Багато можна сперечатися про те, яка нація наймужніша, найвідданіша і найбільш об'єднана. Мабуть, представникам кожної нації є що сказати і навести приклади. Ранок 24 лютого цього року розставив усі крапки над «і» та виключив усі суперечки з цього приводу. Усьому світу стало очевидно, яка наймужніша і найбільш об'єднана нація у світі, так і її антипод – наймерзотніша, найзабитіша і нікчемна…

Кремль започаткував свій «кривавий конкурс» на визначення нації-переможця, навіть не розуміючи і не усвідомлюючи страшних наслідків для росії. 204 дні безпідставної злочинної агресії проти України, яка вже перетнула всі можливі «червоні лінії» 3-денної «спецоперації», довели всю нікчемність російського суспільства, яке так активно раділо і плескало в долоні в перші дні окупації, а тепер у відчаї стежить за швидкою та ганебною втечею окупанта з українських земель.

Браві марші та усміхнені обличчя змінилися на скиглі з приводу необхідності припинення вогню та запрошення до переговорів. Ще б пак, зовсім несподівано для псевдонації псевдопереможців війна опинилася на кордоні з самим осередком Зла і вже стукає у двері прикордонних областей росії. З кожним днем все голосніше! І, рано чи пізно, ці двері будуть відчинені, тобто – вибиті з косяками українською армією.

І ніде не сховатися нащадкам Суворова. Хіба що – за Уралом. Можливо… Якщо українці «заспокояться» на курську, ростові чи москві.

І ніхто не допоможе «бідним скривдженим бандерівцями росіянам». Армію практично розбито, на Еритрею надії мало, помірні «китайські тигри» замість допомоги заберуть навіть те, що досі не забрали в росії, але вже давно вважають своїм. А власні «мужні захисники» вже вичерпують останні запаси поліетиленових мішків. Та й не залишилося тих «захисників» (чи їх ніколи не було?). А «діти гір» та «татуйовані сидільці» зовсім не «тягнуть» ні на «мужність», ні на «відданість».

Та й кому вони можуть бути відданими? Неіснуючій «скріпній нації», сірого та мерзенного скупчення біомаси з викривленими потребами та примарними мріями? Чи старому помилковому диктатору, який уже давно «розтанув» у своїх численних клонах і вже не зрозуміло, чи живий він досі, чи вже давно в першому ряду на концерті «перуки, що співає»?

Нема чого й нікому захищати в росії. Бо, як з'ясувалося, немає такої ні країни, ні нації в повному розумінні цих слів.

А Україна є! І буде завжди! І вже весь світ у цьому переконався І є Українська Нація, Справжня, об'єднана та мужня! Бо лише Справжню Націю захищають усі разом незалежно від віку чи статі! Тільки за Справжню Націю в бій ідуть викладачі університетів, власники потужних кампаній та банків, співаки, актори, танцюристи. Ті, хто в іншій країні та іншого Роду міг би спокійно стежити «з тилу» за розвитком подій на фронті та співчувати втратам, попиваючи ранкову каву в сонячному дворі власного будинку.

Неможливо навіть уявити, щоб прима «Державного академічного Маріїнського театру опери та балету в Санкт-Петербурзі» захищала зі зброєю в руках, наприклад, курськ. Це не про них. Не про росіян.

Це про українців. Справжніх. Тих, хто у мирний час віддавав себе повністю служінню Українській Нації, а з початком війни став на захист своєї країни, незважаючи на регалії та мирні досягнення.

Є таке поняття, як «цвіт нації». Для України – кожен українець – її цвіт. І немає різниці між викладачем універу чи простим токарем-фрезерувальником. Між тими, хто зі зброєю в руках захищає свій дім, свої сім'ї, близьких та рідних. І хто гине на фронті від гидоти, яка зважилася підняти руку на Українську Націю.

