White World

Виставка Ростислава Лужецького «Гіпоглікемія»

2022-08-15T09:34:58.863Z

3 18 серпня по 4 вересня у ЦСМ «Білий Світ» пройде виставка живопису і скульптури київського митця Ростислава Лужецького. Через метафору гіпоглікемії художник розкриває проходження людини крізь кризу і сутінки життя.

«Гіпоглікемія» — цикл робіт Ростислава Лужецького, створений внаслідок особистого досвіду цього фізичного стану. Завдяки художньому переосмисленню цей досвід вийшов за межі індивідуального переживання і втілився у своєрідній рецептурі подолання людиною втрати і втраченості: фізичного чи емоційного виснаження, проживання катастрофи, війни, родинної драми.

Подія на Фейсбук: https://www.facebook.com/events/1273142889928446

Відкриття виставки відбудеться 18 серпня з 11:00 по 19:00.

Адреса: Київ, вул. Пушкінська, 21а

Розклад роботи галереї: ср-нд – 11:00-19:00; пн-вт – вихідні. Вхід вільний

Переживання людиною критичних станів осмислюються у мистецтві повсякчас. Особистий досвід «кризи» провокує художника віднайти в ньому оновлення й перетворити надмір «зниження» життєвих сил на нову життєдайну енергію. Осмислений, проговорений, промальований до деталей внутрішній конфлікт між життям і смертю в результаті дає побудувати систему власних опорних точок виживання.

У експозиції будуть представлені живописні роботи з елементами асамбляжу та скульптури, чия незавершеність наприкінці лютого 22 року стала символічною і була свідомо залишена автором такою, як є. Інтенції художника закладені у три підцикли як у кольоровому й пластичному рішеннях, так і на рівні метафорики, — як три людські переходи.

«Перший, «Гарячий», обпікає ейфорією, розумінням принади таємниці людського життя, таємниці нерозгаданої вічності, при переході через тенета свідомості. Другий, «Холодний», стає крижаним душем, вказуючим на ейфорійну оману попереднього стану. Аби вижити у ньому, доведеться відмовитись від ідеалізації своїх переживань. І, нарешті, третій, «Білий» підцикл — ніби підсумок тривалої ночі, рубіж подяки — собі, пам’яті (власній, родинній чи національній) та Богові, який у всіх цих трьох станах пробивався крізь морок ночі.»

Сайт: https://whiteworld.net/

Сторінка ЦСМ «Білий Світ»: facebook.com/whitewworld

Інстаграм: www.instagram.com/white_world_gallery/

Телеграм: t.me/WWgallery

Виставка Марини Біндіч та Василя Бедея «Уламки»

2022-07-21T15:06:55.299Z

3 28 липня по 14 серпня у ЦСМ «Білий Світ» пройде спільна виставка Марини Біндіч та Василя Бедея.

Ми презентуємо виставку «Уламки» як продовження кураторських роздумів про зміну оптики бачення твору. Нині таке просте і загальне слово – уламки – може сприйматися чутливо і навіть болюче. Адже щодня ми чуємо про чисельні руйнування та постраждалих, і кількість уламків лише збільшується, заповнює весь візуальний та медійний простір. Проте думка про уламки може стосуватися не лише незворотної шкоди. Вона може бути і про фрагменти реальності, дуже концентрованої дійсності, що мають потенціал до відтворення і складання у повну картину, у цілісну історію.

Подія на Фейсбук: https://www.facebook.com/events/611776456911077

Відкриття виставки відбудеться 28 липня о 17:00.

Адреса: Київ, вул. Пушкінська, 21а

Розклад роботи галереї: ср-нд – 11:00-19:00; пн-вт – вихідні. Вхід вільний

картина Марини Біндіч

Виставка «Уламки» має двох авторів, чия зустріч, насправді, могла й не статись. Марина Біндіч і Василь Бедей мають різний бекграунд, використовують різну художну мову і входять до різних художніх спільнот. Але ЦСМ «Білий Світ» не відмовляється від неочікуваного об’єднання художників різних поколінь, різних творчих пошуків та мистецьких зацікавленостей. І зрештою висловлювання обох митців відповідають на питання: при зустрічі з уламками як ставитись до них і що робити?

