас приєднали до Росії, багатьох нині ув'язнених хлопців могли б перевести в більш віддалені тюрми, — пояснює бандит. «Російські охоронці безжальні. Нікому з нас це не потрібно. Тому ми будемо робити брудну роботу для України».

Наслідки цього відчуваються в усьому світі, оскільки контрабандні мережі переналаштовуються в обхід України. Турецькі митники стверджують, що через кордон з Іраном переправляється все більше героїну та метамфетаміну. Литовські прикордонники зафіксували чотирикратне зростання обсягів нелегальних тютюнових виробів у першому кварталі 2022 року порівняно з аналогічним періодом минулого року. Естонські чиновники, які співпрацюють з Європолом, поліцейським відомством ЄС, минулого року затримали в порту Мууга 3,5 тонни латиноамериканського кокаїну вартістю приблизно півмільярда євро. Блокування українських чорноморських портів і посилення контролю в Західній Європі також може пояснити великі вилучення наркотиків правоохоронцями, які нещодавно відбулися в Росії. 10 квітня влада вилучила майже 700 кілограмів кокаїну в Москві. Російські ділки поблизу кордону з Білоруссю, колись маргінальні, тепер наживаються на контрабанді предметів розкоші в Росію, особливо модних дизайнерських сумочок.

Війна також означає нові короткострокові можливості для бандитів в Україні. Одна з них — контрабанда людей. За оцінками ООН, близько 5 мільйонів українських біженців перебувають під «тимчасовим захистом» у Європі, а статистичне моделювання історичних тенденцій дозволяє припустити, що близько 100 тисяч можуть стати жертвами торгівлі людьми. Існує також ринок контрабандного вивезення призовників з України. Іноді для цього людину просто переводять через кордон поза пунктом пропуску. Щонайменше 8000 призовників були спіймані при спробі покинути країну, переважно до Молдови або Польщі. Повідосляють, що контрабандисти беруть від 5 000 євро (5 500 доларів) до 10 000 євро за переправлення людини. Проте, поки що масштаби торгівлі людьми не такі великі, як могли б бути. «Таке трапляється, — каже високопоставлений чиновник Європолу, — але набагато менше, ніж ми очікували».

Довгостроковий вплив війни на злочинність у Росії, ймовірно, буде руйнівним. За словами пана Галеотті, держава додатково посилила зв'язки з організованою злочинністю, які були встановлені раніше, але використовувалися лише зрідка. Від російських мафіозі, що діють за межами країни, вимагають вносити частку прибутку на так звані «чорні рахунки», до яких мають доступ російські шпигуни, щоб покривати свої оперативні витрати. Злочинці були завербовані, щоб діяти як агенти розвідки Кремля, зокрема, щоб допомогти отримати вкрай необхідні напівпровідники, які перебувають під ембарго, для воєнних потреб. Захоплення Кремлем або його поплічниками західних фірм у Росії сприятиме новій ері кумівства, а вимога маскувати транскордонні транзакції або обходити західну фінансову систему ще більше знизить прозорість і підзвітність.

Для України довгострокова картина є менш зрозумілою. Заморожений конфлікт, безумовно, може створити великі ризики. До вторгнення в Україні було десь від 7 до 9 мільйонів одиниць легальної вогнепальної зброї. Можливо, стільки ж було і нелегальної. Зараз країна ще більше насичена зброєю. Історія свідчить, що війни підживлюють торгівлю зброєю: зброя з Югославії використовується у злочинах по всій Європі. Генеральний секретар Інтерполу Юрген Шток попередив, що може статися сплеск торгівлі стрілецькою зброєю. Проте поки що все добре. «Ми не спостерігаємо систематичної чи організованої торгівлі зброєю», — пояснює представник організації.

Внутрішнє виробництво наркотиків може знову зрости. Американський уряд нещодавно повідомив про зростання в Україні більш розгалуженої мережі невеликих нарколабораторій, які використовують Інтернет для продажу та поштову систему для доставки. Найбільший ризик пов'язаний з процесом повоєнного відновлення країни. Минулого місяця Світовий банк оцінив вартість відновлення України в $411 млрд, з яких $92 млрд — на транспорт і $69 млрд — на житлове будівництво. Такі масштабні проекти можуть легко стати здобиччю мафіозних структур, які маніпулюють системами державних закупівель і тендерів, щоб отримати доступ до землі, субсидій і ліцензій.

Тим не менш, є можливість зробити зниження рівня організованої злочинності в Україні постійним. Основні зусилля мають бути докладені зсередини країни. Один з законопроектів за грудень має на меті реформувати містобудування: у відповідних урядових документах йдеться про те, що будівельна галузь схильна до «зловживання владою», «загальної корупції» та «уникнення покарання». У січні пан Зеленський звільнив чотирьох заступників міністрів і п'ятьох губернаторів областей за хабарництво, повідомляє Reuters. «Будь-які внутрішні проблеми, які заважають державі, вичищаються», — заявив він.

Також тут може допомогти зовнішній тиск: кошти на реконструкцію, швидше за все, надходитимуть переважно від іноземців і за певними умовами. До майбутнього членства України в ЄС ще багато років, але процес наближення до норм ЄС є важелем у боротьбі з організованою злочинністю. Країна отримала статус кандидата на вступ до ЄС ще в червні.

Серед тих, хто вивчає організовану злочинність у всьому світі, існує твердження, що війна та соціальні негаразди створюють нові можливості для злочинців та їхніх «білих комірців» (корумпованих чиновників та інших злочинних елементів усередині державних і бізнес-структур — прим. ред.). Проте в українському досвіді є незвичайні елементи, які можуть призвести до іншого результату. Війна перерізала фізичні та соціальні канали, які десятиліттями пов'язували країну з російськими злочинними мережами, можливо, на довгі роки. Вона надала українській державі додаткову суспільну легітимність у боротьбі з олігархією і може збільшити участь Заходу в економіці та посилити контроль над нею. Ніхто в здоровому глузді не думає, що контрабанду в Одесі буде відправлено на звалище історії. Але є шанс, що Україна нарешті перестане бути рaєм для криміналітету.

Інформація зі злитої доповіді американської воєнної розвідки за 28.02.23.

2023-04-09T22:07:52.835Z

Спеціально для Національного Інформаційного Порталу «Тиск». Перекладом займалися Сергій Харалужний та Ілля Морозенко.

1

Коротке зведення новин за 24 години до моменту формування звіту.

2

Новини про загибель одного з ватажків ІД у Сирії та китайський флот.

3

Новина про перемовини росіян з ОАЕ про будівництво регіонального центру обслуговування та ремонту російських ЗРК «Панцирь-С1», ПТРК 9К135 «Корнет», ПЗРК 9К338 «Игла-С» та БМП-3.

4

Викладення британського бачення протидії Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні.

5

Зведення з російсько-української війни за 28 лютого:

Станом на 28 лютого, ЗС РФ і ПВК «Вагнер» продовжували зосереджуватися на взятті Бахмута, тим часом як ЗСУ додатково закріпилися під Херсоном та поповнили сили оборонців у районі Бахмута з метою захистити вцілілі лінії комунікацій від потенційного просування росіян. Російські сили продовжують наземні операції в Донецькій області та готують оборонні лінії в Херсонській та Запорізькій областях; Центральне та Західне угруповання військ перебували поруч з Бахмутом і Кремінною, тим часом як Південне та Східне угруповання — у Херсонській та Запорізькій областях.

На землі

27 лютого: ЗСУ повідомили, що ПВК «Вагнер» зайняли два взводні опорні пункти та 17 вогневих позицій поблизу Бахмута.
27 лютого: ЗСУ завдали 5 авіаударів та відбили дві вогневі позиції поблизу Авдіївки.

На морі

27 лютого: підводний човен проекту 877 Чорноморського флоту РФ прибув до Севастополя.

У повітрі

Українці збили 11 з 14 БПЛА Shahed-136, які прямували на Київ та Запорізьку область.

У космосі/кіберпросторі/сфері радіоелектронної боротьби

27 лютого: пов'язані з російським урядом хактивісти опублікували онлайн-інструкції з приводу перешкоджання коректній роботі веб-сайту ЦРУ.

Політика/різне

27 лютого: кремлівський речник Дмитро Пєсков заявив, що останні пакети санкцій США проти РФ були спрямовані на підрив промислового та фінансового потенціалу РФ та ізоляції Росії від зовнішньоекономічної діяльності.
27 лютого: Зеленський оголосив, що він планує зустрітися з Сі Цзіньпіном у невизначений день.

Українські сили

34 маневренних з'єднання:

3 танкові бригади
13 механізованих бригад
7 піхотних бригад
2 гірсько-штурмові бригади
7 мотопіхотних бригад
2 бригади морської піхоти

13 вогневих з'єднань:

7 артилерійських бригад з САУ
1 зенітно-ракетна бригада
1 ракетна бригада
3 реактивних артилерійських полки
1 дивізіон самохідної артилерії

27 бригад територіальної оборони.

Російські сили

Боєздатні батальйони:

94 батальйони регулярних маневрених з'єднань
27 резервних батальйонів
241 допоміжний батальйон

Східне угруповання:

16 батальйонів регулярних маневрених з'єднань
9 резервних батальйонів
10 допоміжних батальйонів

Центральне угруповання:

14 батальйонів регулярних маневрених з'єднань
7 резервних батальйонів
10 допоміжних батальйонів

Західне угруповання:

17 батальйонів регулярних маневрених з'єднань
8 резервних батальйонів
47 допоміжних батальйонів

Південне угруповання:

46 батальйонів регулярних маневрених з'єднань
5 резервних батальйонів
17 допоміжних батальйонів

Підрахунок російських батальйонів

Потенційна максимальна кількість: 543 батальйони (** максимальна російська вогнева міць включає в себе можливості батальйонів зразка довоєнного періоду разом зі всіма додатковими силами, які були задіяні росіянами в ході війни в Україні)

Залучено до конфлікту в Україні: 526 з 543 батальйонів (97%), з них:

217 батальйонів регулярних маневрених з'єднань
41 резервний батальйон
268 допоміжних батальйонів

Безпосередньо перебуває в Україні: 473 з 526 залучених до війни батальйонів (90%), з них:

363 боєздатні (83 батальйонів регулярних маневрених з'єднань; 29 резервних батальйонів; 241 допоміжний батальйон)
110 задіяних, але вже небоєздатних (72 батальйони регулярних маневрених з'єднань; 11 резервних батальйонів; 27 допоміжних батальйонів)

Всього в Україні (боєздатних і небоєздатних) 473 батальйони, з них:

165 батальйонів регулярних маневрених з'єднань
40 резервних батальйонів
268 допоміжних батальйонів

Загальна оцінка втрат

Росія:

35500-43000 загиблих
72 винищувачі та бомбардувальники; 82 вертольоти
6002 наземних транспортних засоби. (броньована та автомобільна техніка — прим. ред.)

Україна:

15500-17500 загиблих
60 винищувачів та бомбардувальників; 32 вертольоти
11 ЗРК стратегічного рівня (вочевидь, мова йдеться про ЗРС С-300ПС/ПТ — прим. ред.)
34 ЗРК тактичного рівня (від ЗРК «Стрела-10» до ЗРК «Бук-М1» — прим. ред.)

6

Способи надання Ізраїлем летальної військової допомоги Україні

Ізраїль наразі зобов'язався надати Україні лише нелетальну допомогу у вигляді розвідувальних даних, систем для протидії БПЛА та системи раннього попередження про ракетну загрозу для цивільного населення з тієї причини, що він прагне зберегти свою свободу дій у Сирії, балансуючи у відносинах з США та Росією. Прем'єр-міністр Нетаньяху зазначив, що Ізраїль розглядає можливість надання Україні додаткових оборонних систем і підтримки в ООН. Єрусалим, ймовірно, розгляне можливість надання летальної допомоги в разі посилення тиску з боку США або погіршення відносин з Росією внаслідок дій Москви в Ірані або Сирії, які суперечать ізраїльським інтересам.

Сценарії, які можуть призвести Єрусалим до передачі Україні детальної військової допомоги (від найбільш до найменш правдоподібного)

Єрусалим приймає турецьку модель допомоги Україні
Сценарій: Ізраїль приймає турецьку модель допомоги України під тиском США — продає українцям оборонні системи або передає їх за посередництва третіх країн; при цьому Ізраїль публічно виступає за якнайшвидше настання миру в Україні та висловлює готовність виступити майданчиком для переговорів.
Підґрунтя: Анкара успішно підтримує теплі взаємовідносини з Москвою, підтримуючи поставки зброї Києву. Єрусалим може припустити, що йому вдасться балансувати аналогічним чином.

Росія розширює стратегічну допомогу Ірану
Сценарій: Росія передає стратегічні системи на кшталт винищувачів Су-35 або ЗРС С-400 «Триумф» або розширює сприяння іранській ракетній, ядерній або космічній програмам, вимушуючи Ізраїль до початку надання летальної військової допомоги.
Підґрунтя: ЦАХАЛ стурбований тим, що Росія може надати передові військові системи або технології, на кшталт сталевих сплавів або інших матеріалів, що використовуються в ракетних і космічних програмах, в обмін на іранську зброю.

Ізраїль розширює зв'язки з США задля контріранських операцій
Сценарій: Росія продовжує пропускати іранські передові конвенційні озброєння через Сирію, що спонукає Ізраїль звернутися до США з проханням про розширення підтримки ізраїльської контріранської діяльності в обмін на летальну допомогу для України.

Підґрунтя: Ізраїльське військове керівництво виступає за підняття ставок для протидії Ірану, у тому числі пропонуючи двосторонні ізраїльсько-американські операції. Ізраїль регулярно просить про польоти літаків-носіїв озброєння класу повітря-земля для підтримки ударів у Сирії.

Розширення присутності та використання засобів ППО противника в Сирії
Сценарій: Росія зазнає втрат від ізраїльських авіаударів у Сирії та починає безпосередньо збивати ізраїльські літаки зенітними ракетними комплексами. Іран передає покращені ЗРК на кшталт локально модернізованих С-75 «Двина» та С-125 «Нева», вимушуючи Ізраїль надати летальну допомогу.
Підґрунтя: Ізраїль регулярно завдає удари по сирійській та іранській ППО на території Сирії. У 2022 році Росія здійснила пуск з ЗРС С-400 «Триумф» по ізраїльському літаку, який покидав повітряний простір Сирії — ймовірно, з метою попередження.

Вибране озброєння ізраїльського виробництва, яке могло б бути передане Україні

ЗРК Barak-8/MX

використовується ізраїльськими ВМС, наземна версія є лише в експортній версії
є варіанти з великою (70 км) та збільшеною (150 км) дальністю
використовується Азербайджаном, Індією та ОАЕ, також цей ЗРК замовили Марокко (має отримати в середині 2023) і Колумбія (має отримати у 2026)

ЗРК SPYDER

ізраїльський аналог NASAMS, випускається лише на експорт
стріляє ізраїльськими ЗКР PYTHON і DERBY; варіанти малої (20 км) та середньої дальності (50 км)
використовується Грузією, Індією, Філіппінами, Сингапуром, В'єтнамом, ОАЕ; був замовлений Чехією, поставки очікуються у 2025 році

ПТРК SPIKE

ізраїльський аналог Javelin
існує 4 варіанти з різною дальністю (2-10 км) та за полем зору оператора (35 км)
використовується 27 країнами: Фінляндією, Німеччиною, Італією, Польщею, Іспанією; Сполучене Королівство здатне виготовляти, але не експортувати цей ПТРК

7 Оцінка бойової стійкості та виснаження

Ми маємо низьку довіру до російської та української інформації про втрати через прогалини в інформації, дій у сфері OPSEC та IO (операційної безпеки та інформаційних операцій — прим. ред.), а також потенційної упередженості в обміні інформацією з боку України. Дані про втрати, які коливаються від джерела до джерела, надаються офіційними особами РФ, ПВК «Вагнер» та України. У наведених нижче оцінках стійкості та виснаження підрозділів високий рівень означатиме, що сили здатні успішно реалізовувати операції в усіх сферах; помірний — що є труднощі з виконанням завдань у певній одній сфері; низький — що сили не здатні підтримувати операції у різних сферах.

Росія

Оцінка бойової стійкості: ПОМІРНИЙ рівень.
Росія продовжує відставати від заявлених цілей щодо поповнення техніки та особового складу, необхідних для здійснення операцій в Україні. Також ЗС РФ почали використовувати старіші, менш точні артилерійські системи щоби послабити дефіцит сучасних артилерійських засобів.

Втрати
Оцінка втрат:

35500-43000 загиблих
154000-180000 поранених
всього — втрати ЗС РФ, орієнтовно, становлять 189500-223000 бійців загиблими і пораненими

Останні публічні дані Міноборони РФ про власні втрати вказують на те, що в російських ЗС:

5939 загиблих
3825 поранених

Наземні сили (63%)
Танки:

всього 3028
задіяно 419
знищено 2048
у гарнізоні [на території РФ] 561

Системи ППО (97%)
Дивізіони стратегічних ЗРС (С-300/С-400 — прим. ред.):

всього 75
задіяно 15
знищено 0
у гарнізоні [на території РФ] 60

Тактичні ЗРК:

всього 3307
задіяно 158
знищено 97
у гарнізоні [на території РФ] 3052

Повітряні сили (92%)
Винищувачі та винищувачі-бомбардувальники:

всього 696
задіяно 485
знищено 72
у гарнізоні [на території РФ] 139

Вертольоти:

всього 1125
задіяно 572
знищено 81
у гарнізоні [на території РФ] 472

Усього росіянами задіяно в Україні 67% одиниць авіаційних засобів (1210 з 1821) та 37% морських (44 зі 119).

Україна

Оцінка бойової стійкості: ПОМІРНИЙ рівень.
Україна продовжує оборонні операції та операції з підтримки з наявними засобами вже більше 6 місяців, попри втрати у сфері авіації та протиповітряної оборони. Україна також продемонструвала успішну інтеграцію та імплементацію наданих західних збройних систем.

Втрати

Оцінка втрат:

15500-17500 загиблих
109000-113500 поранених
всього — втрати ЗСУ, орієнтовно, становлять 124500-131000 бійців загиблими і пораненими

Останні публічні дані Міноборони України про власні втрати вказують на те, що в українських ЗС:

10000-13000 загиблих
10000 поранених

Наземні сили (83%)
Танки:

всього 1765
задіяно (доставлено) 802 (433)
знищено 468
на зберіганні 495

Системи ППО (73%)
Стратегічні ЗРС (С-300ПС/ПТ — прим. ред.):

всього 38
задіяно (доставлено) 27 (1)
знищено 11

Тактичні ЗРК:

всього 128
задіяно (доставлено) 94 (3)
знищено 34.

Повітряні сили (68%)
Винищувачі та винищувачі-бомбардувальники:

всього 145
задіяно 85
знищено 60

Вертольоти:

всього 139
задіяно (доставлено) 107 (24)
знищено 32

Розвідка переглядає свою методологію бойової стійкості, щоб включити в неї звітність про техніку в російських гарнізонах і стратегічних резервах, техніку, пов'язану з російськими і українськими резервними силами, а також нові розрахунки, що включають захоплену і покинуту техніку. Цю нову методологію буде представлено в таблоїді "Бойова стійкість".

8 Щоденна доповідь про російсько-українську війну від об'єднаного штабу J3/J4/J5(*).

*J3 — оперативне управління. J4— управління логістики. J5 — управління планування. Детальніше про J-структури НАТО.
На цьому слайді багато зайвої інформації, тому ми виділимо лише те, що стосується України — прим. ред.

Присутність військовослужбовців ССО Сполучених Штатів Америки і країн НАТО в Україні:

США — 14
Велика Британія — 50
Франція — 15
Латвія — 17
Нідерланди — 1
Всього — 97

Загальна кількість американського персоналу в Україні становить 100 людей:

Державний департамент — 71
Міністерство оборони — 29 (включає в себе Офіс військового аташе при посольстві США (DAO); Офіс оборонної кооперації (ODC); Сили спеціальних операцій США (USSOF) і Групу посилення Морської піхоти США [для охорони посольства США — прим. ред.] (MSAU).

Навчальні плани для ЗСУ

США: навчання українських зенітників на ЗРК Patriot (з 16 січня по 27 березня)
Німеччина: навчання дивізіону польової артилерії (6 лютого — 7 березня)
Німеччина: навчання української механізованої батальйонної тактичної групи (далі — БТГр, — прим. ред.) (6 лютого — 12 березня)
Німеччина: навчання української БТГр на БТР Stryker (20 лютого — 19 березня)
Німеччина: навчання штабу бригади (20 лютого — 1 березня)
Німеччина: навчання української БТГр на БТР Stryker (24 лютого — 25 березня)
Німеччина: навчання української БТГр на БТР Stryker (27 лютого — 29 березня)
Німеччина: навчання штабу бригади (27 лютого — 28 березня).

Логістика (J4)

GMLRS:

за 24 години — 17
всього — 9584
в наявності (on hand — на руках, в наявності, — прим. ред.) — 278
PDA due in (Presidental Drawdown Authority — з резервних складів Міноборони США, — прим. ред.) — 0
середні витрати на 7 днів — 13 снарядів
дні поставки запасів (у логістиці це середня кількість днів, протягом яких компанія зберігає запаси перед відправкою — прим. ред.) — 22
ZERO (7 DAY) (ймовірно, що це — розрахунковий момент вичерпання наявних запасів в Україні — прим. ред.) — 21 березня

Снаряди 155-мм:

за 24 години — 779
всього — 951752
в наявності (on hand — на руках, в наявності, — прим. ред.) — 10892
PDA + USAI Due in (зобов'язання в рамках програм PDA та USAI — прим. ред) — 30000
середні витрати на 7 днів — 3474 снарядів
дні поставки запасів — 4
ZERO (7 DAY) — 3 березня.

Поставки
155-мм снаряди:

у дорозі — 1840
у наступні 24 години: 1840.

GMLRS, JDAM-ER, PATRIOT:

немає

Інше:

у дорозі — 18 MaxxPro, 12 HMMWV
у наступні 24 години — 1 вантажний літак з баражуючими боєприпасами Phoenix Ghost, посадка на базі Рамштайн.

9 Чому JDAM-ER збоять? Оцінка завданої шкоди від нещодавнього удару?

JDAM-ER не «збоять». Однак, є два фактори, які можуть бути пов'язані з нерозривами і/або промахами.
1) Підривачі не взводяться при запуску.
15 лютого стався такий випадок (1 вибух високого порядку і, за оцінками, два нерозриви). На фотографії вище показано рішення цієї проблеми.
а) Повітряні сили України вирішили питання правильного взведення підривачів JDAM-ER, певним чином прив'язавши запал до MAU-12 (складні технічні терміни для американських техніків, перекладати не став — прим. ред.)
2) Прийом GPS-сигналу. В Ініціативі сприяння безпеці України (далі — SAG-U, — прим. ред.) та оперативній групі «Грейвольф» підозрюють, що російські системи постановки перешкод для GPS-сигналу заважали використовувати JDAM-ER, спричиняючи промахи (що також іноді відбувається з GMLRS). Однак, директор Об'єднаного навігаційного бойового центру (JNWC), ґрунтуючись на власному аналізі заявив, що глушіння GPS не мало б перешкоджати ударам JDAM-ER, проте інші фактори могли б завадити JDAM-ER приймати сигнал GPS. EC JEMSO (ймовірно, Європейське командування Спільних операцій з електромагнітним спектром — прим. ред.) працює з Командуванням Повітряних сил США у Європі (USAFE), щоб запевнитися в тому, що Україна дотримується правильної тактики, техніки і процедур (TTP) для гарантії того, що JDAM-ER ще перебуваючи на пілоні має хороший сигнал GPS і не намагається піймати з'єднання з супутниками вже в польоті.
а) ПС України скинули 9 JDAM-ER на 3 цілі (одну з них довелося атакувати вдруге внаслідок промаху). Кожна ціль потребувала 2-3 JDAM-ER щоб досягти бажаного ефекту, згідно з 603 центром повітряних операцій/A32T weaponeering (не зміг знайти інформації з цього приводу — припускаю, що це якийсь структурний підрозділ ВПС США, який відповідає за авіаційне озброєння — прим. ред.);
b) GWT і SAG-U позитивно оцінюють ефект бомб на всі 3 цілі в рамках удару 21 лютого, оцінка влучення бомби та загальної шкоди триває (опис ударів прикріплено);
c) GWT оцінює ймовірність того, що 4 з 9 бомб промахнулися внаслідок російського глушіння GPS — від середнього до високого рівня.
d) російські глушилки GPS є високопріоритетними для SAG-U і ми продовжимо рекомендувати знищувати їх настільки, наскільки це можливо перед застосуванням JDAM-ER.

10 Оцінка шкоди, завданої ударом 15 лютого 2023.

Ціль: командний пункт
Координати: 47.834949 37.655150

ЗСУ вдарили по російському командному пункту біля Мар'їнки (ймовірно, один з КП 8 гв. загальновійськової армії) 3 керованими авіабомбами. Удар знищив північно-східну будівлю, пошкодивши 45% цілі: було вибито вікна; розкидано уламки; зруйновано стіни, дах; північна частина будівлі (ближче до центру) впала. На північ від цілі стоїть транспортний засіб, у якому, ймовірно, зібрали вцілілі речі з місця удару. Будівля на півдні, в яку було націлено бомбу — залишилася неушкодженою. Загалом, в окрузі спостерігаються пошкоджені будівлі ще до атаки JDAM. Тільки 1 з 3 керованих бомб має помітні пошкодження. Точка удару знаходилася близько в 6 кілометрах від передових позицій дружніх військ. ПІДТВЕРДЖЕНО ФУНКЦІОНАЛЬНІ УШКОДЖЕННЯ. Північно-східна будівля, яка була ціллю удару, зазнала повного функціонального пошкодження у зв'язку з об'ємом фізичних пошкоджень, уламків та падіння частин будівлі. Південна ціль не зазнала ні фізичної, ні функціональної шкоди.

11 Оцінка завданої шкоди від удару 19 лютого 2023.

ЗСУ атакували міст у районі Кремінної за допомогою двох високоточних бомб.
ОЦІНКА ФІЗИЧНОЇ ШКОДИ: ПІДТВЕРДЖЕНО СЕРЙОЗНЕ ПОШКОДЖЕННЯ. Удар спричинив серйозні ушкодження приблизно 15% споруди. Запрограмована точка скиду бомби знаходиться приблизно у 8 км від передових позицій дружніх військ.

12 Оцінка завданої шкоди від удару 21 лютого 2023.

Ціль: точка збору.
Координати: 48.602225 38.036206
ЗСУ вдарили по точці збору в районі Бахмута 2 високоточними боєприпасами.
ОЦІНКА ФІЗИЧНОЇ ШКОДИ: ПІДТВЕРДЖЕНО СЕРЙОЗНЕ ПОШКОДЖЕННЯ. Удар спричинив серйозну шкоду для споруди. Порівнюючи супутникові фото до і після удару, можна помітити, що рис ідентифікації споруди більше не видно. Точка удару знаходиться близько в 500 метрах від передових позицій дружніх військ.

13 Активність авіації НАТО в Чорному морі з 29 вересня 2022 по 26 лютого 2023.

29 вересня 2022 росіяни ледь не збили британський Boeing RC-135 Rivet Joint.

14 Графік поставок 330 тисяч 155-мм боєприпасів з Південної Кореї.

Повітряний шлях

Варто зазначити, що швидкість доставки повітряним шляхом обмежується 3 літаками Boeing 747 у день, що пов'язано з обмеженнями комерційних підрядників. Транспортне командування ЗС США працює над розширенням кількості бортів до 4.
Повітряний міст обходиться американцям у 144 мільйони доларів, з яких 1.6 млн йдуть на політ Boeing 747 і 700 тис на C-17.
Один Boeing 747 здатен перевезти за раз 1594 снаряди, тобто для перевезення 153648 снарядів потрібно 97 рейсів.

D+0: видано наказ про доставку боєприпасів.
D+10: перший транш боєприпасів надходить до авіаційного/морського порту висадки. Починається доставка боєприпасів повітрям (щодня 4752 снаряди).
D+30: уже доставлено 95040 снарядів, з відкриттям резервних складів в Ізраїлі і взяттям звідти 88000 снарядів разом виходить 183040 снаряди на 30 день.
D+41: завершення повітряної доставки 153648 снарядів і + 12000 з ізраїльських складів.
D+45: доставка повітрям завершена.
Усього: доставлено 253648 снаряди, з яких 153648 взяті з Кореї і 100 тисяч з ізраїльських складів.

Морський шлях

Кораблі виходять з корейського порту Jinhae і тримають курс на німецький Nordenham. Перше судно перевозить 129 тисяч снарядів (41 день плавання, завантаження триває близько 4 днів), друге — 47352 (36 днів плавання, завантаження триває близько 5 днів).
Морський шлях обходиться американцям у 26 мільйонів доларів: по 13 мільйонів на судно.

D+0: видано наказ про доставку боєприпасів.
D+10: перший транш боєприпасів надходить до авіаційного/морського порту висадки. Починається доставка морем.
D+27: перше судно дістається Південної Кореї.
D+37: друге судно дістається Південної Кореї.
D+72: доставка боєприпасів морським шляхом завершена.

15 Ілюстрація просування російських військ під Бахмутом з липня 2022 по січень 2023.

За розрахунками, при збереженні тодішніх темпів просування, РФ змогла б пройти 30 км до Краматорська більш ніж за 11 місяців постійних боїв.

16 Оцінки американців з приводу перспектив Донбаської кампанії РФ у 2023.

Виснажлива кампанія на Донбасі, скоріш за все, зайде в глухий кут. Ми обережно впевнені в цьому висновку, який ґрунтується на аналізі Національного розвідувального офісу та комерційних знімків, відео LAPIS та даних OPIR (ІЧ-дані з супутника — прим. ред.); радіоелектронної розвідки, відкритих джерел та звітів, у яких йдеться про стабільно високий рівень інтенсивності артилерійських обстрілів, значні бойові втрати ЗС РФ та зниження темпів просування РФ за останні сім місяців. Ми мали б більшу впевненість у нашій оцінці, якби могли точно оцінити тривалість операцій України на Харківсько-Луганському та Донецькому фронтах. Ми також не можемо повністю врахувати втрати, які були завдані наступальними діями України в серпні-вересні 2022 року на сході і півдні моральному духу російських військ, або кількість часу, необхідного Росії для поповнення боєприпасів, військової техніки та відновлення підрозділів. Починаючи з квітня 2022 року, СВ ЗС РФ, донбаські сепаратисти та ПВК «Вагнер» розгорнули на Донбасі кампанію на виснаження, повільно послаблюючи українську оборону щоденними артилерійськими обстрілами, авіаударами і неодноразовими наземними штурмами невеликими підрозділами. Ця тактика зменшила російські сили і запаси боєприпасів до рівня, який, за відсутності раптового відновлення, може виснажити російські підрозділи і зірвати військові цілі Москви, що призведе до затяжної війни після 2023 року.

17 Диспозиція ЗСУ в районі Бахмута станом на 24 лютого 2022.

Збройні сили України, майже гарантовано втратили позиції під натиском російських військ на своєму північному (лівому) фланзі і зберегли щонайменше одну наземну лінію постачання на захід від міста в період з 16 по 23 лютого 2023 року, згідно з аналізом космічних знімків, даними OPIR, радіоелектронної розвідки та інформації Координаційного центру Європейського командування США в Україні. Повідомляють, що 23 лютого ЗСУ відійшли з села на північ від Бахмута, що фактично розірвало другу лінію постачання між Бахмутом і трасою Е40/М-03 і потенційно поставило під загрозу північний фланг міста. Національне агентство геопросторової розвідки не змогло підтвердити це повідомлення через нестачу супутникових знімків за 24 лютого. Крім того, ЗСУ продовжили будівництво запасних позицій на захід від міста.

(Примітки я перекладати не став, оскільки вони все одно свою актуальність втратили, а якогось особливого стратегічного бачення американців не містять — прим. ред.)

18

19 Донесення радіоелектронної розвідки про те, що Пригожин планує відновити вербування ув'язнених до «Вагнера».

Пригожин хотів, щоб ув'язнені, які повернулися додому, долучилися до вербування замість відкликаних рекрутерів Міністерства оборони, які раніше займалися вербуванням ув'язнених у «Вагнер».

«Вагнер» хоче отримувати озброєння від Анкари

Співробітники російської приватної військової компанії «Вагнер» на початку лютого зустрілися з турецькими представниками з метою придбання зброї та обладнання в Туреччині для забезпечення діяльності «Вагнера» в Малі та Україні, згідно з доповіддю радіорозвідки. Крім того, перехідний президент Малі Гойта підтвердив, що Малі може придбати зброю в Туреччині в інтересах «Вагнера».

20 Вагнер може використати свою присутність у Буркіна-Фасо та Малі з метою дестабілізації Кот-д'Івуара

Турецькі компанії допомагали Мінську обходити санкції на російську зовнішню торгівлю.

Турецький торговий аташе в Білорусі повідомив у жовтні та листопаді 2022 про те, що турецькі компанії купували підсанкційні продукти з Білорусі та продавали їх у європейських країнах, перепродавали товари з Європи до Росії та використовували різні банки для того, щоб пом'якшити потенційні наслідки внесення Туреччини до сірого списку Міжнародної групи з протидії відмиванню брудних грошей, згідно з даними РЕР.

21

22 Продовжується будівництво планів з дестабілізації Молдови.

