На Водохрещи або «Іордани» рано тога дня церковная прислуга при помочи колькох чоловѣк выбирає безпечныє местца на рѣчци, там вырубують в ліоду грецки хрест до самає воды. Посля канца службы в церкви по̑п иде з процесиіою в гетоє мѣстце и святить воду.

Посля посвяченья народ з вѣдрами, горшками, ѕбанками и бутельками розбирає одто̑ль воду и разносить єѣ в свои домы. Люди не єдять у геты день до обѣду, пака не принесуть іорданскоє воды, напившись єѣ перед тым то̑льки тогды садяться ѣсти. Господары вливають трохи гетоє воды в корыто, где поять свою худобу, льють таксамо в колодезь, сыплять туды заодно и зерна ро̑знага бо̑жья, коб им гето всіо ишло, як з воды. Посля ходить по̑п з дяком з молитвою по хатах. По̑п має в руцѣ тройную восковую свѣчку, якою высмалюють хресты на стѣнах и столях, а дяк крейдою пише хресты на дверах дому, на лиштвах и в вушаках. Робиться гето по повѣрьи, коб лѣтам безпечныє були хаты и люди од грому и чумы. Иншіє малюють собѣ крейдою фигуры, якіє ѣдуть на конѣ и кажуть: «вже поѣхали Коляды од нас на бѣлых конях», всегда показуючи на згаданы малюнок. Усѣ мысливци брали з собою сває рушници и стреляли з и̑х порохом на вѣтер уверх, а гето берегло, як думали, и̑х рушници од уроков.

Господары запалюють з кадильници в попа вогняную губку и накурують єю свои пчолы, коб и̑м не шкодила ніякая зараза, а девчата одна одной подсмалюют воласьє, котороє выгледає по боках.”

“Бѣдна кутья, чи Убога кутья, бо не єдять напроти Водохреща, кажуть: до воды говѣють.”

“Казали Бѣла Коляда, на бѣлому конѣ ѣхав.”

“Третя Велѣя уже перед Водохрещами. Уже смотрять на детей.

У которы день Вода, перед Крещеньєм, у етот день и картопли засыпають и стоги кладуть.”

“На Воденьє девчата идут до колодезя, несут воду в роти. На ліоду креста вырезають да ставять, з ліоду. Да насекуть хвойнику да натычуть кругом.”

“Водопостьє перед Крещеньєм, коли постять щирым постом до вечеры.”

“Водопостьє вечеру варать, а котора хоче гадать, то сама собѣ наварить соліоных з лушпайками картопліов, ни з ким не говорить и ложиться спать, а вночи присниться сон, шо хлопец воду подає, за того пойде.”

“На Водяну коляду, перед Крещеньєм, треба босому по снѣгови ити, шоб дерево не мерзло.”

“Водяна коляда — ночью идуть до церкви воду святить.”

“На коляду Водяную пишуть крыжи, около хаты хазяин ходить з булочкой и пише крыжи и зайде до запѣчного окна и говорить той хазяин баби: «Где ліон посѣяти?» А тая з хаты каже: «Где посієш, нехоє Бог родить».”

“На Водяную кутю хозяин ложит булочку и крейдом крест на дверях дѣлаєт — то Коляда уєзжаєт.”

“В суботу Водянуха. Осветиться вода, приносят воду, понапиваються воды и вечерают. На други день, на Хрещеньє рано встає хозяин чи хозяйка, етой водой окропляют свою хату, худобу.”

“Водянуха (5 янв.) — по̑здно вечором очерчують зовнѣ вокруг всѣ будовы крейдою, чтобы в хоромы не лѣзли ужи (змѣи); дерева обвязують соломеньыми перевеслами; єсли дерево непло̑дноє, то трясуть іого, приговаруючи: «Христос народився, казав и тобѣ родити»; внутрѣ дома обписують крейдою всѣ стѣны, двери и пѣчку розными фигурами дерев, птиц, звѣрей, всадников — и всіо гето в самому безобразному види; на вечери першую ложку ячмѣньоє кутьи подкидають на столю, щобы родився высокій ячмѣнь; после вечери со стола собирають сѣно, котороє положано ще перед Рождеством Христовым; Тогды же внесяный сно̑п из розного збо̑жья, стоявшій досіо̑ль за столом, хозяин тепер з покутья выносить на головѣ в клуню.”

“Вѣничок пересеки и в пѣч на Голодну коледу — для худобы добра.”

“Против Крещенія — Голодна кутья. Як Коляды заходять, сегодня Голодна кутья, завтра Коляды розговляються.”

“Перед Крещенієм уже Голодна кутья. Уже в окно, як вечерають, гукають мороза, як кутью уже єдять: «Мороз, мороз, ходи кутью ѣсти, а влѣтку не йди, бо ратаи батогами вуши пообсекають». И тогды хресты пишуть на ету саму кутью крейдою бѣлой по всѣх — и по хлеву, и по хати, и по плотох, вездѣ ето хрещики писали.”

“На Голодну кутю хочуть бабы сажать. Уже пытають: «Коли Голодна кутя була?».”

“Посѣй што на Голодну кутю — всіо черви зєдять. Док у той день не сѣють. Уже и пытаються: «Коли у нас была Голодна кутя?».”

“Картоплю як садить, да шоб не в той день, як Голодна кутя, бо як посадиш у таки день, черви подєдають все.”

“На Голодну кутью иде хазяин у сад из сокирою, дык хазяйка за и̑м солому несе. Хазяин говорить: «повырубаю», а хазяйка каже: «вона на лѣто вродить», доє обяже кажне дерево.”

“Як уже повечерали, дык хазяйка кочоргою под пѣч суне, де куры ховаються, да каже: «Сокочѣть, не сокочѣть, а яєчка несѣть».”

“На Голодну кутью уже метуть хату, несуть смѣтья на дво̑р, дык на сметник не заносять, а по снегу кидають да розязують вѣник и тыє прутки постыркають в снѣг да кажуть: «Мела вѣником двѣ недѣли, щоб розвивався сад на два годы».”

“На Голодну кутю перед Крещеньєм деркач секли. Посекуть, посекуть на порози в хати и выкинуть на дво̑р. И казали хто рубає — хазяин ти хазяйка: «Што робили, одроблюйся, што шила, одшивайся, шо вишивала, одшивайся».”

“Петро у той день, у которы Голодна кутя, то в той день и Петро и ще Стрѣчаньє в той день.”

“После Голодной кутьи вже розписуються з Колядами, ну, хрестики всюду мѣлом ставять.”

“Спочатку перед Крещеньєм Голодница.”

“Голодница. Водосвѣщеньє. Той день не єдять, постять, кутьи з козлячками наварать.”

“От, кауть, Перши коляды — кутья, и Други коляды.”

“На Крещенскую кутью гукають мороза. Погукають раза два-три да и вечерають.”

“На Крещенскую кутью колодец складывали из палочок, замок вѣшали: «Милой мо̑й, напой водой».

“Я и сама на Постну кутю (Кутя-ворожка) ввечери подметаю хату, секу на порози деркач изметены.”

“Низчемная кутя — палали черевики, ворожили — гребешок под голову, ложуся и мовчу, и замки клали: «Ложусь я спати. Приснися той молодец, з ким стать мнѣ под венец». И бачиш. Дрова вносили, шоб парне было.”

“На Остатню кутью гукають мороза.”

“В Крещенскій вечор була Писана коляда: вырезали з ліоду крест, поливали іого бураковым квасом, ставили святую воду и сно̑п на покути. Потом ишли в клуню и в хлѣв и кропили всіо святою водою. Кропив хозяин, а всѣ домашніє несли голубцѣ и пироги и после каждого кроплѣнья одкусовали од и̑х.”

“Писана коляда свята така є.”

“На Писану коляду перед ужином хозяин иде в комори и в клуни хрестик напише, шо вже коляда розписалася на цѣлый ро̑к, и вже седає вечерати, постукає в стѣнку и кличе: «Морозе, просимо вечерати».”

“На Писану коляду хресты на дверях у хлевѣ писали глиною, щоб чорт не входив.”

“Хозяин вечером маже глиною на дверях кресты — Писана коляда.”

“Писана Коляда, бо хрести пишуть»”

“У Коляды тож на Послѣдню кутью уже тую бороду под скатерть положуть тоє стукають кулаком по скатерти и щитають зернятки: ско̑льки буде зерняток, сто̑льки буде ко̑п жита.”

“Перед Крещеньєм Послѣдня кутья.”

“Проти Крещенья Постна кутя. От, тогды тоже ворожать.

Замыкають воду в ведрѣ. Замкне замком, ключ забере и каже: «Суждяны, рождяны, хто сей замок одомкне, той мо̑й буде». “Мосток мостять над пелькою. Кидали и чоботы. Потом колья щитають.”

“На Постну кутю вѣник перерубують пополам и выносять на улицу, на перекріостках. Выносять увечери, шоб нихто не бачив.”

“На Постну кутю огню накладом и перескакуєм церез огонь — брехни треба попалить в селе. Возьмем ко̑ль соломы, запалим и скачем. Крали и з хлева скубли застрѣшуваник.”

“А в тей день, шо Постна кутя, нельзя сыпать у погреб: все поѣли миши да здоровущіє.”

“На Постну кутью дѣвки хвартухи кидали и палали.”

“На Постну кутю деркачи розсекали и через ворота бросали. Деркачик найшов — розсѣк и выбрасив.”

“На Постную кутью пекли пироги. Несли и̑х в хлѣв и оставляли над худобою, щобы воны переночовали. Утром на Крещеніє приносили в хату и зєдали и̑х.”

“Обвязывають на Постную кутю груши, шоб родили.”

“Гадали под Постну кутью. На Постну кутью приглашали мороза.”

“Я и сама на Постну кутю ввечери подметаю хату, секу на порози деркач изметены.”

“Терпека — идуть воду светить, и без святой воды штоб не обѣдал и не снѣдал. Єто посный день перед Крещеньєм.”

“Терпик — посны день, идут воду светити, просля Коляд, Рожества.”

“На Терплячку варимо кутью посну; молоко з конопель натовчем. Терплячка — хто може, то терпѣли. Терпи, то буде гарны жених.”

“Терплять люди да воду святять и не єдять. Як Терплячка, то голодна кутья.”

“Три кутьи: на Роздво, на Хрещеньє и на Терпуна. Тогды уже люди терпят, ничого не єдять.”

“На Терпуна свѣтят свѣчку да приходят до хаты, варят вечерю, помоляться Богу, садяться вечерять да засвѣтят свѣчку и ко̑лько в хати є — подпальвают от тако на лобу, на потылици, чуть высмаливають на висках, шоб грому дѣты не боялися. Хрестики свѣчкой на бельци робили та записывали на дверях чи на столѣ чи на вокнѣ. Запишем коляду — так то называється.”

“Той день перед Хрещеньєм терплят, не єдят до вечера.”

“Третія Велѣя вже перед Водохрещами.”

“А на третью кутью святять воду и крейду. А приходили до хаты, то записвали коляду, писали таки хрестики, букетики выписвали.”

“Перед Водохрещем Убога кутья.”

“На Багату кутю жита клали под скатертью, садавину кулем обязывали. Дак ето треба недоростку и дѣвочци, у каторой на рубашци нема. А бабам не розрешали сад обязывать. От, як я была мала, батько навѣк казав: «Беги, донько, сад обяжи.» Ето, кажуть, буде врожай. Ето то̑льки надо недоростку. Як я стала совершенна, іо̑н не стал командавать. И наш сад стоить необязаны.”

“Бувало старики на Багату кутю мороза гукали: «Мороз, мороз, ходи кутіовать, а як не придеш кутіовать, дак будом залѣзными пугами побивать. Не морозь нам кіяхо̑в, гарбузо̑в, гурко̑в.»”

“На Богату кутью обвязывають дерево житом, соломой. «Будь богато, дерево, як богата кутья.» На Богату кутью повечерають и беруть хлѣб и йдуть глядѣть, когды корова телиться, як лежить. Як лежить на по̑вноч, дак у ночи, як на по̑вдень — дніом, на всхо̑д — утром, на заход — вечером. Кожух вывернуть наизнанку и так идуть.”

“Щедрують на багатую кутью.”

“А на багатую кутью варать мясо, жарать кавбасу.”

“Кутья з ячменю на Коляду, на Богатый вечер.”

“Перед Новым годом на Богат вечер перевернут санки или телегу вверх коліосами; подушки крали, в сѣнце выносили постель.”

“«Щедрый вечер, добрый вечер», — детва спевала на Гоготы. «Василіова мати пошла гоготати. На новоє лѣто роди, боже, жито. Жито, пшеница, горох, сачовица.»”

