Впродовж століть візитівкою наших ланів є пшениця. Але скільки б століть її не вирощували, сучасні аграрії щороку продовжують шукати відповідь на питання: як, чим і коли підживити пшеницю і отримати максимальний врожай? У нашій статті ми спробуємо поділитися власним досвідом у тонкощах позакореневого підживлення пшениці.

Умови живлення значною мірою визначають можливість рослин реалізувати свою генетичну програму. Живлення рослин є одним із факторів, який підлягає контролю. Цей процес регулюється шляхом диференціації форм, доз, строків внесення добрив з урахуванням умов вирощування, біологічних та фізіологічних особливостей рослин і коефіцієнтів використання поживних речовин культурою. Змінюючи умови живлення, можна цілеспрямовано впливати на формування величини врожаю та його якості. Споживання мінеральних речовин і акумуляція їх у рослинах — це активний фізіологічний процес, тісно пов’язаний із життєдіяльністю кореневої системи та  надземних органів рослин. Корені споживають зональні елементи тільки з розчинів, де вони перебувають у  дисоційованому стані у вигляді іонів. Проте внесення мінеральних добрив у ґрунт не вирішує повністю проблему забезпечення рослин необхідними елементами живлення. За несприятливих гідротермічних умов, навіть за оптимальної кількості в ґрунті доступних сполук макро- та мікроелементів засвоєння їх кореневою системою є недостатнім, що сповільнює темпи росту і розвитку рослин. Нестача поживних речовин, особливо загострюється у період формування генеративних органів. Високі врожаї озимої пшениці прямо залежать від збалансованого внесення елементів живлення. Основним чинником стабільного та рентабельного зерновиробництва є впровадження інноваційних сортів озимої пшениці з технологіями вирощування, що відповідають потребам сорту. Вимоги до елементів живлення змінюються не тільки відповідно до сортових особливостей, а й залежно від фаз росту та розвитку.

Рослини засвоюють біля ста хімічних елементів і сполук, функціональні значення їх суто специфічні, вони не можуть бути замінені, кожний виконує свою фізіологічну роль у складі ферментів, вітамінів, гормонів та інших біологічно активних речовин. Тому мікроелементи вкрай необхідні для нормального росту рослин та повного завершення циклу свого розвитку. Найважливішими мікроелементами для пшениці є залізо, марганець, мідь, цинк, молібден та ін.

Залізо (Fe)

Мікроелемент, який споживається пшеницею в найбільшій кількості, виноситься від 0,6 до 9,0 кг/ га. Залізо відіграє важливу роль в окисно-відновних реакціях як компонент ферментів, забезпечує синтез хлорофілу, без заліза хлорофіл не синтезується. Нестача заліза призводить до зменшення інтенсивності фотосинтезу, на молодих рослинах видно хлороз. Має велике значення для проходження процесів дихання, характеризується фунгіцидними властивостями. Висока вологість ґрунту - перешкоджає засвоєнню заліза.

Марганець (Мn)

Впливає на продовження процесів фотосинтезу, дихання, синтезу білків, вуглеводів та азотного обміну. Входить до ферментних систем, які регулюють об­мінні окисно-відновні процеси в рослинах. Регулює утворення ростових гормонів і засвоєння заліза, що впливає на формування хлорофілу. Марганець поліпшує використання рослинами азоту як нітратної, так і амонійної форми. Сприяє синтезу та підвищенню вмісту цукрів у листках озимої пшениці. Засвоєння марганцю найінтенсивніше проходить від фази кущення до колосіння. Забезпечити формування високоврожайного типу рослин необхідно вже на початку вегетації, тому марганець рекомендується вносити у фазі 2-3 листків та навесні до фази прапорцевого листка.

Внесення високих норм мінеральних добрив за інтенсивної технології вирощування озимої пшениці призводить до нестачі марганцю. Перешкоджають його засвоєнню низька вологість повітря, низька температура ґрунту, похмура погода. Нестача марганцю спостерігається на ґрунтах із нейтральною або лужною реакцією.

Мідь (Сu)

Мідь входить до складу ферментів, активізує вуглеводний і білковий обмін. Позитивно впливає на фотосинтез та синтез білка. Велике значення має мідь у формуванні генеративних органів. Вона впливає на розвиток і будову клітин рослин, підвищує стійкість до грибкових та бактеріальних хвороб, збільшує стійкість до вилягання, посухо-та жаростійкість, зимостійкість рослин. Мідь сприяє кращому засвоєнню азоту. Найбільша кількість міді засвоюється рослиною від фази кущення до колосіння. За нестачі цього елемента гальмується ріст генеративних органів, зменшується інтенсивність фотосинтезу. Дефіцит міді зумовлюється високими нормами мінеральних добрив, вапнуванням ґрунтів, високими температурами ґрунту та повітря. Пшениця озима дуже чутлива до нестачі міді, особливо у разі підвищення норм внесення азотних добрив до 90- 120 кг/га і більше.

Молібден (Мо)

Молібден бере участь у синтезі амінокислот і білків, регулює процес трансформації азоту в рослині, активізує проходження окисно-відновних процесів у рослинах, бере участь у вуглеводному обміні та в обміні фосфорних сполук, синтезі вітамінів. Молібден інтенсифікує процес фотосинтезу, впливає на утворення і стабільність хлорофілу. Підвищує стійкість рослин до холоду, нестачі вологи, сприяє засвоєнню азоту і фосфору, поліпшує живлення рослин кальцієм, покращує засвоєння заліза. Підвищує вміст білка в продукції. Особливо ефективним є застосування молібдену на кислих ґрунтах.

Бор (В)

Відіграє важливу роль у синтезі вуглеводів, їх перетворенні і перенесенні, а також в окисно-відновних процесах, білковому і нуклеїновому обмінах, синтезі стимуляторів росту, зумовлює активність ферментів, нагромаджені у рослинах вітамінів. Підвищує посухо- і солестійкість, сприяє синтезу хлорофілу та асиміляції СО2. Впливає на формування квіток та процес запилення, розвиток точки росту, ріст та розвиток кореневої системи, особливо молодих коренів, формування насіння. Майже не рухається із нижньої частини рослини до точки росту, тобто не реутелізується. Борне голодування супроводжується порушенням вуглеводного і білкового обміну. Нестача бору посилюється за надмірного внесення азотних, калійних добрив і вапна.

Цинк (Zn)

Бере участь у багатьох фізіологічних процесах, що відбуваються у рослині, зокрема у фотосинтезі, синтезі амінокислот, хлорофілу, органічних кислот, вітамінів тощо, а також в окисно-відновних процесах, обміні вуглеводів, ліпідів, фосфору, сірки. Він сприяє нагромадженню фітогормонів потрібних для росту міжвузлів. В іонній формі цинк впливає на в’язкість цитоплазми. За рахунок стабілізації дихання при зміні температурних умов цей мікроелемент підвищує вміст білка, стійкість до ураження хворобами, жаро- посухо- та морозостійкість рослин. Недостатня засвоюваність цинку спостерігається при високих нормах азоту, фосфору і вапна, низьких температурах ґрунту.

На сьогодні основною проблемою залишається доступність елементів живлення у ґрунті. За результатами наукових дослідження встановлено, що в Західному Поліссі вміст цинку коливається від 0,28 мг/кг до 7,35 мг/кг, що відповідає низькій та високій забезпеченості рослин цим елементом. За вмістом марганцю ґрунти цього регіону віднесено до групи з високим рівнем забезпеченості, міді й кобальту -до групи з середнім вмістом. Ґрунти Центрального Полісся достатньо забезпечені кобальтом, міддю та марганцем, але забезпеченість цинком здебільшого низька  - < 1 мг/кг ґрунту. У ґрунтах Лісостепу (Західному, Правобережному й Лівобережному) вміст кобальту коливається від 0,07 мг/кг ґрунту до 0,67, що відповідає низькому та високому рівням забезпечення рослин цим елементом. Вміст міді в окремих ґрунтах Лівобережного Лісостепу дорівнює 0,06–0,07 мг/кг, що не відповідає градації навіть за низької забезпеченості. У чорноземах типових й лучно-чорноземних загалом, вміст міді коливається в межах 0,10–0,55 мг/кг ґрунту. Забезпеченість абсолютної більшості ґрунтів Лісостепу рухомою формою марганцю висока, а цинком - низька. Ґрунти Донбасу й Степу добре забезпечені рухомими формами кобальту, міді й марганцю, а вміст цинку в більшості ґрунтів відповідає низькому рівню забезпеченості. Вміст кобальту, міді та марганцю в ґрунтах Закарпаття досягає позначки високого забезпечення, а цинку — низького. Вміст рухомої форми бору в ґрунтах України коливається від мінімальної «слідової» кількості в дерново-підзолистих супіщаних ґрунтах Полісся до 3,37 мг/кг ґрунту - у чорноземах солонцюватих. Таким чином, ґрунти Полісся слід віднести до ґрунтів із вираженим дефіцитом бору, дерново-підзолисті - до групи із середнім вмістом бору. Ґрунти Лісостепу з - вмістом бору 0,18– 2,30 мг/кг віднесено до групи з високим умістом цього елемента. Ці дані свідчать про дефіцит рухомої форми цинку в більшості обстежених ґрунтів, бору - в супіщаних і піщаних ґрунтах Полісся. Вміст інших мікроелементів у абсолютній більшості ґрунтів відповідає середньому та високому рівню забезпеченості. Проте кількість мікроелементів у ґрунті постійно зменшується, шляхом їх засвоєння та винесенням вирощеною продукцією. Із зменшенням внесення органіки в ґрунт, ми майже припинили їх природне поповнення. Наприклад, навіть при наявності у достатній кількості у ґрунті зазначених вище елементів живлення їх доступність може зменшується через низку чинників. Так наприклад високі температури ґрунту та посушливі умови спричиняють порушення поглинання калію, кальцію, міді та бору, а низькі - блокують засвоюваність азоту, фосфору, сірки, заліза, марганцю та цинку. Високий уміст Са та Mg заважає мобілізації кореневою системою калію, надлишок іонів Fe та Mn блокують надходження Р, Сu та Mo. Поглинання Fe, Mn, Сu та Mo ускладнює високий вміст органічної речовини в грунті. У таких випадках оптимізувати роботу рослинного організму й запобігти прояву стресових явищ можна за допомогою фоліарного підживлення.

