Сьогодні будемо розбиратися який він цей, ваш новий годовар? Чи дійсно він достойний був стати ГоТІ? Чи виправили розробники помилки з попередньої гри? Чи є тут гідний челендж? Чи варто в це взагалі грати (або чекати на гру, якщо у вас нема плейстейшону)?

Врубаємо останню складність Give Me God of War і поїхали перевіряти!

Сюжет

God of War Ragnarök (далі просто ГоВР) – це пряме продовження першої гри. Звісно, можна грати в нього і окремо, просто продивившись саммарі першої гри на 1 хвилинку, яке розробники люб’язно додали в головне меню. Але це все одно що починати Гаррі Поттера з 3 книги, прочитавши перед цим огляд двох перших книг на 2 абзаци від Svynyavjacuzzi1488 в твітері. Тобто якщо не грали в першу частину – спочату пограйте, а вже потім купуйте ГоВР.

Пройшло декілька років з подій першої частини. В світі у нас наближається Рагнарок, все дуже не дуже, кляті москалі лізуть з пекла, а ПинєОдін задумує якусь погань (це не спойлер, він навідається з Тором до нас у гості вже в перші хвили гри). Тож наш хлопчик, що вже став підлітком, тягне свого бородатого батю Кратоса рятувати світ. І на протязі всієї гри ми будемо намагатися це зробити, незважаючи на:

• Обережність та гіперопіку Кратоса.
• Вибрики хлопчика, який веде себе як типовий підліток.
• Ахуітельні історії Міміра.
• Ниття [СПОЙЛЕРА].
• Хитрі проділки Одіна.
• Бажання кожного куща вбити наших героїв.

Сюжет та персонажі – це дійсно сильна сторона гри. На відміну від першої частини тут нам дають справжній цілісний сюжет, багатьох персонажів з різними характерами та цікаву взаємодію між ними. Якщо перша гра була лише історією Кратосу та хлопчика, то це – історія багатьох. Тут є і круті плоттвісти, і інтриги, і цікаві бексторі, і драми, і таємниці. Нарешті показали в флешбеках мамку хлопчика, та розповіли трошки бексторі про те як вони з Кратосом жили-поживали.

Гра дуже уважна до деталей. ДУЖЕ. Наприклад, напочатку ми б'ємося з Тором та вибиваємо йому зуба. І якщо повернемося на місце бійки і уважно придивимося — зможемо найти маленький вибитий зуб на землі.

А ще гра приємно здивувала великою кількістю гумору. Герої постійно підколюють один одного та видають іскрометні жарти. Причому багато таких взаємодій – зовсім не сюжетні. Це діалоги в сайдквестах, під час біганини по локаціях і так далі. Гра затикається, напевно, тіки під час битв (і то не повністю).

Звісно, не обійшлося і без декількох слабких і крінжових моментів, наприклад головна сюжетна таємниця про Джима Кері так і залишилася нерозкритою (напевно, це зберегли для третьої частини).

Сюжет – 8/10, завжди цікаво, що буде далі.

Графон і саунд

Графон топ, навіть в режимі продуктивності. 9/10.

Саунд погірше: не вистачає качових треків на бійках з босами, щоб ПРЯМ ЯК В ДАРСКОСОУЛЗ хтось завивав та орган хєрачив. 7/10.

Експлорінг

Побігати тут є де! Світ – ще більший ніж в першій частині. Локацій з секретами, коллектіблами, сайд-квестами – більш ніж достатньо. Десь 70% за 60 годин гри (не рахуючи траїв на босах) в мене пішло саме на сайд-контент.

Опенворлду знов нема, і це – каєф. Світ компактний та на кожному куті є якийсь цікавий прикол. Сайд контент нам дають порційно: пробіглися по сюжету, відкрили нову велику локацію, побігали по всім її куточкам (чи бектречимо в старі локації з новими скілами) – повернулися до сюжету. А ближче до кінця гри на нас вивалюють досить велику сайд локацію на 7-10 годин контенту, ніби кажучи: МАЛО ТОБІ САЙДІВ? МАЛО? ТРИМАЙ НАХУЙ!

Причому весь сайд-контент тісно пов’язаний з сюжетом, лором або персонажами гри. Навіть квести на збір ітемів для прокачки зброї мають історію та тісно пов’язані з подіями сюжетки, хоча по суті зводяться до вбити мобів/мінібоса/знайти якусь фігню.

В гру знов повертається відстрілювання ворон, пошуки яблучок для прокачки хп, скрині з рунами, карти скарбів, аналог валькірій, та всі інші дуже знайомі з першої гри ніштяки. Розробники вирішили не вигадувати велосипед і залишити те, що і так добре працювало. І воно дійсно норм працює.

В журналі у нас знову тонна лору і записи про кожен пук. Так що любителям почитати про кожен аспект гри – нудно не буде.

З мінусів:

• Мало того що пазли в грі не складні, так ще й персонажі, що подорожують з нами, через 0.005 сек починають давати нам підказки (інклюзивна гра, розрахована на інтелект руських).
• Пройти весь сайд-контент до постгейму неможливо. Останні супербоси та деякі сайди можна зробити тіки після фіналу гри. Подали це досить добре, але особисто я таке не дуже люблю.
• Сегменти гри за хлопчика мені не сподобались. В них купа сюжету, але геймплейно — це тупо кишка з нецікавими і дратуючими енкаунтерами. Meh.