Сум… Війна завжди забирає найкращих… Член Національної спілки художників України, лауреат премії у галузі скульптури ім. М. Ярошенко скульптор та кераміст Святослав Пашинський, соліст балету Національної опери України, Заслужений артист України Олександр Шаповал… Сотні, тисячі прізвищ, всесвітньо відомих та простих українців, представників Української Нації, які віддали за неї своє життя. Не за звання, не за офіційну шану, тим більше не за гроші.

За Свободу та Майбутнє Української Нації!

Тому ворог приречений. Бо давно збідніла «земля російська» героями (якщо навіть колись і були). Залишилися лише вбивці, мародери та мерзота, з якої справжню Націю ніколи не створити. І прогнилі «скріпи» тут не допоможуть…

Джерело: https://myc.news/ua/kolonka_redaktora/cvet_nacii

Український контрнаступ відчутно послаблює логістичні та адміністративні можливості росії на окупованому півдні України.

Про це йдеться у звіті американського Інституту вивчення війни (ISW) за 5 вересня.

Зазначається, що українські війська завдають точкових ударів по скупченнях живої сили та техніки, командних центрах та логістичних вузлах ворога, прагнучи підірвати його тилові можливості на південному напрямку.

У ISW нагадали, що так званий "заступник голови адміністрації" Херсонської області Кирило Стремоусов повідомив російському агентству ТАРС про паузу у проведенні псевдореферендуму на Херсонщині з "безпекових міркувань".

Однак пізніше колаборант заявив, що "все йде за планом" і дату "референдуму" ще не призначено.

Обидві заяви Стремоусова вказують на високий рівень дезорганізації всередині окупаційних режимів, що, ймовірно, посилюється наслідками контрнаступу. Українські війська мають намір повільно скорочувати можливості російського тактичного та оперативного рівня в Херсонській області, і це, ймовірно, вплине на адміністративні та бюрократичні можливості окупантів", - підкреслили аналітики.

За його словами, внаслідок удару загинули 40 полонених українських військових, ще 130 людей постраждали.

Паралельно з російським посіпакою цю брехню почали розганяти російські змі, а також проросійський блогер-блазень Анатолій Шарій

Міноборони Росії звинуватило ЗСУ в ударі ракетами HIMARS по слідчому ізолятору біля села Оленівка, де перебувають полонені українські військові. Російське відомство також повідомило про 40 загиблих, поранення отримали 75 полонених українців. Крім того, поранено, за даними відомства, вісім співробітників ізолятора. Міноборони назвало цей удар «кричущою провокацією»

Але щоб не кричали російські пропагандисти… істина наскільки проста настільки ж і жахлива.

28 липня 2022 року Сенат США схвалив резолюцію, якою закликав держсекретаря Ентоні Блінкена визнати росію державою-спонсором тероризму.

На росії розпочалася чергова істерика, пошуки «винного» та як завжди створення прецеденту та перекладання вини.

А наскільки росія є жорстокою побачили та відчули не лише в Україні. Всі злочини, жахіття, нелюдські дії російських вбивць побачив весь світ.

Весь світ розуміє, що якщо російські виродки знущалися над мирними людьми, ґвалтували і вбивали маленьких дітей…, що вони зроблять із захисниками «Азовсталі», які нелюдські та звірські катування вони застосують до мужніх та нескорених українських бійців.

Це є жахлива істина. Щоб приховати свої збочені злочини над українськими військовополоненими російські нелюди обстріляли колонію в Оленівці, а вину переклали на ЗСУ.

Тільки забули, що це вони ще сидять на ялинках і ніяк не спустяться, а в світі вже панують передові технології. І знімки з супутників не лише втруть носа «шаріяподібним», але й доведуть до Гааги тих хто віддавав та виконував злочинні накази.

Підконтрольні Геннадію Корбану медіа миттєво розпочали кампанію з відбілювання останнього після оприлюднення Телеграм-каналами фото президентського указу про позбавлення його громадянства України

З 20 липня більшість Телеграм-каналів рясніють повідомленнями про рішення президента позбавити українського громадянства низку осіб, які є вихідцям з Дніпропетровщини. Серед них фігурує й теперішній керівник «Центру територіальної оборони Дніпра» Геннадій Корбан, який через надмірну самовпевненість про власну роль у забезпеченні безпеки міста, навіть уявити не міг, що його можуть позбавити громадянства.