твір Василя Бедея

Марина Біндіч пильно та дбайливо вдивляється у елементи дійсності, відокремлює їх від навколишнього шуму і представляє глядачеві їхні зображення для нового знайомства, справжнього, вдумливого і глибокого. Василь Бедей вдається до довільного комбінування частин, нетрадиційного трактування форми та змісту і вихваляє шорсткість, асиметрію та аутентичність уламків.

картина Марини Біндіч

Ми всі віримо, що зможемо все відбудувати і зібрати докупи, склеїти розбиті історії. Тому фрагменти необхідно збирати і зберігати, вивчати й робити висновки заради нашого відродження і спільного подальшого життя.

Сайт: https://whiteworld.net/

Сторінка ЦСМ «Білий Світ»: facebook.com/whitewworld

Інстаграм: www.instagram.com/white_world_gallery/

Телеграм: t.me/WWgallery

об'єкт Василя Бедея

Molly Route — резидентка відкритих майстерень White World

2022-06-21T15:06:19.648Z

Ця мисткиня приєдналася до резиденції трохи пізніше за інших, проте встигла і попрацювати, і взяти участь у фінальній виставці, і розповісти свою історію. Що робила Molly Route до та після 24 лютого, та як вона стала називатися цим іменем — читайте далі в нашому матеріалі.

Про життя і мистецтво під час війни

— 23 лютого я знаходилась у майстерні, у мене навіть є відривний календар з цією сторінкою. Була у своєму звичайному режимі, але у жахливому настрої, бо вже відчувала щось таке… відчувала тривогу, як і ми всі.

— Чесно кажучи, в перший місяць війни було дуже складно. Я навіть не могла творити. Перші два тижні я просто плела сітки у Львові. Я поїхала у Львів і знайшла один центр, де дівчата й хлопці плетуть сітки, і таким чином це була така своєрідна медитація. А вже десь на третій тиждень я збагнула, що я вже можу творити, що мені є що сказати. І з’явились мої перші цифрові роботи, бо матеріалів у мене з собою не було, але був планшет, і я почала спершу створювати цифрові малюнки. Вже трошки пізніше з’явилась графіка. Я зазвичай малювала якихось милих звірят, затишне місто, а тут раптом малюю хрести і біль. Це не притаманно мені, я дуже рідко торкалась таких тем.

Інстаграм Molly Route: https://www.instagram.com/molly_route/

Про трансформації українського арт-простору

— Мабуть, все як раніше вже точно не буде. А до чого все приведе, я не можу знати. Втім, мені здалося, що Україна зробила тут в останні роки певні кроки вперед. Люди нарешті почали колекціонувати мистецтво. Навіть ті, хто раніше у цьому не розбирався, почали вішати його в своїх квартирах.

— Зрозуміло, що митцям не вистачає грошей. А публіці – наче, публіка задоволена. Мистецькій інституції потрібно давати художникам просто можливість говорити, казати правду. Власне, це ми і робимо зараз, на сьогоднішній день. І працювати щодня, тобто, не порушувати цей механізм.

Про власний шлях у мистецтві і резиденцію

— Сама я трішки із Києва, трішки із Ніжина. Кажу то так, то так – залежно від настрою. Навчалась в ПТУ 34, це швейне училище, здобула в 2007 році диплом швачки 5 розряду, а ще через 2 роки в цьому ж закладі у мене з’явився диплом молодшого спеціаліста за фахом «художник-конструктор-модельєр». Тобто я вміла вже шити одяг і робити його особливим, створювати колекції одягу. Досить творча професія, та я не пов’язала з цим свого життя. Через кілька років я зрозуміла, що мені потрібна вища освіта, і я пішла заочно вчитись у педагогічний університет Грінченка. Вчилась на вчителя образотворчого мистецтва; перед самим дипломом кинула навчання.

— Десь 6 років тому я створила творче ім’я Molly Route, припинивши працювати під іменем Світлана Гончарова. Під новим іменем я могла подорожувати по всьому світу, і власне тоді з’явилась моя чорна графіка. Мій основний інструмент – чорна гелева ручка, хоча я вже роблю офорти і намагаюсь користуватися й іншими інструментами. Це все оригінали, вільна графіка, і близько двох тисяч оригінальних робіт вже продані.