Принаймні деякі фігуранти російської змови проти Молдови мають наміри продовжувати свої зусилля в цьому напрямі, незважаючи на нещодавні публічні викриття їхньої діяльності. У середині лютого генеральний директор російської приватної військової компанії Vegacy Strategy Services скоординував свої дії зі співробітником пов'язаної з Вагнером групи впливу «Ферма», щоб скоригувати плани ймовірної дестабілізаційної діяльності в Молдові.

Спочатку організатори планували провести тренування для протестувальників у Туреччині з 24 по 28 лютого, але змінили місце проведення на невстановлений спеціальний тренувальний центр у Росії через обмеження на поїздки та увагу турецької розвідки до чоловіків-росіян. Також збільшили загальний час підготовки до одного-двох місяців.
Співробітники повідомили, що більш як 150 учасників відвідають тренінг з підготовки до протестів, який включатиме в себе інструктаж з правильного початку протестів, реакцію силовиків на заворушення, надання першої медичної допомоги, а також психологічні тренінги про те, що робити, якщо протестувальника спіймають.

(Далі йде чергове зведення з-під Бахмута. Його я перекладати не став — прим. ред.)

23 ФСБ заявляє, що Міноборони занижує інформацію про російські втрати.

Федеральна служба безпеки (ФСБ) звинуватила Міністерство оборони РФ у приховуванні інформації про втрати російських військових в Україні, підкресливши, що військові чиновники не бажають повідомляти погані новини вищестоящим командирам. 21 лютого представники ФСБ заявили, що Міністерство оборони не враховує загибель солдатів, які воюють з Росгвардією, "Вагнером", найманцями чеченського лідера Кадирова та іншими неофіційними організаціями. Вони підрахували, що справжня кількість поранених і загиблих росіян наближається до 110 тисяч.

Поєднання високих втрат, особливо на Бахмутському напрямі, і нездатність завербувати більше ув'язнених, ймовірно, вимусить «Вагнер» згорнути наступальні операції після остаточного захоплення Бахмута.
Вагнеру досі заборонено відновлювати рекрутинг російських ув'язнених, приватна компанія продовжує намагатися заміщувати втрати через інші канали найму.

Голова СБУ заявив, що білоруська опозиція завдала удар по російському літаку

Станом на 27 лютого, голова Служби безпеки України (СБУ) Малюк заявив, що, попри те, що СБУ хотіла завдати удару по російському літаку ДРЛВ А-50 у Білорусі, удар здійснили білоруські партизани. Перед ударом Малюк запевнив президента України Зеленського та керівника Офісу президента Єрмака, що якщо ніхто з білорусів не постраждає, то удар буде розглядатися як законний саботаж, спрямований проти росіян. Однак Зеленський і Єрмак були стурбовані тим, що удар СБУ дасть президенту Білорусі Лукашенку привід вступити на боці Росії до війни проти України. Після того, як літак був уражений, Малюк заявив, що місцеві білоруські опозиціонери самостійно вирішили завдати удар по літаку.

Нестача особового складу Росгвардії перешкоджає планам окупації

Нестача особового складу Федеральної служби військ Національної гвардії Росії в Україні, ймовірно, завадить спробам Москви
Москві повністю взяти під надійну охорону всі свої анексовані території. У серпні Національна гвардія Росії налічувала в Україні щонайменше 27 500 військовослужбовців і з того часу зазнала значних втрат особового складу. Підрозділи Росгвардії взяли на себе численні додаткові місії з утримання територій за лінією фронту російських військ в Україні, що збільшило їхні потреби в особовому складі.

24 Генеральний секретар ООН пішов назустріч Росії, щоб зберегти зернову угоду

Генсек ООН Гутерріш робить кроки назустріч Росії, намагаючись захистити Чорноморську зернову ініціативу (BSGI), яку він вважає ключовим успіхом ООН і ключем до вирішення проблеми глобальної продовольчої безпеки. Тим самим його дії підривають більш широкі зусилля, спрямовані на притягнення Москви до відповідальності за її дії в Україні. На початку лютого він закликав міністра закордонних справ Росії Лаврова в листі продовжити термін дії зернової угоди до того, як термін її дії спливе 18 березня. Гутерріш підкреслив свої зусилля, спрямовані на поліпшення можливостей Росії в галузі експорту, навіть якщо це стосується російських юридичних або фізичних осіб, які потрапили під санкції, згідно з даними радіоелектронної розвідки (РЕР), отриманими з FISA (американський Акт про негласне спостереження з метою зовнішньої розвідки — прим. ред.).

25 Вагнер посилює свою присутність у Буркіна-Фасо

13 лютого представник Міністерства внутрішніх справ і безпеки Кот-д'Івуару заявив, що, за даними розвідки, російська приватна військова компанія "Вагнер" може використати свою присутність у Буркіна-Фасо і Малі для дестабілізації ситуації в Кот-д'Івуарі. Крім того, 26 лютого співробітник "Вагнера" повідомив своєму колезі, що загальна кількість найманців "Вагнера" в Малі зросла до 1 645 осіб.

26

Російське ГОУ надає інформацію для потенційних ударів по нафтобазах в Україні

Російське Головне оперативне управління (ГОУ) повідомило про успішні заходи оперативного маскування в Білорусі проти України в період з 3 по 10 лютого. Офіційні особи стверджують, що їм вдалося переконати українську розвідку в можливості спільного російсько-білоруського наступу з білоруської території. Цей висновок був зроблений на основі доповіді Служби зовнішньої розвідки Росії про реакцію України на розгортання на аеродромах у Білорусі 6 повітряної армії ВПС, ешелонування систем ППО, перекидання до Білорусі дивізіонів ОТРК "Іскандер-М" і зміну задуму навчань з оборонного на наступальний. За повідомленнями, Збройні сили України розглядали ймовірність ротації російських військових підрозділів 2 мотострілецької дивізії (мсд) 1 танкової армії (та) та 6 мсд 3 армійського корпусу для швидкого розгортання на Волинському напрямку з метою перерізати лінії постачання зброї з Заходу. Російське ГОУ рекомендувало здійснювати двофазову операцію з метою видати її за спробу прихованої підготовки боєздатних угруповань для подальшого введення в оману українських військ щодо можливості проведення наступальних операцій з території Білорусі. Перша фаза триватиме до 6 березня, а друга - з 6 по 11 березня, і плани цих двох фаз були надіслані на затвердження начальнику білоруського Генерального штабу.

Російська ПВК "Вагнер" відновлює найм увʼязнених та шукатиме способи покращити надання медичних послуг для увʼязнених, яких найняли в рамкавх проекту 42174

Російська приватна військова компанія (ПВК) "Вагнер" планує в середині лютого відновити набір ув'язнених для участі в проекті 42174, який є поточним проектом "Вагнера" з вербування, підготовки та інтеграції російських увʼязнених до підрозділів "Вагнера", що діють в Україні. Крім того, старші члени "Вагнера" будуть направлені до 70 невстановлених пунктів розподілу ув'язнених на підтримку цих зусиль; тим часом, за повідомленнями, Міністерство оборони Росії відкликало своїх вербувальників з цих місць. Це відбувалося паралельно зі спробами вищого керівництва "Вагнера" усунути розбіжності у ставленні до поранених в бою контрактників "Вагнера" і бійців-увʼязнених проекту 42174. Високопосадовці "Вагнера" продовжували виступати за рівне надання медичних послуг, одночасно оновлюючи умови контрактів з бійцями проекту 42174, щоб краще вирішувати питання, пов'язані з пораненнями в ході бойових дій.

27

28

Російські чиновники розглядають відповідь на публічні звинувачення Пригожина щодо ненадання боєприпасів

Після низки публічних звинувачень російського олігарха Євгена Пригожина, в яких він стверджував, що його приватна військова компанія (ПВК) "Вагнер" в Україні не отримує боєприпасів від Міністерства оборони (МО) Росії, чиновники МО в середині і наприкінці лютого розглядали питання про те, які дії слід вжити у відповідь. Спочатку чиновники зазначили, що якщо Міноборони намагатиметься протидіяти публічним заявам Пригатіна, воно повинно знайти союзників з рівним статусом для боротьби з Пригожиним, а не робити це самотужки, однак, зрештою, вони не були впевнені, чи Міноборони може успішно вести інформаційну війну з Пригожиним, якщо російський уряд не заборонив Пригожину робити публічні релізи. Представники Міноборони також зазначили, що не можуть однозначно сказати, чи отримував Вагнер боєприпаси, визнаючи, що претензії Пригожина можуть бути обґрунтованими. Вони зазначили, що боєприпаси Вагнеру передавалися не безпосередньо з МО, а з запасів угруповання військ (сил) у Бахмуті. Зрештою, деякі посадовці Міноборони запропонували подвоїти постачання боєприпасів компанії "Вагнер", а потім випустити публічне повідомлення про цей факт. Пізніше, 22 лютого, повʼязаний з "Вагнером" Владислав Андрієвський повідомив, що Пригожина викликали на зустріч з президентом Росії Володимиром Путіним і міністром оборони Росії Сергієм Шойгу, ймовірно, в той же день (КОМЕНТАР: Зустріч майже гарантовано стосувалася, принаймні частково, публічних звинувачень Пригожина і викликаної ними напруженості у відносинах з Шойгу). Окремо, наприкінці лютого співробітники Федеральної служби безпеки визначили, що запити Вагнера на боєприпаси були виконані - хоча і не в повному обсязі - до 11 лютого. Однак 12 лютого начальник Генерального штабу Валерій Герасимов, за повідомленнями, наказав зупинити постачання боєприпасів для Вагнера, а також скасувати заплановані військово-транспортні рейси, які мали перевезти боєприпаси для Вагнера до російського міста Ростова-на-Дону.

Голова СБУ заявив, що удар по російському літаку А-50 в Білорусі здійснила білоруська опозиція

Голова Служби безпеки України (СБУ) Василь Малюк наприкінці лютого заявив, що, хоча СБУ хотіла завдати удару по російському літаку А-50 в Білорусі, 26 лютого, можливо, агент СБУ в Білорусі завдав удару, незважаючи на наказ Малюка не робити цього. Спочатку Малюк планував завдати удар по літаку за допомогою протиракетної системи (так і написано: anti-missile systems - прим. ред.), але замість цього доставив у цей район бойові БПЛА, зазначивши, що СБУ мало свою людину на місці. Перед ударом він запевнив президента України Володимира Зеленського та керівника Офісу президента Андрія Єрмака, що якщо ніхто з білорусів не постраждає, удар буде розглядатися як законна диверсія, спрямована проти росіян. Однак Зеленський і Єрмак були стурбовані тим, що удар СБУ дасть президенту Білорусі Олександру Лукашенку привід приєднатися до війни Росії проти України. Після того, як літак був атакований, Малюк заявив, що це був агент у Білорусі - можливо, той самий агент СБУ, про якого раніше згадував Малюк, - який самостійно вирішив вразити літак, Малюк запевнив Зеленського і Єрмака, що СБУ отримала наказ не завдавати удару по літаку і, ймовірно, не може бути причетною до цього удару.

29 Високопосадовці Вагнера продовжують діяти в напрямі постачання боєприпасів з Туреччини, Білорусі, Китаю та Сирії

Російська приватна військова компанія (ПВК) "Вагнер" організувала на початку лютого зустріч між представниками "Вагнера" і турками для координації закупівель турецького озброєння і техніки, "Вагнер" скоординувала з турецькими контактами відправку п'яти своїх представників до Анкари (Туреччина) з метою придбання БПЛА (в тому числі квадрокоптерів), систем РЕБ, контрбатарейних систем, гаубичної артилерії та оптичних приладів. Турецькі контакти Вагнера повідомили про неможливість експорту деяких видів озброєння та обладнання, таких як гаубиці, контрбатарейні системи та певні невизначені види озброєння для боротьби з безпілотними літальними апаратами. За інформацією з оточення Пригожина, президент компанії Mallan Transition Ассімі Гойта брав участь у спробах отримати зброю з Туреччини в інтересах "Вагнера". Крім того, на початку 2023 року співробітники Вагнера шукали боєприпаси та обладнання в Білорусі, КНР та Сирії. Білорусь вже поставила 50% обіцяної зброї, а наприкінці січня запропонувала надіслати 300 000 гранатометних пострілів ВОГ-17. КНР не надіслала Вагнеру ніякої зброї, навіть для випробувань, і станом на початок січня не мала жодних контактів з Вагнером щодо поставок зброї. Нарешті, за наказом Пригожина "Вагнер" придбав у Сирії шість гранатометів СПГ-9 і 180 пострілів до нього, але сирійці не знали, куди саме вони будуть відправлені за межі Сирії.

30

31

32

33 Доповідь про загальний стан української ППО

Поточний план протиповітряної оборони України балансує між обмеженими ресурсами для захисту критично важливих об'єктів національної інфраструктури, населених пунктів, лінії фронту та інших ключових об'єктів по всій території України. Здатність України забезпечити протиповітряну оборону середньої дальності для захисту лінії фронту буде повністю знижена до 23 травня. За оцінками, Україна може витримати ще 2-3 хвилі ракетних ударів, оскільки боєприпаси 1 рівня оборони закінчуються, а витрати боєприпасів 2 і 3 рівнів зростуть, що знизить здатність захищатися від російських повітряних атак з усіх висот.

С-300П

Наявність: 25 українських дивізіонів
3 польські дивізіони
421 ЗКР
Витрати: 180 ЗКР/міс
Очікується вичерпання запасу зенітних керованих ракет до С-300П до 3 травня.

С-300В

Наявність: 3 українські дивізіони
55 ЗКР
Витрати: 20 ЗКР/міс
Витрати зенітних керованих ракет до С-300В будуть збільшуватися по мірі вичерпання запасів ракет до С-300П, «Бук-М1» і NASAMS.

«Бук»

Наявність: 50 комплексів
Неназвану кількість ЗРК «Бук» придбала в третіх країн і поставила Україні Великобританія.
113 ЗКР
Витрати: 20 ЗКР/міс
Очікується доставка 100 ЗКР до «Бук» і доставка 48 адаптованих американських ракет AIM-7 Sea Sparrow.
Очікується вичерпання запасу радянських зенітних керованих ракет до ЗРК «Бук» до 13 травня.

«Оса»

Наявність: 67 комплексів
24 ЗКР
Витрати: 20 ЗКР/міс
Очікується вичерпання запасу зенітних керованих ракет до ЗРК «Оса» в травні.

С-200

Наявність: 3 польські дивізіони
Невідома кількість ЗКР
Витрати: невідомі

С-125

Наявність: 2 українські дивізіони
698 ЗКР
Витрати: 33 ЗКР/міс

IRIS-T SL

Наявність: 1 німецький комплекс
6 ЗКР
Витрати: 24 ЗКР/міс
Планується поставка ще 5 комплексів і 64 ЗКР до них.
Навчання зенітників за планом має тривати з 6 лютого по 7 березня.
Очікується вичерпання наявного запасу зенітних керованих ракет до IRIS-T SL у лютому.

NASAMS

Наявність: 2 комплекси
107 ракет (AIM-120B зі США, AIM-120 з Норвегії, AIM-120 з Данії)
Витрати: 40 ЗКР/міс
Планується поставка ще 6 комплексів зі США, 118 ракет з Кореї, 267 ракет зі США, 2 комплексів з Норвегії з 50 ракетами до них, 1 комплекса з Канади з 12 нідерландськими і 28 фінськими ракетами.
Очікується вичерпання наявного запасу ракет до NASAMS до 15 квітня.

ЗРК Patriot

Наявність: 0 комплексів
0 ЗКР
Витрати: за розрахунками, близько 100 ЗКР/міс
Планується поставка 6 ПУ 14 березня до України, а також 16 і 73 ЗКР 25 лютого морем. Також очікується 2 пускові з Нідерландів, 4 пускові з Німеччини і 100 ЗКР до них.
Навчання зенітників за планом має тривати з 16 січня по 27 березня (США), з лютого по квітень (Нідерланди) і з 31 січня по квітень (Німеччина).

ЗРК I-HAWK

Наявність: 1 іспанський комплекс
55 ЗКР
Витрати: невідомо
Планується поставка 250 ЗКР (США), а також 3 систем з Іспанії (1 у лютому, 1 у квітні та 1 в травні).
Навчання зенітників за планом має тривати з 16 по 29 січня (Іспанія).

SAMP/T

Наявність: 0 систем
Невідома кількість ЗКР
Невідомі витрати ЗКР
Планується доставка 1 травня.

AN/TWQ1 Avenger

Наявність: 0 систем
55 ЗКР
Витрати: 20 ЗКР/міс

Очікується доставка 6 систем 6 березня, 2 систем з APS-2 (резервних складів США в Європі) і 4 систем з GTA (навчальний центр Графенвер, Німеччина).

ЗРК SPADA-2000

Наявність: 1 іспанська система
Планується доставка 2 систем з Італії з 97 ракетами ASPIDE.

ЗРК Crotale

Наявність: 2 французькі системи
27 ЗКР

ПЗРК Grom

Наявність: 0
Планується доставка 235 комплексів з Польщі.

Starstreak

Наявність: 85 систем
Планується передача 20 комплексів, 2 у лютому, 5 у квітні

ЗСУ Gepard

Наявність: 20 установок
13800 35-мм снарядів
Витрати: 280 снарядів/міс
Навчання зенітників за планом має тривати з 16 по 23 січня.

ПЗРК Stinger

Наявність: 188 штук
Витрати: 25/міс

34

На основі вже відомих поставок, місць та термінів підготовки та прогнозів, для весняного контрнаступу можуть бути сформовані 12 боєздатних бригад, 3 з яких будуть підготовлені та оснащені власними силами України, а 9 - США, країнами-членами Альянсу та партнерами. З цих дев'яти бригад уже шість будуть готові до 31 березня, а останні 3 бригади - до 30 квітня. Терміни постачання озброєння впливатимуть на підготовку і готовність для дотримання цих термінів.

У даній таблиці приведено відсотки механізації та моторизації частин СОУ, згідно яких можна зробити висновок, що фігуруючі в списку бригади отримали або ще очікують певну кількість танків, БМП, MRAP/БТР чи вантажівок.

Танки

Потреба SAG-U: 253
Підтверджені поставки від коаліції: 200
Нестача для перекриття поточних потреб: 53
Уже здійснені поставки від коаліції: 79
У процесі доставки: 120
Доставляється, але без чітких термінів: 0
Відсоток доставленого: 31%

Механізація

Потреба SAG-U: 381
Підтверджені поставки від коаліції: 387
Нестача для перекриття поточних потреб: 0
Уже здійснені поставки від коаліції: 288
У процесі доставки: 139
Доставляється, але без чітких термінів: 0
Відсоток доставленого: 76%

Моторизація

Потреба SAG-U: 480
Підтверджені поставки від коаліції: 480
Нестача для перекриття поточних потреб: 0
Уже здійснені поставки від коаліції: 143
У процесі доставки: 277
Доставляється, але без чітких термінів: 60
Відсоток доставленого: 58%

Артилерія

Потреба SAG-U: 147
Підтверджені поставки від коаліції: 152
Нестача для перекриття поточних потреб: 0
Уже здійснені поставки від коаліції: 110
У процесі доставки: 34
Доставляється, але без чітких термінів: 8
Відсоток доставленого: 75%

Передані лише американцями HMMWV

Потреба SAG-U: —
Підтверджені поставки від коаліції: 1554
Нестача для перекриття поточних потреб: 0
Уже здійснені поставки від коаліції: 829
У процесі доставки: 375
Доставляється, але без чітких термінів: 350
Відсоток доставленого: 34%

Дані з приводу доставки бронетехніки

Заплановані, без термінів:

Канада - 40х ББМ «Senator»
Естонія - 8 -FH-70

Заплановані, неоднотипні:

Іспанія - 6 Leopard 2A4, 20x M113
Німеччина - 4 Leopard 2
Фінляндія - 2 Leopard 2A4 (MCM — ймовірно, mine contrmeasures — помітка для мінних тралів — прим. ред.)
Нідерланди - 9 T-72
Норвегія - 8 Leopard 2A4 (MAR — ймовірно, maintenance and repair — може вказувати на стан або готовність танків — прим. ред.)
Португалія - 6 Leopard 2A6
Греція - 5 Leopard 2
Швеція - 10 одиниць танків невідомого типу, 50х CV-90

50 одиниць неоднотипних танків

Припущення з планування: Потреби бригад базуються на результатах командно-штабних навчань «Вісбаден 7.0», проведених для підтримки українського контрнаступу. Постановка завдань бригад у складі 9 та 10 армійських корпусів буде визначена пізніше.

9 Стратегічний резервний корпус: Бригади будуть ротуватися через цей корпус для відновлення.

10 Оперативний корпус: Бригади будуть розгорнуті для проведення наступальних операцій.

Склад бригад

116 окрема механізована бригада

1 механізований батальйон (на 30 БМП-1 з Польщі)
2 механізований батальйон (на 30 БМП-1 з Польщі та Чехії)
3 механізований батальйон (на 30 БМП-1 з Чехії)
танковий батальйон (17 українських Т-64БВ і 13 невідомих танків)
бригадна артилерійська група (10 українських 2С1 «Гвоздика» і 12 британських AS-90)

47 окрема механізована бригада «Магура»

1 механізований батальйон (на 33 Bradley M2 з США)
2 механізований батальйон (на 33 Bradley M2 з США)
3 механізований батальйон (на 33 Bradley M2 з США)
танковий батальйон (28 M-55S зі Словенії)
бригадна артилерійська група (12 американських M109 і 12 українських Д-30)

33 окрема механізована бригада

1 механізований батальйон (на 30 MRAP з США)
2 механізований батальйон (на 30 MRAP з США)
3 механізований батальйон (на 30 MRAP з США)
танковий батальйон (14 польських Leopard 2 і 18 німецьких і канадських Leopard 2)
бригадна артилерійська група (12 американських M119)

21 окрема механізована бригада

1 механізований батальйон (чітко поділити техніку по батальйонах не вийшло, тому наведемо загальний склад: 30 канадських MRAP Roshel Senator, 20 британських ББМ CVRT, 21 британський MRAP Husky, 20 британських БТР Bulldog, 10 американських БТР M113)
2 механізований батальйон
3 механізований батальйон
танковий батальйон (30 українських Т-64БВ)
бригадна артилерійська група (4 естонських і 6 італійських FH-70)

32 окрема механізована бригада

1 механізований батальйон (на 30 MRAP з США)
2 механізований батальйон (на 30 MRAP з США)
3 механізований батальйон (на 30 MRAP з США)
танковий батальйон (10 відремонтованих Нідерландами Т-72 та 20 невідомих танків)
бригадна артилерійська група (12 естонських Д-30)

37 окрема механізована бригада

1 механізований батальйон (на 30 MRAP Mastiff/Husky з Британії)
2 механізований батальйон (на 30 MRAP Mastiff/Wolfhound з Британії)
3 механізований батальйон (на 30 MRAP Roshel Senator з Канади)
танковий батальйон (14 AMX-10 з Франції та 16 невідомих танків)
бригадна артилерійська група (12 естонських Д-30)

118 окрема механізована бригада

1 механізований батальйон (на 30 БТР M113 з США)
2 механізований батальйон (на 30 БТР M113 з США)
3 механізований батальйон (на 30 БТР M113 з США)
танковий батальйон (28 польських Т-72)
бригадна артилерійська група (6 американських M109, 12 естонських FH-70)

117 окрема механізована бригада

1 механізований батальйон (чітко поділити техніку по батальйонах не вийшло, тому наведемо загальний склад: 30 канадських MRAP Roshel Senator, 28 нідерландських БТР Viking, 20 фінських і нідерландських БТР XA-185, 10 фінських і нідерландських M113)
2 механізований батальйон
3 механізований батальйон
танковий батальйон (31 польський PT-91)
бригадна артилерійська група (8 британських AS-90, 12 естонських Д-30)

82 окрема десантно-штурмова бригада

1 десантно-штурмовий батальйон (на 30 БТР Stryker з США)
2 десантно-штурмовий батальйон (на 30 БТР Stryker з США)
3 десантно-штурмовий батальйон (на 30 БТР Stryker з США)
механізований батальйон (40 німецьких БМП Marder)
танкова рота (14 британських Challenger 2)
бригадна артилерійська група (24 американських M119)

Загальна прогнозована вогнева міць

Танки

AMX-10 — 14 (Франція)
PT-91 — 31 (Польща)
Т-64 — 43 (Україна)
Т-72 — 38 (Польща/Нідерланди)
Т-55 — 28 (Словенія)
Challenger — 14 (Великобританія)
Leopard 2 — 4+28 (Канада/Німеччина/Польща)
Невідомі — 53

Всього — 200

Механізація/моторизація

БМП-1 — 90 (Польща/Чехія)
M113 — 110 (США/Нідерланди)
M2 Bradley — 99 (США)
Marder — 40 (Німеччина)
Viking — 28 (Нідерланди)
XA-185 — 20 (Фінляндія)
MRAP — 143+37 (США)
Stryker — 90 (США)
Bulldog — 20 (Великобританія)
CVRT — 20 (Великобританія)
Husky — 19+2 (Великобританія)
Mastiff — 47 (Великобританія)
Senator — 30+ (Канада) … (запис нерозбірливий — прим. ред.)
Wolfhound — 12 (Великобританія)
HMMWV — 375 (США) + … (запис нерозбірливий — прим. ред.)

Всього — 867 (механізація/моторизація) + 571 HMMWV — 1438

Польова артилерія

2С1 «Гвоздика» — 10 (Україна)
AS-90 — 20 (Великобританія)
Д-30 — 48 (Україна/Естонія)
M109 — 18 (США)
M119 — 36 (США)
FH-70 — … (запис нерозбірливий — прим. ред.)

Всього — 152

The Only Easy Day Was Yesterday. Hostomel. Special Unit "Omega"

2022-11-10T21:07:18.997Z

Interview with a serviceman of the National Guard of Ukraine was conducted for National Information Portal “Tysk” by Serhii Haraluzhiy, Mykyta Korobochkin, Yevhen Motolyhin, Dmytro Temchenko and Serhii Veselukha. Translation by Illia Morozenko.

In memory of our fallen brother, Vyacheslav “Gryvas” Bashta.

Summary:

What was the level of awareness of the enemy's plans? Did you have any knowledge about upcoming air assault? If so, were you prepared for it?
What preparations were made for the invasion from Belarus? Were there engineering preparations in the north of the region, any minefields placed?
The reaction to the outbreak of war, the atmosphere among the commanders at the time.
Why was the possibility of the beginning of full-scale war denied at all high levels, up to the top leadership of the country?
Where did the missiles hitting? What measures were taken to minimize the damage from the missile strikes of the first waves? Evaluation of the effectiveness of the first Russian strike.
What were the overall first actions of the command and troops from the start of the war?
What was happened to the Chernobyl nuclear power plant? Who was stationed there and what was the fate of the garrison?
How did the Russians advance in the border zone (Pripyat-Ivankov)? What units were defending there, how many were there? What became of the military who had been defending in the Ivankov area? Is it true that they were able to retreat on foot through the forests?
Infiltration of Russian groups into Kiev with armored vehicles seized from special operations unit "Omega" with the aim of killing the political leadership of Ukraine.
Which units, apart from the 4 RRB (3018), 1 RRB (3027) and the Omega, were involved in the battle for the airport? Who initially took the first battle and which unit arrived there to help first?
Were there towed and self-propelled AA systems on the helicopter route during the landing in Gostomel? If so, how did they perform? If not, how were MANPADS used? How effective did they prove to be?
Who landed on us? What was the fate of the airborne troops?
Why were there not enough air defenses in the landing areas? What prevented these areas from being reinforced?
The landing in Vasilkov.
Who and how destroyed the An-225 "Mriya"?
When did the Ukrainian military leave the airfield and the surrounding area?
The main and most brutal mistakes of the AFU and the RF Armed Forces in the north of the Kyiv region.
At what point did the Russians finally abandon plans for an air bridge?
Evaluation of the performance of self-propelled SAMs and S-300 SAMs. At what point did anti-aircraft systems like the Osa and Buk start operating on the line of battle?
How did the Russians manage to get to the suburbs of Kiev so quickly?
Russian SRGs in Kiev and the panic surrounding them.
The departmental affiliation of the captured Russian saboteurs. Who were they exchanged for?
The most worthy opponent.
The myth about the weak resilience of the Ukrainian military in close combat. How are both sides doing with it?
The use of domestic and foreign ATGMs in February and March.
Old Soviet maps in the Russian Armed Forces.
Have you ever listened to radio intercepts?
The incident with the AFU and RF Armed Forces fighters using the same radio frequency. How could this happen?
Evaluation of the level of assistance of the local population to the Ukrainian military.
Feedback on the trophy weapons.
Assessment of losses of the Russian Armed Forces.
How badly was the Russian Airborne Troops affected?
Was it reasonable to build defenses along the Teterev and Zdvizh rivers? Why was it not do so?
Evaluate the actions of the AFU SOF, the RF Armed Forces SOF and Russian separate Special Forces brigades in the battles in the Kyiv area.
What were the tactics of using tanks in the geographical conditions of the Kiev region?
How did Ukrainian aviation perform?
What types of infantry weapons had the most significant impact on the course of combat operations? Is the influence of Western weapons on the outcome of the campaign near Kyiv exaggerated?
Two words about the NLAWs.
Ukrainian 203mm 2S7 "Pion" SAU. What is the role of high-powered artillery in the success of the Kyiv defensive operation?
Evaluating the performance of conventional Ukrainian artillery.
How significant a role did blowing up the dam near Dymer play in the defense of Kyiv?
Effects of Ukrainian and Russian electronic warfare systems.
How did the Bayraktar TB2 UAVs perform in the Kiev area?
Ukrainian and Russian armored vehicles.
Russian National Guard vis-a-vis. What can you say about them?
Initial expectations of a full-scale invasion by the Russian Armed Forces.
What forced the Russians to retreat from the north?
The most memorable episode of fighting in the Kyiv region. Russian troops crossing the river in amphibious armored vehicles.
Reflections on the re-entry of Russian troops into the Kyiv area again and the potential outcome of the battle.
Portable infantry radars in service with the Russian Armed Forces. How did they perform?
Illogical actions of the enemy during the Kyiv campaign.

Subscribers' questions:

Did the "Kadyrovites" take part in the battles?
Is there any information about the battles in the forests near Novye Petrivtsi?
Were the remaining World War II fortifications, specifically the Kyiv Fortified Zone, useful?
Approximately how many flights of Russian transport aviation to the airfield were there? From where did the Russians at Antonov Airport have their main supply line during the last weeks of their presence in the Kyiv region?
Was there direct fire contact with the enemy? If so, how and under what conditions did it take place?

— Hello! Can you introduce yourself to the readers of our portal?

— Greetings! I won't specify a unit or its number. I am a senior lieutenant of the National Guard of Ukraine, serving in the "Omega" special operations unit. I joined forces in the year 2016.

— What was the level of awareness of the enemy's plans? Did you have any knowledge about upcoming air assault? If so, were you prepared for it?

— The preparations for counter-airborne assault actions of the National Guard began approximately a month and a half before the war, including the joint exercise "Zametil-2022", aimed at repelling an airborne assault of the most probable enemy (well, it is clear who we are talking about). Accordingly, the HQ was aware of the presumable tactical landing at 4 airfields in Kyiv (including the Hostomel airfield), so preparations were made – even at the Hostomel airfield there was stationed an anti-aircraft missile platoon of the 4th Rapid Reaction Brigade (4th RRB), named after Sergei Mikhalchuk (unit 3018). This platoon had two more ZU-23-2 units at its disposal. Plus, the 1st Rapid Response Brigade (unit 3027) designated units for protection of airfields in Kyiv suburbs: at "Chaika" and "Zhulyany". Those units were platoon level and lower, reinforced with two ZU-23-2 units and MANPAD systems "Igla", and a number of vehicles (mainly the "Warta" APCs) and trucks (two and three axle KrAZ trucks). As for our unit, we had exercises to repel an assaulting force delivered by helicopters, but we only learned about the landing at the Hostomel airfield on February 24, because the intel was received in a very limited and dosed manner, including information for the officers.

Preparation of enemy personnel and equipment for delivery by IL-76. February 22.

— What preparations were made for the invasion from Belarus? Were there engineering preparations in the north of the region, any minefields placed?

— Literally a month before the invasion the enemy had already been conducting an engineering reconnaissance along the mouth of the Pripyat river, starting from the city of Chernobyl and ending, perhaps, with the Chernobyl NPP release lake. That is, a sort of "line of interest". Most likely pontoons were being prepared in case bridges were destroyed. That is, our reconnaissance divisions often noticed such engineering vehicles as PMP Floating Bridges, wheeled cars with pontoons, and anchors, because the Pripyat River is rather fast with a swift current and it is difficult to place pontoons there. Also the increased activity of UAVs and reconnaissance groups was recorded. Before the invasion, on the 22nd of February, the forward checkpoint of the border guards left their positions and retreated, splitting into following directions: Benevka, Vilcha and Chernobyl, because the enemy had concentrated quite large forces from three directions. Approximately 30 BTGr (Batalion tactical group is a combined arms unit of high readiness, deployed by the Russian Armed Forces – translator’s note) were attacking from that direction, that is the total number of enemy advancing towards Kyiv did not exceed 20 thousand people. Field hospitals were being deployed, logistics infrastructure was being prepared, the airport in Baranovichi was fully prepared for landing of a large number of IL-76 transport aircraft and for rapid unloading, i.e. there was enough personnel and a sufficient number of transport vehicles (two-axle, three-axle, KamAZ, MAZ vehicles) to ensure completion of logistical tasks. That is, it everything was working for the logistics of the invasion forces in the Kyiv region. The North's engineering preparations on our side consisted of setting up local roadblocks and installing mine barriers in some areas, mainly anti-tank and anti-personnel. All of this was carried out within a relatively short period of time. Besides that, explosives were placed on two bridges: the railway bridge, leading to Pripyat from the northern (Belarusian) bank and the road bridge, located near the village of Chernobyl. All of these bridges had explosive charges on them, but unfortunately, they failed to detonate when the time was right. In other words, when I said "local fortifications" I meant that at that time company company and platoon strongpoints, any kind of dugouts, trenches and caponiers have not been made. That is, no fortification in the classical sense was created. In principle, it was due to the general plan of potential combat operations, which was practiced back at the joint exercise in 2018. Generally, the defence of Kyiv was planned and it paid off, but as with any plan, unpredictable processes occurred that were very difficult to anticipate.

