Romance Club UA

Інтерв'ю з Олександрою Ремі, сценаристкою історії "Пісня про Червоний Ніл", присвячене Лівію Пеллійському від 04.05.2025

2025-05-25T22:55:12.367Z

Інформація взята з джерела.

Обробка від cr.nana.

Переклад українською – Romance Club UA.

1. Чому саме малина та шафран стали запахом Лівія?

Важко сказати, я просто "відчуваю" кожного героя й обираю аромат асоціативно. Якщо поміркувати, то малина солодка, але з легкою кислинкою й ароматом дикої ягоди – це не приторна полуниця, наприклад. Лівій – красивий чоловік, я б сказала навіть дуже. З такою смачною зовнішністю асоціюється яка-небудь ягода, але він із характером, тому вона не повинна бути надто солодкою. Шафран – це теплий аромат із відтінками сіна, а Лівій дуже турботливий персонаж зі східною зовнішністю, тому ягідний аромат у поєднанні з теплим духмяним запахом і медовим шлейфом дуже йому пасує.

2. Чи хотів би Лівій показати Еві Пеллу, свої рідні місця?

Не впевнена. Хоч він там і виріс, але це не його улюблене місце, серцем його туди не тягне. Показати Македонію та столицю загалом, мабуть, так.

3. Як Лівій ставиться до домашніх тварин? Чи хотів би він собі когось?

Він до них чудово ставиться. Думаю, якби він завів собі когось, це був би кіт.

4. Чи мріє Лівій створити сім'ю?

Звісно.

5. Які улюблені страви Лівія?

Мені здається, йому подобаються гострі екзотичні страви.

6. Чи складно прописувати сцени з Лівієм як із фаворитом?

Узагалі, ні. Спочатку мені було не так легко намацати його характер, сцени давалися складно, бо він незвичайна суміш: наче добрий і турботливий, але не з кожним, адже він досить гострий на язик; наче веселий і грайливий, але зосереджений і серйозний на роботі; наче Ева й має його приваблювати, але не відразу та не серйозно, бо Лівій дуже незалежний і зовсім не впадає за звичайною красою.

Кілька разів мені довелося переписувати перші сцени, поки я не знайшла найвдаліший варіант для розкриття персонажа. Спочатку вони з Евою дражнили одне одного, мірялися дотепністю – це була гра, яка його зачепила. Потім він побачив у ній щось більше, ніж колючу симпатичну дівчину – так ми зацікавили Лівія. Потім він допоміг Еві пережити горе за допомогою своєї співчутливої сторони. Цеглинка за цеглинкою я розкривала його характер і паралельно створювала базу для прив'язаності та кохання до Еви. Адже Лівій хлопець непростий, і кілька разів торкнутися руками та попускати бісиків буде для нього недостатньо.

Тепер, коли я точно розумію, який він, як себе поводить там і тут, писати сцени з ним дуже легко.

7. Який сучасний серіал став би для Лівія одним з улюблених?

"Білий лотос" і "Збреши мені". Можливо, "Клініка" теж йому сподобалася б.

8. Як виникла ідея створити такого позитивного й енергетично теплого персонажа?

По-перше, мені хотілося б знести цей поділ персонажів на позитивних та негативних, бо якщо він дотепний і харизматичний – отже, автоматично нахабний і поганий. А якщо турботливий і добрий, то відразу ніжний і позитивний. Мені подобається все неоднозначне та сіре, де перше змішане з другим.

З одного боку, Лівій трохи самовдоволений, часом недоступний: переспав із колегою, знаючи, що вона на щось більше розраховує, хоч і попереджав не чекати нічого – чарівний і впевнений у собі. До того ж він уважний, делікатний, турботливий.

У Лівія потрібно було вкласти багато тепла та сонця, яке з другої половини історії регулярно фігурує з ним, показати цей зв'язок у його характері.

По-друге, я просто взяла частинку себе та перетворила її на персонажа. Ми з ним дуже схожі, і зовні я теж можу здаватися не найпозитивнішою та не м'якою, хоча насправді я дуже співчутлива, добра та турботлива, мені часто кажуть, що я – сонячна людина. Самій собі я завжди здавалася іншою, але, мабуть, оточенню видніше…

А в сцені, яка буде в наступному оновленні, я взагалі розкрила почуття нас обох. Лівій буде описувати своє світовідчуття в діалозі з одним із персонажів, і, мені здається, його вустами говорила я сама. Я усвідомила це, тільки коли дописала сцену.

9. Якби його кохана Ева загинула, чи зміг би Лівій жити без неї чи пішов би слідом за нею?

Він би точно не пішов слідом за нею. Лівій продовжив би жити, займатися своєю справою – рятувати життя. Пішов би в це до фанатизму, до самопожертви, а всередині зберігав би тепло та тугу за тією, яку кохав і якої вже немає.

Лівій би всміхався, залишався добрим, він би не замкнув себе чи свої почуття насамоті. Але щось важливе та навіть основоположне в ньому би надломилося. Безповоротно.

10. До Еви Лівій ніколи не закохувався та не кохав?

Закоханість і кохання для мене кардинально різні речі. Перше – можливо. Друге – ні.

11. Чи здатен Лівій на зраду?

Я не думаю. Зрада – це або про відсутність рефлексії та слідування примітивним бажанням, або про байдужість до почуттів партнера й возвеличення над ними своїх власних. Жодне з тверджень не стосується Лівія.

12. Чому зухвалий і впевнений у собі Лівій іноді поводиться з Евою як закоханий підліток? Наприклад, у сцені з петингом. Усе через його божевільне кохання до неї?

Я не бачу в тій сцені нічого підліткового. Сексуальна взаємодія – це не тільки про "всунув-вийняв", фізична любов має безліч виявів – і це прекрасно, інакше було б неймовірно нудно.

У тій сцені вони лише загравали одне з одним, змагалися, сміялися, але гра зайшла далі очікуваного. Це не привід одразу розсувати дівчині ноги в її перший раз. Тим паче, якщо брати до уваги характер Лівія, він бачить цю подію зовсім інакше, і його впевненість у собі ніяк не пов'язана із самооцінкою Еви – у сексі ж двоє людей. Особливо знаючи, яка вона в цьому питанні недосвідчена та ляклива, до будь-якого роду сексуальних взаємодій її потрібно підводити плавно. Не роздягати одразу, не схиляти до орального сексу чи чогось ще. Навпаки, я гадаю, що він усе зробив правильно: помітив її ініціативу та бажання зайти трохи далі, під час цього зумів стримати себе, але зробив Еві приємно. Як аперитив перед майбутньою основною стравою, щоб вона згадувала ці відчуття, наганяла апетит і справжнього першого разу чекала, навіть жадала, а не боялася.

Для мене це не про невпевненість, а про обережність і ніжність. Організувати своїй дівчині комфорт відповідно до її почуттів і страхів, а не брати одразу, тільки-но здасться готовою, бо ти впевнений у собі – зразок справжнього чоловіка, імхо…

13. Чому Лівій і за дружньою гілкою дарує Еві парні кулони? Адже це знижує цінність цього подарунка від Лівія як фаворита.

Бо цей подарунок не пов'язаний із романтичним коханням. Лівій важливий персонаж для Еви без гілки та з нею: він стає її спорідненою душею, її опорою. Вона втрачає свого названого брата, але через цю втрату знаходить людину, яка змогла б її зцілити та захистити. Якщо прокачувати дружбу з Лівієм, Ева нерідко думає про нього, як про брата, як про людину, якій можна довіряти, та задля якої вона здатна на дуже багато. З ним вона проходить важливе становлення себе як особистості, коли бачить і відчуває турботу та захист Лівія. Вона розуміє, що заради неї він готовий ризикувати життям, і Ева також вчиться думати не тільки про себе, але й про нього. Лівій дуже добре розкриває Еву як персонажку.

У сцені перед стратою Лівій підтримує її, як може, і дарує їй не просто парний кулон, а зачарований жерцем амулет для захисту. Він дбає про неї. Адже для нього вона може бути не лише коханою: шляхом дружби він відчуває в ній сестру, якої в нього ніколи не було. Це не просто подарунок від фаворита – це важлива для сюжету сцена.

14. Якби Лівій був антагоністом, яку б лиходійську роль він міг би отримати?

Мені здається, Лівій в образі лиходія – це моя Римська імперія. Більше не скажу, імовірно, це спойлер…

15. У який дім із всесвіту "Гри престолів" міг би потрапити Лівій?

Мені здається, Тірелл. Цей благородний (і дуже багатий) дім – хранителі Півдня, що живуть у Хайґардені, серед соковитої літньої зелені та квітів. Представники цього роду красиві та розумні, Марджері була перлиною родини й проникливою психологинею, і насправді тільки вона вміла правильно поводитися з Джоффрі, маніпулюючи ним через його его. Вона єдина здогадалася, що станеться в Септі, коли Серсея не з'явилася на свій суд, а всі інші, як дурні, сиділи там і чекали смерті.

А Королева шипів, леді Оленна – узагалі одна з найкращих персонажів у книзі. Розумна, уїдлива та сильна жінка, яка знає, як користуватися всіма своїми перевагами, була здатна взяти гору навіть над Тайвіном Ланністером – вона одна з небагатьох була йому рівною.

