Із наближенням президентських, а за ними й парламентських виборів, усе більше християни ставлять собі запитання: “За кого ж віддати свій голос?”, “Хто гідний бути обраним на високі державні посади?” Погоджуюся, в часи передвиборчих перегонів не так просто розібратися і правильно зорієнтуватися у десятках програм тих, хто “йде у владу”. Запропоновані стратегії кандидатів краща одна від іншої. Дебати, реклама, ефіри – все спрямоване на те, щоб завоювати симпатії виборців. Передвиборчі перегони та критика спричиняють протистояння, і навіть суспільну тривогу.

Згідно з Конституцією України кожному з нас надане право брати участь у виборах. Така участь є добровільною справою кожного.

«Громадяни мають право... вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування» (Стаття 38).

Як християни, ми покликані дбати про нашу земну країну, в якій Бог визначив нам жити і служити.

“Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей, за царів та за всіх, хто при владі, щоб могли ми провадити тихе й мирне життя в усякій побожності та чистості. Бо це добре й приємне Спасителеві нашому Богові, що хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до пізнання правди” (1 Тим. 2:1-4).

Християни – свідомі громадяни країни, тому передусім вони моляться, щоб правильно і відповідально перед Богом зробити вибір щодо кандидатів у владні крісла.

Біблія каже:

“Немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога” (Рим. 13:1).

Це означає, що Бог контролює процеси зміни влади.

“Він змінює часи та пори року, скидає царів та настановляє царів” (Дан. 2:21).

Всяка влада від Бога, але слід пам’ятати: не всяка влада Божа. Саме тому, обираючи, необхідно виявляти не тільки громадянську, а й передусім християнську свідомість та відповідальність.

Яким же критеріям, з християнської точки зору, мають відповідати кандидати на державні посади? Наші цінності визначать наш вибір.

Але про що насамперед слід пам’ятати християнам, обираючи владу?

1) СВОБОДА ВІРОСПОВІДАННЯ

У Конституції України зазначено:

Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (Стаття 34).

Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання.Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність (Стаття 35).

Історично євангельські християни-баптисти завжди відстоювали принцип свободи і рівності людини у суспільстві. Право жити вільно дане кожному Богом. Люди, що при владі, покликані забезпечити це право. Будь-яке насилля, диктат, тоталітаризм є злочином і не відповідає Божому задуму щодо гідного життя людини у соціумі. Свобода коштує досить дорого і її варто цінувати. Під час виборів особливо варто про це пам’ятати новому поколінню християн, які не зазнали переслідувань за часів Радянського Союзу.

Церква Христа пам’ятає різні періоди свого існування. Часи жорстоких переслідувань і часи свободи. Бог допускає до влади і кривавих диктаторів, і людей, які прихильно ставляться до віруючих, і щиро віруючих християн. Проте, обираючи владу, слід пам’ятати, що наші інтереси перш за все в тому, що ми використовуємо свободу як можливість для проповіді Євангелія і поширення Царства Божого:

…нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє (Мт. 6:9-10).

В умовах свободи Церква Христа отримує значні можливості служити усім людям. Свобода в Україні сприяє безперешкодному служінню Церкви упродовж останніх років. Наша країна здобула свободу і незалежність, у тому числі і релігійну. Рівність усіх релігій, можливість вільно сповідувати віру, звершувати служіння, позитивно впливаючи на суспільні процеси, – це є незаперечним надбанням країни і благословенням для християн в Україні. Тому, обираючи владу, ми обираємо тих, хто цінує свободу і готовий її забезпечувати й надалі.

2) ВІДПОВІДНІСТЬ ПРОГРАМ КАНДИДАТІВ БІБЛІЙНИМ (ДУХОВНИМ) ЦІННОСТЯМ

Успішний розвиток країни бере свої витоки із духовних джерел. Соціальний, культурний, економічний, політичний прогрес країни залежить від панівних духовно-моральних цінностей.

Сьогодні Україна декларує свою духовну значимість, вказуючи на багатовікову християнську спадщину. Ми, як християни, зацікавлені в тому, аби духовні основи держави базувалися на правильних моральних засадах.

Духовна необізнаність, безпринципність або відверте відступництво від Божих законів кандидатів на високі посади є сигналом для християн утриматися від їх підтримки.

Біблія каже:

"Благословенням праведників підноситься місто, а устами безбожних руйнується» (Пр. 11:11).