— What was your reaction to the start of the invasion, and how did your brothers-in-arms react? What atmosphere prevailed amongst the commanders at the time?

— Specifically, my reaction was quite calm, because the war itself, or rather its active phase, was quite expected, and combat operations were not new to me either, because I took part in the Joint Forces Operation (phase of war between April 2018 and 24.02.2022 – translator’s note) in the winter of 2021. And, let's say, the order of things that was formed – it couldn't last and in any case some kind of epilogue to this story had to happen. So it happened in this format. My colleagues, in general, had similar thoughts on the matter. Everyone was mentally prepared for the war and everyone was expecting it. That is to say that there were no people who panicked or had some unhealthy emotions about it. Everyone kept sober mind and understood what they had to do at that moment. There were no lengthy conversations on "pros" or "cons" - everyone was aware of their task, their place and their role in the coming actions that were now taking place. The atmosphere among the commanders was perhaps not the best because, in my view, what was on paper was still slightly different from the objective reality that had emerged on the 24th. Some staff officers were not quite clear about what was going on, it was a real surprise for them and, in a sense, it affected the speed of decision-making in some units. And so, in general - I would like to say that the first week was significantly stressful for the command, because some officers of the territorial command (that is, the operational command of the Armed Forces) were not seen until the end of the campaign near Kyiv - they only appeared after the active combat operations in the territory of the Kyiv region were over. So there is a very ambiguous situation regarding commanders: we cannot say that all of them were stunned, but we cannot say that all the officers met the beginning of the active phase in their seats either, let's put it that way. So as far as the reaction is concerned, it was generally all right. There was no demoralization, which was heavily reported by Russian telegram channels and in general the news sources, because our enemy had quite expected tactics and for the most part we were ready for the way they were going to act. Therefore, everyone understood everything the way they were supposed to and, so to speak, no words were needed. About the atmosphere: there was an atmosphere of some misunderstanding in the regular units, a little detachment from what was going on, because one of the NGU (National Guard of Ukraine) units had a very serious problem on the 24th, when they received an order to simply go into the forest around their military base and take up a circular defense. That's all well and good, of course, but the circular defence was organized chaotically and was not centralised. The higher-level commanders did not communicate orders to the tactical level officers – some scraps of orders were sent down to battalions and companies rather than complete ones, which ultimately led to their misinterpretation and a couple of very serious mistakes that could have then resulted in serious consequences, but things worked out the way they did and everything turned out fine. I’d like to mention what I was doing on the 24th of February in the first place. On the 22nd, we arrived from the “Zametil-2022” exercise and at the same time we were given the day off. We arrived somewhere in the first half of the day: we handed over the ammunition, loaded the equipment, the so-called debriefing took place with the squadron command and the Territorial Command (TRC – ed.), where there were interesting conversations about the future conflict, or rather the aggravation of the existing one. Most of the people from the TRC, officers with a rank no lower than major, expressed the opinion that there would not be a conflict. That is, they seriously persuaded the unit that there would be no hostilities on the territory of Kyiv, the oblast and in general in the southern parts of our country. Our old-timers who understood the essence of things a little bit, from their own observations, from in other different units, which are engaged in counter-intelligence, foreign intelligence and so on – started to understand then that there was some unhealthy rhetoric to justify the conflict [on the Russian side]/ On the 23rd, I was recalled from my day off. We spent some time in the base and then went home as it was the end of the working day. Of course we stayed longer than necessary and in the evening of February 23rd my girlfriend and I went to a movie and everything was already clear to me: the general atmosphere and general spirit, and some sixth sense was telling me that it would be better if the 23rd had not ended. The next day at 5 am I was informed that a full-scale invasion had begun and I had to get to my unit by any means necessary.

— Why do you think the possibility of the outbreak of full-scale war was denied at all high levels, up to the top leadership of the country?

— I think this information was known to a narrow circle of people and was spread in small portions to units, officers, to some line ministries, and accordingly it simply could not reach some of the officials. Perhaps, sabotage was employed somewhere, i.e. information deliberately did not reach end users – units of tactical level or directly to military units. There is quite a lot of speculation on the subject, but to give a definite answer at this point is impossible because there are too many different sources, and accordingly too much contradictory information on the subject. But personally, my thought is as I said in the beginning: firstly, it is dosed information, i.e. it came in limited portions, incomplete manner, which significantly changed the perception of the situation as a whole; secondly, it was a deliberate failure to give information to officials who should have possessed this information, because the superiors and commanders were interested in not getting hold of it; third, in general, it is reasonable, because dissemination of specific information about the beginning of active combat operations among the military would inevitably be leaked to the civilians and cause panic. That is, the enemy would have been able to postpone their plans for a certain period of time in advance.

— Where did the first wave of missiles land? What measures were taken to minimise damage from the first wave of missile strikes? How do you assess the effectiveness of the Russians' first strike?

— The first wave of missile strikes were aimed at the main and rear command posts, and, of course, at known backup command posts. Their main task was to hit these targets. Further, the missiles were directed against the locations of air defense facilities, i.e. divisions of anti-aircraft systems S-300. They hit the communication centers and command posts of military units. The activities consisted in the fact that deployed ACP (additional command posts) away from the main CP, dispersed communication and control system (incidentally, thanks to Starlink, they managed to create a fairly effective field and operational network of communications). Anti-aircraft missile systems were withdrawn from their bases, and the same was true of ammunition, equipment, and weapons in other units. Within a day or two, everything was brought to the new staging posts as much as possible, and everything was stored there for further use in wartime conditions, for intensive combat. As for the use of enemy aircraft, it was used to suppress the radars and, consequently, the air defenses. To do this, missiles with anti-radar locator system were used. The effectiveness of the first strike, of course, was quite mediocre, because the enemy had not achieved the main objectives of such a strike: command posts were not taken out of action; logistics system was not suppressed; anti-aircraft defense functioned as usual. Well, overall, the tasks continued to be received and continued to be carried out by the units that went on to operate. I would say that the effectiveness of the first strike was extremely low, as for a massive high-precision strike. And in general I would like to point out that most of the missiles simply didn't hit their target, because they had a really wide Circular Error Probable (CEP). Some missiles hit completely wrong targets: for example, on the territory of the military unit where we were at the beginning of the invasion, a cruise missile, which costs some million dollars, flew right into the summer canteen. Well, I mean, fuck, of course it's a very important target to hit it with strategic weapons *laughs*, but shit happens. So the effectiveness of the missile-bombing strike is assessed as unsatisfactory, extremely low. The task was not accomplished, and, consequently, the enemy faced very fierce resistance.

The geography of missile attacks during the first hours of conflict.

— What were the first actions of the commanders and soldiers in general since the immediate outbreak of war?

— Regarding the National Guard units I can say the following: in Hostomel, the units that remained at the base deployed in combat formation and prepared to defend the airfield. Other units were put on alert and, accordingly, groups of the so-called mobile reserve were formed quickly and attached to the units of the Armed Forces, namely the 72nd Brigade. And then the commander of the brigade distributed the units at his discretion. As for the actions in general, we must specifically speak for different units, because, for example, unit 3066 (27th Separate Pechersk Brigade of the NGU – editor's note) carried out tasks, which were strikingly different from the tasks assigned to the military units 3030 (25th Brigade of Public Security Protection – editor's note), 3027, 3018, 3001 (Northern Territorial Administration of the NGU – editor's note). There were quite a lot of units in Kyiv, not limited to the National Guard. The tasks were different and I cannot say what each rank-and-file soldier did, but as for the units that I know of, the tasks were quite trivial: for example, reinforcing the AFU units in the most breakthrough-dangerous areas. From the beginning of the ground phase, after the airborne assault, the directions of Dymer and, respectively, Kotsyubynske, Irpin, Gorenka, Moschun, Romanovka were reinforced. That is, such potentially dangerous areas where the enemy could put pontoon crossings or organize wading across the river. Accordingly, the plan was such. As for us, we were carrying out various tasks, and we had no common soldiers, because our unit consisted either of sergeants and officers. Our command at that time knew clearly what to do, we were carrying out various special tasks, special reconnaissance tasks, they were quite extensive, so there is a need to go into more detail. The command, perhaps, had its own nuances, so to speak, in the organization of the battle, in the organization of the defense, which resulted in some confusion in the way combat orders that came in, that is, for example, the Special Forces were told to hold the line near Obolon together with the regular NGU units and wait for something. But, of course, there was a certain confusion and disorganization, a rather mediocre level of organization of actions and management of personnel by some commanders, forming a picture in which few understood how to organize those or other types of tactical maneuvers, tasks and the order of their implementation. That is, officers at the tactical level lacked such a basic thing as the ability to plan the actions of units. Not to mention such complex matters as TLP or MDMP (Troop Leading Procedures and Military Decision Making Process – models of military decision making according to NATO standards for below company and higher than battalion levels – editor's note). Even the simple algorithm of decision-making by the commander was absent as such. For the first 3-4 hours, there was a certain chaos in actions and maneuvers which were incomprehensible. Many people barely understood what they had to do – this applies to regular National Guard units, where there were both conscripts and professional soldiers. Situation was better in units, consisting solely from professional soldiers.

— What happened to Chernobyl? What unit was stationed there and what was the fate of the garrison?

— The Chernobyl NPP has been guarded by the unit 3041 (1 separate battalion for protection of especially important facilities – editor's note) since the founding of the internal troops. It is located in the town of Slavutych and belongs to the category of military units tasked with protection of important state facilities. With Chernobyl the situation was such that the garrison had no heavy weapons, and since it was a guard, they had only light firearms (i.e. AK-74), and, possibly, RPK and SVD. In other words, we cannot speak about any supply of anti-tank weapons or heavy weapons. At that time the guard that was there during the assault of Chernobyl NPP was forced to surrender because it was surrounded. According to the information I have from the officers and servicemen of this unit who were able to avoid being captured, two armoured “Tiger” vehicles with SoF units on board drove into the nuclear power plant territory and specific conditions were set: either they would lay down their arms now or they will be destroyed. Since the guard had no right to leave their posts under any circumstances, the men of the Chernobyl garrison were the very first prisoners of war in that conflict. If I'm not mistaken, 141 soldiers of unit 3041 are currently in captivity. I could be mistaken, because I do not remember exact figures and for me this information is quite distant, as some part is very indirectly related. But I do have some data.

We attach the post of Ukrainian paratrooper Vitaliy Voz about the beginning of the war in the Chornobyl zone.

How did it all start for me?

23.02 Exclusion zone
Our Humvee (on the 1st photo) was fully loaded, starting with 7.62 for AK, ending with RPG22 and 12.7 (ammo) for DShK (machine gun). In addition, the commander said to load another 11 pieces of TM 62 – a bunch of anti-tank mines, there was no place to put them. We threw them in the turret to the machine gunner, it was not far to go, he would endure it.
We checked whether the humvee was filled with gas, whether the radios were working, whether everyone was in place and whether we had taken the necessary things (NVs, thermal imagers, batteries, etc.). We were going to one of the checkpoints with Belarus to help the border guards to monitor at night.
To be honest, we did not expect the war to start, we were skeptical. In reality, we thought it was just a muscle flexing exercise, a training that would end in a couple of weeks and we would return to the training ground...
I could not have thought that in 5 hours I would be ordered to set up this mine barrier and put it in a combat position, to hear the alarm in the cities, the artillery coming out of Belarus, shouts on the radio – everything seemed unreal...
The state I felt was uncertainty about what was happening. You think it's a dream, to some extent you experience panic, and at the same time joy. Why joy? Because you are prepared for this for 5 years and you want to apply your skills to the maximum.
@ai__karamba was sitting behind the DSC on a humvee, taking a position shouted to me: "Rudee, we waited for this", we looked each other in the eyes and smiled...

— How did the Russians advance in the border zone (Pripyat-Ivankov)? What units took up defense, how many were there, etc.? What happened to the troops who were defending near Ivankov? Is it true that they were able to retreat on foot through the forests?

Russian special forces at Chornobyl NPP.

— Regarding their advance, it can be said that the main lines of the engagement in the Chernobyl district specifically were at Benevka, Vilcha, Chernobyl ( partially) and the Chernobyl nuclear power plant itself. Units of 80 Air Assault Brigade + unit 3041, two combat groups of special operations detachment (SOD) "Omega" and several units of Border Guard units were present there. There was no task to contain enemy units in the Chernobyl and Ivankov areas. There were, of course, tasks to destroy elements of infrastructure, namely bridges: a road bridge and a railway bridge. For unknown reasons, the bridges were not blown up beforehand, although the real reason was that the offensive was expected at one time but actually happened at another time. That is, the enemy began the offensive earlier than the headquarters had anticipated. In a sense, such an early attack was unexpected for our units. The enemy initially formed an advance group, i.e. 4-5 BTGr (I can't tell the exact number) - with tanks, BMPs, APCs and BMDs. The BMDs arrived a little later (i.e. airborne units) and they had to move on foot as the air bridge operation failed as Hostomel, Vasylkiv, Chaika and Zhulyany airfields were not secure for airborne, or rather for the deployment of military transport planes. This resulted in the landing troops having to move towards Hostomel in ground combat formations. The enemy attacked in two echelons: the first echelon moved to break through, ignoring and bypassing the main settlements and evading the fighting that could delay their advance towards Hostomel. The HQ planned to stretch the enemy's communications through selective strikes on logistics hubs by sabotage groups, SoF and other individual special operations detachments, and consequently disrupt the enemy's communications and logistics, which would have already approached Kyiv directly. I can not name exactly the units that were on the defensive near Ivankov, because by the time all forces retreated from Chernobyl it was a mess, but specifically in Dymer, at the battlefield there were units 3027, 3066, 3030, 72nd brigade, SOD "Omega" and other units of Special Forces such as 140th Special Operations Centre (SOC), Security Service of Ukraine’s (SSU) "Alpha", KORD and other distinguished units. There may have been someone else, but I don't know that. As to the servicemen who were defending the region of Ivankov: the fate is unenviable, most of them were taken prisoner, including the garrison of unit 3041 which was on duty at Chernobyl – they, unfortunately, were almost in full numbers taken prisoner by the enemy. At the moment the fate of prisoners of war is unknown, because there are no contacts that could clarify the status of PoWs of this military unit and, accordingly, their status is unconfirmed. One Omega combat group left on foot because it had to abandon its equipment: two Kozak APCs and one MAZ, which were later used by the enemy for infiltration purposes. There is another point about the advance. The enemy advanced in two echelons: the first echelon advanced towards Hostomel quickly and bypassed the population centres trying not to be drawn into them; the second echelon directly occupied large population centres and erected roadblocks and other fortifications, and so on. In short, it was an attempt at a blitzkrieg.

Fighting near Ivankiv in the north of Kyiv region. Full video.

— Can you elaborate on the infiltration episode?

— During the fighting in the Chernobyl zone, the SOD Omega units left two Kozak armoured vehicles and one two-axle KrAZ vehicle there – with the Guards' licence plates and all the innards. The big problem was that enemies used these vehicles for initial infiltration into Kyiv. Those rumours about how Russian special forces were going to kill Zelensky – yes, it's all true, indeed, these groups entered in trophy cars that were abandoned by our forces. But fortunately, none of the enemy's attempts to eliminate anyone from the higher echelons of power were successful. So we have come to the conclusion that the enemy was indeed in Kyiv, limited groups were present – usually either intelligence or special forces units who were working in the first echelons, or had infiltrated through the network of checkpoints in this way, taking advantage of the general chaos that was going on.

Ukrainian armored vehicles "Varta" and "Kozak-2M1" captured by Russians during the attack on the airfield in Hostomel.

— Which units other than the 4th Rapid Reaction Brigade (RRB) (3018), 1st RRB (3027) and "Omega" were involved in the fighting for the airport? Who initially engaged in the first battle and which unit was the first to arrive there to assist?

— Regarding the fighting at Hostomel Airport. It started for me personally at nine o'clock in the morning, when we arrived at the base (we are based at, say, 3027) and, accordingly, we received the weapons, warmed up vehicles – we had two "Kozaks" and one "Varta". And after that received the mission: we were moving to Hostomel, and there we had to provide direct combat support to units 3018, 3027 and TD (Territorial Defense), to the 140th SOC. Anyway, there were a lot of units, in fact, and since it is impossible to list them all, everyone is trying to claim fighting for Hostomel airfield onto themselves, which is not quite right, because it was a complex operation and a lot of different units from different military and security structures were involved. To say that the SOF carried the Hostomel battle, the National Guard or conscripts shot down all the helicopters – no, it does not work like that. Everything is much more interesting: first the battle itself started when enemy Mi-8 helicopters under escort of Ka-52 attack helicopters approached the runway – apparently they did not expect any resistance, and the first troops landed on the runway. Accordingly, two of the four helicopters that had landed were destroyed by ZU-23-2 guns that had been deployed just beyond the runway in the direction of unit 3018's base and hand-held anti-tank grenade launchers together with small arms fire. There are photos of their wrecks on the internet, they were sprawled out on the runway – it was just the very first landing that took place. Pretty much all of them died; some of the squads had managed to escape under fire, being covered by helicopters that had been hit and the hangar buildings with aviation. The fire was coming from all sides, that is, it was heavy fire and constant. So the first landing was suppressed and I would say defeated. The first battle was fought by us, "Omega", then the units of 3 battalion of Irpin, so called "Irpin" battalion, air defence platoon and logistics company of 3018 – these are the first ones who went into battle. Then the notable units began to join, and let's say it did not happen in stages – there was no single picture of the first, second, third assault, because I told before that on purpose to separate the concepts. For a complete picture, we should say that there was no stopping of the battle – there was no tactical pause in the battle for Hostomel airfield between the first, second and third assault. After the unsuccessful landing on the take-off, enemy understood everything, after which they landed units near Hostomel, to the north of it, on the edge of the forest, and the paratroopers were already moving out in foot combat formations: a chain, diamond-shaped combat formations, so we can't say they were acting unprofessionally, like some people claim. The enemy acted in a well-coordinated manner, had air support, which is important, because Ka-52s had a very serious fire pressure on us during all the battles for Hostomel. This includes firing of unguided aerial missiles, the autocannon, and the use of ATGMs on our equipment. We lost two combat vehicles during the battle for Hostomel, and they were taken out of action by anti-tank guided missiles outside the line of sight. That is, as soon as the enemy helicopters realised that there was already organised resistance here, they were operating from behind the forest edges. In other words, playing a kind of "jumping jack", they flew behind the undergrowth, appeared from behind the forest, dealt a quick blow, went down and then chose the next firing position. The enemy acted competently, coherently. The number one problem that arose in the defence of Hostomel was communication. Unfortunately, National Guard radios operate on high frequencies, we had Motorola, Harris, in general we had a mixed type of radios. The SOF used Harris's exclusively, while units 3018 and 3027 only used Motorola. There were very serious difficulties with communication for obvious reasons. And initially there were attempts of friendly fire, but fortunately because of the experience and professionalism of some units it was possible to avoid casualties among the cooperating units of the 200s and 300s. The second problem is the low supply of air defence equipment. ZU-23-2 had no ammo and had to be rearmed later, and the conscripts got ammo boxes from some stash, and anti-aircraft gunners urgently rearmed them – well, this is ridiculous. MANPADS were only available to 3018, that is, it took time to first find them, then they were brought into fighting position – well... it was hard enough, let's just say. Regarding defence: there's a lot of people claiming sole participation in the defence of Hostomel airport. There were many units involved in the defence of Antonov airport, and it's kind of hushed up.

The first minutes of the landing in Hostomel from the point of view of Russian paratroopers of the 45th Brigade. Full video of the landing.

Paratroopers of the 45th Guards Spetznaz Brigade at the Antonov airfield. A shot from the official video of the landing from the Russian Defense Ministry.

A shot from a video demonstrating the work of the L-370 Vitebsk directional IR countermeasure to repel MANPADS attacks while providing fire support at the airfield in Hostomel in the morning of February 24.

VDV's spetsnaz at the Hostomel airfield. 24th of February.

— Towed and self-propelled AA systems, were they on the helicopter route during the landing in Hostomel? If so, how did they perform? If not, how were MANPADS used? How effective did they prove to be?

Paratroopers of the 45th Guards Spetznaz Brigade of the Russian Airborne Forces on board a Mi-8.

A scene from the video of the flight of Mi-8 with troops and Mi-35M to Hostomel airfield.

— I would further add to the disadvantages the lack of air defence equipment in sufficient quantities. In fact, there was a situation where, by some miracle, MANPADs were not in our vehicles when we left for Hostomel, because we were told that "guys, you shouldn't take them, everything is there" - this was the first task 200 I received during this war, that is, in the first hours I received task 200, a dumb task that could not be accomplished without these MANPADs. The third problem was that the enemy reached Hostomel airport very quickly with minimal casualties along the way. Yes, the AA autocannons were deployed: for example, at Mezhigir'ya there were several ZU-23-2 squads, MANPADS operators were deployed, and for some reason something went wrong, to put it mildly. I cannot say exactly what happened there because I was not personally present there and only rumours reached me as it all happened, but in fact the situation was such that the air defence did not manage to repel the airborne troops to the full extent, i.e. the enemy was not eliminated in volumes sufficient to terminate the operation. So we had what we had: the landing at Hostomel, the first hours of the battle (up to 12 pm) and then we got what we had. If there were ZU-23-2s, they would have torn those helicopters to pieces at such an altitude, most likely, if there was a satisfactory density of fire and a sufficient number of anti-aircraft guns. Unfortunately, the exact route was unknown, so there were probably no AAs there. MANPADs were used in Hostomel – to a limited extent, but they were used. In fact, MANPADs proved quite effective against helicopters, including the attack helicopters Ka-52. It is a good enough thing for countering low-flying, medium-speed targets, and one of the main lessons of this war is that MANPADs have to be necessarily present in the companies, whatever company they may be.

Ukrainian soldiers firing at Russian helicopters over Kyiv reservoir with Igla MANPADS. Full video.

The moment when Russian helicopters were shot down by MANPADS over the Kyiv reservoir. Full video.

— Who was dropped in our territory? What was the fate of the airborne troops?

— Well, it is clear that airborne units were VDV: The 45th Brigade was, so to speak, the main unit that took part in the air assault. The enemy was planning to land paratroopers on the airfield at Hostomel utilizing the forces of the 45th brigade, to secure the approaches to the airfield and the airfield itself, thus making it possible to land IL-76 aircraft with BMPs and units of other airborne brigades already ready for ground landing. What was their fate? The first landing force was destroyed by approximately 40%, that is, 3 helicopters were put out of action, they were left lying on the runway as carcasses, plus one Ka-52 was shot down (list of objectively confirmed Russian helicopters, destroyed in Hostomel - editor's note). It was shot down using an "Igla" MANPAD. We don't know who the fuck shot it down, because our guys didn't shoot it down, conscripts also said they don't know who shot it down, the 140th SOC also pretended they didn't know, and then they were interviewed and said that "we shot down Ka-52 with MANPADs 'Igla'". When we came out and were angry about it, there was no constructive discussion on this issue. In any case there is a fact, and to appropriate glory is another thing entirely, and I believe it is absolutely irrational now. As to the fate of further landing: the enemy acted professionally, they created quite a serious fire suppression for us, because they were supported by their aviation, on top of that. Around 11 o'clock their field artillery already started to fire. I don't know if it was self-propelled or towed, but because the enemy reached the Dymer line, which they could not break, but they bypassed our main defence lines and came to Hostomel. Accordingly, by 1pm we were already aware that their armour was coming towards us, there was at least a BTGr on the march, which had broken through after all. I did not count how many tanks there were – I saw two and that was enough for me, let's say. We did not have enough anti-tank weapons, i.e. there were no NLAW and Javelin anti-tank missiles as such, there were no Stugna-Ps either.

An Mi-8 has been destroyed. The tail number RF-91285/ 53 "red".

First destroyed Ka-52.

Second destroyed Ka-52.

— Why do you think there were not enough air defence weapons in the potentially endangered areas? What prevented these locations from being reinforced?

— The problem is that the senior leadership did not really seriously consider the possibility of carrying out a real air assault on critical infrastructure such as military and civilian airfields, well, or a dual purpose. Accordingly, with this turned out such a fucking funny situation, I would say that the enemy knew that we were skeptical about such options and hit exactly where we expected, but not so seriously. But in addition the units of m/hr 3027 were responsible for the airfields, and there the staffing was mainly composed of conscripts, the number of contract servicemen was minimal. The enemy knew about the real state of things in the units which were responsible for protecting the airfield. They knew that 4th RRB was on rotation and was well aware of the conditions that had developed by the 24th February. Additionally, I believe that a very big blunder by the HQ was that the enemy was underestimated.

Abandoned equipment of the Armed Forces of Ukraine, which was visible to the pilots of the Ka-52 during their flight to Hostomel. There was an attempt of disguising vehicles in the forest.

Ka-52 which was destroyed on the route of Russian airborne troops, satellite photo.

— Was there a plan to drop VDV troops with IL-76's in Vasylkiv?

— That was planned, but it could not take place because the enemy did not occupy the airport with a tactical landing and could not secure the landing of military transport aircraft IL-76 and so on.

— But were there some battles, or was it our troops fighting with each other?

— Yes, but it was not paratroopers, it was groups that came in from the side of Brovary, from the north-eastern flank. The fighting for Vasylkiv would have been the case if the same trick that was used on Hostomel had been pulled there. This is their tactic in general: they use troop transport helicopters to land stormtroopers, they drop elite units, they secure the runway and prepare to meet the military transport planes. It is a very complicated operation from the tactical and timing point of view, because all the logistical and timing issues have to be clearly defined so that there is no delay, because if the ILs are late, an enemy counterattack will most likely crush the landing that has secured the airfield – exactly the situation that would have happened in Hostomel if the armour from Dymer had not approached.

— Can you tell us more about the battles in Vasylkiv?

— I do not know the details.

— Who destroyed An-225 "Mriya" and how?

— Our artillery.

A cluster of russian vehicles on the "Antonov" airfield and An-225 "Mriya" which is still intact at this point. 27th of February Full video.

The first photo of the An-225 Mriya destroyed by artillery fire.

Russian military equipment and An-225 "Mriya" burn after Ukrainian artillery shelling. Full video.

Burned down BMD-2 of the Russian Armed Forces near An-225 “Mriya”

Special forces of the Russian National Guard pose against the burnt An-225 "Mriya".

Destroyed An-225 "Mriya", photo taken after the liberation of the airport.

Serviceman of State Security Administration's special designation unit "Bulat" posing near "Mriya".

— When did the Ukrainian military leave the airfield and the surrounding area?

— Units withdrew from Hostomel airport and the surrounding area by the evening of February 26. Defence along the Irpin River were established and battles were fought in the direction of Bucha and Irpin, i.e. the enemy was breaking through to these cities to either bypass the Irpin bridge and enter Shevchenko Square or bypass Irpin and jump right out at Kotsyubynske.

Soldiers of Russian National Guard and VDV with their vehicles on the Hostomel airfield. February 2022.

— In your opinion, what were the main and most gross mistakes made by the Armed Forces of Ukraine and the RF Armed Forces during those days and in general in the north of the Kyiv region?

— For the RF Armed Forces, the most serious mistake was stretching communications and actually conducting a number of operations like a tactical landing, which without proper suppression of air defence was impossible. This is the first mistake. The second one was stretching the communication lines from Belarus mainly through the roads, which in addition were poorly controlled and even uncontrolled in some parts. The enemy did not expect a long phase of combat operations to the north of Kyiv, which obviously resulted in a number of logistical problems and additional difficulties created by our Special Operations Forces units and some Territorial Defense units, who understood the situation around themselves much better. The third and most important mistake was underestimating the enemy. They were counting on units of the AFU (Armed Forces of Ukraine), NGU and other armed formations to flee as soon as they were about to lay siege to Kyiv, but it turned out nothing of the sort and the siege of Kyiv turned out to be quite a serious operational and tactical defeat for the enemy, if not a strategic one. Another mistake was that the enemy was planning to take the bridges by surprise, i.e. their forces were initially stretched along the Irpin River, from the town of the same name to Kotsyubinsky, because there were bridges there. All of these bridges were destroyed as soon as they approached these bridges, that is, they stretched along the river and they did not have pontoon-bridge fleets ready immediately because the first pontoons began to be deployed closer to March. In fact, the enemy got into a two-week break and the fighting was on the opposite side of the Irpin River, i.e. where the city of Irpin, Bucha, Hostomel are. Accordingly, we got such a situation that the enemy very, very quickly tried to adjust their plans to the current circumstances, but they could not do it. Another mistake, in my opinion, is a very bad organisation of the enemy radio communication, communication between the units (in general, it is our problem too, a mutual problem, I would say). The enemy very often could not intelligently coordinate artillery fire, they could not reconnoitre the results of artillery shelling or another type of strike, and consequently there were difficulties in destroying our forces, because during the campaign near Kyiv losses of the AFU, the NGU were quite small, if assessed competently. I mean using sources in the Armed Forces, in the National Guard, in other armed formations directly and open sources like Oryx.

Our major mistakes in some sense overlap with the Russians, i.e. we have underestimated them, we have made very big mistakes in timing, because we were expecting the enemy on February 23rd, nothing happened on the 23rd and accordingly what? Everybody relaxed. And on the 24th everything fucked up. That's how unpleasant the situation was. The organisation of communication also left much to be desired, in the first days cooperation was organised badly, because there were very frequent cases of friendly fire, getting hit by their own and enemy artillery shells, general confusion and, so to say, slow transfer of intelligence, orders, combat orders from the HQ or from the higher headquarters to the bottom, because there were situations where the lack of communication and so on (Starlink terminals were not available yet in sufficient quantity) operational transfer of information was complicated. Another such significant problem was that some units were de jure combat-ready but de facto there was nothing – this was more about the National Guard.

Destroyed Russian convoy in Hostomel. Video was taken in the morning of 24th of February

— At what point do you think the Russians finally abandoned plans for the “air bridge”?

— The moment the first air assault on Hostomel was repelled and the attempted landing on Vasylkiv was stopped.

20 Russian IL-76s with personnel and equipment intended for landing near Kyiv. Morning of February 24.

— How would you assess the performance of the self-propelled SAMs as well as the S-300 SAMs? At what point did air defence systems like the "Osa" and "Buk" start operating on the line of battle?

— Had it not been for the Buk, S-300 SAMs of various modifications, which were in the Vyshgorod anti-aircraft missile division, it would have been very, very bad, as the enemy would have had complete air superiority and they would have done whatever they wanted. Thanks to the fact that the S-300 SAM units were spread out beforehand, at first the enemy aviation could not achieve air superiority and provide support to the landing force that ended up in Hostomel. Their combination of Special Forces+aircraft did not work. "Osa" started to operate around the 25th when enemy aviation was operating on the Irpin-Guta-Mezhigorskoye line. At that time the Osa-AKM SAM system, as far as I know, shot down one Mi-8AMTSh. "Buk"s entered Kyiv somewhere on 27-28th, i.e. the enemy aviation action was almost nullified thanks to the fact that "Buk"/"Osa" appeared. So I want to say that the anti-aircraft missile systems, even though they were Soviet-made, played a pretty serious role in repelling air strikes and destroying cruise missiles and other types of weaponry.

A famous photo of one of the Russian Federation's Ka-52s shot down on the first day of the Hostomel operation.

— How did the Russians manage to get to the outskirts of Kyiv so quickly? What do you attribute it to?

— It is simple: they did not stop during the movement, they did not unfold the front line and did not prepare for prolonged battles. And we were bringing their communications and logistics to a collapse, so that we could use the advantage of firepower. There was no other way.

The BTR-MD "Rakushka" in Hostomel is filled with corpses of Russian paratroopers. Ukrainian soldiers killed them even before they left the troop compartment of the armored vehicle.

BMD-2 armored personnel carriers lost by Russian troops and bodies of paratroopers.

— A word about enemy subversion and reconnaissance groups (SRGs) in cities and the resulting panic. How were the Russian saboteurs operating in reality? From what I know, in the first days Russian saboteurs were conducting sniper fire on NGU military units, can you confirm this?

— No. There was no sniper fire, there was a shoot-out at Petrovka with the NGU unit 3066 (later confirmed as friendly fire), and on the 25th [February] there was a shoot-out near the unit 3030's base in the evening. That one was enemy's fire. Well, there were SRGs themselves. Actually their role is excessively exaggerated. Fear begets fear, as they say. There were many people who really caused a ruckus either out of fear or on purpose (they were spreading false information). Therefore, there were SRGs, yes, but not on the scale and in such volumes as they were described.

— Did the real saboteurs caught belong to any agency? Are you aware of their fate and cases of exchange?

— Yes. They were from Foreign Intelligence Service (FIS, commonlu known as SVR) and Main Intelligence Directorate (commonly known as GRU – translator's note). The last major exchange of Azov fighters to russians was with them. Aviators and SVR/GRU. (This part of the interview was recorded in August – ed.)