Більше в мене нема до чого докопатись. Дуже хотілось подобісрати трошки, щоб ревью було більш рофельним, але, нажаль, обсирати нічого.

Експлорінг – 9/10, справжнє задоволення.

Бійки та баланс

А тепер найцікавіше – бійки, боси, челендж та самий смак будь якої гри.

І з точки зору адекватності – все на найвищому рівні. Розробники виправили помилки першої частини та завезли ДУЖЕ ГАРНИЙ БАЛАНС та купу покращень.

По пунктах:

• Покращили систему левелів та екіпу. В грі купа сетів броні з унікальними бонусами. І КОЖЕН сет можна вкачати до максимального левлу. Тобто тепер в гравця є можливість зробити білд на свій смак, а не вдягати ща дає більший левел, як в першій частині.
• Оновили систему зачарувань. Тепер вона не прив'язана до броні, а всі руни вставляються в амулет, що ми прокачуємо окремо по ходу гри. Є дуже багато різноманітних бонусів. ефектів і навіть сети. Від призупинення часу при паруванні до регену хп чи захисту від отрути.
• Додали ще 1 зброю. Яку? Спойлер. Як вона? Круто.
• Додали купу напарників. Тепер ми бігаємо не лише з хлопчиком, а ще й з іншими персонажами з унікальними скілами. Цікавенько, свіженько, але все одно все зводиться до спаму 1 кнопки.
• Босів та мінібосів стало більше!

• ЗАБАЛАНСИЛИ ІСПИТИ МУСПЕЛЬХЕЙМУ. Тепер вони справедливі навіть на останній складності.
• Переробили систему гніву. Тепер він накопичується швидше і його можна юзати частіше, а не тіки 1 раз на босі. А ще додали нові варіанти гніву і п
• Додали джагглінг звичайними ворогами, яких тепер можна станлочити та підкидувати у повітря.
• Зробили дамаг стаміни більш ефективним, екзекьюшени тепер відбуваються набагато частіше.
• Додали прокачку кожного бойового скіла: від кидання сокири до комбів. Кожен скіл можна зачарувати на стан, дамаг, елемент чи захист. Тому є сенс юзати їх всі, щоб зробити їх сильнішими.

Перераховувати зміни та нововведення можна ще довго. Але в плані бою гра дійсно стала набагато цікавіше, збалансованіше та варіативніше. Але це означає, що...

З точки зору мазохізму та челенджу – гра стала гірше, бо несподівано стала легше! Вона більш справедлива і якщо ти на скілі, то не буде нечесно тебе вбивати. Знов кляті разраби роблять ігри для кежулів та балансять найкращі моменти.

Так, деколи довелося пару разів сдохнути, деякі боси і мінібоси потребували декілька траїв для вивчення мувсету. Але справжнім челенджем для мене стали мабуть лише пара постгеймових супербосів та пара берсеркерів, на яких бійка була одразу з декількома ворогами.

Коротше кажучи, гра не довела мене до фрустрації, не змусила шукати чізових стратегій, або кидати геймпад у телевізор. Вона дала мені чесний та якісний челендж саме на тому рівні коли він є, його достатньо, але він не зводить тебе з глузду та не потребує бути супер-гуру гри.

Чи мені сподобалося? Так. Чи хотілося б мені щоб було ще складніше? Так. Але адекватна оцінка геймплею і челенджу – 9/10. Мінус бал за сегменти з грою за хлопчика, бо геймплейно вони повне лайно.

Вердикт

Гра – дуже гарна майже у всіх аспектах. Так, мазохістського і незбалансованого челенджу першої частини мені тут не вистачило, але може воно і на краще. В цілому – якщо б не Elden Ring, то це була б моя GOTY 2022.

Моя персональна оцінка гри – 9/10. З нетерпінням чекаю на нову частину ще через 3-4-5 років.

Більше оглядів на ігри тут: https://t.me/nocasuls.

Десь рік тому, ще на релізі, в мене з'явився диск з Кеною. І чомусь в мене склалося враження що це лайтова, майже дитяча гра, чисто для розслабону. А тоді хотілося не розслабону, а челленджу. Тому диск пролежав собі на полиці дуже довго, але нещодавно настав його час.

І гра виявилася дуже крутою і несподівано складною! Тому врубаємо останню складність (на релізі вона відкривалася в НГ+, а я такі штуки ненавиджу, але це вже виправили) і йдемо фармити платину в дивовижно яскравий та мертвий (сюжетно) світ Кени!

Сюжет та сетінг

Граємо за дівчину Кену провідницю духів, що допомагає невпокійним душам знайти шлях на той світ. Вона прямує до древнього санктуарію на горі, щоб прокачати свої скіли та стати крутою, але на шляху натрапляє на мертве село, де скоїлась якась трагедія. І тепер, щоб попасти на гору, їй потрібно допомогти духам жителів цього села.