У фазу кущення рекомендується вносити комплексне добриво із підвищеним вмістом фосфору MAXPLANT 09-42-09 у нормі 1,5 -2,0 кг/га у поєднанні із антистресантом АскоРіст – 1,0 л/га та добривом Спектрум Універсал – 1,0 л/га, в такому робочому розчині забезпечуємо рослини всіма переліченими елементами включно з NPK. Крім того, препарат Спектрум АскоРіст містить екстракт морських водоростей Ascophyllum nodosum, який допоможе рослинам засвоїти поживні речовини та подолати стрес від гербіцидної обробки.

За період виходу у трубку рослина формує кінцеву кількість продуктивних стебел та потребує підвищеної кількості поживних речовин для синтезу і накопичення цукрів. Рекомендуємо провести позакореневе підживлення комплексним добривом Спектрум Мікс-С – 2,0-2,5 кг/га або MAXPLANT 18-18-18 у нормі 2,0 кг/га. Якщо рослини в стресовому стані, або передбачається посуха – слід поєднати добриво із препаратом Naturvital Plus - 0,4 л/га або AminoHumic - 0,5 л/га. Таке технологічне рішення дозволить рослинам безболісно перенести стресові умови, завдяки дії гуматів, внесені амінокислоти будуть додатковим джерелом енергії а калій відповідатиме за регуляцію транспірації.

Інтенсивне поглинання азоту рослинами озимої пшениці відбувається у фазі прапорцевого листка. Тому потрібно включити у підживлення добриво з високим вмістом азоту, а також допоміжні мікроелементи для кращого їх засвоєння, - це сірка, яка потрібна у співвідношенні 1/8 до загального виносу азоту і цинк. В такому випадку застосовуємо бакову суміш добрив Спектрум ГрейнМікс - 2,0 л/га+ MAXPLANT Amino SulphoZn у нормі 1,0-л/га.

На завершальних стадіях формування урожаю зерна, у фазах колосіння-цвітіння, закладається кількість зерен у колосі та проходить процес формування зерна. Тому для повної реалізації потенціалу, та кращої реутилізації поживних речовин у господарську частину урожаю в цей період необхідно забезпечити рослини такими мікроелементами як марганець, мідь, цинк і молібден. Крім того, в середині літа, рослини часто потерпають від посухи, а підживлення калієм, цинком і марганцем, знижують втрату вологи тканинами культури, забезпечують товщину стінок стебла, що підвищує посухо- і жаростійкість, а також запобігає ламкості стебел (стійкість до вилягання), зменшує пошкодження хворобами. Тому рекомендуємо провести профілактичне підживлення антистресантами, де можемо застосувати AminoHumic 0,4-0,5 л/га, у поєднанні з мікродобривами Спектрум Універсал – 1,0 л/га + Спектрум В+Мо – 0,6 л/га. Завдяки такому технологічному прийому фермери отримують високу врожайність та висококласне здорове зерно.

Підживлення добривами на основі гумінових речовин активують обміні біохімічні процеси, що відбуваються у рослинному організмі на клітинному рівні, підвищують стійкість рослин до несприятливих факторів навколишнього середовища. Інтенсифікуються процеси дихання та фотосинтезу, водночас посилюється всмоктування вологи та кореневе живлення, оскільки внаслідок цього збільшується проникність мембран кореневих волосків. Разом з тим продуктивніше проходить запліднення і утворення генеративних органів, покращуються захисні функції рослин (гумінові речовини проявляють фунгіцидні властивості, запобігають проникненню патогенних спор грибків у клітині структури рослин, тим самим стимулюють імунітет культур).

Стратегія компанії "Спектр-Агро" - партнерство засноване на довірі та виконанні своїх зобов´язань. Адже ми розуміємо, що Ваш успіх – це наша гордість, а шлях до успіху лежить через високоякісний сервіс та консультації, інноваційні технології і широкий асортимент товарів, які відповідають сучасним вимогам агровиробництва.

Для відновлення родючості ґрунтового комплексу доцільніше і дешевше використовувати елементи альтернативного землеробства – біогумусні органічні добрива, які отримують за допомогою промислової переробки торфу, сапропелю, окисленого бурого вугілля. В нинішніх умовах саме цим речовинам відводиться першочергова роль у підвищені ефективності та покращені екологічної ситуації у сільському господарстві. Гумінові речовини виконують ряд важливих екологічних функцій в біосфері - акумулятивну, транспортну, регуляторну, фізіологічну і захисну. Утворення гумінових речовин являє собою другий за масштабністю після фотосинтезу, процес трансформації органічної речовини в природі, в який втягується близько 20 Гт вуглецю в рік.

Для гумінових речовин характерне функціонування в мікрокількостях та здатність викликати в рослині формоутворюючі процеси, зокрема: ріст коренів, пагонів, закладання квіток і плодів. Посилення росту рослин відбувається завдяки стимуляції розтягнення клітин. Гумінові кислоти активують роботу клітинних мембран, знижують кислотність позаклітинного середовища і тим самим посилюють пластичність клітинних стінок. Однак видовження клітини - це не просто розтягнення клітинної стінки, адже розтягуючись, клітинні стінки не стають тоншими, а й одночасно відбувається синтез нових компонентів клітинної стінки. Це в свою чергу, підтверджує участь гумінових кислот в синтезі та транспорті нових клітинних полісахаридів і білка в клітинах рослин. Однак потрібно чітко розуміти, що під дією гумінових речовин генотип рослин не змінюється. Гумінові речовини лише допомагають рослинам розкрити їхній генетичний потенціал без появи нових спадкових властивостей.

Контролюючи клітинне ділення, видовження і ріст, взаємодію між частинами й органами рослин гумінові речовини вибірково та специфічно включаються у найважливіші процеси рослин, такі як: дихання, фотосинтез, живлення. Процес дихання - це окиснення органічних речовин за участю кисню, в результаті чого виділяється енергія і утворюється вуглекислий газ та вода. Дихання у рослин виконує дві важливі біологічні функції. Перша – забезпечення рослини енергією, а друга - це багатоетапний процес утворення численних проміжних речовин, які необхідні для повноцінного розвитку рослин. Всі процеси в клітинні регулюються ферментами. Саме під дією гумінових речовин активується синтез ферментів, що в свою чергу впливає на швидкість дихання рослин. Під дією гумінових речовин відбувається зміна будови та функціонування листового апарату рослин -змінюється його кількість, маса сирої речовини та площа асиміляційної поверхні. Завдяки зростанню площі листової поверхні та сирої маси листків збільшується вміст хлорофілів, хлорофільного індексу та чистої продуктивності фотосинтезу. Обробка рослин гуміновими препаратами збільшує товщину листової пластинки за рахунок розростання клітин основної фотосинтезуючої тканини – хлоренхіми, яка має вплив на інтенсивність процесів дихання та фотосинтезу. Також корисний морфологічний вплив гумінові речовини здійснюють на ріст кореневої системи за допомогою активних форм кисню, які є продуктами процесів життєдіяльності рослин. Активні форми кисню створюють градієнт кальцію в апікальній області кореня, що призводить до вторинного росту коренів. Активні форми кисню змінюють проникність мембран і це позитивно впливає на поглинання поживних речовин. Застосування гумінових препаратів збільшує концентрацію оксиду азоту, ауксинів і етилену, що призводить до збільшення маси кореня середньої щільності і товщини кореня. Гумати впливають на доступність поживних речовин і це напряму пов’язано з їх здатністю утворювати комплекси з катіонами металів, що дає можливість підвищити коефіцієнт засвоєння елементів живлення. Гумінові кислоти впливають також і на грунт, покращуючи його структуру, зв’язуючись із глинистими частинками і формуючи стабільні органічні сполуки, які підвищують катіонно-обмінну здатність грунту. Гумінові кислоти можуть утримувати в 16 разів більше мінералів ніж глина, роблячи поживні речовини доступнішими для рослин. Проникаючи між глинистими шарами, гумінова кислота може доставляти до рослин калій. Вона також реагує із такими елементами, як фосфор, цинк і кальцій. Тож вони менше реагують з іншими елементами в грунті. Гумати дозволяють рослинам більш економно використовувати вологу в спеку і забезпечують високий вміст води в їхніх тканинах. Подібним чином підвищується захисна реакція рослин проти несприятливого впливу високих температур і нестачі вологи.