16. Який у Лівія музичний смак?

Йому подобаються пісні із сюжетом, які можна наспівувати: балади, засновані на реальній історії та подіях минулого. У той час саме про це й складали пісні.

Як, наприклад, у "Відьмаку" балада Прісцилли про аґрус і терпкий бузок, або пісня, яку співали герої "Гри престолів" біля каміна в останньому сезоні перед темною ніччю.

17. Чи отримаємо ми більше взаємодій із Лівієм тепер, коли стало відомо про частину його родоводу?

Залежно від того, що мається на увазі під "взаємодіями". Романтичні сцени з ним наявні майже в кожній главі, якщо герої знаходяться поруч одне з одним. Чи гратиме він вагомішу роль у сюжеті – так, і з кожним оновленням вона буде ставати все важливішою та важливішою.

Імператриця Феодора: від розпусної грішниці до дружини Юстиніана І

2025-05-09T21:30:21.479Z

Інформація взята з джерела.

Переклад українською – Romance Club UA.

Переглянувши різноманітні історичні матеріали, ми виявили, що лише один із них розповідає нам про молодість і діяльність Феодори. Ним стала книга "Таємна історія", написана палацовим чиновником Прокопієм Кесарійським. Відомо, що автор був дуже ображений на імператрицю – він не міг пробачити їй опали свого покровителя, а тому зробив усе, щоб знеславити її діяльність в очах нащадків. Публічно вихваляючи мудрість і красу Феодори, Прокопій Кесарійський вів таємний щоденник, у якому всіляко паплюжив ненависну йому жінку. Завдяки в'їдливій мові Прокопія в пам'яті більшості європейців Феодора залишилася блудницею та розпусницею.

Феодора (дав.-грец. Θεοδώρα – "Божий дар"; Фамагуста, Константинополь, Візантійська імперія) – візантійська імператриця, дружина й співправителька імператора Юстиніана I.

Відома картина із зображенням імператриці Феодори

Народилася жінка близько 500 року (за однією з версій – на Кіпрі). Майбутня імператриця виросла в цирку, де її батько мав номер із дресированими ведмедями. Сама ж вона з ранніх років виступала гімнасткою на канаті, натягнутому під куполом. Коли їй виповнилося 15 років, дівчина несподівано перервала свою кар'єру, закохавшись в одруженого чиновника, однак той згодом покинув її без грошей і подарунків.

*Як стверджував Прокопій, вона нібито переривала часті вагітності, викликаючи викидні.*

Сучасник Феодори, Іоанн Ефеський, хоча й прихильно ставився до неї, проте у своєму творі "Житія східних святих" назвав її "Феодорою з борделю". Саме так називали в Константинополі коханку впливового воєначальника Юстиніана, котрий ще не став імператором, і до якої звернулися за допомогою сирійські монофізити, переслідувані імператором Юстином (дядько Юстиніана I).

Невдовзі Феодора залишила Константинополь, щоб вирушити до Північної Африки разом зі своїм новим коханцем Гекеболом, якого призначили архонтом Пентаполіса. Проте й він швидко покинув її, і Феодора знову була змушена заробляти на життя проституцією в єгипетській Александрії. Перебуваючи в одному з головних культурних і наукових центрів того часу, Феодора потрапила під вплив цієї освіченої спільноти, познайомилася з монофізитством, яким згодом таємно опікувалася.

Повернувшись до Константинополя, Феодора почала заробляти на життя рукоділлям, відмовившись від колишніх способів отримання грошей. Своєю красою, розумом, надзвичайною чарівністю та твердістю волі вона підкорила серце майбутнього імператора Юстиніана, якому на той час було майже 40 років. Існує кілька версій їхнього знайомства: за однією з них він побачив її у вікні, за іншою – їх познайомила актриса Македонія, у будинку якої Феодора жила після повернення з Александрії.

До 523 року Юстиніан звів її в статус патриціїв. Аби зробити їхній шлюб законним, у 524 році було навіть змінено закон Костянтина Великого, який забороняв шлюби знатних осіб із жінками низького походження, актрисами й доньками актрис. За новим законом такі шлюби допускалися з особистого дозволу імператора, якщо жінка залишила акторське ремесло. Проти цього шлюбу виступала імператриця Євфимія, і лише після її смерті він відбувся. Весілля Юстиніана, який на той момент був лише спадкоємцем престолу, і Феодори, імовірно, відбулося в 525 році в храмі святої Софії.

Юстиніан ніколи не надавав значення походженню Феодори, вважаючи її рівнею собі. Це пояснюється тим, що сам імператор був вихідцем із селянської родини, хоча завдяки своєму дядькові (неграмотному імператору Юстину) здобув хорошу освіту й владу. Юстиніан справді кохав Феодору, про що свідчить перейменування ним фортеці Аназарв (у Сирії) на Феодоріаду та створення однойменної єпархії в Сирії.

Після заміжжя за свідченням Прокопія Феодора більше не заплямовувала себе любовними історіями. Коли її запідозрили в прихильності до раба-варвара Ареовінда, за її наказом його було покарано батогами й заслано у вигнання. Прокопій же стверджує, що Ареовінд просто зник, і ніхто більше нічого про нього не чув.

Дітей у Феодори та Юстиніана не було. У своєму трактаті Прокопій повідомляє про її сина Іоанна, народженого до шлюбу й вихованого в Аравії батьком. Коли Іоанн з'явився в Константинополі, щоб повернутися до матері, вона, злякавшись гніву Юстиніана, зробила так, щоб його більше ніхто не бачив. Історик Шарль Діль згадує про доньку Феодори, також народжену до шлюбу. Син цієї доньки (тобто онук Феодори) здобув високу посаду при візантійському дворі. Це дає підстави вважати, що його походження імператора не бентежило. Цей факт підтверджує Прокопій, розповідаючи про старання Феодори вдало влаштувати шлюб онука з донькою своєї подруги Антоніни й полководця Велізарія.

Племінниця Феодори, Елія Софія, була видана нею заміж за майбутнього імператора Юстина II. Її матір'ю могла бути будь-яка з двох сестер Феодори, відомих зі слів Прокопія – Анастасія або Коміто, яку він також описує як гетеру.

Феодора стала імператрицею 1 квітня 527 року, коли її чоловік був коронований імператором, ставши співправителем смертельно хворого імператора Юстина I. Через чотири місяці Юстин помер.

Феодора правила державою 22 роки нарівні з Юстиніаном: зміщувала й призначала вищих посадових осіб в імперії, впливала на законодавчу й зовнішньополітичну діяльності імператора, займалася дипломатичним листуванням, приймала іноземних послів тощо.

Важливу роль Феодори як у житті Юстиніана, так і в управлінні імперією підкреслює напис, зроблений Юстиніаном на передньому боці золотого престолу в реконструйованому ним Софійському соборі:

"Твоя від Твоїх приносимо Тобі Твої, Христе, раби Юстиніан і Феодора".

🕌 Повстання Ніка

У скрутні хвилини Феодора виявляла рідкісну мужність і невгамовну енергію. Ці риси особливо яскраво проявилися в 532 році під час повстання Ніка, коли, попри загальну паніку, вона завадила втечі Юстиніана з Константинополя й тим самим, на думку низки дослідників, зберегла трон. У той момент, коли імператор був готовий залишити місто, вона на засіданні імператорської ради звернулася до нього з промовою, яку наводить Прокопій у трактаті "Про перську війну", і промовила слова, що стали афоризмом:

"Зараз, думаю, не час міркувати, чи пристойно жінці виявляти сміливість перед чоловіками й виступати перед наляканими з юнацькою відвагою. Тим, у кого справи знаходяться в найбільшій скруті, не залишається нічого іншого, як влаштувати їх кращим чином. По-моєму, втеча, навіть якщо коли-небудь і давала порятунок і, можливо, дасть його зараз – негідна... Той, хто з'явився на світ, не може не померти, але тому, хто одного разу царював, бути втікачем нестерпно. І не позбутися мені цієї порфіри, і не дожити до того дня, коли зустрічні не назвуть мене панною! Якщо ти бажаєш врятувати себе втечею, володарю, це неважко. У нас багато грошей, і море поруч, і судна є. Але дивися, щоб урятованому тобі не довелося віддати перевагу смерті перед спасінням. Мені ж подобається стародавній вислів, що царська влада – найкращий саван".

Промову Феодори Прокопій піддав літературній обробці, проте жоден історик не сумнівається в тому, що вона сказала щось подібне, хоча, можливо, і не так пишномовно.

Для колишніх куртизанок і повій Феодора відкрила монастир на березі Босфору (так званий монастир покаяння). На думку Прокопія, умови проживання там були настільки суворими, що багато жінок уночі кидалися з висоти, аби покінчити з муками.

І так, Феодора таємно підтримувала монофізитів: сприяла обранню константинопольського патріарха Анфіма, а після його усунення в 536 році 12 років переховувала його в таємній келії свого палацу. Також за участі імператриці відбувалася заміна александрійських патріархів на прихильників монофізитства. У її частині палацу (можливо, за згодою Юстиніана) разом з Анфімом проживав привезений до Константинополя в 538 році патріарх Феодосій Александрійський, який утворив там свого роду монастир і поводився як глава всесвітньої монофізитської церкви. На думку істориків, саме Феодора "штучно розмножила монофізитські хіротонії та прямо створила й зміцнила історичне існування монофізитських церков аж до наших днів".