Сюжет тут… Існує. Не сказати що він поганий, але він не захоплює. Це щось на рівні дитячої казочки: все +- зрозуміло з самого початку, твістів нема. НІПів дуже мало, діалогів – мало, але цього достатньо, щоб розповісти історію. Тут нема прихованого лору, як в якихсь соулзах – все дуже зрозуміло та завершено. Просто непогана і гарно розказана казочка, яку і лайном не обізвеш, але і до цікавого сюжету їй далеко.

Тож, якщо ти хочеш круту сюжетну гру, де треба багато читати, думати та яка виклакає сильні емоції – Кена не для тебе. Якщо на сюжет тобі пофіг, ти хочеш цікаву казочку, або просто бажаєш щоб тобі не трахали мозок діалогами на 1000 сторінок — тут Кена задовольнить всі твої бажання.

Сюжет — 6/10.

Графон і саунд

Графон в грі – класний… якщо тебе не тягне блювати від діснеївського стилю. Не подумайте, я нічого не маю проти Діснею, та обожнюю серію Кінгдом Хартс (якось напишу розбір), але артстайл дуже специфічний і до нього доведеться звикати. При цьому локації та лендскейпи – шикарні, на рівні ААА тайтлів. Є на що подивитися, та що заскріншотити. В цілому все виглядає дуже гармонічно, а діснеївський стиль відчувається лише в катсценах.

Музон та саунд – на середньому рівні. Мелодії гарно підходять під ситуації, звуки не дратують, тобто все доволі файно. Але я пишу цей огляд через пару годин після завершення гри і НЕ МОЖУ ЗГАДАТИ ЖОДНОЇ МЕЛОДІЇ. Тобто я пам’ятаю що треки були норм, але вони не засіли в голові, не запам’ятались. Нема нічого, щоб прям УХ, КАЧАЛО, навіть саундтрек останнього боса.

Графон — 9/10.

Саунд — 7/10.

Експлорінг

Одна з сильних сторін Кени – це експлорінг. Одразу скажу що гра – не опенворлд. І це круто! Бо власне я не дуже люблю пусті опенворлди та юбісофтовщину. Тут у нас є хаб, котрий ми розкриваємо по ходу гри. Є локації, в які бігаємо по сюжету. І в цих локаціях є доволі багацько секретів, та колектиблів.

Окремо хочу відзначити платформінг – він тут є, він приємний і не дуже складний, його ДОСТАТНЬО, він не фрустраційний. Просто гарно його додали в геймплей, молодці розраби. Саме так повинен виглядати платформінг в грі, що не є платформером.

Збираємо:

• Пошту духів (щоб отримати доступ до нових локацій в хабі)
• Гумусяток (Rot) (Щоб отримати нові скіли та прокачати аналог мани. Їх аж 100)
• Експу (щоб прокачувати скіли)
• Спогади духів (розкривають сюжет та дають експу)
• Амулети (щоб битися краще)
• Поінти медитації (прокачують ХП)
• Якісь сині кришталики (щоб купувати КАПЕЛЮХИ)
• КАПЕЛЮХИ (щоб прикрашати Гумусяток)

Тобто коллектиблів доволі багато, при доволі невеличкому світі. За кожним кутом та за кожним камінцем нас чекає щось цікаве. І це – дуже круто!

І ТАК, В ГРІ Є МИЛЕНЬКІ МАЛЕНЬКІ ШТУКОВИНИ КОМПАНЙОНИ (ГУМУСЯТКА (ROT)) НА КОТРИХ МОЖНА ВДЯГАТИ РІЗНІ КАПЕЛЮШКИ ТОМУ ЦЕ 11/10 GOTY НА ЦЬОМУ РЕВЬЮ МОЖНО ЗАКІНЧУВАТИ, ГАРНОГО ВАМ ДНЯ ТА ЧИСТОГО НЕБА.

Коротше за експлорінг Кені чесні 10/10. Тим паче, що тут є спеціальна механіка яка показує на незібрані колектібли та дає підказки, тому знайти все можна навіть без гайдів (зізнаюся, мені наприкінці гри було ліньки тому довелося заглянути в інтерактивну мапу, щоб знайти останню парочку ітемів).

Бійки

Ну що, переходимо до самого кор геймплею! Не знаю, як там на кежульних складностях, але на останній складності бійки дають дуже гарний челендж. А головне – ЧЕСНИЙ челендж.

Бойова система

Б’ємося палицею. Р1, Р2, простенькі комби, все стандартно. Є перекат, є щит. Можна парувати атаки. Але у ході гри бойовка розвивається. Хоба, і нам дали лук. Хоба, а потім ще й бімби. А потім ще й деш, який дамажить та збиває атаки.

ХІЛОК — НЕМА! Ні аналогу естусу, ні поушенів, нічого. Є тільки квіточки на деяких бійках, але зазвичай на босах їх 1-2 штуки і вони оновлюють 1/3 хп, а на останній складності — це 1 хіт. Тобто 1-2 додаткових хіти і все.

Є ще «магія», де ми зачаровуємо атаки гумусятками та жремо поінти хоробрості (мани). Максимум можна мати 5 хоробрості, та вона набивається звичайними атаками та пострілами по мобам. А коли хоробрість є – можна викликати гумусяток щоб вони застанили ворога, зачарували нашу стрілу на дамаг та пірсінг, зачарували бімбу на припинення часу або просто дуже підсилили і додали АОЕ на нашу сильну атаку.