Багаторічними дослідженнями встановлено, що гумати іспанської компанії Daymsa мають істотний вплив на формування структурних елементів урожаю сільськогосподарських культур. Застосування гуматів іспанської компанії Daymsa при позакореневих підживленнях на фоні основного удобрення у критичні етапи органогенезу сільськогосподарських культур, дає змогу в повному обсязі використати елементи живлення, що внесені з добривами з одного боку, а з другого – активізує кореневу абсорбцію елементів шляхом стимулювання ростових процесів у корені, збільшує вміст хлорофілу у листках, підвищує проникність клітинних мембран, покращує транспорт поживних елементів та продуктів метаболізму. Препарати на основі гумінових речовин іспанської компанії Daymsa прискорюють обмінні процеси у рослинах, збільшують швидкість утворення білків, підвищують стійкість рослин до несприятливих умов навколишнього середовища та до дії збудників хвороб та шкідників. Застосування препарату Naturvital Plus у фазу ВВСН 29-32 та ВВСН 40-48 в нормі 0,4 та 0,6 л/га в посівах озимої пшениці підвищило показники урожайності на 0,22 – 0,16 т/га порівняно з контрольним варіантом. Також за результатами досліджень було встановлено позитивний вплив досліджуваного препарату на формування елементів продуктивності культур.

Рослини, які вирощуються у польових умовах, постійно перебувають під впливом різноманітних стресових чинників, що можуть призвести до незворотних змін у їхній структурі та функціонуванні. Тому для запобігання проявів стрес-факторів на рослинний організм потрібно використовувати препарати на основі амінокислот, які допомагають активувати обміні процеси, синтез нових амінокислот, відновлювати водний баланс, поліпшувати запилення та виступають джерелом енергії, підвищуючи посухостійкість.

Підживлення посівів озимої пшениці препаратом AminoHumic в нормі 0,4 – 0,6 л/га у фазу ВВСН 29-32 та ВВСН 40-48 покращує показники урожайності на 0,18 -0,42 т/га або на 3,8 – 8,8 % порівняно з контролем. Також високу ефективність препарату відмічено у наростанні листової поверхні у нормі 0,6 л/га – площа листків становила 87,6 см2/рослину. В умовах досліджень встановлено позитивну дію препарату на прояви стрес- факторів.

Одним із показників ефективності дії гуматів на рослини є інтенсивність процесу фотосинтезу і як наслідок- накопичення ними органічної речовини, оскільки ці процеси є біологічною основою формування врожаю. До основних показників фотосинтетичної системи рослин та продуктивності процесу агрофітоценозів належать вміст хлорофілів a і b, їх сумарний вміст a+b та вміст каротиноїдів. Внесення препарату Terrenova у фазі ВВСН 29-32 забезпечило вміст сухої речовини в листкових пластинках – відповідно 7,8 % з перевищенням контролю на 0,4%. Вплив препарату Terrenova на фотосинтетичну активність листкового апарату виразніше проявлявся у більш пізні фази органогенезу. Так, у фазі ВВСН 37-39 вміст сухої речовини в листкових пластинках за внесення препарату Terrenova становив 10,1% у фазі цвітіння – відповідно 13,3% зі зростанням до контролю за фазами розвитку – на 0,6% та 1,1%. Крім того, внесення гуматів іспанської компанії Daymsa у фазі ВВСН 29-32 підвищило вміст хлорофілу у листкових пластинках через два тижні після внесення порівняно з контролем – на 0,03-0,07 % за показника на контролі 1,26%. Найефективнішим препаратом, що проявляє найбільшу ефективність на формування фотосинтетичних елементів визначено препарат Terrenova у нормі 0,4-0,8 л/га, вміст хлорофілу в листкових пластинках становив 1,32-1,33%. Перевага даного варіанту, на нашу думку, полягає в його хімічному складі –  де переважають гумінові та фульворечовини у поєднанні із допоміжними складовими, якими є  амінокислоти (серин, глютамінова кислота, пролін, лейцин, аргінін та ін.)  та фосфор. На початкових фазах росту й розвитку вони відіграють особливо важливу роль та приймають участь у формуванні кореневої системи, активують процеси коренеутворення, нагромаджують більшу кількість запасних речовин, особливо цукрів.   Підживлення посівів озимої пшениці препаратом Terrenova від фази ВВСН 29-32 та ВВСН 37-39 в нормі 0,4 – 0,8 л/га підвищувало показники урожайності на 0,29 – 0,49 т/га порівняно із контрольним варіантом.

В зв'язку зі зміною клімату на планеті та глобальним потеплінням в землеробських регіонах підвищується вплив кліматичних умов на процеси росту та розвитку рослин, тому потреба в застосуванні гуматів з метою захисту рослин від несприятливих погодних умов буде наростати з кожним роком.

Якщо Вам потрібна кваліфікована допомога у виборі препаратів для позакореневого підживлення, звертайтесь, будь ласка, до представників компанії "Спектр-Агро", які завжди оперативно нададуть Вам інформацію щодо ефективності застосування продуктів та детальні рекомендації стосовно їх використання. Завжди раді співпраці!

До речі, втрати врожаю від шкідливого впливу НБР на соняшнику іноді сягають понад 50% від загальної площі посіву. Попри своє поширення НБР належить до карантинних організмів, адже навіть незначні рівні ураження хворобою можуть мати серйозні наслідки для виробництва соняшнику та експорту насіння. До 2017 р. кілька топових гібридів соняшнику мали в Європі генетичну резистентність. Проте у 2017-му дослідники зафіксували перше руйнування деяких специфічних генів резистентності, зокрема в м. Ареццо (Італія). На той час це було несуттєво, але в 2018 р. у цій місцевості випадки інфікування стійких гібридів почастішали, особливо в регіоні Тоскана.

Що таке несправжня борошниста роса (НБР) – знає, напевно, кожен агроном, що пропрацював у полі хоча б кілька років. У 2014–2016 рр., коли вегетаційні сезони в Україні ознаменувалися прохолодною та вологою погодою, НБР гучно заявляла про себе на посівах соняшнику, сої та ріпаку.

Залежність прояву НБР від погоди – пряма: зараження рослин відбувається при частих дощах, насиченні ґрунту вологою, наявності крапель на рослинах і температурі від +9 до +22°С (оптимально +15…18°С). За таких умов, якщо раніше спостерігалася інфекція, а вирощуваний сорт чи гібрид генетично нестійкий і не захищений фунгіцидами, можливе масове ураження несправжньою борошнистою росою, що призводить до значних втрат урожаю. Так, на посівах соняшнику в роки епіфітотій спостерігається зрідження сходів, загибель молодих рослин, недобір насіння може сягати 30-60%.

Докладно вивчена несправжня борошниста роса на соняшнику, яку відносять до найбільш поширених і шкідливих хвороб культури. Ареал її поширення – між 40-ю і 55-ю паралелями північної широти, в Європі її часто виявляють в Іспанії, Франції, Польщі, Румунії, Болгарії, Молдові, Україні, Росії.

Збудник НБР соняшника – ооміцет Plasmopara halstedii (Farl.) Berl. et de Toni, син. Plasmopara helianthi forma helianthi Novot. и Plasmopara helianthi Novot. Синонімом якого є Peronospora halstedii - звідси й друга назва захворювання: пероноспороз, цикл розвитку якого можна побачити на малюнку.

Отже, Гриб Plasmopara halstedii або ж Peronospora halstedii - це гриб, що мешкає в ґрунті і викликає таке захворювання, як несправжня борошниста роса. Розвивається він двома типами: статевим - ооспорами і безстатевим (зооспорами). Але джерелами інфекції є: як ооспори, так і зооспори, а ще заражені рослинні рештки (тому ооспори зберігаються і в рослинних рештках, і в ґрунті) і заражені насіння, в яких знаходиться грибниця (міцелій).
На соняшнику пероноспороз інтенсивно розвивається при зниженій температурі (12-14 0С) і високої вологості повітря (90-95%). За таких умов з ооспори (нерухомої спори) утворюються зооспорангії - так би мовити «мішечки», в яких при температурі 15-18 0С і високій вологості розвиваються рухливі спори (зооспори). Гриб, як в самій рослині, так і від рослини до рослини поширюється за допомогою зооспорангіїв. В результаті всередині ураженої тканини (а це може бути і насіння) утворюється світлий міцелій гриба. Ґрунтова інфекція пероноспорозу може зберігатися в землі до 10 років, а проявитись лише в ті роки, коли в момент проростання насіння соняшника ґрунт насичений водою і температура не вище 18 ℃.

Збудник несправжньої борошнистої роси є облігатним паразитом і розвивається тільки на живих рослинах. Нині в світі відомо 12 його фізіологічних рас, які відрізняються за здатністю уражати різні генотипи соняшника. Первинне ураження рослин відбувається внаслідок проникнення гриба при проростанні зооспор в кореневу систему проростків через кореневі волоски при температурі не вище +15°С та достатній кількості опадів, що забезпечують в ґрунті наявність вільної вологи протягом кількох годин. Далі гриб розвивається всередині рослини міжклітинно, піднімається за точкою росту вгору до надземних органів (дифузне ураження). Критичним періодом для цього є фаза від проростання насіння до першої пари справжніх листків. Хвороба добре проявляється лише при наявності крапельно рідкої вологи в період від 3 до15 днів після посіву. Конідієносці на поверхню листків виходять через продихи. Вторинне ураження можливе тільки за умови високої вологості повітря в період вегетації рослин і здійснюється шляхом переносу зооспор, які в масі утворюються на уражених рослинах, дощем, вітром, комахами і стічними водами на великі відстані. Зооспори проникають в здорові рослини через продихи листків, спричинюючи локальне (місцеве) ураження. Розвитку і поширенню хвороби сприяють: прохолодна і дощова погода після сівби та у другій половині літа; скорочення періоду ротації соняшника в сівозміні (менше 8 років); порушення агротехнічних правил обробітку ґрунту; посів не протруєним насінням.

