Довідка щодо можливості використання “прапора перемоги” під час заходів 8–9 травня
Увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні передбачено Законом України “Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років”. Відповідно до статей 1–2 зазначеного Закону основними формами увічнення перемоги над нацизмом є, зокрема, відзначення Дня пам’яті та примирення (8 травня), Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (Дня перемоги) (9 травня), покладання квітів, вінків до пам’ятників та меморіалів, присвячених увічненню перемоги над нацизмом та вшануванню пам’яті жертв Другої світової війни. Використання в будь-якій формі зображень “прапора перемоги” під час таких меморіальних та урочистих заходів Законом не передбачено.
Разом із тим, згідно із підпунктом “в” пункту 4 частини першої статті 1 Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки” прапори, символи, зображення або інша атрибутика, в яких відтворюється поєднання серпа та молота, серпа, молота та п’ятикутної зірки, плуга (рала), молота та п’ятикутної зірки, є символікою комуністичного тоталітарного режиму. За пунктом 2 частини першої статті 1 зазначеного Закону поширення, а також публічне використання продукції, яка містить символіку комуністичного режиму, є пропагандою комуністичного тоталітарного режиму.
Частиною першою статті 3 цього Закону пропаганда комуністичного тоталітарного режиму визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв комуністичного тоталітарного режиму та заборонена законом. Відповідно до частини першої статті 4 Закону поширення, а також публічне використання символіки комуністичного тоталітарного режиму заборонено. Відповідно до пункту 6 частини третьої статті 4 Закону заборона не поширюється на випадки використання символіки комуністичного тоталітарного режиму на оригіналах бойових знамен. “Прапором перемоги” є штурмовий прапор 150-ї ордена Кутузова ІІ ступеню Ідрицької стрілецької дивізії, який має червоний колір, містить зображення поєднаних серпа і молота та п’ятикутної зірки, а також напис російською мовою “150 стр. ордена Кутузова ІІ ст. Идрицк. див. 79 с.к. 3 у.а. 1 Б. ф”. Оригінал зазначеного прапора перебуває на зберіганні в Музеї Збройних сил Російської Федерації у Москві. Таким чином, “прапор перемоги” містить зображення поєднаних серпа і молота та п’ятикутної зірки, що є символікою комуністичного тоталітарного режиму. З огляду на це, поширення і публічне використання, у тому числі під час відзначення будь-яких державних свят, будь-яких зображень, копій, включно з офіційними копіями “прапора перемоги”, а також елементами зазначеної символіки комуністичного тоталітарного режиму у костюмах артистів є пропагандою комуністичного тоталітарного режиму та заборонено законом. Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 4 Закону під час відзначення Дня пам’яті та примирення (8 травня), Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (9 травня) ветерани Другої світової війни можуть носити державні нагороди, ювілейні медалі та інші відзнаки, якими вони були нагороджені до 1991 року та протягом 1991–2015 років у зв’язку з річницями подій періоду Другої світової війни.

Довідка про “георгіївську стрічку” як елемент російської пропаганди

Формування символу “георгіївська стрічка” має тривалу та складну історію. Уперше вона з’явилася на ордені святого Георгія, заснованому 1769 року імператрицею Катериною ІІ. Орден став вищою військовою нагородою Російської імперії і видавався офіцерам за особливу мужність у бою. Пізніше сформувався цілий комплекс нагород, пов’язаний зі святим Георгієм: орден, медаль, хрест, прапор. Їх супроводжувала георгіївська стрічка, що, згідно з офіційними статутами, складалася з трьох чорних та двох жовтих смужок. Допускалося також використання оранжевого кольору замість жовтого.

Найбільш вірогідною є версія, що гама стрічки була взята з чорно-жовто-білого прапора Російської імперії. Інша версія – кольори символізують вогонь та дим, що підкреслює її виключно військовий характер.

Після встановлення в Росії влади більшовиків у 1917 році георгіївські нагороди припинили офіційне існування. Їх продовжували використовувати лише представники білогвардійського руху – Олександр Колчак, Антон Денікін, Євген Міллер – нагороджуючи вояків за активну боротьбу з радянською владою. З початком німецько-радянської війни в 1941 році значна кількість російських монархістів почала співпрацювати з нацистською Німеччиною. Георгіївськими кавалерами були начальник главка козачих війск Третього Райху генерал Петро Краснов, группенфюрер СС Рудольф Бангерський, член Комітету звільнення народів Росії майор Олександр Альбов, группенфюрер СС Андрій Шкуро. Особливо багато нагороджених було в Руському корпусі, що воював проти партизан у Югославії. Згідно з документальними фото 1941–1945 років, усі вони продовжували використання георгіївських нагород.