“На Гоготы связывали соломою ножки стола; дерево обвязывали, чтоб родилось, лапы соломою волам, чтоб в пари ходили. Ходили гоготати под Новый год.”

“На Гутуху забор охватывали руками, ишли до конца: «Молодец-удовец, на ком остановишся, за такого замуж пойдеш.»”

“На Куготы ходили до колодезя кашу ѣсти, пшонну кашу варили, ковбаски вкине, каля колодезя кричеть: «Кугугу», и где ехо оддасться, туды и замуж по̑де. На Куготы и постолы кидали: куды обернеться головою посто̑л, туды и замуж по̑де.”

“На Куготы «кугу, кугу» кричѧли девчѧта. Дрова крадуть по сусѣдах, ще й подушки крадуть — будуть того года удаватися.”

“Ноч на Новый год — Маланки. Переодеваються в циганы, в стариков, платок на чоловѣка одевають, як на жо̑нку.”

“На Середню кутю гадають. Возьме дѣвка пигарку в платочек, ни з ким не говорить, розчеше косы и каже: «Гребенец, гребенец, чеши косы под венец да дай знати, з ким у пари стати.»”

“Перед Щодриком Товста вечера, или Товста кутья, Богата кутья.”

“На Щодру кутью чоботи перекидали.”

“Три кути: перед Рожеством первая; другая — Щодрая — перед Новым годом; третяя — перед Крещеньєм — постная, голодная кутя.”

“На Новы год дурѣють, на Щодринец. На Щодринец пеють пѣсни. Носили звезду, з батлеєю ходили. Чоловѣка приберуть у вовка, у казла.”

“На Рожество є перва кутья, як заходить Рожество, потом церез тыждень уже Новый год, уже ето Щодрец, як щедрують, уже Багата кутья, уже ходять колядовать по хато̑х, пироги дають. А перед Крещенієм уже изнов церез тыждень Голодна кутья.”

“На Щодрец то̑льки вот шо у нас роблять: иди, пока ще не колядують, беры солому и обяжи всѣ деревья, шоб они были вродливыє.”

“Ще Щодрец гадають после вечери: з первым млинцем, под полу вгорнула и иде. И ще частокол — єсли до пары вхопила, пойде замуж. Иди обдыми частокол.”

“Щедрец щедрують перед Новым Годом.”

“На Новы год, на щедрец пекли ладки.”

“Приде щодрец, то й зимѣ конец.”

“Як я вымету смѣтьє да высыпу в город на Щедрец, то у єго зѣльє буде рости.”

“На Щедрец зварать голову з кабана, ноги, вуши, млинцо̑в напекуть. Да накладуть сѣна на стол. Да жонки гроши кладуть в кошельку под єтоє сѣно, штоб щедрилос, штоб гроши щедрилис. А потом сѣно вытягають, сенину, побачить, яки буде ліон. Єсли длинна, то велики буде ліон.”

“Гето на щодрец перед Новым годом так робили. Допустим, от у мене куры єстека багато. То я сама хозяйка пойду да под окно в своіо̑й хати и буду пытаться мо хозяина, мо детей, хто в хати є. Вже скажу: «Добры вечер вам» Оны одкажуть: «Добре здоровьє» — «А де ваши куры несуться?» — я попытаюса. А в хати скажуть, шо там мо в одрыни на вушках, ти мо й де. То гето вже для того гету приказку приказвають, що не пойдуть в чужіє хоромы нестиса куры.”

“До щедреца коня в нас не запрагали. Во̑н гадується, єму повтора вже года, уже можна запрагать. Но до щедреца не запрагали. От уже на щедрец, ето перед Новым годом, так увечери уже запрагають етого коника. Етых хлопцов повна вулица. Запрагуть и етого коника щодрикують. И сто̑лько насяде, шо во̑н єли тягне. Шоб ето іого обвучить, шоб во̑н не бѣг. И щодрикують етого коня, да аж во̑н мокры зробиться. От була яка мода. До щедреца не запрагає. Пощодрикують, тогды вже іого будуть запрагать. Буде вже во̑н и гно̑й возить, и все робить.”

“На Роздво до Щедреца не викидають сметя. А потом выкидають под грушу, под сад.”

“На Щодрец, на Багату кутью то̑льки з меду бортники писали в хати на бруси так и так — хреста зробить или на во̑кнах, штоб уже мед носили пчолы.”

“А Щедрец — то перед Новым роком, то вже тра, шоб багато було страв.”

“На Щодрика по садкам обвязывают деревья соломой. З першим блинцом ходили, шоб воно родило. Идут на Щодрика, обязывают яблушки, грушки соломой. Берут з жита роблят тыє перевесла и єѣ обкрутивают, теє дерево, што не хоче плодить. Собирают сало, хлѣба, блинца в мешок. По дереву бьют мешком три разы и говорят: «Оддай мешок грушок», яблоньке — «Оддай яблок мешок». Идут и спевают: «Чи ты не оженена, може?»; «Ѣхала грушка до венца, Сыпала грушки з гребенца».”

“Против Щодрика обвязывали яблони — будут щодрыє яблоки.”

“На Щодрика садки подвязывали соломкою: «Грушечка-щедрушечка, як буде родить, так буду щодрить». И обвязываєш груши и яблони.”

“На Щодрика за Польщи ніяких масок не було. Закине торбу и бежит щодровать.”

“Пока Щодрик не пришов — не прали.”

“Под Рожество ходили колядники — мужчины, а на Щодрика — женщины.”

“На Щодрика ворота знимуть да занесуть. У того браму зняли, у того вороты зняли. Ходять да ввечери так роблять.”

“На Щодрика борону обтягають вокруг села и в дѣвки, котора хоче выйти замуж, ѣй заткнут в стрѣху дома зубьє, шоб вона не выйшла замуж, и девчата бѣгають шукать, куды они затыкає, шобы вытащить.”

“Напротив Нового году увечери — Богата кутья. Уже Щедрики.”

“На Щедрувки козу водили, коня водили.”

“Щедрухи придуть под окно на щедровли и пеють.”

“На Щедруху — кутя, Багата кутя, тогды щедрують. Щедруха, а назавтра Новы год. На Щедруху кликали Мороза: «Мороз, Мороз, иди до нас кутьи ѣсти», да куры мешай кочергой. Ето щоб куры неслиса добре.”

“Ето называлась Щодруха, под окно щодровать ходили, щодрика розпевали, а наутро вже в хату ходили: «Сѣю-сѣю, посеваю, з Новым годом поздравляю».”

“Колись на Щедруху веровочкою ножки путалы тако кругом. То як коровы буде пасти, то щоб не бѣгали.”

“Ходять на Щодруху дѣти малыє под окно, а на Рожество — каваліеры, девчаты.”

“На Щедруху завше ходили дѣти щедрувати.”

“На Щодруху ето обязують сад, дерево соломою. Перевеслом обязують и говорать: «Щодроє дерево, щоб родыло». Щоб було щодроє дерево.”

“На Щедруху попел той, шо палят, — под грушки, под яблони. Кульки смѣтечка подсыпимо под грушки и попелищу, коб то̑лько зародило груши.”

“На Щедруху вночи вред роблят: комина затыкали, що є на двори — перевертають, дверцу знимуть да на другій конец села, сино турусять, тропинку таку зробят — од хлопца до дѣвки.”

“У нас всіо на Щедруху крадуть, роблять хто што може. Цѣлы день и цѣлу но̑ч.”

“Перед Новым годом в нас була Щодруха. На Щодруху ше наветь некоторы ходили шворобы ловили: «На Щодруху, — каже, — зловив птуху, одрѣжимо носа, шоб не ѣла проса». Особенно пылнують на Щодруху, коб зварити свинячого хвоста. И звали щодрухою того хвоста.”

“До Щодрухи не робять ничога, не шіють, а да Крещенья можна вечерами и днями.”

“На Новый год, на Щедруху палять купалы. Кладуть и на Паску и на Новый год. Ввечери люди купами собираюца и гомонять.”

“На Щедруху уже на кутю богату пѣють под окном. На Щедруху гадали, куда замуж пойду. От, первый раз блина спекла и пошла на улицу. И кого стрѣне, у тую сторону замуж выйде.”

“Под Новы год, под Щедруху замок на ведро и колодика дѣлали из полочок и казали: “Сужены, нарожены, иди напиться из колодца вады.”

“Як на Щедруху вѣтер, то буде добра ягода и садовина.”

“То вже на Щедрушку будем з конца в конец ходити, бо Щедрушка сегодня. Щедровали на Щедрушку. На Щодрого садилися вечерати. Перед началом вечери, як починают, батька пирога в руки бере, розвернеться в окно и каже: «Морозе, Морозе, ходи кутьи єсти. Морозе, Морозе, другим часом, лепшим разом. Теперь пора ваша. Влѣтку на нашу пашню не йди. Влѣтку неморозь ничого — ни гурко̑в, ни бульбы, а зараз ходи на вечеру».”

“На Купалного Ивана нарвут дуброву, высушат єѣ да лежит. На Щодрого кладут на стол, насто̑льника постелют, деньги копѣіок 20-40 положат под дуброву. Переночує, раненько хозяин встає, оддає коровам ту дуброву.”

“Щодры будут заходить, и Багата вечера тогда.”

Тогды хазяйка выймає горшок зваренеє кути з печи и ставить на столѣ, а хазяин або хтось из мужчин, як господаря немає, в рукавичках, або обвинувши руки рушником, ставить кутю побоч снопа збожья на покутьи. Несучи кутю, квокче хазяйка весь час, як курка-квочка, говорячи: «квок, квок, квок», а се того, коб сіого году вчасно в єѣ садилися квочки. Кроме снопа, збо̑жья и кути в горшку ставлять ще на покутьи булку хлѣба, паляницу и трохи соли. Кутя се каша з ячмѣнных зерен, обточеных у звычайной ступи. Вона вариться у печи од ранку цѣлы день у горшку, коб добре набубнѣла, а для смаку додають трохи товченого гороху. Коли являються зори на неби, хазяин и всѣ домашніє седають до вечери, которая складається з таких страв:

1) борщ з грибами,

2) горох з сушеною рибою,

3) вареная, сушеная або свѣжая рыба,

4) кутя з медовею сытою.

Кути набирає хазяйка з горшка на покутьи, великою деревяною ложкою, сто̑льки до миски, ско̑льки уважає за потрѣбне для присутних, а в другой мисци прилаџує сыту, себто макове або конопляноє молоко з медом, або без іого.

Одноє и другоє ставить господыня в окремых мисках на столѣ. Тогды перши господар бере єѣ ложкою и кидає вгору на стелю, щоб знати, чи густоє буде збожьє в поли, чи редкоє. Потом усѣ беруть ложки и єдять кутю з сытою.

Посля ѣжи, седячи ще за столом кажды для себе вытягає спод обруса по одному стеблѣ сѣна, коб знати, на чіє щастьє сѣяти сіого году ліон, щоб був довги, хто вытягне найдовшоє стебло сѣна, на іого щастьє хсѣє ліон.

Давнѣше, перед двадсятыми годами було звичаіом, що як хоч один из домашних був стрельцом, то̑льки хазяйка взялась до кути, во̑н выходить из набитою порохом стрельбою и глядачи через окно, коли поставлять кутю на столѣ, ветає єѣ выстрелом.

Одначе, коли поперше 1831 р., а подруге 1848 р. уряд забрав усяку зброю од усѣх житцо̑в, кончився звычай стреляти на кутю.

Кажуть, що ся кутя се єдная в роци но̑ч, коли вся домова худоба говорить з собою в само̑й по̑вночи людськею мовою и що давно колись, кажды хазяин мав звычай в сю но̑ч ходити до своих хлево̑в на подслухи и там чув деколи про щастьє для себе и довгую жизнь в щастьи, а деколи про журбы, нещастья, болесть и самую смерть. Кжуть, раз пошов хазяин посля кути на подслухи до хлева, где стояли іого два робочіє волы, и почув сильны стогон єдного з их. Други во̑л спытав іого, чого так стогне іого товариш, получив одказ, що стогне, роздумуючи про долю, що станеться з ими, коли на завтра повезуть іого хазяя на могилки. Хто знає, як поведеться іого наслѣдник з ими. Згрыжены хазяин прійшов до хаты вже слабый, побожився, стоячи щораз болючеше й сказавши, домовым, що так як був, до дня кончив жизнь. На други день пара воло̑в вывезла іого на могилки. Идучи з вуст до вуст, од поколѣнья до поколѣнья, ся байка так перелякала наших хазяіо̑в, що сіодня, боячись почути до себе щось подобноє, нихто не наслѣдує сей обычай. Єсть ще обычай того дня, що хазяйки напекають мно̑го ро̑зных постных пирого̑в з капустою, маком або медом, тоже печуть трикутніє пироги з олѣіою и цибуліою, названыє кнышами. Си пироги да кныши, то самыє єдять в часи свят з стравами, то роздають их мно̑го дѣтіом, колядникам, убогим и духовным, через що й называють остатних хапокнышами."