Що цікаво, виявити ознаки ураження в деяких випадках надзвичайно важко. Дана хвороба на рослині соняшника може проявлятися в шістьох формах,  дві з яких – приховані. В таких випадках патоген локалізується в кореневій системі, при цьому візуально виявити зараження можна лише за забарвленням серцевини стебла (в уражених рослин вона має коричневий колір).

Дослідниками (Н. С. Новотельновою, О. І. Тихоновим та ін.) описано шість форм симптомів прояву цієї хвороби:

• 1 форма (спостерігається у фазах сходи – 3–6 пар листя). Загальна пригніченість рослин – відставання у рості, тонке стебло, недорозвинене коріння, дрібне листя, на верхньому боці його кутасті світло-зелені плями вздовж жилок; з нижнього боку на них – світлий наліт спороношення. Уражені рослини, як правило, гинуть, і тільки деякі утворюють дрібні (2–3 см в діаметрі) кошики без сім’янок;
• 2 форма (у фазах від 6-ї пари листя до формування насіння). Карликовість – відставання у рості, стебло вкорочене і потовщене, листя гофроване, на верхньому боці кутасті світло-зелені плями, які поширюються від основи листка вздовж жилок; з нижнього боку помітний наліт спороношення. Рослини надалі можуть проходити всі фази розвитку з утворенням кошика, але насіння щупле, недорозвинене, містить ознаки інфекції (рис. 1а)

• 3 форма. Локальні плямистості листя – на верхньому боці великі кутасті розпливчасті плями світло-зеленого кольору, на нижньому – білий наліт спороношення (рис. 1б);

• 4 форма. Безсимптомна – візуально ураження майже не виявляється, збудник локалізований у підземній частині стебла, і тільки в окремих випадках поширюється вгору на висоту близько 30 см, ознакою чого є характерне світло-зелене забарвлення стебла в цих місцях. Така форма хвороби свідчить про генетичну стійкість рослин;
• 5 форма (спостерігається після частих опадів у другій половині вегетації). Ураження зав’язі в кошиках – сектор засохлих квіток на фоні жовтих трубчастих квіток, на тильному боці кошика в цьому ж місці – темно-зелена секторна пляма (в міру пожовтіння кошика пляма зберігає зелений колір). Сім’янки пусті, кошики втрачають гнучкість;
• 6 форма. Безсимптомна пізня форма прихованого перебігу хвороби – без зовнішніх ознак ураження, але при цьому інфекція досягає насіння і передається потомству, в якого розвивається 4 форма хвороби.

Діагностика.
Найчастіше ознаки  пероноспорозу можна помітити на двох стадіях розвитку:
– ранній - 3-4 пара листків;
–  пізній - фаза цвітіння.

Для контролю грибкових захворювань потрібно ретельно підходити до вибору фунгіциду й розробки самої системи захисту. Адже неможливо за допомогою внесення одного препарату «подолати» всі хвороби на полі на весь сезон уперед. Окрім цього, дуже часто рослини заражені декількома патогенами одночасно. У такому випадку варто пам’ятати, що фунгіцид, у складі якого лише одна діюча речовина, не завжди в змозі захистити її від інфекцій.

Пероноспора має дуже багато рас, і в різних гібридів соняшнику може бути різна стійкість до різних його рас. Тому для контролю пероноспори має значення вдалий добір стійких гібридів. Проте й тут варто бути обачливим і підходити до їхнього вибору зважено, адже дуже часто хтось із агровиробників робить ставку на селекцію, а хтось — на хімію. Таким чином ті агровиробники, що обирають стійкі гібриди, як правило, економлять на фунгіцидах, і навпаки — обираючи менш стійкий гібрид, застосовують потужний фунгіцид. І перша, й друга ситуація стосовно пероноспори не проходить. Чому? Пероноспора — це той гриб, який дуже інтенсивно мутує, вна­слідок чого виникають резистентні спори, які здатні заражувати стійкі гібриди (долаючи гени стійкості). Яка вірогід­ність виникнення такої мутації? Дуже мізерна — 10-12. Проте уявіть, скільки спор утворює пероноспора протягом кожної доби — мільярди. Якщо взяти мізерну вірогідність і помножити її показник на кількість утворюваних спор, то це означає, що, хочете ви того чи ні, а щодня на полі з’явиться одна- дві спори, які здатні інфікувати стійкі гібриди. Що буде з цими спорами? Вони уразять рослину, розмножаться — утворивши мільйони спор, і вже наступного року ваш стійкий гібрид буде уражений тотально. Це означає, що головний спо­сіб контролю пероноспорозу — це якіс­ні селекція та засоби захисту.

Треба пам’ятати, що фітопатогенні гриби поділяються на дві групи: справжні й несправжні. Майже всі вони, такі як фома, септорія, альтернарія є справжніми. Це означає, що однією й тією ж діючою речовиною можна закрити все коло проблем. Але існують і несправжні, наприклад, фітофтора, пероноспора, пітіум для яких фунгіцидний контроль доволі специфічний.

Коли соняшник уражений пероноспорозом через корені, він є невиліковним, але може заразити інші рослини на полі. Вторинне зараження пероноспорозом можна контролювати фунгіцидами. Оскільки пероноспороз — це специфічна грибна інфекція, то і захист від нього доволі складний. Здебільшого проти нього використовують спеціальні діючі речовини, які мають низьку ефективність проти інших хвороб.Найпоширеніша група фунгіцидів яка використовується в Україні, це триазоли. Азоли блокують синтез ергостеролу в мембранах гри­бів. Септорія та фузаріум містять ергостерол, але у мембранах фітофтори та пероноспори його немає. І це означає, що якщо ви спробуєте фітофтору чи пероноспору вилікувати азолом, то ефект отримаєте нульовий. Так само й доволі поширений карбендазим, який блокує поділ ядра і який діє на певні групи справжніх грибів. Через те, що він відносно недорогий, його часто рекомендують для контролю пероноспорозу. І тут зверніть увагу! Не варто вестися на цю маркетингову принаду, тому що він принципово не може подіяти на пероноспороз. По-перше, механізм дії карбендазиму такий, що він не впливає на цю групу грибів, по-друге, він здебільшого контактний, що стосується контактних препаратів, то у випадку пероноспорозу їх можна застосовувати лише превентивно. Оскільки основним джерелом зараження несправжньою борошнистою росою є ґрунт та рослинні рештки, відповідно, захворювання по рослині рухається знизу-вгору. При наявності інфікованих рослин на полі внесення фунгіциду контактної дії дає нульовий результат, адже на цей момент інфекція вже тривалий час знаходиться всередині культури. Крім того пероноспора, яка, як відомо, поширюється під час дощової погоди, а після того, як дощ промив листя рослини і вся д.р. з них змилася, свіжовимите листя спокійнісінько заселяють спори пероноспори. Хоча є агровиробники, які стверджують, що ось, мовляв, ми застосовували карбендазим — і пероноспора зникла. Насправді вона зникла не тому, що подіяв карбендазим, а тому, що… почалося літо. Як тільки температура повітря перевищила теплову позначку 25°С, а ці умови несприятливі для розвитку гриба пероноспори, відповідно гриб законсервувався. Але — до періоду осінніх рос та туманів. Тому зверніть увагу на те, що пероноспора — це «міна», яка схована в ґрунті, і ви не зможете спрогнозувати, як вона «поведе себе».

Заходи захисту.

• вирощування культури на високому агрофоні;
• мікроелементи Mn та B підвищують стійкість рослин до захворювання;
• використання здорового посівного матеріалу;
• протруювання насіння;
• знищення рослинних решток.

При сприятливих для розвитку хвороби умовах чи появі перших при знаків хвороби застосування фунгіцидів.

Так, за словами представників хімічних компанії, дійсно якісну роботу проти НБР забезпечують такі складові фунгіцидів: металаксил, цимоксаніл, фосетил алюмінію, азоксистробін, пікоксістробін, дімоксістробін, пропамокарб гідрохлорид.

Для аграрного виробництва залишається актуальним питання оптимізації режиму мінерального живлення с-г культур. Рослини засвоюють біля ста хімічних елементів і сполук, функціональні значення їх суто специфічні, вони не можуть бути замінені, кожний виконує свою фізіологічну роль у складі ферментів, вітамінів, гормонів та інших біологічно активних речовин. Тому мікроелементи вкрай необхідні для нормального росту та розвитку рослин.

Удосконалення технології застосування мінеральних добрив стає актуальним за частих проявів екстремальних погодно-кліматичних умов. Важливим фактором адаптивної практики для мінімізації впливу таких явищ на сільськогосподарське виробництво може стати управління поживним режимом, а саме: науково-обґрунтована сівозміна, використання проміжних посівів та сидератів, мінімізація обробітку ґрунту, зрошення, управління відходами й компостування, оптимізація системи кореневого і фоліарного живлення рослин, вибір препаративних форм способів строків і норм внесення.