Крім того, стилізований Георгіївський хрест використовували як власний символ окремі підрозділи колабораціоністів, зокрема Російська визвольна народна армія (рос. – “РОНА”), що брала участь у придушенні антинацистських повстань у Польщі та Словаччині.

Найчисельніше збройне формування російських колабораціоністів – Російська визвольна армія, “власівці” – у своїй символіці використовувала, перш за все, Андріївський прапор та біло-синьочервоний триколор. Наприкінці війни до складу власівських військ включили РОНА та Руський корпус, що принесли з собою георгіївську символіку. Її сприймали виключно як власну національну.

Варто нагадати, що в ХІХ–ХХ століттях російські монархісти були найбільш послідовними противниками українського визвольного руху, заперечуючи саме право українського народу на існування.

В СРСР комплекс георгіївських нагород юридично не існував. Це було цілком логічно, адже радянська влада протиставляла себе дореволюційному самодержавству. З 1917 року діяла заборона носити царські нагороди. Однак 8 листопада 1943 року указом Президії Верховної Ради СРСР було засновано орден Слави, стилістично схожий на орден святого Георгія. Він надавався за аналогічні з останнім заслуги (особлива військова мужність) та також містив стрічку з трьома чорними та двома оранжевими смужками. У 1944–1945 роках ним було нагороджено близько 200 тисяч осіб.

Введення ордена Слави цілком вписувалося у сталінське відродження російського патріотизму напередодні та під час війни. Радянська влада радикально переглянула підхід до історії та національної політики, замінивши класовий підхід на випробуваний до революції великодержавний.

Історичні діячі, котрих раніше зображали як представників “класів-експлуататорів” (монархи Олександр Невський, Дмитро Донськой, Іван Грозний, Петро І, Катерина ІІ; “полководці” Олександр Суворов, Михайло Кутузов та інші), проголошувалися “геніальними будівничими російської держави”. Відновили традиційні в царській армії погони та гвардійські звання. У 1943 році відновили патріархат Російської православної церкви і залучили її до активної пропагандистської роботи. Кульмінацією імперського ренесансу стала заміна державного гімну СРСР у тому ж 1943 році. Етнічно нейтральний “Інтернаціонал” поступився місцем новому, що починався рядками “Союз нерушимый республик свободных сплотила навеки Великая Русь”.

Тож створення радянської версії ордена святого Георгія цілком вписувалося в канву з відновлення традицій Російської імперії в СРСР. Схожість двох орденів дала підстави для звернення окремих діячів культури до Сталіна з пропозицією прирівняти колишніх георгіївських кавалерів до кавалерів ордена Слави. Але радянське командування ідею зрівняння нагород відкинуло, хоча й розглядало їх як прояв російської військової слави.

Чорно-оранжева стрічка фігурувала також у іншій радянській нагороді – медалі “За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.”, заснованій 9 травня 1945 року. Згідно з указом, її мав право отримати кожен, хто “брав безпосередню участь у бойових діях на фронтах Великої Вітчизняної війни”. Медаль стала наймасовішою: на 1995 рік її отримали майже 15 мільйонів військовослужбовців. Саме через медаль чорно-оранжева стрічка увійшла до офіційної символіки німецькорадянської війни. За нею закріпилася назва “гвардійська” через схожість із відзнакою гвардійських екіпажів на радянському флоті, введеною 1942 року. Для гвардійців інших родів військ використовувався не чорнооранжевий символ, а нагрудний знак з червоним прапором.

1965 року нове керівництво СРСР на чолі з Леонідом Брежнєвим взялося активно формувати офіційну версію історії “Великої Вітчизняної війни”. 9 травня знову стало державним святом “Днем перемоги” і вихідним. Багатотисячними накладами друкували “правильні” книги про 1941–1945 роки. Карбували мільйони ювілейних медалей. “Гвардійську” стрічку почали масово розповсюджувати в агітаційній продукції до 9 травня, створюючи з неї символ перемоги над нацизмом. Хоча до 1945 року більшість учасників боротьби з нацистами не мали про неї жодного уявлення.

У Російській Федерації орден святого Георгія та Георгіївський хрест відновили указом Президії Верховної Ради РФ 1992 року. Остаточно затвердили у 2008-му. Першими відроджену імперську нагороду отримали військовослужбовці–учасники бойових дій у Південній Осетії та збройної агресії проти Грузії 2008 року.

Сучасна українська армія не використовує стрічки чорного та оранжевого кольору в символіці. Вітчизняні військові традиції засновані на зверненні до спадщини запорозького козацтва, досвіду боротьби за українську незалежність у 1917–1921 роках, участі українців у звільненні України від нацистів, національного руху Опору 1940–1950-х років. Георгіївська символіка, у кращому випадку, не мала до них безпосереднього стосунку, а в гіршому – уособлювала сили, чиї інтереси були протилежні українським. Катерина ІІ – засновниця ордена святого Георгія – відома також ліквідацією Гетьманщини, знищенням Запорозької Січі, введенням кріпацтва. Під час революції 1917–1921 років проти білогвардійців активно воювали як частини армії Української Народної Республіки, так і місцеві повстанські отамани, зокрема Нестор Махно.