— Who was, in your opinion, the most worthy opponent?

— The 45th Brigade, units of the Federal Security Service "A", separate combat groups of various special designation units. And the artillery. 😄

The burning Lipton tea factory in Hostomel in the crosshairs of the scope. Source.

— Russian resources are spreading the information that the Ukrainian military is allegedly unable to withstand close infantry combat and is quickly crumbling down. How is this working out in reality on both sides of the conflict?

— It varies greatly from unit to unit, because there is a very strong difference even between different battalions, companies within the same military unit, brigade and so on. It is impossible to say unequivocally that we are all specialists in close combat to the same extent as it is impossible to say that all units of the Russian army and others like them (collaborators of LNR and DNR) are also specialists in this matter. There are some units that are really good at close combat on their side, i.e. they are people who specialize in assault or urban warfare. We cannot say that they have units which are 100% capable of fighting a proper close combat at 100% efficiency and it will never happen, because a lot of nuances come up when we talk about the moral and psychological state of units and the real level of training of a particular unit. We can say objectively that the units formed from the conscripts will conduct a close combat fight dozens of times worse than any contractual unit of either side. Accordingly, the picture is as follows: mobilized units of the DPR and LPR are not capable of a close combat engagement at distances of 10 to 500 meters, because they have low morale and as soon as they are pinned down by heavy small arms fire, they try to withdraw or simply stop resisting. But the enemy's professional units return fire, maneuver, and move around the battlefield. But there are professional units, which have the same morale as the conscripted ones, they try to avoid the battle, retreat. The enemy is different from time to time: they can be very well trained in urban warfare, such as the Wagner PMC – they go into some settlements in company formations specifically to conduct close-up firefights, they wedge into urban defense of the enemy (that is, us) and conduct an assault action with a number of some engineering-sapper operations and so on. That is, the enemy uses a tactic similar in some ways to World War I: there are so-called assault units, they are specifically designed to hit or suppress our defenses with fire, then regular units are drawn in to reinforce the assault units, solidify their success and carry out a long-term mission, and thus the enemy advances, under cover of artillery fire and tactical airforce. There is another option: with the conscripts I have already told you what happens – they are thrown in waves. A proper full-fledged infantry close combat does not take place. And if they are some specialized units that are designed for assault operations, then yes, of course, they will fight quite well, they know what they are doing, they know their tasks and, accordingly, they are the most difficult opponents. As for us it depends from unit to unit, from unit to unit, from commander to commander. That is, you can take 3018 (4 RRB of NGU), performs combat tasks of different specifics, and people do close combat in a variety of conditions and in most cases come out a winner. I know this clearly because I have classmates who are serving in 3018 as company commanders, deputy company commanders, platoon commanders – they show me all this, tell me about it and I kind of understand what the situation is really like. There are TrO units, that consist mostly of conscripts, and there the situation is similar to LNR and DNR units. It also largely depends on the commander: how he disposes of firepower, how he arranges the system of fire, plans the operation and so on. There are a lot of nuances. As regards the Special Forces units, almost all of our units are capable of prolonged firefights with different units of varying intensities. In this respect the Special Forces are trained very seriously and they really do make a difference. So I think that the generalisation that everyone in our ranks gets scattered by close combat is utter bullshit and nonsense that does not fit with reality at all.

Scout of 4th RRB and dead russian soldier.

— What do you think about the use of ATGMs in February and March – both domestic- and foreign-made?

— The number and frequency of the use of ATGMs, I think, in this and subsequent periods is staggering. In every infantry unit it was mandatory to have at least a couple of anti-tank missile systems in some variation. We received the Javelin and NLAW anti-tank missiles on the evening of 26th. They were simply unloaded from the transport vehicle and told to use them to their full potential. They were used. The vast majority of the enemy's armored vehicle losses were the result of artillery and ATGM fire.

Ukrainian SOF's fighters with Ukrainian-made "Corsair" ATGM on the roof of the building. March 2022

— Is it true that the Russians were using old Soviet maps and had serious problems because of this?

— We also used general staff's maps of 1990 or even later. That was not the point.

— Did you ever listen to radio intercepts? Was there anything interesting?

— No, I did not listen to radio intercepts and we did not listen to them because we did not have appropriate equipment and signals intelligence (SI) units were farther away from our positions then. There were a couple of armoured reconnaissance vehicles (ARVs), which, in theory, could intercept VHF and SW radio communications, but they were not used because the Russian SI units would probably have immediately identified where these ARVs were standing and they would have been totally fucked up. So, no, we did not.

— To clarify: if you remember, there was an episode near Kyiv, where I think they published a radio intercept between our fighter and a tanker, where the Russians were holding a circle defence, to which our fighters said "surrender at once". How do you think this could happen, that they reached out to our frequency?

— It is quite possible that there can be a situation, when some – both ours and enemy units – were using radios of the same manufacturer and with the same frequency modulation. It's Baofeng – these are the crappy radios, they were often encountered. The enemy had no Motorola at all, Harris – well, there is nothing to comment on. Aselsans, which were installed on our tanks, did not appear on the enemy's side either, so the only options were either Baofengs or cheap Chinese civilian radios, which are were used by both sides.

— How would you assess the level of assistance of the local population to the military?

— The level of interaction between the local population and the military was quite high. Indeed, if there was need in any equipment or someone needed a ride – locals provided it without too many questions. I appreciate it very much, it helped a lot and those people who remained in the occupied territories were providing information on the location of enemy's headquarters, high-tech equipment (electronic warfare, signals intelligence) and counter-battery radars which were of interest to certain structures. Back then, if you remember, both the SSU and the MDI (Main Directorate of Intelligence of the Ministry of Defence of Ukraine) often published photos and technical descriptions of the vehicles they were interested in. It happened quite often and then these objects were pointed specifically – where they were located, where they were deployed and in 99.9% of cases this turned out to be true. The percentage of so-called false information was minimal.

— Can you say something about the trophy weapons? What did you like best and what you did not like?

— We had AGS-40 Balkan, we captured it not far from Irpin, from one of the VDV companies of either 45th brigade or 76th division – well, I don't remember exactly. We used it until it got blown up along with the operator. Then we had the BMD-2, which was also nicked not far from Irpin. Of course, there were RPO-A "Shmel" (rocket-assisted flamethrower with thermobaric warhead – translator's note) and RPG-32s. Of all small arms AK-12 was interesting (then the people who took it away said it was only good for disassembly) to get spare parts). We liked "Shmel" a lot – very good piece of equipment, it can be used to accomplish a variety of tasks. And the AGS we took – there's a more handy tripod, it's lighter and although it was rarely seen, it's a very useful thing. As for vehicles: we had only trophy BMDs, because we had not reached tanks, and if any of our soldiers had captured tanks – we either handed them over to regular units, or left them in the field, because we did not have resources to provide them, unlike mechanized brigades like the 72nd.

Russian 40 mm caseless automatic grenade launcher AGS‑40 Balkan.

— How do you estimate the enemy personnel losses?

— The enemy losses in my sector (Moshchun, Gorenka, Romanovka and part of Irpin – this is about the later stage of the conflict, not about the Hostomel landing) were quite high. The enemy, according to my personal estimates, lost up to 30% of the standard company personnel for various reasons (combat and non-combat losses). In the middle of March there were a great number of non-combat losses from frostbite. The enemy was not prepared for long operations. We inflicted many losses on the enemy during the battles for Moschchun (as it was mentioned in one of the interviews of the SOF fighters) - there were quite heated battles, and on the whole, according to my personal estimation – up to a whole battalion of the personnel was killed by the opposing side (including the operation of installing pontoon bridge to cross to the left bank of Irpin).

— Is there any information as to how many casualties the Airborne Troops in general and the 331st Regiment in particular really suffered?

— I cannot say anything about 331st regiment for sure, because I am not sure if they were its representatives, but in this case VDV in the first stage of the conflict (when there were fights in the outskirts of Irpin and the enemy came close to all the crossings over the river Irpin) was used as an ordinary motorized infantry: they dug trenches, and defended certain positions. So I think because of this use of paratroopers, there were quite big losses in the units – starting from Hostomel airport, where they lost about a company or even two worth of personnel, because when we retreated from Hostomel, the airport was shelled quite heavily by our artillery. So overall enemy losses among paratroopers are quite high. I think that they can hardly be compensated by partial mobilization or something else – the losses are too heavy.

The concentration of equipment near the hangar with An-225 "Mriya" at the Antonov airfield in Hostomel, which was filmed with the help of UAV of UKRSPECSYSTEMS. Full video of the airfield overflight.

Hostomel airfield landscape. March 2022.

— In your opinion, was it reasonable to build the defences along the Teterev and Zdvizh rivers? If so, why was it not done?

— The point is that the initial plan of the operation implied the deployment of the first echelon of Kyiv's defence along those rivers (i.e. along Ivankov), but some adjustments that occurred – they forced the defence to retreat to the line along the Irpin river. Why was this the case? The enemy launched an offensive earlier than planned. Accordingly, the forces which were defending Kyiv could not deploy along these rivers with the level of losses acceptable for further action. The General Staff at that time and the commanders on the ground understood that the transport leg from Ivankovo to Belorussia was much smaller than from, say, Irpin and Dymer to Belorussia. Accordingly, the deployment of defence along the Irpin line was, shall we say, a deliberate move because everyone was well aware of the level of the enemy's logistical capabilities and tried to play around it. It was fortunate because by the end of March the enemy withdrew [from Kyiv oblast'] not because it made a "gesture of good will" and fulfilled its operational and tactical tasks, but because logistics had exhausted itself and the Belarusian side, I think, was reluctant to allow to take ammunition from its depots, and delivery from Russia to Belarus took some time and logistics simply could not fulfill supply tasks. On top of that SOF and other special designation units were performing certain tasks behind enemy lines, thereby disrupting logistics, which made it impossible to complete the objectives. That is why it did not work out.

— Can you assess the actions of the SOF of both Ukraine and Russia and Russian separate special forces brigades in the battle for Kyiv?

— Yes. I do know about the 140th SOC, the enemy GRU units that operated, I know about the individual reconnaissance platoons/companies of the VDV, the Kadyrov's forces and National Guard of Russia's spetznaz that were operating in the Kyiv region at that time. The actions of the enemy can generally be assessed as confident and professional, but lacking the assertiveness that our units had. That is to say, they tried to engage in close combat at a bare minimum – if they had an opportunity to request artillery or some mortar battery to fire on our positions, they would rather request artillery than go there in person. There were cases when their special forces units (I cannot say who exactly, as we could not identify them) crossed the river and carried out reconnaissance and sabotage activities on our side. They worked quite well as forward spotters: mines and shells hit precisely where they were supposed to after provided adjustments – they were aiming at FOBs and our units that were defending their positions. But they were quickly driven out by our own SOF units, and we, too, were engaged in fighting the enemy's forward spotters. So, saying that they acted with maximum professionalism and were way ahead of our units would be wrong, because our SOF units (and in general all forces) showed a high level of professionalism and even in terms of equipment were way ahead of the opponent, because there were cases when the VDV reconnaissance units (they are considered Special Forces) did not have enough special equipment like NV units and thermal imagers, while our special forces units were in a much better position in this respect. And the enemy's lack of night vision equipment was due to the fact that they may not have been able to use all their skills and abilities, so that was it. Our SOF units performed better than the enemy SOF.

Operators of the joint group of SBU's Alpha Group and AFU's SOF. Kyiv oblast, March 2022.

Ukraine's SOF behind enemy lines. Source.

Operator of 3rd SOF regiment. Kyiv oblast, March 2022.

SOF operator at a sniping spot. Source.

Servicemen of Russian Armed Forces' special designation unit.

Fighters of Russian National Guard's special designation unit fighting their way to Hostomel airfield. February 2022.

— What were the tactics of using tanks in the conditions of the Kyiv Region geography?

— Tanks were used more as "assault guns". There were no tank duels as such in the Kyiv region, although the only instance when I personally observed a tank vs tank combat was in Gorenka, when a tank platoon of the 72nd brigade entered the village, and engaged two shoot-and-scooting T-72B3s from the enemy's side. The duel ended with our tankers hitting the seventy-two with synchronous fire from two firing positions on the opposite bank of the river – he, it turns out, was firing from the side of the glass factory, where they had a firing position. It was hit, there was no epic explosion with the turret blown off, but by the looks of it, the crew was either badly shell-shocked or some of the fire control system elements were damaged – in general, the tank was abandoned and it stood there until it was towed away the next morning. In general – tanks were used as assault guns, as infantry support, but they were not used as breakthrough vehicles. Basically, either BMPs or BMDs – both from our side and from the enemy's side – were mostly encountered. In the direction of Gorenka-Romanovka-Moshchun, our units mainly used wheeled APCs like those BTR-3Es (I have not seen BTR-4s, but as far as I know, they were there too). Vehicles were used in a very limited and very careful manner.

— How did Ukrainian aviation perform? Do you know of any cases of shooting down enemy planes in aerial combat?

— I cannot say anything about air combat, because I have not personally observed them, but at first our aviation was very active and as far as I know, even several helicopters over Kyiv reservoir were hit by our fighter aircraft. As to the direct support of the ground troops, there were a couple of episodes when our Su-25s performing toss bombing not far from Irpin, but I do not know more details. In any case, our aviation proved to be most effective, at least because it was still alive – at the time of the Kyiv campaign, contrary to the claims of our opponents' Ministry of Defence that we have no aviation and no air defence.

— What types of infantry weapons have had the most significant impact on the course of warfare? Isn't the influence of western weapons on the outcome of the campaign Kyiv campaign exaggerated?

— As for western-made weapons: I first saw such thing as NLAW (well, I have seen it before, I was trained on all kinds of western weapons, including TOW anti-tank weapons) around March 10th – before that we used our anti-tank weapon systems like Stugna-P, "Barrier", "Corsair" and American copy of RPG-7 (PSRL-1), and that was it. And our National Guard anti-aircraft forces made do with either "Igla" or "Strela". So we first saw things like the Stinger sometime in March, around 28th-29th. Therefore I think that the Western models of antitank and MANPADS weaponry have played the significant role, but it was more the knowledge, motivation and desire of ordinary, junior and senior commanding staff to win.

— Well what about the hyped up NLAWs that were also used in the Kyiv area?

— Well this thing is like a crazy woman, because you shoot at an enemy BMD and it targets a fucking "Zhiguli" (soviet-made car – translator's note). That's why it's so fucked up. I won't say that NLAWs are a bad thing, they are quite effective, but the firing that my unit did was not very successful. And it's not because of the low level of professionalism of the ATGM operators.

**— I have heard it said that the "Pions" (203-mm self-propelled howitzer – translator's note) saved Kyiv at the start of the war. What do you think of the Ukrainian high-power artillery?**

— Generally, Ukrainian artillery, 72 Brigade and its brigade artillery group, artillery of 80 Air Assault Brigade (AAB) showed incredibly strong results, because I know where "Pions" were located (in Devichki) - all these shells flew over my position and I could hear it flying perfectly. At night the situation was as follows: I could hear a convoy coming (at a great distance, but I could hear it because it was big and there was a lot of vehicles) and somewhere in the distance I could hear artillery fire. It is clear that it is not 152-mm, but something powerful. Quiet, hardly audible burst of shells, loads of explosions – and silence. That's it – no convoy anymore. There's a huge fucking flame after 5-10 minutes. So I can say that artillery was doing everything possible and impossible to defend Kyiv. And for the most part, crushed convoys with tank wrecks are all artillery work.

SPH 2S7 "Pion", March 1st. 6:13. Outskirts of Kyiv. Source.

— What about the performance of regular Ukrainian and Russian artillery units? How would you assess their effectiveness?

— I have been in the middle of artillery duels: our crews of self-propelled artillery divisions, towed howitzers (if we are talking about 2A36 "Hyacinth-B"), mortar batteries have shown incredible efficiency and effectiveness. I can tell you from the example of a mortar battery in one of the military units of the National Guard: the guys very quickly learned how to fight, because before that it was mainly firing exercises and, let's say, they had minimal time to deploy – they arrived, fired, left. All this, together with a solid salvo against enemy positions took up to 15 minutes and the return fire came in about 20-25 minutes and then, quite askew – there was a large dispersion and even if the mortar men were on the spot, they would hardly be hit. Again, the mortar batteries from the other side were most likely "Vasilki" (82-mm gun-mortar) or regimental 120mm mortars, there was a wide scattering there. As for the work of large artillery (122, 152), they were firing quite densely, sometimes pretty accurately, but they could not get into a counter-battery fight with our units, because ours were faster, more accurate and, accordingly, the Russians tried to leave the position as quickly as possible, so there is no need to talk about the counter-battery. Although it was present at first. Roughly speaking, two weeks since we were stationed in Gorenka – they regularly played this biathlon there and fortunately our units in most cases won the artillery duel. So I think the effectiveness was extremely high.

— How big a role did blowing up the dam at Dymer play in the defence of Kyiv?

— Quite a significant role, because the enemy found the exact spot on Moshchun that I was talking about earlier. It was a narrow section of the river, so it was a matter of 15 minutes to deploy the pontoon, which they did – the Russians dropped the pontoon under the cover of smoke. Thermal imaging cameras did not see anything, all the optical reconnaissance means and drones were useless. The location of the pontoon was found by a recon unit on foot. It was discovered just outside Moshchun. During the period of 4-6 March there was fierce fighting over control of Moshchun. And if the dam had not been blown up, the enemy could have been deploying the pontoons indefinitely. Well, blowing up the dam widened the river, created a swamp 200-300 meters to the left and right, and just in order reach the river, they had to use the vehicle-launched bridges to pave the way. So it played a very significant role and made it impossible for the forces to cross Irpin.

Consequences of the destruction of the dam near Dymer by the Ukrainian side. Source

— Can you say something about the effect of electronic warfare (EW), both ours and the enemy's?

— I have never experienced any problems with radio communication and phones, so I don't know how our and enemy EW equipment worked. Maybe our radios were just very cool and were just outside the ranges of those EW stations, or those were performing completely different tasks for the enemy. I think that they were tasked with covering the headquarters of the enemy groups or some important supply hubs. But I did not experience the effect of EW – no, there was no such thing.

— How did the Bayraktar TB2 unmanned aerial vehicles perform in the direction of Kyiv?

— In general, during the first phase of the conflict (before the enemy realised that UAVs were actually operating here) the Bayraktars were quite effective: both as a standalone combat element (a drone with bombs and missiles) and as an element of a reconnaissance-strike complex. In the first case they actually operated till the end of February, and as an element of RSC – during the entire Kyiv campaign, because there is a powerful enough optical-electronic channel and they easily reached Irpin and Bucha from the outskirts of Kyiv and adjusted artillery fire.

— In other words neither the EW means, nor the air defence systems, which VDV troops had in that region, could counteract in any way?

— No, they could not deal with the UAVs.

— Which Ukrainian and Russian armoured vehicles have you encountered? What can you say about them?

— We have historically had APCs in all of our units – they are "Varta", from the manufacturer "Ukrbronya". "Varta", "Varta-Novator", "Kozaks" of the first iteration (without prefixes) - these are the main vehicles. There were modifications with AGS-17, with ATGM "Barrier" and NSV "Utyos" (12.7mm HMG – translator's note) - there the "sockets" using which those weapons can be installed. The "Kozaks" were equipped with PKM (machine gunner was on the top). Of all this, I was most impressed with the "Vartas" because they were fairly easy to maintain, unlike the Iveco's on which the "Kozak" was based. The "Varta" (based on MAZ 53, I think) is well armored – there were cases where the "Warta" was blown up on the TM-62 (soviet anti-tank mine – translator's note) and not even front axles were ripped out; but of course the engine was ruined and there was nothing to be done in terms of repair there. I drove all 3 vehicles, and the most comfortable to drive was "Varta-Novator": automatic gearbox is debatable decision, but you can switch to manual there; low silhouette (unlike the usual "Varta"); high dynamic performance; good cross-country ability; and, most important, good compartment for additional equipment. We used vehicles for ammunition supply, transporting wounded and as a means of transportation. Can't say anything bad about the "Kozak", either: it really saved lives in many cases of active combat operations in the Kyiv campaign. Concerning the captured armoured vehicles: the only one I ever saw was the KAMAZ Typhoon-K. I do not know its further fate, but in general, as such an APC it was able to perform well enough in these circumstances. It was taken from National Guard of Russian. But in general, Russian armored combat vehicles are not bad, but they are good only because they are made from foreign components, as practice shows. The same Iveco "Rys'" that was involved in the operation near Kyiv were present in VDV units. Well, many have seen trophy "Tigers", but they can hardly be called APC or MRAP, because their protection is only good against small arms firepower. But I have not driven any of the listed Russian vehicles – my experience ends with our MRAPs.

On March 5, in the battle near Hostomel, MRAP "Varta" of the National Guard of Ukraine came under intense machine gun fire (12.7 mm). The vehicle survived, protecting the crew. This allowed our soldiers to fire freely and destroy the enemy BMP with their machine gun. Source: National Industrial Portal.

— What can you say about your counterparts in the National Guard of Russia (Rosgvardia)?

— I want to say that these guys were not prepared for war in any way. When they blew up the Hostomel bridge, there were tilt-covered KamAZ trucks loaded with riot armour, aluminum shields for protection, rubber truncheons and all kinds of special equipment like "Cheryomuha" (a chloroacetophenone gas grenade – editor's note) and so on. They were preparing to suppress the social unrest that would result from the overthrow of the legitimate government, but they were forced to resort to military action, they were not expecting that. I want to say that, as practice has shown – their level of combat training was minimal compared to even the Ukrainian National Guard's public security protection units – practice has shown that people in the unit 3030 were able to perform military missions, which the RNG was not able to do. Among the serious units we can mention only some special designation units within the RNG – the same "Kadyrovites" which everyone laughs at, at first they even tried to storm fortified positions on our shore. But mostly there were "astronauts" (slang for riot police related to the outer look of their equipment – translator's note).

Russian National Guard's serviceman in Kyiv oblast. February-March 2022.

— Given your considerable years of service in the military and your corresponding level of familiarity with the internal workings of the Defence Forces, you must have had your own expectations and probable scenarios once the war started. What did you initially expect from a full-scale invasion?

— Based on my skills and understanding of modern warfare, I expected precision strikes on civilian infrastructure: the power plants, the switchyards, the Vyshgorod dam, because if they had hit the dam, it would have triggered a disaster and, shall we say, made it difficult to move Kyiv’s defence forces and assets to the deployment lines – where the organised defence should have been, and the enemy would have been able to rush painlessly and unhindered through Vyshgorod and already be at the gate of Kyiv. I expected that the enemy would still suppress our air defenses more actively in the process, that it would use high-tech weapons against air defenses (we are talking about anti-radar missiles), strike more precisely with missile weapons and in general I expected more aggressive tactics from the enemy. In the later episodes of the campaign around Kyiv (i.e. after Hostomel Airport, when it came to defending Moshchun and Gorenka) the enemy was not overly aggressive, the intensity of close combat fighting gradually dropped and became more of an artillery duel, and in the end they simply could not deliver with logistics, so my expectations were a little more harsh than they actually were – and that's for the best.

— In your opinion, what forced the Russians to retreat from the North?

— First of all, as I have already said – problems with logistics. Second moment – let's say very good operational planning and management of all our troops and units by Syrsky (commander of the forces, that were defending Kyiv – translator's note) and consequently – skill and training of troops, I mean personally: fighters, contract staff and officers – they showed really high level and I think they played big role in success of defense of Kyiv – company, battalion commanders, some special purpose units. And they retreated simply because, to quote the classic, because they got screwed.

— What was the most memorable moment of the battles in Kyiv region for you?

— The most memorable episode of the Kyiv campaign was the night battle in Moshchun, when the enemy somehow (I still don't understand how) crossed the river with armoured vehicles, with the BMD. This is somewhere around March 10th-11th. I don't know about the enemy's night vision devices, but as I understood there was "a ton", because we didn't find any NV devices on any of the fighters. They rolled over with vehicles, with standard armament (apparently, one of the companies crossed the river. But it was incomplete, there were 80-86 people, altogether with the officers). They entered the settlement and began to move swiftly to the south of it, i.e. to the road, which should theoretically lead to Gorenka, and from there to Pushcha-Vodica. We were told about the breakthrough at about half past two in the morning, we immediately set out to the area, walked about a kilometer and then discovered how they were deploying in battle formations. The National Guard units that were in our neighbouring unit in Vyshgorod were already fighting them. Some other units were involved, as far as I understood – Azov, or TD or SOF, I don't know exactly, but some of them. And one of the companies of the 72nd Brigade (5th company?). There were no our armored vehicles, so the advantage was on the side of the enemy, but the enemy had no NV in most cases, so it was some kind of incomprehensible disco: tracers flew somewhere in the air, but targeted shooting was out of the question. Accordingly, we requested an artillery strike – because we knew there was no one in the settlement. With the beginning of the artillery barrage we started using the ATGMs we had (by the way, these were NLAWs), and then from the hill our marksmen started to precisely knock out the enemy with UAR-10s. I suppose that after 20-30 men lost they delved into a total chaos: as soon as they saw that their BMDs were already burnt, they just started running towards the river. Well, while they were running, they all got slaughtered there. The fight was very dynamic, very bright (or so it looked like in the NV device), and so – in the morning there, of course, I saw on video a pile of corpses in Moshchun, the burnt out BMD – these are the results of this fight.

— So it turns out this is the only point where they could use the fact that they have amphibious vehicles?

— Yes. I think they probably somehow found a place for the three BMDs to cross the river.

— Do you think Russian troops will attack Kyiv again? What would be the outcome of that?

— I think it is already useless because of the multi-level defense down to Chernobyl is created; there are clear protocols, clear doctrine how it will be reflected, and now 24 BTGr will not be enough for them, they will need much more, they will need more fire power for our defensive "units", so to say. They won't be able to make such a daring raid again now, roughly speaking (I call what happened not an offensive, but a raid because they stretched their units very hard and fast to certain lines, but failed to secure their rear areas). I think that at the moment without the overwhelming amount of vehicles, personnel and firepower they will not be able to do anything in Kyiv even – even if they bring in Belarus, they will not be able to do anything.

— The Russians have portable detection radars in service (especially in the SOF). Were such radars used in the Kyiv direction?

— Yes, "Fara-1".

Russian infantry surveillance radar 1L111M "Fara-VR". Captured in April near Kharkiv.

— And how did they perform? Were they of any use?

— They did a poor job. Look, think for yourselves: in the West the equipment is 30-40 years newer and more advanced (technology wise) than post-soviet one (since russian military technology does not really exist). Why is that in the West infantry and special forces units do not use ground-based radar reconnaissance stations in the infantry? Yes, because they are ineffective. The radio wave that is there – the width of its range has a huge number of vulnerabilities, including the fact that it bounces off trees very often. And taking into account the density of buildings of Kyiv region: if I sit at the window, the radar will not see me, there will be a wall. The efficiency is extremely low. There may be some sense somewhere in the field, but I think the efficiency is zero. It's easier to buy a decent thermal scope and use it for reconnaissance: it's more compact (because in case of radar, there's a station, you still have to drag it around, it's heavy).

— So only the more serious units had technical equipment at any relatively acceptable level?

— Sort of. I can't say which ones exactly, but as far as I know – Special Purpose Centre "Senezh" was present, but it's just my speculation that it was them.

— About these reconnaissance missions [by Russians], let me ask you: can it be called a reconnaissance by fire?

— Probably it was a reconnaissance by fire, maybe they were forward spotters. Their tasks were unknown to me, in fact, I can only guess. Though there were a lot of illogical actions of the enemy, blatantly illogical – it is hard to explain them.

— Is there an example of illogical actions?

— Stretching communications; send logistical convoys without escort, trucks only: convoys go in marching order, where our SRGs might operate, go without advance guard, without side patrols, i.e. the organization of movement of convoys was about zero. The leading patrol, the so-called forward outpost (which is found in battalion and bigger units), patrols (company and smaller) were very seldom met – all of this was very rarely encountered. In other words, the enemy messed up very basic elements of warfare. I do not know how their officers were trained and in what training institutions, but let's just say they would not have passed the exam.

Subscribers’ questions:

— Did the "Kadyrovites" take part in the fighting?

— Yes, they participated. For the first couple of weeks there were very frequent appearances of Russian National Guard units, which belonged to special designation units, and the "Akhmat" battalion or something like that. Anyway, they were there.

— Is there any information about fighting in the forests near Novi Petrivtsi?

— Yes. It was slightly farther, it was Dymer, and to the left of Dymer the enemy tried to pass our main echelon of defence by forest roads and move directly to Petrivtsy. But it failed, because SOF units were operating there, as far as I know. The enemy was defeated there and they did not try to go around again.

— Were the remaining fortifications from the times of the Second World War, and in particular those of Kyiv Fortified Region used?

— Yes, the pillboxes were used as proper pillboxes with different types of armament and as command posts. Some of them were already in a bad condition, but the majority of them were still usable. They were actively used and it played to our advantage that we had such fortifications on our side.

— Did the enemy during the offensive consider the possibility that you would use these fortifications, or it was a surprise for them?

— I think it was as much of a surprise as the radiation in the Red Forest. *chuckles*

— Approximately how many Russian transport aviation flights to the airfield were there? Where from did the Russians at Antonov airport have their main supply line in the last weeks of their presence in the Kyiv region?

— There were no military transport aviation flights in the form of aircraft. There was a delivery of fuel and weapons by Mi-8AMTSh helicopters, because we could see the Hostomel airport through the optics and there were air approaches. It was also used as an airfield. The Ka-52s that were operating in Moshun, Gorenka, Romanovka – they were temporarily stationed there (they'd land, rearm in 10-15 minutes, and leave).

— That is, the weaponry was delivered by land, and it was armed locally, at the airfield?

— Most likely yes.

— You were talking about Mi-8: so after the first battles they were still flying there for a while, right?

— Yes, they acted as quick logistics.

— Was there any direct fire contact with the enemy? If yes – how and under what conditions did it happen?

— Under different conditions: the enemy was crossing a river and quickly entered a rural area, so it had to be smoked out of there. There were fire contacts at distances of 50, 80, up to 100 m, i.e. close enough – a man's silhouette could be seen. The conditions: in general, close to evening, dusk – i.e. without the NV only the silhouette was visible, and it was very blurred and indistinct. The enemy was behaving uncertainly (most likely they were regular units, reconnaissance or such). They behaved hesitantly in close combat, using defensive grenades and suppression fire – there was no precision fire from the enemy, just a couple of times we met such episodes. So the fire was directed "roughly over there", i.e. in our direction. We, in turn, returned accurate fire, and this in different situations (not always, but in most cases) proved better than just a barrage. Therefore, there was close contact. I believe that the Kyiv campaign, before Mariupol and Severodonetsk, was the most dynamic in terms of close combat.

Aftermath of battle for Hostomel airfield

Злочин і кара. Бій 20 серпня 2014 року.

2022-10-24T09:06:19.274Z

Оригінальна публікація в Livejournal

Тема боїв в секторі А висвітлена надзвичайно скупо. Навіть якщо взяти до уваги таких "великих" пиздунів, ой, письменників, як Серж Марко і його пропагандистський ресурс "Петро і Мазепа", то навіть там нічого не сказано про епізод, який я хотів би знову описати. Навіть в аналізі бойових дій, котрий писали офіцери ГШ (ну типу така легенда), не згадано про цей епізод, знову ж таки, нічого. Я звісно не Серж Марко, який завдяки своїй дружині має доступ до бойових офіцерів, котрі брали участь в боях, але тим не менше, я все таки постараюся описати даний епізод якомога детальніше. Висловлюю подяку вищому офіцерському складу 24 омбр, бійцям та командиру розвідроти 24 бригади, спецназівцям 8 опСпН, авіанавіднику 7 ОПАА та артилеристам тої ж таки "залізної" бригади. Одразу зазначу, що написане мною являється моєю особистою думкою, котра грунтується на відомим мені фактам. А, забув додати: вся інформація з відкритих джерел ;)

Ситуація в секторі станом на 10-20 серпня

13 серпня ЗСУ бронетанковим кулаком вибивають бойовиків з н.п. Хрящувате та Новосвітлівка. З цього моменту наступ припинився. Напередодні бійці другого батальйону 30 омбр були вибиті з району Красного Луча і відступили в район міста Лутугіно. Таким чином бійці 80 оаембр, 1 отбр, 24 омбр та "Айдар" займають оборону в Хрящуватому та Новосвітловці. Південніше Новосвітлівки знаходиться ОП 128 огпбр з танками 1 отбр. Інколи туди навідується 24-й батальйон. З 13.08.14 наступальні дії припинилися. Жодних кардинальних змін не відбувалося (хіба що такі казуси, як збиття МіГ-29). Варто зазначити, що приблизно 10 серпня бійці 24 омбр відступили з н.п. Волнухино. В другій декаді липня там були артилерійські позиції 2С3 тієї ж бригади.

Українські артилеристи в Волнухино, липень 14-го.

Бійці 24-ї бригади покидають даний н.п., серпень 14-го.

Командував сектором А у ці важкі дні генерал-майор Колеснік, позивний "Зевс". Заступник командира сектору - генерал Бокій. Штаб сектору знаходився в н.п. Побєда. В н.п. Дмитрівка також був базовий табір 1 отбр, тиловий табір 24 омбр та 12 БТро. Безпосередньо в Лутугіно командування було зусереджено в руках полковника Павлюка, комбрига 24 омбр, позивний "Сокіл". Начальник штабу 24 омбр - полковник, позивний "Кобзар". На той момент на території міста Лутугіно, а саме на заводі та його околицях, знаходилася батарея 2С3 "залізної" бригади, батарея БМ-21 цієї ж бригади та батарея 2С5 26 оарбр.

