<?xml version="1.0" encoding="utf-8" ?><rss version="2.0" xmlns:tt="http://teletype.in/" xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/" xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/" xmlns:media="http://search.yahoo.com/mrss/"><channel><title>Політичний лікбез</title><generator>teletype.in</generator><description><![CDATA[Політичний лікбез]]></description><link>https://teletype.in/@politlikbez?utm_source=teletype&amp;utm_medium=feed_rss&amp;utm_campaign=politlikbez</link><atom:link rel="self" type="application/rss+xml" href="https://teletype.in/rss/politlikbez?offset=0"></atom:link><atom:link rel="next" type="application/rss+xml" href="https://teletype.in/rss/politlikbez?offset=10"></atom:link><atom:link rel="search" type="application/opensearchdescription+xml" title="Teletype" href="https://teletype.in/opensearch.xml"></atom:link><pubDate>Sun, 22 Nov 2026 16:05:25 GMT</pubDate><lastBuildDate>Sun, 22 Nov 2026 16:05:25 GMT</lastBuildDate><item><guid isPermaLink="true">https://teletype.in/@politlikbez/kZKqBF4tq</guid><link>https://teletype.in/@politlikbez/kZKqBF4tq?utm_source=teletype&amp;utm_medium=feed_rss&amp;utm_campaign=politlikbez</link><comments>https://teletype.in/@politlikbez/kZKqBF4tq?utm_source=teletype&amp;utm_medium=feed_rss&amp;utm_campaign=politlikbez#comments</comments><dc:creator>politlikbez</dc:creator><title>ОСНОВНІ УРОКИ ПОСТКОМУНІСТИЧНОГО ПЕРЕХОДУ</title><pubDate>Thu, 01 Apr 2021 16:23:31 GMT</pubDate><media:content medium="image" url="https://teletype.in/files/58/cb/58cbae33-bcee-49d2-bb53-75b3c53cd29b.png"></media:content><description><![CDATA[<img src="https://telegra.ph/file/ccc71eff66066d263c7cd.png"></img>(на основі книги А. Аслунда і С. Дянкова &quot;Велике переродження. Уроки з перемоги капіталізму над комунізмом&quot;)]]></description><content:encoded><![CDATA[
  <p><em>(на основі книги А. Аслунда і С. Дянкова &quot;Велике переродження. Уроки з перемоги капіталізму над комунізмом&quot;)</em></p>
  <p>Давні реформатори, міжнародні посадовці та академіки дійшли до згоди щодо дванадцяти головних висновків про посткомуністичний перехід.</p>
  <h3>1. Швидкість має значення.</h3>
  <p>Усі реформи — дерегуляція, макроекономічна стабілізація, приватизація та інституціональне будівництво — слід запроваджувати якнайшвидше та паралельно одна до одної. У посткомуністичних країнах дерегуляцію можна і потрібно вводити швидко.</p>
  <p>Як сказав з цього приводу організатор та ідейний натхненник польських економічних реформ Лешек Бальцерович: “Ризикова стратегія завжди краща за безнадійну”.</p>
  <p></p>
  <figure class="m_column" data-caption-align="center">
    <img src="https://telegra.ph/file/ccc71eff66066d263c7cd.png" width="200" />
    <figcaption>Лешек Бальцерович</figcaption>
  </figure>
  <p></p>
  <p><strong>2. Поведінку широкого загалу неможливо змінити, тому мають змінитися люди при владі.</strong></p>
  <p>Як сказав економіст Ш. Клаус, мала відбутися “безумовна ліквідація комуністичної системи”. Стара комуністична еліта занадто лицемірила, вимагаючи покори до ідеології, в яку ніхто не вірив. Практику люстрації старих кадрів взяла на своє озброєння більшість країн Центрально-Східної Європи, крім Болгарії, Румунії та колишнього Радянського Союзу. Естонія спромоглася на найрадикальнішу очистку від старих структур та апарату, швидко перетворившись на найменш корумповану посткомуністичну країну.</p>
