В ефірі одного з телеканалів він сказав, що Україна може припинити існування в нинішньому вигляді через дії місцевої влади: місцеві чиновники у себе в регіонах небезпечно зближуються з силовиками.

"Ситуація яка - віддали місцевим феодалам весь бюджет, вони там з жиру бісяться. Крім того, що вкрадуть 80%, на решту створюють приватні армії... Частина з них готується до відколу від України, не викликає жодного сумніву. Україну в цій формі ми можемо втратити, якщо чогось різко не робити. А інша частина готується здобути реванш у Києві", - сказав політик.

Втішає єдине - Саакашвілі коментував ситуацію на Одещині. Погодьтесь - уявити собі Сірожу Осачука на білому коні попереду створеної ним на бюджетні гроші приватної буковинської армії практично неможливо. Бюджет - це про інше, і Осачук з Ковалюком на цьому добре знаються.

При проведенні восени місцевих виборів на Буковині однією з головних проблем може стати корумпованість виборчих комісій. Не секрет, що за 200-300 доларів розумний голова комісії намалює будь-який потрібний вам результат. Саме це може стати реальною загрозою, тому що не всі переконані, що вигравати треба чесно.

Але є і хороші новини. Громадянська війна, яку Осачук веде з власним населенням, все одно закінчиться. З результатом, який для Сірожи давно передбачив парадоксальний Джордж Орвелл: "Найшвидший спосіб закінчити війну - програти її."

[ДІАЛЕКТИКА ФАКТІВ]

Відтоді цей "Казус Федорука" став інструкцією для заколотників, і у липні 2018 року історія повторилася, на цей раз з Каспруком.

Але, якщо тоді Федоруку навіть до суду дійти не дали, то Олексія Павловича українська Феміда поновила на посаді за якихось дев'ять місяців. Тоді, загартований у сутяжництві та в діалогах з Карімовою, мер повернувся у кабінет відтюнінгованим до версії 2.0.

Але це власне і все. Фінансово-політичний проект мерської династії добіг свого кінця.

На це є, щонайменше, п'ять вагомих причин.

1) Ще одного перезавантаження через судову систему не буде - і часу до виборів обмаль, і крім того, там все порішали.

2) Впливові друзі вже давно відвернулися від мера через його неспроможність порішати хоча б щось на їх користь.

3) Почесне звання одного з фундаторів мерської партії Пропозиція так і залишиться почесним.

4) Президент між Каспруком та Другановським обрав Другановського, його ж, напевно, і підтримає.

5) Головне – наш герой залишився на самоті. Як у фіналі класичної трагедії на його боці лише сім'я та кілька справжніх друзів. Цього більш, ніж достатньо для життя звичайної людини, але дуже замало для третьої перемоги.

Втішає одне. Римський імператор Діоклетіан, відійшовши від державних справ, вирощував непогану капусту.

Невблаганний час саджати капусту прийшов і для нашого мера.

P.S. До речі, Осачука також просили не турбуватись. Марна справа.

ДІАЛЕКТИКА ФАКТІВ

Я вперше дивився, як і що він говорить. І щиро здивувався. Не очікував, але Другановський справив враження нормальної, живої і абсолютно щирої людини, яка любить Чернівці і знає біди міста.

Каспрук теж любить, і вже достатньо довго, але що він може? Дороги - може? Хоча б тротуари довбані - може? Маршрутки та тролейбуси - може? Місця робочі створив? Готелів набудував? Який нахрін маленький Париж, який його мать Відень? Бізнес відкрити або земельну ділянку в місті отримати пробували? Тому - нинішню владу - на вихід. Логічно.

І на питання: "Що заважає розбудовувати місто?", Другановський правильно відповів: "Поганий стан і проблеми міста маємо через відсутність у міській раді політичної більшості, зосередженої не на кишенях, а на подоланні міських проблем." Все точно, так воно і є.

Третє. Що не сподобалось - інтелігентна і занадто м'яка оцінка дій обласних начальників - що Мунтяна, що Сірожи Осачука. Насправді кращий губернатор України тягне максимум на почесного консула - перерізати червоні стрічки, декламувати Пауля Целана, друкувати з Салагором книжки і досліджувати край в науковій бібліотеці ЧНУ. Ну - і секонд-хенд. Треба бути більш об'єктивним, пане Віталію.

Ось я, наприклад, зради не простив би. А Другановський? Як він взагалі витримує те, що президент, якому він двічі допоміг з виборами у 2019 році, двічі кинув його і залишив без посади? Як він це робить, як він не втратив віри у роботодавця? Це за межами розуміння. Можливо він стоїк? Тобто, грає в довгу та розраховує, що втретє президент його вже точно не кине? Думає, що Зеленський, як вихована людина, тепер зобов’язаний буде оцінити таку відданість і зробити все, щоби Другановський переміг на виборах і потім був успішним міським головою?