Також є дерево скілів, доволі невеличке (всього 20), де ми вивчаємо за експу нові атаки та пасивки (атака в стрибку, мультишот, 2 бімби замість 1, 6 стріл замість 4).

І Я ВАМ СКАЖУ ТАК – НА ОСТАННІЙ СКЛАДНОСТІ ТИ БУДЕШ ВИКОРИСТОВУВАТИ ВСЕ, ЩО ДАЄ ТОБІ ГРА.

Я пройшла Кену на платину та виконала додаткові челенджі І В МЕНЕ ДУЖЕ БОЛЯТЬ ПАЛЬЦІ, бо це неймовірний хардкор та треба дуже швидко, дуже часто тицяти ВСІ кнопки на геймпаді.

Бойовка — 9/10.

Звичайні енкаунтери

Звичайні енкаунтери доволі легкі, якщо не розслаблятися і грати розумно. Це не GoW, де на останній складності звичайні енкаунтери тебе знищують. Так, треба контролювати ситуацію, але нічого такого.

Типів ворогів небагато. Десь 10-12 регулярних мобів зі своїми мувсетами та тактиками. Але дефіциту не відчувалося, не можу поставити це в мінус грі, бо вони використовуються розумно, та в цілому звичайних енкаунтерів не дуже багато.

Звичайні бої — 6/10 (вони є і на напрягають).

Боси

А тут починається саме цікаве. Босів в грі, здається, більше, ніж звичайних ворогів. І вони реально дають жару.

Майже половина (якщо не більше) босів спавнять звичайних мобів. Але це гарно вплетено в геймплей. Це не просто спавн заради складності, а спавн, щоб можна було набити хоробрість для сильних атак. Але пододжити також доведеться. Запам’ятовувати патерни – треба. Розробляти тактику – треба. Використовувати весь свій арсенал – треба (але не на всіх босах).

Боси мені дуже сподобались. Тут нема несправедливого челенджу. Тіки ти, твої скіли та бос. Якщо ти вмираєш – це твоя помилка, а не тому що бос несправедливий або трапився баг/камера не так повернулася чи ще щось. Це одна з найсильніших сторін гри.

Єдиний мінус – останній бос. Він крутий, але є НЮАНСИ. Які? Самі зійграйте та дізнайтесь. Якщо без спойлерів – ніхто не каже що треба робити, а якщо сдохнеш – починай з першої фази. Але це тупо мій опініон (після 3 смертей на 3 фазі).

Боси — 8/10 (можна було б додати більше фаз-чейндж мувсетів).

Челенджі

Хочеш нову шапку для гумусятка? Хочеш костюмчик для Кени? Хочеш амулет, який ніколи не будеш використовувати? Велком ту челенджі!

Ці штуки доведуть тебе до фрустрації, та примусять замастерити всі ігрові механіки. Складний платформінг? Є. Тайм тріали? Є. Вбити 100500 мобів за 0.05 сек? Є. Вбити босса з закритими очіма, не отримавши дамагу та граючи тіки лівою рукою? Є.

Я, звісно, перебільшую. Але чи я перебільшую? Пройди челенджі в кені та дізнайся, чому в мене болять пальці.

За челенджі — 9/10 (деякі ну прям реально ахуївші, сорі за мат)

Вердикт

Кена — дуже гарна гра, яка принесла мені багато задоволення та дала дуже достойний челендж. Чесний челендж. Якісно, круто, але хочеться ще.

Моя оцінка — 8.5/10, треба брати і навіть фулпрайс заплатити не зашквар, а якщо по скідосу, то взагалі мастхев, мастбай і мастплей прямо зараз.

Більше оглядів тут — https://t.me/nocasuls

God of War 2018? Казуальне кінцо зі слешерком де рубиш ворогів направо і наліво по принципу прес Х ту він? Пфффффф, нам таке непотрібно. Це гра для бидла та людей, що не розбираються в відеоіграх та граються тіки в розхайплену ААА фігню. Нам, ілітаріям, в таке грати – це повна ганьба. Потім не відмиєшся.

Саме така думка в мене була про цю гру, тому мені ніколи не хотілося її торкатись. Хочу вона давно висіла в мене в PS+ за 0 гривень, дешевше ніж штани в найкращі часи.

Але тут вийшов GoW: Ragnarok, всі почали хайпувати, а мій гарний товариш сказав що я лошара, і ігри насправді класні. Та все ж таки уламав мене хоча б спробувати GoW 2018 в плюсі безкоштовно.

І це виявилось… Дуже непогано! Грати на останній складності з нуля було вельми хардкорно, прийшлося добре попотіти, щоб таки пройти всю гру і сайд-контент на 100%.

І я авторитетно заявляю що GoW 2018 – це дуже достойна гра для любителів челенджу, експлорінгу та екшон-рпг. Не без мінусів, але плюси їх переважують. Так що поїхали оглядати!

Сетінг, сюжет, графон та інші неважливі деталі

Почну з зовсім неважливих речей, бо головне, як ми всі знаємо – це геймплей. Але інші аспекти теж треба трошки висвітлити.