Визвольний рух 1940–1950-х років безкомпромісно боровся з радянською владою. Чорно-оранжева емблема російської військової сили до цієї традиції не вписується.

Спроби утвердити гвардійську стрічку під назвою “георгіївська” як символ перемоги над нацизмом розпочалися 2005 року в Росії. З ініціативи державної інформаційної агенції “РИА Новости” стартувала однойменна акція. За задумом, вона мала стати символом “Перемоги” і пов’язати радянську історію з військовою славою дореволюційної та сучасної Росії.

Ототожнення георгіївської та гвардійської стрічок у ході акції стало, по суті, спробою монополізувати перемогу над нацизмом, представити її як суто національну російську. Внесок інших народів, у тому числі українського, нівелюється. Однозначно про виключну роль росіян та Росії у Великій Вітчизняній війні заявив Володимир Путін 2010 року. Таким чином, чорно-оранжева стрічка використовувалася у символіці Російської імперії, білогвардійському русі, радянських нагородах наприкінці та після Другої світової війни, а також у сучасних російських відзнаках. У всіх випадках вона символізувала, передусім, силу “російської зброї”.

Факти використання її російськими націоналістами, що воювали на стороні нацистів, не дають змоги говорити про виключну “антифашистську” спрямованість. “Георгіївська стрічка” є, перш за все, елементом російської символіки. Тож вважати її абстрактним символом Перемоги над нацизмом не можна. За такого підходу величезні жертви українського народу (як і інших народів колишнього СРСР) та активна участь у боротьбі з Третім Райхом виглядають другорядними та знеціненими.

Нагадуємо, що відповідно до Закону України “Про внесення зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо заборони виготовлення та пропаганди георгіївської (гвардійської) стрічки” № 2031- VIII публічне використання, демонстрація або носіння георгіївської (гвардійської) стрічки чи її зображення тягне за собою адміністративну відповідальність.

У вівторок, 4 травня, в Албанії стартували багатонаціональні військові навчання країн НАТО Defender Europe 21. У порту Дуррес в Албанії відбулася церемонія офіційного початку навчань, в якій взяли участь президент Албанії Ілір Мета, прем’єр-міністр Еді Рама, американський генерал Тод Д. Волтерс, верховний головнокомандувач сил НАТО в Європі Джеффрі Харігіан, командувач ВПС США в Європі, ВПС США в Африці, а також Повітряного командування альянсу – Крістофер Каволі. НавчанняDefender Europe 21 проводяться з 1995 року. Триватимуть вони до червня, це будуть найбільші військові навчання у південно-східній Європі з метою посилення військового співробітництва та формування стратегічної й оперативної готовності та взаємодії між ЗС США, країн НАТО та партнерами Альянсу. Навчання у яких братимуть участь 27 держав, будуть проходити у понад десяти країнах. Загалом для проведення навчань було залучено понад 28 тисяч військовослужбовців. Географією цьогорічних навчань стануть Албанія, Балкани, Прибалтика, Чорне море та Африка. Як повідомлялося, цьогоріч Збройні сили України візьмуть участь у низці навчань НАТО. Серед навчань, до участі в яких Альянс запросив Україну, — Steadfast Cobalt, Ramstein Apex, Ramstein Ambition, Steadfast Defender, Noble Bonus, Steadfast Jupiter, Steadfast Leda.

У порту Дуррес в Албанії відбулася церемонія офіційного початку навчань, в якій взяли участь президент Албанії Ілір Мета, прем’єр-міністр Еді Рама, американський генерал Тод Д. Волтерс, верховний головнокомандувач сил НАТО в Європі Джеффрі Харігіан, командувач ВПС США в Європі, ВПС США в Африці, а також Повітряного командування альянсу – Крістофер Каволі.

Навчання Defender Europe 21 проводяться з 1995 року. Триватимуть вони до червня, це будуть найбільші військові навчання у південно-східній Європі з метою посилення військового співробітництва та формування стратегічної й оперативної готовності та взаємодії між ЗС США, країн НАТО та партнерами Альянсу.

Навчання, у яких братимуть участь 27 держав, будуть проходити у понад десяти країнах. Загалом для проведення навчань було залучено понад 28 тисяч військовослужбовців.

Географією цьогорічних навчань стануть Албанія, Балкани, Прибалтика, Чорне море та Африка.