Парадокс у тому, що за теорією ймовірності - може кинути втретє. Але по-людські - не може. Ну ніяк не може.

Саме з цієї причини варіант переобрання Каспрука чи химерні шанси Осачука варто забути. Це ні одному, ні другому не світить.

Резюме. Якщо до цих розкладів додати особливо тепле відношення президента до нашого міста, то у чернівчан дійсно може з'явитися шанс обрати мера, який вперше в історії Чернівців буде мати повну підтримку президента. А це дорогого коштує.

Отже, коли і якщо чернівчани це зрозуміють, тоді і проголосують за того, кого вже підтримує президент і буде зацікавлений підтримувати його і надалі.

Ось така діалектика.

А я б залишив їх в цьому районі - нехай би показали всьому світу приклад гармонійного співіснування, ідеального співтовариства людей, в якому всі будуть один одного любити, не будуть робити поганих вчинків, де все буде чудово.

Насправді все подібне завжди закінчується зґвалтуваннями і вбивствами. Цим закінчуються всі прекраснодушні утопії. Всі ці соплі про прекрасну свободу закінчуються саме зґвалтуваннями і вбивствами, грабунком і розпустою і всім, що з цим пов'язано.

Насправді, справжня природа багатьох подібних протестів - це тяга до свавілля, коли дуже хочеться трахати все, що рухається, і не нести за це ніякої відповідальності, а при нагоді - вбити, кого хочеться. Або відняти те, що ти вважаєш справедливим взяти собі.

Поки є ті, кого ти можеш в цьому звинувачувати, ти знаходиш собі виправдання, ти можеш це робити - вони ж погані, а я хороший, мені можна те, чого не можна їм. Але, як тільки цих всіх "хороших" закрили в обмеженому просторі, вони стали те ж саме робити один з одним.

Ось і все. Ось в цьому і полягає вся глибинна природа величезної кількості політичних протестів.

Не розуміють цього люди, які не усвідомлюють глибинну суть речей - цю ураженість, порочність, гріховність людського стану. Тому що в людині є і найбільші глибини зла, і найбільші висоти добра. Питання тільки в тому, що вона в собі розвиває і що вона в собі підтримує. І як тільки цих "прекрасних людей" допускають до влади або залишають їх наодинці зі своїми істинними намірами, вони тут же починають ґвалтувати і вбивати.

У Сіетлі це сталося в коміксовому вигляді, дуже швидко і досить очевидно.

Насправді в цьому є певна закономірність, а хто цього не розуміє – того шкода, особливо багато таких серед молодих людей, які вчитися не хочуть, досвіду життєвого не мають, навіть в особистих відносинах, але при цьому всьому мають неймовірно завищену уяву про себе, неймовірно задерті носи - ми знаємо те, чого ви не знаєте. Ми не такі, як ви - кажуть вони. І це неправда. Ви такі, як ми, тільки гірше. Чому - тому що ми це розуміємо, а ви - ще ні. Але ви ще зрозумієте ці речі.

Всі ці драні негри та любителі творчої свободи вважали, що вони якісь особливі - але ні, все йде закономірно, все повертається на круги своя.

Не випускати б їх із зони, поки б не завили - адже вже через місяць би там почався зоопарк, через три - вони б один одного там перебили, а потім би там встановилася найжорстокіша диктатура того, хто виявився сильнішим, хто перший вистрілив, хто виявився більш хамуватим, того, хто взяв і відібрав вподобану йому жінку в іншої людини, або вподобане йому майно. Ось і все.

Той, хто цього не розуміє - він або себе обманює, або він дурень, і якщо ви думаєте, що у нас в Україні не так - ви помиляєтеся.

Вбити, відняти, зґвалтувати і встановити свою владу шляхом грубої сили - ось так закінчуються всі утопії прекраснодушних людей, які на мітингах кажуть - ми інакші, та ми не такі, ми зовсім по-іншому бачимо світ. Насправді вони і самі себе ще не бачать, себе ще не знають - вони ще ні через що не пройшли. Людина починає пізнавати себе, пройшовши через випробування. І по тому, як вона проходить випробування, вона починає потроху розуміти, хто вона є.

У всьому потрібна міра, бо все є ліки, і все є отрута. А в такій движусі перемагає беззаконня, бандитські угруповання - вони сильніші, вони озброєні, тому вони завжди будуть нагорі, вони плюють на закон. Для них хаос - найкраще середовище, яке виносить їх наверх. А страждати будуть, як завжди, обивателі, діти і немічні старі люди.

Цей закон - універсальний. Якщо хочете, перечитайте "Повелителя мух" Голдінга, все це там талановито описано.

Ідеалізація бажання натовпу - це помилка. Ми один раз легітимували Майдан - і назавжди стали заручниками такого підходу.