Для нас, християн, важливо, щоб у таких важливих сферах суспільного життя, як сім’я, виховання дітей, освіта, трудова етика тощо державні мужі демонстрували здорові, високі моральні стандарти, що відповідають Божим законам і не суперечать законам людського буття. Натомість різного роду збочення, які суперечать Слову Божому, вважаємо небезпечними, антибіблійними, а людей, які їх пропагують чи підтримують, не гідними влади.

Відомо, що у минулому більшість провідних країн світу досягли економічного процвітання та добробуту в першу чергу завдяки людям, які розбудовували країни згідно із Божими законами.

Такий критерій у виборі допоможе нам розрізнити дешевий популізм від серйозних духовних переконань тих, хто бореться за право обіймати державні посади в Україні.

Варто дізнатися, яке ж бачення кандидати мають у питаннях віри, моралі, Церкви, духовної розбудови країни. На жаль, ці питання часто взагалі не висвітлюють або ж свідомо про них не говорять.

3) НЕБЕЗПЕКА АТЕЇСТИЧНОЇ ІДЕОЛОГІЇ

“Безумний говорить у серці своїм: нема Бога!” (Пс. 14:1).

Сімдесят років безбожжя й атеїзму довели Радянський Союз до розпаду. Омріяний “рай” без Бога не вдалося збудувати. Наслідки такого курсу політиків, які відводили український народ від Бога, країна пожинає ще й досі.

Християнин, який допомагає безбожнику-атеїсту “прийти до влади”, – чинить гріх.Ми не можемо віддавати голос за тих, хто дотримується безбожної ідеології (комуністичної, неомарксистської, сатанізму тощо). Ми розуміємо, що такі люди будуть руйнувати країну, навіть якщо вони здібні професіонали.

І навіть якщо у своїх програмах вони “заграють” з християнами і гарантують “покращити життя вже сьогодні”, – ми розуміємо, що це не більше, як передвиборча тактика. Ми не можемо проміняти біблійні переконання на дешеві матеріальні обіцянки.

4) МОРАЛЬНІ (ХРИСТИЯНСЬКІ) ЧЕСНОТИ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ЙДУТЬ У ВЛАДУ

Справедливість, чесність, порядність, щирість, уважність, безкорисливість – необхідні риси характеру людей, які покликані приймати важливі рішення на рівні держави. Адже Бог завжди благословляє порядних людей у владі.

«Вибери з-між усього народу людей здатних, богобоязних, людей надійних, некористолюбних, та й постав їх над ними (Вихід 18:21).

Слід зважати на те, наскільки кандидат готовий зважати на рани суспільства: алкоголізм, наркоманію, ігроманію, поширення аморальності тощо, усе те, що руйнує моральні устої суспільства.

Згідно з Біблією влада має відзначатися мудрим керівництвом, зупиняти злочинців, забезпечувати справедливе правосуддя (Рим. 13:2-4). Влада чесно бере відповідальність за важливі процеси розвитку країни, системно впроваджує необхідні зміни і дбає про людей.

"Цар утримує край правосуддям, а людина хабарна руйнує його» (Пр. 29:4).

У минулому Бог попереджав Ізраїль про умови вибору “президента” (Повт. 17:14-20). Ми живемо у світській державі, і в наших умовах здається це неможливим, але, як християни, ми молимося і хочемо бачити людей, які максимально відповідають таким Божим критеріям.

5) ПРОФЕСІЙНІСТЬ І ДОСВІД В УПРАВЛІННІ

Сьогодні у суспільстві великий попит на “нові обличчя” в політиці. І багато “нових” готові прийти до влади. Однак слід пам’ятати, що не кожна людина, яка претендує на відповідальні державні посади, має необхідний досвід і здібності у сфері управління. Не кожен може бути керівником на рівні держави.

Популізм і амбіції кандидатів не варті того, щоб християнин втратив пильність і розуміння реальної ситуації. Нам необхідно зберігати духовну тверезість і виваженість. Ми самостійно перед Богом робимо свій вибір, як християни, не продаємо свого голосу і не помножуємо корупції та хабарництва, бо

«…хабар губить серце» (Екл. 7:7).