Імператриця померла 28 червня 548 року після тривалої хвороби. Єпископ Віктор Туннунський, який розходився з імператрицею в питаннях релігії, залишив такий запис у своїй хроніці:

"Августа Феодора, ворогиня халкедонського собору, уражена по всьому тілу раковою пухлиною, незвичайним чином померла".

Зображення Феодори з портретної мозаїки в базиліці Сан-Вітале, Равенна

Вона була похована з усіма імператорськими почестями в церкві Дванадцяти апостолів у Константинополі. Юстиніан після смерті дружини, даючи урочисті обіцянки, присягався її ім'ям, яке увіковічив у назвах багатьох міст, провінцій Візантії та завойованих територій. На її пам'ять Юстиніан у монастирі Святої Катерини на Синаї в головній базиліці, зведеній за його наказом, велів зробити напис:

"Упокоєнню блаженної пам'яті імператриці Феодори".

Після смерті Феодори овдовілий Юстиніан залишився вірним її пам'яті й більше не вступав у шлюб.

Відповіді Дмитра, сценариста історії "Te Amo. Том 1: Затока Надії", на запитання гравців від 22.04.2025

2025-05-09T20:06:45.613Z

Інформація взята з джерела.

Переклад українською – Romance Club UA.

Привіт, друзі! У цій статті ви знайдете відповіді на найчастіші запитання, які були взяті з коментарів до цього допису. Деякі з них збігаються з питаннями до інтерв'ю для офіційної спільноти, яке скоро вийде, тому я вирішив їх опустити, щоб обидва інтерв'ю були максимально інформативними. Тож, якщо ви не знайшли відповіді на своє запитання – вона з'явиться або в майбутньому інтерв'ю, або в окремому дописі :) Приємного читання!

1. Фаворитів з історії немає в анкеті. Мабуть, баг?

Якщо йдеться про вкладку "Улюблені персонажі", то вони просто заховалися вгорі, між персонажами з "Едемів Сад" та "Ідеал. Том 2". Якщо ж про вкладку "Top Match", то вони обов'язково там з'являться найближчим часом. Треба уточнити, що в кожної з ЛЛ є дві змінні – дружби та кохання. Саме "любовна" змінна буде відповідати за кількість відсотків, які будуть вказані в "Top Match".

2. Чи зможемо ми дізнатися прототипи наших персонажів?

Звичайно. Про прототипи головної героїні та ЛЛ буде окремий допис.

3. Підкажіть, що Вас надихнуло під час написання?

Хотілося б сказати, що ігри, але цього разу в списку лише фільми: "Ночі в Роданте", "Послання в пляшці", "Щоденник пам'яті" та "Осінь у Нью-Йорку".

4. Чи можна очікувати продовження першого тому до стандартних десяти серій? Здається, що події рухаються в приємному повільному темпі.

На цей момент заплановано десять серій, але їх кількість може змінитися, якщо виникне така потреба.

5. Жанр новели – романтика, але за три серії був лише один романтичний вибір. Коли вже почнеться розвиток?

Романтичний вибір був не один :) Швидкий розвиток стосунків у нашому жанрі й сетингу виглядав би неорганічно, як мені здається. Та й навіщо поспішати? Персонажам не по 18 років, щоб закохуватися з першого погляду в незнайомця.

6. Цікаво, а може в другому або третьому томі головним героєм бути чоловік?

Другий і третій томи поки не обговорювалися. Імовірність появи нового чоловічого ГГ, звісно, є, але чи потрібно це гравцям? На Reddit (привіт, друзі!) нещодавно було опитування щодо статі ГГ. Ось результати:

Посилання на опитування

Як бачите, майже половина англомовного фандому не зацікавлена в чоловічому ГГ. Серед російськомовної аудиторії не зустрічав подібних опитувань, але, здається, думки збігаються.

7. Чи є шлях балансу за статами або необхідно йти одним шляхом?

Йдіть за покликом серця :) Відповідайте так, як хочете. Насолоджуйтеся першим проходженням, зберіть усі гулі. Дійте так, як би вчинила ваша ГГ. Не намагайтеся бути "правильними".

8. З якими піснями асоціюються фаворити?

Жанна – Ibrahim Maalouf – True Story
Лі – Porcupine Tree – Trains (смішно, якщо врахувати її професію)
Майкл – Chris Cornell – Seasons
Томас – Meute – Miss You

9. Чи буде озвучка від Вас у "Затоці"?

Поки не думав про це. Якщо з’явиться цікава можливість додати озвучку в новелу, то озвучу. Мені тільки дай привід :)

10. Чи буде можливість поєднувати фаворитів надалі й вийти на поліаморні стосунки? У якихось певних варіаціях, ж/ж, ч/ж або ч/ч?

Не планував. Щоб цікаво показати поліаморію, потрібно більше часу, якого обмежена кількість. Та й, чесно кажучи, не дуже уявляю цих персонажів у таких стосунках.

11. Оскільки історія однотомник, хотілося б бачити в майбутньому можливість пограти від імені фаворитів трохи, щоб пізнати їх краще й перейнятися ними.

Ця можливість з'явиться в найближчому оновленні ;)

11. Скільки років головній героїні та фаворитам? І який у них зріст?

Інформація про вік головної героїні та деяких фаворитів з'явиться незабаром у самій новелі, а ось зріст у них наступний:

Джейн – ~177 см
Жанна – ~171 см
Лі – ~175 см
Майкл – ~183 см
Томас – ~192 см

12. У мене є запитання: стати Ініціатора й Споглядача справді впливають на сюжет? Чи це як у житті – "характер визначає долю", але потім все одно хтось випадково натискає червону кнопку? Чи можуть вони так струснути фінал, що ми всі дружно впадемо зі стільців?

Ініціатор і Спостерігач концептуально відрізняються від Сили й Спритності в ХГ. Там ці характеристики визначали спосіб взаємодії зі світом. У "Затоці" в Джейн буде можливість УЗАГАЛІ не взаємодіяти з навколишнім світом і отримувати інформацію іншим шляхом.

13. Луїзіана не виглядає так у жодній частині штату! Звичайно, було б добре, якби виглядала, але пальми?! Серйозно?!

Почнемо з того, що пальми в Луїзіані є. Навіть у Новому Орлеані. Щодо пляжів: я знаю, що в Луїзіані немає такого чистого моря та таких пляжів, які показані в "Затоці Надії". Це зроблено навмисно. Усе-таки в нас художній твір, а не документальна хроніка, тому я дозволив собі деякі припущення.

14. Я розумію, що це лише вигадана історія, але Луїзіана по-своєму унікальна та мила. Було б непогано побачити точне зображення, оскільки болота просто дивовижні!

Я з величезною повагою ставлюся до Луїзіани, Нового Орлеану. Я обожнюю джаз і дуже хочу потрапити на Марді Гра. Імовірно, могло здатися, що мальовничі болота в новелі замінені на пляжі, які більше підійшли б Флориді, але це не так. Я прошу не забігати наперед і не думати, що автор недостатньо серйозно підійшов до вивчення питання. Ті художні рішення, які були прийняті під час роботи над новелою, мають усвідомлений, а не випадковий характер.

Дякую за запитання, друзі! Я сподіваюся, що зміг дати на них вичерпні відповіді :) Повторюся: деякі запитання (зокрема про фаворитів) були поставлені в інтерв'ю офіційної спільноти, тож чекайте на розсилку новин. Там ви зможете знайти відповіді з приводу кількості фаворитів, джерел натхнення, особливостей антології "Te Amo" й багато іншого.

Відповіді Моллі й Анжеліки, редакторок новел, і Дмитра, сценариста історії "Te Amo. Том 1: Затока Надії", з розсилки Клубу Романтики від 26.04.2025

2025-05-09T19:24:16.160Z

Переклад українською – Romance Club UA.

Відповіді від Моллі (заступниця керівниці англомовної редакторської команди) й Анжеліки (керівниця російськомовної редакторської команди)

1. Чому ви вирішили стати редакторкою?

Анжеліка:
Можна сказати, я йшла до цього все життя. На жодній із попередніх робіт мені не вдавалося повністю реалізувати свій творчий потенціал, а любов до Клубу Романтики та мови зробили свою справу :)

Моллі:
Я завжди добре помічала друкарські помилки й граматичні неточності, тому робота редакторки здавалася мені чимось природним. У дитинстві я багато читала й писала для себе. Тож із ранніх років я звикла формулювати думки "правильно" та грамотно. А ще я фотографувала всілякі знаки й таблички з помилками. Схоже, бути редакторкою для мене – це доля!

2. Як знайти компроміс між збереженням авторського стилю та ясністю, структурованістю й стилістикою?

Анжеліка:
Важливо залишатися на зв'язку з автором, відчувати текст, орієнтуватися на сетинг, іноді поступатися в правках, навіть якщо не згодна. Це непросто та в певному сенсі схоже на магію, тому взаєморозуміння між редактором і сценаристом – невіддільна частина гарного результату.