“На кажду кутью — и на Бѣдну, и на Богату, и на Постну — гукають мороз.”

“Хозяин гукає: «Мороз, мороз, ходи кутьи єсть.» Три розы скаже и ужинають.”

“Бѣдная кутья вариласа в пилиповку и на Крещеньє.”

“Три кути: Ведра кутя, на Щедруху — Щодра кутя и Голодна кутя.”

“Остатни день перед Рождеством то Свята Вѣлея. Ще боває перед старым Новым годом Вѣлея. Третя — перед Водохрещем. Перва Вѣлея — то кутья.”

“И вузликом не моно до Нового году вязать. Як завязаны, то треба на сю Вѣлею перед Багатой вечерей розвязать, бо хвостик у теліонка буде завязани.”

“У першій вечор на Вѣлею дивяться на зори, чи они ясныє, то на старыє люди хорошо, а чи хмурно, то не добре. На другій вечор, перед Новым годом — на средніє люди. То тоже Вѣлея. Третя Вѣлея уже перед Водохрещами. Уже смотрять на детей.”

“На Коляду дѣлали козулю: кожуха вывернуть да рукава выверне, палку вложить туды да привяже, шоб не вырвали. Кожуха на себе надѣне, а рога на голову. И єта козуля иде тебя бить, козуля давай, давай скакать.”

“На ту Коляду снопок поставять у кутку, солому клали, за то шо Христос народився в сѣни.”

“На Коляду клычуть мороза. Выйдуть на дверь и кричить: «Морозе, морозе, ходи вечеряти. Як не йдеш, то не йди и не морозь мене, моих деток, мою скотинку. Як нейдеш теперь, то нейди на Петра.»”

“Ложек не примали на Коляду и тарѣлок, крошек не примають, ложки так и ночовали, а вже на Рожество убирають.”

“Була Коляда — колядовали; всѣ молодыє ходили — хто гроши дав, хто хлѣб, спевали под хатою на подво̑рьє.”

“Под Роздво, на Коляду кутю варять, перед Водохрещем — Водяная коледа, густу, густу варать, шоб ложка лежала.”

“Як на Коляду небо ясне, зо̑рки — то буде на вишни, на ягоды урожай. Як иней сильный на Коляду—урожай буде на все в тому роци.”

“Той хрещик храниться и храниться и десь перед Роздвом іого змешають з зерном и в гладышку, збанок, и на Коляду ставлять іого на сто̑л.”

“Коляда перед Роздвом, а Коляды — Роздво. — Кажут, Коляда пріѣде. Кажут, ѣде таки якись Юрій на конѣ. Вот вже осталось три днѣ — кажут, вот вже Коляда ѣде на трох кониках; осталось два дни — на двох кониках, а по одно̑м вже прієжжає. Кажут, не плачте, дѣти, вже Коляда на трох кониках ѣде.”

“Коляда прієхала на сивых конях, а коням треба сѣна.”

“До празника, а особенно до Коляд, треба допрясть обязательно, а то Коляда спужає. Штоб Коледы не спужали, возьми облий водой: она змерзне — хто ж спужає?”

“Ну, смеялыса, шо Коляда насере в ту куделю, шо осталась. Старались, штоб скорѣ є допрясть.”

“Коляду встречали. Бувало дѣтки: «Пріѣхала Коледа в вечори, вечори. Да привезла гуски в решетѣ. Сама сѣла на кутѣ, а свои гуски пасадила на стовбѣ.»”

“Вечером Коляда заходит, никто никуда не йде. Хозяин вносит вязочку сѣна в хату. «Добрый вечер, Коляда иде.» — Коли запрашали до хаты, то спевали коляду, таки роздвяни песни, коляды. А як дѣвка була в хати, то и іо̑й спевали, то вже други коляды до дѣвки. До хлопца коляд не спевалы.”

“Снопа ставили в куточку. Хто житній, хто пшенични. Называли коляда.”

“Вот Колядка, перед Рожеством той вечор. Стелют сѣно на сто̑л, кутю варять, постне все єдять.”

“Когда у нас Колядка, перед Рожеством, сѣно тягаєм. Кто вытягне довгу сенину, в того буде довгій ліон.”

“На Коледюху накачають галушечек маленьких, кидають курам. Или кура, или пѣвень ухопить.”

“Перед Рождеством Кутья. На Кутью мороз кликали.”

“И на Кутью дають, и на Рожество худоби ту буханку дають, шо з кутьи.”

“Шостоє — кутья, сіомого — Рожество. Богата кутья перед Новым годом, Бѣдная кутья перед Одохрещами.”

“Одна на Рождество — то постная кутья, друга — на щодрец, из мяса. Потом буде Крещеньє — водяная кутья.”

“Одна кутья на людей, а другая на худобу, а третья — на урожай.”

“Три кутьи у Коляды: двѣ постных, а посередини багатая — Щедруха.”

“Перва кутья постна, перед Рожеством, а на Новый рок — богата, а перед Водохрещем — знов постна.”

“Перва кутья перед Колядами, єто ще не Коляда.”

“Перва кутья перед самым Рожеством. Як Перва кутя зориста, дак буде добре рости, буде вроџай. И на Другу — як зористо, дак тоже буде ядреноє добро.”

“У нас Коляд було всегда двѣ недѣли: од Первой кутьи до Крещенья, а дале Креститель да уже Провод Коляд.”

“На кажне свято кутью робили на Коляды: на Перву кутью, на Щедруху, на Голодну кутью.”

“На Рожество є Перва кутья, як починаєтьса Рожество. Ето навѣк моя мати казала: «Гледи, дочухно, на Перву кутю штоб никогда не сваривса, штоб у хати не було шуму, то так буде ввесь год.»”

“На Первую кутью матка каже: «Донька, встанем порану. Подмети хату и вынеси далеко за город смѣтьє, коб вовк до хлева не пришов.» Понесу на болото и вынесу.”

“Перва кутья — начинаються Коляды.”

“На Першу коляду перед Роздвом хазяйка зробить хреста на стенѣ, що под образами, потом на дверѣ, на хати, на хлевѣ; розламує хлѣб на ско̑лько душ в хати.”

“На Першу коляду тягнуть сѣно спод насто̑льника.”

“Сѣна клали под насто̑лник на Першу кутью.”

“Смѣтьє метут цѣлу недѣлю — от Першей кутьи до Другой — и сыплют под деревья.”

“От, кауть, Перши коляды — Кутья, и Други коляды.”

“Коляда постная — кутю варили, на покутьи становили, сѣно розстилали на сто̑л. Казали, што Коляда на конех ѣде, Коляда буде сѣно ѣсти и кутю. Сѣно лежало три дни. На Щодруху опять клали. И на Водянуху.”

“На Постну кутю вѣник перерубують пополам и выносять на улицу, на перекріостках. Выносять увечери, шоб нихто не бачив.”

“На Постну кутю огню накладом и перескакуєм церез огонь — брехни треба попалить в селѣ.”

“Возьмем куль соломы, запалим и скачем. Крали и з хлева скубли застрешованник.”

“Постная кутья — против Рожества. На Постную кутью на кут кладуть сѣно и кашу з печи вымай и кудахчи: тогды куры будуть нестися. На слѣдущій день высыпають на віко и — курям — щоб не сходили со двора никуды.”

“На Постну кутью дѣвки хвартухи кидали и палали.”

“На Постну кутю деркачи розсекали и через ворота бросали. Деркачик найшов — розсѣк и выбросив.”

“Обвязывають на Постную кутю груши, шоб родили.”

“Гадали под Постну кутью. На Постну кутью приглашали мороза.”

“Я и сама на Постну кутю ввечери подметаю хату, секу на порози деркач изметены.”

“Кутю вареть то̑лько на Коляду водяную и на роздвяную.”

“Сочейна вечера, ето уже з постом кушають.”

“Старая коляда и перед Крещеньєм Коляда — постныє.”

“Кончили мы жито, берем колосочки, жменю у пучечок, звяжуть іого снурочком да и святять на Спаса.”

“Колосы светили на Спаса. Як светили бороду на Спаса, то пѣли таку пѣсню: «Спас, спаситель мо̑й. Кого я бо- юсе, кого я боюсе? — Я Бога боюсе.» Три раза.”

“Бороды дѣлали, когда ишли в церков на Спаса. Спас — всему час.”

“Русалка до Спаса на дереве сидит.”

“Спас. Яблоко свѣтять да єдим. У котороє бабы дѣти померли, до Спаса не єст яблука, бо на том свѣти усим дадуть яблука, а єѣ не дадуть, бо кауть, «свинья зѣла». На Спаса тую бороду рѣжуть и свѣтять. Минув Спас — бери рукавици про запас.”

“Спас — велики празник. На Спаса яблука свѣтять. На Спаса спасвають картошку — всѣ коровы пускають на картошку. Маковей, а потом пятого дня Спас.”

“Спас, коло Спаса двѣ дороги є — пташки одлетають. От, до Спаса их нема, а тогдѣ уже буслы збираютьса и всѣ по тѣх дорогах летять.”

“Пришов Спас — полетѣли буськи од нас.”

“На Спаса треба оставить мычки трохи на гребешкѣ, шоб корова побѣгала.”

“Як на спаса дощ пойде, то буде ити до хрищенья.”

“Пришов Петрок, сорвав листок; пришов Илья, сорвав два; пришов Спас да нарвав в запас.”

“На Спаса святят грушки и яблыка.”

“Первый снопок деветнадсотого августа обмолачиєм, провѣєм и на Спаса яблоки несіом святить и жито у платочку.”

“Макавей — празник великій, и одправа на єо є. А я пошла по рехи. А в лѣсе и думаю: сіоння ж Макавей. И окотилася вечка, дак о так о ноги позакручане.”

“Є таки празник Маковей. Бером у платочке сѣмья, идом у двенацеть часов ночи до дому. Идом на двор на кут и сѣєм:
«Маковею, Маковею, я на тебе конопельки сею. Скажи менѣ, Маковею, де моя пара. Шоб я з єю ету но̑ч конопельку брала.»
Жених тую но̑ч должен приснитьса. То на Спасо̑вку Маковей, в августе мѣсяце. Говорать: «Заговѣю да и Маковей».

“На Маковея свѣтят мак, цветы, венки, рож. Ето щитаєтьса все священно. Нечистого тым маком обсыпают, шоб той змѣй не приходив.”

“Глухи мак светили на Маковея и осыпали хліо̑в, хату от небо̑жчиков. И як на суд ишли, то кругом себе осыпали.”

“Ковда-то був праведный батько Макавей, и в іого было сѣмь сыно̑в. То и во̑н став вѣрить у Суса Хрыста, и іого за гетую вѣру казнили, и іого сыны. И от у честь того, що гетыє молоденькие дѣтки погибли, як цветы, то и тепер святим цветы в церкви. Немножко гетых цвето̑в кидаєм на поле, щоб урожай був хорошій. А часть цвето̑в несом на моглица, в кого дѣти померли, да кладом на могилу.”

“На Маковея мак рвем, святим, зѣльє всяке: и мятку, и ромняночок, якіє полезны зѣльєчка для людины, то святять.”

“На Маковея мак свѣтять. Палюшки з маком пекуть да єдять. Я родилас напроти Маковея да выгодовалас по людях сиротой.”

“На Маковея варать кашу з маком, без молока. Святят жито и пшоницу, и ліон, а на Спаса — яблуко и грушу, сливы ще. В церкви ѣдуть да свѣтять мак.”

“Маковѣй — не святковали, оно споминали.”

“Як лѣтом нема хмары, то свѣтят на Маковея мак и сыплють у колодез.”

“Маковей празнуєм. У нас рвуть цветы, идуть в церковь и свѣтять цветы.”

“На Маковея несут мак и цветы над рѣчкою свѣтят и цветы в рѣчку бросают. Мак в головках.”

“На Маковей выходили к колодцу, молились, брали з колодца воду, святил батюшка, брали и люди святую воду. Етой водой кропили город и хату.”

“Колоски святять на Лью, на Спаса, на Маковея.”

“Свято Макове. То на те свато берут вещи всѣ и идут по полях и батюшка правит. Идут поза селом, недалеко и просят дощу, просят Бога, шоб пошов дощ. Таке свято перед Сплѣньєм у Спасо̑вку, святимо мак, усяке зѣльє.”

“Макавей — ето на Спасовку перши день. Мак святять уже.”

“Як на Юрья дощ — буде рыбы много, а на Макава — буде мно̑го грибо̑в.”