— Я зображаю все, що приходить у голову (від еротики до натюрмортів) і реально не знаю, що буду малювати завтра. У мене є кілька серій, які я продовжую. Я страшенно люблю ліс, він мене надихає. Наприклад, така мила серія «братство лісового жолудя». Уявіть собі лисицю, що поселилась в дуплі віковічного дуба? Хіба це не прекрасно? Інша серія — «Сни дерев’яних підвіконь» — трагічна тема про вічність життя та смерті, там я малюю мертвих комах та птахів, що потрапляють в мої вікна.

— Займаюсь також аналоговою фотографією, маю надійного друга – пентакс. Знімаю і одразу ж проявляю. Я не профі, роблю все інтуітивно.

— На резиденції я створюю серію графічних робіт, присвячену загиблим сім’ям. Роблю це без референсів, просто знаходячись тут і зараз.

White World Open Space Studio:

Сторінка ЦСМ «Білий Світ»: facebook.com/whitewworld

Інстаграм: www.instagram.com/white_world_gallery/

Телеграм: t.me/WWgallery

Виставка живопису Владислава Шерешевського «Воєнний стан»

2022-06-20T13:16:11.912Z

24 червня у центрі сучасного мистецтва «Білий Світ» відкривається виставка живописця Владислава Шерешевського під назвою «Воєнний стан».

Центральною темою виставки є хроніки війни. Полотна датовані днями, коли сталися зображені на них події. Проте відношення моментів створення Шерешевським робіт та відповідних подій у реальності може бути різним. Так, наприклад, затоплення крейсеру «москва» було зображено на полотні та опубліковано в соцмережах за кілька днів до того, як, власне, крейсер потопили. Попередній приїзд британського прем’єр-міністра Бориса Джонсона, абсолютно таємний, також був передбачений Шерешевським, про що свідчить завчасно опублікований портрет пана Бориса.

Відкриття виставки відбудеться 24 червня о 17:00

Адреса: Київ, вул. Пушкінська, 21а

Розклад роботи галереї: вт-сб – 11:00-19:00; нд-пн – вихідні. Вхід вільний

Серед робіт, що увійдуть до експозиції, є багато портретів як провідних діячів і героїв війни, так і невідомих громадян, дітей та старців. На їхніх обличчях війна залишає хроніки іншого роду, які важко стерти з пам’яті сучасникам, і які Владислав Шерешевський вирішив закарбувати на полотнах для нащадків.

Подія на ФБ: https://www.facebook.com/events/1430114830765435

Публіка побачить також натюрморти і пейзажі, створені митцем з надією та очікуваннями на гарні новини. Насолодіться майстерністю пензля та кольорами, придивіться до перспективи зображення, поєднайте своє враження від побаченого з назвою картини, – і терапевтичний ефект не забариться.

Владислав Шерешевський неодноразово виставляв свої роботи на благодійні аукціони, де вони заробили для ЗСУ вже десятки тисяч доларів. Випереджуючи питання про пророчі роботи і їхній вплив на реальність, ми скажемо – так, портрет путіна у труні Шерешевський також написав. Тож тепер очікуємо на закономірну реакцію Всесвіту, продовжуємо підтримувати ЗСУ та запрошуємо всіх на виставку «Воєнний стан».

Сайт: https://whiteworld.net/

Сторінка ЦСМ «Білий Світ»: facebook.com/whitewworld

Інстаграм: www.instagram.com/white_world_gallery/

Телеграм: t.me/WWgallery

114 день

2022-06-13T09:35:39.484Z

Київська Картинна галерея сховала всі роботи з постійної експозиції, щоб зберегти їх від небезпеки. І тимчасово спустілі зали на деякий час заповняться мистецтвом з колекції партнерської установи – Центру сучасного мистецтва «Білий Світ». Виставка «114 день» відкриється 17 червня.

114 днів важких вдихів та видихів. Кожна година триває, наче рік. Дні мужності й тривоги, травми і безпеки, та мерехтіння емоційних станів, якому немає кінця. Ця дата не особлива, це лише точка, потрібна, щоб зафіксувати час. Назва, що має технічне звучання, але таким вже є голос арт-центру на фоні оскаженілого скреготу трагедії. Такою є відповідь на питання – де ми зараз на шляху крізь пітьму, тривогу, травму і зневіру, та що ми робимо? Ми у 114 дні та наближаємо нашу перемогу.