Моллі:
Коли починаєш відчувати стиль автора, редагування вже не здається таким складним. Але ми працюємо в команді, і будь-які зміни в структурі речень чи в тексті мають бути схвалені сценаристом. Я пропоную правки, тоді автор або погоджується, або просить залишити оригінал. У цьому процесі я використовую творчі навички, наприклад, коли потрібно підібрати заміну для слова чи фрази. Мені подобається працювати сам на сам з авторами.

3. Що вам найбільше подобається в процесі редагування?

Анжеліка:
Момент, коли я ставлю в таблиці позначку, що глава здана:) А якщо серйозно – сам процес дуже захопливий: кожен спринт приносить щось нове, потрібно вивчати багато інформації, і це сприяє всебічному розвитку.

Моллі:
Обожнюю читати розгалуження! Як гравчиня я, як і всі, обираю шляхи та фаворитів, але як редакторка маю змогу побачити всі варіанти розвитку подій, які інакше могла б пропустити. Це дозволяє глибше відчути історію, а складні розгалуження завжди викликають захоплення!

4. Чи була якась робоча ситуація, вирішенням якої ви особливо пишаєтеся?

Анжеліка:
Люблю знаходити в історіях приховані посилання на меми, пісні, фільми, серіали, ігри або книги. Іноді з дозволу сценариста змінюю фразу так, щоб вона стала мемною, і радію, коли фандом це підхоплює.

Моллі:
Якось мені довелося попросити сценариста описати покроково інтимну сцену, бо дії персонажів виглядали не дуже правдоподібно. Зрештою, навіть пікантні сцени мають бути логічними! Я була дуже задоволена, наскільки продуктивною та професійною вийшла наша розмова. У підсумку ми зробили сцену такою, яка б сподобалася гравцям.

5. Які підводні камені є в редакторській роботі?

Анжеліка:
Завжди потрібно бути дуже уважною та максимально зосередженою, мати гарну пам’ять, вміти швидко перемикатися між проєктами. Через нас проходить величезна кількість інформації. Кожен редактор вичитує приблизно 12-15 глав за спринт. Одна глава – це в середньому 45 сторінок. У такому потоці легко щось упустити. Але нам на допомогу приходить фандом! Дякуємо, що помічаєте й повідомляєте. На щастя, на відміну від колег, які працюють над книгами, ми можемо повернутися й виправити недоліки вже у випущених главах. Більшість часу ми проводимо за комп'ютером, тож важливо стежити за здоров'ям і давати собі відпочити. У будь-якій роботі є труднощі, навіть якщо спочатку вона здається легкою. Цінуйте свою працю!

Моллі:
Перекладені історії бувають непростими – особливо коли трапляються прислів'я та сталі фразеологізми. А ще мені складно дається фінал історії, бо до того моменту вже з'являється багато розгалужень і змінних. Потрібно бути дуже уважною, щоб перевірити послідовність дій і зберегти логіку. Часто доводиться перечитувати окремі рядки, але все це робиться заради кращого ігрового досвіду. І я щаслива це робити!

Відповіді від Дмитра

1. Про що Ваша нова історія?

Про помилки, які ми здійснюємо, про спокуту, прощення, кохання, несправедливість і щасливі випадковості. Кожного ця історія зачепить чимось своїм.

2. Чи відрізняється Ваш підхід до написання сучасної драми від попередньої історії в жанрі наукової фантастики/пригод?

Так, науково-фантастична термінологія зведена тут до абсолютного мінімуму🙂
Тепер немає боїв на арені – вони перенеслися в більш звичні нам декорації. Битви стали тихішими й менш помітними, бо герої борються з обставинами, власними страхами та слабкостями. Іноді – навіть перемагають.

3. У чому відмінність роботи над антологією від написання звичного формату історій?

З кожною написаною главою відчуття наближення фіналу стає дедалі сильнішим.

4. Як Ви придумали назву "Te Amo"?

Її вигадав Владислав – керівник проєкту. Ми довго шукали відповідну назву, а потім він запропонував лаконічне й універсальне "Te amo", що з іспанської означає "Я тебе люблю".

5. Що Вам найбільше подобається прописувати під час розробки нової історії?

У дитинстві я дуже любив складати пазли, тож, мабуть, можу порівняти цей процес із роботою над новелою. Спочатку з'являється ідея. Потім вона розвивається, набуває концепту, а далі – сюжет і персонажі, у кожного з яких своя історія. Паралельно починаєш розуміти, де відбуватимуться події, починаєш дослідження. Які культурні особливості в тому ж Новому Орлеані? Хто такі креоли? А яка в них кухня, звичаї, архітектура? Але до виходу новели в цьому пазлі завжди бракуватиме однієї деталі – реакції гравців. Тож я дуже чекаю на ваш фідбек.

6. Скільки любовних ліній заплановано?

Чотири. Знайомство з кожною з них не змусить себе чекати. Художники виконали колосальну роботу, і результат мені ду-у-у-же подобається ;)

7. Чи буде можливість обрати шлях балансу?

Можливість, звісно, є, але краще визначитися. Набагато краще. Безальтернативно краще🙂

8. Томи будуть пов'язані між собою, чи кожен можна проходити окремо?

"Te Amo" – це не пов’язані між собою історії, які об'єднані лише жанром, тож проходити їх можна буде незалежно одна від одної.

9. Чи можете дати напутнє слово гравцям, які проходитимуть Вашу новелу?

У цій історії закладено один дуже великий, але неочевидний секрет, який зможуть помітити тільки найуважніші ;)

10. Дмитро також поділився одним із джерел натхнення:

Оскільки спочатку я думав обрати місцем дії французький берег Північного моря, то почав слухати багато французької музики. Шукав щось спокійне, але обов’язково з французьким вайбом. І знайшов Патріка Вотсона – виконавця з Квебеку. Його музика стала для мене натхненням. Першу главу я написав, слухаючи "Je te laisserai des mots" і "Ode to Vivian" по кілька днів поспіль.

Цікаві факти з квітневого оновлення!

За останні сім тижнів...

Наша команда сценаристів, перекладачів і редакторів працювала над 15 історіями, 37 серіями та 427,304 (російськомовна)/462,687 (англомовна) словами.
Наша художня команда створила 2070 асетів, з яких 48 – кат-сцени.
Наша команда QA протестувала серії 7830 разів.

РСА + СНР = Битва потомків первородних на землі?

2025-04-08T01:59:13.257Z

Інформація взята з джерела.

Переклад українською – Romance Club UA.

Сьогодні хочемо поговорити про наших "кровних родичів" – про історії "Секрет Небес: Реквієм" і "Розбите Серце Астреї".

Як і в нас, у РСА стартував заключний сезон, з кожним рядком ми стаємо ближче до фіналу, а нові подробиці не можуть не тішити гравців. Засмучує лише близький фінал...

Почнімо...

У цьому оновлені РСА Мікаель залишив для Лейн спис Лонгина в руках Астреї, адже вона обрана "їхньою богинею" – ніхто, крім неї, його не знайде. Власне, в оновлені СНР так і сталося – спис не побачила навіть Анхея.

Пригадаймо, Лейн – небажана дитина, яка народилася, але запам'ятала власне народження, коли була немовлям вона не плакала. До нашої Лейн ми ще повернемося...

Олена привідкрила завісу таємниці минулого Малека: понівечена дівчина зʼявилася незрозуміло звідки та народила хлопчика, якого навіть не взяла на руки після народження, ніби він був небажаний. Хлопчик не плакав.

Якщо порівняти статую Астреї й асет дівчини, то можна побачити певну схожість, ніби тріщина на грудях у статуї та подряпина в дівчини на одному місці.

Щось змусило втекти дівчину звідти, куди вона пішла, покинувши землю, про це нам розповідав Кассіель:

Коли відбулася битва між безсмертними, Малек привітав звіра, назвавши його батьком.

Є два варіанти ймовірних подій: або Малек назвав звіра так через зверхність, або він справді його батько – до чого ми й схиляємося.

Про Лейн ми особливо нічого не знаємо, крім як про її народження. Ще вона може керувати потворами й інфікованими, розгадувати шифри та бачити те, чого не бачать інші.

Щось спільне, принаймні в дитинстві, у Лейн і Малека безумовно є. Тільки Малек, за припущеннями, народився від первородного ангела Астреї – про це ми дізнаємося в третьому сезоні історії. А Лейн народилася у звичайних людей – якщо чесно, ми вже сумніваємося в цьому.

"Агенція «Астрея» названа на честь первородного ангела, створеного Шепфа, щоб нести світло людству", – інформація з екрана завантаження третього сезону.

Про первородність ангела Астреї ми заговорили не просто так, тому що подібних їй ми вже зустрічали в нашому всесвіті. Пам'ятаєте, після фіналу СН2 багато хто думав, що Лейн – Морта, але потім ця тема згасла. Тож гайда згадаємо, що ми тоді дізналися:

Люцифер, Кора, Лукіна, а зараз ми дізналися про четвертого первородного ангела – Астрею.

Повертаємося до Морти – дитя Смерті та первородного ангела – Кори, яка втратила коханого Люцифера, а потім позбулася життя.

Припустимо, Малек – дитина первородного ангела Астреї та звіра.

А Лейн? Адже їхня з Малеком поведінка так схожа – вона об'єктивно не така, як в інших людей. Народження Малека та Морти – досить неординарна подія, погодьтеся? Може, наша Лейн теж нащадок первородних, дочка якихось безсмертних, і Шепфа підкинув її на землю, щоб вона змогла врятувати людей.