  <p>А що було в Україні? При владі залишилася стара комуністична еліта в особі Кравчука, Кучми, комуністичної групи 239 у Верховній Раді і так далі. На місцях так само.</p>
  <p></p>
  <figure class="m_custom" data-caption-align="center">
    <img src="https://telegra.ph/file/a033269a269faddf336fe.png" width="279" />
    <figcaption>Леонід Кравчук, 1-ий Президент України<br />Наш &quot;Великий Реформатор&quot;</figcaption>
  </figure>
  <p></p>
  <p><strong>3. Панівною економічною проблемою після початкового етапу переходу було рентоздирництво чи корупція</strong></p>
  <p>Корупція у посткомуністичних країнах висока і, схоже, тісно пов’язана як зі ступенем рентоздирництва на ранніх стадіях переходу, так і з рівнем демократичності.</p>
  <p>Термін «рента» широко використовується в економічній теорії і застосовується до таких факторів виробництва, як праця, земля, капітал. Утворення ренти пов’язане з володінням рідкісним ресурсом і з його обмеженою пропозицією. Таким ресурсом для корупціонерів різних рівнів державної влади виступає доступ до державних ресурсів (включаючи інвестиційні та фінансові ресурси)</p>
  <h3>4. Важливим є ранній, нетривалий період “надзвичайної політики”, як його називає Бальцерович: перемагають або реформи, або рентоздирництво</h3>
  <p>Як зауважив колишній прем’єр-міністр Естонії Март Лаар, “Загаятися означає програти”. У Центральній Європі та в країнах Балтії перемогли реформи, у країнах колишнього Радянського Союзу — рентоздирництво. Наслідки бачимо.</p>
  <p></p>
  <figure class="m_custom" data-caption-align="center">
    <img src="https://telegra.ph/file/918e0fdb60b72c9a11ff1.png" width="250" />
    <figcaption>Март Лаар, 3-ий прем&#x27;єр-міністр (1992-1994)<br />Організатор реформ в Естонії</figcaption>
  </figure>
  <p></p>
  <p><strong>5. Постать лідера має найбільше значення на ранньому етапі переходу, тобто, до того, як інституції почнуть визначати поведінку лідерів</strong></p>
  <p>Економетричний аналіз Даніеля Трізмана визначає трьох лідерів, що мали найбільший вплив на реформи: Єгор Гайдар у Росії, Дімітар Попов у Болгарії та Лешек Бальцерович у Польщі.</p>
  <h3>6. Державу реформувати важче, ніж підприємства</h3>
  <p>Держава й далі утримує за собою забагато ролей. Реформувати її — складне і тривале завдання, виконання якого має базуватися на багатьох принципах та довгочасних діях. З підприємствами значно легше, адже їх для цього достатньо приватизувати.</p>
  <h3>7. Таємна поліція — найгірша частина старої еліти</h3>
  <p>Оскільки вона непрозора, могутня, кваліфікована, беззаконна, нещадна та має потужну павутину зв’язків. Ідеально вона себе зарекомендувала як організована злочинна мережа, особливо Росія. Тому життєво необхідними є люстрація та руйнування старої еліти; країни, які не очистили чи нелюстрували своєї таємної поліції, постраждали від цього.</p>
  <h3>8. Демократія життєво необхідна для успішних ринкових реформ</h3>
  <p>Адже вона дозволяє почати все спочатку, дає прозорість, систему стримувань і противаг, громадянське суспільство та вільні ЗМІ. Успішні реформи потребують ухвал сотень нових законів.</p>
  <p>Демократія і ринкові економічні реформи йдуть поруч. Емпірично парламентські системи виявилися сприятливішими для проведення економічних реформ та долання корупції у регіоні, ніж президентські.</p>
  <h3>9. Майже неможливо передбачити, коли випаде шанс для серйозних реформ</h3>