Петровочка — мала ночка,

Наши дѣвки не доспали.

Наши дѣвки,

Наши дѣвки не доспали,

По садочках ночовали.

По садочках,

По садочках ночовали,

Сплели собѣ по веночку.

Сплели собѣ,

Сплели собѣ по веночку,

Да й наклали на головочку.

Да й наклали,

Да й наклали на головочку,

Й у святую да й недѣлечку.

Малая но̑чка — петро̑вочка,

Не выспалася попо̑вночка.

Погнала волы, дремаючи,

На пеньки ноги збиваючи.

Сукала шнуры шовковыє —

Путала кони вороныє.

Путала вона, припутала —

Попо̑вна но̑чку досыпляла.

Гнала волы,

Гнала волы ще й дремала,

На пень ноги позбивала.

Пожену я волы,

Пожену я волы на раннюю росу,

Заросила русу косу.

Заросила,

Заросила, бо роса була,

Хлопци любили — хороша була.

Петровочка, петровочка, мала ночка,

Наши хлопци не доспали.

Наши хлопци, наши хлопци не доспали,

Бо в кропиви ночовали.

Петровочка, петровочка, й мала ночка,

Наши дѣвки не доспали.

Наши дѣвки, наши дѣвки не доспали,

По садочках ночовали.

По садочках, по садочках ночовали,

Звили себѣ по веночку.

Звели себѣ, звели себѣ по веночку

З зеленого барвеночку.

З зеленого, з зеленого барвеночку

Да й наклале на головочку.

Да й наклали, да й наклали на головочку

У святую да й недѣленьку.

Малая но̑чка-петро̑вочка —

Не выспалася Наталочка.

Погнала волы дремаючи,

На пеньки ножки збиваючи.

Шовковы пута посукала,

Вороны кони попутала.

Хто тыє кони розпутає,

То того беда окутає.

Наталя кони розпутала,

То єѣ беда окутала.

Нихто не виніон, то̑лько мати,

Що розбудила волы гнати.

Малая но̑чка-петровочка,

Й не выспалася Наталочка.

Погнала волы, дремаючи,

На пеньки ножки збиваючи.

Шукала пута шовкового,

Путала коня вороного.

Хто тыє кони розпутає,

То його беда оплутає.

Наталка кони розплутала,

То єѣ беда оплутала.

Петровочка,

Петровочка — малая ночка,

Не выспалась молода девочка.

Що робила,

Що робила — шнурки сукала,

Не якіє, шовковыє.

Не якіє,

Не якіє, шовковыє — путать кони,

Кони й вороныє.

Не спутала,

Не спутала коня й вороного —

Да спутала хлопця й молодого.

Я думала,

Я думала, що конь белогривый,

Й а ж то стояв козак чорнобрывый.

Я думала,

Я думала, що коничок,

А ж то стояв козак-соколичок.

Сукала шнурки шовковыє,

Путала кони вороныє.

Хто тыє кони розпутає,

То його беда оплутає.

Ясеніо кони розпутав,

То його беда оплутала.

Петровочка,

Петровочка — мала ночка,

Не выспаласа девочка.

Не выспалас,

Не выспалас, недоспала,

По кропиви ночовала.

По кропиви,

По кропиви ночовала,

Кари очи повыймала.

А девочки,

Й а девочки — по садочку,

Сплели собѣ по веночку.

Сплели собѣ,

Сплели собѣ по веночку

З зеленого барвеночку.

З зеленого,

З зеленого барвеночку —

На Святую недѣліочку.

Ой ты, зайчику сивесенькій.

Рано-нерано сивесенькій.

Не садовися близько мене.

Рано...

Бо люде cкажут — люблю тебе.

Рано...

А я родойку не такого,

Рано...

Щоб я любила абы-кого.

Рано...

На Яна, на Яна жита нажала,

На Петра пирого̑в напекла.

На Василя хлопцов запросила.

Як ишли — погубилися,

Як ѣли — подавилися.

Ой котив яворонько ялину

Через круту гору в долину.

Ой целував козаченько девчину

Через плеченько в личенько.

Через плеченько в личенько:

— Ой моя девчинонько-серденько.

А що там у лѣси стукає, пукає?

Явор, явороньку Стукає, пукає?

Молодый Гандруніо явора рубає,

Явор...

Молода Санюня трѣсочки збирає.

Явор..

Молодый Гандруніо все правды пытає:

Явор...

— Чи ти мене любиш, чи з мене смеєшся?

Явор...

— Ой я тебе люблю, з тебе не смеюся.

Явор...

Скажу тобѣ правду, ой, що не вженюся.

Явор...

Каже менѣ мати богатую брати.

Явор...

Ой та богатая по̑де в поле жати.

Явор...

Бѣдная сирота — под возом лежати.

Явор...

Богата-ледаща иде з поля й плаче.

Явор...

Й а бѣдна ж сирота иде з поля й скаче/

Явор...

Ой що там й ув лѣси стукає-гукає.

Калино-малино, стукає-гукає.

Молодый Петруніо явора рубає.

Калино...

Молода Галюня трѣсочки збирає.

Калино...

Трѣсучки збирає, во̑н єѣ пытає:

Калино...

— Чи любиш ты мене, чи по̑деш за мене?

Калино...

— Ой я тебе люблю, за тебе не по̑ду.

Калино...

Бо твоя матіо̑нка та й барѕо лихая.

Калино...

Вона менѣ скаже в суботу золити.

Калино...

В суботу золити, у недѣлю прати.

Калино...

Ой щось у лѣси стукає-гукає —

Молодый хлопчина явора рубає. 2

Молодый хлопчина явора рубає,

Молода девчина трѣсочки збирає. 2

Пытається єѣ: — Чи любиш ты мене,

Чи любиш ты мене, чи по̑деш за мене? 2

— Я любити люблю, а пойти — не по̑ду,

Не вмѣю робити — будеш мене бити. 2

— Не бо̑йся, девчино, я не буду бити,

Єсть у мене мати — поучить робити. 2

У недѣлю рано шматьєчко золити,

На Дунаю прати, под дубом вешати. 2

— Я й не Жидовица — в недѣлю золити,

Я й не лебедонька — до Дунаю прати,

Я й не ведмедица — каменем качати.

Ой на городи — горкун, горкун,

На горкунови — бакун, бакун.

На бакунови — гордовойка,

На гордовойци — маковойка.

На маковойци — зазуленька,

Она кувала-говорила:

— Не буде зими, як лѣточкa,

Не буде свекор, як батечко.

Батейко набьє — пожалує,

А свекор набьє ще й выжене.

Ой на городи — курковица,

Да й не тая хлопцам Петровица.

Ище хлопци Петра не дождали,

Взяли рабу жабу розодрали.

Взяли рабу жабу розодрали,

Да й на вечероньку зготували.

Ой смачная хлопцам вечеронька —

Да рабая жаба печеная.

Й у городи зѣльє, за городом сѣно.

Отут моє любе серце вечерати сѣло.

Нехай вечерає, здоровоє буде,

Й а во̑н мене, а я іого ниґды не забуде.

Да на вулици

Яриловица

Ой, тяжко хлопцам

Петровица.

Да суди ж, Боже,

Петра дождать;

Да Петра дождать,

Хлѣба нажать.

Да тогды пойдом

В Житин в дѣвки

В Житини дѣвки

Хорошіє.

Ой, да всѣ ж іоны

Багатыє,

Дають подарки

Намѣтныє.

А в Крамку дѣвки

Худобоньки,

Дають подарки

Кропивныє.

Да на вулици

Краю нѣту.

Да кого ж єто

Тута нѣту?

Молодой нема

Палажечки

Да легла ж бо йна

Колодою,

Да колодою

Дубовою.

Дa штoб на дуба

Іона лѣзла,

Да дубовою

Кору грызла.

Дa штoб на дубе

Го̑лья ламала.

Штоб своѣ зубы

Поламала,

Нам тыє зубы

Продавала...

Серед поля, поля

Стояла тополя.

Жаль менѣ тополи,

Що на чистом поли.

А на то̑й тополи

Чотыри соколы.

Жаль менѣ тополи,

Що на чистом поли

А першій соко̑лко —

Молодый Яковко.

А другій соко̑лко —

Молодый Макарко.

Хмара хмариться, на дощ береться,

Не дощ и не погода,

Змокне Ясенько, змокне серденько

Як у лѣси ягода. 2

Где ты Ясю був, що в мене не був

Як я листы писала,

Чи не був вдома, чи не мѣв коня,

Чи мама не пускала. 2

Ой був я вдома и мѣв я коня,

И мама мене пускала,

Найстарша сестра коня вивела,

Молодша осіодлала. 2

Сестра найменша, бодай не зросла,

Вона не позволяла: 2

Не ѣдь братику, не ѣдь ро̑дненькій

До теє сиротоньки,

Бо єсть того цвѣту по цѣлом свѣту

Знайдеш собѣ другеньку. 2

Там у лѣси на дубочку

Колыхала девчинононька сына й дочку. 2

Колыхала — говорила:

Нащо ж мене моя матіонка породила? 2

Сестро моя сестро ро̑дня

Ты поколыши детятка мои, бо я бѣдна 2

Чи ж я тобѣ не казала,

Жеб ты з тыми двораками не гуляла 2

Бо двораки по̑зьно ходять

Не одную девчиноньку з ума зводять. 2

Не так з ума, як з розума

Зоставайся сестро моя тепер сама. 2

Я не сама зосталася

Там у полю корч калины розцвелося 2

Розцвелася той совяла,

Зосталася сестра моя тепер сама. 2

Ой там в лѣси на дубочку

Колыхала девчинононька сына й дочку. 2

Колыхала й говорила:

Нащо мене, моя мати, породила? 2

Породила та й ховала,

Як калина при дорози призовяла. 2

Мамцу моя мамцу ро̑дня

Ты поколыши детья моѣ, бо я бѣдна 2

Ой, не раз вже я казала, вже казала,

Не займайся з двораками бо не слава. 2

Бо двораки по̑зно ходять,

Не єдную девчиноньку з ума зводять. 2

З ума зведе — сам поѣде

Девчиноньку з детиною та й покине. 2

Пусти мене мо̑й миленькій

До броду та й по воду,

Молодыє перевозу

Перевезуть до роду. 2

Не почули перевозы

Посередини мора

Но почула моя мати

Аж по той бо̑к мора. 2

Но почула моя мати

Аж по той бо̑к мора:

Не плач доню, не журися,

Такая доля твоя. 2

Нащо, мамцу, ты зважала:

Чи на взро̑ст, чи на моду?

Утопила мене мати,

Як конопельку в воду. 2

Конопельку обтопивши

Ще треба вытягати —

Дала мене за нелюба

Мушу вѣк каратати. 2

Да йшли хлопци

Да межею,

Пили іоны міод

Да дежею

Да йшли дѣвки

Ватагою,

Да пили смагу

Баклагою.

Хмѣль на тычинку

Навиваєтса.

Йванько дочкой

Набиваєтса:

Ой, зятю, зятю

Озьми мою дочку.

Ой, моя ж дочка

Да роботницка,

На паству жене,

Кудельки преде,

А з паствы жене —

Починочки вьє

Приде недѣля —

Мешок надѣне;

Приде другая —

Мешка немає

Chmara idzie, deszcz będzie, 2

Gdzież ty ptaszku pelecisz?

Polecę ja w ciemny las, 2

Żeb mnie deszczyk nie znalazł.

Usiąde ja na klonie, 2

Jak panienka w welonie.

Nakryję się listeczkiem, 2

Jak panienka wianeczkiem.

Nakryję się zielonym, 2

Jak panienka rutnianym.

Nakryję się zielonym, 2

Jak panienka rutnianym.

Жеб я мала крильца, соколовы гочи

Полетѣла б до матіонки темненькоє ночи. 2

Зайшла б до матіонки й стала б на порози,

Полилися б у матіонки дробненькіє сліозы. 2

Годе мати, годе дро̑бны сліозы льѧти,

Порадь, порадь мене, моя мамцу, як з нелюбым жити. 2

Чи мнѣ горувати, чи мнѣ бедовати,

Ой чи же мнѣ из нелюбым весь вѣк каратати? 2

Живи рочок доню, живи рочок другій,

Розумоньку наберешся й назад повернешся.

Там где зозуля ночує

Нихто зозули не чує . 2

То̑лько почула невѣста

На круту гору идучи. 2

На круту гору идучи.

Коромыслом воду несучи. 2

А єѣ милый стречає,

З плечи веселце здоймає: 2

Чого милая така,

Невесіолая, смутная? 2

Я тобѣ милый розкажу —

Твоіо̑й матіонци не вгоджу, 2

Навару ѣсти — не смачно,

Напеку хлѣба — не вдачно. 2

Поперу хуста — не бѣло,

Их покачаю — не вдѣло. 2

Того я милый такая,

Невесіолая, смутная. 3

Годи, годи,

Годи, годи, зозуля, кувати,

Бо йдут дѣвки березу рубати.