Граємо в світі нордичної міфології, тобто тут є всілякі Одіни, Тори, та інші персонажі з цього світу. Кратос після подій попередніх ігор чомусь приперся сюди, замутив з жіночкою, зробив хлопчика та жив як нормальний білий цисгендерний мужик. Рубав ліса, полював на вепра, та насолоджувався життям.

Але жіночка померла і тепер Кратос залишився 1 на 1 с хлопчиком. А перед смертю жіночка попрохала віднести її попіл на найвищу гору у світі. Тобто у нас є ціль, а Кратосу цього достатньо. Беремо хлопчика, беремо попіл і погнали на гору.

Власне, в цьому весь сюжет. Кратос з хлопчиком з початку до кінця гри тупо йдуть на саму високу гору. І гра закінчується (це не спойлер) тим, що вони прийшли на гору та розвіяли попіл жіночки. ВСЕ.

Але це не значить, що гра не цікава. Просто події тут в стилі роадмуві. Важніший сам процес, ніж фінал. В ході гри розкривається лор світу, розкриваються характери персонажів. Вони змінюються, ростуть, перемагають та страждають. Всю гру ми бачимо цікаві взаємодії персонажів та цікаві історії, що відбуваються, відбулись, чи будуть відбуватися. Коротше – скіпати діалоги не хочеться, а читати лор – цікаво. Глобально вся гра просто підводить до історії, що буде росказана у наступній частині.

Графон – нормальний. Грати приємно, десь на рівні елден рінгу. Саунд – теж нормас. Багів – нема. Ну в цілому це все ж таки ААА, тому всі ці речі на потрібному рівні. І тут навіть більше нічого сказати.

Гра для кежулів? НА НАХУЙ!

Ну що, переходимо до геймплею! Як нормальні ілітарії обираємо складність Give Me God of War і починаємо гру. Пливемо на каное, бігаємо туди-сюди, дивимося катсценки. І нарешті добігаємо до першого бою.

І ТУТ НАМ ПЕЗДА ЯК ПОЛЯКАМ В 39-МУ!

Туторіал розрахований на кежулів, що будуть грати на легкій складності. Тому нам дають першого моба, пишуть підказку що «АТАКУВАТИ – R1», та дають битися. І тут виявляється, що перший моб вбиває нас за 2-3 атаки. А перший файт – це не один моб, а десь 3 хвилі по 2-3 вороги. І це ВАЖКО. В мене пішло десь півгодини щоб тупо пройти перший бій. І гра мені почала подобатись. Довелось поритись в налаштуваннях, щоб дізнатись, як доджити та блочити атаки. А потім все це замастерити.

Але ліпше не стало. Особливо коли з’явилися моби з ренжовими атаками на дуже швидкі вороги.

Шутан

Вся перша частина гри перетворилася на шутан. Коли в тебе ще нема скіла, а моби тебе ваншотають. Що робити? Розстріляти їх з дистанції! Добре, що Кратос вміє кидати сокиру. Тому найліпша тактика була тупо кидати сокиру в мобів та періодично пострілювати хлопчиком.

І це зовсім не чізово, як може здаватися. Особливо на маленьких аренах, коли тебе атакує одразу 4-5 ворогів. Бої стали дуже затяжними та напруженими. Бо кидання сокири не наносить дуже багато дамагу, а доджити атаки ворогів з усіх боків доводиться дуже часто.

В мене вже почалося розчарування, що вся гра буде шутаном, але…

Боси

Боси

Сюжетні боси в грі – легкі. Бо бос:

1. В 90% випадків один

2. В боса є чекпоінти приблизно через 1/3, 2/3 хп, причому на чекпоінті ти знову з повним хп.

Але є один сюжетний бос, в якого немає цієї системи. І це король темних ельфів. Дуже агресивний, з декількома фазами, з небезпечними атаками. І тут мені довелося переключитись з режиму шутану на режим скіла. Бо киданням сокири його не завалити. І це виявилось… Дуже приємно! Після 20 траїв завалити боса чисто в мілі, граючи до цього в шутан – це топчик та справжнє задоволення.

Але сюжетний бос такий лише 1. І справжня небезпека, що робить гру хардкорною – це не боси, а…

Dark Souls 2

Чому мені сподобався GoW 2018? Бо він дуже схожий на ліпшу гру всіх часів – Dark Souls 2. І це не жарт, я насправді вважаю цю гру найкращій в серії, та взагалі просто 10/10.

Справжня небезпека тут – це не боси. Пф. Боси лохи. Справжня небезпека – це генк-скводи зі звичайних мобів, що просто знищують тебе в м’ясо та потребують тактики, підготовки та скіла. Це той випадок, коли гру незбалансували, а тупо накинули мобам хп та дамагу. Але в результаті це спонукає використовцвати весь свій арсенал, підходити до боїв тактично та реально мастерити бойову систему.

Другим переломним моментом в грі для мене стала частина, де хлочика кікнули з паті, Кратоса кинули в морозну локацію, та сказали битися лише в мілі (бо сокира не діє на морозних мобів). І це був справжній ад (це спойлер). Тут мені довелося повністю змінити тактику та нарешті навчитися битися з толпами звичайних ворогів в мілі, і це було неймовірно складно. Особливо коли одразу нападає 5 швидких ворогів, 2 з котрих ще й ренжові.