Головна мета управління поживним режимом рослин – це спрямоване збалансування використання і зворотнє надходження в ґрунт поживних речовин з метою підвищення кількості та якості врожаю за мінімальних витрат і впливу на навколишнє природне середовище. Оптимальне і вчасне надходження макро- та мікроелементів, має вирішальне значення в підвищенні ефективності використання вологи рослиною, суттєво розширюючи діапазон запасів ґрунтової вологи, доступної рослинам, збільшує водоспоживання посівів у стресових для рослин умовах. Коренева система, при цьому краще розвиватися, підсилюється її ріст і розвиток, формується більша поглинальна поверхня коренів. У листках збільшується вміст колоїдно зв’язаної води та інтенсивність асиміляції пластичних речовин, підвищується осмотичний тиск клітинного соку і ступінь гідратації колоїдів. Отже, забезпечення рослин відповідними макро- та мікроелементами, навіть в умовах дії несприятливих факторів, дає змогу отримувати стабільно високі врожаї.

Питання управління живленням і стресостійкістю посівів особливо гостро стоїть через суттєве скорочення тваринництва, і як наслідок - браку органічних добрив для внесення. Органіка, а надто продукти життєдіяльності ВРХ - це для рослин основне джерело поповнення грунту мікроелементами у доступній формі. Крім того, їх доступність залежить від зміщення рівноваги грунтового розчину, щільності, вологості і температури ґрунту, використання концентрованих міндобрив, підвищеного рівня виносу з урожаєм тощо...

Наприклад, навіть при наявності у достатній кількості у ґрунті таких елементів, як: фосфор, бор, марганець та цинк, за значень рН ґрунту вище 7,5 доступність цих поживних речовин зменшується. Високі температури ґрунту та посушливі умови спричиняють порушення поглинання калію, кальцію, міді та бору, а низькі - блокують засвоюваність азоту, фосфору, сірки, заліза, марганцю та цинку. Високий уміст Са та Mg заважає мобілізації кореневою системою калію, надлишок іонів Fe та Mn блокують надходження Р, Сu та Mo. Поглинання Fe, Mn, Сu та Mo ускладнює високий вміст органічної речовини в грунті. У таких випадках оптимізувати роботу рослинного організму й запобігти прояву стресових явищ можна за допомогою фоліарного підживлення.

Позакореневі підживлення це - ключовий елемент технології вирощування с-г культур, для корекції живлення протягом вегетації та максимальної реалізації їхнього потенціалу з отриманням якісної продукції, особливо для культур із підвищеною потребою певних мікроелементів. При цьому рослини інтенсивніше й ефективніше використовують воду і поживні речовини з грунту, у листках збільшується вміст хлорофілу, посилюються процеси фотосинтезу та асиміляційна діяльність рослини. Більшість мікроелементів є активними каталізаторами у фізіологічних процесах росту й розвитку рослин, прискорюють біохімічні реакції ферментативних систем, це сприяє підвищенню стійкості рослин до хвороб та несприятливих факторів зовнішнього середовища.

Пам’ятаймо, що позакореневі підживлення застосовують для попередження або нівелювання негативних наслідків стресу рослин, чи дефіциту елементів живлення, коли коренева система не може впоратися з отриманням достатньої кількості поживних речовин з грунту. Такий прийом не заміщує основне та припосівне удобрення, як і прикореневого підживлення, - лише доповнює їх. Основну частку поживних елементів рослина повинна отримувати з ґрунту через кореневу систему, а підживлення через листя - є лише однією із форм підвищення рівня живлення с-г культур у період їхньої вегетації.

Дослідженнями доведено, що навіть незначна кількість розчину з вмістом мікроелементів, яка закріпилась на поглинальній поверхні листя, шляхом обмінної адсорбції може бути достатня для забезпечення потреб рослини.

Кліматичні зміни, що проявляються зменшенням кількості опадів за вегетацію, потеплінням, частими повітряними й ґрунтовими посухами, зумовлюють стресовий стан рослин. Змінити природні фактори неможливо, але маючи в розпорядженні різні агротехнічні та агрономічні заходи, можна вплинути на імунітет рослин, покращити засвоєння елементів живлення і вологи для вегетативного росту та закладання генеративних органів, підвищити посухостійкість, стресостійкість.

Соя дуже чутлива до дефіциту макроелементів, які засвоює протягом усього періоду вегетації. І якщо азот за правильних умов вирощування та інокуляції соя здатна «синтезувати самостійно», то фосфор і калій потрібно внести обов’язково. На формування 1 ц зерна соя потребує 1,3—1,7 кг фосфору та 1,8—2,2 кг калію. Причому основну частину цих елементів соя засвоює у період після початку бутонізації і до періоду наливу зерна. Саме в цей час рослини поглинають близько 80% макроелементів, тоді як у період після отримання сходів культура засвоює лише 18—20% фосфору та калію. Це також слід враховувати при плануванні підживлень. Що ж до мікроелементів, то тут соя також має свої власні вподобання. Так, їй конче необхідні бор, кобальт, молібден, залізо, цинк, мідь та марганець.

Бор бере участь у біосинтезі нуклеїнових кислот, нуклеопротеїдів, гетероауксину, що сприяють процесам росту культури. Він активізує поділ клітин та розвиток молодих тканин, підвищує еластичність стінок клітин. Бор прискорює ріст коренів завдяки поліпшенню забезпечення рослин киснем і необхідний для утворення додаткових коренів. Бор також позитивно впливає на утворення бульбочкових бактерій на коренях бобових культур і, відповідно, на фіксацію атмосферного азоту цими рослинами. Це є результатом підвищення загального вмісту вуглеводів, особливо розчинних, і покращення відтоку асимілятів із листя до коріння. Дефіцит бору порушує утворення судинних пучків, через які відбувається обмін речовин між рослинами та азотфіксуючими бактеріями. Важливий бор для розвитку генеративних органів сої. Він активізує ріст пилкових трубок, сприяє утворенню нормального фертильного пилку та його проростання, підсилює процес цвітіння і плодоношення, усуває опадання зав’язі. За оптимального забезпечення рослини бором, спостерігається збільшення кількості хлоропластів та їх розмір. Бор на відміну від інших мікроелементів знижує інтенсивність дихання, зменшує денну депресію фотосинтезу, і має суттєвий вплив на інтенсивність фотосинтезу за підвищених, близьких до критичних, температур. Даний мікроелемент підвищує стійкість тканин від перегріву, і відповідно зростає стійкість рослин в умовах посухи. Збільшення вмісту цукрів під впливом бору дає можливість теж підвищити жаростійкість рослин. Покращується водний режим рослин, збільшенню вмісту зв’язаної води, що є особливо актуально останніми роками під час тривалих літніх посух. Бор позитивно впливає на вміст ауксину, каротину та вітаміну С, покращує їх переміщення із листків до органів плодоношення, зменшує недорозвиненість бобів і насіння та підвищує ступінь їх дозрівання, сприяє збільшенню маси 1000 насінин та вмісту жиру (олії). Потреба в борі особливо зростає в період від бутонізації до цвітіння рослин.

Молібден бере участь у білковому, вуглеводному обміні, обміні фосфорних сполук, а також у синтезі хлорофілу й вітамінів. Молібден входить до складу ферментів, впливає на перебіг окисно-відновних реакцій, виконує ключову функцію під час перенесення електронів від субстрату, що окислюється, до речовини, що відновлюється. Як компонент ферментів нітроредуктаз, даний мікроелемент сприяє відновленню нітратів, нітритів і гідроксиламіну до аміаку в листках та коренях рослин. Якщо молібдену недостатньо, то нагромаджується багато нітратів у тканинах рослин сої, затримується їх відновлення, і як результат, порушується нормальний процес азотного обміну. Фізіологічна роль молібдену полягає у впливі на асиміляцію азоту не тільки на первинному етапі – відновлення азоту, а й під час утворення амінокислот. За дії молібдену відбувається зміна кількісного співвідношення амінокислотного складу білків: збільшення вмісту в насінні загального та білкового азоту за рахунок зменшення небілкової його частини. Молібден активує діяльність бульбочкових та інших азотфіксувальних бактерій, які фіксують молекулярний азот повітря і перетворюють його в засвоювану форму для рослин у вигляді аміачних солей, що сприяє підвищенню урожаю бобових культур. Однією із причин позитивного впливу цього мікроелемента на фіксацію атмосферного азоту бульбочковими бактеріями є підвищення в його присутності активності дегідрогеназ, які забезпечують безперервний притік активованого водню, який необхідний для відновлення атмосферного азоту. Молібден також необхідний для утворення леггемоглобіну – білка, що захищає нітрогеназу. Саме наявність леггемоглобіну забезпечує рожевий колір бульбочок, визначає активну роботу нітрогенази та проходження азотфіксації. Специфічне значення молібдену під час азотфіксації полягає у покращенні азотного живлення рослин сої, підвищенні ефективності калійних та фосфорних добрив. Молібден не лише підвищує урожайність сільськогосподарських культур, а й покращує якість продукції. Під його впливом збільшується вміст білка, вуглеводів, аскорбінової кислоти та каротину. Окрім цього, молібден сприяє більшому накопиченню лінолевої кислоти, що покращує харчову цінність олії .