Як повідомлялося, цьогоріч Збройні сили України візьмуть участь у низці навчань НАТО. Серед навчань, до участі в яких Альянс запросив Україну, — Steadfast Cobalt, Ramstein Apex, Ramstein Ambition, Steadfast Defender, Noble Bonus, Steadfast Jupiter, Steadfast Leda.

У Google Play на Android-смартфонах виявили вісім шкідливих додатків, які потрібно обов’язково видалити.

Про це йдеться у квітневому звіті компанії McAfee.

Як зазначається, встановлені програми на смартфоні надають зловмисникам доступ до повідомлень, а потім здійснюють від їхнього імені покупки в інтернеті, підтверджуючи транзакції кодами верифікації, які приходять у вигляді SMS.

До небезпечних додатків належать:

• com. studio. keypaper2021;
• com.pip.editor.camera;
• org.my.famorites.up.keypape;
• com.super.color.hairdryer;
• com.celab3.app.photo.editor;
• com.hit.camera.pip;
• com.daynight.keyboard.wallpaper;
• com.super.star.ringtones.

Експерти наголошують, що це пакети шкідливих програм, які можуть інакше називатися. Тому для їх виявлення на смартфоні потрібно використовувати спеціальний софт, наприклад, додаток для читання пакетів Package Name Viewer або його аналоги.

Діяльність президента РФ Володимира Путіна можна порівняти з тією, що проводив Гітлер у 30-і роки, а до російських пропагандистів варто застосовувати найжорсткіші заходи.

Таку думку висловив доктор історичних наук із Республіки Молдова Руслан Шевченко на круглому столі на тему: «Російський вплив на відносини України і Молдови».

«Особливо слід підкреслювати злочинну роль особисто Путіна. Практично ніхто й ніде не порівнює його з Гітлером. Діяльність Путіна в багатьох аспектах - це пряме продовження діяльності Адольфа Гітлера в 30-і роки. І це потрібно фактами, чітко і ясно доводити нашим співгромадянам. Путін є міжнародний злочинець і продовжувач справи Гітлера», - заявив Шевченко. Крім того, на його думку, слід розповідати про злочинну діяльність Росії та вживати жорстких заходів щодо її пропагандистів. "Те ж саме потрібно розповідати про злочинні діяння Росії, як в історії, так і сьогодні. Потрібно застосовувати не менш жорсткі заходи відносно російських пропагандистських каналів - аж до їх закриття, як це недавно зробила українська влада, та великі штрафи для видавців і авторів образливих для наших країн публікацій", - підкреслив Шевченко. Прикладом такої діяльності він вважає, наприклад, публікації, в яких молдавські населені пункти подаються на радянський манер. "Часи, коли Росія може домінувати на пострадянському просторі, відійшли безповоротно, і потрібно привчити до цього наших співгромадян. І чим швидше ми це зрозуміємо, тим краще буде і для Молдови, і для України, і звичайно для Росії, яка позбудеться від шовіністичного психозу і домінуючого в цій країні постімперського синдрому", - вважає молдавський науковець. Нинішній круглий стіл став третім з початку року серед низки запланованих заходів, присвячених українсько-молдовським відносинам і чиннику агресії Росії в Північному Причорномор'ї. Організатори вважають прагнення РФ зберегти свій вплив на обидві країни однією з найважливіших тем як для України, так і Молдови. Шантаж і маніпуляції - методи, які використовує Кремль, щоб унеможливити синергію Молдови та України, і як обом країнам протистояти цій агресії. Крім того, на його думку, слід розповідати про злочинну діяльність Росії та вживати жорстких заходів щодо її пропагандистів. "Те ж саме потрібно розповідати про злочинні діяння Росії, як в історії, так і сьогодні. Потрібно застосовувати не менш жорсткі заходи відносно російських пропагандистських каналів - аж до їх закриття, як це недавно зробила українська влада, та великі штрафи для видавців і авторів образливих для наших країн публікацій", - підкреслив Шевченко. Прикладом такої діяльності він вважає, наприклад, публікації, в яких молдавські населені пункти подаються на радянський манер. «Часи, коли Росія може домінувати на пострадянському просторі, відійшли безповоротно, і потрібно привчити до цього наших співгромадян. І чим швидше ми це зрозуміємо, тим краще буде і для Молдови, і для України, і звичайно для Росії, яка позбудеться від шовіністичного психозу і домінуючого в цій країні постімперського синдрому», - вважає молдавський науковець. Нинішній круглий стіл став третім з початку року серед низки запланованих заходів, присвячених українсько-молдовським відносинам і чиннику агресії Росії в Північному Причорномор'ї. Організатори вважають прагнення РФ зберегти свій вплив на обидві країни однією з найважливіших тем як для України, так і Молдови. Шантаж і маніпуляції - методи, які використовує Кремль, щоб унеможливити синергію Молдови та України, і як обом країнам протистояти цій агресії.