А що думаєте ви, друзі?

А можливо, звільнення Баала – шлях до порятунку?

2025-04-08T00:15:59.141Z

Інформація взята з джерела.

Переклад українською – Romance Club UA.

Друзі, сьогодні ми хочемо поговорити про Баала, і, як ви могли здогадатися з назви, про те, що випустити Отця брехні з місця його ув'язнення – це можливий порятунок людства.

Хотілося б почати зі слів Аліси – прародительки всесвіту "Секрет Небес":

"Про СНР. Це спін-офф, сюжетне відгалуження від подій, які відбулися в Судний День, що розповідає про долю людства й боротьбу тих, хто вижив, за існування в новому, страшному для них світі. Розкривати всесвіт СН, не торкнувшись історії людей, було б несправедливо. Водночас події в СНР матимуть важливе значення в загальній шаховій грі проти Шепфамалума".

З цього моменту можна сказати, що наша теорія – це спроба натягнути сову на глобус. І певною мірою ми з вами погодимося, адже Аліса точно не могла сказати до релізу історії, проти кого ми будемо боротися. Але нам захотілося пофантазувати...

"Водночас події в СНР матимуть важливе значення в загальній шаховій грі проти Шепфамалума".

Спільна шахова гра проти знесиленого Шепфамалума, його поплічників і армії потвор.

Наразі ми маємо два найважливіші артефакти: спис Лонгина та "Книгу Апокаліпсиса".

Почнемо зі списа Лонгина. В один момент він виявляється зброєю, здатною покласти початок апокаліпсиса... А потім ми бачимо, що спис здатен урятувати людство... Мабуть, усе залежить від того, у чиї руки він потрапить.

Цю інформацію нам дають практично одночасно – розбіжність лише одне оновлення між РСА та СНР, але різниця в наслідках використання списа відчутна.

"Книга Апокаліпсиса" теж дуже підозріла. Пригадаймо, що Лейн від самого початку змогла розшифрувати лише цифри. В оновленні "Розбитого Серця Астреї" вони стали в пригоді. Бійка ангелів і демонів, спроба Малека випустити "батька", купа ув'язнених грішників.

У книжці, яку за задумом написав Шепфа для порятунку людства, буквально містяться координати філії дочірньої організації Пекла на землі. Дивно, чи не так? У чому тут може бути порятунок?

Романов поцупив книжку в Ордена й помчав до Роткова, після чого, користуючись християнським довідником із демонології, накреслив схему, завдяки якій, у когось забирали стегно, плече тощо. Коли загін розглядав схему Романова й довідник, Дмитрій влучно зауважив, що Романов ніби знав більше, ніж їхній криптограф. Лейн не погодилася з цим висловлюванням генерала. Ми ж, своєю чергою, згодні з Дмитрієм.

Якщо згадаємо перші серії, то коли Лейн перебувала на базі, вона змогла перекласти фактично кілька слів. Дівчина була залежна від цієї книги, працювала над нею з ранку до ночі. Темрява була поруч із нею. До речі, ці ж слова ми побачили й у цьому оновленні на кат-сцені.

"Ossa... Dispersa sunt in ore..." – "Кістки розкидані по землі".

Схожа реальна версія:

Sicut aqua effusus sum et dispersa sunt universa ossa mea factum est cor meum tamquam cera liquescens in medio ventris mei.

Синодальний переклад: "Я розлився, як вода, і всі мої кості розсипалися; наче віск зробилося моє серце, що тане в моєму нутрі".

"За поширеною версією цей псалом належить Давиду. Перша частина (до якої належить 15 вірш) – це молитва богозалишеного: гнаний Давид звертається до Бога з питанням, чому той його залишив. Це, до речі, перегукується зі словами, сказаними Христом під час страти. Деякі тлумачення (наприклад, Далласької семінарії, що їх можна знайти в інтернеті) підкреслюють зв’язок між цим псалмом і стратою Христа, оскільки в ньому наявні образи страти й страченого. Давид говорив про себе, але пророче його слова стосувалися Ісуса".

Ніщо не заважало стати й Романову старшому таким самим залежним від цієї книги й бути охопленим темрявою.

З усього цього ми можемо зробити можливий висновок: у "Книзі Апокаліпсиса" написано про когось, чиї кістки розкидані, і, можливо, щоб цього когось, припустимо, воскресити, потрібні ритуали, про які писав старший Романов. Чи міг Шепфа написати про себе? Чому ні? Можливо, адже він сам написав цю книгу для порятунку людства. Або, якщо Шепфа припускав, що колись загине, то всьому настане кінець, і потрібен буде хтось, хто буде найсильнішим.

Повернімося до нашого звучного заголовка: у багатьох культурах і художніх творах, щоб почати щось нове, потрібно влаштувати цілковитий хаос, кровопролиття, знищення всього живого – словом, апокаліпсис. Власне, те, що нині відбувається на небесах, у пеклі та на землі.

Десь там є Шепфамалум, який втратив розум. І десь під замком є Баал – первородний демон.

Ми вважаємо, що для перемоги над Шепфамалумом необхідно буде звільнити Баала.

Мабуть, з цим самим списом потрібно буде пройти через браму, а що на нас чекає за нею, знає лише Шепфа й Олександра :)

Друзі, а що думаєте ви?

Дайджест про всесвіт СН № 2. За заповітами "Євангеліону"

2025-04-07T23:42:54.287Z

Інформація взята з джерела.

Арт від MissFidonyo AiArt.

Переклад українською – Romance Club UA.

І просто перед оновленням ми введемо вас у короткий екскурс: що таке "Євангеліон", що приховано в надрах СНР і РСА та що ще на нас може чекати в третій частині СН:

• спис Лонгина, з яким астрейці носяться навіть більше, ніж з Одрі;
• де була Лейн протягом трьох років;
• що не так із Каїном і чи взагалі він ангел;
• чому тріснув Місяць;
• що таке Древо Болю;
• народження Нового Бога серед людей;
• кінець світу неминучий, адже астрейці провалили завдання, і апокаліпсис невідворотно настав. Чи, можливо, майбутнє не таке вже й безнадійне?

Як Данте та світ "Devil May Cry" стали основою для Мальбонте та історії "Секрету Небес" у цілому (не беручи до уваги численних посилань до "Гаррі Поттера", "Зоряних війн", "Друзів янголів" тощо), так і для "Секрету Небес: Реквієм" та "Розбитого Серця Астреї" прообразами та натхненням стали такі всесвіти, як "Resident Evil", "Tomb Raider", але найголовніше – це "Євангеліон".

І щоб відповісти хоча б на частину питань або хоча б трохи зазирнути в майбутнє СН, доведеться глибше вивчити "Євангеліон".

"Neon Genesis Evangelion"

Коротко про головне

Узагалі, саме слово Євангеліє (від дав.-гр. εὐαγγέλιον – "блага вість") означає звістку про настання Царства Божого, Раю на землі та спасіння людського роду після Апокаліпсиса, коли серед людей оселиться сам Бог.

Аніме "Neon Genesis Evangelion", скорочено "Євангеліон" або просто "Єва", – легендарний у всіх сенсах аніме-серіал авторства Хідеакі Анно в жанрі "меха" кінця 90-х років. Згодом за його мотивами створили безліч супутніх продуктів у вигляді манґи, ігор і навіть повноцінного ремейку. Але, здавалося б, до чого тут меха й біблійні мотиви?

Усе тому, що події сюжету аніме розгортаються під час апокаліпсиса, де залишки людства з усіх сил намагаються вижити в нових кліматичних умовах, ведучи боротьбу з могутніми та досі небаченими ворогами – Ангелами. Проте ці створіння названі "ангелами" лише умовно, адже їхній вигляд абсолютно різний, і вони більше нагадують прибульців. А воюють із ними не люди самі по собі, а керовані ними гігантські біомеханічні роботи – Євангеліони, побудовані на основі першого ангела.

Але ми зібралися тут не заради роботів, а через персонажів і біблійну частину серіалу, які стали основою не лише для "Реквієму", а й для РСА.

У головних ролях:

Легенда Шинджі, з ним ви могли бачити багато мемів свого часу

Шинджі Ікарі –він же головний герой франшизи. Хлопець-підліток із класичними проблемами свого віку. У дитинстві втратив матір і на довгі роки залишився без батька. Меланхолійний, тихий, часто пасивний і спочатку доволі апатичний до людей. Не хоче ні з ким зближуватися, тому що боїться болю від зради та розчарування в людях. Але водночас, як і всі діти, прагне любові та прийняття, усіма силами намагається довести свою значущість –іншими словами, заслужити увагу батька. Один з обраних дітей, які можуть керувати біороботом Євангеліоном. У фіналі серіалу саме від Шинджі залежатиме доля всього людства.

Рей, вона ж Ліліт, не плутати з Євою-Ліліт

І відразу ж звернемося до героїні, нерозривно пов’язаної із Шинджі, – Аянамі Рей. Вона – штучно створена людина, клон матері Шинджі. Лялька для виконання наказів, обране дитя для битв з Ангелами. Відчужена, абсолютно холоднокровна й незворушна дівчина з мінімальним спектром емоцій – аж до того, що вона не здатна ідентифікувати власні почуття й починає плакати без очевидної причини. Протягом сюжету поступово зближується із Шинджі й розвиває свій емоційний інтелект. Ключова персонажка в запуску нового витка людської історії, а також оболонка для душі богоподібної істоти – Ліліт.

