"ТУНЕЛЬНЕ" БАЧЕННЯ

🟢Типовою реакцією в екстремальних умовах є так звана "персеверація" - наполегливе повторення однієї дії, навіть коли вона не дає результату. Це явище настільки поширене, що його почали враховувати в розробці ременів безпеки на легкомоторних літаках.

🟢Оскільки люди звикли, що ремені безпеки зазвичай розташовані в районі стегон, в надзвичайних ситуаціях це стає єдиним місцем, куди вони дивляться.

🟢У попередніх конструкціях літаків паски кріпилися вище, але під час аварійної посадки люди в паніці просто не могли їх знайти.

🟢Цікаво, що така поведінка спостерігається у пацієнтів з необоротними пошкодженнями префронтальної кори.

🟢Отже, можливо, мозок відповідає на стрес "вимкненням" цієї ділянки, що й пояснює негнучке мислення в екстремальних умовах.

СТЕРЕОТИПНА ПОВЕДІНКА

🔵"Чимало людей гине, коли повертаються до будинку, щоби взяти гаманець чи вимкнути плиту", - розповідає Джеймс Гофф, фахівець із управління надзвичайними ситуаціями з Гавайського університету.

🔵Гофф багато років інструктував мешканців небезпечних регіонів, як поводитися під час цунамі, і бачив, якою непередбачуваною може бути реакція людини під час стихійного лиха.

🔵Здавалося би - хто ризикуватиме життям заради гаманця, але багато людей саме так і роблять. У психології цей феномен отримав назву "стереотипна поведінка".

🔵Вона також спостерігається у тварин, коли вони виконують повторювані безглузді дії, як-от бігають по клітці туди-сюди.

🔵У людей це дивне явище виявляється в тому, що вони продовжують свої повсякденні справи, коли, приміром, будинок охопило полум'я.

🤷Але чому ми не можемо вимкнути ці несвідомі рефлекси?

🟣У повсякденному житті наш мозок великою мірою покладається на рутинні дії, які ми виконуємо не замислюючись, і таким чином вивільняє простір для нових речей, що потребують осмислення.

🟣Сприйняття нової ситуації потребує багатьох зусиль, ось чому ми так втомлюємося на новій роботі чи коли подорожуємо за кордоном.

🟣Але екстремальні ситуації потребують іще більше зусиль, і мозку це може бути просто не під силу. У такий момент ми й починаємо удавати, ніби нічого незвичного не відбувається.

ІГНОРУВАННЯ НЕБЕЗПЕКИ

🔴У крайньому разі така поведінка може вилитися в повне ігнорування небезпеки.

🔴"Так поводиться чи не кожна друга людина. Наприклад, під час цунамі багато хто йде на пляж, щоб подивитися на хвилі", - розповідає Гофф.
Він показує знімки людей, які спостерігають за цунамі в Індійському океані в грудні 2004 року.

🔴Заперечення небезпеки відбувається з двох причин, пояснює Сарита Робінсон. Люди або не усвідомлюють, що ситуація дійсно ризикована, або не хочуть цього розуміти. Й останнє - дуже поширене явище.

🔴Люди часто поводяться так насамперед під час пожежі. Їм здається, якщо вони залишать свій дім, вони таким чином визнають, що його буде зруйновано.

🔴"Люди часто чекають, поки не побачать дим, та це, як правило, означає, що вже надто пізно: вони - в пастці вогню", - розповідає Ендрю Гіссінг, експерт із управління ризиками в надзвичайних ситуаціях із консалтингової фірми Risk Frontiers.

🔴Ученим уже давно відомо, що наш мозок дуже погано вираховує ризики. А коли ставки високі, ми ще більше схильні покладатися на інтуїцію, а не факти, відкидаючи тривожні думки і запевняючи себе, що не все так погано.

🔴Це пояснює, чому пацієнти з онкологією, попри тривожні симптоми, чекають в середньому цілих чотири місяці, перш ніж звернутися до лікаря.

🔴А також чому під час терактів 11 вересня в США люди на верхніх поверхах Всесвітнього торгового центру починали евакуацію далеко не одразу.

Джерело: BBC Future

☝️Психологам давно відомо, що в екстремальних обставинах люди часто діють собі на шкоду. Хоча в новинах розповідають про дивовижні випадки порятунку, часто вони трапляються не завдяки тому, що люди роблять, а всупереч.