Подія на ФБ: https://www.facebook.com/events/707154010511896

Вартість квитка: повний – 80 грн, пільговий – 40 грн. Вхід на відкриття – безкоштовно.

Адреса: Київ, вул. Терещенківська, 9

Реальність війни кардинально змінила оптику сприйняття загалом, а напрочуд ясно можна це помітити на прикладі сприйняття мистецтва. Написані задовго до війни полотна зараз промовляють до нас сьогоднішнім сленгом і світяться нещодавно народженою символікою. Половину митців хочеться записати у пророки, хоча, скоріше за все, справа не в руках, що створили роботу, а в очах, що дивляться на неї крізь призму нинішньої суворої дійсності.

У експозиції буде представлено більше 100 робіт від 40 сучасних українських митців. Вони різноманітні за формою, змістом і стилем; їх об’єднує дзвінке і вібруюче переживання, що відчули куратори виставки, відбираючи роботи на виставку. Небайдужа присутність, єднання і підтримка – ці скарби вони відшукували в колекції, щоб показати у не такий, як звичайно, час.

Мистецькі твори з колекції «Білого Світу» в експозиції розподілені по категоріях тривоги, хоробрості, травми, безпеки, зневіри, надії, розпачу, рутини й гумору, пам’яті та свободи. Категоріях, спільних для всіх українців, поєднуючих, зрозумілих тут і тепер. Ця виставка пропонує разом переживати моторошну та хворобливу добу, і мистецтво вживати як ліки.

Відкриття виставки відбудеться 17 червня о 16:00

Розклад роботи музею: 11:00-17:00 (вхід до 16:30); пн, чт – вихідні.

Національний музей «Київська картинна галерея»: https://knag.museum/

ЦСМ «Білий Світ»: https://whiteworld.net/

facebook.com/whitewworld

Сергій Кондратюк — резидент відкритих майстерень White World

2022-06-07T13:09:07.829Z

Проєкт цього резидента наших відкритих майстерень нагадав нам про рекурсію. Сергій Кондратюк, один з митців, чиї історії ми вивчаємо, виявляється, і сам вивчає буденне людське життя. На тлі великих руйнувань, швидких змін і політичних зрушень він спостерігає за війною, яка йде всередині окремих індивідів.

Про життя до і під час війни

— Після своєї виставки, яку я відкрив в Avangarden gallery, вирішив поїхати до батьків в гості в Харківську область, десь дня за 4 до війни. Тому 24 числа я був там, у Краснокутську. Щодо умов життя – не буду жалітись. Війна зачепила всіх по-різному. Є такі, в кого історії просто страшні. Тому у мене, порівняно з іншими, все добре, і мої близькі всі живі.

Про творчість і ступор

— У мене не було доступу до майстерні, та й стало зрозуміло, що попередні теми стали неактуальні. Що Україна помінялась, що в той ранок все змінилось в головах. Пропало багато з оцього: «а може ми братські народи, а може не так все однозначно…», стало все одразу ясно, якщо ще комусь було не ясно, по-моєму.

— Ну і від таких новин малювати не хотілось тижня два, в голову нічого не приходило абсолютно. Потім вже знайшов свою гуаш ще з академії, чорну баночку, запаси листочків А4, пензлики якісь від клею відмив – то ними поробив деякі роботки, такий собі потік підсвідомості.

Про реакцію мистецтва

— Було зрозуміло, що з’являться художники швидкого реагування. Час потребує таких картин, більш як плакатів, на військову тему, але не всі художники мислять плакатно. Комусь треба більше часу щоб глибше переосмислити, подивитись здалека. У мене, наприклад, зразу нічого робити не виходило, занадто емоції бомбили. Перед тим, як зробити якийсь твір, хотілось би все обдумати.

— Хтось буде продовжувати цю тему і після перемоги. Як після другої світової, коли багато художників ще довго продовжувати творити на воєнну тему. І через кілька років після закінчення війни у митців, може, вийде це навіть краще. Зараз мистецтво лиш має підтримувати дух. А потім, з більшої відстані, ми побачимо більше.