Гра буквально сказала мені: кежулам тут не місце. І довелося змиритися з цим та стати краще.

І наприкінці гри ні грінд в Ніфельхеймі, ні челленджі Муспельхейму не могли мене зупинити. Валькірії? Ізі (окрім однієї, яка сумонить міні-мобів, але все вирішилося тупим перекачем). Фінальний босс? Щось легке там було, вже непам'ятаю.

Тобто гра дійсно вчить тебе як Git Gud, а ти реально ловиш з цього кайф.

Дивовижний світ

А що окрім бою? В грі достатньо сайдквестів і експлорінгу. Є елементи зельдометройдванії, де ми бектречимо щоб забрати новий лут з новими абілками. Є сайдквести, які дають корисні бонуси. Є роуглайк данж і арени з челленджами.

При цьому сайдів дуже небагато, але вони НАСИЧЕНІ. Це не опенворлд, де у тебе 100 сайдів та 1000 локацій, але за все це ти отримуєш лайно. Тут в тебе небагато сайдів і локації невеличкі, але вони дають челлендж, вони цікаві і дають гарні винагороди.

Експлорити світ – цікаво, не напрягає і дійсно допомагає в ході гри.

Трошки лайна на вентилятор

Але є але. В грі є декілька критичних недоліків, які псують враження.

1. Боси. Сюжетні боси – лайно. Сайд боси – таке собі. Слабкий челендж, в порівнянні зі звичайними мобами. Жирні і тупі, без додаткових фаз, з великою кількістю ХП, та заучуванням паттернів. Просто. Не дуже. Цікаво. Не запам’ятовуються.

2. Імбаланс. Гра дуже незбалансована под експірієнс на останній складності. Дуже-дуже важкий початок гри, та дуже легка кінцівка. Це той випадок, коли ворогам тупо докинули дамага та ХП у відсотках і все.

3. Чекпоінти всюду. Гра автосейвиться буквально перед кожним боєм. Але окрім цього якщо сдохнути – то спавнишся перед боєм з ПОВНИМ ХП. Це дуже кежульно та неприкольно. Гра зовсім ніяк не карає гравця за смерть, а ще й люб’язно хілить.

4. Система левелінгу. Левел – все, а стати – ніщо. Як виявилося, така циферка як левел – це не просто +- показник сили гравця чи моба. Різниця в левелі Кратоса і ворога має КОЛОСАЛЬНИЙ імпакт. Якщо ти вище ворога рівнем, то це означає більше дамагу від тебе та менше дамагу від ворога. Якщо нижче – все навпаки. Причому стати грають меншу роль чим левел. Можна мати 250 сили на 7 левелі і ти все одно будеш менше дамажити ворога 8 левелу, ніж маючи 150 сили на 9 левелі. І все б нічого, але всі стати і прокачка левелу ідуть саме зі шмоту, а шмоту в грі не так багато. В результаті в кінці гри майже нема ніякої варіативності білдів, бо доводиться тупо екіпірувати шмотки, що дають найвищий левел, навіть якщо стати на них тобі не подобаються.

Вердикт

8/10 гра, яка дає гарний челендж, добре винагороджує за її вивчення та взагалі проходиться на одному диханні. Мастплей.

Почну з того, що не грала в класичні Paper Mario особисто (перший та TTYD), але подивилася багато відосів/спідранів та челенджів цих ігорів на ютубі. І не дарма ці ігри вважаються такими крутими. А те, що зробили з серією в останніх частинах — це зрада і ганьба.

І що робити, якщо хочеться гарну покрокову РПГ по типу класичних Paper Mario? Тупо купити Bug Fables: The Everlasting Sapling. Гра доступна на всіх сучасних платформах, але я грала на плоєцці та вибивала собі платку. Ціна — десь 20 баксів без знижки, а по знижці — 10-15. Мова тіки англійська, нема навіть клятого русєка, так що якщо ви не спік інгріш в 2022, то допобачення.

Платку я здобула, гру пропилососила, тому можу сказати свій вердикт. Гра на платину (а у випадку Bug Fables це 100% проходження) на харді зайняла в мене 49 годин. Якщо грати на нормалі та забити на частку сайд контенту, то гра займе десь 30 годин. Тобто це повноцінна і достатньо велика РПГ. Поїхали оглядати!

Сетінг

Граємо за жуків в жучиному світі. Як Hollow Knight, тіки все веселеньке, яскраве та інші жучари більш доброзичливі та не завжди хочуть надерти тобі зад.

Жучари всі розумні, живуть багато років як люди. Чому так і що трапилось - розповідається по ходу гри. Якщо коротко — класичний постапокаліпсіс. Деякі подробиці розповідаються в лорі гри. Це не відноситься до сюжету, але це показує що в цілому світ достатньо продуманий та з бекграундом.

Є декілька жучіх королівств: мурахи, бджолки, оси та інші. Це сформовані держави, кожна зі своєю фішкою. І в ході гри ми будемо мандрувати по цим королівствам, виконуючи квести, шукаючи секрети, та розкриваючи таємниці.