  <p>Можливості для реформ іноді з’являються дуже раптово й несподівано. Крах комунізму 1989 року став для мешканців Східної Європи несподіванкою. Тому у реформаторів мають бути готові ідеї, програми, конкретні пропозиції та команди, щоб почати діяти щойно відчиниться вікно можливостей. Вони повинні обстоювати перетворення через аналітичні центри (think-tank), традиційні ЗМІ та нові соціальні медіа, щоб підвищити рівень розуміння в суспільстві та заручитися політичною підтримкою. Реформатори у посткомуністичних країнах не спромоглися на ранніх стадіях збагнути, що перетворення – не так техніка, як політична воля. Щойно це усвідомивши, вони почали докладати зусиль для просвіти суспільства та комунікації з ним.</p>
  <p>Видатні ті реформатори, які збагнули це з самого початку; не випадково саме цей клас виявився політично найуспішнішим перетворювачем.</p>
  <h3>10. Головним рушієм реформ має стати сама країна, що реформується</h3>
  <p>Кожна значна реформа розпочиналася із зміни режиму. Ні МВФ, ні ЄС самі по собі не можуть впровадити реформ. Рушієм має бути уряд конкретної країни.</p>
  <h3>11. Що гірша ситуація, то радикальніші мають бути реформи, але і впроваджувати їх важче</h3>
  <p>Вірогідніше, що початкові спроби реформ у країнах з суворою кризою можуть зазнати краху, і панівним стане рентоздирництво. У Грузії реформи мали успіх, оскільки очевидне наближення колапсу держави зробило радикальні реформи життєво необхідними.</p>
  <h3>12. Задній хід структурних реформ спричинив нову хвилю занепокоєння</h3>
  <p>Росія та Угорщина ілюструють непевність посткомуністичного переходу: обидві країни дали задній хід головним перетворенням, включно з приватизацією та пенсійною реформою. Угорщина та Казахстан націоналізували всі приватні заклади обов’язкового пенсійного заощадження, а Болгарія наклала мораторій на поступове підвищення пенсійного віку. Декілька країн, зокрема, Угорщина та Болгарія, відходять від реформування енергетичного сектору, яке мало б забезпечити вихід на його повне самофінансування.</p>
  <p>Урок зрозумілий: небагато є надійних та по-справжньому безповоротних досягнень. Як зазначив професор Янош Корнаї, «Будь-що може статися. Маловірогідні події теж трапляються».</p>

]]></content:encoded></item><item><guid isPermaLink="true">https://teletype.in/@politlikbez/z-9FTe8Qg</guid><link>https://teletype.in/@politlikbez/z-9FTe8Qg?utm_source=teletype&amp;utm_medium=feed_rss&amp;utm_campaign=politlikbez</link><comments>https://teletype.in/@politlikbez/z-9FTe8Qg?utm_source=teletype&amp;utm_medium=feed_rss&amp;utm_campaign=politlikbez#comments</comments><dc:creator>politlikbez</dc:creator><title>ОСНОВНІ УРОКИ ПОСТКОМУНІСТИЧНОГО ПЕРЕХОДУ</title><pubDate>Thu, 01 Apr 2021 16:14:05 GMT</pubDate><media:content medium="image" url="https://teletype.in/files/58/cb/58cbae33-bcee-49d2-bb53-75b3c53cd29b.png"></media:content><description><![CDATA[<img src="https://telegra.ph/file/ccc71eff66066d263c7cd.png"></img>(на основі книги А. Аслунда і С. Дянкова &quot;Велике переродження. Уроки з перемоги капіталізму над комунізмом&quot;)]]></description><content:encoded><![CDATA[
  <p><em>(на основі книги А. Аслунда і С. Дянкова &quot;Велике переродження. Уроки з перемоги капіталізму над комунізмом&quot;)</em></p>
  <p>Давні реформатори, міжнародні посадовці та академіки дійшли до згоди щодо дванадцяти головних висновків про посткомуністичний перехід.</p>
  <h3>1. Швидкість має значення.</h3>