🙅"Тренінги з виживання навчають людей не стільки того, що треба робити під час катастрофи, скільки того, чого робити не треба", - пояснює Джон Ліч, психолог з Університету Лестера, який вижив у пожежі на станції лондонського метро Кінгс-Кросс 1987 року.

❓Він каже, що в екстремальних обставинах 80-90% людей роблять не те, що треба. Отже, чого потрібно уникати в ситуації, яка серйозно загрожує вашому життю?

ЗАЦІПЕНІННЯ

🔴Коли ми уявляємо собі катастрофу, нам здається, що всі впадають у масову істерію. Так, принаймні, зображують стихійні лиха в фільмах. Але насправді найприроднішою реакцією людини на небезпеку є бездіяльність.

🔴Ця реакція є такою поширеною, що психологи мають для неї термін - "загальмованість у ситуації стресу".

🔴Це не зовсім усвідомлена реакція, як може виглядати ззовні. Коли наш мозок паралізований страхом, у кров потрапляє адреналін, а м'язи напружені, "примітивна" підсвідома частина розуму надсилає сигнал не рухатися з місця.

🔴Цей механізм - дуже поширений у світі тварин, від щурів до кроликів, і пояснюється спробою залишитися непоміченим.

🔴Але в небезпечних обставинах від здатності перебороти це заціпеніння часто залежить виживання

ПАРАЛІЧ МИСЛЕННЯ

🟠Дослідники звернули увагу на цю дивну особливість мозку за тривожних обставин.

🟠Під час війни в Перській затоці на початку 1990-х Ізраїль готувався до нападу з боку Іраку. Оскільки у 80-ті роки іракська армія широко використовувала отруйний газ, уряд Ізраїлю очікував найгіршого.

🟠Усі громадяни отримали протигазові маски та шприци для самостійного введення протиотрути. Ізраїльським сім'ям рекомендували обрати "найбезпечнішу" кімнату у своєму будинку, в якій вони мали сховатися і одягнути маски, щойно пролунає сигнал тривоги

🟠З 19 по 21 січня відбулося 23 напади, під час яких на густонаселений Тель-Авів скинули 11 тон вибухівки.

🟠Понад тисяча ізраїльтян отримали різні поранення, але більшість - майже 80% - не через вибухи.

🟠Дехто постраждав під час помилкових тривог. Серед таких жертв було 11 смертельних випадків. Сім - через те, що люди вдягли протигазові маски, але забули відкрити фільтр.

🟠Сотні людей постраждали, бо ввели протиотруту від нервово-паралітичного газу, хоча газової атаки взагалі не було.

🟠Ще 40 травм (переважно розтягнення і переломи) сталися, коли постраждалі намагалися прорватися до зачинених кімнат.

🤷Чому так сталося?

🟡Навіть у спокійних обставинах наш мозок реагує досить повільно, принаймні повільніше за розвиток подій під час стихійного лиха.

🟡Коли літак проходить перевірку на безпеку, його виробники мають продемонструвати, що евакуація усього салону займе не більше 90 секунд. Адже саме через цей час ризик пожежі різко зростає.

🟡Але для багатьох півтори хвилини не вистачить навіть на те, щоби впоратися з паском безпеки.

🟡Річ у тім, як ми ухвалюємо рішення. Взяти, приміром, шахи. Перші ходи в партіях гравці зазвичай роблять досить швидко, бо варіанти відомі заздалегідь.

🟡Та вже після чотирьох ходів у звичайній партії з'являється понад 288 мільярдів комбінацій. Тепер, коли покладатися на запрограмовану стратегію більше неможливо, гравцям доводиться обмірковувати кожен хід і швидкість гри сильно уповільнюється.

🟡"Наш мозок має дуже обмежений потенціал для обробки нової інформації", - зазначає Сарита Робінсон, психолог із Університету Центрального Ланкаширу.

🟡А в екстремальних обставинах швидкість його робити знижується дедалі більше.

🟡Це пов'язано не останньою чергою з гормонами стресу - адреналіном і кортизолом. Ці гормони впливають на роботу префронтальної кори мозку, яка відповідає за такі важливі функції, як робоча пам'ять.