Інстаграм Сергія Кондратюка: https://www.instagram.com/s.kondratiuk.art/

Про вибір художника

— Художникам публіку не можна слухати ніколи. Сьогодні публіка говорить одне, завтра вона скаже друге... Сьогодні тебе піднімають на п’єдестал, завтра скинуть. Щодо запиту на воєнну тему… для моральної підтримки можна зробити виставку, та після побачених фотографій з фронту ніяка картина, ніякий малюнок вже нічого не передає…

Про роботу на резиденції у Білому Світі

— Я зараз шукаю нові теми. Що під час війни відбувається в суспільстві? Я відкриваю телеграм, бачу новини з фронту і мені хочеться в цей момент спостерігати за людьми. Наприклад, буденне життя – яке воно? Мені здається, у кожного своя війна. Кожний по-своєму її бачить, по-різному вона всіх зачепила. Тому наразі я в пошуках нових тем буквально: протягом дня щось побачив, прийшов в галерею і зробив.

White World Open Space Studio:

Сторінка ЦСМ «Білий Світ»: facebook.com/whitewworld

Інстаграм: www.instagram.com/white_world_gallery/

Телеграм: t.me/WWgallery

Федір Хорьков — резидент відкритих майстерень White World

2022-05-30T11:04:40.324Z

Готуючи матеріал про третього учасника резиденції White World Open Space Studio, ми раптом відчули, як наш проєкт отримав опуклість і виразність, достатню, щоб говорити про нього як про маленьке дослідження. Адже свідчення його учасниць і учасників висвітлюють та пояснюють їхні ситуації, думки, дії і стратегії, ідеї. Три герої — це вже три виміри. Далі буде більше, але просимо, зупиніться і прочитайте до кінця цю розповідь Федора Хорькова. В кінці буде панч.

Про очікування війни

— Я знаходився вдома, в Києві, і у мене був такий період, коли я не знав, чого далі чекати від життя, і що мені в ньому робити, і було враження що все застигло, нема чого робити, нібито нічого далі не буде. Можливо, то був навіть дещо пророчий настрій. І надвечір 23 лютого я в цьому настрої зустрівся з друзями, і ми розмовляли буквально за 6 годин до вторгнення, і вони казали мені — та ну, все буде ок, нічого не буде — і так далі. А загалом, все було як завжди.

Про теперішнє життя

— Ну, буквально 24-го ми виїхали з Києва, і менше ніж за місяць мій тато вивіз всіх моїх родичів, кого міг, закордон, і собаку. Зараз я живу з батьком, ми повернулись у Київ на початку квітня, чому я радий, і в мене наразі більш-менш все ОК. Більшу частину активних бойових дій до того я перечекав у Козятині.

Про мистецтво всередині

— Я почав набагато активніше малювати, ніж до вторгнення. Звичайно, я не міг забрати з дому майже нічого, і я більшою мірою займався дизайном, робив інфографіки, для різних проєктів, інстаграмів, за потреби. А коли вже приїхав в Козятин, то купив собі скетчбук і став його вести як щоденник — робив там ілюстрації, і на іншій стороні паперу записував текст.

— Теми мої, здається, не сильно змінились, але все ж я передивився своє ставлення до них, деякі фрагменти тем відкинув і перестав про них думати. Але все одно в більшій частині своєї практики я, як і раніше, працюю зі своїми емоціями і переживаннями, тому просто воно перейшло в іншу форму.

Інстаграм Федора Хорькова: https://www.instagram.com/fyodorkhorkov/

Про мистецтво навколо

— Мені здається, що в Україні загалом мистецтво зараз стало більше про агітацію, про ілюстрування дуже конкретних речей. Більше про те, щоб заробляти гроші і відправляти їх на ЗСУ, тому зараз багато саме ілюстраторських проєктів, і я помітив таке: якщо раніше моїм знайомим і друзям-ілюстраторам з України, було складніше потрапити, скажімо, в The New Yorker, то зараз така можливість стала більш доступною. Одним словом, зараз через увагу західного світу воно все акумулювалось щоб працювати як окремий фронт.

— Я не знаю, як галереї зараз можуть про щось говорити і щось робити, мені складно усвідомити, як їм з цим бути. Напевно, головне — це не робити вигляд, що нічого не відбувається.