У мережі набирає обертів флешмоб зі слоганом #явірювсвоюармію. Акцію на підтримку військовослужбовців запустила телеведуча Яніна Соколова (Yanina Sokolova).

Нещодавно українські соцмережі зарясніли розповідями, фото- та відеоматеріалами, що пов’язані з українською армією. Так українці вирішили підтримати своїх захисників, висловити слова подяки й запевнити, що вірять у ЗСУ. За словами журналістки Яніни Соколової, яка і стала ініціатором флешмобу, подібна акція допоможе підтримати бойовий дух українських військових.

«Вчора я отримала лист. Від львів’янки, у якої вся родина — військові. Колишні і нинішні. Вона не просила грошей, устаткування, коптерів або броніків. Просила одне: морально підтримати наших воїнів. Це їм зараз дуже і дуже потрібно. Зробимо?»

«…Давайте зафігачимо флешмоб #явірювсвоюармію. Розмістіть на своїх сторінках цей хештег і пару слів підтримки нашим у російсько-українській війні», — написала журналістка.

На її пропозицію відгукнувся журналіст Руслан Горовий. Він опублікував фото зі сходу України, коли військовослужбовці супроводжували волонтерів і представників ЗМІ, які приїздили на передову.

А військовий Геннадій Журбенко поділився, якими були його перші роки на війні.

Щирий пост опублікував і користувач Сергій Марченко. Чоловік звернувся до українців у своєрідному листі до солдата:

Осторонь не залишився і журналіст Айдар Муждабаєв. У своєму дописі він нагадав, що кримські татари пліч-о-пліч із українцями готові боронити свою землю:

Приєднуємося до акції #явірювсвоюармію і дякуємо усім захисникам України за можливість жити під мирним небом! Віримо у вас, повертайтеся живими!

Шановні колеги відповідно Директиви МОУ та ГК ЗСУ
від 30.12.2020 №321/10/дск (про орг заходи в ЗСУ) з 30.03.2021 відділ ТЗП ГУМПЗ ЗСУ розформовано.

Натомість сформовано службу забезпечення ТЗП в Центральному речовому управлінні Тилу КСЛ ЗСУ.

В ГУ МПЗ ЗСУ введено 2 посади (військовослужбовець та Держ службовець) в управлінні внутрішніх комунікацій
Для організації планування та взаємодії щодо питань ТЗП.
[23.04, 08:42] Дементьев Денис Олексеевич: Система забезпечення ТЗП:

(Заявка на поповнення не комплекту та передачу ТЗП)
В/Ч > (за підпорядкуванням) КСВ, КПС, КВМС, ......ОК (ПвК) > ГУМПЗ ЗСУ >сл. ТЗП КСЛ ЗСУ > склад А2788 > (отримання власним транспортом В/Ч)

Система внесення змін в облік:
В/Ч > сл. ТЗП КСЛ > В/Ч
[23.04, 08:44] Дементьев Денис Олексеевич: Телефони для вирішення невідкладних питань:

ГУМПЗ ЗСУ -
Головний спеціаліст
П-к Бетінов Віктор Вікторович
(62) 228-47, (067) 783 97 02

КСЛ ЗСУ
Начальник служби ТЗП - п/п-к Дементьєв Денис Олексійович (063) 4413183
Mail: tzvp@ukr.net

• Ст. оф. сл. - п/п-к Дегтярь Олена Іванівна 0 (63) 854 56 19

•Головний спеціаліст сл. - Лінчук Оксана Вікторівна - 0 (67) 146 83 59

В/Ч А2788
•Начальник відділу зберігання в/ч А2788 м-р Пазюк Артем Олегович (62)295-78, (063) 391-00-07 (питання щодо видачі та здачі майна по нарядам зі складу в/ч А2788).

Натомість сформовано службу забезпечення ТЗП в Центральному речовому управлінні Тилу КСЛ ЗСУ.

В ГУ МПЗ ЗСУ введено 2 посади (військовослужбовець та Держ службовець) в управлінні внутрішніх комунікацій
Для організації планування та взаємодії щодо питань ТЗП.
[23.04, 08:42] Дементьев Денис Олексеевич: Система забезпечення ТЗП:

(Заявка на поповнення не комплекту та передачу ТЗП)
В/Ч > (за підпорядкуванням) КСВ, КПС, КВМС, ......ОК (ПвК) > ГУМПЗ ЗСУ >сл. ТЗП КСЛ ЗСУ > склад А2788 > (отримання власним транспортом В/Ч)

Система внесення змін в облік:
В/Ч > сл. ТЗП КСЛ > В/Ч
[23.04, 08:44] Дементьев Денис Олексеевич: Телефони для вирішення невідкладних питань:

ГУМПЗ ЗСУ -
Головний спеціаліст
П-к Бетінов Віктор Вікторович
(62) 228-47, (067) 783 97 02

КСЛ ЗСУ
Начальник служби ТЗП - п/п-к Дементьєв Денис Олексійович (063) 4413183
Mail: tzvp@ukr.net

• Ст. оф. сл. - п/п-к Дегтярь Олена Іванівна 0 (63) 854 56 19

•Головний спеціаліст сл. - Лінчук Оксана Вікторівна - 0 (67) 146 83 59

В/Ч А2788
•Начальник відділу зберігання в/ч А2788 м-р Пазюк Артем Олегович (62)295-78, (063) 391-00-07 (питання щодо видачі та здачі майна по нарядам зі складу в/ч А2788).