Локації цікаві, яскраві і різноманітні. Тут є і техно-міста, і пустеля, і ліси, і навіть токсичне болото. Всі локації невеличкі, але насичені контентом: від пазлів і ворогів до коллектиблів та секретів. Тому експлорінг ніколи не набридає, а повертатися до локацій з новими скілами щоб щось відкрити – завжди швидко та зручно.

В світі гри багато яскравих персонажів, але вони, звісно, не так розкриті як основна команда. При цьому тут нема жодної дженерік масовки. Кожен НІП – унікальний, та багата частка з них беруть участь в якихсь сайдквестах.

Сюжет

Спойлерити не буду, тому можна спокійно читати. Коротше граємо за команду з жуків шукачів пригод. Ми влаштовуємся на службу до королеви мурах, яка хоче розшукати вічнозелений саджанець. Це супер-мега-артефакт що дарує вічну молодість та суперсили. І от ваша команда йде по світу збирати артефакти, щоб знайти цей саджанець, а по ходу діла розкриваєте і інші таємниці.

Головна сюжетна лінія досить непогана, але трошки здувається під кінець. Ключовий антагоніст слабенько прописаний і це псує загальне враження. Але всі пригоди що трапляються з героями по ходу діла – дуже цікаві. В ході гри розкриваються характери персонажів, розповідається історія світу, відкриваються секрети тих чи інших подій. Читати діалоги завжди цікаво, і не виникає бажання їх скіпати.

Наша паті, тобто три головні героя дуже гарно прописані, багато розмовляють та проявляють свій характер. Ві – жадібна бунтарка, Каббу – типовий паладін з честю та високою мораллю, а Ліф – загадковий, таємничій інтелектуал. У кожного з них є свої секрети, переживання та бачення подій. Наприклад, Ві постійно намагається вибити з усіх бабла, Каббу намагається її зупинити та вибачається за її проділки, а Ліф часто крінжує з того що коїться. Всі герої доповнюють один одного та стають гарними друзями.

В грі багато легкого гумору та вона дозволить не раз посміхнутись. При цьому іноді підіймаються і глибокі теми, але в цілому все більш весело та лайтово.

Графон і саунд

Звісно, тут нема ААА графону та супер 3Д-технологій, але артстайл дуже прикольний. Все доволі наївно, але виглядає дуже гармонічно і приємно. Дизайнери змогли створити свій унікальний стиль та додержувалися його на протязі всієї гри, у всіх деталях.

Що до саунду – я не з естетів які супер оцінюють саунд з усіх боків, але він тут гарний. Багато різноманітних треків, які доповнюють атмосферу кожної локації , дуже жваві композиції для бійок, особливо на босах. Коротше пара треків точно засядуть в голові, а вимикати музику не захочеться.

Геймплей

Ну що ж, а тепер переходимо до найцікавішого. Геймплей в грі – просто пушка. Досліджувати світ – цікаво, битися – весело, на харді челлендж – дуже гідний. Треба дійсно думати, стратегувати та доведеться багацько помирати.

Експлорінг

Експрорінгу тут реально дофіга. На гравця чекають десятки локацій з різною флорою і фауною, секретами, НІПами, квестами та лутом. З кожною новою главою ми відкриваємо не тільки нові локації, а ще й нові сайдквести і польові скіли. Тому щоб зібрати всі круті апгрейди та медалькі часто доведеться займатися бектрекінгом. І це не напрягає! Бо локації невеличкі, є система фасттревелу та пробігтись туди-назад часто займає всього пару хвилин.

В грі десь 50 сайдквестів і навіть якщо це фетч-квести, то вони зазвичай гарно розіграні та мають якийсь бекграунд. До того ж, всі вони дають досить цінні нагороди: від паверапів до медалей. Дуже рідко коли сайдквест дає тупо гроші і все, тому дійсно є сенс виконати їх всі.

На локаціях треба заглядати в кожен куточок і це зазвичай винагороджується цінним лутом. Пошук луту стає простішим в другій частині гри, коли можна здобути собі спеціальний сканер, який буде пілікати, якщо на екрані є якийсь айтем. Тобто гра дуже добре стимулює її досліджувати та дуже гарно винагороджує гравця за його цікавість.

На відкритих локаціях та в данжах можна зустріти ворогів. Тут нема рендом енкаунтерів, а всі вороги бігають по локації. При цьому вони респавняться тільки якщо повністю перейти з однієї локації в іншу (саме локацію, а не просто на інший екран). Тобто можна самому обирати, коли битися, а можна зовсім зачистити всю локацію та спокійно собі виконувати всі пазли.

Доречі бестіарій достатньо великий – в грі десь 50 звичайних ворогів та цілих 40 босів і мінібосів. Причому кожен звичайний ворог унікальній, з власними патернами, скілами та поведінкою. Один ворог може закопуватись, інший – літає, третій дамажить АОЕ атаками всю паті, четвертий – отруює, п’ятий – дебафає і так далі. Тобто це не просто модельки, які тупо атакують та дамажать, а повноцінні енкаунтери зі своїми особливостями.