2С5 26 оарбр та 2С3 24 омбр в Лутугіно.

Також в н.п. Георгіївка була батарея (3 шт.) 2С3 24 омбр (вона була "кочівною" - то в Лутугіно, то в Георгіївці на Рибзаводі). Левова частка артилерії, включаючи БМ-27/30 та 2С3 1 отбр (разом з залишками 2С3 24 омбр) знаходилися в р-ні Веселої Гори. В Челюскінцях, що неподалік Лутугіно, була батарея Д-30 80 оаембр (придана 3 БТГр) та батарея 2С3 2 БТГр 30 омбр. Боєздатність 30-ї бригади на той період бажала бути кращою. Багато техніки потребувало ремонту. Саме цим і займалися бійці даної бригади на території заводу. Безпосередньо на заводі були і міномети 24-ї бригади. З "дорогами життя" і багато чим іншим я постараюся написати в іншому матеріалі.
18 серпня 2014 року в Лутугіно на Мі-8 прилітає "Зевс".

Бійці 30 омбр ремонтують свою бронетехніку. Лутугіно, серпень 14-го.

Артилерія 24 омбр на Рибзаводі.

БМП-2 "штурмової" роти та 82 мм міномент 24-ї бригади на заводі.

Евакуацію поранених здійснювали борти з 7 ОПАА. Приземлялися в н.п. Ленінське.

Ленінське, Мі-8 7 ОПАА та авіанавідник даного полку, капітан з позивним "Бродяга". Серпень місяць.

20 серпня.

Отже, переходимо безпосередньо до бойового зіткнення. Одразу зазначу, що в даному матеріалі я не буду вдаватися у деталі з ким саме наші тоді приймали бій. На рахунок цього вийде окремий матеріал, де я детально розповім і покажу, що українські солдати дійсно вели бій з російськими десантниками. Для початку розберемося які сили і засоби були на даній ділянці фронту, а саме в р-ні н.п. Георгіївка, за який саме і йшов бій. Панівну висоту над даним н.п. зайняла 9 рота 3 батальйону 24 омбр, командир роти - капітан Поступальський. Висота отримала назву "Гагарін". Безпосередньо на ній було дві БМП-2, один СПГ-9 та один міномет. Одразу зазначу, що облаштування позиції було виконано неналежним чином, погано вириті бліндажі, не проведено мінування місцевості. Вина лежить на командирах, в першу ж чергу, на комроти. Правда маю інформацію, що він просив комбата видати йому ескаватори та матеріали для облаштування позицій. В самому н.п. були три (3) БП 24 омбр: БП "Наука", "Поступ" та "Кагор". В школі знаходився штаб батальйону МВС "Шторм". 20 серпня на Рибзаводі ще було три (3) 2С3 24 омбр, їх охороняли три групи розвідників даної бригади. Пропоную глянути карту, де саме були розташовані БП:

Варіант карти в оригінальній якості

Окремо звертаю увагу на БП "Поступ". На даному БП знаходилися така техніка як: дві МТ-ЛБ, одна БМП-2 та одна МТ-12. На БП "Наука" була щонайменеше одна МТ-ЛБ, БМП та взвод бійців. Які сили і засоби на "Кагорі" встановити не вдалося. Виходячи з цього думаю стає ясно, які сили та засоби були в даному н.п. Є ще один надзвичайно важливий фактор, який грав тоді велику роль (по всьому фронту) - більшість бійців попали на фронт через мобілізацію. В той момент, як особовий склад противника, російських десантників, на 90% складався з контрактників.

Бій

Ранок 20 серпня. О 4:30 починається сильний артобстріл українських позицій. Українські бійці на "Кагорі" та "Поступі" чують звук техніки, але через сильний туман нічого не видно. Доповідають командуванню. Жодних дій керівництво не прийняло (а власне, що вони мали робити ?). Таким чином дві роти російських десантників з 234 ДШП 76 ДШД (в 1 пдр були присутні контрактники 104 ДШП) починають атаку на українські позиції. Практично одразу ж, грубо кажучи з ходу, десантна рота (перша) вибиває українських бійців з висоти "Гагарін" спалюючи там наші "коробочки".

Спостережний пункт 24 омбр під час бою. Горять українські БМП на висоті.

Одночасно з цим починають працювати ворожі танки та артилерія. Ворожі міномети та інша артилерія (габатр та сабатр) працювали зі старих артилерійських позицій бойовиків: Фабричне, Розкішне та Волнухино. Перша десантна рота 234 ДШП займає позиції на висоті, доволі скоро туди прибуває танк та починає обстрілювати позиції ЗСУ в селі. Під вогневим контролем опинився навіть крайній БП "Наука", там бійці були притиснуті вогнем 30 мм пушки БМД-2К. На ОП "Поступ" вийшла друга десантна рота 234 ДШП і разом з танками почали обстрілювати БП. Танк підбив дві МТ-ЛБ, а російська БМД-2К прошила корпус українській БМП-2.

Палаючі МТ-ЛБ та автотехніка. "Поступ".

Знищена вогнем російської БМД-2К БМП-2 24 омбр.

Українські противотанкісти вели вогонь по російському танку. Але лише з 11(!) разу їм поталанило влучити в російський Т-72БМ, котрий належав 35 омсбр ЗС РФ. Але в кінці кінців і українська "Рапіра" була знищена. Не зважаючи на такий сильний натиск зі сторони росіян, БП, грубо кажучи, вистояв. Росіяни встигли лише підійти до даного БП і встановити свій прапор, але тут же були відкинуті назад.

Підбитий російський танк та знищена українська МТ-12.

Українські бійці в Георгіївці просто так не здавалися. Яскравим прикладом відваги, з однієї сторони це відвага, стало те, що наші артилеристи почали стріляти прямою наводкою зі своїх САУ по захопленому "Гагаріну": відео

Доволі швидко командування зрозуміло, що відбувається і з ким вони ведуть бій. Хоч і розвідка доповідала, що росіяни зайшли, але якось підтвердити це ніхто не міг. Таким чином "Зевс" викликає авіацію, даються координати для українських "Смерчів", котрі потім били по зазначеним точкам, де стояли росіяни та бойовики. Окрім російських десантників та танкістів там були бойовики на своїх БТРах. Також потрібно довести до відома, що до бойового зіткнення зв'язку не було. Перед атакою у всіх почали ловити телефони. В часності, осетини. Діяли вони біля ОП "Поступ". Так, ближче до обіду, в сторону Георгіївки летять дві пари (4 шт.) Мі-24П 7 ОПАА. Перша пара відпрацювала і по висоті, і по району, де були бойовики. На жаль, через погано координацію друга пара полетіла обстрілювати ті самі позиції, котрі були відпрацьовані першою парою. Це стало фатально помилкою. Росіяни за допомогою ПЗРК збивають український Мі-24 з 7 ОПАА, підполковник Бірюк Олег Миколайович та капітан Родіонов Антон Олександрович загинули. Командування вирішило послати групу бійців, котрі б дістали тіла (правда була надія, що хтось вижив). Так було сформовано дві групи з бійців 8 опСпН. Їм був приданий БТР-80 (разом з водієм) з розвідроти 24 омбр та "Урал". Виявив бажання поїхати з ними і авіанавідник. Командував групою боєць 8 полку СпН з позивним "Камаз". Вище я показував карту з місцем падіння і висоту, котру зайняли дані дві групи. До вашої уваги унікальні кадри, як був збитий наш гелікоптер. Це сталося близько сьомої ранку. Раніше в мережі з'явилося відео з камери збитого Мі-24П, а тепер я покажу скріншоти з відеокамери другого Мі-24П:

Пуск ракети з висоти "Гагарін" по другому гелікоптеру.

Слід від ракети.

Вибух українського гелікоптера. Ракета влучили в 1-й та 2-й топливні баки.

Залишки Мі-24П.

Прикро це визнавати, але завдяки тому, що росіяни збили перший Мі-24П, другому вдалося уникнути аналогічної катастрофи.

Після цієї події наша артилерія почала бити ще дужче по висоті на котрій були російські десантники. В р-ні висоти взвод 1 пдр попадає в засідку і веде бій декілька годин. В тому бою загинув російський взводний. Відео, де український "Град" веде вогонь по росіянам.

Говорячи стільки про артилерію не можу не згадати ту людину, котра і наводила її з даху Лутугінського заводу. Це був лейтенант розвідроти 24 омбр Володимир Гера з позивним "Гера".

Позиція українського корегувальника на даху заводу.

Командування вирішує організувати контратаку силами двох танків та 5 БМП-2 30 омбр. Бійці 7 роти 30-ї бригади під командуванням командира розвідроти "залізної", позивний "Урал", повинні були зробити контрнаступ. Але з двох танків стріляв лише один, а з 5 БМП боєздатними були лише три (3). Тим не менше вони разом з бійцями "Шторму" почали вести вогонь по висоті. Згодом до них приєдналися танки 24-ї бригади:

Українська бронетехніка на БП "Поступ".

Результат бою

Саме завдяки точним ударам артилерії вдалося змусити росіян відступити. На самій висоті вони залишили цілу БМД-2К з б/н 276, котра належала командиру 1 пдр 234 ДШП 76 ДШД. На висоті також була знищена ще одна БМД-2К. Зверніть увагу на камуфляж:

Трофейна БМД-2К командира 1 пдр.

Була покинута росіянами через поспішний відступ та поломку 30 мм пушки. Зараз знаходиться в Одесі. Але трофейна бронетехніка це дрібниці. Разом з "коробочкою" росіяни залишили всю документацію. Пропоную переглянути вам унікальні фотографії даних документів. Окрім різного роду журналів також була захоплена карта на котрій були позначені позиції і зони відповідальності змішаної БТГр 200 омсбр (разом з 61 опмп), 15 омсбр, 234 ДШП та 104 ДШП. Карту показати у мене немає згоди, але ось її точна копія:

Варіант карти в оригінальній якості

Одразу після бою туди висунулися групи 8 опСпН під командуванням самого комполку. Правда вони не одразу погодилися виконувати поставлене завдання. Саме тому колишній десантник повів за собою групи СпН. Почалося мінування території. Як я вже зазначав, основні бої були за висоту (це очевидно, панівна висота з котрої видно цілий н.п.) та БП "Поступ". На даному "блоці" наші також затрофеїли одну БМД-2К. Правда привезли на завод її під вечір, у неї були проблеми з трансмісією. І вже на заводі їй поставили нові гусениці з третьої знищеної БМД. Окрім БМД-2К наші затрофеїли ще один КамАЗ з "Фаготами" та ПТ мінами. Він досі служить в 24-й бригаді:

Трофейна БМД-2К з 2 пдр на БП "Поступ".

Трофейний КамАЗ і його "начинка". БП "Поступ".

Окрім цього всього було захоплено такі дрібниці, як сухі пайки та особисті речі російських десантників:

Завдяки документам вдалося встановити, що 1 пдр 234 ДШП командував капітан Короленко, котрий загинув в тому бою (по ньому достатньо інформації в інтернеті). Отже, декілька фотографій трофейної документації:

В цьому бою Україна втратила 7 захисників, ще 25 отримали поранення. Втрати росіян можна оцінити як взвод (і це максимум) загиблих та безліч поранених. Адже артилерія ЗСУ нанесла вогнева ураження якраз там, де зібралася бронетехніка та особовий склад бойовиків та росіян. Можна зробити висновок, що дві пдр росіян при підтримці 6-8 танків та бойовиків атакували українські позиції. Скоріш за все це була розвідка боєм

Командування зрозуміло та врахувало свої помилки. Наступного дня на висоті, котру зайняла 8 рота під командуванням капітана з позивним "Сармат" почали ритися окопи, будувати бліндажі. Прибуло підкріплення у вигляді декількох танків 1 отбр:

21 серпня 2014 року. Висота "Сармат". Облаштування позицій.

Українські бійці після бою, 20 серпня 2014 року. Георгіївка.

Пишу це другий раз: детальніше про росіян (хто, де, скільки і кудою) я опишу настпуного разу.

Хотів би ще декілька слів написати про ще один епізод, який стався 20 серпня в секторі А. Річ в тім, що ближче до обіду був збитий український Су-24М з бортовим номером "27". В інтернеті немає жодної нормальної інформації щодо цього епізоду, тим більше фото. Су-24М повинен був розбомбити вишку, що він і зробив. На завдання він полетів не один, а під прикриттям двох Су-27. Екіпаж вижив. Більше того, зберіг всю документацію. Пілоти добралися до своїх в Новосвітлівку, самотужки, а звідти їх направили спочатку в ЛАп, де їх зустріла "контора" разом з бійцями 8 опСпН. А вже звідти вони поїхали в Лутугіно. Хоча пілоти і заявляли, що їх збила ракета повітря-повітря, я все таки схильний вірити, що це був ЗРК.

Меморіальна дошка збитому літаку.

Ділюся з вами унікальним фотографіями. Останній політ українського Су-24М. Був збитий російським ЗРК з району шахти, що знаходиться неподалік н.п. Придорожнє:

Су-24М в небі Луганщини.

Су-27 в якості прикриття. Очевидно, що вони повинні були перехоплювати російські ракети.

Питання-відповідь на «Тиску» з Ольхоном

2022-10-19T22:38:23.478Z

Оригінальний пост у ВКонтакті за 03.01.2016

Fedor Medoed:https://vk.com/id143259979 (сторінка Ольхона у ВК, підписаний як Василий Петрович — прим. ред.) жду некролог

Vasily Petrovich replied to Fedor Medoed: так в чем же дело? Что сидеть и просто так ждать?)))

Vasily Petrovich replied to Fedor Medoed: Федор, так что, может честная дуэль?))

Fedor Medoed replied to Vasily Petrovich: Василий, легко, на саблях с завязанными глазами :)

Vasily Petrovich replied to Fedor Medoed: Федор, сабли нет, прихвати с собой сразу пару штук. Поправляйся!))

Fedor Medoed replied to Vasily Petrovich: Василий, у меня парадные вермахтовские, тебе сразу -10 к духовности будет а это нечестно...
Vasily Petrovich replied to Fedor Medoed: Федор, тогда по старинке, на дубинах.
Fedor Medoed replied to Vasily Petrovich: Василий, это конешно хорошо, но не реально, ты приехал в Украину убивать Украинцев, билет на тебя уже куплен ток кондуктор прокомпосировать никак неподоидет, тебя твои же завалят очень скоро так шо я скорее всего в пролете :(
Vasily Petrovich replied to Fedor Medoed: Федор, свои это кто?))
Fedor Medoed replied to Vasily Petrovich: Василий, те кто кашу заварил и уже переварил, подгорает...
Vasily Petrovich replied to Fedor Medoed: Федор, а конкретней?)))
Fedor Medoed replied to Vasily Petrovich: Василий, наругают, низя :)

Jakobs Monarh:с уважением ? видал видос, где ребята с этого фото хвастаются количеством 200-х на человека, уважением там как-то не особо пахнет.

Vasily Petrovich replied to Jakobs Monarh: да, всех кого смогли перестреляли. Что в этом такого?
Jakobs Monarh replied to Vasily Petrovich: Василий, уважением там и не пахло, когда они рассказывали о своих "доблестных" деяниях, так что писать об этом не хер.

Vasily Petrovich replied to Jakobs Monarh: Jakobs, так мой позывной "Ольхон" . Я и говорю, что удачно выполнили задачу, уничтожили всех кто не сбежал. В последствии провели несколько засад, тех кто смог контратаковать Логвиново спустя какое то время, выбили совместными действия ми с танкистами и бойцами "Хана". Да и много чего еще на куролесили . Так это война, воевать так воевать.

Jakobs Monarh replied to Vasily Petrovich: Василий, ты улавливаешь смысл моих постов ? мне не интересно то какие вы бравые вояки и тему я эту не затрагиваю, я говорю об уважении, о котором пишет автор сообщения.

Vasily Petrovich replied to Jakobs Monarh: Jakobs, я уважаю противника и пожтому всегда тщательно готовлюсь к каждому бою с ним.

Ivan Rubinshteyn:Какие-то сибирские наемники, которые наверное и сами не понимают за что воюют. Если они (может быть) не отметились отрезанием ушей или иными зверствами, то это не значит, что "они с уважениям относятся к солдатам". У него на странице повсюду "укропы-укропы-укропы"

Vasily Petrovich replied to Ivan Rubinshteyn: Иван, ну так не хер вешать на себя нашивки с "Укропом" и писать такое на своих капотах. Мы же не носим нашивки с всякой хренью?))

Ivan Rubinshteyn replied to Vasily Petrovich:а вот и сам чухан отозвался. "Укроп" - это не более, чем самоирония. То же самое, если бы кто-то из ваших себе нашивку сделал "ватник" или что-то в этом роде. Просто ты из далеких краев приехал со своими узкоглазыми друзьями и во всех мелочах не разбираешься, за тебя другие ребята подумали и пальчиком тыкнули кто плохой, а кто хороший.

Dmitry Shestavin replied to Vasily Petrovich: Василий, из-за нашивки расстреливать пленных? круто, ничего не скажешь...

Vasily Petrovich replied to Dmitry Shestavin: Дмитрий, расстреливать пленных это военное преступление! В плен не брать во время боя, совсем другое.
Dmitry Shestavin replied to Vasily Petrovich: ок, "не брали в плен" по причине наличия нашивок?
Vasily Petrovich replied to Dmitry Shestavin: Дмитрий, не беру в плен в бою, не разбирая , есть нашивки или нет.
Dmitry Shestavin replied to Vasily Petrovich: Василий, сложно назвать "боем" засады на конвои снабжения
Vasily Petrovich replied to Dmitry Shestavin: Дмитрий, ты там был в Логвиново? Так иди и расскажи тем матерям , сынов которые целым взводом сидели по хатам и жопы свои грели, танкисты молодцы, те в танке сидели в заведенном и как "страйкбол" начался, сразу по газам дали.
Dmitry Shestavin replied to Vasily Petrovich: Василий, о чем ты тут лепишь? о другом разговор был
Dmitry Shestavin replied to Vasily Petrovich: Василий, и какой еще взвод, при первом заходе там только группа разведчиков с бардаком была, которые спетляли сразу
Vasily Petrovich replied to Dmitry Shestavin: Дмитрий, я не леплю, не вышло из меня скульптора. Другую профессию выбрал в жизни. Мне всё равно какие задачи выполнять было на передовой и у вас в тылу. И языков брали и в обороне стояли и с позиций вас выбивали . И аортой вас накрывал и посрать было на перемирие и режимы тишины всякие . Где находил противника, там и бой ему давал.
Vasily Petrovich replied to Dmitry Shestavin: Дмитрий, с БМП -2 если быть точнее. Танк был, но он свалил. Сколько разведчиков ушло не в курсе, сколько перестреляли не считал в общем. Сам лично две мишени положил .
Dmitry Shestavin replied to Vasily Petrovich: Василий, тю епт...что ж ты юлишь боец? я тебя о "великом сражении при Логвиново" с колоннами снабжения спрашивал, а ты мне снова какую-то дичь втираешь...ну признайся, тыловики хоть стреляли, или сразу оружие сложили и пули в затылок получили (надеюсь, надеюсь что не мучали их)
Vasily Petrovich replied to Dmitry Shestavin: Дмитрий, и машины снабжения и штабные машины тоже уничтожали в тот день. Что в этом такого? да и как руки поднять, когда руки за руль держаться? Знаешь другой способ Урал или КАМАЗ остановить?!)))
Dmitry Shestavin replied to Vasily Petrovich: Василий, "ну признайся, тыловики хоть стреляли, или сразу оружие сложили и пули в затылок получили (надеюсь, надеюсь что не мучали их) в этом знатном "бое"?"
Vasily Petrovich replied to Dmitry Shestavin: Дмитрий, еще раз повторяю, после гибели практически у меня на глазах девочки в Горловке Карины Белоног. От снаряда выпущенного из района Майорска, руки поднятые вверх не помогут. Если еще с белым флагом будет идти вояка, то пытать или расстреливать такого не буду сам и другим не дам.
Dmitry Shestavin replied to Vasily Petrovich: Василий, правильный до опупения...скажи, бойцы из колонн снабжения хоть не мучались?
Vasily Petrovich replied to Dmitry Shestavin: Дмитрий, не в курсе, не следил за этим.
Dmitry Shestavin replied to Vasily Petrovich: Василий, и еще Вась, а как ты относишься к распятию мальчика в Славянске?
Vasily Petrovich replied to Dmitry Shestavin: Дмитрий, я не люблю комментировать бред. Но вот 1-го октября 2014 года видел , как на киевском проспекте в Донецке люди лежали по всей дороге от попадания снаряда РСЗО "Смерч". Прикольно начался новый учебный год в Донецке ?!
Dmitry Shestavin replied to Vasily Petrovich: Василий, в чем бред? и не надо съезжать на мирняк? или напомнить как твои кореша Марик накрыли или Крамаху, а автобус под Волновахой? не лезь в эту степь, за вашими грешков тоже хватает... как ты говоришь? "Война" и "Дома бы разнес ради своих пацанов"?
Vasily Petrovich replied to Dmitry Shestavin: Дмитрий, я не наношу огневого поражения наугад, а дилетантов и уебков и в ДНР хватает
Dmitry Shestavin replied to Vasily Petrovich: Василий, снабженцы тоже явно не наносили корявые артудары, но почему-то им и другим приходится умирать из-за корявого артиллериста...где логика? ладно был бы принцип не брать в плен корректировщиков или артиллеристов, но всех подряд...это чья-то гнилая натурка выпирает похоже ;)
Vasily Petrovich replied to Dmitry Shestavin: Дмитрий, я не разбираюсь в сортах органических выделений организма. Артиллеристов там тоже приземлили, даже целого майора.
David Rothstein replied to Vasily Petrovich: Wasili, Одними из первых рано утром в Логвиново (до или в течение первого часа перекрытия трассы) погибают 4 военнослужащих ракетно-артиллерийского дивизиона 128-й отдельной горно-пехотной бригады, не доехав из Артёмовска буквально несколько километров. Расстрелянные артиллерией и добитые из автоматов грузовики ЗИЛ и «Урал 4320» так и остаются на трассе. Среди погибших — командиры сразу двух батарей: зенитно-ракетной — майор Алексей Гуртов и артиллерийской — старший лейтенант Василий Билак. - это ты про этого майора?
Vasily Petrovich replied to David Rothstein: David, их уничтожили мои бойцы и машины везли боеприпасы в Дебальцево

Yevgeniy Sitnik: Це Ольхон?
http://youtu.be/nf_XUbF_HYM
Vasily Petrovich replied to Yevgeniy Sitnik: Євгеній, ты угадал!))
Yevgeniy Sitnik replied to Vasily Petrovich: Vasily, от укропи пагані "по жилым домам")))
Vasily Petrovich replied to Yevgeniy Sitnik: Євгеній, если мне ради жизни своих подчиненных бойцов надо будет стереть весь город в труху, я сделаю это не моргнув глазом. А перед жильцами дома я потом извинился. Так что твои претензии , мимо!))
Ivan Rubinshteyn replied to Vasily Petrovich: Сам же вверху заявлял, что за своих людей весь мирный город в труху сотрешь, а теперь о девочке хнычешь. Вот например результат наступления тебе подобных на Мариуполь, всех внуков деду перебило упавшим градом. Ты не думал о том, что если бы собаки бешеные из всяких Новосибирсков не приезжали бы, то и никаких военных действий не велось бы и дети не погибали бы?

На це питання Ольхон чомусь не відповів.

Volodimir Sheremeta: Пиздеж ето всьо .Валить суку
Vasily Petrovich replied to Volodimir Sheremeta: Володимир, приди и завали. Ты же видно великий убиватор?))

Nikolay Morozov: война по всем фронтам: и в полях, и в вк :) Безумие просто
Vasily Petrovich replied to Nikolay Morozov: Николай, а у меня отпуск творческий сейчас. Развлекаюсь !))

Igorek Romanov replied to Vasily Petrovich: Василий, Едь в Сирию в ЧВК к Вагнеру.Там хоть польза будет от тебя.А так убиваешь братский народ
Vasily Petrovich replied to Igorek Romanov: Игорек, а может тогда братский народ перестанет воевать и пойдет и выберет себе нормальную власть для начала? Не в Новосибирске ходили и галдели про гиляку в свое время.

David Rothstein replied to Vasily Petrovich: Wasili, Ольхон, ты здравый мужик судя по всему. Скажи, ради чего ты воюешь? Есть тип людей, которые ведут бой ради боя. Возможно ты из этой категории. Видел твои видео и сказать, что ты наркоман, кредитный должник или т.п, нельзя. Тем не менее ты и не местный, ты из-за Байкалья, потому и позывной такой.(возможно ошибаюсь в чем-то, сочтешь нужным, поправишь)
Vasily Petrovich replied to David Rothstein: David, я воюю за то, чтобы на Украине разного рода отребье не решало что моим дедам праздновать 9-го мая и как это делать. И чтобы понять почему мы воюем, предлагаю поговорить с одним одесситом который у меня служил , у него сестра сгорела заживо в Доме Профссоюзов . у меня тетка пенсионерка больше всего боялась , что в Крым приедут "поезда дружбы" с Майдана . Сейчас хоть живет спокойно.
Так что мотивация у меня и моих бойцов имеется для этой войны есть. Но пока у вас нет омут что войну с нами не выиграть, будут гибнуть люди.
Maxim Tkachuk replied to Vasily Petrovich: Василий, А с какой стати ты решаешь, какую власть выбрать украинцам? Если бы такие как ты не приперлись то и мир бы был в Украине.
Vasily Petrovich replied to Maxim Tkachuk: Максим, а с какой стати ты решаешь как моим родственникам жить? И в какой стране им жить ?
Maxim Tkachuk replied to Vasily Petrovich: Василий, А может нам не надо твой поганый праздник под названием 9 мая.
Maxim Tkachuk replied to Vasily Petrovich: Василий, Да мне плевать на твоих родственников. Ты чужое в нашей стране. Ты туда даже не гость. Ты враг и тебе подобные.
Vasily Petrovich replied to Maxim Tkachuk: Максим, так тебе не надо и не празднуй. А кому надо те поверь будут его праздновать, не скоро но будут.
Maxim Tkachuk replied to Vasily Petrovich: Василий, Мы жили в мире пока вы не приперлись с войной.
Vasily Petrovich replied to Maxim Tkachuk: Максим, мне тоже плевать на твое мнение. Свою правоту я отстаиваю с оружием в руках.
Fedor Medoed replied to Vasily Petrovich: Василий, а если окажется шо ты нихуя неправ в итоге ?
Vasily Petrovich replied to Fedor Medoed: Федор, мне не так мало лет, чтобы вестись на что то. Я не смотрю новости, Потмоу что брешут и ваши и наши новостные выпуски.
Igorek Romanov replied to Maxim Tkachuk: Василий, Ты говоришь что мы не уважаем дедов,а сами стоите бок о бок с ДШРГ Русич и прочей Нацисткой нечистью.Еслиб не всякие Хмурые,Гиркины,Ходоковские,то б войны на Донбассе и не было.И люди не погибали бы.Вы виноваты не меньше чем мы!
Vasily Petrovich replied to Igorek Romanov: Игорек, не вали с больной головы , на здоровую. Сначала был Киев где вместо хапуги и ворюги пришли те, кто любит скакать и жечь людей в Одессе . Потом пришли Стрелков и прочие.
Dmitry Shestavin replied to Vasily Petrovich: Василий, пургу несешь...то, что 9 мая теперь день скорби за погибшими, а не повод нажраться-ничего не поменялось. А еще поговори с теми, кого в Одессе, твои "невинные" жертвы из огнестрелов валили или фотографий подогнать тех "героев", которые решили по маршу футбольных болельщиков пострелять во имя новососии? Про "поезда дружбы" -это натуральный бред, я живу в Запорожской области, и ни единой минуты не боялся этих поездов и не боюсь (в отличии от толпы тебе подобных недоумков, которые на вокзале дежурили)...а самое забавное, что когда таки приехали правосеки, они оказались не такими страшными, насовали пистонов зажравшимся чиновникам, и самое страшное что они сделали для местных ватников-это пытались снять красное знамя с центральной площади, но так и не сняли...
ПС: а по поводу расстрелянных снабженцев, все понятно, надеюсь парни недолго мучались...
Vasily Petrovich replied to Dmitry Shestavin: Дмитрий, сестра моего товарища стреляла ? Или кто стрелял?
Dmitry Shestavin replied to Vasily Petrovich: Василий, если не стреляла, то какого буя увязалась за падалью? А если работала в доме профсоюзов, то пусть спасибо скажет той мрази, которая решила прикрыться стенами здания и всеми кто внутри был, или ватоголовые думали, что после того, что они устрроили, их по голове погладят и отпустят?

Andronik Grivas replied to Vasily Petrovich: Василий, читая комменты я не могу согласится с моим коллегой,что ты достоин какого-то пиздатого уважения.Под лицемерное хныканье в одном комментарии о погибшей девочке,ты в другом расписываешься в том,что готов "стереть город ради своих бойцов".

Что сестричка твоего бойца делала в доме профсоюзов?Заблудилась?Почему я слышу постоянно о паре погибших баб,но все молчат о пидарасах на видео?Если ты убеждён,что произошедшее в Одессе не является логичным ответом на действия антимайдановцев-ты лицемер,а не мифический " достойный противник".

Если ты под тупой отмазкой про "хнык-хнык,девачку укропы убили,сто лет живу,такого не видел" убиваешь сдающегося противника,да ещё и какими-то своими понятиями это оправдываешь-ты военный преступник.

И-да,ты нихуя не за мифическую правду воюешь и ты проиграешь.

Приятного просмотра,так сказать.Стели мне в ответ все что хочешь,или не отвечай,в принципе,с тобой все ясно.
Vasily Petrovich replied to Andronik Grivas: Андроник, да, я разрушаю дома и не беру в плен. Но я не убиваю женщин и детей. Не увожу старика за то, что он носит награды ВОВ и теперь бабка его не знает где он. Кстати бабку которую ополченцы спеленали за то, что она встречала с хлебом солью ВСУ в ждановке летом, я у ополченцев отобрал и отпустил. Так что я такой, какой я есть, идет война и либо воюем, либо хера начинали войну?

Andronik Grivas replied to Vasily Petrovich: Василий, как думаешь,вопрос О том,верю-ли я в охуительные истории,в которых фигурируют "ветераны" можно считать риторическим?От кого ты её слышал?От бабки?Ты ей веришь га слово,что его забрали только за то,что он ходил с орденами?А мёд он на блок-пост не носил?А может он такой-же старичок-боровичок,как на видео с пленными из Шахтерска?

"Стирая" дома жилые ты не обзваниваешь каждый дом и не спрашиваешь,есть-ли кто дома.Так что басни про "я ломаю дома без мирнвх житклей,а укропы суки по домам стреляют мирным!" тоже звучит бредово.По крайней мере,это смешно ставить в причину твоего воевания в Украине.Ведь ты осознаешь,что точно так-же валят по мирняку и твои соплеменники.

Про дом.профсоюзов ты проигнорировал.

Igorek Romanov replied to Pavel Garbanaw: Василий, Не боишься участи Мозгового,Беднова,Дремова?
Vasily Petrovich replied to Igorek Romanov: Игорек, в меня уже местные и стреляли и пытались разными способами избавится. Но для меня чем хуже ситуация, тем интереснее жить.
Pavel Garbanaw: Разговор с Василием это типичный разговор с ватником весной-летом 2014, все те же старые популярные тогда штампы "одесса, поезда дружбы, хунта, фашисты"...
Vasily Petrovich replied to Pavel Garbanaw: Павел, конечно я все придумал. И сам лично наверное крымчан был вытаскивал их из автобусов и вообще, война уже факт. Так что , либо воюем, либо договариваемся.

Jagd Stahlgewitter replied to Vasily Petrovich: Василий, а если по сути, человек выше как то написал, что как так может быть, что вот админ пишет (тоесть я), что ваша группа там продержалась все время, если бойцы ВСУ частично заняли Логвиново (считайте 15 пленных с "тройки"), а потом когда подошли "коробочки" опять отступили. Так вот, я прав в том, что ваша разведрота оттуда не отходила лишь, скажем так, маневрировала ?

Vasily Petrovich replied to Jagd Stahlgewitter: Jagd, после занятия Логвиново и подхода основных сил, мы выполняли другие задачи, поскольку через поля в направлении Нижнелозовое продолжался отвод войск противника, после того, как противник контратаковал Логвиново и взял "альпаченцев" дебилоидов, мы совместно с танкистами и другим подразделением выбили ваших оттедова и больше не покидали Логвиново . Продолжая не давать выйти без потерь противнику. Что частично нам удалось
Jagd Stahlgewitter replied to Vasily Petrovich: Василий, ага, понял, спасибо. Тоесть после успешного занятия н/п Логвиново вы немножко сменили направление ? Оборона в Логвиново держалась на бойцах какого-то МСБ 3 омсбр ? Кто с ними еще был, коль не секрет ?
И кстати, на самых первых видео оттуда ваша рота мелькакала вместе с танкистами-пешоходами, а в далике было видно Т-72Б1 (как потом оказалось он был с "Дизеля"). Вопрос: вы сразу зашли с танком, а-ля такая штурм. группа, или он потом приехал. Если потом, то когда ?
Jagd Stahlgewitter replied to Vasily Petrovich: Василий, ага, понял, спасибо. Тоесть после успешного занятия н/п Логвиново вы немножко сменили направление ? Оборона в Логвиново держалась на бойцах какого-то МСБ 3 омсбр ? Кто с ними еще был, коль не секрет ?
И кстати, на самых первых видео оттуда ваша рота мелькакала вместе с танкистами-пешоходами, а в далике было видно Т-72Б1 (как потом оказалось он был с "Дизеля"). Вопрос: вы сразу зашли с танком, а-ля такая штурм. группа, или он потом приехал. Если потом, то когда ?
Vasily Petrovich replied to Jagd Stahlgewitter: Jagd, с нами было изначально некое количество бронетехники. Но два экипажа танков обосралсись и свалили, остальных я приказал при попытки съебацца сжечь на хуй! И утром я привел с углегорска подкрепления из тех кого дали, потом в даьнейшем туда гнали всех подряд, потому что сказать честно потерь несли "альпаченцев" до хера от нежелания выкопать себе окоп нормальный , все по погребам ныкались или сваливали в тихую из этого " райского" Логвиново !))))
Jagd Stahlgewitter replied to Vasily Petrovich: Василий, спасибо. Какое сопротивление было в Логвиново поначалу ? Хотя наверное никакое.