Фонд цивільних досліджень та розвитку США (U.S. Civilian Research & Development Foundation) CRDF Global запустив в Україні програму професійного розвитку та реінтеграції ветеранів АТО/ООС у сфері кібербезпеки — «Кіберзахисники». Як повідомляє сайт Фонду, програма є частиною ініціативи Державного департаменту США з усунення кіберзагроз в Україні.

Програму розроблено за сприяння Міністерства у справах ветеранів України та Національного координаційного центру кібербезпеки при РНБОУ. Вона надає українським ветеранам безплатну можливість професійного навчання у галузі кібербезпеки. Організатори переконані: це допоможе воїнам у працевлаштуванні в державному та приватному секторах.

Як зазначено на сайті програми, її місія — «забезпечити ветеранів АТО/ООС найкращою освітою у галузі кібербезпеки і в такий спосіб надати їм можливості для побудови/відновлення кар’єри в перспективній та важливій сфері цивільного життя»

Навчальна програма «Кіберзахисники»має два компоненти:

• навчання технічним навичкам із кібербезпеки;
• сприяння реінтеграції ветеранів.

Технічна складова включає курс викладачів Національного технічного університету України (Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського), а також провідних українських та міжнародних експертів. За частину, присвячену питанню соціальної адаптації та реінтеграції, відповідають фахівці Національного університету Києво-Могилянська академія. Вони допоможуть ветеранам здобути технічні, аналітичні, комунікаційні й особистісні навички, необхідні для реінтеграції у суспільство та опанування нової професії. Також ветерани зможуть додатково вивчити технічну й IT-термінологію англійською.

Довідково: CRDF Global

Заснована у 1995-му, CRDF Global (U.S. Civilian Research & Development Foundation, Фонд цивільних досліджень і розвитку США). Незалежна некомерційна організація, що впроваджує безпеку та стабільність у межах міжнародні місії розвитку і глобальної допомоги. CRDF Global – надійний партнер України вже понад 25 років. Надає технічну допомогу, логістичну підтримку, навчальні програми та програми стратегічного розвитку в галузях кібербезпеки, нерозповсюдження і захисту від хімічних, біологічних, радіологічних та ядерних речовин, глобальної охорони здоров’я, стратегічного управління торгівлею, вищої освіти, міжнародних професійних обмінів. Штаб-квартира – в Арлінгтоні, штат Вірджинія, США. Регіональні центри розташовані в Києві та Аммані (Йорданія).

Як зазначив заступник міністра у справах ветеранів України Володимир Левчук, запуск програми «Кіберзахисники» — це «розширення можливостей соціальної реінтеграції ветеранів для їхнього повернення у мирне життя». За словами представника профільного відомства, мирне життя — це умовне питання, адже сучасне протистояння має гібридний характер і все більше переходить у кіберпростір.

Володимир Левчук зауважив, що нині Міністерство у справах ветеранів України будує дві програми, направлені на реінтеграцію ветеранів. Перша — система переходу військовослужбовця з військової кар’єри до цивільного життя. А друга програма — допомога у підвищенні кваліфікації ветеранів на ринку праці й сприяння підприємницьким ініціативам ветеранів війни.

Керівник служби з питань інформаційної безпеки та кібербезпеки Апарату РНБОУ Наталія Ткачук нагадала, що гібридні атаки Росії змусили Україну усвідомити важливість розбудови національної системи кібербезпеки задля протистояння ворогу. На пресконференції з нагоди старту «Кіберзахисників» пані Наталія повідомила: в цьому напрямку вже зроблено немало.

— Ми посилили спроможності основних суб’єктів забезпечення кібербезпеки, створено низку профільних ситуаційних центрів, покращено систему координації, сформовано відповідне правове поле у цій сфері. Досвід України у сфері кібербезпеки неоціненний, але він не працюватиме, якщо бракує основного кадрового ресурсу, — зауважила Наталія Ткачук.