Ну що тут скажеш, у цих образах одразу впізнається Лейн, у якої атрофувалися практично всі почуття й емоції. Та й розмови про оболонку для зла недарма зайшли. До того ж остання надія людства покладається на "Книгу Апокаліпсиса", яку може розшифрувати тільки Лейн.

Та й куди ми без улюблених фаворитів? Хоч і не всіх.

Майорка та генерал – одна особа, але є нюанс...

Місато Кацураґі – майорка й оперативна командувачка військового підрозділу. Служить не заради нагород і звань, а для того, щоб урятувати світ і помститися за батька, який загинув унаслідок катастрофічного експерименту, відомого як Другий Удар. Не боїться брати на себе відповідальність у ризикованих операціях із захисту людства від монструозних Ангелів. Опікунка Шинджі, яка, мабуть, більше за всіх вірить у нього й усіляко допомагає нашому ГГ, зокрема адаптуватися до соціального життя. Має колоритний шрам, полюбляє випити після важкого робочого дня. Вона ж – прообраз нашого генерала Дмитрія. У них так багато спільного, що відрізняються вони хіба лиш статтю.

Ангел із непростою долею

Каору Наґіса – достатньо лише кинути погляд на цього загадкового юнака, щоб упізнати в ньому прообраз нашого цинічного й уїдливого ангела Каїна. Сам же Каору, за щасливим збігом, також... Ангел. Точніше, оболонка для душі першого Ангела – Адама. Усупереч своїй суті, Каору виступає таким собі захисником людства, глибоко зацікавлений у Шинджі та впродовж сюжету навіть починає до нього прив’язуватися. Він – ключовий і центральний персонаж у "Євангеліоні" нарівні з Рей. У вільний час від місій обожнює грати на піаніно та неіронічно вважає музику найвеличнішим творінням людства.

Доля Каїна й Каору доволі схожа, адже у фіналі "Євангеліону" Каору відмовляється від початкового плану зі знищення людства на користь Ангелів – усе заради Шинджі та не іронічно вже заради порятунку людського роду.

Що ж до Каїна, то він увібрав у себе силу брата, по факту ставши оболонкою, а ще він – експериментальний зразок, який дуже прив’язаний до нашої Лейн. І хто знає, може, він відмовиться від своїх планів і служіння Баалу заради неї?

До речі, наш ангел полюбляє спалахувати в несподівані моменти, володіє надлюдською силою, у нього аж 3 пари крил, які він уміло приховує. Такий опис характерний для серафимів, наймогутніших ангелів, чиє ім’я означає "вогненний, палаючий", і в яких рівно шість крил. А ще – для Адама, який у "Євангеліоні" відомий як Ангел Світла:

Крила світла – такі не снилися навіть серафимам із Ради

Марі й Анна, не плутаємо

Марі – якщо Каору овіяний ореолом загадковості, то Марі до кінця історії так і залишилася нерозгаданою таємницею за сімома печатками. За зовнішнім виглядом у ній можна легко впізнати єдину фаворитку в СНР – Анну. Марі, окрім того, що пілотеса Євангеліону, за професією науковиця та біоінженерка. Абсолютно безстрашна, життєрадісна й уперта. Вона більшою мірою – подвійна агентка й переслідує свої власні цілі. За новим каноном у ремейку "Євангеліону" саме вона стала дамою серця Шинджі. Фанати Анни можуть радіти.

Зухвала посмішка та непохитна воля – їхня візитна картка

Рьоджі Каджі – хоч і другорядний персонаж, але неймовірно важливий. Потрійний агент, який прагне докопатися до істинного стану речей. Місію він виконав успішно, але з такими знаннями довго не живуть. Завжди із зухвалою посмішкою на губах, за натурою філософ, один із найврівноваженіших персонажів, які розуміють людську природу. Як і Місато, Каджі служить голосом розуму для оточуючих і для Шинджі зокрема, який допомагає тому розібратися в нетрях своїх думок і почуттів. Найімовірніше, саме його образ використовувався для розробки Грега.

Ох же ці жінки, які присвятили себе науці

Ну і як же без неоднозначних персонажів? Ріцуко Акаґі – подруга Місато та старша наукова співробітниця в організації з розробки Євангеліонів – "Nerv". Любить палити, готова пожертвувати ким завгодно у своїх цілях. Вона із самого початку знала справжні плани "Nerv" і не перешкоджала їхньому виконанню, а іноді навіть дуже допомагала. Була коханкою директора "Nerv" і не шанувала Рей. Ріцуко доволі сильно нагадує нашу професорку Донован, близьку подругу батька Дмитрія: світоч знань, холоднокровну жінку-курця, що якоюсь мірою заздрить Лейн та плете свої інтриги в "Адамі".

!!!Далі НЕ РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ продовжувати читання даної статті тим людям, які не хочуть зловити жорсткі СПОЙЛЕРИ не лише з "Євангеліону", а імовірно, усіх новел СН. Серйозно, ми попередили!!!

Історія "Євангеліону"

А ось далі нам ніяк не обійтися без історії "Євангеліону". Із самого початку часів.

Історія всесвіту "Євангеліону" бере свій початок із далекого космосу, коли первородна гуманоїдна інопланетна раса вирішила заселити Всесвіт подібними до себе істотами, тому представників цієї раси можна сміливо іменувати "богами".

Боги за версією "Євангеліону"

Для колонізації Всесвіту було створено так зване "насіння життя", істоти-прабатьки всього життя на планетах – Адам (насіння "плоду життя" та родоначальник Ангелів, що володіють надприродними силами й безсмертям істот) і Ліліт (насіння "плоду пізнання" та матір слабких смертних, які виділяються лише розвиненим розумом).

"Насіння життя" Ліліт

Спис Лонгина

На випадок непередбачуваних обставин кожному подібному "насінню" Творці вручили списи Лонгина – артефакти, здатні нейтралізувати й заморозити "насіння життя". Примітно те, що за біблійними переказами Ісус Христос під час розп'яття був пронизаний у ділянку підребер'я саме подібним списом. При злитті списа Лонгина з Євою, штучною копією Ангела, з'явиться Древо Життя, що дарує користувачеві богоподібну силу творення та пізнання. Але про це пізніше.

Спис Лонгина

"Чорний Місяць"

Великий задум Творців полягав у тому, що на одній планеті могло існувати й розвиватися лише одне з творінь "насіння". Адам першим зайняв планету Земля, але під час невідомого інциденту ковчег і корабель Ліліт – "Чорний Місяць", здійснив аварійну посадку також на цій планеті. До речі, саме з останків "Чорного Місяця" потім з'явився супутник Землі. А саме падіння корабля Ліліт стане так званим Першим Ударом. Під час жорсткої посадки спис Ліліт було втрачено, через що активувався механізм самозахисту списа Адама, і той впав у стан глибокого анабіозу. Через мільярди років еволюції вінцем творіння стали створіння, породжені з крові Ліліт – лілін, людська раса.

Далі, уже в наш час, в Антарктиді групою вчених було виявлено сплячого Адама, спроба "контакту" з яким призвела до так званого Другого Удару – народження Каору та вибуху, який за потужністю можна порівняти з падінням великого метеорита на Землю, що привів не тільки до зміни кута нахилу земної осі, а й до масового танення льодовиків, і, як наслідок, до різкого підвищення рівня Світового океану, тобто до зміни клімату. Під воду пішли всі прибережні міста. Крім повеней і смертей величезної кількості людей унаслідок цунамі, почалися хвороби, конфлікти та війни, дійшло до застосування ядерної зброї. Як підсумок, від людства залишилися лише жалюгідні залишки.

Мальовничі пейзажі мертвої Землі після апокаліпсиса

Інструкція до апокаліпсиса. І порятунку

Також варто зазначити, що крім списів до "насіння життя" додавали інструкції з експлуатації цих істот і задум Творців загалом. Ці "інструкції" отримали назву "Сувої Мертвого моря":

Трохи ілюстрацій із "Сувоїв Мертвого моря"

Спонсори апокаліпсиса

Після Другого Удару, начебто людству випало мало лиха, стали з'являтися так звані "Ангели", насправді – "діти" Адама. Їхня єдина мета – знищити людський рід і очистити від нього Землю, щоб зрештою на ній запанували Ангели. На противагу Ангелам людьми були створені біороботи Євангеліони на основі ДНК Ангелів. Отже, Євангеліони являють собою керованих людьми Ангелів.

Але хто спонсорував створення такого знаряддя? У серіалі сірим кардиналом і справжнім урядом Землі виступає якась організація "Seele" (з нім. "душа") – таємне релігійне товариство, орден, що зародився ще в Середньовіччі. Однією з дочірніх компаній "Seele" стало воєнізоване агентство "Nerv", яке займається не тільки виробництвом серійних Євангеліонів, а й захистом людства від Ангелів. Саме в руках "Seele" опинилися "Сувої Мертвого моря", після розшифровки яких організація вирішила втілити в життя апокаліпсис у рамках реалізації проєкту "комплементації, удосконалення людства".