Марганець бере участь в окисно-відновних процесах у клітинах рослин, та є основним компонентом ферментів та їх активатором. Однією з ключових функцій марганцю є пришвидшення реакцій фотосинтезу. Він необхідний для фотолізу води, внаслідок чого виділяється молекулярний кисень у навколишнє середовище. Підживлення марганцем сприяє підвищенню вмісту хлорофілу і каротиноїдів у листках. Фізіологічна роль марганцю полягає у тому, що він теж бере участь в азотному обміні, оскільки сприяє засвоєнню рослинами амонійного та нітратного азоту. За амонійного живлення марганець діє як сильний окисник, а за нітратного – як сильний відновник. Даний мікроелемент підвищує енергію проростання, підсилює гідролітичні процеси під час проростання, внаслідок чого збільшується вміст вільних амінокислот, синтез ДНК та РНК у проростках. Марганець позитивно впливає на утворення бульбочок, сприяє збільшенню їх кількості та розмірів. Під дією мікроелемента спостерігається підвищення посухостійкості. Це проявляється у збільшенні водоутримуючої здатності листків, вмісту зв’язаної води, зниженні транспірації в найбільш спекотні години доби, морфологічних змінах, таких як збільшення площі листя та їх опушення. Марганець також знижує ураженість рослин вірусами мозаїки, грибковими захворюваннями. Це пов'язано з утворенням органо-мінеральних з’єднань, які діють як вітаміни і є факторами підвищеного імунітету.

Цинк – багатофункціональний елемент, відіграє важливу роль у фотосинтезі, синтезі амінокислот, хлорофілу, органічних кислот. Приймає участь в окислювально-відновлювальних процесах, обміні ліпідів, стимулює накопичення гормону росту – ауксину, підвищує посухостійкість рослин. Крім того є складовою частиною ферменту карбоангідрази, що відіграє важливу роль у дихальному процесі. Велике значення цього елемента в регулюванні синтезу АТФ, в обміні ауксинів та РНК. Недостатнє надходження цинку в рослини призводить до порушень у ланцюгу перетворень індольних сполук та утворення ІОК, а дефіцит її у молодих тканинах є однією з основних причин затримки росту. За нестачі цинку більша частина ауксинів перебуває у неактивному стані в рослинах, а у фракціях вільних регуляторів росту починає переважати питома активність інгібіторів. Значення цинку для росту рослин тісно пов’язано з його участю в азотному обміні. За нестачі цинку порушується синтез білка і його вміст зменшується. Це пояснюється нагромадженням амідів та амінокислот, тобто розчинних азотних сполук.

Мідь відіграє важливе значення у протіканні процесу фотосинтезу: сприяє стабілізації хлорофілу, захищаючи його від руйнування. Цей елемент підсилює інтенсивність дихання, що впливає на характер вуглеводного та білкового обміну речовин.

Важливу роль мідь відіграє у водному режимі рослин і їх посухостійкісті, помітно збільшивши вміст води в листках. Ця дія пояснюється здатністю мікроелемента впливати на колоїдно-хімічні властивості протоплазми рослинних клітин, посилюючи їх в’язкість та зменшуючи проникність.

Мікроелементи забезпечують ферментативну активність у рослинному організмі. Відомо, що завдяки ферментам (каталізаторам) біохімічні реакції в рослинному організмі пришвидшуються у сотні і тисячі разів, тобто вони проходять миттєво. Встановлено, що марганець активує більше 36 ферментів, а цинк безпосередньо входить до складу 35 ферментів. Більш ніж у 20 ферментів входить молібден, а мідь – в ряд ферментативних систем, зокрема активує фермент нітратредуктазу, що впливає на азотне живлення рослин.

Компанія ТОВ «Спектр-Агро» разом із партнером FMC-Agro створила лінійку мікродобрив Спектрум. Це спеціальні добрива, які мають збалансоване співвідношення макро- та мікроелементів. Застосовують їх як доповнення до традиційного мінерального живлення, передпосівної обробки насіння, позакореневого внесення, фертигації та гідропоніки. Ефективним доповнення до будь якої технології живлення будуть гумінові препарати тому, спираючись на світовий досвід вирощування сільськогосподарських культур і враховуючи українські тенденції в агротехнологіях вирощування компанія "Спектр-Агро" разом з іспанською компанію Daymsa впроваджує у комерційну діяльність препарати на основі гумінових та фульвових речовин з леонардиту в твердій та рідкій препаративній формі.

Найбільш критичними до наявності елементів живлення є фаза 3-5 листків, фаза бутонізації і фаза наливу насіння.

До цвітіння у рослин енергійно розвивається коренева система, йде накопичення поживних речовин в листках та формуються перші квітки. Листкове підживлення сої в фазі 3-5 трійчастого листка добривами Спектрум В+Мо у нормі 1 л/га, Спектрум АскоРіст 1,0 л/га, Спектрум КорнМікс 1,0-1,5 л/га, Naturvital Plus 0,4 – 0,6 л/га або Terrenova 0,4- 0,8 л/га підвищує  споживання елементів живлення з грунту, посилює виділення коренями цукрів і амінокислот, збільшує кількість бульбочок, сприяє утворенню більшої кількості міжвузлів і знижує влив від гербіцидного стресу у рослин.

Наступне підживлення проводять в фазу бутонізації – початок цвітіння. В цей період починається інтенсивний ріст і формування майбутнього врожаю. Інтенсивність симбіотичної фіксації азоту з грунту за підвищених температур може знижується, в той час як соя потребує азоту для формування врожаю. Крім цього, дефіцит азоту в цей період знижує стійкість рослин до посухи. Ця фаза розвитку також характеризується дефіцитом бору. Підживлення добривами Спектрум В+Мо 1,0 л/га і Спектрум ГрейнМікс 1,0 л/га, Спектрум Мікс -С 1,5-2,0 кг/га, забезпечить рослини доступним азотом, фосфором і бором, активізує процеси цвітіння, збільшить кількість квіток і насіння в рослині.

Налив насіння сої - дуже важливий період для врожаю. Підживлення мікроелементами збільшить проникнення води в клітини рослин, осмотичний тиск і тургор, підвищить стійкість до посухи і, відповідно, зменшить абортивність бобів. Листкове підживлення добривом Спектрум В+Мо в нормі 1,0 л/га, можна доповнити препаратом антистресової дії Спектрум АскоРіст 1,0 -1,5 л/га, також не лишнім буде попрацювати комплексними продуктами такими як Спектрум Мікс-С – 1,5-2,0 кг/га,  також можна використати MaxPlant 18-18-18 в нормі 1,0-2,0 кг/га або MaxPlant 10-05-40 в нормі 1,0-2,0 кг/га, що забезпечить рослини сої необхідними елементами живлення, а також продовжить роботу фотосинтетичного і симбіотичного апаратів, покращить процеси наливу і підвищить якісні показники насіння.

Виробничу перевірку отриманих результатів випробовування комплексних позакореневих добрив Спектрум проводили на посівах сої, сорти БЕТТІ та БАСАК у Тернопільській області. Технологію вирощування сої, яка заведена в господарстві, удосконалили технологічно — позакореневими підживленнями. А саме, у фазу «бутонізація сої» вносили Спектрум В+Мо 1,0 л/га + Спектрум АскоРіст 1,0 л/га. Друге підживлення проводили у фазу «утворення бобів», поєднуючи Спектрум В+Мо 1,0 л/га і Спектрум Мікс-С 2,5 кг/га. Приріст урожаю насіння сої становив 0,54 т/га, порівнюючи з контрольним варіантом (технологія господарства).

Досягати високих результатів у вирощуванні сільськогосподарських культур зможуть лише господарства, в яких вибудуване чітке управління живленням рослин із застосуванням позакореневих підживлень комплексними добривами. Саме такими є мікродобрива ТМ Спектрум представлені компанією ТОВ «Спектр-Агро», плідна співпраця клієнтів із «Спектр-Агро» це в першу чергу науково обґрунтовані технології із високою рентабельністю. Стратегія компанії "Спектр-Агро" - партнерство засноване на довірі та виконанні своїх зобов´язань. Адже ми розуміємо, що Ваш успіх – це наша гордість, а шлях до успіху лежить через високоякісний сервіс та консультації, інноваційні технології і широкий асортимент товарів, які відповідають сучасним вимогам агровиробництва.

Завдяки впровадженню новітніх технологій вирощування та застосуванню комплексу таких заходів, як розроблення продуктивних сівозмін, підбір нових високопродуктивних сортів, ефективне використання мінеральних добрив, якісний обробіток ґрунту та якісна сівба, а також знищення шкідливих організмів, спостерігаємо збільшення врожайності сільськогосподарських культур за останні 20–30 років у 3–5 разів.
Збільшення виробництва продукції рослинництва вимагає достатньої та збалансованої кількості елементами живлення в ґрунту. Стрімке підвищення вартості основних видів добрив виводить на перший план позакореневе підживлення як економічно вигідний і надійний спосіб збаланс ування системи удобрення сільськогосподарських культур.

Відомо, що найбільша потреба рослин у поживних речовинах спостерігається не на початку їх розвитку, а у період найінтенсивнішого розвитку листостеблової маси та генеративних органів. До цього часу, добрива внесені під основний обробіток грунту, перед сівбою або в рядки піддаються хімічному, фізико-хімічному або біологічному поглинанню, тому виникає потреба у додатковому підживленні вегетуючих рослин.