По завершенні курсу учасники отримають визнаний державою сертифікат у галузі кібербезпеки, та сертифікат CISCO Academy. Це дозволить претендувати на високооплачувані посади, що мають попит: аналітик з кібербезпеки, фахівець комп’ютерної криміналістики, фахівець реверс-інжинірингу, адміністратор мережевої безпеки. Окрім того, програма забезпечуватиме подальшу підтримку випускників — ветеранів АТО/ООС у працевлаштуванні як у державному секторі, так і у приватних компаніях.

Регіональний директор CRDF Global в Європі та Євразії Дункан Томсон зазначив: цей проєкт є першою ініціативою CRDF Global, спрямованою на професійну перепідготовку ветеранів та залучення їх до сфери кібербезпеки.

— Наша мета — дати їм можливість змінити кар’єру, не змінюючи справжнього покликання — захищати країну від зовнішніх загроз. Цього разу від тих, що існують у цифровому просторі, — сказав Дункан Томсон.

Довідково: Програма CRDF Global з покращення безпеки у кіберпросторі

Усвідомлюючи ризики, викликані взаємопов’язаністю між процесами у цифровому світі, у 2019 році CRDF Global запустив програму з покращення безпеки у кіберпросторі в Україні, Молдові та Західних Балканах, спрямовану на запобігання кібератакам шляхом створення надійної кіберінфраструктури і професійного розвитку спеціалістів кібербезпеки. Програму підтримує Управління з координації надання допомоги країнам Європи та Євразії Державного департаменту США.

Дізнайтеся більше про програму навчання, умови та критерії відбору й іншу важливу інформацію на офіційному сайті програми — cyberdefenders.org.ua.

Президент України Володимир Зеленський звернувся до українців щодо ескалації ситуації на сході країни Росією, заявивши про силу української армії і підтримку міжнародного співтовариства. Він також запросив російського президента Володимира Путіна зустрітися на окупованій частині сходу України.

Про це йдеться у відеозверненні Володимира Зеленського, опублікованому на сайті Офісу Президента.

«Шановні громадяни України!

У житті є моменти, коли треба поговорити відверто, спокійно, без поспіху, не відволікаючись на мобільний телефон. Не послухати, а почути. Не краєм вуха, а всім серцем. Коли всі ми маємо налаштуватися на єдину хвилю щодо найголовніших питань, що постали сьогодні перед Україною.

Всі ми, незалежно від статі, віку й статусу. Живемо в селі чи місті, на берегах Чорного моря, Дніпра, Тиси чи Сіверського Дінця. Говоримо українською, російською, кримськотатарською, угорською чи жестовою мовою. Без різниці, за кого голосували на виборах. Без різниці, дотримуємося Великого посту чи Рамадану, носимо розп’яття, зірку Давида, хіджаб або не віримо в жодного бога.

Всі ми маємо однаково розуміти, що відбувається і що нам потрібно робити. Що є сьогодні? І що буде завтра?

Почнімо з першого. Що відбувається сьогодні? Біля наших державних кордонів сконцентровано чималу кількість російських військ. Офіційно Росія називає це навчанням. Неофіційно весь світ називає такі речі шантажем. Чи хвилює це нас? Так. Чи вимагає Україна та її міжнародні партнери відвести війська від наших кордонів? Так. Адже Російська Федерація постійно повторює, що вона прагне миру, але водночас створює всі передумови для ескалації.

Чи це логічно? Ні. Але чи це несподівано? Ні. Чи означає це, що ескалація неминуча? Ні.

Чи хоче війни Україна? Ні. Чи готова вона до неї? Так. Чи перестане Україна боротись за мир дипломатичним шляхом? Ніколи. Чи буде Україна в разі чого себе захищати? Завжди.

Наш принцип простий: Україна не починає війну першою, але Україна завжди стоїть до останнього.

Що потрібно робити вам? Перше. Усвідомити, що загрозу становлять не лише чужі війська, але й наші емоції. Як ми реагуємо на інформацію і де ми її отримуємо.

Варто тричі подумати, чи треба сьогодні безапеляційно довіряти експертам з інтернету, «надійним» джерелам ЗМІ, інсайдам анонімних телеграм-каналів? Чуткам у маршрутці, на ринку та біля під’їзду? Чуткам від знайомих, чиї знайомі мають знайомих у Міноборони й по секрету поділилися секретною інформацією? А головне – чи треба довіряти заявам політиків, для яких мають значення не ваші інтереси, а ваші голоси?

Політиків, що є героїчними полководцями у фейсбуці й твітері. Які кричать, що треба негайно почати війну, але мовчать, що мають на увазі наших, а не своїх дітей. А найстрашніше – політиків, для яких перемогою буде поразка країни й можливість сказати: ми ж казали й попереджали.