  <p>Усі реформи — дерегуляція, макроекономічна стабілізація, приватизація та інституціональне будівництво — слід запроваджувати якнайшвидше та паралельно одна до одної. У посткомуністичних країнах дерегуляцію можна і потрібно вводити швидко.</p>
  <p>Як сказав з цього приводу організатор та ідейний натхненник польських економічних реформ Лешек Бальцерович: “Ризикова стратегія завжди краща за безнадійну”.</p>
  <p></p>
  <figure class="m_original" data-caption-align="center">
    <img src="https://telegra.ph/file/ccc71eff66066d263c7cd.png" width="200" />
    <figcaption>Лешек Бальцерович</figcaption>
  </figure>
  <h3></h3>
  <p><strong>2. Поведінку широкого загалу неможливо змінити, тому мають змінитися люди при владі.</strong></p>
  <p>Як сказав економіст Ш. Клаус, мала відбутися “безумовна ліквідація комуністичної системи”. Стара комуністична еліта занадто лицемірила, вимагаючи покори до ідеології, в яку ніхто не вірив. Практику люстрації старих кадрів взяла на своє озброєння більшість країн Центрально-Східної Європи, крім Болгарії, Румунії та колишнього Радянського Союзу. Естонія спромоглася на найрадикальнішу очистку від старих структур та апарату, швидко перетворившись на найменш корумповану посткомуністичну країну.</p>
  <p>А що було в Україні? При владі залишилася стара комуністична еліта в особі Кравчука, Кучми, комуністичної групи 239 у Верховній Раді і так далі. На місцях так само.</p>
  <p></p>
  <figure class="m_original" data-caption-align="center">
    <img src="https://telegra.ph/file/a033269a269faddf336fe.png" width="279" />
    <figcaption>Леонід Кравчук, 1-ий Президент України<br />Наш &quot;Великий Реформатор&quot;<br /></figcaption>
  </figure>
  <h3></h3>
  <p><strong>3. Панівною економічною проблемою після початкового етапу переходу було рентоздирництво чи корупція</strong></p>
  <p>Корупція у посткомуністичних країнах висока і, схоже, тісно пов’язана як зі ступенем рентоздирництва на ранніх стадіях переходу, так і з рівнем демократичності.</p>
  <p>Термін «рента» широко використовується в економічній теорії і застосовується до таких факторів виробництва, як праця, земля, капітал. Утворення ренти пов’язане з володінням рідкісним ресурсом і з його обмеженою пропозицією. Таким ресурсом для корупціонерів різних рівнів державної влади виступає доступ до державних ресурсів (включаючи інвестиційні та фінансові ресурси)</p>
  <h3>4. Важливим є ранній, нетривалий період “надзвичайної політики”, як його називає Бальцерович: перемагають або реформи, або рентоздирництво</h3>
  <p>Як зауважив колишній прем’єр-міністр Естонії Март Лаар, “Загаятися означає програти”. У Центральній Європі та в країнах Балтії перемогли реформи, у країнах колишнього Радянського Союзу — рентоздирництво. Наслідки бачимо.</p>
  <p></p>
  <figure class="m_original" data-caption-align="center">
    <img src="https://telegra.ph/file/918e0fdb60b72c9a11ff1.png" width="250" />
    <figcaption>Март Лаар, 3-ий прем&#x27;єр-міністр (1992-1994)<br />Організатор реформ в Естонії</figcaption>
  </figure>
  <h3></h3>
  <p><strong>5. Постать лідера має найбільше значення на ранньому етапі переходу, тобто, до того, як інституції почнуть визначати поведінку лідерів</strong></p>
  <p>Економетричний аналіз Даніеля Трізмана визначає трьох лідерів, що мали найбільший вплив на реформи: Єгор Гайдар у Росії, Дімітар Попов у Болгарії та Лешек Бальцерович у Польщі.</p>
  <h3>6. Державу реформувати важче, ніж підприємства</h3>