И да, не срите в коментах и не провоцыруйте срач, за такое у нас бан :) Если есть охота пообщатся с бойцами диванной дивизии с иными взглядами - пишите им в ЛС.
Vasily Petrovich replied to Jagd Stahlgewitter: Jagd, это не срач, это такой окопный слэнг!))

David Rothstein replied to Jagd Stahlgewitter: Jagd, 9 февраля примерно в 05:00 утра отряд спецназа «ДНР» в составе более 30 человек на бронетехнике выдвинулся к трассе М-103 оврагами через село Калиновка под прикрытием артиллерийского обстрела. Не встретив сопротивления на своём пути, он успешно перекрыл трассу противотанковыми минами и деревянными балками и захватил посёлок Логвиново, вплотную прилегающий к этой трассе. Наблюдатели 54-го украинского разведбата в количестве 4-х военнослужащих на БРМ, когда зафиксировали приближение большой группы вооружённых людей на бронетехнике, доложили об этом в штаб сектора С и оставили Логвиново.

После перекрытия трассы М-103, силы «ДНР» закрепились в посёлке, что дало им возможность простреливать близлежащие грунтовые дороги, шедшие параллельно основной трассе. После того, как позиции у Логвиново были взяты, российские подразделения отошли к Углегорску, оставив караулить новую позицию местных ополченцев и приданных к ним «донских казаков». Впоследствии на эту группу казаков вышла разведгруппа 73-го МЦ. Казаки не приняли бой, пообщавшись с разведчиками и сообщив, что они сами не знают целей своего пребывания в данном районе.

Через сутки в Логвиново зашла РТГр, усиленная танками и БМП российской 5-й танковой бригады РФ с бурятскими экипажами.
Вот так описано в "Петр и Мазепа", думаю ты читал и судя по ответу Ольхона, все сходится.

Jagd Stahlgewitter replied to Vasily Petrovich: Василий, а с вами, если я правильно помню, были и бойцы 2-го отряда РУ. Так ?
Вобщем, что бы то еще спросить даже не знаю.

Ну как сказать, таки реальный срач от которого у меня кровь с глаз идет. Так что еще раз, прекращайте, прекращйте.
Вот лучше отвечайте на вопросы аналогичные моим :D
Vasily Petrovich replied to Jagd Stahlgewitter: Jagd, в самом Логвиново их не было, была позиция в районе логвиново
Vasily Petrovich replied to David Rothstein: David, про то, что казаки уебки я понял сразу, они когда прибыли шел обстрел уже Логвиново из крупных калибров и они как бараны стояли и жались к машинам на которых их привезли и никак не могли понять , что ту не их казачьи вонючие базы в Донецке . ))))) и они же суки допустили прорыв на коммуникацию Логвиново - углегорск противника который расстрелял из БМП-2 машины с ранеными и моего товарища,который приезжал меня навестить и помочь мне управлять этим стадом
David Rothstein replied to Vasily Petrovich: Wasili, http://petrimazepa.com/debaltseve2.html - тут вот статья собственно, там есть описание событий в Логвиново. Если не составит труда, прокомментируй, что на твой взгляд тут не точно. Было бы интересно узнать взгляд и с твоей стороны. Ответь тут или в ЛС мне. Заранее спасибо.
Vasily Petrovich replied to David Rothstein: David, танков слишком много убили!)))) и про танк провалившийся в ручей на мосту и один застрявший, так это "местные " убиваторам ходили Логвиново брать и в темноте перестрелялись между собой от страха, потом рванули назад в углегорск , три танка бросили и один БПМ подбили свой же, на следующий день нас отправили тряхнуть стариной. И нас было 12 человек всего
David Rothstein replied to Vasily Petrovich: Wasili, видимо они были "синие", раз такое исполнили. Вообще за такое, должны карать жестко. С военной точки зрения, это полный ахутнг...
Vasily Petrovich replied to David Rothstein: David, этот полный ахтунг , весь в медалях!)))
David Rothstein replied to Vasily Petrovich: Wasili, видео про Углегорск я видел, Логвиново собственно вот обсудили. А есть еще информация про операции (доступная или которую можно разглашать), в которых принимало участие твое подразделение?
Vasily Petrovich replied to David Rothstein: David, потерь среди пехоты, 200-ых, 300-ых и 500-ых со стороны ДНР было больше чем со стороны ВСУ . Я потерял один танк в Логвиново , когда выбивал оттедова противника , который вошел в Логвиново через несколько дней и два потеряли в направлении Артемовска.
Vasily Petrovich replied to David Rothstein: David, вам так интересно что мне еще удалось сделать? Спросите у тех , кто в Малоорловке был в период сентябрь- декабрь 2014 года. Или кто стоял на подступах к Горловке .
David Rothstein replied to Vasily Petrovich: Wasili, да интересно. Я видел ваш подход, метод планирования операций и т.п и он мне понравился. И главное он эффективный. Напоминает действия Курта Мейера из Лейбштандарта.
Если исходить исключительно из военной точки зрения, то как командира, вас сложно не уважать.
Jagd Stahlgewitter replied to Vasily Petrovich: Василий, вот так вот, хотел много чего еще спросить но вот насрали мне в душу.
Хоть сколько бы вы раз не писали "укропы" и что-то еще, я точно знаю, не только с ваших слов, что вы знаете что такое честь и уважаете противника. Увы не могу сказать такого за своих сограждан, бойцов самой большой армии мира - диванной.

Evg Qwer replied to Vasily Petrovich: Василий, вопрос есть по танку в Логвиново, Т-64ка, детонация БК, одна башня осталась от него почти, чей он не скажете, ВСУ или ВСН? Думали,что он ВСН, но по нему есть сомнения. Недалеко от КАМАЗа ВСУшного башня

Vasily Petrovich replied to Evg Qwer: Evg, этот КАМАЗ ехал в направлении артемовска в кабине было два воина, оба погибли от огневого контакта с нами. Автомат одного у меня в коллекции личных трофеев

Evg Qwer replied to Vasily Petrovich: Василий, Про танк вы скромно промолчали -). Помогите восстановить истину. Вот он в момент подбития еще до взрыва БК

Vasily Petrovich replied to Evg Qwer: Evg, это наш горит
Evg Qwer replied to Vasily Petrovich: Василий, спасибо, значит ошибки нет. Горловский или Дизеля, какое подразделение не подскажете?
Vasily Petrovich replied to Evg Qwer: Evg, не в курсе. Там пихали всех подряд. У Пети комбата Дизеля, самые корявые танкисты были. Сейчас получше ситуация .

David Rothstein replied to Vasily Petrovich: Wasili, кстати еще хотел бы уточнить.
После взятия Логвиново, спецназ сделал другой маршрут выхода. После выдвижения из Дебальцево на трассе М103, колонны сворачивали в сторону Нижней Крынки и рядом с руслами рек по оврагам выходили в сторону Артёмовска. Их выводили по очереди группы 3-го и 8-го полков спецназа и спецназ 73-го МЦ СпП.
А почему войска ДНР (и ЛНР если там были, а то они заявляют, что были) не заблокировали полностью? Дали выйти? Не хватило сил или оперативный просчет?
Vasily Petrovich replied to David Rothstein: David, я пытался убедить что надо перекрыть не Нржнюю Крынку, а Нижнелозовое, мне такую задачу утвердили , но техники не дали для этого, пожтому с помощью НП скрытых, минирования путей движения и арты , мы частично заблокировали движение. В этом участвовал еще один воин из Сибири и его бойцы и он еще не раз попробует показать, кто лучше воюет.
David Rothstein replied to Vasily Petrovich: Wasili, теперь картина ясная. Не дали технику возможно по политическим мотивам. Но не суть. За ответ, спасибо.
Vasily Petrovich replied to David Rothstein: David, ее просто не было . То, что было, было резерв.

My Lands replied to Vasily Petrovich: Василий, вопрос можно ? а какой ты себе дашь статус на Донбассе , ты же с России ....
Vasily Petrovich replied to My Lands: My, доброволец из России . Такой же доброволец, как с вашей стороны из Грузии и ото всюду.
My Lands replied to Vasily Petrovich: Василий, то есть согласно мировому праву ты не комбатантами , правильно ? другими словами наемник ?
Vasily Petrovich replied to My Lands: My, а грузины или граждане Польши или Прибалтики или РФ которые воюют со стороны режима Петьки , они кто? Наемники ?! Наемник, тот, кто учавствуем на стороне другого государства за вознаграждение. Я же вознаграждение не полчаю, награды ДНР мне не нужны. Я вообще равнодушен к деньгам , значкам разным и грамотам
My Lands replied to Vasily Petrovich: Василий, нет они не наемники подписан приказ о разрешение использовать иностранный контингент ! Соответственно на них распространяется международное право ! я вырос в Украине , ездил Донецк уже когда все эти события начались , вот вопрос , какого хера за флаг моей страны я могу получить пулю в лоб от какого то Василия с Новосибирска , который даже под международное право не попадает , по факты ты как у Вас называю в России , БАНДФОРМИРОВАНИЕ , вот обьясни мне тупому с каких херов
Vasily Petrovich replied to My Lands: My, я за то, что ты с флагм решишься пройти по Донецку или Горловке , не пущу тебе пулю в лоб и вообще даже руки на тебя не подниму . Там же ездят машины где флаг Украины изображен?!))

P.S.

Jagd Stahlgewitter
Як же мене заєбали, сукааа. Ти їм блять інформацію несеш, годинами сидиш в ВК і, блять, Однокласниках аби знайти цікаву інфу. Пишеш російським солдатам, які у нас воювали, бойовикам, осетинам і всякій іншій швалі аби дістати цікаву інформацію (правда не публікую її, збираю для себе, але це вже інша історія). Такого, сука, лампового пабліка, українського, більше немає. І немає завдяки різного роду інсайдам. Якщо у тебе, мене, є поняття честі так все блять, "лижеш (добре що не сосеш) дупу сепарам", "де мораль", "група сепарська" і пішло-поїхало. ЗАЄБАЛИ. А потім пишуть в ПП: "Діма, а скажи звідки ти знаєш це; а що знаєш про це?; а що чув про це ?". Ні, пішли ви блять нахуй, кукаріоти єбані.
Патріотизму їм блять мало від мене.

Єдиним легким днем був учорашній. Гостомель. «Омега»

2022-09-28T07:17:18.991Z

Спеціально для Національного Інформаційного Порталу «Тиск».

З бійцем Нацгвардії розмовляли і сприяли написанню матеріала Сергій Харалужний, Микита Коробочкін, Євген Мотолигін Дмитро Темченко і Сергій Веселуха.
Подається мовою оригіналу.

Присвячується пам'яті нашого загиблого побратима В'ячеслава «Гріваса» Башти.

Зміст

Какая была осведомленность в планах противника? Знали ли о грядущем вертолетном десанте? Если да, то как к нему готовились?
Какие велись приготовления ко вторжению со стороны Белоруси? Была ли инженерная подготовка севера области?
Реакция на начало войны, атмосфера среди командования в тот момент.
Почему на всех высоких уровнях, вплоть до высшего руководства страны, отрицалась возможность начала полномасштабной войны?
Куда били ракетами? Какие мероприятия проводились для минимизации ущерба от ракетно-бомбовых ударов первых волн? Оценка эффективности первого удара россиян.
Какие были в целом первые действия командования и рядовых бойцов с непосредственного момента начала войны?
Что было с ЧАЭС? Кто там стоял и какая судьба гарнизона?
Как русские продвигались в приграничной зоне (Припять-Иванков)? Какие части там стояли в обороне, сколько их было? Что стало с военными, которые оборонялись в районе Иванкова? Правда ли, что они смогли отступить пешком через леса?
Инфильтрация российских групп в Киев на захваченной у ооСпН «Омега» бронетехнике с целью убийства политического руководства Украины.
Какие части кроме 4 оброн (3018), 1 оброн (3027) и «Омеги» участвовали в боях за аэропорт? Кто изначально принял первый бой и какое подразделение подоспело туда на помощь первым?
Буксируемые и самоходные ЗУ, были ли они на маршруте вертолётов во время высадки в Гостомеле? Если были, как они себя показали? Если нет, то как применяли ПЗРК? Насколько эффективными они себя показали?
Кто к нам десантировался? Какая судьба десантников?
Почему на десантоопасных направлениях не было в достаточном количестве средств ПВО? Что мешало усилить эти участки?
Десант в Василькове.
Кто и чем уничтожил Ан-225 «Мрія»?
Когда украинские военные оставили аэродром и окрестности?
Основные и самые грубые ошибки ВСУ и ВС РФ на севере Киевщины.
В какой момент русские окончательно отказались от планов создания воздушного моста?
Оценка работы самоходных ЗРК и ЗРС С-300. В какой момент зенитные комплексы вроде «Осы» и «Бука» начали работать на линии боестолкновения?
Как русским удалось так быстро пройти к пригородам Киева?
Российские ДРГ в Киеве и паника вокруг них.
Ведомственная принадлежность пойманных российских диверсантов. На кого их обменяли?
Самый достойный противник.
Миф о слабой устойчивости украинских военных в ближнем стрелковом бою. Как с этим обстоят дела у обеих сторон?
Применение отечественных и иностранных ПТРК в феврале-марте.
Старые советские карты у ВС РФ.
Приходилось ли слушать радиоперехваты?
Инцидент с выходом бойцов ВСУ и ВС РФ на одну радиочастоту. Как такое могло произойти?
Оценка уровня помощи местного населения украинским военным.
Отзыв на трофейное вооружение.
Оценка потерь личного состава ВС РФ.
Насколько сильно потрепало российские ВДВ?
Было ли целесообразно выстраивать оборону по рекам Тетерев и Здвиж? Почему это не сделали?
Оценка действий ССО ВСУ, ССО ВС РФ и российских отдельных бригад спецназа в боях на Киевщине.
Какая была тактика применения танков в условиях географии Киевской области?
Как себя проявила украинская авиация?
Какие образцы пехотного вооружения наиболее существенно повлияли на ход ведения боевых действий? Не преувеличено ли влияние западного оружия на исход кампании под Киевом?
Два слова о ПТРК NLAW.
Украинские 203-мм САУ 2С7 «Пион». Какая роль артиллерии большой мощности в успехе Киевской оборонительной операции?
Оценка результативности обычной украинской артиллерии.
Насколько весомую роль в обороне Киева отыграл подрыв дамбы под Дымером?
Действие украинских и русских систем РЭБ.
Как себя показали на Киевском направлении ударные БПЛА Bayraktar TB2?
Украинские и российские ББМ.
Визави из Росгвардии. Что можно сказать о них?
Изначальные ожидания от полномасштабного вторжения ВС РФ.
Что вынудило русских отступить с севера?
Самый запоминающийся эпизод боев на Киевщине. Переход реки российскими войсками на плавучих бронемашинах.
Размышления о повторном заходе российских войск на Киевщину вновь и потенциальный исход сражения.
Переносные пехотные РЛС на вооружении ВС РФ. Как они себя показали?
Нелогичные действия противника в ходе Киевской кампании.

Питання від підписників:

Принимали ли участие в боях «кадыровцы»?
Есть ли какая-либо информация о боях в лесах под Новыми Петровцами?
Пригодились ли оставшиеся укрепления времён Второй мировой войны, а конкретно — Киевского укрепрайона?
Сколько примерно было рейсов российской транспортной авиации на аэродром? Откуда у русских в аэропорту «Антонов» шел основной канал снабжения в последние недели их присутствия на Киевщине?
Был ли непосредственный огневой контакт с противником? Если да — как и при каких условиях он происходил?

— Привет! Можешь представиться для читателей нашего портала?

— Привет! Я не буду говорить конкретное подразделение, какую-то нумерацию. Я — старший лейтенант Национальной гвардии Украины, прохожу службу в подразделении специального назначения «Омега», нахожусь в войсках с 2016 года.

— Какая была осведомленность в планах противника? Знали ли о грядущем вертолетном десанте? Если да, то как к нему готовились?

— Приготовления для совершения противодесантных действий Национальной гвардии начинались приблизительно за полтора месяца перед войной, в том числе и командно-штабные учения «Заметіль-2022», направленные на отражение воздушного тактического десанта вероятного противника (ну, понятно, о ком речь). Соответственно, главное управление знало о вероятном тактическом десанте на 4 аэродромах в Киеве (в том числе на гостомельском), поэтому приготовления велись: на гостомельском аэродроме был оставлен зенитно-ракетный взвод 4 бригады оперативного назначения имени Сергея Михальчука (в/ч 3018). И этот зрв имел в своем распоряжении ещё две установки ЗУ-23-2. Плюс 1 бригада оперативного назначения (в/ч 3027) оставляла подразделения для охраны аэродромов в пригородах Киева: на «Чайке» и «Жулянах». Собственно, там выставлялись подразделения численностью до взводов, усиленных парой установок ЗУ-23-2 и расчетами ПЗРК «Игла», ну и соответственно была техника в небольших количествах (в основном ББМ «Варта») и грузовики (двухосники и трехосники КрАЗ). Что касается нашего подразделения, то у нас проходили учения по отражению тактического штурма после высадки десанта, в рамках тех же учений, но конкретно о десантировании на Гостомельский аэродром мы узнали непосредственно 24 февраля, потому что информация поступала достаточно дозированно и очень ограниченно, в том числе и для офицерского состава.

Підготовка особового складу і техніки супротивника до десантування з Ил-76. 22 лютого.

— Какие велись приготовления ко вторжению со стороны Белоруси? Была ли инженерная подготовка севера области, минирование?

— Буквально за месяц до вторжения противник уже проводил инженерную разведку по устью реки Припять, начиная от населенного пункта Чернобыль и заканчивая, пожалуй, озером сброса ЧАЭС. То есть, такая себе «линия заинтересованности». Вероятнее всего, готовили в случае подрыва мостов сбросы понтонов. То есть нашими подразделениями разведки часто фиксировались такие инженерные машины как понтонно-мостовые парки (машины на колёсном ходу с готовыми понтонами), ну и якоря, потому что Припять река с довольно-таки быстрым течением и поставить понтоны там достаточно непросто. Также фиксировалась повышенная активность БПЛА и диверсионно-разведывательных групп. Перед вторжением, 22 числа передовой блокпост пограничников вышел со своих позиций и отступил на одном направлении на Беневку (селище в Іванківському районі Київської області — прим. ред.), на втором — Вильча (у Полісському районі — прим. ред.), а на третьем — аж в Чернобыль, потому что противник с трёх направлений сосредоточил достаточно крупные силы. Приблизительно с того направления двигалось до 30 БТГр, то есть суммарная численность противника, наступающего на Киевском направлении не превышала 20 тысяч человек. Развертывались полевые госпитали, подготавливалась логистическая инфраструктура, тот же аэропорт Барановичи был полностью готов к посадке большого количества транспортных самолётов Ил-76 и для быстрой их разгрузки, то есть там присутствовало достаточное количество персонала для обеспечения логистических задач и было достаточное количество транспортной техники: двухосники, трехосники, КамАЗы, МАЗы. Это все работало на логистику сил вторжения в Киевскую область. Инженерная подготовка Севера заключалась в обустройстве локальных блокпостов, установке минно-взрывных заграждений в некоторых областях, преимущественно противотанковых и противопехотных, смешанного типа. Устанавливалось это всё в довольно сжатые сроки. Также были установлены подрывные заряды на два моста: на железнодорожный мост, ведущий в Припять с северного (белорусского) берега и автомобильный мост, который расположен недалеко от н.п. Чернобыль. На всех этих мостах были заложены взрывные заряды, но, к сожалению, в нужный момент они не взорвались. То есть когда я говорил «локальные фортификации», то я имел в виду, что на тот момент полноценные ротные опорные пункты (РОП), взводные опорные пункты (ВОП), какие-то блиндажи, капониры не были сделаны. То есть фортификация в классическом отношении не создавалась. В принципе, это было обусловлено общим планированием и общим замыслом ведения потенциальных боевых действий, которые отрабатывались ещё на командно-штабных учениях, если мне не изменяет память, в 2018 году. В целом, оборона Киева была спланирована и она себя оправдала, но, как и в любых планах, случились непредсказуемые процессы, которые было очень сложно предугадать.

— Какая была твоя реакция на начало войны, а также твоих побратимов? Какая атмосфера воцарилась среди командования в тот момент?

— Конкретно моя реакция была достаточно спокойной, потому что сама война, точнее её активная фаза была вполне ожидаемой, а для меня боевые действия тоже не в новинку, потому что я принимал участие в ООС зимой 2021 года. И, скажем, тот порядок вещей, который образовался — он не мог быть долго и в любом случае какой-то эпилог у этой истории должен был произойти. Вот он и произошел в таком вот формате. У моих коллег, в принципе, были аналогичные мысли на этот счёт. К войне все были готовы морально и все её ожидали. То есть чтоб были люди, которые паниковали или испытывали какие-то нездравые эмоции касательно этого — нет, такого не было. Сохранялся холодный рассудок по этому поводу и все понимали, что они должны сделать в этот момент. Не было долгих бесед, длительных разговоров по вопросам «за» или «против» — просто каждый осознавал свою задачу, свое место и свою роль в грядущих действиях, которые сейчас происходят. Атмосфера среди командования, пожалуй, была не самого лучшего характера, потому что, на мой взгляд, всё-таки то, что было на бумаге, слегка отличалось от объективной действительности, которая образовалась на момент 24 числа. Некоторые штабные офицеры не совсем четко отдавали себе отчёт о том, что происходит, для них это было реальной неожиданностью и, в некотором смысле, это повлияло на оперативность принятия решений в некоторых подразделениях. А так, в целом — хочу сказать, что первая неделя для командования была существенно стрессовой, потому что некоторых командиров территориального командования (то есть оперативное командование Вооруженных сил) не было видно вплоть до конца кампании под Киевом — они появились только после того, как закончились активные боевые действия на территории Киевской области. Поэтому тут весьма неоднозначный вопрос касательно командования: нельзя сказать, что оно было ошеломлено, но и нельзя сказать, что всё командование встретило начало активной фазы на своих местах, скажем так. Так что то, что касается реакции, то в целом всё было в порядке. Никакой деморализации, как в то время пытались разогнать российские телеграм-каналы и вообще новостные информационные источники не было, потому что у нашего противника была достаточно ожидаемая тактика и, в большинстве своем, мы были готовы к тому, как они будут действовать. Поэтому все всё восприняли так, как должны были воспринять и, так сказать, без лишних слов. Насчёт атмосферы: в регулярных подразделениях царила атмосфера какого-то недопонимания, небольшого отрыва от происходящего — например, в одном из подразделений НГУ был очень серьезный тупняк 24 числа, когда они получили приказ просто выйти в лес вокруг своей воинской части и занять круговую оборону. Это все, конечно, хорошо, но круговая оборона была организована хаотично и не носила централизованного характера. Командиры высшего звена приказы не доводили офицерам тактического уровня — на батальоны и роты спускались какие-то обрезки приказа, а не полные, что в конечном итоге привело к неверному их трактованию и паре очень серьезных ошибок, которые могли бы потом вылиться в серьезные последствия, но все сложилось так, как сложилось и все произошло нормально. Тут ещё уместнее добавить как я вообще встретил 24 число. 22 числа мы приехали с учений «Заметіль-2022», тогда же нам дали выходной. Понятно, что мы приехали где-то к первой половине дня: пока сдали БК, пока загнали технику, пока прошел дебрифинг так называемый с командованием отряда и ТрК (територіальне командування — прим. ред.), на котором были такие интересные разговоры касательно перспективного конфликта, точнее усугубления существующего. Большинство людей с ТрК, офицеров в звании не ниже майора высказывали такую точку зрения, что конфликта не будет. То есть они всерьез убеждали состав отряда в том, что боевых действий на территории Киева, области и вообще других частях нашей страны не будет. Наши старожилы немножко понимали, в чем суть вещей, по своим наблюдениям, по источникам, которые есть у нас по знакомствам в разных структурах, которые занимаются контрразведкой, внешней разведкой и тому подобным. Мы уже тогда начали понимать, что идёт какая-то нездоровая риторика по оправданию конфликта в формате, что его не произойдет. 23 числа меня отозвали с выходного. Мы кое-какое время потупили в ППД (пункт постійної дислокації — прим. ред.) и после этого выдвинулись по домам, так как уже был конец рабочего дня. Понятно, что мы задержались дольше, чем надо было. Вечером 23 февраля мы с моей девушкой пошли в кино и уже тогда для меня, в принципе, всё было понятно: общая атмосфера, общий настрой, да и какое-то шестое чувство, можно сказать, говорили мне, что лучше бы это 23 число не заканчивалось. Ну и на следующий день в 5 утра уже была полная информация о том, что началось полномасштабное вторжение и я всеми правдами-неправдами, так сказать, добирался в часть.

— Как думаешь, почему на всех высоких уровнях, вплоть до высшего руководства страны, отрицалась возможность начала полномасштабной войны?

— Я думаю, что эта информация была известна узкому кругу лиц и достаточно дозированными порциями распространялась по подразделениям, по частям, по каким-то профильным министерствам, ну и соответственно до некоторых должностных лиц она попросту могла не дойти. Возможно, где-то работал саботаж, то есть информация умышленно не доходила до конечных пользователей, до подразделений тактического уровня, ну или непосредственно до воинских частей. Есть достаточно много домыслов разных по этому вопросу, но дать однозначный ответ на него в данный момент невозможно, потому что слишком много различных источников, и соответственно слишком много противоречивой информации по этому поводу. Но лично моя мысль такая, как я сказал в начале: во-первых, это дозированность информации, то есть она поступала ограниченными порциями, неполным составом, что существенно изменило восприятие ситуации в целом; во-вторых, это умышленная неподача информации должностным лицам, которые должны были владеть этой информацией, потому что вышестоящие начальники и командиры были заинтересованы в том, чтобы информация в руки не попала; в-третьих, это, в принципе, разумно, потому что распространение конкретной информации о начале активных боевых действий среди военнослужащих повлекло бы к тому, что эта информация в том или ином ключе вышла бы в общество и спровоцировала панику и тому подобное. То есть противник мог бы перенести свои планы на определенный срок вперёд.

— Куда били ракетами? Какие мероприятия проводились для минимизации ущерба от ракетно-бомбовых ударов первых волн? Как ты оцениваешь эффективность первого удара россиян?

— Первая волна ракетных ударов была нацелена по основным и тыловым командным пунктам, ну и, понятное дело, по известным запасным командным пунктам. Их основной задачей было поражение этих объектов. Далее ракеты били по местам базирования средств ПВО, то есть дивизионов ЗРС С-300. Били по основным узлам коммуникации, узлам связи, ну и по командным пунктам воинских частей. Мероприятия заключались в том, что разворачивались ДПУ (дополнительные пункты управления) вдали от основных КП, создавалась рассредоточенная система связи и управления (кстати, благодаря Starlink удалось создать достаточно эффективную полевую и оперативно-тактическую сеть коммуникаций). Зенитно-ракетные системы были выведены из ППД, то же самое касается боеприпасов, техники, вооружения в других частях. За сутки, за двое это все максимально пригонялось на новые пункты сосредоточения и там это все складировалось для дальнейшего использования в условиях военного времени, для интенсивных боёв. Касательно применения авиации противника, то она применялась в целях подавления РЛС и, соответственно, ПВО. Для этого использовались ракеты с противорадиолокационной ГСН. Эффективность первого удара, конечно, была достаточно посредственной, потому что противник не достиг основных задач такого удара: не были выведены из строя командные пункты; система логистики не была подавлена; противовоздушная оборона функционировала в штатном режиме. Ну и в целом задачи продолжали поступать и продолжали выполняться подразделениями, которые дальше действовали. Я бы сказал, что эффективность первого удара была крайне низкая, как для залпового высокоточного удара. Ну и в целом хотелось бы подметить, что большинство ракет просто-напросто не поразили свою цель по причине того, что они имели реально крутое круговое вероятное отклонение (КВО). Некоторые ракеты били по совершенно некорректным целям: допустим, на территории в/ч, где мы находились в начале вторжения, крылатая ракета прилетела прямо в летнюю столовую. То есть КР за определенную сумму долларов была поражена столовая. Ну, то есть, блять, конечно, это очень важная стратегическая цель, чтобы поражать ее стратегическими вооружениями *смеётся*, но как говорится: получилось — получилось. Поэтому эффективность ракетно-бомбового удара оценивается как неудовлетворительная, крайне низкая. Задача не была выполнена и, соответственно, противник столкнулся с очень ожесточенным сопротивлением.

— Какие были в целом первые действия командования и рядовых бойцов с непосредственного момента начала войны?

— Конкретно в подразделениях Национальной гвардии могу сказать точно: в Гостомеле часть, которая осталась в ППД, развернулась в боевые порядки и приготовилась к обороне аэродрома. В других подразделениях был осуществлён подъем по боевой тревоге, соответственно, были быстро сформированы группы так называемого мобильного резерва, которые прикомандировывались к подразделениям Вооруженных сил, а конкретно — 72 бригады. Ну а там дальше командир бригады распределял подразделения по своему усмотрению. Касательно действий в целом нужно конкретно за разные части говорить, потому что, например, 3066 (27 окрема Печерська бригада НГУ — прим. ред.) выполняла совершенно другие задачи, которые разительно отличались от задач, поставленных перед в/ч 3030 (25 бригада охорони суспільного порядку — прим. ред.), 3027, 3018, 3001 (Північне територіальне управління НГУ — прим. ред.). В Киеве было достаточно много подразделений и не только Национальной гвардии. Задачи были разные и сказать, что сделал каждый рядовой боец я не могу, но то, что касается подразделений, о которых я знаю, то задачи были весьма тривиальные: например, усиление подразделений ВСУ на наиболее опасных для прорыва участках местности. С начала наземной фазы, после тактического десанта были усилены направления Дымер и, соответственно, Коцюбинское, Ирпень, Горенка, Мощун, Романовка. То есть такие потенциально опасные участки, где противник мог поставить понтонные переправы или организовать переход реки вброд. Соответственно план был такой. А что касается нас, то мы выполняли разные задачи, и у нас не было рядовых бойцов, потому что у нас подразделение состоит либо из сержантско-старшинского состава, либо из офицеров. Наше командование на тот момент четко знало что делать, мы выполняли различные специальные задачи, задачи специальной разведки, они были достаточно объемные в своих пунктах, поэтому тут уже нужно более детально всё разбирать. А так — в командовании, пожалуй, были свои нюансы, так сказать, по организации боя, по организации обороны, в первую очередь, что выливалось в некоторую растерянность в боевых распоряжениях, которые поступали: например, подразделения СпН занимали оборону возле Оболони вместе с регулярными подразделениями НГУ и чего-то ждали. А так, конечно, чувствовалась определенная растерянность и несобранность, достаточно посредственный уровень организации действий и управления личным составом некоторыми командирами формировал такую картину, что мало кто понимает, как нужно организовать те или иные виды тактических маневров, задач и порядка их выполнения. То есть у офицеров тактического уровня отсутствовала такая тема как банальное умение планировать действия подразделений. Я уже не говорю про такие сложные материи как TLP или там MDMP (Troop Leading Procedures і Military Decision Making Process — моделі прийняття військових рішень за стандартами НАТО нижче роти та вище батальйону відповідно — прим. ред.). Даже банальный алгоритм принятия решений командира как таковой отсутствовал — речь не идёт об алгоритме слово в слово или пункт в пункт, просто первые, скажем так, 3-4 часа наблюдался определенный хаос в действиях, в маневрах непонятных. Много кто отдаленно понимал, что ему делать нужно — это касается рядовых бойцов регулярных подразделений Национальной гвардии там, где была срочная служба, где была смешанная комплектация. А там, где были полностью контрактные подразделения, ситуация была немножко другой.

— Что было с ЧАЭС? Кто там стоял и какая судьба гарнизона?