Чи потрібно сьогодні нам бути пильними? Так. Чи потрібно нам боятися? Ні. Бо Україна-2021 дуже відрізняється від України-2014.
Ми не боїмось, бо Україна-21 не має ілюзій. Розуміє, хто справжній друг і брат. Хто готовий підставити плече, а хто може вдарити в спину. А тому Україна-21 розуміє всі можливі сценарії та знає, що буде робити у відповідь за будь-якого розвитку ситуації. Ми не боїмось, бо в нас є неймовірна армія та неймовірні захисники. Минулого тижня я провів з ними два дні на передовій. Що про ситуацію говорять вони? Вони звикли не говорити, а робити свою справу.

Вони мають якісне оснащення та зброю, цінний досвід, мужність, високий бойовий дух, готовність дати відсіч будь-кому та максимально доступно пояснити, що прохід, проїзд чи проліт нашою землею небажаним гостям – заборонений і неможливий.
Чи не мають вони чогось? Так. Страху й невіри у свої сили.

Ми не боїмося, бо в нас неймовірне суспільство, яке готове до масової волонтерської мобілізації, яке все віддасть, все знайде і все привезе. Вдень, уночі, в спеку й мороз.

Ми не боїмося, бо ми – прекрасна нація прекрасних людей. Військових, лікарів, науковців, інженерів, конструкторів, айтішників, архітекторів, будівельників, фермерів, художників, музикантів, поетів. І ми – нація творців, а не руйнівників. І ми не знищуємо інші землі й народи. Але це не означає, що ми дамо знищити себе. І всі ми готові відкласти свої ноутбуки, указки, мікроскопи, пензлі, шпателі, граблі й лопати й захистити свою землю. Бо іншої в нас немає. Бо тікати не збираємось. Бо здаватися не звикли.

Ми не боїмося, бо маємо й потужну підтримку міжнародних партнерів. Я говорив з лідерами Сполучених Штатів Америки, Франції, Німеччини, Великої Британії, Туреччини, з Президентом Ради Європи і Генсеком НАТО. Вони, як і всі інші партнери, – на нашому боці. Вони прекрасно бачать справжні мотиви Росії. Готові підтримувати нас фінансово. Готові запроваджувати дедалі більше жорстких санкцій та ухвалювати жорсткі резолюції. Це правильно, необхідно, і за все це Україна щиро вдячна. Водночас нашим громадянам дуже потрібно розуміти, на що ще готовий світ. Як саме і ким саме ви допоможете нам, якщо дехто знову проігнорує кордони в центрі Європи? Чи розумієте ви, що Україні, а разом з нею – усьому світу, що вірить у силу й непохитність міжнародного права, може знадобитися значно, значно більше, ніж дипломатична стурбованість. Усім нам може знадобитися рішучість. Чи готовий світ до вирішення складних завдань? Чи перестане він у разі широкомасштабної агресії з боку РФ ховатися від неприємних питань, зокрема щодо Ради Безпеки ООН, Парламентської асамблеї Ради Європи, «Північного потоку – 2»?

Нашим громадянам потрібні чіткі сигнали, що на восьмому році війни країна, яка ціною життя своїх людей є щитом для Європи, отримає підтримку не просто як партнерів, з трибун, а як гравців однієї команди, безпосередньо на полі, плече до плеча.

И отдельно я хочу обратиться к нашему северному соседу. Однажды Президент РФ сказал: если драка неизбежна – нужно бить первым. Но, по-моему, сегодня каждый лидер обязан понимать, что драка не может быть неизбежной, когда речь идет не о подворотне и хулиганах, а о реальной войне и миллионах человеческих жизней. И что, в отличие от драки, в войне проигрывают все стороны. И что нельзя кого-то защитить, нападая. И что невозможно освободить кого-то, захватив. И что невозможно привезти мир на танке. Людям, которые не понимают, от кого их хотят защищать и освобождать и почему для этого их могут обстрелять и бомбить. В том числе оставшимся в живых нашим старикам, которые освобождали эту землю от нацистов и не понимают, почему их мирная жизнь спустя 75 лет вновь оказалась под угрозой войны.

Украина и Россия, несмотря на общее прошлое, по-разному смотрят в будущее. Мы – это мы. Вы – это вы. Но это не обязательно проблема, это – возможность. Как минимум – возможность, пока не поздно, остановить убийственную математику будущих военных потерь. Вчера и сегодня на заседаниях советников «Нормандской четверки» и подгруппы по безопасности в ТКГ обсуждалось восстановление режима полного прекращение огня, но, несмотря на поддержку всех сторон, Россия отказалась поддержать общее заявление.

При этом прозвучало предложение встретиться на линии разграничения, чтобы максимально точно увидеть и понять ситуацию. А что мне понимать? Я каждый месяц там бываю. Господин Путин! Я готов пойти еще дальше и предложить вам встретиться в любой точке украинского Донбасса, где идет война.

Слава Украине!»