Що до пазлів – вони не прям щоб для інтелектуалів, але і не викликають фрустрацію. Класичний середній РПГшний стайл. Знайди ключовий айтем, ввімкни потрібні перемикачи, передвинь камінця щоб дострибнути вище, заморозь водичку щоб пройти через яму та інше. В цьому плані все просто нормально, нічого крутого. Але і нічого прям поганого.

Є тут і секретні необов’язкові боси, і босс-раш, і печера випробовувань з десятками битв як в Paper Mario, і мінігра з картками, і навіть флеппі берд (бажаю дуже гарного здоров’я девелоперу, котрий вирішив що ця клята мінігра потрібна для ачівки). Є навіть приготування їжі, але ця механіка дуже слабка, бо не дивлячись на 70 можливих рецептів, насправді корисних десь 10. Коротше контенту – багацько, причому самого різноманітного.

Бойовка

Бойовка тут в стилі Paper Mario, зі своїми твістами та фішками. Вибираємо дії своїх персонажів, атакуємо, юзаємо ітеми і скіли, потім наступає хід ворога і так по колу. Ніяких АТБ, чи турн ордеру тут нема, але є інші приколи. Наприклад, один з героїв може передати свій хід іншому, щоб той виконав 2 дії. Вороги можуть бафнутись та виконувати 2 атаки за раз. Позиція героїв також має вагу: герой попереду наносить на 1 поінт дамагу більше, але його частіше таргетять вороги, тощо.

Абсолютно всі атаки – активні, від скілів до звичайної базової атаки. Треба вчасно натиснути кнопку, чи виконати серію інпутів. Якщо не впораєшся – втратиш частку дамагу. Теж саме стосується і ворожих атак: їх можна заблокувати вчасним натисканням кнопки, та скасувати частку дамагу. Є навіть суперблок, який скасовує ще біль дамагу, але потребує кращої реакції.

Одна з важливих складових – це маленькі цифри. Навіть наприкінці гри в наших героїв буде десь 15-25 ХП, а у найскладніших босів – десь близько 100. Атаки наносять в середньому 1-3 дамага як на початку, так і наприкінці гри, тому на харді (а я грала на харді, це ж канал не для кежулів) гра стає дуже стратегічною, а не тупо прес ікс ту він. Що там на нормалі – хз, але кежулам теж доведеться тицяти кнопки.

Дуже сильно вирішують статус-ефекти, такі як стан, отрута, чи заморожування. Є купа бафів і дебафів, щитів та інших стратегічних скілів. При цьому кожен герой – унікальний в плані скілсету і має цілий ряд стратегічних скілів, окрім чистого дамагу. Наприклад, Каббу пробиває броню ворогів та може розпечатувати броньованих ворогів, Ві збиває літунів на землю, а Ліф може викопати ворогів, що закопалися в землю.

Окрім того ДУЖЕ сильну роль грають медальки. Це по суті еквіп в цій грі, значки з Paper Mario. Вони дають купу різних бонусів: від додаткового хп до спеціальних ефектів для скілів та зовсім нових можливостей. Медалей ДУЖЕ БАГАТО, вони дуже цінні тому я рекомендую при всіх левелапах качати ТУПО ПОІНТИ МЕДАЛЕЙ, щоб надягати більше сильних медалей. На босах вірний сет медалей може повністю вирішити результат бійки.

Немалу роль грають і айтеми. Так як цифри малі, хордити айтеми просто не вдасться. Це хілки, бафи, гранати, а найголовніше – відновлення місцевої мани. На босах вони будуть розлітатися як гарячі пиріжки. До того ж, інвентар дуже обмежений і максимум можна носити до 15 юзабельних ітемів.

Коротше стратегічний потенціал дуже великий. Десь з середини гри все це зводиться до того, як зробити супер-імбову комбу та забурстити боса за 2-5 ходів, та пережити його ваншоти. Тобто це не напружені бої на витривалість, а скоріш стратегічне планування та його реалізація на практиці. Вибір вірних медальок, айтемів, ротації героїв та використання потрібних скілів. Просто так перемогти боса не вийде, тому зазвичай перший трай – це просто суісайд ран і тест боса на його патерни, а інші – тести білдів після аналізу та підготовки.

Що ще?

Після проходження гри нам дають невеличкий потгейм з парочкою супербоссів, сайдквестів та можливістю вільного експлорінгу. Тобто ще пару годинок насолоди. Міссейблів у грі нема, і весь сайд контент можна доробити в постгеймі. І це дуже гарна практика.

НГ+ нема, але є секретні коди для нової гри, які можна отримати за квести та секрети. Але це більше про челленджі, нового контенту там не буде. Наприклад, є код на супер хард мод, чи код що дає можливість екіпувати дуже багато медалей, чи код, при якому працюють тільки суперблоки.

Вердикт

Це 9/10 хідденгем, дуже крута інді-РПГ, яка не поступається повноцінним іграм в жанрі. Особливо рекомендується всім, хто любить Paper Mario та серію РПГ про Маріо і Луіджі. А ще гра дешева – її можна купити за 20 баксів по фулпрайсу, або за 10-15 по скідосу. Тому мастхев і мастплей.

Більше контенту тут: https://t.me/nocasuls