Суть проєкту полягає в стимуляції насильницької еволюції людства, під час якої душі всіх живих істот (не тільки тих, що живуть нині, а й уже покійних) об'єднаються в єдине ціле з першими Ангелами, утворивши таким чином Божество.

Навіщо? По-перше, для досягнення безсмертя. По-друге, для завершення конфліктів і воєн, оскільки люди перестануть існувати як індивідуальності, і, як наслідок, зникнуть теми для суперечок. Настане мир у всьому світі.

У рамках цього проєкту й стався Другий Удар – початок апокаліпсиса.

Рецепт апокаліпсиса

Отже, для вдосконалення людства та створення бога нам знадобляться:

Адам, який не зник після Другого Удару, а регресував до стану ембріона, втративши душу. Ця душа знайшла притулок у штучно створеній людині – Каору. До речі, Каору пам'ятав про те, що він – Перший Ангел, Адам. І був не проти знищити людство, поки не дізнався його ближче й не познайомився із Шинджі.
Ліліт, душу й тіло якої також розділили. Її душа оселилася в штучно створеній людині – Рей. Тільки ось Ліліт забула, ким і чим вона є. Її успішно використовував батько Шинджі – Ікарі Ґендо, який також був зацікавлений у втіленні проєкту комплементації в життя, щоб в кінці кінців зустрітися зі своєю покійною дружиною та мамою Шинджі.

Наприкінці серіалу "Seele" таки домоглися свого, досягнувши кульмінації – Третього Удару, тоді ж реалізувався останній етап проєкту "комплементації людства", коли за допомогою списа Лонгина вдалося викликати Древо Життя та створити богоподібну істоту, що запускає процес удосконалення, паралельно збирає всі душі живих та тих, хто жив і колись жив, у єдиному просторі – кімнаті Гафа. Тіла людей (порожні оболонки без душі) повертаються до початкового стану – первозданного бульйону, по суті до крові Ліліт, з якої зародилося все життя на Землі, що формувало цілий океан.

Людство як воно є

Сама ж кімната Гафа – це сховище всіх душ (ненароджених і тих, що коли-небудь жили). Так-так, те місце, де ви можете зустрітися з усіма померлими родичами, оскільки за версією біблійного Апокаліпсиса – під Суд Божий вирушають абсолютно всі душі з будь-яких рівнів простору: Небуття, Раю, Пекла й Землі. Виглядає весь цей простір як нескінченне море та небо з кривавого місива:

Кімната Гафа

Під час Третього Удару саме нашому ГГ Шинджі, котрий зумів під час серіалу успішно потоваришувати з реінкарнаціями "насіння життя" (Адама – Каору та Ліліт – Рей), випала честь вирішувати, яке майбутнє чекає на людство.

Новоявлене божество

В оригінальній кінцівці старого аніме, він відмовився від ідеї злиття всіх душ і втрати ідентичності, навіть якщо це означало, що розбіжності та війни у світі не припиняться. ГГ повернувся доживати свій вік у зруйнованому світі. Решта душ могли самостійно вирішити, чи залишитися частиною колективного розуму в безкінечному ніщо, чи повернутися та далі страждати в постапокаліптичному світі.

У манзі доля світу виявилася більш позитивною, оскільки Шинджі зважився на тотальне перезавантаження історії, де Ангелів не існувало зовсім, а людство продовжило жити в звичайному ключі, без надприродного. Єдиний мінус – усі забули події до перезавантаження, Каору й Рей стерлися з концепції світу, оскільки безпосередньо були пов'язані з Ангелами, але, можливо, усе це було на краще.

У ребілді "Євангеліону" кінцівку повністю переосмислили, відбулося часткове перезавантаження, унаслідок якого Ангели та Єви зникли, світ відновився після завданих збитків і повернувся до того стану, у якому перебував до подій Другого Удару. Усі основні персонажі залишилися в живих і тепер ведуть звичайне мирне життя смертних, однак Шинджі не забув події до перезавантаження.

Історія СН

Отже, для чого ми, власне, читали все це мракобісся? А для того щоб підвести до паралелей, які присутні в сюжеті СНР. І трохи в РСА.

У СН у нас також є вища форма життя – Усесвіт, Матір Життя, яка створила Шепфа й Шепфамалума. Шепфа, своєю чергою, створив ангелів. Шепфамалум же створив демонів, а після – канув у світ небуття. Ну, майже. І тільки в самому кінці СН2 він вибрався з чорної діри своєї в'язниці.

До речі, про людство: "лілін", за біблійною версією – Ліліт, перша дружина Адама й перша демониця, втілення непокори та зла. Можливо, надихнувшись "Євангеліоном", Аліса й вирішила зробити людей створіннями Темного Творця – Шепфамалума.

У РСА (новела-приквел до СН2 та СНР) теж з'явився спис Лонгина, який, можливо, за функціями буде схожий на списи з "Євангеліону", а саме – виступатиме знаряддям проти богоподібних істот і ключем до початку апокаліпсиса, бо в "Євангеліоні", коли відбувається злиття списа з Євою, має з'явитися Древо Життя, що дарує божеству абсолютну силу.

На Древо Життя з'явилися посилання й у СНР – як Древо Болю. Сама ж концепція такого Древа може ще бути посиланням на кабалістичне Древо Життя "Сефірот", і на його протилежність темного характеру – Демонічне Древо "Кліпот". У "Devil May Cry", коли коріння цього демонічного дерева, що сягає нетрі світу демонів, сповна насититься достатньою кількістю крові й енергією людей, на дереві виросте плід, що наділяє того, хто його з'їсть, божественною силою.

Схожі схеми та символи

Як ми пам'ятаємо, культ, що діє в СНР, намагається за допомогою темних ритуалів, протилежних початковій концепції, викликати Баала, випустивши його та знайшовши відповідну оболонку для темряви. А в "Книзі Апокаліпсиса" було сказано, що серед людей зародиться новий бог. Можливо, саме за допомогою Древа цей бог і має народитися. Якщо Баал просто первородний демон, то за допомогою плоду з дерева він зможе стати богом, рівним Шепфамалуму. Або, якщо ритуал провести так, як було задумано Шепфа, у світі з'явиться світлий бог. У нашої Лейн якраз є два різні шляхи: Шепіт Диявола й Голос Бога. Чи не натяк це на її долю як божества?

Не варто забувати й ритуал у Роткові, після якого тріснув Місяць. Якщо врахувати, що Місяці в "Єві" виступали ковчегами для божеств, і що після ритуалу зі зняття печатки з "Книги Життя" приходили Вершники, можна припустити, що в Місяці в СНР запечатаний Баал, і Місяць тріснув якраз через те, що знято печатку, хоча й не до кінця, оскільки Борис не встиг завершити ритуал із заклику Баала. На користь цієї теорії можна віднести ще той факт, що в ребілді "Євангеліону" Каору до певного періоду виявився запечатаним на поверхні Місяця.

Каору "вилупився" на Місяці

Катаклізми також схожі: якщо в "Євангеліоні" були так звані "Удари", то в СН і СНР повномасштабні лиха приходили з відкриттям печаток і після потужних ритуалів, звідси й цунамі, що поховало Нью-Йорк під водою.

А із "Сувоями Мертвого моря" можна порівняти "Книгу Життя" і "Книгу Апокаліпсиса", у якій приховано секрет порятунку людства.

Знайомою видається й концепція військово-наукової бази "Сибір", де займалися, зокрема, експериментами над безсмертними й розшифровкою "Книги Апокаліпсиса". Під час цих експериментів за загадкових обставин стався розлом, унаслідок якого "Сибір" пішла під землю, а з ущелини, котра виникла, почали з'являтися потвори. Після цих подій у світі стали з'являтися й інфіковані, мутовані люди, які за своєю будовою та зачатками крил стали нагадувати самих безсмертних. А замість загубленої бази "Сибір" виникла нова наукова база, правонаступниця попередньої – "Адам". Крім усього іншого, є й Орден, який був у курсі існування безсмертних і зберігав книгу. Принаймні доти, доки не зародився Культ, який переінакшив заповіти Шепфа й Ордена, вирішивши поклонятися темним силам.

Зважаючи на те, що професорка Донован явно проводила експерименти над безсмертними, можна здогадатися, що робила вона це не тільки для створення ліків, які зцілюють рани безсмертних, а й для вдосконалення людства. Подарувати людям як безсмертя, або, щонайменше, подовжити їм життя, так і здібності безсмертних – загалом, зробити керованих суперсолдатів. Згадайте, що трапилося з Яном і Дмитром після укусу потвор: вони не тільки не перетворилися на потвор, але стали значно витривалішими. А ось під час невдачі подібного експерименту могли з'явитися й понівечені заражені.

Натяки на комплементацію людства можна знайти й на екрані заставки СНР:

Скуті одним ланцюгом (або Древом)

Загалом, чим промишляли "Сибір" і "Адам" нині зрозуміло.

А де ж пропадала Лейн 3 роки поспіль, запитаєте ви? Що за червоний простір?

Якщо в "Євангеліоні" була подібна кімната Гафа, сховище усіх душ, то приблизно в такому ж метафізичному просторі нескінченного "ніщо", де концепція часу та простору повністю стирається, і могла проводити час Лейн. У сні Лейн Борис також з'являється в подібному просторі. Якщо врахувати концепцію кімнати Гафа, то стає зрозумілим, як Лейн змогла зустрітися там із Борисом, що спочив, і повернутися цілою та неушкодженою з дна ущелини, яка кишить потворами.