Сьогодні ми, як християни, посилюємо молитви і знову беремо духовну відповідальність за долю і розвиток нашої країни. Бог усе контролює і наперед знає, хто керуватиме нашою державою. Однак наша участь у цьому теж неабияка, адже, аби зробити правильний вибір, потрібно відповідально ставитися до цього питання і можновладців вибирати за критеріями, що відповідають Божому Слову та нашим християнським переконанням.

Тому церкви у 2019 році щоп’ятниці мають піст і молитву за нашу державу. А 29 березня проходитиме Всеукраїнський піст і молитва за вибори, аби Україна мала духовне пробудження та економічне процвітання.

“Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!

Волі і світу промінням Ти її осіни”

Голова ВСЦ ЄХБ Валерій Антонюк

Матеріал взято з сайту https://ezrabooks.com.ua

Автор: Джон Пайпер

До кожного з перелічених розділів можна додати два важливі питання, які я не вказав.

Як ти реагуватимеш на відмінності у поглядах і переконаннях? Чи погодишся на компроміс, і на який, заради збереження стосунків?

У кожному розділі, під час обговорення, дайте відповідь на ці два запитання.

Теологія

- У що саме ти віриш? Писання, Трійця, створення Всесвіту і людини, гріх та гріхопадіння, Ісус Христос, спасіння, молитва, церква, дари Святого Духа.

- Як ти формуєш свої християнські погляди? Як і коли читаєш Біблію?

Церква та духовність

- Наскільки важливі для тебе богослужіння і участь у церковному житті?

- Наскільки важливо бути в домашній групі?

- Який стиль музичного прославлення для тебе прийнятний?

- Як ти зростаєш у вірі (молитва, читання Біблії, запам’ятовування віршів, роздумування над ними)?

- Як наша сім’я буде духовно зростати і хто виконуватиме роль лідера в цьому процесі?

Чоловік і дружина

- Як ти розумієш біблійні вчення про лідерство і послух у сім’ї? Як це буде проявлятись у нашій сім’ї?

- Як ми розділимо домашні обов’язки: прибирання, приготування їжі, миття посуду, купівля продуктів?

- Твоє бачення поняття «спільне»?

- Якими ти уявляєш наші сімейні вечори?

- Хто розпоряджатиметься сімейним бюджетом? Чи кожний з нас матиме свої гроші?

Діти

- Чи будуть у наc діти? Якщо так, то коли? Чому саме тоді?

- Скільки матимемо дітей?

- Яка в них буде різниця у віці?

- Як ти ставишся до усиновлення?

- Які твої погляди на виховання дітей?

- Який непослух дитини може стати для тебе останньою краплею? Твої дії у випадку, коли терпіння закінчується?

- Як ти плануєш проводити час з дітьми?

- Як проявлятимеш їм свою любов?

- Як щодо школи: звичайна, християнська чи домашнє навчання?

Спосіб життя

- Будемо жити у квартирі чи в будинку? Чому?

- Якими мають бути сусіди? Чому?

- Скільки автомобілів матимемо? Ти б хотів нове чи вживане авто?

- Ставлення до грошей. Яку частину ти готовий пожертвувати на церкву?

- Як ти розпоряджаєшся грошима?

- Де купуєш одяг: в крамницях одягу, в стокових магазинах чи тільки під час розпродажу? Чому?

Дозвілля

- Скільки грошей доцільно витрачати на розваги?

- Як часто ми будемо відвідувати кафе чи ресторани? Які саме?

- Як проводитимемо відпустки?

- Чи будуть в нашій сім’ї телевізори? Скільки? Що саме переглядатимемо. Як часто?

- Що для тебе головне при виборі фільму? Що саме і чому дозволятимеш переглядати дітям?

Конфліктні ситуації

- Що тебе найбільше дратує?

- Як ти справляєшся з гнівом чи роздратуванням?

- Хто, на твою думку, в конфліктній ситуації має зробити перший крок до примирення?

- Що робити, коли одного з нас не влаштовує запропоноване розв’язання проблеми?

- Як ти ставишся до того, щоб лягати спати ображеними, не з’ясувавши стосунки?

- Чи будемо ми у складні моменти звертатися за допомогою до друзів або пастора церкви?

Робота

- Хто є головним годувальником у сім’ї?

- Чи має дружина працювати? Коли: до народження дітей; поєднувати роботу з їх вихованням; після того, як діти підуть у дитячий садок/школу?

- Твоє ставлення до дитячого садочка? Критерії його вибору?

- Який фактор головний при виборі місця проживання: робота (чия?), родичі, церква?