Для аграрного виробництва залишається актуальним питання оптимізації режиму мінерального живлення с-г культур. Рослини засвоюють біля ста хімічних елементів і сполук, функціональні значення їх суто специфічні, вони не можуть бути замінені, кожний виконує свою фізіологічну роль у складі ферментів, вітамінів, гормонів та інших біологічно активних речовин. Тому мікроелементи вкрай необхідні для нормального росту рослин та повного завершення циклу свого розвитку.

Удосконалення технології застосування мінеральних добрив стає актуальним за частих проявів екстремальних погодно-кліматичних умов. Важливим фактором адаптивної практики для мінімізації впливу таких явищ на сільськогосподарське виробництво може стати управління поживним режимом, а саме: науково-обґрунтована сівозміна, використання проміжних посівів та сидератів, мінімізація обробітку ґрунту, зрошення, управління відходами й компостування, оптимізація системи кореневого і фоліарного живлення рослин, вибір препаративних форм способів строків і норм внесення.

Головна мета управління поживним режимом рослин – це спрямоване збалансування використання і зворотнє надходження в ґрунт поживних речовин з метою підвищення кількості та якості врожаю за мінімальних витрат і впливу на навколишнє природне середовище. Оптимальне і вчасне надходження макро- та мікроелементів, має вирішальне значення в підвищенні ефективності використання вологи рослиною, суттєво розширюючи діапазон запасів ґрунтової вологи, доступної рослинам, збільшує водоспоживання посівів у стресових для рослин умовах. Коренева система, при цьому краще розвиватися, підсилюється її ріст і розвиток, формується більша поглинальна поверхня коренів. У листках збільшується вміст колоїдно зв’язаної води та інтенсивність асиміляції пластичних речовин, підвищується осмотичний тиск клітинного соку і ступінь гідратації колоїдів. Отже, забезпечення рослин відповідними макро- та мікроелементами, навіть в умовах дії несприятливих факторів, дає змогу отримувати стабільно високі врожаї.

Питання управління живленням і стресостійкістю посівів особливо гостро стоїть через суттєве скорочення тваринництва, і як наслідок - браку органічних добрив для внесення. Органіка, а надто продукти життєдіяльності ВРХ - це для рослин основне джерело поповнення грунту мікроелементами у доступній формі. Крім того, їх доступність залежить від зміщення рівноваги грунтового розчину, щільності, вологості і температури ґрунту, використання концентрованих міндобрив, підвищеного рівня виносу з урожаєм тощо.

Наприклад, навіть при наявності у достатній кількості у ґрунті таких елементів, як: фосфор, бор, марганець та цинк, за значень рН ґрунту вище 7,5 доступність цих поживних речовин зменшується. Високі температури ґрунту та посушливі умови спричиняють порушення поглинання калію, кальцію, міді та бору, а низькі - блокують засвоюваність азоту, фосфору, сірки, заліза, марганцю та цинку. Високий уміст Са та Mg заважає мобілізації кореневою системою калію, надлишок іонів Fe та Mn блокують надходження Р, Сu та Mo. Поглинання Fe, Mn, Сu та Mo ускладнює високий вміст органічної речовини в грунті. У таких випадках оптимізувати роботу рослинного організму й запобігти прояву стресових явищ можна за допомогою фоліарного підживлення.

Позакореневі підживлення це - ключовий елемент технології вирощування с-г культур, для корекції живлення протягом вегетації та максимальної реалізації їхнього потенціалу з отриманням якісної продукції, особливо для культур із підвищеною потребою певних мікроелементів. При цьому рослини інтенсивніше й ефективніше використовують воду і поживні речовини з грунту, у листках збільшується вміст хлорофілу, посилюються процеси фотосинтезу та асиміляційна діяльність рослини. Більшість мікроелементів є активними каталізаторами у фізіологічних процесах росту й розвитку рослин, прискорюють біохімічні реакції ферментативних систем, це сприяє підвищенню стійкості рослин до хвороб та несприятливих факторів зовнішнього середовища.

Пам’ятаймо, що позакореневі підживлення застосовують для попередження або нівелювання негативних наслідків стресу рослин, чи дефіциту елементів живлення, коли коренева система не може впоратися з отриманням достатньої кількості поживних речовин з грунту. Такий прийом не заміщує основне та припосівне удобрення, як і прикореневого підживлення, - лише доповнює їх. Основну частку поживних елементів рослина повинна отримувати з ґрунту через кореневу систему, а підживлення через листя - є лише однією із форм підвищення рівня живлення с-г культур у період їхньої вегетації.

Дослідженнями доведено, що навіть незначна кількість розчину з вмістом мікроелементів, яка закріпилась на поглинальній поверхні листя, шляхом обмінної адсорбції може бути достатня для забезпечення потреб рослини.

Наукові досягнення у виробництві добрив забезпечують високу ефективність застосування препаратів для позакореневого підживлення, насамперед доступність елементів завдяки поєднанню їх із органічними кислотами та утворенням хелатів. Механізм їхньої дії на рослини набагато м’якший, а ступінь засвоєння майже стовідсотковий. При позакореневому підживленні рослина поглинає елементи живлення через кутикулу вздовж кутикулярних тріщин, або через епідермальні структури (продихи, трихоми, сочевички), негайно включаючи їх у процеси синтезу та метаболізму. Порівняно із кореневим живленням така дія набагато швидша й ефективніша, так як транспортування елементів рослиною відбувається в зону інтенсивного росту, де в них найбільша потреба.

Слід відмітити, що ефективність добрив для позакореневого підживлення є різною і прямо залежить від виробника. Не всі забезпечують однакову якість або концентрацію доступних поживних речовин, а ціна продукту не завжди є найкращим мірилом справжньої рентабельності. Застосування сумнівних продуктів може більше нашкодити, ніж принести користі, лише високоякісні продукти мають довготривалий і відчутний позитивний ефект.

Компанія ТОВ «Спектр-Агро» разом із партнером FMC-Agro створила лінійку мікродобрив Спектрум. Це спеціальні добрива, які мають збалансоване співвідношення макро- та мікроелементів. Застосовують їх як доповнення до традиційного мінерального живлення, передпосівної обробки насіння, позакореневого внесення, фертигації та гідропоніки.

Після оцінювання перезимівлі рослин, перше підживлення азотними добривами посівів озимих культур здійснюється за можливості в ранні терміни. Для посилення розвитку вегетативної маси рослин вносять азот у дозі 100–120 кг/га, враховуючи стан розвитку озимих, запаси нітратного азоту та час відновлення вегетації. Крім того, на етапі весняного розвитку виникає гостра потреба не лише додаткового азоту, а й забезпеченості рослин іншими елементами живлення.

Ліквідацію дефіциту і збалансоване живлення можна вирішити за допомогою позакореневого підживлення комплексними водорозчинними добривами. Такий агротехнологічний прийом запускає у рослинному організмі ряд фізіологічних процесів, які підвищують продуктивність фотосинтезу, стимулюють синтез вуглеводів, органічних кислот, інших біологічно активних речовин та сприяють їхньому транспортуванню у кореневу зону. Виділення колінів кореневою системою, в свою чергу, збільшує активність мікроорганізмів, підвищує розчинність та засвоєння важкодоступних форм поживних речовин, покращує їх поглинання.

Внесення такого важливого мікроелементу як бор, є обов’язковим агроприйомом вирощування сільгоспкультур, особливо це стосується посівів озимого ріпаку. За достатнього забезпечення бором у рослин покращується обмін речовин, синтез нуклеїнових кислот (ДНК, РНК), вуглеводний обмін, поділ та формування оболонок клітин, функціонування клітинних мембран і регулювання водного режиму. Як наслідок, рослини швидше виходять із фази розетки, молоді листки набувають темно-зеленого забарвлення. Це сприяє збільшенню кількості стручків на рослині та насіння в них, а також підвищенню урожайності.

Спектрум Борон 150 здатен повною мірою задовольнити потреби озимого ріпаку бором, завдяки легкодоступній формі – боретаноламін. Наші дослідження показали, що внесення цього препарату у фазі розетки та у фазі бутонізації з нормою по 1,0 л/га, дозволяє одержати додатково 0,41 т/га урожаю ( мал. 1).

Застосування в умовах Центральної України мікродобрива Спектрум на посівах озимого ріпаку у фазі розетки Спектрум КорнМікс - 1,0 л/га + Спектрум АскоРіст - 1,0 л/га, та підживлення у фазу бутонізації Спектрум Мікс-С - 1,5 кг/га + Спектрум В+Мо - 1,0 л/га забезпечили підвищення урожайності на 0,98 т/га. (мал.2)

Вивчення впливу позакореневих підживлень мікродобривами Спектрум у 2021 році на урожайність насіння ріпаку озимого сорту Монополіст показало приріст +19,5 % при позакореневих підживленнях Спектрум B+Mo - 1,0 л/га + Спектрум АскоРіст - 1,0 л/га у період стеблування, з поєднанням Спектрум Борон 150 - 1,0 л/га + Спектрум КорнМікс - 1,0 л/га у фазі бутонізація–початок цвітіння. Регламент застосування мікродобрив дозволяє їх застосовувати в інших варіантах, наприклад - перше підживлення у фазі ріст стебла Спектрум Борон 150 – 1,0 л/га + АскоРіст – 1,0 л/га, - друге у фазі початок цвітіння Спектрум В+Мо – 1,0 л/га + Мікс-С – 1,5 кг/га.