— ЧАЭС со времени основания внутренних войск охраняет в/ч 3041 (1 окремий батальйон охорони особливо важливих об'єктів — прим. ред.). Расположена она в городе Славутич и относится к категории военных частей для охраны важных государственных объектов. Конкретно с ЧАЭС получилась такая ситуация, что у гарнизона не было тяжёлого вооружения, и так как это был караул, у них была только лёгкая стрелкотня (то есть АК-74), ну и, возможно, РПК и СВД. То есть о какой-либо насыщенности противотанковыми средствами или там тяжёлым вооружением не приходится говорить вообще. В это время караул, который находился во время штурма ЧАЭС был вынужден сдаться, потому что оказался в окружении. По информации, которая есть у меня от офицеров и военнослужащих этой части, которые смогли обойти возможность пленения и находились в то время на боевом дежурстве — на территорию АЭС заехало два бронеавтомобиля «Тигр» с подразделениями ССО ВС РФ на борту и нацгвардейцам были выдвинуты конкретные условия: или они сейчас складывают оружие, или по территории ЧАЭС начинают отрабатывать подразделения противника, конкретно с задачами уничтожить караул. Поскольку караул не имел права покинуть посты ни при каких обстоятельствах, то бойцы гарнизона ЧАЭС оказались самыми первыми военнопленными в этом конфликте. Если я не ошибаюсь, на данный момент 141 военнослужащий в/ч 3041 находится в плену. Могу ошибаться, потому что я точные цифры не помню и для меня эта информация является достаточно отдаленной. Но кое-какими данными я владею.

Прикріплюємо допис українського десантника Віталія Воза про початок війни в Чорнобильській зоні.

Як усе почалося в мене?

23.02 Зона відчуження
Наш хамві (на 1 фото) був повністю завантажений, починаючи із 7,62 до АК, закінчуючи РПГ22 і 12,7 (набої) до ДШК(кулемет). Додатково командир сказав завантажити ще 11 штук ТМ 62 (шлагбаум) — зв’язка протитанкових мін, їх уже не було місця де скласти. Закинули в «кукушку» до кулеметника, їхати недалеко, потерпить.

Ми перевірили чи хамві заправлений, чи працюють рації, чи всі на місці й чи взяли необхідні речі (нічники, тепловізори, батарейки і тд). Їхали на одне з КПВВ із білоруссю, допомогти прикордонникам для спостереження вночі.
Чесно кажучи, початку війни ми не чекали, ставилися до цього скептично. У реальності думали, що це просто гра м’язами русаками, навчання, які через пару тижнів закінчаться, і ми повернемся на полігон…
Я не міг подумати, що через 5 годин мені накажуть виставити цей мінний шлагбаум і взвести в бойове положення, почути тривогу в містах, виходи арти з білорусі, крики по рації — усе здавалося нереальним…

Стан, який я відчував, була неясність в тому, що діється. Ти думаєш - це сон, у певній мірі переживаєш паніку, одночасно радість. Чому радість? Тому що тебе готують до цього 5 років і ти хочеш застосувати свої навички максимально.
@ai__karamba сидів за ДШК на хамві, зайнявши позицію крикнув мені: «РУДІ ми дочекалися цього», дивились один одному в очі й посміхались…

— Как русские продвигались в приграничной зоне (Припять-Иванков)? Какие части там стояли в обороне, сколько их было (и прочие ведомости)? Что стало с военными, которые оборонялись в районе Иванкова? Правда ли, что они смогли отступить пешком через леса?

Російські спецпризначенці на ЧАЕС.

— Касательно их продвижения можно сказать, что основные рубежи боевого столкновения конкретно в Чернобыльском районе были в населенных пунктах Бенёвка, Вильча и Чернобыль (частично), ну и сама ЧАЭС. Присутствовали там подразделения 80 десантно-штурмовой бригады + в/ч 3041, две боевые группы ооСпН «Омега» и отдельные части пограничников. Задачи сдерживать подразделения противника на участке Чернобыля и Иванкова не стояло. Были, конечно, задачи касательно подрыва элементов инфраструктуры, а именно мостов: автомобильного и железнодорожного. Мосты не были подорваны заранее, хотя на самом деле причина заключается в том, что наступление ожидалось на одно время, а на самом деле произошло в другое время. То есть противник начал наступление раньше, чем ожидал Генштаб. В каком-то смысле столь ранняя атака была неожиданной для наших подразделений. Противник изначально сформировал передовую группу, то есть 4-5 БТГр (точное количество сказать не смогу) — на танках, БМП, БТР и БМД. БМДшки получились чуть позже (то есть подразделения десанта) и они были вынуждены двигаться пешими порядками, поскольку операция по воздушному мосту провалилась, так как Гостомель, Васильков, «Чайка» и «Жуляны» не были обезопасены для десанта, точнее — для развертывания военно-транспортных самолётов. Ну и это привело к тому, что подразделениям десанта пришлось выдвигаться под Гостомель наземными боевыми порядками. Противник наступал в два эшелона: первый эшелон двигался на прорыв, игнорируя и обходя основные населенные пункты и уклоняясь от боев, которые могли бы затянуть их продвижение к Гостомелю. Генштаб планировал растянуть коммуникации противника посредством избирательных ударов по логистическим узлам силами ДРГ, ССО и других отдельных оСпН и, соответственно, нарушить коммуникации и логистику противника, который подошёл бы уже непосредственно к Киеву. Точно назвать части, которые стояли в обороне в районе Иванкова я не могу, потому что там к моменту отступления всех сил из Чернобыля была дикая мешанина, но конкретно на Дымере, уже на участке полноценного поля боя были части 3027, 3066, 3030, 72 бригада, ооСпН «Омега» и другие подразделения СпН в виде 140 центра СпО, СБУшной «Альфы», КОРДа и других именитых подразделений. Возможно был кто-то ещё, но этого я уже не знаю. Что касается военных, которые оборонялись в районе Иванкова: их судьба незавидная, большинство из них попало в плен, в том числе гарнизон в/ч 3041, который находился на боевом дежурстве на ЧАЭС — они почти в полном составе оказались в плену противника, к сожалению. На данный момент (серпень 2022 -- прим. ред.) судьба военнопленных неизвестна, потому что нет контактов, которые могли бы прояснить статус военнопленных этой воинской части и, соответственно, на данный момент их статус неподтвержденный. Да, пешком выходила одна боевая группа «Омеги», потому что ей пришлось бросить технику: два ББМ «Козак» и один МАЗ, которые позже были использованы противником в целях инфильтрации. Касательно продвижения есть ещё другой момент. Противник продвигался двумя эшелонами: первый эшелон двигался к Гостомелю быстро и огибая населенные пункты, пытаясь в них не втягиваться; второй эшелон уже непосредственно занимал крупные населенные пункты, занимался возведением блокпостов и других фортификационных сооружений, ну и так далее. В общем, получилась такая себе попытка блицкрига.

Бої в районі Іванкова, що на півночі Київщини. Повне відео.

— Можешь рассказать подробнее про эпизод с инфильтрацией?

— Во время боестолкновений в Чернобыльской зоне подразделения ооСпН «Омега» оставили там 2 бронеавтомобиля «Козак» и один двухосный КрАЗ — с номерами Гвардии, с бортовыми номерами и со всей внутрянкой. В чем херня: противник использовал эти машины для первичного проникновения в Киев. Те мульки, якобы российский спецназ собирался убить Зеленского — да, это все правда, действительно, эти группы заходили на трофейных машинах, которые бросались нашими. Но к счастью, ни одна из попыток противника ликвидировать кого-либо из высших эшелонов власти не удалась. Поэтому мы пришли к тому, что противник действительно был в Киеве, присутствовали ограниченные группы — как правило, либо разведка, либо подразделения специального назначения, которые работали в первых эшелонах, или вот таким вот образом проникли через сеть постов, воспользовавшись общим хаосом, который был.

Захоплені росіянами під час атаки на аеродром у Гостомелі українські броньовики «Варта» и «Козак-2М1».

— Какие части кроме 4 оброн (3018), 1 оброн (3027) и «Омеги» участвовали в боях за аэропорт? Кто изначально принял первый бой и какое подразделение подоспело туда на помощь первым?

— Касательно боёв на Гостомельском аэропорту. Началось все лично для меня в девять часов утра, когда мы прибыли на территорию воинской части (мы базируемся, скажем, на 3027) и, соответственно, мы получили оружие, выгнали технику — у нас было два «Козака» и одна «Варта». И после этого мы снарядились, получили боевую задачу: выдвигаемся в Гостомель, ну и там мы должны оказать непосредственную боевую поддержку подразделениям 3018, 3027 и ТрО, 140 центру СпО. Ну короче, там было очень много подразделений, на самом деле, и так как всех перечислить нельзя, все пытаются перетянуть планку боёв за Гостомельский аэродром на себя, то есть как бы это не совсем правильно, потому что это была комплексная операция и было задействовано достаточно много разных подразделений из разных силовых структур. Сказать, что, вот, ССО вытянули Гостомель, Нацгвардия или там срочники посбивали вертолеты — нет, это так не работает. Всё намного интереснее: сначала само боестолкновение началось с того, что вражеские вертолеты Ми-8 под прикрытием ударных вертолетов Ка-52 заходили на взлётно-посадочную полосу — видимо, они не ожидали какого-либо сопротивления, даже базового и первый десант высадился на ВПП. Соответственно, огнем ЗУ-23-2, которые были развернуты чуть дальше взлётно-посадочной полосы в сторону в/ч 3018 и ручных противотанковых гранатомётов совместно со стрелковым оружием, 2 из 4 вертолетов, которые приземлились, были выведены из строя. Фотографии их остовов есть в интернете, они распластались на ВПП — это как раз самый первый десант, который был. Там поголовно все стали смертниками, кое-каким отделениям удалось уйти из-под огня, прикрываясь вертолетами, которые уже были подбиты и ангарными постройками с авиацией, которая там была. Огонь вёлся со всех сторон, то есть он был кинжальный и постоянный. Поэтому первый десант был подавлен и я бы сказал, что разбит. Первый бой принимали мы, «Омега», потом в/ч 3027, подразделения 3 батальона Ирпеня, то есть Ирпенский батальон так называемый, зенитно-ракетный взвод и рота материально-технического обеспечения в/ч 3018 — это первые, кто впряглись в бой. Затем начали добавляться именитые подразделения и, скажем так, это не происходило поэтапно — не было единой картины первого, второго, третьего штурма, потому что я перед этим рассказывал специально, чтобы разделять понятия. Для полной картины нужно говорить, что не было прекращения боя — тактической паузы в бою за Гостомельский аэродром между первым, вторым и третьим штурмом не возникало. Противник после неудачной высадки на взлётке всё понял, после чего они высадили подразделения недалеко от Гостомеля, к северу от него, на опушке леса, и десантники уже выдвигались пешими боевыми порядками: цепь, ромбовидные боевые порядки были — так сказать, что они прямо-таки действовали непрофессионально, как принято считать в массах, так говорить нельзя. Противник действовал слаженно, имел поддержку с воздуха, что немаловажно, потому что Ка-52 оказывали очень серьезное огневое воздействие на нас на протяжении всех боёв за Гостомель. Это и огонь неуправляемыми авиационными ракетами, и неоднократный огонь с автопушки, и использование ПТРК по нашей технике. Мы потеряли две боевые машины непосредственно во время боёв за Гостомель и выведены из строя они были как раз противотанковыми управляемыми ракетами за пределами прямой видимости. То есть как только вражеские вертолеты поняли, что здесь уже есть организованное сопротивление, они работали из-за опушек леса. Играя в такие себе «скакалки», они прикрываясь рельефом перелетали за подлесками, появлялись из-за леса, наносили быстрый удар, уходили вниз и потом выбирали себе следующую огневую позицию. Противник действовал грамотно, слаженно. Проблема №1, которая возникла при обороне Гостомеля — это коммуникация. К сожалению, радиостанции Национальной гвардии работают на высоких диапазонах, мы имели Motorola, Harris -- в общем, у нас был смешанный тип радиостанций. ССО использовали исключительно Harris'ы, а в/ч 3018 и 3027 использовали только Motorola. С коммуникацией возникли очень серьёзные трудности по очевидным причинам. И изначально были такие порывы к фрэндли файру, но, к счастью, из-за опытности и профессионализма некоторых подразделений удалось избежать 200-ых и 300-ых среди взаимодействующих отрядов. Вторая проблема — это низкая обеспеченность средствами противовоздушной обороны. Разоруженная ЗУ-23-2, которую пришлось снаряжать потом, и то срочники достали откуда-то из закрома короба и зенитчики их экстренно снаряжали — ну это несерьёзно. ПЗРК были только в 3018, то есть пока их достали, пока их привели в боевое положение, ну.. пришлось достаточно трудно, скажем так. Касательно обороны: много кто присваивает себе единоличное участие в обороне Гостомельского аэропорта. В обороне аэропорта «Антонов» принимало участие много подразделений, и как бы это замалчивается.

Перші хвилини висадки в Гостомелі від лиця російських десантників 45 обрСпП. Повне відео висадки.

Десантники 45 обрСпП на аеродромі «Антонов». Кадр з офіційного відео висадки від Міноборони РФ.

Кадр з відео, де демонструється робота бортового комплексу оборони Л-370 «Витебск» з відбиття атак ПЗРК під час надання вогневого прикриття на аеродромі в Гостомелі вранці 24 лютого.

Спецназ ВДВ на Гостомельскому аеродромі. 24 лютого.

— Буксируемые и самоходные ЗУ, были ли они на маршруте вертолётов во время высадки в Гостомеле? Если были, как они себя показали? Если нет, то как применяли ПЗРК? Насколько эффективными они себя показали?

Десантники 45 обрСпП ВДВ ЗС РФ на борту Ми-8.

Кадр з відео прольоту Ми-8 з десантом і Ми-35М до Гостомельського аеродрома.

— Дальше добавлю к минусам — отсутствие средств ПВО в достаточных количествах. По сути была такая ситуация, что ПЗРК каким-то чудом в наших машинах не оказались, когда мы выезжали на Гостомель, потому что нам сказали, что «ребята, вы их не должны брать, там всё есть» — это была первая задача 200, которую я получил за эту войну, то есть в первые часы я получил задачу 200 — тупую задачу, которая не могла быть выполнена без этих ПЗРК. Третья проблема заключается в том, что противник очень быстро достиг Гостомельского аэропорта с минимальными для себя потерями по пути следования. Да, ЗУшки были выставлены в боевых порядках: например, на Межигорье стояло несколько расчетов ЗУ-23-2, стояли операторы ПЗРК и по какой-то причине что-то пошло не так, мягко говоря. Я не могу сказать точно, что там было, потому что я там лично не присутствовал и до меня доходили только слухи как это все было, но по факту, получилась такая ситуация, что противовоздушная оборона с отражением воздушного тактического десанта справилась не в полной мере, то есть противник не был ликвидирован в достаточных для прекращения операции объемах. Ну и соответственно, мы имели, что имели: высадку на Гостомеле, первые часы боя (до 12 часов дня) и потом уже, скажем, получили то, что получили.
Если бы были ЗУшки, они бы на такой высоте, скорее всего, порвали бы напрочь те вертолеты, будь там удовлетворительная плотность огня и достаточное количество зенитных установок. К сожалению, точный маршрут был неизвестен, поэтому скорее всего, ЗУшки там отсутствовали. ПЗРК в Гостомеле применялись — ограниченно, но применялись. Собственно, ПЗРК показали себя достаточно эффективно для борьбы с вертолётами, в том числе и против ударных Ка-52. Для противодействия низколетящим среднескоростным целям это достаточно хорошая вещь и один из основных уроков этой войны — то, что в ротах должны обязательно присутствовать расчеты ПЗРК, какая бы это рота ни была. Такая песня, скажем так.

Українські солдати ведуть вогонь по російських вертольотах над Київським водосховищем з ПЗРК «Игла». Повне відео.

Момент збиття з ПЗРК російських вертольотів над Київським водосховищем. Повне відео.

— Кто к нам десантировался? Какая судьба десантников?

— Ну понятно, что десантировались части ВДВ: 45 бригада была, так сказать, основным подразделением, которое принимало участие в десанте. Противник планировал высадить тактический десант на аэродроме Гостомель силами 45 обрСпН, обеспечить безопасность аэродрома, подступов к нему и обеспечить тем самым возможность развертывания на ВПП самолётов Ил-76 с уже готовыми к наземной выброске БМД и подразделениями других бригад ВДВ. Какова их судьба? Первый десант был уничтожен приблизительно процентов на 40, то есть было выведено из строя 3 вертолета, они остались лежать остовами на взлётно-посадочной полосе, плюс был сбит один Ка-52 (перелік об'єктивно підтверджених знищених у Гостомелі російських вертольотів — прим. ред.). Сбит он был с помощью ПЗРК «Игла». Мы не знаем, кто, блять, производил пуск, потому что наши не производили, срочники тоже говорили, что не знают, кто пускал, 140 центр тоже сморозился, мол, мы не знаем, а потом было интервью и они говорят, что «мы сбили с помощью ПЗРК «Игла» Ка-52». Когда мы выходили и возмущались по этому поводу, то конструктива не было по этому вопросу. В любом случае есть факт, а присваивать славу — это уже другое совершенно, и я считаю, что абсолютно нерационально сейчас. Что касается судьбы дальнейшего десанта: дальше они начали поступать более грамотно, они разворачивались в боевые порядки уже в пеших положениях, ну и, соответственно, противник действовал профессионально, они создавали нам достаточно серьезное огневое подавление, потому что их поддерживала российская ударная армейская авиация, вдобавок ко всему. Ближе к 11 часам уже начала работать их полевая артиллерия. Я не знаю, самоходная или буксируемая, но поскольку противник по земле достиг рубежа Дымера, который они не смогли прорвать, они обошли наши основные линии обороны и вышли на Гостомель. Соответственно, к 13 часам дня мы уже понимали, что к нам подходит их броня, там была минимум батальонная тактическая группа на марше, которая прорвалась. Я не считал, сколько там было танков — я видел 2 и мне этого хватило, скажем так. У нас не было противотанкового вооружения в достаточном количестве, то есть ПТРК NLAW и Javelin отсутствовали как таковые, всяких «Стугна-П» тоже не было.

Знищений Ми-8. Бортовий номер RF-91285/ 53 червоний.

Перший знищений Ка-52.

Другий знищений Ка-52.

— Как думаешь, почему на десантоопасных направлениях не было в достаточном количестве средств ПВО? Что мешало усилить эти участки?

— Проблема в том, что вышестоящее руководство не совсем всерьез рассматривало возможность осуществления реального тактического десанта на критически важные объекты инфраструктуры такого типа как аэродромы военного и гражданского назначения, ну или двойного. Соответственно, с этим получилась такая, блять, забавная ситуация, я бы сказал, что противник знал о том, что мы скептически относимся к таким вариантам и ударил именно туда, где мы ожидали, но не так серьезно. Но ко всему прочему за аэродромы отвечали подразделения в/ч 3027, а там комплектация преимущественно из срочников, контрактников минимальное количество. Противник знал о реальном положении вещей в подразделениях, которые занимались охраной аэродрома. Знал, что 4 оброн на ротации в ООС и прекрасно ориентировался в условиях, которые сложились к 24 числу. Дополнительно я считаю, что очень большой проёб Генерального штаба заключался в том, что противника недооценили.

Кинута техніка ЗСУ, яку було видно пілотам Ка-52 під час їхнього прольоту до Гостомеля. Частину техніки намагалися замаскувати в лісопосадках.

Знищений на маршруті прольоту російських десантників Ка-52, фото з супутника

— Был ли десант в Василькове?

— Десант планировался, но он не мог быть осуществлен, потому что противник не занял аэропорт с помощью тактического десанта, не смог обеспечить посадку военно-транспортной авиации (самолетов Ил-76) и так далее.

— Но там были какие-то бои, или это наши между собой стрелялись?

— Да, но это были не десантники, а группы, которые заходили со стороны Броваров, с северо-восточного фланга. Бои за Васильков были бы в том случае, если бы там проканала та же афера, что и на Гостомеле. Это вообще в целом их тактика: они с помощью военно-транспортных вертолетов высаживают тактический десант, делают выброску элитных подразделений, они обезопашивают взлётно-посадочную полосу и готовят для встречи военно-транспортных самолётов. Это очень сложная операция с точки зрения тактики и тайминга, потому что нужно чётко устаканить все вопросы логистики, времени, чтобы было без промедления, потому что если Илы опоздают, то скорее всего контратака противника сомнет десант, который закрепился на аэродроме — что было бы в Гостомеле, если бы не подошла броня с Дымера.

— Можешь подробнее рассказать о боях в Василькове?

— Подробностей не знаю.

— Кто и чем уничтожил Ан-225 «Мрія»?

— Наша артиллерия.

Скупчення російської техніки на аеродромі «Антонов» і ще цілий Ан-225 «Мрія». 27 лютого. Повне відео.

Перше фото знищеного внаслідок артилерійського вогню ЗСУ Ан-225 «Мрія».

Російська військова техніка та Ан-225 «Мрія» догорають після українського артилерійського обстрілу. Повне відео.

Згоріла БМД-2 ЗС РФ біля Ан-225 «Мрія».

Спецпризначенці Росгвардії позують на тлі згорілого Ан-225 «Мрія».

Знищений Ан-225 «Мрія», фото зроблене після звільнення летовища.

Боєць спецпідрозділу УДО «Булат» позує на тлі «Мрії».

— Когда украинские военные оставили аэродром и окрестности?

— Подразделения отступили из Гостомельского аэропорта и окрестностей к вечеру 26 февраля. Была занята оборона по реке Ирпень и шли бои в направлении Бучи и Ирпеня, то есть противник прорывался к этим НП, чтобы либо обойти через Ирпенский мост и выехать на площадь Шевченко, либо обойти через Ирпень и выскочить сразу на Коцюбинское.

Бійці Росгвардії та ВДВ з бронетехнікою на території Гостомельського летовища. Лютий 2022.

— На твой взгляд, какие были основные и самые грубые ошибки ВСУ и ВС РФ в те дни и вообще на севере Киевщины?

— Для ВС РФ самой грубой ошибкой было растягивание коммуникаций и, собственно говоря, проведение ряда операций вроде тактического десанта, которые без подавленного ПВО в масштабах, которые были запланированы — невозможны. Это первая ошибка. Вторая — это растягивание линий коммуникации от Беларуси в основном через дороги, которые, к тому же, были плохо контролируемые и, а на некоторых участках -- вообще неконтролируемые. Противник не рассчитывал на затяжную фазу боевых действий к северу от Киева, что, очевидно, выливалось в ряд проблем с логистикой и создания ему дополнительных трудностей нашими подразделениями Сил специальных операций и некоторыми подразделениями Территориальной обороны, которые понимали, что происходит вокруг них. Третья, самая главная ошибка — недооценка противника. Они рассчитывали на то, что подразделения ВСУ, НГУ и других вооруженных формирований побегут как только речь пойдет об осаде Киева, но оказалось, что ничего подобного и осада Киева обернулась достаточно серьезным оперативно-тактическим поражением для противника, если не стратегическим. Ещё одной ошибкой было то, что противник рассчитывал нахрапом брать мосты, то есть они первоначально растягивались по Ирпеню, от реки Ирпень, от одноименного города до Коцюбинского, потому что там были мосты. Все эти мосты были уничтожены как только они подходили к этим мостам, то есть они растянулись по реке и у них не было готовых сразу понтонно-мостовых парков, потому что первые понтоны начали кидаться ближе к марту. По сути, противник попал в двухнедельный перерыв и бои шли на противоположной стороне реки Ирпень, то есть где город Ирпень, Буча, Гостомель, вот так и получилось. Соответственно, мы получили такую ситуацию, что противник очень-очень быстро пытался перевести свои планы на сложившиеся обстоятельства, но они этого не могли сделать. Ещё одной из ошибок, на мой взгляд, является очень плохая организация радиосвязи у противника, коммуникаций между подразделениями (в общем-то, это и наша проблема, обоюдная, я бы сказал). Противник очень часто не мог грамотно корректировать огонь артиллерии, они не могли доразведать результаты артподготовки или другого типа удара, и соответственно возникали трудности с поражением наших сил и средств, потому что за кампанию под Киевом потери у ВСУ, у НГУ достаточно небольшие, если оценивать грамотно. Вот я имею в виду с использованием источников в Вооружённых силах, в Нацгвардии, в других вооруженных формированиях непосредственно и открытых источников вроде Oryx.
Наши же главные ошибки в некотором смысле пересекаются с русскими, то есть мы их недооценили, мы ошиблись с таймингами очень сильно, потому что ожидали противника 23 февраля, 23 ничего не случилось -- и соответственно что? Все расслабились. А 24 въебало. Вот как бы такая ситуация получилась неприятная. Дальше: организация связи тоже оставляла желать лучшего, в первые дни взаимодействие было налажено из рук вон плохо, потому что бывали очень частые случаи дружественного огня, попадание под свои и вражеские артснаряды, общая растерянность и, скажем так, медленная передача разведывательных данных, приказов, боевых распоряжений с Генерального штаба или там с высших штабов до низов, потому что бывали такие ситуации, когда из-за отсутствия связи и так далее (терминалов Starlink ещё в достаточном количестве не было) оперативная передача информации была усложнена и, зачастую, сведения или боевые распоряжения доходили уже ко времени, когда они почти или полностью стали неактуальны. Ещё одной из таких существенных проблем можно назвать то, что некоторые части оказались де-юре боеспособными, а де-факто там был пук -- это касается Национальной гвардии больше.

Розбита російська колона в Гостомелі. Ранок 24 лютого. Повне відео.

— По твоему мнению, в какой момент русские окончательно отказались от планов создания воздушного моста?

— В момент как был отбит первый десант на Гостомель и пресечена попытка высадки на Васильков.

20 російських Ил-76 з особовим складом і технікою, яка призначалася для десантування під Києвом. Ранок 24 лютого.

— Как ты оценишь работу самоходных ЗРК, а также ЗРС С-300? В какой момент зенитные комплексы вроде «Осы» и «Бука» начали работать на линии боестолкновения?

— Если бы не ЗРК «Бук», С-300 различных модификаций, которые были в Вышгородском зенитно-ракетном дивизионе, было бы очень и очень плохо, поскольку противник имел бы полное превосходство в воздухе и они бы делали, что им бы захотелось. Благодаря тому, что заранее были рассредоточены расчеты ЗРС С-300, первое время вражеская авиация не смогла достичь превосходства в воздухе и оказать поддержку десанту, который оказался в Гостомеле. Их связка спецназ+авиация не сработала. «Оса» начала работать приблизительно 25 числа, когда вражеская авиация работала на линии Ирпень-Гута-Межигорское. Тогда с помощью ЗРК «Оса-АКМ», насколько мне известно, был сбит один Ми-8АМТШ. «Буки» въехали в Киев и заняли эшелонированную оборону где-то 27-28 числа, то есть действие авиации противника было сведено почти на нет благодаря тому, что появились «Буки», появились «Осы». Поэтому я хочу сказать, что зенитно-ракетные системы, даже будучи советскими, сыграли достаточно серьезную роль в отражении воздушных ударов, уничтожении крылатых ракет и другого вида оперативно-тактических вооружений.

Знаменита фотографія одного зі збитих у перший день Ка-52 ЗС РФ під час Гостомельської операції.

— Как русским удалось так быстро пройти к пригородам Киева? С чем ты это связываешь?

— Все просто: они не останавливались во время движения, не разворачивали линию фронта и не готовились к затяжным боям. А мы — подводили их коммуникации и логистику к коллапсу, чтоб можно было реализовать преимущество огневого поражения. Иначе бы никак не вышло.

Завалений трупами російських десантників БТР-МД «Ракушка» в Гостомелі. Українські бійці вбили їх ще до того, як вони покинули десантне відділення бронемашини.

Втрачені російськими військами БМД-2 і трупи десантників.

— Два слова про ДРГ врага в городах и связанную с этим панику. Как российские диверсанты работали на самом деле? Из того, что мне известно, в первые дни российские диверсанты вели снайперский огонь по военным частям НГУ, ты можешь это подтвердить?

— Нет. Снайперского огня не было, был огневой контакт на Петровке с в/ч 3066 НГУ (позже подтвердили дружественный огонь), а 25 числа вечером была перестрелка возле в/ч 3030 (25 бригада охорони громадського порядку -- прим. ред.) Там часть обстреливал уже противник. Ну а сами ДРГ были. На самом деле, их роль чрезмерно преувеличена. У страха глаза велики, как говорится. Много кто реально наводил кипиш по своему страху или же специально (дезу выкидывали).
Потому ДРГ были, да, но не в таких масштабах и объемах как это описывали.

— Относились ли настоящие пойманные диверсанты к какому-то ведомству? Тебе известно об их судьбе и случаях их обмена?

— Да. К СВР и ГРУ. Крайний обмен крупный формата Азов-русня был именно с ними. Лётчики и СВР/ГРУ. (ця частина розмови була записана в серпні — прим. ред.)

— Кто был, по твоему мнению, самым достойным противником?

— 45 бригада, подразделения ЦСН ФСБ «А», отдельные боевые группы различных подразделений специального назначения. Ну и арта. 😄

Палаюча чайна фабрика Lipton у Гостомелі в перехресті оптичного прицілу. Джерело

— Российские ресурсы разгоняют информацию о том, что украинские военные якобы не выдерживают стрелковый бой и быстро сыпятся. Как с этим обстоят дела на самом деле у обеих сторон конфликта?

— Очень сильно разнится от подразделения к подразделению, потому что очень сильная разница между даже различными батальонами, ротами внутри одной воинской части, бригады и так далее. Однозначно сказать, что мы все специалисты по ближнему бою нельзя ровно в такой же степени, как и сказать, что все части российской армии иже с ними (коллаборанты ЛНР и ДНР) тоже специалисты в этом вопросе. Есть отдельные подразделения, которые действительно с их стороны хорошо ведут ближние бои, то есть это люди, которые специализируются на штурмовке либо на городских боях. Сказать, что прям у них были подразделения, которые 100% способны в полном составе дать полноценный стрелковый бой со 100% КПД нельзя и такого никогда не будет, потому что очень много нюансов всплывает, когда мы касаемся морально-психологического состояния подразделений и реального уровня подготовки того или иного подразделения. Можно сказать объективно, что подразделения, сформированные из мобилизованных будут вести стрелковый бой в десятки раз хуже, чем любое контрактное подразделение с обеих сторон. Соответственно, картина следующая: мобилизованные части ДНР и ЛНР не способны вести стрелковый бой на дистанциях от 10 до 500 метров, потому что они обладают низкой моралью и как только противника прижимает плотный стрелковый огонь, они пытаются отойти либо просто прекращают сопротивление. А вот кадрированные части противника ведут ответный огонь, маневрируют, передвигаются по полю боя. Но есть части кадровые, которые обладают такой же моралью, как и мобилизованные, пытаются уклониться от боя, отойти и, соответственно, начинается артподготовка. Противник раз от раза отличается: он может быть очень хорошо натаскан в уличных боях, например, как ЧВК «Вагнер» — вот они заходят ротными составами в какие-то населенные пункты конкретно с целью организации ближнего огневого воздействия, то есть они входят в, я бы сказал, клинч, вклиниваются в городскую оборону противника (то есть нашу) и ведут штурмовые действия с рядом каких-то инженерно-саперных мероприятий и так далее. То есть противник использует тактику, схожую в какой-то мере с Первой мировой войной: есть подразделения штурмовиков, они конкретно предназначены для поражения или подавления огнем нашей обороны, затем к ним подтягиваются регулярные части, которые усиливают штурмовые подразделения, закрепляют их успех и выполняют дальнейшую задачу, и соответственно, таким образом противник продвигается под прикрытием артиллерийского огня и армейской фронтовой авиации. Есть другой вариант: с мобилизованными я уже рассказывал, что происходит — они бросают их живыми волнами. Полноценный стрелковый бой не происходит. А если это какие-то специализированные части, которые предназначены для штурмовых операций, то да, конечно, они будут достаточно чётко вести бой, они знают, что делают, они знают свои задачи и, соответственно, это наиболее тяжелые противники. Что касается нас: от части к части, от подразделения к подразделению, от командира к командиру. То есть можно брать 3018 (4 оброн НГУ) -- она выполняет боевые задачи различной специфики, а люди ведут ближний бой в самых разных условиях и в большинстве случаев выходят из него победителями. Я это чётко знаю, потому что у меня есть одногруппники, которые в 3018 проходят службу на должностях командиров рот, замов командиров рот, командиров взводов — они мне все это показывают, рассказывают об этом и я как бы понимаю, какая действительно обстановка. Есть такие же части ТрО, есть с большинством мобилизованных, и там ситуация аналогична мобам ЛНР и ДНР. Ещё это во многом зависит от командира: как он распоряжается огневыми средствами, как он выстраивает систему огня, планирует операцию и прочее. Очень много нюансов. Касательно подразделений СпН: у нас почти все части спецназа способны вести долгий стрелковый бой с разными подразделениями и разной интенсивности. В этом плане у нас СпН натасканы очень серьёзно и они реально делают результат. Поэтому я считаю, что обобщение о том, что у нас все сыпятся от стрелкового боя — полная херня и чушь, что вообще никак не бьётся с реальностью.

Розвідники 4 бригади оперативного призначення Нацгвардії України і вбитий російський солдат.

— Что скажешь про использование ПТРК в феврале-марте — как отечественных, так и иностранных?

— Насыщенность и плотность использования ПТРК, я думаю, в этот и последующие периоды — ошеломительная. В каждом пехотном подразделении обязательным атрибутом было наличие хотя бы пары противотанковых ракетных комплексов в тех или иных вариациях. Мы получили ПТРК Javelin вечером 26 февраля. Их просто отгрузили с транспортной машины и сказали использовать на полную катушку. Они и использовались. Львиная доля потерь в БТТ у противника — работа артиллерии и ПТРК.

— Правда ли, что россияне воевали по старым советским картам и из-за этого у них возникали серьёзные проблемы?

— У нас тоже использовались карты ГШ образца 1990 или даже позже. Суть была не в этом.

— Приходилось ли слушать радиоперехваты? Там было что-то интересное?