Про проєкт на резиденції у Білому Світі

— В минулому місяці я побачив цікаву статтю. Якщо коротко, то там розбиралось одне катування, яке практикували етруски дуже давно. Воно полягало у тому, що живу людину прив’язували обличчям-до-обличчя до гниючого трупа, і годували цю людину, і підтримували її зв’язок з цим трупом, і відв’язували нескоро, лише тоді, коли в неї з’являлися вже потемніння на шкірі… І для мене це стало метафорою про росію з Україною, про цей наш культурний простір, про те, наскільки насильницьким було втягнення людей у російський культурний простір і взагалі, постійно, навіть зараз у багатьох людей є намагання знаходити «хороших русскіх»… Тобто для мене це образ того, що ми з ними насильно зв’язані, гарна метафора на нинішні стосунки росії з Україною, і на цій резиденції я працюватиму саме з ним, бо він мене захоплює.

Ольга Московченко — резидентка відкритих майстерень White World

2022-05-25T18:40:44.315Z

Передчуття великих подій часто характерно для митців на несвідомому рівні. На другому, третьому чи десятому плані — так чи інакше воно проявляється у їхніх творах та ідеях ще до початку трагедій. У той час як свідомість, навпаки, може відчайдушно захищати свій спокій від цих руйнівних знаків та ігнорувати їх. Таке передчуття з'явилось і у нашої резидентки Ольги Московченко, але про свою близькість до небезпеки і лікування мистецтвом вона далі розповість сама.

Про передчуття війни

— До війни у мене було стабільне життя, я могла прогнозувати, що я робитиму, куди поїду завтра, в якій виставці візьму участь. Але теми вже тоді в мене були напружені, наче я відчувала, що щось наближається. І триптих, над яким я зараз працюю, він з’явився десь за три тижні до початку бойових дій. Він стосується життя і смерті.

— 23 лютого я знаходилася вдома, я живу біля житомирської траси, одного з місць, де розпочиналися бойові дії, і, як і усі, прокинулася від вибухів. Мої близькі знаходяться на Західній Україні, тож безпосередньо війна їх не дуже торкнулась, але вони дуже хвилювалися за мене, адже я не встигала виїхати, бо все було перекрито. Скрізь було дуже багато людей, і батько сказав, щоб я нікуди не їхала, казав – вб’ють десь по дорозі, як я буду їхати…

Про теперішнє мистецьке життя

— Я мала змогу працювати, і дуже плідно, в Інституті Автоматики. Потім вирішила, що потрібно працювати ще більше, віддавати ще більше часу творчій справі, і я перевезла свою майстерню в інше місце, у будинок у п’яти хвилинах біля дому. Але це місце виявилось досить небезпечним, бо також опинилось у епіцентрі бойових дій.

— У перші дні війни я відчувала, що всі були спантеличені, не знали, що робити. Але коли я сиділа в бомбосховищі, зрозуміла, що треба щось робити, треба працювати, і робила собі арт-терапію: кожен вечір, коли починалося бомбування Києва, я сиділа і малювала. А потім якось почали мені писати друзі на вайбер, художники, і вони запитували — що ти робиш? Я казала, що малюю. І вони також почали малювати, і потроху це вивело всіх зі стану шоку, арт-терапія, так би мовити. І потроху почали працювати.

Портфоліо Ольги Московченко: https://www.coroflot.com/OlgaMoss

Про зсуви в українському мистецтві

— Так, теми, глобально — вони змінились. Люди почали писати роботи на теми війни, піднімати теми ненависті, жорстокості… доброти, між іншим, було дуже мало, а от жорстокості до ворогів, які зламали життя… теми з’явилися криваві. Деякі художники зненацька відкрилися у дуже цікавому плані. Я і серед своїх друзів багато у кого помітила, що їхня техніка нарешті знайшла свою тему. Тема війни стала гармонійною для деяких, для їхньої творчості, їхнього розкриття.

Про те, чого бракує мистецьким установам

— Нашим установам завжди потрібно прагнути до більшої актуальності, сучаснішого підходу до мистецтва, потрібно більше залучати молодих художників до створення експозиції; тих, які сучасніше мислять — новими форматами, новими матеріалами. Галереям – все тісніше співпрацювати з художниками, створювати резиденції, рухатись до інтенсивнішого спілкування, можливо, між галереями. Шукати нових художників, нові імена.