Саме тому, на підконтрольних Корбану інформаційних майданчиках розпочалася активна кампанія на підтримку останнього. У відповідних публікаціях на захист честі керівника «штабу територіальної оборони Дніпра» стали волонтери, військові та блогери, які апелювали до непосильної ноші, яка звалилася на плечі Корбана, – влаштування захисту Дніпра. Окремі з них вказували на те, що Геннадій Олегович потрапив до списку «позбавленців» випадково, мовляв: «він був заступником голови Дніпропетровської ОДА у 2014 році – Ігоря Коломойського».

Проте, роль керівника оборонного штабу Дніпра не може затьмарити істину справжню сутність Корбана, який відомий місцевим старожилам, як «спеціаліст з недружнього поглинання підприємств», тобто рейдер. Зокрема, свою діяльність на цьому поприщі Геннадій Олегович розпочав ще в далекому 1999 році, коли займався «приватизацією» Миколаївського глиноземного заводу. Загалом в активі Корбана низка «дружньопоглинутих» підприємств коксохімічної та гірничо-збагачувальної галузі.

Лише у 2014 році Корбан здобув всенародну «славу» та визнання у «кримінальному світі», коли став фігурантом низки кримінальних справ, пов’язаних з розкраданням державних коштів та викраденням людей. Зокрема, найвідоміші епізоди у «справах Корбана» – зникнення у Дніпропетровську 14 серпня 2014 року голови Держкомзему Сергія Рудика та розкрадання коштів з «Фонду оборони країни».

Не менш цікавою є його політична кар’єра, а точніше – скандали, в які він потрапляв на політичній ниві. Починаючи від безпрецедентної роздачі електорату гречки від партії «УКРОП», закінчуючи підкупом народних депутатів та влаштуванням замовних політичних скандалів за участю одіозних персонажів.

Окрім цього, цей політичний діяч відомий організацією власної мініармії на хвилі протидії рашистським окупантам для охорони і забезпечення діяльності тіньової мері в Дніпрі.

З огляду на вражаючу палітру біографії дніпровського феодала Геннадія Корбана, з приводу позбавлення його українського громадянства – звісно, якщо ця історія має місце – не варто засмучуватися та хвилюватися, оскільки такі діячі «заточені» тільки на самозбагачення, незважаючи на способи та джерела отримання грошей. Україна явно не збідніє від такої втрати.

Среди самых ярких - Коломойский, Рабинович, Корбан. В сети уже даже появился якобы указ Зеленского о лишении этих персон гражданства.

Если с Рабиновичем особых вопросов нет, то с Коломойским и Корбаном возникает вопрос: "за что?"

Как я полагаю, возможное лишение Коломойского гражданства связано с общими тенденциями среди украинских олигархов - уход Новинского и Ахметова из политики, выход из большой игры других игроков, например, Бойко, Таруты.

Почему же гражданства хотят лишить Корбана? Ведь якобы в СМИ подается информация, что он с Филатовым спасли Днепропетровщину от оккупации.

Действительно, с Корбаном и Филатовым ситуация складывается интересная. Оба они являются фигурантами ряда скандалов, в основном с финансовым подтекстом.

Очевидно, что в контексте возможного лишения Корбана гражданства, он с Филатовым запустит информ-кампанию по отбеливанию имиджа. А что еще остается? Тем более, тот же Бутусов, которого связывают с этими политиками, вполне может провести "отбеливающую" кампанию в отношении Филатова и Корбана. Если верить информации в СМИ, Бутусова и так пригрели в ЖК "Амстердам", который якобы принадлежит Корбану, а свои сюжеты он снимает на медиаресурсах, так же связанных с группой Филатова-Корбана.