Ой хоч куй же,

Ой хоч куй же, хоч не куй же,

Бо вже близко Петро твой же.

Я й на Петра,

Я й на Петра пирого̑в напекла,

На Василя хлопцям носила.

Ѣжте, хлопци,

Ѣжте, хлопци, не дивуйте,

Гарно дѣвок поцолуйте.

Ѣли хлопци,

Ѣли хлопци, не дивовали,

Гарно дѣвок поцеловали.

Под березою прометене

Ще й калиною обсаџоне.

“Ой хто то, хто то

З товаром стоить?”

“З яким товаром?”

“З черевичками.”

Чужим девчѧтіом всіо продає,

Для свеє Мани дармо дає.

Ой за воротями прометяно,

Рано-нерано Прометяно.

Повный дво̑р коней наведяно,

Рано-нерано Наведяно.

То там дѣвойка прометала.

Рано-нерано Прометала.

Свого молодтя дожидала.

Рано-нерано Дожидала.

Ѣде молодец на конику.

Рано-нерано На конику.

Везе дѣвойку в заполику.

Рано-нерано В заполику.

Чорноморец, мамцу, й чорноморец,

Вивіов дѣвку й босу й на морозец.

Вивіов єѣ босу да й пытає:

— Чи є, дѣвко, мороз чи немає?

— А менѣ сей мороз та й байдуже,

Люблю чорноморца й вельмо й дуже.

Я й того морозу не боюся —

Куплю черевички й узуюся.

Куплю черевички да й узую,

Да й за чорноморцем помандрую.

— Ой на що ж ты, доню, й уповала,

Що ты чорноморца сподобала?

— Я й думала, й мамцю, й пановати,

Аж довелось, мамцу, й горовати.

— Я й думала, й мамцу, й пановати,

На чужому й поли й жито й жати. 2

Да ще й колысочку колыхати. 2

Да ще й по починку напрядати.

— Ой на що ж ты, доню, й уповала,

Що ты чорноморца сподобала?

Чи вповала, доню, й не на гроши,

Чи вповала, доню, й що хорошій?

— Не вповала, мамцу, я й на гроши,

А вповала, й мамцу, що й хорошій.

— Ой сіогодни Петровка, й Петров день,

Пусти, мати, погулять на весь день.

— Ой неволя, донечко, й неволя,

Наѣхало сватанья з Выгова.

Наѣхало сватанья повен двор,

Да й выбирай, донечко, котрый твой.

Ой ходила дѣвчина по полю,

Да сѣяла пшеницу з приполу. 2

Коли ѣде хлопчина з приіому.

Коли ѣде хлопчина, шапку зняв:

— Боже тобѣ, дѣвчино, помагай 2

Буде з тоє пшеници й коровай.

Буде з тоє пшеници насѣньє.

— Коли буде, дѣвчино, й весѣльє?

— У суботу, девочки, в суботу,

Бо я маю на хлопца й охоту.

У недѣлю, девочки, в недѣлю,

Бо я маю на хлопца надѣю.

Ой до бору стежечка, до бору,

Там будує хлопчина комору.

— Будуй, будуй, хлопчино, высоко,

Да й прорѣзуй оконьце широко.

Щоб до мене соловей прилетав,

Щоб во̑н менѣ гарненько щебетав.

Щоб до мене зазулька летала,

Вона менѣ гарненько кувала.

Нащо менѣ соловей рабенький —

Єсть у мене батечко родненький.

Нащо менѣ зозулька рабая —

Єсть у мене матенка родная.

Ой у лѣси, й у лѣси, й у леску,

Там поставив хлопчина комору.

Там поставив хлопчина комору,

Та й прорезав окенечко знадвору.

Щоб тудою соловейко залетав,

Да щоб мене, молоденьку, пробуждав.

— Ой наш тобѣ, соловейко рабенькій,

Як у тебе свекорко старенькій?

— А свекорко — не батенько, не збудить,

То̑льки по̑де до сусѣдки й обсудить.

— Ой сусѣдко, сусѣдочко ты ж моя,

Чи у тебе невѣсточка, як моя?

Чи у тебе невѣсточка, як моя,

Як не збудеш, то не встане самая?

У забори коровонька рыкає,

А в колысци детинонька рыдає.

Ой до бору стежечка, до бору,

Там будує паробок комору.

— Будуй, будуй, парубче, высоко,

Прорѣж, прорѣж окенце широко.

Щоб до мене соловей прилетав,

Да щоб менѣ раненько щебетав.

Щоб до мене зозуля летала,

Да щоб менѣ раненько кувала.

Нащо ж менѣ соловей сивенькій —

Є у мене свекорко старенькій.

Нащо ж менѣ зозуля рабенька —

Є у мене свекруха старенька.

Вона ж мене раненько не будить,

Выйде на улицу — та й обсудить.

Ой на Петра, на Петра, на Петра,

Й моя мати мандриґов напекла. 2

Моя мати мандриґов напекла,

Й мандриґою зазулю вдавила.

Ой закину свитину на спину,

На всю ночку до девчини двину.

Ой дай, Боже, суботи дождати,

Зберу людей да пошлю й у сваты. 2

А сам пойду под окно слухати. 2

Ой що ж буде девчина казати.

А девчина по светлонци ходить,

Да тихенько до матер говорить:

— Моя й мати, порадница в хати,

Порадь мене, що людям казати?

Ой чи ж менѣ рушнички давати,

Ой чи людей выправляти з хати?

— А як ти будеш рушнички давати,

То й не кажи, шо я твоя й мати.

Ой закину свитину на спину,

А сам пойду сватати девчину.

Ой дай, Боже, суботу дождати,

Зберу людей та й пошлю й у сваты.

Зберу людей та й пошлю у сваты,

А сам пойду под окно слухати.

— Ой сьогодни, матіонко, Петровка,

Болить менѣ, матіонко, головка.

Ой сьогодни, матіонко, Петров день,

Пусти ж мене погулять на весь день.

— Ой не мона, донечко, й не мона,

Наѣхало сватанья з Подола.

Наѣхало сватанья й повен двор,

Выбирай же, донечко, котрый твой.

— Що в жовтому жупанѣ — то ж не мой,

На вороном конику — ото ж мой.

Ой у лѣсі, й у лѣси, й у леску,

Там повѣсив хлопчина гойдалку.

— Ой гойдайтесь, девчата, высоко,

Да щоб було видненько далеко.

Ой там моя дѣвчина жито жне,

Нашитими рукавами маяє. 2

Золотыми перснями сіяє.

Ой ходила дѣвчина по полю,

Да сѣяла розсаду з приполу.

— Ой чось моя розсада не сходить,

Унадився хлопчина — та й ходить.

Уже моя розсада — в три листки.

Шукай, шукай, хлопчино, колыски.

Буде, буде детинонька на руках,

Буде, буде колысочка й в очепках.

Я на Петра,

Я на Петра житечка нажала,

Й а на Йвана пирожко̑в напекла.

Пошли дѣвки,

Пошли дѣвки по ягоды,

Темним лѣсом по суници.

Воны ягод,

Воны ягод не набрали,

Собѣ турков натрапляли.

Одна дѣвка,

Й одна дѣвка й осталаса,

Свойму брату досталаса.

А брат взяв єй,

А брав взяв єй за рученьку,

Да повіо̑в єй в светличеньку.

Да й посадив,

Да й посадив на кровати,

Взяв дудочку да й став грати.

— Чи ты роду,

Чи роду великого,

Чи ты батька багатого?

— А я роду,

А я роду великого,

А я батька багатого.

На выгони,

На выгони й огонь горить,

Й а на село полумьєчко.

Й а на село,

Й а на село полумьєчко,

До девочки в окенечко.

Там девочка,

Там девочка хусту шила,

Да й з хлопчиком говорила:

— Ой хлопчику,

Ой хлопчику-соколику,

Розкажи мнѣ всю правдоньку.

Розкажи мнѣ,

Розкажи мнѣ всю правдоньку,

Коли пойдеш на войноньку.

Коли пойдеш,

Коли пойдеш на войноньку,

Дам я тобѣ хустиноньку.

Дам я тобѣ,

Дам я тобѣ хустиноньку,

Да накрыєш головоньку.

Щоб личенько,

Щоб личенько не марнѣло,

Щоб серденько не болѣло.

Як личенько,

Як личенько марнѣть буде,

То й серденько болѣть буде.

На вулици,

На вулици скрипка грає,

Мене мати не пускає.

Мене мати,

Мене мати не пускає,

Да в комору замыкає.

Й а в комори,

Й а в комори — вокна й двери,

Щоб ходили кавалерѣ.

Вокна й двери,

Вокна й двери замыкаю,

Кавалеров не пускаю.

— Ой не йдить вы,

Ой не йдить вы, паробочки,

Нема в мене для вас дочки.

Є й у мене,

Є й мене й одна дочка,

То для того парубочка.

Є й у мене,

Є й у мене штыри дочки,

Да не для вас, паробочки.

Пойду до корчомки, да гей, похмелюса,

Пойду в сад зеленый проходюса.

Пойду в сад зеленый, да гей, проходюса,

На сивого коня й подивлюса.

Ѣхали козаки, да гей, з Украины,

Взяли мого коня й половили.

Взяли мого коня, да гей, половили,

Да й на іого седло й наложили.

Да й на ніого седло, да гей, наложили,

Молодого хлопца й посадили.

Поѣдемо, коню, да гей, на Вкраину,

Засватаєм молоду девчину.

Посылала мати сына та й на косовицу,

Розчесала жовты кудры та й на потылицу.

Я ж думала, що мо̑й сын та й буде косити,

Кинув косу на покосы та й став голосити. 2

— Не журися, мо̑й сыночку, малыми детками,

Як ты по̑деш из косою, воны — з грабельками.

Чорна хмара наступає, дощик накрапає,

Мо̑й сыночок з деточками сѣно догребає.

Зажурилася молодая вдовойка,

Що й нескошена зелена дубровойка.

— Ой не журися, молодая вдовойко,

Буде скошена зелена дубровойка.

Ой як зберемо косаро̑в двадцять чотыри,

Воны покосять горы та ще й долины.

Косари косять, а вѣтер повеває,

Зелена трава на поко̑с полягає.

Берѣтеся, ягодойки, од бору,

То я пойду зараньеєчка й додому.

Берѣтеся, ягодойки, без листу,

То я пойду додомойку скорѣше.

Ой гукну я — нехай мати почує,

Нехай менѣ вечеройку готує.

Ой гукну я — нехай лѣс розливає,

Нехай мати вечеру наливає.

— Иди, доню, абы дужа, здорова,

Вже для тебе вечеройка готова.

Иди, доню, абы дужа, не бита,

Вже для тебе вечеройка налита.

— Мати, мати, ты порадойка в хати,

Порадь, мати, як нелюба назвати.

— Ой сядь, доню, за тесовейким столом,

Зви нелюба сивесейким соколом.

— Краще, мати, да ще й камень подняти,

Як нелюба сивым соколом звати.

Тяжкій камень подниму й одпочину,

За нелюбом я навѣки загину.

Ой пойду я горою, долиною,

Чи не знайду рожейки з калиною.

Ой чи рожу рвати, чи калину ламати,

Чи йти замуж, чи дѣвкою гуляти?

— Ити замуж — треба добре робити,

Не йди замуж — будуть люди судити.

— Мати, мати, ой шо ж ти наробила,

Дала замуж — робити не навчила.

— Дала замуж не за якого пана,

Добра будеш, то й научишся сама.

Го̑рка, го̑рка калиновая юшка,

Лиха, лиха чужа мати-свекрушка. У

Хоч и го̑рка, а я єѣ напьюся,

То лихо̑й свекруси я покорюся. У

Ой до Петра, зозулейки, до Петра,

Й а вже мене та Петрівка допекла.

Ой до Петра, зозулейки, кувати,

Посля Петра — детойки годовати. У

Полю, полю — уже ручейки болять,

Вже над нами усе люди говорать. У

Хай говорать, як у лѣси на вовка,

Нехай болить голова ще й головка. У

Полю, полю, аж той вовк за горою.

— Выйди, мати, до вовка з коцубою. У

Поки мати до вовка з коцубою,

Вовк за дочку — та й поніо̑с у дуброву. У

“Колись нас пужали русалками: Не ходить, бо зар ходять русавки, у Петровицу.”

“Mы правим деды чотыри раз у год: у мясоѣд, перед постом — поминальны тыждень, на великдень, перед Петровицою, перед Пилиповкою.”