🟡І от, саме тоді, коли гострий розум потрібен нам найбільше, ми стаємо забудькуватими і схильними до помилкових рішень.

✅Вміння визначати свої та чужі емоції, знаходити відмінності між ними;
✅Вміння задіяти весь потенціал емоцій для вирішення конкретних завдань;
✅Здатність усвідомлювати кожну емоцію і розуміти, як вона виникає;
вміння контролювати свої емоції і керувати ними.

🔶Приймати рішення ми можемо раціонально чи емоційно. Емоційний розум реагує на те, що відбувається навколо, швидше, ніж раціональний. Це пов'язано з тим, що емоційний розум допомагав нашим предкам жити и виходити з різних ситуацій. Тому емоційний разум, як і раціональний, допомогає приймати найбільш ефективні рішення.

🔶Американський психолог, визнаний експерт у галузі емоційного інтелекту Деніел Гоулман стверджує, що наші емоції грають у досягненні успіху в сім'ї та на роботі набагато більшу роль, ніж це прийнято вважати.

Книга "Емоційний інтелект" допоможе розібратися з наступним:

🟢Які емоційні складники передусім формують нашу долю?
🟢Для чого нам емоції та як навчитися ними керувати?
🟢Чи можна виправити емоційні моделі, закладені в людині, коли вони гальмують її рух до кращого?
🟢 І взагалі, чи реально об’єднати два слова «емоційний інтелект» і не отримати суперечність?

Небезпека ➡️ Тривога ➡️ Адаптація (Опір/Подолання) ➡️ Виснаження ➡️ Відновлення

⬇️ Коли ми реагуємо на небезпеку, ми переживаємо тривогу, що дає можливість генерувати енергію. Завдяки енергії ми входимо до нової фази переживання стресу — адаптації: втікаємо, завмираємо або боремося. 

⬇️ Коли ми вже перейшли на стадію адаптації, ми можемо думати більш виважено та критично. Але після подоланню стресу, неминуче настає стадія виснаження, коли захисні реакції організму ослаблені, відчувається втома, людина є вразливою, необхідно відновити сили. 

⬇️ На цій фазі виснаження втома накопичується. Ресурс виснажується. Можуть проявитися соматичні (тілесні) симптоми:
⚛ частий головний біль, постійні розлади шлунково-кишкового тракту;
⚛ зниження сприйнятливості і реактивності у зв’язку зі змінами зовнішнього середовища;
⚛ загальна асенізація (слабкість, зниження активності й енергійності, погіршення біохімії крові і гормональних показників);
⚛ повне або часткове безсоння;
⚛ задишка або порушення дихання за фізичного або емоційного навантаження;
⚛ постійний загальмований, млявий стан, відчуття постійної втоми

➡️ Саме у фазі виснаження нам необхідно для себе створити час та умови для відновлення:
🍏 Не забувати їсти та пити.
🍏 За будь-якої можливості — рухатися, розтирати тіло, обійматися. 
🍏 Робіть мімічні розминки (стрес може блокувати м'язи обличчя, ми можемо не помічати травматичну маску на обличчі).
🍏 Дозуйте інформацію. Робіть паузи у перегляді та читанні стрічки в соцмережах. Будьте уважні з перепостами інформації. Дайте собі час на усвідомлення того, що відбувається, на рефлексію. 
🍏 Створіть для себе кола підтримки (хто може підтримати морально, діями, хто може побути поруч, хто може розсмішити)
🍏 Якщо ви віруюча людина — моліться (за себе, своїх близьких, за Україну).
🍏 Зробіть щось лише заради втіхи. Навіть якщо це буде коротеньке заняття, за цей час ваш мозок зможе перезавантажитись.

https://t.me/UA_MENTAL_HELP

🤓Для чого потрібні матюки?

🔴 Зовнішнє і внутрішнє спостереження показує: наше ставлення до матюків зараз інакше, ніж було в мирний час. Психологія війни ніби-то про матюки нічого не каже. Але якщо мовознавці дають коментарі щодо правильності написання матюка, що позначає напрям руху (треба писати разом, бо прислівник), то психологічні коментарі теж потрібні.