Порівняння кат-сцени із СНР і кадру з "Єви", де зображена кімната Гафа

Ну а тепер найголовніше: чого нам чекати в СН3?

Потужні артефакти

Як ми пам'ятаємо, у РСА з'явилася "Книга Апокаліпсиса", вона-то якраз і здатна змінити майбутнє. А ось що стосується минулого... Тут нам уже допоможуть Острови Пам'яті в СН2, а саме легенда про те, що якщо потрапити до бібліотеки на островах, то можна змінити історію, хоч Ерагон і заперечує саму можливість такого розвитку подій, оскільки раніше нікому не вдалося провернути подібне через відсутність чорнил, яким можна було б переписати історію.

Шепфамалум залишився єдиним богом, без Світлого Творця світ не протягне. Шепфамалума не можна знищувати, адже світу потрібні обидва божества. Та й у "Книзі Апокаліпсиса" є рецепт зі створення нового божества. А ось якісь події можна взагалі стерти через непотрібність, подібно до того, що трапилося наприкінці ребілда "Євангеліону" – тут-то вже й знадобляться Острови Пам'яті.

А що думаєте ви? Що з цього може стати правдою в майбутніх подіях оновлення?Діліться своїми думками з нами в коментарях.

Навіщо батько Одрі тримав у підвалі дівчину?

2025-04-07T19:06:43.719Z

Інформація взята з джерела.

Обробка від malbgt.

Переклад українською – Romance Club UA.

В історії "Розбите серце Астреї" батько головної героїні з перших секунд зміг привернути до себе увагу.

Для чого ж він тримав у підвалі свого будинку дівчину? Які його мотиви?

Ми вирішили подумати про це. Одна з наших версій про те, що батько Одрі використовував одержиму для зв'язку зі звіром.

І нам здається, що це найбільш логічний варіант.

Нумо згадаємо момент, коли головна героїня потрапляє на місце вбивства сімейної пари. Їх убила рідна дочка. А зробила вона це саме тому, що в неї вселився демон. Також Одрі "пощастило" поспілкуватися з ним. Він говорив різні неприємні факти про неї та її життя.

У тій самій серії герої вирушають дізнатися, як же цей демон був прикликаний. У результаті вони з'ясують, що обряд призову провів священник за допомогою спеціальної дошки.

Знову священник.

Нагадаємо, що його донька лежала в комі, і щойно перша дівчинка померла, зло переселилося в дитину священника. Тобто демону потрібна жива плоть для існування та комунікації із зовнішнім світом.

З вищесказаного робимо висновок:

Батько Одрі, який був пастором своєї "церкви/секти", цілком міг володіти знанням про те, як викликати демонів, і, найімовірніше, використовував парафіян як розхідний матеріал.

Наприклад, коли тіло одного виснажувалося та вмирало, він замикав у підвалі іншого. І так по колу.

А ви що думаєте із цього приводу? Ким була ця дівчина в підвалі? І навіщо вона була потрібна батькові Одрі?

Про що мовчить Едвард?

2025-04-07T18:59:39.355Z

Інформація взята з джерела.

Обробка від Госпожа Шарма.

Переклад українською – Romance Club UA.

Під час оповіді в усьому, що стосується Едварда, ми бачимо явні посилання на п'єсу Шекспіра "Гамлет".

"Бути чи не бути" – неодноразово виникає в його думках, також він розмірковує про це в бібліотеці, поки всі паралельно веселяться на маскараді (це є в сцені за алмази).

Крім того, на самому початку сезону ми буквально "застаємо" Едварда з книгою "Орестея", авторства Есхіла.

Що ж об'єднує ці два твори зі, здавалося б, різних культур (давньогрецької й англійської)?

1. Тема помсти

В обох творах центральний елемент – помста за вбивство батьків головних героїв.

2. Моральні дилеми, вибір між обов'язком і честю

Обидва твори заглиблюються в моральні й філософські питання помсти та правосуддя. Як Орест, так і Гамлет стикаються з дилемою помсти: чи така помста виправдана? Або вона лише продовжує цикл насильства?

Обидва герої – Орест і Гамлет – борються з внутрішнім конфліктом. Орест змушений убити свою матір, щоб виконати свій обов'язок перед батьком і помститися за його смерть. Гамлет зі свого боку мучиться через почуття провини та моральні сумніви з приводу помсти своєму дядькові.

3. Тема фаталізму

В обох творах присутнє відчуття долі, яка керує життям героїв. Орест і Гамлет, по суті, приречені на виконання своєї місії помсти, і хоча в кожного з них є можливість уникнути дії, зрештою, вони йдуть шляхом, який здається їм визначеним.

4. Тема руйнації сім'ї

В обох творах руйнування сімейних стосунків – один з основних елементів трагедії.

5. Ще більше паралелей

В одному з епізодів Едвард розповідає нам про свого дядька – Клавдія Пемброка. І пам'ятаючи про увагу Емі до деталей, не думаємо, що вона б просто так поділилася з нами повним ім'ям незначного персонажа, якого ми ніколи не "зустрічали" в новелі.

Що ми знаємо:

дядько Едварда;
наразі перебуває в Лондоні, він "дуже уважний до проблем інквізиції".

Також Едвард каже, що він особисто:

залишився в Стратфорді (замість того, щоб поїхати до Лондона), тому що маєток був важливим для його батька, і він пообіцяв собі, що збереже його та доглядатиме (ключове слово – "був" важливим, з чого робимо висновок, що на жаль, батька серед живих уже немає);
не дозволить Стратфорду потонути в темряві;
хоче розшукати вбивцю (питання: а чи тільки про вбивство молодих юнаків тут ідеться? Нам здається, тут криється більш особиста трагедія, тому йдемо далі).

Персонаж, якого звати Клавдій, нам також зустрічається в п'єсі Шекспіра "Гамлет". Він – дядько Гамлета, який убив його батька в корисливих цілях (щоб посісти трон Данії та заради багатства). Клавдій – один із центральних персонажів у трагедії та головний антагоніст. Підступний, безпринципний і амбітний. Символізує корупцію та моральне падіння.

У той час як Гамлет вагається у своїх думках про помсту, ставить філософські запитання про правду, помсту, життя та смерть, шукає вищих моральних відповідей на свої запитання, Клавдій діє цинічно, його амбіції та прагнення до влади не затьмарювались внутрішніми сумнівами чи докорами сумління. Навіть наприкінці п'єси Клавдій розуміє, що не може щиро покаятися, адже не готовий відмовитися від благ, отриманих ним ціною життя власного брата – батька Гамлета.

Клавдій – справжній політичний маніпулятор. Він – майстерний політик, який використовує людей у своїх цілях. Маніпулює королівською сім'єю та тими, хто його оточує. Наприклад, він намагається використати матір Гамлета для того, щоб зміцнити своє становище, посилає шпигунів для спостереження за Гамлетом. Його дії у сфері політики, такі як: маніпуляції, брехня й інтриги – роблять його символом тиранії та зловживання владою.

Отже, думаємо, що з великою часткою ймовірності нашим лиходієм, маніпулятором і сірим кардиналом виявиться дядько Едварда. Чи єдиний це лиходій історії, яка в нього буде мотивація, і чи буде він "звичайним смертним" або пов'язаним зі світом магії – сподіваємося скоро дізнатися! Що думаєте?

Вбивчі чорнила Шекспіра

2025-04-07T18:55:35.651Z

Інформація взята з джерела.

Обробка від cr.nana.

Переклад українською – Romance Club UA.

Сьогодні ми хочемо розібратися в тому, що ж відбувається в таємничому Стратфорді-на-Ейвоні. Чому п’єси буквально оживають, а творчість Вільяма Шекспіра часом згубно впливає на жителів містечка?

Звернімо увагу на наступні слайди з персонажами: вздовж їхніх облич тече щось, схоже на темний слиз… Чи все ж таки на чорнила?

Коли відбувається епізод із Ліром, Амабелль порівнює тіла демонів із "чорними чорнилами".

Окрім того, ми неодноразово натрапляємо на натяки про те, що написане оживає.

У виборі за стат Магії Амабелль бачить Шекспіра, який "пише та закреслює". На його столі – пергамент, перо й чорнильниця.

Звернімо увагу й на обкладинку історії: з пера Шекспіра крапає чорнило, навколо якого сяє магія.

Сама Амабелль каже, що слова подібні до магії – вони мають величезну силу. А якщо ці слова написані незвичайним чорнилом, чи можуть вони накоїти лиха?

Наразі в нас є дві основні версії:

1. Артефакт – це чорнильниця Шекспіра. М дав нам зрозуміти, що це предмет. Можливо, вона наповнена темною магією, і тому такі наслідки.

2. Або ж проблема в самому чорнилі. Джерело темряви, найімовірніше, – ліс. У XVI столітті для виготовлення чорнила використовували вільхове коріння, горіхову чи дубову кору, "чорнильні горішки". Якщо ліс "отруєний" темною магією, то, можливо, і чорнило, яким користується Шекспір, також.

А як гадаєте ви? Діліться своїми думками в коментарях!