“Петровица — голодница. Уже нема ни петровици, ни голодници.”

“День у петровицу меншеє.”

“Петровка ровняється з мясоѣдом, то треба штоб дванадсять недѣль. Посля Петровки тоже мясоѣд. От, у нас Троица кончається, тыждень пройде, понедѣльник уже у нас Петровка.”

“Тро̑йца минула — уже понедѣлок — Петровка. Петровка мине и до Спасовки навѣк буде чотыри з половиной недѣли мясоѣда.”

“У лѣтку, в Петровку Иван у нас є, и на єтого Ивана то тая русалка бѣгає. Она гола, косы розпускає, она ж уже бере пользу с поля. Иван у Петро̑вку, за два дни до Петра.”

“Дванадсять недѣль усего мясоѣду и Петровки. Як мясоѣду шѣсть недѣль, то й Петровки шѣсть, як мясоѣд довги, то Петровка мала.”

“Петро̑вка минула, уже жнива.”

“Розыгры — ето перши день Петро̑вки.”

“Купайло робиться у Петровку. Купайлу клали на городи, на выгони.”

“На Петровку гречку волочил да и кожуха на борони возил.”

“Лѣтом у Петровку весѣлья не робять. Буває Петровка когда 2 недѣли, когда 3 или 4, она меняється. Петровка — голодовка, потому што старый хлѣб поѣли, а нового не нажали.”

“Кажный год святили криницу у девятую пятницу на Петровку. Проти десятой пятници в Петровку не работали: гроза быває большая.”

“Розверни мураховейник — там масло є на Петровку.”

“Як нема дождю, обливаєм женщину, ту, шо паче млинци в пост до Великодня. И знов у Петровку тоже не пекуть.”

“На Голодну кутью мороза ж гукають: “Мороз, мороз, иди кутю ѣсть, а в Петровку не ходи, а то будем зелѣзными пугами бить.” А ось, бачите, в Петровку шо случилося — повно дорщу, шо деревья паламало.”

“Як буде на Сорок святых мороз, то буде до Паски сорок морозов; як не буде, то в Петровку буде мороз, отдаст своє.”

“Захотѣлося ковзанки в Петровку.”

“Петро̑вка сушит болота, а Спасовка — рѣки.”

“У Петровку день менчи, а ноч̑ буде бо̑льшать.”

“От, Троица у нас сходить, а в понедѣлок уже Петро̑вка. Уже Петро̑вка сойде и Петро всегда в той день, шо и Голодна кутя. Запуски, старые люди не ѣли и на Петра уже розговляються. На Петра, як дождеш нового хлѣба да спечеш, дак возьмеш да поломиш.”

“Купало за пять діон перед Петром. То уже у нас щот.”

“Двенадсятого Петров день. Петро, у нас называють. Єсли буде дощ ити, то буде гнити и картошка в полю.”

“Петро святкують два дни: Петро и Полупетро.”

“Пришов Петро, то и дня уворвав. Пришов Петро — тепло пройшло.”

“Петро — из старых годо̑в єго празнують. На Петра не

работатимуть. Як сонце зайде, так уже мы празнуєм — ништо такого не робим. На Петра старались выгнать коровы чим пораньше.”

“На Петра такіє качели робили. Зроблять на стовбах высоку гойдалку. Ето на Петра. А в Хведорах ой, то законно о треба погойдатиса, покачатиса.”

“Девки на Петра колышуться на колыхавках.”

“На Петра качаються на качелях. Вѣшают веровки — канаты из берозы завьют. И катаються цѣлый день.”

“На Петра вѣшають качелю и гойдаються.”

“До Петра не йдуть у грады. А на Петра, ще сонце не зойде, идуть да выломлять из кочана три листины да занесуть да

вкинуть у колодезь. Уже люди ничо не кажуть. Штоб не гнили кочани.”

“На Розгули и на Петра листину обламывають, шоб кочан рос.

Приде Петро, то щикне листок.”

“Сіоголета св. Петро ходить на гречку да не ходить на жнива и на косовицу.”

“На Петра ліон зарывают. Потрошку вырвут и зароют там. Шоб во̑н быв урожайный, шоб прадива было мно̑го.”

“Юрей, Микола, Тро̑йца, Петро, Покрова — то носили святочне пастухови: булку хлѣба, сала кусочок, на Петра — сыра. Як є, то и кобасу деколи дадуть.”

“Пастух як выганяє коров, пастух не ѣсть цѣлы день; Ето штоб волки коров не ѣли, и до Петра не стрижеться — так уж іон до Петра ходить таким кошлатиком.”

“Зевзюля кує то̑льки до Петра, а потом она уже в коршика робиться. Коршиком уже.”

“До Петра кує зозуля, посля Петра вже не, вже єѣ птушки бьють, вже як где кукне, то мало, бо вона виновата птушка.”

“Кукушка до Петра кує, а после Петра курей дере.”

“Кукушка кує до Петрова дня. На Петро удавиться сыром и не кує.”

“После Петра пташки бьють зовзулю, не дають ѣй коваты. Зовзуля кує до Петра, може день-два посля Петра. Посля Петра збираються птици и ѣй бьють, луплять. Но вона ховається уже тогды. Всяка птушка єѣ бьє.”

“На Петра така приказка: будем давить зовзюру. Варили вареники — то уже “будем давить зовзюру”.”

“Як Петро пройде, не буде мошок, жабы не крумкають. Петро забере всѣх у ведро.”

“На Петра пересушиваються мертвыє, должна быть хорошая погода на Петра.”

“На Петра молодого хлѣба напекла, и на Ивана рыбок наймала.”

“На Петра крышку хлѣба пропекла, а на Лью повну пѣч налью.”

“На Петра сыр пекла, а на Йвана выбирала. Спеціально к Петру люди сыр собирали и пироги пекли.”

“На Купайлу ходят вѣдьмы и проти Петра.”

“По Петрѣ, той по теплѣ.”

“Сож бере двадсять пять человѣк у день на Петра и Павла, увесь мѣсяц — на жерство Богу. На Петро и Павла нельзя купаться — люди топяться.”

“Петропавло — то ж Петро.”

“Пришов Петрок, сорвав листок, святы Илья сорвав два.”

“Кукушка кує од Великодня до Петрочка, а после Петрочка не деніочка.”

“Петро, а назавтре Павло.”

“Назавтра Петра гуляють, шоб град ничого не побил, се Петров батько”

“Полупетро назавтра после Петра. Збираються толоками, а

один вдома не робять.”

“Первый день Петро, а на другой день — Полупетро, пол Петра. Так колись моя бабушка говорила.”

“Полупетро — уже начинають жито жать, уже зажинають жито на Полупетра. На Полупетра збирає богатый чоловѣк женцо̑в и веде на поле жать — толоки собирає.”

“Полупетро — уже не таки празник Петро и Полупетро — ето два дни. Вчора Петро, а сегодни Полупетра. Жито єтоє на Полупетра зажинають.”

“Градовы день — Полупетра, други день Миколы в Пилиповку и в май.”

“Полупетра — не треба тащити сѣна, кажуть, гро̑м забьє. И на Петра.”

“На Полупетра колись толоку нанимали.”

“Найме толоку душ десять жонок. День жне, а уже вечером веде скрипача и им уже дасть водки, они уже идуть и танцують.”

Кропиву тыркают на Иванову но̑ч, шоб змея не пройшла.”

“На Иванову но̑ч на ростани хлѣб оставляли.”

“Йиван сіомого, а Купайло — шостого.”

“У нас перед Иваном справляють Купайло. Берем,

назбираєм чого-нибудь, выстопцев, абы чого, нанесем громаду велику да й палим уже. Йдуть девки, кажуть: “Ходѣмо на Купайлу.”

“На Купало мы русалку загоняли на грушу. На грушу венки кидали, а потым их на грады на капусту носили, коб вусень не ѣв.”

“Улѣтку на Купайла ставили острогу, вѣшали хто кошеля старого, хто тряпки, хто постолы, хто што сумѣе. Запаліовали и скачуть, и спевають.”

“Сонце грає першого дня на Великдень, на Купалу ввечери, на Яна врано.”

“Палили ворох лаптей и кричали:

“На Купайлу березу зрубають, закопывають у землю, убирають, кветки роблять з бумаги, живыє кветки вѣшають и уже танцують, скачуть и пригають через огонь, и спевають петровки. А як розходяться, то ту березу ломають и до дому несуть, шоб скорѣє замуж выйти.”

“На Купайло лодки повысмыкають на дорогу. Що-небудь напхнуть на крышу. Санки напхнуть. Немовѣсто робили што у нас. Завалять дорогу, немовѣсто не пройдеш.”

“Тепер Купайло — сонце грає, потом на Яна раненько грає, а потом ввечоры грає. Грає, але кажуть, што сонце клене, як на єго дывяться.”

“Штоб не было гадости, на Троицу в хати класть надо кліон, дуб, явор, чебрец, чебер по-нашему. На кутѣ кладуть. А в Купальную но̑ч єто всіо зжигають.”

“У Купалну но̑ч за завалку брокиву затыкали, щоб вѣдьма не доила коров.”

“В Купальну но̑ч вѣшали прокиву на двери; на гокна клали, на поро̑г, на клямку в хлевѣ.”

“Скакунов вечор, бо казали, скакали через огонь.”

“Перед Купайлой — ведмарска но̑ч, говорать. И страшна ночь, говорать.”

“На Ивана вѣдьму несуть з села, зроблять такую з латок — сорочки, хустки, лихе є, як чучело зроблять, на тычку наткнуть, несуть у канаву, кинуть у воду, тычки поберуть и бьють єѣ. Розобьють на шматки, ше й спевають:

“Иваново сонейко ой ходило,

ходило, ой ранайко зийшло,

наоколо обийшло на Ивана.”

“Летала ведьмищо з Кієва до Кієва на Ивана, на Ивана.”

“Бувало мо̑й дѣд перед Иваном каже: идѣте повѣсьте косу в

дверох где йти до коровы, шоб вѣдьма не подойшла.”

“На Паску грає сонце, як исходить, у двенадцать часов, и як заходить. И на Ивана грає.”

“Перед Иваном, проти Ивана, косу клали коло воро̑т и свѣчку. И уже она приде и погрызе, а не влѣзе в хлѣв.”

“Которы на Ивана ведьмакує, дак тот скинеться чим хочеш: може и вужем, може и жабою, чим хочеш.”

“На Ивана седжу я з хлопцом, коли иде маленько детятко, а я схопиласа за него и не могу оторваться.”

“Влѣтку, в Петровку Иван у нас є, и на єтого Ивана, то тая русалка бѣгає. Она гола, косы розпускає, она ж уже бере пользу з поля. Иван — у Петровку, за два дни до Петра.”

“На Ивана чію попало рубаху в углу в хлеву на гвозд вѣшали, шоб вѣдьма не пришла. И палку там поставить.”

“На некого Ведіомского Ивана затыкали на ворота кропиву жижку.”

“Иван ведьмарскій — вѣдьмы ходят, молоко, спо̑р беруть из добра.”

“Когда ведьмацкій Иван, ведуком обсыпають сарай, шоб вѣдьма не вошла.”

“Идуть в лѣс знахары на Вѣдьмина Ивана.”

“На Вѣдьмина Ивана затыкают кропиву в ворота: подозрѣют на таких плохих женщин — коров портят. Пришол Вѣдьмин Иван. До Вѣдьмина Ивана траву рвуть всякую и на лекарства носять.”

“На Велико Ивана вѣдьмы в хлеву чуть свѣт, пока солнешко не взойде, то ходють росу збирають в дойницу, щоб корова много молока давала.”

“Иван Великій — по ягоды в лѣс шли, кажут, они помоцныє, пособныє.”

“Великій Иван — то ведьмы ходят.”

“Сонце грає на Великого Ивана всякими кружками.”

“На Великого Ивана не кидали дойницу, в хату прибирали, шоб на дворѣ не було.”

“Злосный Иван зоветься, єго и не празнують у нас.”

“Се у нас Иван и Зеня и всяке зѣльє — и липу рвуть, разныє цветы уже собирають. Чи до Петра чи после? Видно, после Петра ходить. Матка каже: дѣвки, ирвите цветы и то уже рвеш и на дворѣ ставляєш ля окен — стоять. Як свѣженьке, дак буде доля красоваться, а совьяне — уже и нещаслива доля.”

“Ковдуньскій Иван — завтра Иван, а сегодня мы косы, серпы тычимо в двери, де скотину зачиняємо.”

“Особено як на Купайла Йивана приде любая жо̑нка позычат, то ничого не давай. Як позычила, всіо — молока зразу не стане.”

“На Ивана Купайла сонце грає.”