🔴 Матюки (обсценна лексика, нецензурні вислови) — це особливий винахід суспільства, який виконує важливу психологічну функцію. Тут не йдеться про слова-паразити. Маємо на увазі саме емоційне використання матюччя для лайки.

🔴 Яка це функція? Позначати емоційний стан, який виходить за межі нормального, і нам важко дібрати слово зі звичайного лексикону, щоб позначити і повідомити іншим про свій надзвичайний стан.

🔴 Зараз ми відкидаємо цензурні вирази-лайки, бо не хочемо ображати порівнянням із терористами змій (гади), або тварин (скоти), або навіть мертвих тваринок (падли).

🔴 Матюки — це вираз надзвичайно сильних емоцій: коли ми позначаємо їх забороненими словами, то вже починаємо опановувати їх цим називанням. Назвати стан — це вже почати його контролювати.

🔴 Іншими словами, завдяки матюкам психіка захищає себе від зриву в зовсім неконтрольовані емоції, оберігає межу інтегрованості. Це культурна функція матюків — позначати лінію норми, тому вони і є забороненою лексикою (нецензурною).

🤓Чи нормально, що зараз матюків так багато?

🟠 Зараз матюки є надзвичайно поширеними, адже психіка мільйонів людей перебуває в надсильному напруженні. Тож коли ми чуємо/читаємо ці матюччя, використані іншими, ми і свій стан впізнаємо і приєднуємося.

🟠 Є таке поняття, як стенічні стани: це злість, гнів, обурення. Астенічні стани послаблюють психіку, стенічні — посилюють її. Так от, емоційне єднання в стенічних станах — корисне для психіки зараз.

🤓Чи залишимося ми такими матюкливими після перемоги?

🟡 Це залежить від нас. Краще залишити матюки війні, а в мирний час повернутися до того, що сороміцькі слова є сороміцькими. Вони припустимі в окремих приватних ситуаціях, але абсолютно неприйнятні в публічних.

🟡 Чому так? У матюччя є своя функція, і від надмірного використання не за призначенням ця функція втрачатиметься, послаблюватиметься.

🟡 Якщо матюки нормалізувати в повсякденні, вони вже не виконуватимуть роль позначення надзвичайного емоційного стану. Тому вони залишаться в минулому, як дискурс війни, і потребуватимуть культурного опрацювання.

🟡 Зараз — на здоров’я, після перемоги — будемо відбудовувати не лише міста, а й власну культуру мовлення.

🤓Як себе стримувати від матюків?

🟢 Мати кілька приказок, заготовок, прислів’їв чи смішний куплет, слово-замінник, яке можна використати. Це може бути твоє авторське, унікальне, з якого інші будуть брати приклад.

🟢 Матюками ми говоримо з ворогом, бо іншої мови він не розуміє. Цим ми виражаємо своє презирство. Матюками розмовляти одне з одним — це ставати схожим на ворога, приєднуватися до нього.

🟢 Українці мають значно різноманітніші, яскравіші, дошкульніші лайливі слова, які винаходили і застосовували наші пращури. Творчість нашого покоління у лайливих висловах теж залишиться нашим нащадкам.

Доктор психологічних наук Любов Найдьонова
Джерело: Освіторія

https://t.me/psy_support

1️⃣“Тобі страшно?”

💥Страшно усім, хто бачив війну. Зайвий раз нагадувати військовому про його страхи — не найкращий спосіб підтримати бойовий дух.

2️⃣“Чи є у нас шанси перемогти?”

💥Людина, яка воює, щиро вірить у перемогу і хоче відчути тилову підтримку та мотивацію. Людина все ж таки ризикує життям за нашу країну, за нас, і будь-які фрази, які змінюють цю впевненість — не найкращі.

3️⃣“Ми усі за тебе хвилюємося”

💥Коли військовий це чує, у нього складається враження, що він є основною причиною страхів і переживань у родині. І це не найкраща мотивація, коли рідні переживають за тебе і ти постійно маєш переживати за них.

4️⃣“Нащо ти туди пішов?”

💥У цьому випадку буде краще підтримати свідомий вибір близької людини й не знецінювати такий серйозний крок. Будь-яка людина відповість на це, але це краще не питати.