Про триптих, що з’являється в цей момент

— Отже, десь за три тижні до початку війни у мене з’явився такий собі образ життя і смерті. Він має назву «Перевтілення». Це коли людина стикається із смертю, будь-якою… Але ж і життя — це наш єдиний шлях до смерті? То що буває поза тим процесом, поза життям? Воно не закінчується смертю, а йде далі, і відбувається перевтілення. Моє третє полотно буде відмінне, воно покаже, що буде з людиною, коли вона скине матеріальну оболонку і стане інакшою, почнеться її інше життя у новій формі.

White World Open Space Studio:

Сторінка ЦСМ «Білий Світ»: facebook.com/whitewworld

Інстаграм: www.instagram.com/white_world_gallery/

Телеграм: t.me/WWgallery

Марія Матієнко — резидентка відкритих майстерень White World

2022-05-24T15:33:14.529Z

24 травня у ЦСМ "Білий Світ" почали працювати нові митці у новому форматі. Задуманий нами проєкт відкритих майстерень передбачає простір для роботи і спілкування художників, яким з різних причин зараз бракує місця для реалізації своїх задумів. Представляємо вам першу резидентку відкритих майстерень Білого Світу — Марію Матієнко.

Куратор ЦСМ Єгор Анцигін поговорив з нею про сьогоднішнє життя, і творче, і буденне. Розповідь Марії, викладена нижче, влучає прямісінько у реалії існування дуже багатьох українок і українців.

Про переддень війни

— У мене були звичайні майстер-класи в студії. Заняття для дітей. Мій син сходив до школи. В принципі оці всі розмови про війну — я не могла в це повірити. Якщо це аналізувати з точки зору вигоди для росії — це взагалі безглуздя. Тому я не могла в це повірити, мені здавалось, що все клас, і в наступний день буде звичайний день.

Про життя і виживання у воєнний час

— Ну, не можна сказати що воно змінилось докорінно, тому що я була в Києві, я нікуди не виїжджала, мої батьки були в Києві, родичі в нас є тільки в Маріуполі і вони вже виїхали до своїх родичів у росію… і вони поглядів проросійських, і ми з ними не дуже близькі. А інших родичів, як-от бабусь у селах у нас нема. Було звичайне хвилювання, а коли все досягло небезпечних обертів — ходили спати в метро з сином.

Про власну практику після 24 лютого

— Я працюю вдома, у мене немає можливості мати майстерню з багатьох причин, то моє мистецьке життя в принципі не змінилося. Ясно що не було подій, виставок, продажів картин, ну а працювати в мене була можливість.

— Слухали новини, робили мінімальні буденні справи, а потім розумієш, що не можна слухати новини весь час, і починаєш щось малювати, я робила якісь малі роботи. А коли були ті довгі комендантські години, і ми сиділи в метро, син робив якийсь урок, а я малювала. І тоді це можна витримати — коли щось робиш. А потім сформувалась якась звиклість, людина до всього звикає. І я почала робили великі, свого звичайного розміру роботи.

Інстаграм Марії Матієнко: https://www.instagram.com/maryamatienko/

Про сьогоднішнє мистецтво і його дійових осіб

— Перше, що кидається в очі, це підняття патріотизму. А сучасне мистецтво, воно більш філософське, тому якщо людина якимсь чином зображала свої роздуми, то вона і продовжує їх зображати. Що мені ще кинулось в очі – це підняття цієї, в поганому сенсі, шароварщини. Але це просто потреба часу.

— Що я шукаю у митців? Якщо є хтось, хто може дозволити собі без занадто художньої форми щось сказати... майже прямими словами. Уникати театралізації. А щодо галереї – то просто працювати! Якщо галерея може, то працювати.

Про те, над чим я працюю зараз

— Зараз в мене є великий проєкт. Раніше я займалась абстрактним, і взагалі будь-яким різновидом живопису. І так сталось майже спонтанно, що почала малювати кульковою ручкою. Приймала, звичайно, як і багато художників, участь у Карася в його проєктах, і це виявився зовсім непоганий матеріал. І вперше я для себе серйозно його розглянула на тому самому першому довгому карантині в 2020-му році, коли треба було щось робити, знову ж, щоб не зійти з глузду, і в моєму випадку, не від самотності і безлюдності, а від того що весь час з дитиною, він навчається, і відчувався, навпаки, катастрофічний брак простору. Ну і фінансів було небагато, тому робити великі роботи здавалося недоречним, тому я подумала: «Кулькова ручка? Чом би й ні?» І я почала робити такі роботи.