Кстати, сегодня появилось видео, как на одном из КПП на Западе страны, Корбана не впустили в Украину. Похоже, впереди будет самое интересное.

Первоисточник: https://www.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid02vuzmPhGtUgrYa8tpxjfYckaD7uLBZkBnWhjN9TbMnSubgP3Y2Kt3f2BfSTLh4hbcl&id=100002763710396

Зазначена ініціатива влади як шлях боротьби з олігархами (першим був – введення персональних санкцій через рішення РНБО), вочевидь, є пропозицією та спробою винести це актуальне питання, як то кажуть, на порядок денний у якості прецеденту. Можна передбачити зараз фарисейську активність окремих «правозахисників» та журналістів, які говоритимуть про права і стандарти та вимоги  статті 25 Конституції України.

Стаття 25 Основного Закону дійсно  установлює, що громадянин України не може бути позбавлений громадянства. Однак у чинному законодавстві відсутнє визначення самого терміна «позбавлення громадянства». Профільний Закон України лише дублює цю конституційну норму у статті 2, і водночас у статтях 17 та 19 визначає підстави для припинення громадянства України, у тому числі і через його втрату. Якщо в межах одного законодавчого акта вживаються різні терміни, то можна припустити, що вони мають і різне змістовне наповнення. Так, поняття «втрата» зазвичай у законодавстві передбачає причинно-наслідковий зв’язок між діями особи або подією і втратою того чи іншого права, у той час коли поняття «позбавлення» змістовно ближче до вираження волі суб’єкта, який ухвалює те чи інше рішення.

Такі припущення знаходять своє підтвердження у статті 4 Конституції України, яка передбачає, що підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом. Відтак і Основний Закон розмежовує поняття «позбавлення» і «припинення» громадянства та прямо дозволяє визначити підстави для припинення громадянства Законом України. Принаймні Закон уже містить низку підстав для припинення громадянства, серед них і через його втрату, і на сьогодні рішення Конституційного Суду України про неконституційність таких норм відсутнє.

Щодо процедури реалізації позбавлення (втрати) громадянства України як спеціального виду покарання, то, як і інші питання, пов’язані з громадянством, вона реалізується виключно через Комісію при Президентові України з питань громадянства, відповідно до Указу Президента України «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України».

І на завершення. У таких питаннях доречно зважати на міжнародні стандарти та норми. Чи не найжорсткіший підхід демонструє Держава Ізраїль, яка постійно бориться з сусідом-терористом, що для нас є найбільш актуальним. Так, стаття 11 Ізраїльського закону про громадянство встановлює три обставини, за яких громадянство може бути скасовано: якщо особа потрапила до держави, яка вважається ворогом Ізраїлю, або отримала громадянство ворожої держави; якщо особа скоїла вчинок, який вважається порушенням лояльності до країни; якщо громадянство особи було надано їй на підставі неправдивих відомостей. В останньому випадку скасування може також стосуватися громадянства дітей цієї особи.

Вказаний досвід Ізраїлю точно мають знати і Коломойський, і Рабінович, і Корбан як громадяни цієї країни.

Для України як європейської країни важливим є досвід країн ЄС з реформування органів державної влади й суспільства. Законодавство таких країн, як Бельгія, Болгарія, Кіпр, Данія, Естонія, Франції, Ірландія, Литва, Мальта, Молдова, Румунія, Словенія, Швейцарія та Велика Британія, містить положення про можливість втрати громадянства через поведінку.

Власне і Європейська конвенція про громадянство передбачає можливість примусового припинення громадянства у випадку, коли поведінка особи становить серйозну загрозу для життєвих інтересів держави-сторони.

Отже, практика позбавлення державних зрадників громадянства України відповідає і здоровому глузду, і українському законодавству, і стандартам міжнародного права. Особливо, коли мова йде про вказаних осіб, які своєю поведінкою (діяльністю) в умовах повномасштабної війни в Україні завдають шкоди інтересам держави на користь лише власних бізнес-інтересів.