“До Ивана Купайлого выходили на улыцу, спевали старинныє песни — Купайла, а уже после Ивана запрещається спевати про Ивана.”

“Ето не вельми великіє свята, Иваны етыє.”

“Запальвали великого лома на Ивана Купайлого, горить до самого неба.”

“На Купайляного Йивана пройди плугом через дорогу до сход сонца. И рано выганяют коровы, и яка жонка вѣдьма, єѣ корову не можна перегнать через те пооране, вона не йде. Ето на Ивана на Купалу собирають зѣлья.”

“На Купала Ивана в кого остатки все зносились, то в ворох и запаливали.”

“Венки на Ивана Купала несли на капусту: Ивана Купала, шоб капуста не прапала, а хорошая расла.”

“На Ивана Купала девки и хлопци собиралися, возьмуть ворота у любого, принесли до костра и спалють на вогнѣ.”

“На Купалного Ивана чоловеки под плотом седять, волы на пашу выженуть, а бабы в церков идуть. Поставлять таку острогу из іолки, начепляють всякого барахла да подпальвають. Дай песни спевають. Послѣднюю весну спевають на Купалного Ивана.”

“На Ивана Купалного, як сходить сонечко, цвете сонечко ро̑зными цветами, такеє красноє.”

“Є празьник такій — Иван Купалный. Як закопаєш кострицу собѣ на дворѣ, то познаєш, яка баба ходить молоко тягнуть. Палили тую кострицу, шоб молока не тягнули вѣдьмы.”

“Як дождом Купалного Ивана, у вогню на лучини цедилку палили и тогда приходила вѣдьма и просиласа в хату.”

“Колодки перед Купальным Иваном окола села зжигали. Кладут и палят вокруг села, может, в десяти местах.”

“От кажуть, сонце купається на Купалного Ивана.”

“На Купального Ивана гадають: блинци пече да на по̑л кладе. Чій блинчик первый собака ухопить, та поперед замуж и пойде.”

“Була во тут яворина и туда злеталися змѣи на Купалного Ивана. И говорили єтыє змѣи, што в Корми є такеє зѣльє, шоб николи люди не вмирали. Коб єго хто знал да урвал.”

“Купалного Ивана. Колись казали, венки вили девчата, хлопци. Зовьє венка и гуляли, потом ишли на могилки и на могилках вѣшали.”

“Напротив Купального Ивана сонце купається на сходи и заходи.”

“Як купається сонце на Купального Ивана, то до сонца надо покупаться, як хворы, то пройде.”

“После Купального Ивана молока мало дають коровы.”

“Зѣльє до Купалного Ивана бабы зобирають.”

“Кучеравы Йван на капусту горав. Кучерава садила, шоб капуста родила.”

“Летній Иван три дни до Петра.”

“На Петровна Ивана по ягоды ходили. Живо̑т болить — лѣчать.”

“До всходу сонца у нас на Йвана Петро̑вного мыють посуду и рвуть травичку, на которой роса, и мыють гладышки, сами мыются, кажуть, для молока гладышки мыють.”

“Иван Петровскій. У вечери уже справляємо. Нагребом такую кучку песку, а кропиву встыркніом. Ну, и тогды уже перескакуєм через кропиву.”

“На Ивана на Петро̑вского то полотно стелила вѣдьма на земнѣ, на песочку, ше не видно, ше сонце не сходить. А на шо то вона стелила?”

“На Ивана Петро̑вского, на Великдень, на Благовѣщеньє грає сонце, смерком, як уже заходить слонечко або як усходить.”

“На Ивана Питривского то змѣи ходять молоко ссать.”

“Петро̑вскій Иван, то у нас носят Купайло. Зьмут таку тычку да зѣльє навяжут, а зверху три свѣчечки. Да берут три дѣвчины да идуть и спевають. Кажны куток собѣ робить Купайло.”

“Петро̑вскій Иван — знахоровалы на іого, вѣдьмы молоко тяглы.”

“На Петро̑вского Ивана в двенадцать часо̑в ночи папороть цвете.”

“Петровски Иван — ведьмовски. Колись були такіє мущины и женщины — знали, од коров рвали молоко. Скидається и котом, и собакой и буде повзти якою казявкаю, пока молока не возьме.”

“До Петровского Ивана всякіє травы собирали. На Ивана Петровского вѣдьма иде в хлѣв да корову доить.”

“Масла Петровского Ивана вельми трудно знайти; треба быть безгрѣшным, як детя, з ангельскою душою.”

“Два Ивана — один весновый, не доходя Троици, а други — Петровчаны.”

“На Петровчанаго Ивана ведьмы ходять да дабро тягнуть.”

“Ягоды беруть, зѣльє рвуть на Петровчанаго Ивана.”

“На Ивана Петровчаного сѣють кругом колодца ліон и мак сѣють.”

“Вѣдьма молоко одбирає под Посный Иван.”

“Цветошин Иван перед Петром, дніом по цветы ходят.”

“На Купалу до зыхода сонца купаються, кажуть, русавки. Дожжик иде таки дробненьки и сонейко свѣтить. То, кажуть, русавки купаються.”

“Колись казали, шо вѣдьмары ходять против Купайла.”

“На Купалy кидали в огонь мычки и трохи ліону, штоб вѣдьма молоко не тягла. Говорили, шо нельзя никому позычати, давати шо-то против Купалы.”

“Купайло робиться в Петровку. Купайлу клали на городи, выгони.”

“На Купалного Ивана робили вогни на цѣлом сели. Называли тыє вогни Купала. На горци Купала, середь вулици просто, на грудку гдесь.”

“Иван Микульный, дак тыє годы огонь накладуть на берези да песни пеють жонки. У нас єто кажуть шо Купайло, да єто ліон буде добре родить."

“Посерод вулици нагребаєш песку кучку, а в кучку тогды стыркали кропиву. Да по всему селу. Тамака одна кучка буде Купала делать, тамака — другая. Пошли Купало издѣлаєм и будем пригать через тоє Купало. А хто не перепригне, дак ложиться под Купало, под тоє кропиву, а тогды через іого и перепригають.”

“Крутили Купало: взять да на палец намотать яку онучу — да кидать.”

“Крутить Купало. Крутить палкой з факелом. Дѣти крутять Купало.

Наше Купайло з вербы, з вербы.

А котрый гарный, прійди, прійди...”

“Петро̑вскій Иван — то у нас носят Купайло. Зьмут таку тычку да зѣльє навяжут, а зверху три свѣчечки. Да берут три дѣвчины да идут и спевают. Кажны куток собѣ робить Купайло.”

“Хлопци зараньи готовили величезну гольяку, а мы ту

гольяку убирали и называли єѣ Купайло. По̑сля мы починалы спевати и танцовати кругом Купайла.”

“Купалы пѣли з Паски до Ивана.”

“На Купайлу девчата наряжали березу цветами з Купайлы — растеніє тако, з жолтым цвѣтом.”

“Напроти Яна веночки плетуть, и як туча иде, накладають маленьки веночки проти грому.”

“На Яна цвете папорот один раз на ро̑к и цвете она в по̑вноч, треба пилновать того момента, коли вона зацвете, зловити того цветка и тогды будеш знати, як говорить скотина.”

“Я сама тоже бачила, як сонце грає. Гето на Яна, о заре буде Ян, и гето буде, на Яна грати. Оно так хвайно грає, так хвайно грає, але кожне не бачить того сонца, але бачать люди.”

“На Яна што ни йде по вулици — бій чим попало.”

“Тепер на Ѧна зѣльє всякее рвуть.”

“Кропиву на воротах на Янки Купалы.”

“Янка Купала — кропиву когдась вѣшали на воротех.”

“На Проводы русалок хлопаки и девки в лѣс гулять ходять дай дома гульбища одкрывають.”

“А после греной, на Розгары, у первый день Петровок голик посечет на порози и в пѣчку, шоб детіонок не урода был.”

“Як пройде Тро̑йца, то у понедѣльник, кажуть, Розгирги — русалки розыходяться.”

“Розгирги — ходили русалки — у второк после Троици.”

“Є таки день, Розгирги, капусту окопають, окручвають, да и кочаны важуться.”

“Утречком сонейко играє всякими огнями — на Паску, на Купалу, на Розгру. Буде всякими цветами робиться.”

“На Розгули и Петра листину обламывають, шоб кочан ро̑с.”

“Розыгры после Троици за тыждень. У недѣлю запуски, а уж у понедѣлок Розыгры. И мы той тыждень не шіємо, бо то, кажуть, русавки очи зашієш. Кажуть, умре дѣвка коли-небудь, то она уже устає, убирається, ходить на Розыгры.”

“Русалка ходить на Розыгры. Ето первого дня Петро̑вки, после Тро̑йци.”

“Русальный тыждень — то начало Петро̑вки. В недѣлю запуски, в понедѣлок — Розыгры, русальный день.”

”Просле Тро̑йци розыгры бувають — як у геты день чоловѣк умре, то в русавки поступає. Цѣлый тыждень русавки, а в понедѣлок уходять на своє мѣсто.”

“Розыгры. Тогда не идут в поле. Русавки качаються в жити, вельми жито скачане.”

“Колись русалки були, а мы их не бачили. На Троицу боялис ити на луг, на поле, скро̑зь. До Розыргов русалки.”

“Розыгры — после Тро̑йци в понедѣлок. Не можна ити на поле и робити. На Купала сонце грає и на Розыгры грає — всякими цветами: червоными, синими, розбежиться — збежиться.”

“Розыгры — понедѣлок. Капусту выкопували да и все. Гряды ворушили, штоб вельми розыгрывалис да росли. Потому й Розыгры. В Розыргы щоб не шил, не прял.”

“Як родиться детя у Русальный понедѣлок, да то русалка буде.”

“А се так говорили, шо, ну, сегодня, кажуть, Русальны розыгри. Сегодня вже іоны сво̑й обѣд справять и после обѣда уже всіо.”

“Посля Тро̑йци етый понедѣлок называли Русалны день.”

“Русальный тыждень — то начало Петро̑вки. В недѣлю запуски, в понедѣлок — Розыгры, русальный день.”

“Греная недѣля была. Отойде од Пасхи месоѣд 12 недѣль, Тро̑йца отойде, а потом Грянуха, одна недѣля была. Не шили, не рубали, у поли робили, а у дворѣ дома нихто ничого не роби. Як з детіом жонка, а муж рубає, то детіо буде нехорошо.”

“На Русалку палили деркач, де жито, куля палили и деркач, де попадеться.”

“Кончається месоѣд, тей шо посля Паски, и у первы понедѣлок Петро̑вки — Русалка. Водили русалку, дѣлали венки, ведом у жито, пеіо̑м песни гряныє, всякіє. А поводивши русалку, тогды несом венки на капусту, шоб росла хороша капуста.”

“На Русалку ходять у жито. Русалку водять у жито — через тыждень посля Троици. Збирають детей, поплетут венки з вязу, з липы, з березы, з кропивы, хвосты понавязують. До жита дойдем и назад.”

“Русалка — тыждень после Троици, дак проводили русалки. Старая баба одѣне рубашку бѣлую да тіоп-тіоп да лякає детей. Шось гомонить, а дѣти уже забачуть да й верещать.”

“На Русалку вырве дубчика з осины, скрутять, занесе до дому и на город кидають, на капусту. Русалка — день такій.”

“Сонце сходить — воны гуляють в жити, посля Тро̑йци у тыждень. Коля моглиц жито живе, и воны выходять погуляти в жито. Детей лякають, шо русалки можуть закицикати. А посля воны йдуть на своє мѣсце, де их поховали.”

“На Русалки венки плели из вяза, а потом носили на капусту, чтоб завязалась.”

“На Русалки совьєм венок. Як проведеш, идеш ув огород и на капусту венок той кладеш, шоб капуста родила.”

“На Русалки вѣдьмы ходили, тре краопиву вѣшать на воротех.”

“Русальна недѣля — єто троицка недѣля.”

“Когды проводы русалок, дак девки и хлопци в лѣс гулять идуть, а дома засто̑льє устраивають.”

“Русалки були на троицкой, русальной недѣле, а после недѣли уходили в могилу.”

“Коли Русальна недѣля проходить, то русалки уходять у воду, або на тот свѣт. А бачили колись русалок на недѣлю русальную. То вельми щасливы чоловѣк, хто их убачить.”

“А на Русальну недѣлю полотна носили на болота.”

“Русальна недѣля перед Петром — жито зажинали, песни спевали.”

“Нельзя на Русальну купаться, бо там русалки ухопять да потяне в реку.”

“Русалная недѣля — весь тыждень етый сѣять нельзя.”

“Єны завити бѣгають завивать на русалной недѣли. Завити люди не беруть: баба загадає перевиток наломать з сухого лозу и палить завить.”