— Нет, радиоперехваты не слушал и не слушали, потому что у нас не было оборудования соответствующего и подразделения радиоэлектронной разведки тогда стояли дальше от наших позиций. Там было пару БРМок, которые, в теории, могли осуществлять перехват радиотрафика УКВ И КВ диапазона, но их так не задействовали, потому что сразу же подразделения РЭР России, скорее всего, выявили бы, где эти БРМки стоят и их разъебало бы просто напрочь нахуй. Поэтому нет, не слышали.

— Из уточняющего: если помнишь, был эпизод под Киевом, где, по-моему, публиковали радиоперехват между нашим бойцом и танкистом, где россияне занимали круговую оборону, на что наши сказали «сдавайтесь сразу». Вот как ты думаешь, как в принципе такое могло произойти, что они вышли на нашу частоту?

— Вполне вероятно, что может быть такая ситуация, когда некоторые — и наши, и подразделения противника использовали радиостанции одного производителя и одной частотной модуляции. Это Baofeng — вот эти уебищные китайские радиостанции, они часто встречались. Мотороллы у противника вообще не было, Харрис — ну, тут уже комментировать нечего. Асилсаны, которые были установлены на наших танках — тоже у противника не появлялись, поэтому единственным вариантом как так могло быть — либо баофенги, либо дешёвые китайские гражданские радиостанции, которые используются обеими сторонами.

— Как ты оценишь степень помощи местного населения военным?

— Уровень взаимодействия между местным населением и военными был достаточно высоким. Действительно, то, что надо было найти, что надо было подвезти — люди подвозили без лишних вопросов. Оцениваю позитивно, это очень сильно помогло и те люди, которые остались на оккупированных территориях, сливали информацию о местонахождении интересующих определенные структуры штабов, высокотехнологического оборудования (РЭБ, РЭР), про станции наземной артиллерийской разведки. Тогда, если вы помните, и СБУ, и ГУР публиковали фотографии и техническое описание машин, в которых они были заинтересованы. Такое было достаточно часто и потом на эти объекты давалась наводка конкретная — где они находились, места дислокации и в 99.9% случаев это оказывалось так. Процент так называемой ложной информации был минимален.

— Можешь ли сказать что-то про трофейное вооружение? Что из него тебе понравилось больше всего, а что нет?

— Из трофейного вооружения у нас был АГС-40 «Балкан», мы его затрофеили недалеко от Ирпеня, у одной из рот ВДВ то ли 45 бригады, то ли какой-то части 76 десантно-штурмовой дивизии — в общем, не помню точно. Мы его использовали до того момента, как его въебали вместе с оператором. Потом у нас в распоряжении была БМД-2, которую отжали тоже неподалеку от Ирпеня. Понятное дело, были «Шмели» и РПГ-32. Из всего стрелкового вооружения интересен был АК-12 (потом с ним немножко поработали люди, которые его затрофеили — сказали, что нет, его можно разобрать только на запчасти, в лучшем случае). Второй вариант это «Шмели» — действительно очень хорошая вещь, можно всеракурсно использовать. И АГС, который мы забрали — там более удобный станок, он сам по себе легче и хоть он и редко мелькал, но очень полезная штука. Из техники: у нас были только трофейные БМДшки, потому что до танков мы не дошли, а если кто-то из наших трофеил танки — мы их либо передавали регулярным подразделениям, либо оставляли их на месте, потому что у нас не было ресурса их обеспечить, в отличие от механизированных бригад вроде 72.

Російський автоматичний 40-мм гранатомет АГС-40 «Балкан».

— Как ты оцениваешь вражеские потери в личном составе?

— То, что было на моем направлении (Мощун, Горенка, Романовка и часть Ирпеня — это уже про позднюю стадию конфликта, не про гостомельский десант) то потери противника, в целом, были достаточно большие. Противник, по моим личным оценкам, от состава строевой стрелковой роты терял до 30% личного состава по разным причинам (боевые и небоевые потери). В середине марта было очень много небоевых потерь от обморожения. Противник не был готов к затяжным операциям. Много потерь противнику мы нанесли во время боев за Мощун (как было указано в одном из интервью бойцов ССО) — там были достаточно горячие бои и в целом, по моим личным прикидам — там целый батальон личного состава лег с противостоящей стороны. Это совокупно с моментом установки понтонной переправы и переходом на левый берег Ирпеня.

— Есть ли информация, насколько сильно реально потрепало ВДВ в целом и 331 полк в частности?

— За 331 полк сказать точно не могу ничего, потому что я не уверен, были ли это его представители, но в данном случае на первом этапе конфликта (когда шли бои на окраинах Ирпеня и противник вплотную подошел ко всем переправам через реку Ирпень) ВДВ использовались в качестве обычной мотострелковой пехоты: они рыли окопы, они занимали оборону позиционную. Поэтому я думаю, что из-за вот такого использования десантников, там достаточно большие потери в строевых подразделениях — начиная с Гостомельского аэропорта, где они потеряли приблизительно роту, а то и две личного состава, потому что когда мы отступили с Гостомеля, аэропорт был достаточно хорошо прорежен артиллерией. Поэтому в целом потери противника среди десантников достаточно высокие. Я думаю, что они вряд ли могут быть компенсированы за счет частичной мобилизации или чего-то еще — слишком большие потери.

Скупчення техніки біля ангару з Ан-225 «Мрія» на аеродромі «Антонов» у Гостомелі, яке було зняте за допомогою БПЛА компанії UKRSPECSYSTEMS. Повне відео обльоту аеродрома.

Пейзаж Гостомельського аеродрома. Березень 2022.

— Было ли, на твой взгляд, целесообразно выстраивать оборону по рекам Тетерев и Здвиж? Если да, почему это не сделали?

— Речь идет о том, что изначальный план операции подразумевал развертывание первого эшелона обороны Киева вдоль этих рек (то есть по Иванкову), но некоторые коррективы, которые произошли — они вынудили отвести оборону на линию реки Ирпень. Почему так вышло? Противник предпринял наступление раньше, чем это планировалось по времени. Соответственно, силы и средства обороны Киева не смогли бы развернуться по этой реке с допустимым для ведения дальнейших действий уровнем потерь. Тогда Генштаб, да и командиры на местах понимали, что плечо снабжения от Иванково до Белоруси намного меньше, чем от, допустим, Ирпеня и Дымера до Белоруси. Соответственно, развертывание обороны по линии Ирпеня было, скажем, шагом целенаправленным из-за того, что все прекрасно понимали уровень логистических способностей противника и попытались на этом сыграть. Это было удачно, потому что к концу марта противник вышел не потому что он совершил «жест доброй воли» и выполнил свои задачи оперативно-тактические, а потому что логистика себя исчерпала и белорусская сторона, я думаю, неохотно давала возможность брать боеприпасы со своих складов, а подвоз из РФ в РБ занимал определенное время и логистика просто не могла выполнить задачи тылового снабжения. Ну и вдобавок ко всему ССО и прочие части СпН выполняли определенные задачи в тылу противника, тем самым нарушая логистику, что сделало невозможным выполнение задач. Поэтому и не вышло.

— Можешь оценить действия ССО ВСУ, ССО ВС РФ и российских отдельных бригад спецназа в боях за Киев?

— Да. Я знаю за 140 центр, за подразделения ГРУ противника, которые действовали, знаю за отдельные взвода/роты разведки частей ВДВ, кадыровцев и ооСпН Росгвардии, которые действовали на тот момент в Киевской области. Действия противника в целом можно оценивать как уверенные и профессиональные, но лишённые той напористости, которая была у наших подразделением. То есть допустим они пытались вступать в ближний бой по минимуму — если у них была возможность запросить артиллерию или какую-нибудь минометную батарею на обстрел ВОПа, то они скорее предпочитали запрашивать артиллерию, чем лично туда ходить. Были случаи, когда их подразделения СпН (не могу сказать, кто точно, поскольку мы их не смогли идентифицировать) переправлялись через реку и выполняли на нашей стороне разведывательно-диверсионные мероприятия. В качестве передовых корректировщиков они действовали достаточно неплохо: мины и снаряды ложились четко туда, куда они и корректировали, по ВОПам, по нашим подразделениям, которые занимали оборону. Но их быстро выкуривали наши же подразделения ССО, да и мы в том числе занимались борьбой с передовыми корректировщиками противника. А так, сказать, что они действовали прямо максимально профессионально и были на голову выше наших — нельзя, потому что наши подразделения ССО (и вообще всех структур в целом) показали высокий уровень профессионализма и даже с точки зрения экипировки были на голову выше соперника, потому что бывали такие случаи, когда в частях разведки ВДВ (они, как бы, считаются СпН) не было достаточного количества спецоборудования вроде ПНВ и тепловизоров, в то время как у наших подразделений специального подразделения вопрос с этим обстоял куда лучше. А недостаток приборов ночного видения у противника сыграл на том, что они, возможно, не смогли реализовать всех своих навыков и умений, поэтому как-то так. Наши подразделения ССО показали себя лучше, чем ССО противника.

Бійці зведеної групи ЦСО «А» СБУ та ССО ЗСУ. Київська область, березень 2022.

ССО ЗСУ в тилу супротивника. Джерело.

Боєць 3 полку ССО. Київщина, березень 2022.

Боєць ССО ЗСУ на снайперській позиції. Джерело.

Спецпризначенці ЗС РФ.

Спецназівці Росгвардії з боями пробиваються до Гостомельського аеродрома. Лютий 2022.

— Какая была тактика применения танков в условиях географии Киевской области?

— Танки применялись больше как штурмовые орудия. В Киевской области не было танковых дуэлей как таковых, хотя единственный случай, когда я лично наблюдал борьбу танка с танком был в Горенке, когда туда заехал танковый взвод 72 бригады и со стороны противника работало 2 кочующих Т-72Б3. Дуэль закончилась тем, что наши танкисты синхронным огнем с двух огневых позиций поразили семьдесятдвойку на противоположном берегу реки — он, получается, вёл огонь со стороны стеклозавода, где у них была позиция кочующего танка. Его поразили, эпичного взрыва с отрывом башни не было, но судя по всему, экипаж был либо сильно контужен, либо какие-то из элементов СУО повреждены — в общем, танк бросили и он стоял там до того, пока его не оттянули на следующее утро. В целом же — танки применялись как штурмовые орудия, как средства поддержки пехоты, а как средства прорыва их не использовали. В основном светились либо БМП, либо БМД — что с нашей стороны, что со стороны противника. На направлении Горенка-Романовка-Мощун нашими подразделениями в основном использовались колесные бронетранспортеры вроде тех же БТР-3Е (БТР-4 не видел, но насколько я знаю — они тоже были). Техника использовалась весьма ограниченно и очень аккуратно.

— Как себя проявила украинская авиация? Известно ли тебе о случаях сбития вражеских самолётов в воздушном бою?

— Сказать о воздушных боях ничего не могу, потому что лично не наблюдал, но на первых порах наша авиация работала весьма активно и, насколько мне известно, даже несколько вертолетов над Киевским водохранилищем были поражены нашей истребительной авиацией. Что касается непосредственной поддержки наземных войск (то есть действий штурмовой авиации) — было пару эпизодов, когда наши Су-25 с кабрирования наносили удары по позициям противника недалеко от Ирпеня, но больше подробностей я не знаю. В любом случае, наша авиация проявила себя максимально эффективно хотя бы потому, что она еще осталась — на момент Киевской кампании, вопреки заявлениям Министерства обороны наших противников о том, что у нас нет ни авиации, ни ПВО — нихуя у нас нет.

— Какие образцы пехотного вооружения наиболее существенно повлияли на ход ведения боевых действий? Не преувеличено ли влияние западного оружия на исход кампании под Киевом?

— Что касается западного оружия: я впервые увидел такую вещь как NLAW (ну, я ее видел и раньше, я проходил обучение на всех видах западных вооружений, в том числе и на ПТРК TOW) где-то 10 марта — до этого мы использовали свои системы противотанкового вооружения вроде «Стугна-П», «Барьер», «Корсар» и американской копии РПГ-7 PSRL-1, и на этом все. А наши зенитно-ракетные войска Национальной гвардии обходились либо «Стрелами», либо «Иглами». То есть о таких вещах как Stinger мы узнали где-то в марте, числа 28-29. Поэтому я думаю, что западные образцы противотанкового и переносного зенитного вооружения сыграли существенную роль, но больше, все-таки, сыграла наученность, мотивация и желание рядового личного, младшего и старшего командного состава победить.

— Ну а что касается распиаренных NLAW, которые тоже светились в Киевской области?

— Ну это такая вещь, она, блять, как психованная женщина, потому что ты стреляешь, блять, по вражеской БМДшке, а она выбирает, блять, «Жигуль». Поэтому тут такая хуйня. Я не скажу, что NLAW — плохая вещь, они достаточно результативны, но те пуски, которые совершало мое подразделение были не то, чтобы очень удачными. И это не из-за низкого уровня профессионализма операторов ПТРК.

Боєць 25 повітряно-десантної бригади з ПТРК NLAW. Фотографія ілюстративна, місце та дата зйомки невідомі.

— Встречал мнение, якобы «Пионы» спасли Киев в начале войны. Что скажешь про украинскую артиллерию большой мощности?

— Вообще, украинская артиллерия, 72 бригада и ее бригадная артиллерийская группа, арта 80 одшбр показала невероятно высокие результаты огневых подготовок, потому что я знаю, где находились «Пионы» (в Девичках) — все вот эти чемоданы перелетали через мою позицию и я прекрасно слышал как оно летит. Ночью ситуация такая: слышно, как едет колонна (на большом расстоянии, но слышно, потому что она здоровая и куча техники) и где-то вдали слышно выходы. Понятно, что это не 152, а что-то мощное. Тихий такой, едва слышимый пролет снарядов, куча разрывов — и тишина. Всё — колонны нет. Там, блять, минут через 5-10 огромное зарево стоит. Поэтому я могу сказать, что артиллерия делала все возможное и невозможное для обороны Киева. И в большей части то, что вы видели разгромленные колонны с огрызками танков — это всё работа артиллерии.

Позиція САУ 2С7 «Пион», 1 березня. 6:13. Околиці Києва. Джерело.

— А что насчёт работы обычных украинских и российских артиллерийских подразделений? Как ты мог бы оценить их результативность?

— Я находился посреди артиллерийских дуэлей : наши расчеты самоходных артдивизионов, гаубичных буксируемых (если речь про 2А36 «Гиацинт-Б»), минометные батареи показали невероятную эффективность и результативность. Могу сказать на примере минбатра одной из воинских частей Национальной гвардии: ребята очень быстро поняли, как надо воевать, потому что до этого в основном были учебные стрельбы и, скажем, время на развертывание у них было минимальное — они приехали, отработали, уехали. Это все, вместе с крепким залпом по позициям противника, занимало до 15 минут, а ответка прилетала где-то через 20-25 минут, и то, достаточно косо — там было большое рассеивание и даже если бы минометчики находились на месте, по ним вряд ли бы попали. Работали, опять-таки, минометные батареи с той стороны (скорее всего, «Васильки» либо полковые 120-мм минометы, там был широкий разброс). Что касается работы крупной артиллерии (122, 152), то они насыпали достаточно плотно, бывало достаточно кучно, но в контрбатарейную борьбу с нашими подразделениями они не могли войти, потому что наши быстрее, точнее и, соответственно, русские пытались как можно быстрее покинуть позицию, поэтому про контрбатарейку можно и не говорить. Хотя все же в первое время она присутствовала. Грубо говоря, две недели как мы были в Горенке — там они регулярно играли в этот биатлон и, к счастью, наши подразделения в большинстве случаев выходили победителями из артиллерийской дуэли. Поэтому я думаю, что результативность была крайне высокая.

— Насколько весомую роль в обороне Киева отыграл подрыв дамбы под Дымером?

— Достаточно большую роль, потому что противник нашел место как раз таки на Мощуне, за которое говорил раньше. Там был узкий участок реки, поэтому бросить понтон это 15-минутное дело, что они и сделали — русские бросили понтон под прикрытием дымовых машин. Тепловизоры не видели ничего, средства оптической разведки тоже, беспилотники — бесполезны. Обнаружение места установки понтона проводилось в пешем порядке подразделением разведки. Оно было обнаружено — как раз неподалеку от Мощуна. В период за 4-6 марта были как раз жесткие бои за Мощун. Ну и если бы дамбу не подорвали, противник мог бы бросать понтоны бесконечно. Ну а подрыв дамбы расширил реку, создал болото по 200-300 метров влево-вправо, и только чтобы дойти до речки, им надо было использовать танковые мостоукладчики, чтобы проложить путь. Поэтому это сыграло очень весомую роль и сделало невозможным форсирование Ирпеня теми силами, что были задействованы.

Наслідки підриву українською стороною дамби під Димером. Джерело

— Можешь ли что-то сказать про действие РЭБ: как наших, так и вражеских?

— Не испытывал ни разу никаких проблем с радиосвязью и с телефонами, поэтому я не знаю, как работали наши и вражеские средства РЭБ. Может быть, у нас просто радиостанции были очень крутые и просто были вне рабочих диапазонов тех станций РЭБ, или же станции радиоэлектронной борьбы выполняли совершенно другие задачи у противника. Я думаю, что они выполняли задачи по прикрытию штабов группировок противника или каких-то важных узловых участков снабжения. Но чтобы я на себе испытывал воздействие РЭБ — нет, такого не было.

— Как себя показали на Киевском направлении ударные БПЛА Bayraktar TB2?

— Байрактары, в целом, на первом промежутке конфликта (до того, как противник раздуплился, что здесь, вообще-то, БПЛА работают) показали себя достаточно результативно: как отдельный боевой элемент (беспилотник с бомбами и ракетами), так и как элемент разведывательно-ударного комплекса. В первом случае реально они так работали до конца февраля, а как элемент РУК — на протяжении всей кампании обороны Киева, потому что там достаточно мощный оптико-электронный канал и они спокойно с окраин Киева, которые контролировались нами, добивали до Ирпеня, до Бучи, до наших районов и корректировали артиллерию и управляли огнем.

— То есть ни те средства РЭБ, ни те ЗРК, которые были у ВДВ в том районе никак не могли эффективно противодействовать?

— Нет, они не могли справиться с беспилотниками.

— С какими украинскими и российскими ББМ ты сталкивался? Что скажешь про них?

— У нас так получилось исторически, что все подразделение в своем составе имеет ББМ — это «Варты», от производителя «Укрброня». «Варта» обычная, «Варта-Новатор», «Козаки» первой итерации (без приставок) — это основные ББМ. У нас они были в модификациях под АГС-17, под ПТРК «Барьер» и под НСВ «Утес» (там приливы, на которые можно это устанавливать). На «Козаках» штатно стояли ПКМ (пулеметчик был наверху). Из всей этой компании наиболее мне импонировали «Варты», потому что были достаточно простыми в обслуживании, в отличие от Iveco'вских частей, на базе которых построен «Козак». «Варта» (на базе МАЗ-53, по-моему) хорошо бронированная — были случаи, когда «Варты» подрывались на ТМ-62 и даже не вырывало передние мосты. Было и такое, но там, понятное дело, двигателю приходили кранты и ничего там не сделать. Я был водителем на всех 3 машинах, и самой удобной в езде оказалась «Варта-Новатор»: автоматическая коробка передач это спорный момент, но там можно переключиться и на механическую; низкий силуэт (в отличие от обычной «Варты»); высокие динамические показатели; хорошая проходимость; и, что самое важное — хороший отсек для дополнительных вещей. Мы использовали ББМ для подвоза боеприпасов, вывоза раненых и как средство перемещения («Новатор») между пунктами развертывания и там Rally point, как мы называли — то есть куда мы прибывали и где спешивались для выполнения задач. За «Козак» тоже ничего такого плохого не скажу: реально спасал жизни во многих случаях, когда были активные боевые действия в Киевской кампании. По трофейным ББМ: единственный трофейный ББМ, который я видел это КамАЗ «Тайфун-К». Я не знаю его дальнейшую судьбу, но в целом, как такой себе бронетранспортер он себя достаточно хорошо мог реализовывать в этих задачах. Он был отжат у Росгвардии. Но вообще, в целом: российские ББМ по своим ТТХ неплохие, но они неплохие только потому, что собраны из иностранных комплектующих, как показывает практика. Те же самые Iveco «Рысь», которые были привлечены к операции под Киевом и были в частях ВДВ. Ну и много кто видел трофейные «Тигры», но их можно с натяжечкой назвать ББМ или MRAP'ом, потому что там максимум это противопульная защита от легкого стрелкового вооружения. Но я не был за рулем ни одной из перечисленных российских машин — мой опыт заканчивается на наших MRAP'ах.

5 березня в бою під Гостомелем MRAP «Варта» Національної гвардії України потрапив під інтенсивний кулеметний обстріл (12,7 мм). Машина витримала, убезпечивши екіпаж. Це дозволило нашим хлопцям безперешкодно вести вогонь і зі свого кулемету підбити ворожу БМП. Джерело: Національний Промисловий Портал.

— Что можешь сказать про своих визави из ФСВНГ (Росгвардии)?

— Я хочу сказать, что эти ребята не готовились к войне вообще никак. Когда взорвали гостомельский мост, то там были КамАЗы тентованные с КЗРНами (комплекты защиты рук и ног в условиях общественных беспорядков), были найдены алюминиевые щиты для защиты, резиновые дубинки и всякие специальные средства типа «Черемуха» (граната з газом хлорацетофеноном — прим. ред.) и так далее. Они готовились к подавлению массовых общественных беспорядков, которые возникли бы в результате смещения легитимного правительства, но они вынужденно перешли к военным действиям, они этого не ожидали. Я хочу сказать, что, как показала практика — уровень боевой подготовки у них был минимальный, по сравнению даже с частями охраны общественного порядка Нацгвардии — практика показала, что подразделения в/ч 3030 смогли выполнять общевойсковые задачи, что не удавалось ФСВНГ. Из таких серьезных подразделений можно отметить только какие-то специальные подразделения в составе Росгвардии — те же «кадыровцы», над которыми все смеются, в первое время пытались даже в штурмы укрепленных позиций на нашем берегу. Но в основном были космонавты.

Боєць Росгвардії на Київщині. Лютий-березень 2022.

— Ввиду твоей длительной выслуги в войсках и соответствующего уровня осведомленности о внутренней кухне Сил обороны, ты, должно быть, имел какие-то свои ожидания и вероятные сценарии развития событий после начала войны. Чего ты изначально ожидал от полномасштабного вторжения?

— Основываясь на своих навыках, умениях, понимании современной войны, я ожидал точных ударов по гражданской инфраструктуре: по электростанциям, по распределителям, по Вышгородской дамбе, потому что если бы они нанесли удар по дамбе, то это спровоцировало бы техногенную катастрофу и, скажем так, затруднило бы перемещение сил и средств обороны Киева на рубежи развертывания — там, где должна была быть организованная оборона, и противник смог бы безболезненно и беспрепятственно проскочить через Вышгород и уже оказаться на въезде в Киев. Я ожидал того, что противник, все-таки, будет подавлять более активно средства нашей противовоздушной обороны в процессе, что он будет применять высокотехнологические виды вооружений по ПВО (речь идет о противорадиолокационных ракетах), более точно наносить удары высокоточным оружием, и в целом, я ожидал больше таких агрессивных тактик со стороны противника. Когда речь идет про поздние эпизоды кампании под Киевом (то есть после Гостомельского аэропорта, когда речь зашла за оборону Мощуна и Горенки), противник не проявлял каких-то чрезмерно агрессивных действий, постепенно интенсивность контактного боя спадала и перерастала больше в артиллерийские дуэли, и в конце концов они просто напросто не вывезли с логистикой. А мои ожидания были немножко более жесткими, чем оно оказалось на самом деле — ну, оно и к лучшему.

— По твоему мнению, что вынудило русских отступить с севера?

— Первоочередно, как я уже сказал — проблемы с логистикой. Второй момент — скажем так, очень хорошее оперативное планирование и управление всеми нашими войсками и подразделениями, которое осуществлял Сырский, и соответственно — умение и выучка младшего и среднего звена в войсках, то есть я речь веду о личном составе: о бойцах, контрактниках, об офицерах, о командирах рот и батальонов — вот они показали реально высокий уровень и я думаю, что большую роль в успехе обороны Киева отыграли они — командиры рот, батальонов, отдельных отрядов специального назначения. Ну и отошли они просто потому что, процитирую классика — получили пизды.

— Какой момент боёв на Киевщине стал для тебя самым запоминающимся?

— Самый запоминающийся эпизод боев за Киев это ночной бой в Мощуне, когда противник как-то (до сих не понимаю каким образом) перешел реку с бронетехникой, с БМД. Это где-то 10-11 марта. Я не знаю, как у противника было с приборами ночного видения, но я так понял, что «густо», потому что ни на одном бойце ПНВ мы не нашли. Они перекатились с техникой, со штатным вооружением (это, по всей видимости, какая-то из рот перешла реку. Но она неполная, там человек было 80-86, вместе с офицерским составом). Они вошли в населенный пункт и начали стремительно двигаться на юг от него, ну то есть к дороге, которая должна была теоретически вывести на Горенку, а оттуда — на Пущу-Водицу. Нам сказали о прорыве где-то часа в полвторого ночи, мы сразу выдвинулись в район, где-то километр протопали пешочком и потом уже обнаружили как они развертываются в боевые порядки. Там уже с ними вели бой подразделения Нацгвардии, которые были в нашей соседней части, в Вышгороде. Какие-то еще подразделения были задействованы, насколько я понял — это «Азов», или ТрО или ССО, точно не знаю, но кто-то из них. И какая-то из рот стрелковых 72 бригады (5 рота?). Нашей бронетехники не было, поэтому преимущество было все-таки на стороне противника, но у противника не было ПНВ в большинстве случаев, поэтому это была какая-то непонятная дискотека: трассера летели куда-то в воздух, блять, ну а о прицельной стрельбе речи не шло. Соответственно, мы запросили артиллерийский удар — потому что мы знали, что в поселке никого нет. С началом артподготовки мы начали использовать ПТРК, которые у нас были (кстати, это были NLAW), и затем с пригорка (подлесок такой) наши марксмены начали с UAR-10 точно выбивать противника. Я так полагаю, что после потерь в 20-30 человек у них начался полный хаос: как только они увидели, что уже все, что их БМДшки сожгли, они начали просто напросто бежать к реке. Ну и пока они бежали, их там и перекосили всех. Очень динамично, очень красочно бой шел сам по себе (в приборе ночного видения так было видно), а так — под утро там, конечно, видел на видео кучу трупов в Мощуне, БМД сгоревшие, — вот это результаты этого боя.

— То есть это, получается, единственный такой момент, где они в принципе могли воспользоваться тем, что у них техника плавучая?

— Да. Я думаю, что они, скорее всего, как-то нашли, где можно было 3 БМДшки перебросить.

— Как думаешь, полезут ли российские войска на Киев вновь? Какой исход будет при этом?

— Я думаю, что сейчас это уже бесполезно, потому что создана эшелонированная линия обороны аж до самого Чернобыля; есть четкие протоколы, четкая доктрина как это будет отражаться, ну и сейчас им 24 БТГр не хватит, им нужно будет значительно больше, нужно будет большее огневое воздействие на наших обороняющихся «юнитов», так сказать. Они не смогут сейчас повторно осуществить такой дерзкий рейд, грубо говоря (я называю то, что было, не наступлением, а рейдом, потому что они очень жестко и быстро протянули свои подразделения к определенным рубежам, но, скажем так, не смогли обеспечить безопасность своих тыловых районов). Я думаю, что на данный момент без подавляющего количества техники, личного состава и средств огневого воздействия они не смогут ничего в Киеве сделать ровным счетом — даже если они привлекут Беларусь, у них ничего не выйдет.

— У русских на вооружении (особенно в оСпН) есть переносные РЛС обнаружения. Такие применялись на Киевском направлении?

— Да, «Фара-1», были такие.

Російська піхотна РЛС 1Л111М «Фара-ВР». Захоплена у квітні під Харковом.

— И как они себя показали? Был ли от них какой-то толк?

— Хуёво они себя показали. Вот сами посудите: на Западе техническая мысль в объективном виде на лет 30-40 ушла от постсоветской, потому что российской военной мысли не существует как такой. Почему на Западе пехота и подразделения специального назначения не используют станции наземной радиолокационной разведки в пехоте? Да потому что они неэффективны. Та радиоволна, которая есть — ширина ее диапазона имеет огромное количество уязвимостей: радиолокационная тень, отбивается от деревьев очень часто. А с учетом застройки киевского региона: я вон сижу в окне, меня уже радиолокатор не увидит — там будет стенка. Эффективность крайне низкая. Возможно где-то в полях есть какой-то смысл, но я думаю, что эффективность нулевая. Проще реально купить нормальный тепловизор и использовать его в качестве разведки: он компактнее (потому что там станция, ее тягать еще надо, она тяжелая).

— То есть техническое оснащение хоть на каком-то приемлемом относительно уровне было только в совсем серьезных отрядах?

— Вроде того. Я не могу сказать, какие точно, но насколько я знаю — ЦСН «Сенеж» светился, но это так — мои домыслы, что это они.

— По поводу вот этих вылазок разведки, от себя спрошу: можно ли это назвать разведкой боем?

— Возможно это была разведка боем, возможно — передовые корректировщики. Мне их задачи были неизвестны, на самом деле, могу только предполагать. Хотя было очень много нелогичных действий со стороны противника, прям вопиюще нелогичных — тяжело их объяснить.

— А есть пример нелогичных действий?

— Растягивать коммуникации; отправлять колонны тыловые без сопровождения, просто грузовики: колонны едут в походном порядке, где, условно, может действовать наша ДРГ, идут без передовой заставы, без боковых дозоров, то есть организация движения колонн была околонулевая. Очень редко встречался головной дозор, передовая походная застава так называемая (которая выделяется от батальона и выше), дозоры (рота и ниже) — это все очень редко встречалось. То есть противник базовые элементы боевых порядков херил. Я не знаю, как их офицеров обучали и в каких учебных заведениях, но, скажем так, экзамен они бы не сдали.

Питання від підписників

— Принимали ли участие в боях «кадыровцы»?

— Да, они принимали участие в боях. Первые пару недель очень часто светились подразделения ФСВНГ, которые принадлежали к подразделениям специального назначения, ну и там батальон «Ахмат» или что-то такое. Ну в общем, они были.

— Есть ли какая-либо информация о боях в лесах под Новыми Петровцами?

— Да. Это было чуть дальше, это был Дымер, и получается левее от Дымера противник пытался лесными дорогами, если можно так выразиться, проскочить наш основной эшелон обороны и выкатиться прямо на Петровцы. Но это не вышло, потому что там действовали подразделения ССО, насколько мне известно. Противник потерпел там поражение и они больше не предпринимали попыток обхода.

— Пригодились ли оставшиеся укрепления времён Второй мировой войны, а конкретно — Киевского укрепрайона?

— Да, ДОТы использовались как, собственно, ДОТы с разными типами вооружений и как командные пункты. Некоторые из них были уже в негодности, но большинство все-таки пригодилось. Они активно использовались и это сыграло нам на руку — то, что на нашей стороне были такие фортификации.

— Противник во время наступления учитывал возможность того, что вы будете использовать эти укрепления, или это стало для них неожиданностью?

— Мне кажется, что это стало такой же неожиданностью, как и радиация в Рыжем лесу. *смеется*

— Сколько примерно было рейсов российской транспортной авиации на аэродром? Откуда у русских в аэропорту «Антонов» шел основной канал снабжения в последние недели их присутствия на Киевщине?

— Военно-транспортная авиация в виде самолетов не совершала полетов. Был подвоз ГСМ и вооружения с помощью вертолетов Ми-8АМТШ, потому что мы видели Гостомельский аэропорт в оптику и туда были подлеты авиации. Еще он использовался как аэродром подлета. Ка-52, которые работали по Мощуну, по Горенке, по Романовке — они временно дислоцировались там (10-15 минут на подвес вооружения и они уже взлетали с Гостомельского аэропорта).

— То есть наземным путем был доставлен подвес, который уже снаряжался там?

— Скорее всего да.

— Ты говорил за Ми-8: то есть в период после первых боев они еще курсировали туда какое-то время, да?

— Да, они выполняли функции быстрой логистики.

— Был ли непосредственный огневой контакт с противником? Если да — как и при каких условиях он происходил?

— При различных условиях: противник переправлялся через реку и быстро проникал в такую сельскую застройку, поэтому его надо было выкуривать оттуда. Были огневые контакты на расстояниях 50, 80, до 100 м, то есть достаточно близко — силуэт человека можно было рассмотреть. Условия: в принципе, ближе к вечеру, сумерки — то есть без ПНВ видно только силуэт, и то очень размыто и нечетко. Противник вел себя крайне неуверенно (скорее всего это были регулярные части, какие-то из группы разведок). Вели себя неуверенно в ближнем бою, использовали оборонительные гранаты и подавление огнем — то есть прицельного огня со стороны противника не было, это пару раз встречались такие эпизоды. А так, огонь велся в контексте «вот куда-то туда», то есть в нашу сторону. Мы, в свою очередь, вели прицельный огонь и это в разных ситуациях (не всегда, но в большинстве случаев) оказывалось лучше, чем просто шквал огня. Поэтому ближние контакты были. Я считаю, что Киевская кампания до Мариуполя и Северодонецка была наиболее динамичная в плане ближних боев.

Наслідки боїв на Гостомельському аеродромі.

Якщо ви бажаєте передрукувати це інтерв'ю або взяти матеріал звідси, просимо вас вказати у своїй публікації джерело у вигляді посилання на телеграм-канал НІП «Тиск».