  <p>Держава й далі утримує за собою забагато ролей. Реформувати її — складне і тривале завдання, виконання якого має базуватися на багатьох принципах та довгочасних діях. З підприємствами значно легше, адже їх для цього достатньо приватизувати.</p>
  <h3>7. Таємна поліція — найгірша частина старої еліти</h3>
  <p>Оскільки вона непрозора, могутня, кваліфікована, беззаконна, нещадна та має потужну павутину зв’язків. Ідеально вона себе зарекомендувала як організована злочинна мережа, особливо Росія. Тому життєво необхідними є люстрація та руйнування старої еліти; країни, які не очистили чи нелюстрували своєї таємної поліції, постраждали від цього.</p>
  <h3>8. Демократія життєво необхідна для успішних ринкових реформ</h3>
  <p>Адже вона дозволяє почати все спочатку, дає прозорість, систему стримувань і противаг, громадянське суспільство та вільні ЗМІ. Успішні реформи потребують ухвал сотень нових законів.</p>
  <p>Демократія і ринкові економічні реформи йдуть поруч. Емпірично парламентські системи виявилися сприятливішими для проведення економічних реформ та долання корупції у регіоні, ніж президентські.</p>
  <h3>9. Майже неможливо передбачити, коли випаде шанс для серйозних реформ</h3>
  <p>Можливості для реформ іноді з’являються дуже раптово й несподівано. Крах комунізму 1989 року став для мешканців Східної Європи несподіванкою. Тому у реформаторів мають бути готові ідеї, програми, конкретні пропозиції та команди, щоб почати діяти щойно відчиниться вікно можливостей. Вони повинні обстоювати перетворення через аналітичні центри (think-tank), традиційні ЗМІ та нові соціальні медіа, щоб підвищити рівень розуміння в суспільстві та заручитися політичною підтримкою. Реформатори у посткомуністичних країнах не спромоглися на ранніх стадіях збагнути, що перетворення – не так техніка, як політична воля. Щойно це усвідомивши, вони почали докладати зусиль для просвіти суспільства та комунікації з ним.</p>
  <p>Видатні ті реформатори, які збагнули це з самого початку; не випадково саме цей клас виявився політично найуспішнішим перетворювачем.</p>
  <h3>10. Головним рушієм реформ має стати сама країна, що реформується</h3>
  <p>Кожна значна реформа розпочиналася із зміни режиму. Ні МВФ, ні ЄС самі по собі не можуть впровадити реформ. Рушієм має бути уряд конкретної країни.</p>
  <h3>11. Що гірша ситуація, то радикальніші мають бути реформи, але і впроваджувати їх важче</h3>
  <p>Вірогідніше, що початкові спроби реформ у країнах з суворою кризою можуть зазнати краху, і панівним стане рентоздирництво. У Грузії реформи мали успіх, оскільки очевидне наближення колапсу держави зробило радикальні реформи життєво необхідними.</p>
  <h3>12. Задній хід структурних реформ спричинив нову хвилю занепокоєння</h3>
  <p>Росія та Угорщина ілюструють непевність посткомуністичного переходу: обидві країни дали задній хід головним перетворенням, включно з приватизацією та пенсійною реформою. Угорщина та Казахстан націоналізували всі приватні заклади обов’язкового пенсійного заощадження, а Болгарія наклала мораторій на поступове підвищення пенсійного віку. Декілька країн, зокрема, Угорщина та Болгарія, відходять від реформування енергетичного сектору, яке мало б забезпечити вихід на його повне самофінансування.</p>
  <p>Урок зрозумілий: небагато є надійних та по-справжньому безповоротних досягнень. Як зазначив професор Янош Корнаї, «Будь-що може статися. Маловірогідні події теж трапляються».</p>

]]></content:encoded></item></channel></rss>