“Там русалная недѣля да уже й Петро̑вка, дай лѣта пробѣгло.”

“Як у кого є топленик, то на Русальницу не шіют и не перут цѣлы тыждень — для топленика. Вроди в роду ше втопиться. И не мажут.”

“Недѣля — Тро̑йца, а до недѣли — Русальница, а уже в понедѣлок — Розыгры да уже Петро̑вка.”

“На Росальници — ето после Троици — ліон не пололи, бо, кажуть, русалка ходить по житу. Будеш ліон полоть, то вылезе з жита.”

“Недѣля, понедѣлок и второк — Троица, а то вже Русальница до недѣли, а посля недѣли, у понедѣлок — Розыгры, уже пошла Петро̑вка.”

“Та — русавка, котора на Русальници умре, на Троицу.”

“Ото настане русальница по̑сля Тро̑йци, то детей налякають русалками.”

Не сто̑й, Юрья, над вадой,

Рано-рано моє, над вадой,

Не траси, Юрья, бородой,

Рано-рано моє, бородой,

Умер Юрій у середу,

Рано-рано моє, у середу,

А Юрьиха попереду.

Рано-рано моє, попераду.

Обсадили Юрія гвоздиками,

Рано-рано моє, гвоздиками,

А Юрьиху васильками.

Рано-рано моє, васильками.”

“О се ж на Григорія женщины, мужчин не примали.”

“На Григорія скотине (корове) подрезают хво̑ст до солнца и кидають у пѣч — от лихого человѣка. И выгоняють на росу рано, шоб полизала росы, шоб не болѣла. А курей не выпускає, шоб не взяла росы, шоб не выливали яиц.”

“Коли нема дощу, Григорія робять. Тоды до сонца выносили воду святую на Григорія. Против сонца выливали крестом.”

“Один раз в ро̑к, на Григорiя люди збираються в одному мѣсци (частѣще коло церкви), беруть корогвы, иконы, Єванглію и йдуть через усе село. Коло кожноє хаты стоять господари з дѣжкою, в яко̑й випекають хлѣб. Ся дѣжка застелена скатертиною, на нѣй поставили хлѣб и со̑ль. Коли по дорози зустречають колодезь чи криницу, всѣ люди обходять кругом ніого, кроплять іого водою, спевають песни. Обойшовши всѣх, всѣ люди идуть за село, где росте жито. Там стоить уже дѣжка з водою. Сiєю водою кроплять жито, спевають ро̑зны песни, правиться молебень, щоб ишов дощ и був гарный урожай.”

“На року коро̑в выганять на Рыгорія.”

“Когда Єгорій ходит, дак закапывали кости на своѣй ниве, на жите. Окорок свинячій светили на Паску и тей окорок, кости тыє не выкидали — тыє берут в посудину, в лопату и закапывали в жите. Закапывали на Єгорія.”

“На Єгорія не можна прасти, ткати, сновати — од скотины. На Єгорія ничого нельзя пекти, шоб росу не запекать.”

“На Єгорія ходили на жито. На Єгорія светили жито, рунь. Обходили по житу и скот святили на выгоне на Єгорія, батюшка посвятит и гонят пасти.”

“На Єгорія иде батько жито глядѣть.”

“Єгорей, уже Єгорею вси вѣрують. На Єгорея празник, нельзя пекть — росу запекаєш.”

“Єгорей — выпускали коров на росу пастись: щоб до сонца на Єгорья в росу. Єгорьєва роса лекарственная.”

“На Єгорья жито святили, коней святять, коров и овци, свиней — нѣ. Жито посвятять, там стоить стол, бочки двѣ воды — єгорьєвские — єта вода од вѣдьмы, приходять и свѣтять и порог и всіо од вѣдьмы. Нажарить яєшню, хто наварить.”

“Єгорій победив крокодилу того, што пажирав людей.”

“На Єгорья скатерть розтелять на росу — вот и одбирали молоко у коров. Ето ж хто знав.”

“На зелень ходють с иконами на Єгорій.”

“На Єгорія иде батько жито глядѣть.”

“На Єгорея празник, нельзя пекть — росу запекаєш.”

“На Єгорія выносили в жито сто̑л, хлѣб, воду; Выходить батюшка и там править, пирскає, обходить кругом стола и свѣтить.”

“На день Єгорія, ходили на жито, носили корогвы, люди подкидали яйца вгору. Батюшка молебень правил, а как град находил, секиру в землю стромляли и хлѣбныє лопаты выкидали наружок.”

“Весной, шестого мая, у нас празник Юрей. Раненько на зорушку встає хозяин, бере хлѣб (пекут хлѣб пченичны, булку) и хозяин дома кругом свою нивку обойде, положить хлѣб, помолиться Богу и иде домой.”

“Качалиса на Юрья по жити. Юрьіова роса. Идут качаться. Раненько, до сходу сонца. Як з хлопцем покачаєшса — шоб хлопец любил. Шоб любилиса да кохалиса. Шоб прикачавса до мене, шоб взяв мене. Поседають да попивають. Посвяткують дай идуть. Пообѣдають.”

“На Юрія тоже идуть з короваєм на поле, где то̑льки посѣяно жито. Идуть з короваєм, положать на сво̑й заго̑н чи нивку, обойде сво̑й заго̑н, до каждого куточка мусить зайти.”

“Як Юрій, то спекут такій коровай, зайдут, положат у жито и домой несут. Забере, знов иде в друге мѣсто. То ходят мужчины, женщины не ходят. Як на Юрья большоє жито, то буде багатый урожай.”

“Дѣвки на Юрей робять корогода, ломять цветы и затыкають у той корогод. Становить хлопец корогод у жито. Дѣвки в жити поспевають:

От же корогод,

От же наглы,

Где корогод ходить,

Там жито родить,

А где не буває,

Там жито влегає.”

“Юрей. Давайте покачаємся. Ля жита покачаємся, ще которыє й на житу качались. Е, пойду покачаюсь, шоб хорошо было. Говорили шо-то такоє. Смеіо̑мся: о покачаємся, дак добре нам буде. Ля жита качаємся и у жити.”

“Юрій — то великоє свято. Беруть у кошели кости, лушпаєчки из свячоных яєц; несом далеко в жито, де в лѣсе є жито, мо км 5 идом. Закопываєм кости кажны на своіом поли, дале у лѣс — яєшню жарим, гуляєм. На Юрья носили на жито свячоны хлѣб и закопывали, щоб жито росло.”

“Як зостанеться костинка з святого мяса, так закопаєш у поли у жито на Юрья.”

“На Юрья ходили святить жито. Сто̑л выносять и буханку хлѣба кладуть и со̑ль. З корогвами идуть у жито, и батюшка освящає жито. И крыници светили на Юрья.”

“Єстека весной Юрей, празничок такій, и уже пойдеш раненько, руки у жито, у росу и умывалися. Або травою, як нема жита, росою тоєю умывалися на Юрья. Чистенькоє лицо буде, свѣтло на глаза буде, а як молоде, дак и так свѣтло.”

“На Юрья идуть бабы нѣколи на жито, подивлеться, и гето коло̑сьєм бере да уже и умывається тым колоском уже.”

“Нараили мнѣ на Юрея ити да покачаться на росу до сонца. Од коросты. И пропала тая короста.”

“Юрей у нас гето свято — мусеть запасти скотину, выгнати на пашу, на росу, на юрьіовы росы. И ше коб обезатилно выгнав и хучѣ пустив гдесь іого в жито, шоб воно то̑лько вхватилось, шоб оно може раз взяло.”

“На Юрья старались выгнать коровы чим пораньше, на юрьєву росу.”

“Як гонять худобу на Юрія, тре выгнать на жите, тре прогнать хутко, шоб не ухопила.”

“На Юрья ранесенько выгонять на росу попастися. Щоб бо̑льш молока було. На Юрья, як будеш робить, то буде худоба болѣть. На Юрья качаються по жити, щоб росло велике.”

“Два Юрья: на веснѣ — для худобы, а в осени — для людей.”

“Юрья, постят на єтот день. Єтоє свято на скот, щоб коровце добре було.”

“Юрья в нас тот постит, хто знає, як товара тримать, як затинать худобу, хто знав од вужей. Бо ж як іон не буде постить, дак помагаться не буде.”

“Перад Юрьєм, день да Юрья, идуть дѣвочки щедрують и пѣють божественыє пѣсни, и хлопци уже туды не подойдуть.”

“Женщины, у которых на рубашци нема, напрадуть и выткуть рушника за день, на Юрья идуть на каплицу и несуть иконы; Розтилають рушник мез икон, и кажна гонить своих коров. А котора женщина молоко однимає, дак уже не погонить. И мы уже пригледаємся. Мурашок єтих, кострици набером, возьмом и пойдом их двор перосыпать; они уже назавтра клянуть нас — Іо̑й уже черви в молокѣ.”

“На Юрья для худобы празникуют, шоб вовк не заняв ти корову ти што. От вовка.”

“На Юрья старыє люди повыпрагають волы и седять под плотом — нихто ни за во што не береца. На Юрья, борони Бог, не запрагали, кони, волы гуляють на паши.”

“Юрей ля худобы, штоб худобу Господь хранил од всякого.”

“На Юрья хво̑ст корове рѣжут, до сонца. Хвоста одрѣжут коню и скотине.”

“На Юрья хліовы обсыпають маком-ведюком три разы кругом за сонцем и кажуть: Хто сіой ведюк мак избере, той от моіой коровки спор забере.”

“Є в восень один Юрій, а ето на веснѣ. Один холодный, другой голодный. Як голый чоловѣк выйде, свѣчаной трапкою тягає по етой росѣ да збирає, а тогды укручває и дає корове пить, и тогда молока буде много, а у нѣкого одбереться.”

“Вартовали на Юрья. Я встала один раз на Юрья и вышла на вулицу и нѣхто пошов у сосѣдов дво̑р. Я пошоптала, коржика замесила, спекла и пошла, отдала корове. Я побѣгла, пошоптала, воды дала.”

“На Юріє вѣдьмы гуляють, завязкы завязывають. Хто єѣ выжне, то заслабѣє.”

“Вѣдьмы на Юрья ходили в коровы молоко доить. Корова приходить домой выдоєна.”

“Ето на Юрія. Треба до сонца, зарано выйти. Брать свечону трапку, вот як светять паску, и уже єто бережать. Вот я хочу у єтой сусѣдки штоб молоко отобрать. Вот я уже иду на єѣ межу проти єѣ хаты и на єѣ жито, уже ж на весни земля гола на Юрья. Уже етой трапкой потягну два раз, уже она мокра. Приду уже выкручу росу на тую корову — уже у мене багато, а у ней мало. От, етим занималися.”

“Ведьмы вельми на Юрія гуляють, завязки завязують и статек мучають и людей. У повночи на

Юрія.”

“Юрьє, ходили на жито, на росу, хотѣли угледѣть русалку.”

“Основу замком замыкали на Юрья. Вот я не датку на Юрья и Благовѣщеньє, дак штобы уже замыкнул. Ето замыкають од паганого, од звѣра, штоб єтыє зева замыкнул замком.”

“Купайло на Юрья кладуть, на веснѣ — якого кошеля старого, гольє, вѣники, деркачи з берозы, постолы да ставлели усоченну жердку да чепляли кошеля и зшибають палками, коб упало в огонь, уже подгарує и падає.”

“Юрей на веснѣ. Палять вже дѣвочки да мальчики купайло. По хатам збирають тыє деркачи в купайло. Спевають кругом веснянки. Ложать высоки, як з хату, костіор. Палку ставять и кошеля, шо картошку копають, наверх, то уже беруть и зшибають ету коробку.”

“На Юрей, як хорошего году, то жито в колосе, а як плохого — то в колоди.”

“На Юрія празник одгуляють и назавтра гуляють — тоже од граду.”

“На весняного Юрья ничого не роблять — для худобы. О так нашіє батьки казали. Худобу держим, на поле выправляєм да на весьняного Юрья — ничого. Весняный Юрей, шостого мая о̑н.”

“То, кажуть, Юрьєва недѣля — той тыждень, шо Юрій.”

“На Юрьіовой недѣли не сѣяли — тыє годы не сѣяли, а сіогодне не глядять.”

“На Юрьіовой недѣли, каже, посадили курицу да невповодило, да нѣкіє пазамирало.”

“На Юрьіову недѣлю корову не выганяють и кур не саджають.”

“Юрьєва недѣля — свята недѣля. Нельзя кутать — не пойде дождь.”

“Нельзя кутать, а закутаєш — дак не пойде дощ. Як я побачу, шо ты кутаєш, я повалю єго, посеку.

Юрьєва недѣля — свята недѣля.”