— Нинішня робота — про нашу ситуацію. Зображення лебедів, чорних, надувних. Коротше, про все наше життя. А з аркушами А4 така історія, що спочатку у мене їх було в наявності дуже багато, і дійсно це сталось десь через фінансову ситуацію, бо папір був, ручки в магазині продавались, і потрібно було щось робити, а потім… я побачила, що воно дійсно естетично виглядає, дуже легке, і зараз справа вже зовсім в іншому.

Інтерв'ю з Анатолієм Варваровим

2022-05-21T17:03:59.913Z

Відкриємо секрет — серія матеріалів про резидентів відкритих майстерень Білого Світу спочатку була задумана як ще ширший огляд історій наших знайомих діячів українського арт-простору. І розповідь Анатолія Варварова, автора виставки "Універсальність Свободи", ми почули першою з усіх. Його роботи та стіни Білого Світу тримались одне за одного під час обстрілів Києва у перші місяці війни. А за що тримався сам митець? Читайте про це далі.

фото Юлії Трегуб

Про життя у воєнний час

— Що ми робили у переддень війни? Відпочивали вдома з усією родиною, поснідали і полягали спати. А потім – налякані як і всі, мабуть, були. Але на 3-4 день ми з Києва нікуди не поїхали, хоч і була пропозиція старшому сину виїхати у Мукачево. Але ми вирішили залишитись вдома. Моя дружина теж сказала: «Я без вас, хлопці, нікуди не поїду». І ми боронили Київ – півтора місяці ми з синами ходили і допомагали теробороні й ЗСУ робити укріплені споруди на лісовому масиві.

Про власну мистецьку практику

— Працювати я не мав можливості. Тільки 12 травня потрапив зі свого масиву в центр Києва. Ми не переміщалися, ми боронили свій рідний Лісовий масив (сміється). А в квартирі умов не було, бо не були ми готові, що таке трапиться, і не мали ні фарб, ні полотен, все залишилось в майстерні. Та й така напруга була, що і не хотілось, і не було сил та натхнення, був самий переляк. Інші художники пишуть, по соцмережах бачу, що багато хто від війни тільки і рятувався своєю працею, в майстернях. У мене не було такої змоги…

фото Анатолія Варварова в майстерні було зроблено у січні 2022 року

Про трансформації в українському мистецтві

— Висновки про якісь фундаментальні зміни ще робити зарано. Все воно мобільне і все міняється з кожним днем. Так, воно-то змінюється, але як само… можу сказати, що точно міняється, і думаю, що в кращу сторону. Але те, що в Києві вже з 10-12 травня почали відчинятися музеї, галереї – це мене дуже радує!

— Хочеться більше творів про нашу єдність. Про те, як з’єднались українці, про силу духу, націю. Але з часом воно все саме випливе і художники це відобразять у своїх творах. А зараз те, що найкраще виходить, те і роби. І в процесі роботи з’являться нові виходи і нові напрямки. І поки ти не зробиш, то й не побачиш, як воно може виглядати по-новому.

Про зміну експозиції «Універсальність свободи» в Білому Світі

— Після відкриття галереї в травні моя виставка тривала ще 5 днів і я запропонував її частково змінити. [З початку вторгнення] я в соцмережах просто перебувати мовчки не міг, і виставляв деякі свої роботи з архіву. На них, написані і в 2013, і в 2010, я раптом подивився з іншого боку. Я по одній виставляв їх у себе на сторінці, і вони підтримували не тільки мене, але й моїх друзів, глядачів, надихали мене, і тоді я вірив, що ми не зламаємося, ми переможемо, і так сталося, що оборона Києва відігнала окупантів. Саме ці роботи (а точніше, ті з них, що в мене є в наявності, а не в колекціях) дуже гарно лягли в експозицію. І вийшла зовсім інша експозиція, інший проєкт, але цільний – і з новими роботами, і з більш ранніми. Фінісаж вийшов оптимістичний і з впевненістю у нашій перемозі. Не побачив я в цій новій експозиції ніякого трауру і горя, а тільки краще майбутнє!

Інстаграм Анатолія Варварова: https://www.instagram.com/anatoliivarvarov/