Друзі

- Як ти ставишся до того, щоби проводити час із друзями, без чоловіка/дружини? Як часто?

- Що робити, коли хтось із нас любить проводити час з друзями в такий спосіб, а інший/інша бажає завжди бути разом?

Здоров'я

- Чи є у тебе захворювання або фізичні вади, що можуть вплинути на наші стосунки (рак, розлади харчування, венеричні захворювання тощо)?

- Чи віриш ти у зцілення? Яке місце у твоєму житті займає молитва поруч із традиційною медициною?

- Як ти ставишся до спортивних занять та здорового харчування?

- У тебе є звички, що негативно впливають на здоров’я?

Джон Пайпер є проповідником і автором більш як 50 християнських книг. Він також є ректором в Bethlehem College & Seminary і понад 33 роки був пастором в Bethlehem Baptist Church.

Джон та його дружина Ноель разом виховують чотирьох синів та одну дочку, проживає сім'я в Сент-Полі, Міннесота.

Переклад: Надія Лахман

All rights reserved © John Piper. Translated by permission of Desiring God. This article was originally published at Desiringgod.org

Матеріал взято з сайту https://www.gotquestions.org

Від часу гріхопадіння людини, смерть Христа завжди була основою спасіння. Ніхто – ні до хреста, ані після нього – не зміг би отримати спасіння без цієї ключової події в історії світу . Смерть Христа покрила покарання за минулі і майбутні гріхи людства.

Необхідною умовою спасіння завжди була віра, а її об’єктом завжди був Бог. Псалмоспівець писав: «Блаженні усі, хто на Нього надіється!» (Псалом 2:12). Книга Буття повідомляє нам, що Авраам повірив Богу, і того було достатньо, щоби Бог залічив це йому у праведність (див. також Римлянам 4:3-8). Старозавітна система жертвоприношень не усувала гріх, про що чітко свідчить Послання до Євреїв 9:1–10:4, але вказувала на той день, коли Син Божий проллє Свою кров за грішне людство.

Що змінювалося з плином віків, так це зміст віри людини. Божа вимога до віри основана на кількості об’явлень, даних Ним людству у певний момент часу. Це називається прогресивним об’явленням. Адам вірив у Божу обітницю, записану у книзі Буття 3:15, про те, що насіння жінки переможе диявола. Адам повірив Його словам, підтверджуючи це іменем, яке він дав своїй дружині (вірш 20), і Бог відразу продемонстрував Своє благовоління, зробивши їм шкіряний одяг (вірш 21). У той момент це було все, що знав Адам, і він у це вірив.

Авраам вірив новим Божим обітницям і об’явленням, згаданим у 12 і 15 розділах книги Буття. Протягом всього Старого Заповіту віруючі отримували спасіння, тому що вірили в те, що одного разу Бог потурбується про їхні гріхи. Сьогодні ми, оглядаючись назад, віримо, що Він уже потурбувався про наші гріхи на Голгофі (Івана 3:16; Євреїв 9:28).

А як же віруючі, що жили у дні Христа, до Його розп’яття і воскресіння? У що вірили вони? Чи розуміли вони повністю мету приходу і смерті Ісуса? Ближче до завершення Свого служіння «Ісус став виказувати Своїм учням, що Він мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, – і воскреснути третього дня» (Матвія 16:21). Якою ж була реакція учнів на Його слова? «І, набік відвівши Його, Петро став Йому докоряти й казати: „Змилуйся, Господи, – такого Тобі хай не буде!”» (16:22). Петро та інші учні, хоча й не знали всієї правди, були спасенні, тому що також вірили, що Бог потурбується про їхні гріхи. Вони не знали, яким чином Він це зробить, як і Адам, Авраам, Мойсей або Давид, але всі вони покладалися на Бога.

Сьогодні ми маємо значно більше об’явлень, аніж люди, що жили до воскресіння Христа, – ми бачимо повну картину. «Багато разів і багатьма способами в давнину промовляв був Бог до отців через пророків, а в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина» (Євреям 1:1-2). Але наше спасіння, тим не менше, залишається основаним на смерті Христа, наша віра все ще необхідна для спасіння, а об’єктом її все ще залишається Бог. Сьогодні змістом нашої віри є те, що Христос помер за наші гріхи, був похований і воскрес на третій день (1 Коринтянам 15:3-4).