5️⃣“Давайте, наваляйте їм там”

💥Коли військовий чує цю фразу від чоловіка, який не воює йому хочеться закликати цього чоловіка самому піти й зробити це. Нічого приємного ця фраза не викликає. Людина воює, робить усе можливе для захисту нас і країни. Який сенс несе ця фраза? Вони й так прикладають багато зусиль.

6️⃣“Треба вже закінчувати цю війну”

💥Усі це розуміють і, звичайно, коли військовий чує таку фразу, у нього вона викликає протиріччя, що “а як же ми не здогадалися, що вже час закінчувати?”

7️⃣“Російська армія не вміє воювати”

💥Військові не хочуть чути, що армія, проти якої ми воюємо, ні на що не здатні бомжі. Доволі популярний меседж, що росіяни випадково забрели на нашу територію і взагалі не вміють воювати. Це знецінює вклад наших військових. Вони насправді протистоять сильному і численному ворогу і дуже добре справляються зі своєю задачею, за що їм величезна подяка. Не варто казати, що вони воюють проти слабших.

Психологиня Ілона Ханько
Джерело: школа міжособистісних комунікацій Спільна мова

Якщо ви тримаєте перед собою книжку, статтю або зайшли у пошуковик, це створює ілюзію, ніби матеріал вже знаходиться у вашому мозку. Але це не так. Дивитися у матеріал легше, ніж напружувати пам’ять, тому люди охоче тримаються своєї ілюзії, навчаючись у значно менш продуктивний спосіб.

🤔Люди вірять у те, що вчаться у момент коли дізнаються щось нове, тому що відповідь вже знаходиться перед їхніми очима.

Візьміть статтю або тему з книги, яка буде вам цікава, прочитайте її, а потім відкладіть та спробуйте відтворити у пам’яті те, про що тільки що дізналися. Потім ще раз перегляньте текст та спробуйте пригадати знову.

💡Після виконання цієї простої вправи вас може здивувати, наскільки таке звичайне пригадування із часом допомагає покращити розуміння матеріалу.

❗️Якщо періодично поновлювати в пам’яті головні думки замість пасивно перечитувати, можна зробити ваші заняття більш насиченими та ефективними.

Ви можете повторювати матеріал в скороченому варіанті частіше:

✅ Слід коротко пригадувати нове знання протягом дня, особливо якщо це щось зовсім нове та складне;

✅ Розкажіть друзям або близьким людям те, що дізналися за день.

🌿За матеріалами з книжки Барбари Оклі “Навчитися вчитися”

❌  Міф 1: Стрес всюди, тому з ним нічого не вдієш.

✅ Правда: ви можете спланувати своє життя так, щоб стрес не переповнював вас. Ефективне планування передбачає розстановку пріоритетів і роботу над простими проблемами, їх вирішення, а потім перехід до більш складних. Коли стресом керують неправильно, важко визначити пріоритети. Здається, що всі ваші проблеми рівні, а стрес скрізь.

❌ Міф 2: Стрес однаковий для всіх.

✅ Правда: стрес у кожного з нас різний, як і наша реакція на нього.

❌ Міф 3: Стрес завжди шкідливий для нас.

✅  Правда: стрес можна порівняти з напругою струн скрипки. Якщо напруга занадто слабка, то і музика глуха й хрипить; якщо занадто сильна, то і музика пронизлива або струна рветься. Керований стрес робить нас продуктивними та щасливими; неправильно керований стрес шкодить і навіть вбиває нас.

❌  Міф 4: Немає симптомів — немає стресу

✅  Правда:  відсутність симптомів не означає відсутність стресу. Насправді, маскування симптомів за допомогою ліків може позбавити вас сигналів, необхідних для зменшення навантаження на ваші фізіологічні та психологічні системи.

❌  Міф 5: Лише деякі симптоми стресу вимагають уваги.

✅ Правда: незначні симптоми стресу – це ранні попередження про те, що ваше життя виходить з-під контролю і що вам потрібно бути уважними до вашого стану.

❌  Міф 6: Найпопулярніші методи зниження стресу є найкращими.

✅  Правда: універсально ефективних методів зниження стресу не існує. Ми всі різні, наше життя різне, наші ситуації різні, наша реакція різна.

https://t.me/UA_MENTAL_HELP

https://t.me/psy_support

https://t.me/psy_support