Важливим елементом у формуванні урожаю є сірка, що входить до складу амінокислот, жирних кислот та вітамінів, підвищує імунітет до грибних захворювань. Сіркабере участь у формуванні хлорофілу та ферментативних реакціях, а також допомагає рослині поглинути нітратний азот. Тому для ліквідації дефіциту сірки разом із водорозчинними добривами вносять сульфат амонію чи сульфат магнію, або інший сірковмісний продукт. Як правило, позакореневі підживлення поєднують у фазу бутонізації з інсектицидом проти квіткоїда, другий – в кінці цвітіння з фунгіцидною обробкою. Але спочатку варто зробити тест на сумісність.

Ранньовесняне підживлення посівів озимих зернових азотними добривами сприяє кращому кущенню рослин, інтенсивному відростанню, збільшенню кількості колосків, покращує озерненість колоса. Проте для оптимального розвитку озимої пшениці та реалізації генетичного потенціалу потрібна збалансована забезпеченість рослин поживними речовинами, особливо мікроелементами. Вони покращують проходження важливих процесів, зокрема підвищують активність ферментативних систем у рослинному організмі, стимулюють біохімічні процеси, поліпшують фотосинтетичну діяльність.

У фазу кущення рекомендується вносити цинк і молібден, вони допомагають засвоювати азот і утримувати вологу. Марганець потрібний рослині, аби нормально засвоювати азот і фосфор, а також для білкового обміну. Бор прискорює розвиток колосових квіток і збільшує їхню кількість, цинк і молібден сприяють активності фотосинтезу. Залізо, сірка та мідь – володіють фунгіцидними властивостями. Найкраще застосувати Спектрум АскоРіст – 1,0 л/га у поєднанні із Спектрум Універсал – 1,0 л/га, в такому робочому розчині забезпечуємо рослини всіма переліченими елементами включно з NPK. Крім того, препарат Спектрум АскоРіст містить екстракт морських водоростей Ascophyllum nodosum, який допоможе рослинам засвоїти поживні речовини та подолати стрес від гербіцидної обробки.

За період виходу у трубку рослина формує кінцеву кількість продуктивних стебел та потребує підвищеної кількості поживних речовин для синтезу і накопичення цукрів. Рекомендуємо провести позакореневе підживлення комплексним добривом Спектрум Мікс-С – 2,0-2,5 кг/га. Якщо рослини в стресовому стані, або передбачається посуха – слід поєднати добриво із препаратом Naturvital Plus - 0,4 л/га або AminoHumic - 0,5 л/га. Таке технологічне рішення дозволить рослинам безболісно перенести стресові умови, завдяки дії гуматів, внесені амінокислоти будуть додатковим джерелом енергії а калій відповідатиме за регуляцію транспірації.

Інтенсивне поглинання азоту рослинами озимої пшениці відбувається у фазі прапорцевого листка. Тому потрібно включити у підживлення добриво з високим вмістом азоту, а також допоміжні мікроелементи для кращого їх засвоєння, - це сірка і цинк. В такому випадку застосовуємо бакову суміш добрив Спектрум ГрейнМікс - 2,0 л/га+ Спектрум Zn+S - 1,0-л/га.

На завершальних стадіях формування урожаю зерна, у фазах колосіння-цвітіння, закладається кількість зерен у колосі та проходить процес формування зерна. Тому для повної реалізації потенціалу, та кращої реутилізації поживних речовин у господарську частину урожаю в цей період необхідно забезпечити рослини такими мікроелементами як марганець, мідь, цинк і молібден. Крім того, в середині літа, рослини часто потерпають від посухи, а підживлення калієм, цинком і марганцем, знижують втрату вологи тканинами культури, забезпечують товщину стінок стебла, що підвищує посухо- і жаростійкість, а також запобігає ламкості стебел (стійкість до вилягання), зменшує пошкодження хворобами. Тому рекомендуємо провести профілактичне підживлення антистресантами, де можемо застосувати AminoHumic 0,4-0,5 л/га, у поєднанні з мікродобривами Спектрум Універсал – 1,0 л/га + Спектрум В+Мо – 0,6 л/га. Завдяки такому технологічному прийому фермери отримують високу врожайність та висококласне здорове зерно.

Отже, зростання урожайності та обсягів продукції рослинництва має пряму кореляційну залежність із динамікою кількості удобрених площ. Проте, порівнюючи сучасний рівень урожайності та кількість внесених добрив під урожай із тим як було у 1990 році, можна прийти до висновку, що принцип «чим більше — тим краще» не працює. Досягати високих результатів у вирощуванні сільськогосподарських культур зможуть лише господарства, в яких вибудуване чітке управління живленням рослин із застосуванням позакореневих підживлень комплексними добривами. Саме такими є мікродобрива ТМ Спектрум представлені нашою компанією, плідна співпраця клієнтів із «Спектр-Агро» це в першу чергу

науково обґрунтовані технології із високою рентабельністю. Стратегія компанії «Спектр-Агро» – партнерство засноване на довірі та виконанні своїх зобов´язань. Адже ми розуміємо, що Ваш успіх – це наша гордість, а шлях до успіху лежить через високоякісний сервіс та консультації, інноваційні технології і широкий асортимент товарів, які відповідають сучасним вимогам агровиробництва.

Технології не стоять на місці, разом з цим підвищується продуктивність сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств. Компанія «Спектр-Агро» в свою чергу розвивається та розширяє спектр техніки та обладнання. Тому виникла потреба в системах для точного землеробства , а особливо в системах автоматичного водіння та точні GNSS (Global Navigation Satellite System) сигнали. Наша команда стояла перед вибором взяти один з розкручених брендів таких як Trimble чи Raven, а потім конкурувати між різними дилерами та субдилерами (яких по трімблу більше 10 шт) або знайти щось нове. Глобалізація та доступність інформації дає можливість отримати власний продукт за дуже короткий час. На протязі півроку велася робота по аналізу та порівнянні різних брендів та виробників ЕОМ обладнання для точного землеробства. В результаті ми отримали найдоступніший продукт на ринку в своєму класі, а по функціях та можливостях навіть перевершує конкурентів. Пропонуємо вашій увазі лінійку високоточного обладнання для землеробства майбутнього.

Монітор діагоналлю 10”, який підтримує ISOBUS, працює по картах завданнях (підтримує такі формати як ISOXML, SHP), підтримує функцію авторозвороту та планування маршрутів.

Отримали 3 типи автопілотів: гідравлічний, електричний (2 типи), та на техніку з підготовкою до автопілоту. Всі автопілоти можуть працювати з точністю RTK.

По точних сигналах маємо найбільший в лінійці крок по тарифних планах на платний супутниковий сигнал точністю 15 см, 10 см та 5 см. Авжеж маємо і підтримку RTK сигналу точністю 2,5 см. Також найближчим часом отримаємо в продажу RTK базову станцію.

Мабуть Вам цікаво як ми отримали такий результат!? Як розповідали раніше в час глобалізації немає нічого неможливого. Насправді в світі існує тільки декілька виробників GNSS (Global Navigation Satellite System) обладнання, це такі виробники як: Trimble, Hemisphere, Novatel, Topcon. Так, наприклад, виробники обладнання для точного землеробства як Raven та AgLeader самі не роблять GNSS приймачі, а купують у компанії Novatel, навіть такий гігант як JohnDeere використовує GNSS приймачі не власного виробництва.

За основу GNSS обладнання взятий Hemisphere, який займає лідируючі позиції на світовому ринку та має гнучку цінову політику. Отримали гарну якість за доступну ціну.

Щодо автопілотів та моніторів, тут ми обрали компанію Novariant, яка в 1992 році розробила свій перший автопілот (спочатку його використовувало багато виробників обладнання для точного землеробства, наприклад, Raven). Компанія Novariant і зараз постачає свої рішення великій кількості виробників обладнання для точного землеробства. Щоб зрозуміти весь масштаб компанії, пропонуємо подивитись на зображення з партнерами компанії, найвідоміші з них: AgLeader, TeeJet, Arag, MullerElectroniks.

Таким чином маємо автопілоти, які перевірені часом та демонструють неперевершену якість водіння. Що стосується наявної модельної лінійки, ми пропонуємо досконалий та зарекомендувавший себе часом електричний (механічний) автопілот (так сказати “система підрулювання”). Також в лінійці є електричний автопілот, який встановлюється безпосередньо на рульову колонку замість штатного руля. Цей автопілот має кращий час реагування та безщіточний двигун, що дає можливість отримати гарні показники руління навіть на тракторах типу МТЗ. Саме головне те, що автопілоти цього типу можна встановлювати на садові трактори з відкритою кабіною, адже ми маємо ступінь захисту IP67. Також на ці електричні автопілоти можемо додатково встановлювати датчик кута повороту колів, що підвищує точність ведення автопілота до рівня RTK (2,5 см) тобто при роботі в садах та при роботі з овочівництвом чудове рішення. Ми також маємо рішення для підготовленої техніки ‒ біля 2 тис. профілів машин з якими сумісний наш автопілот. Такі виробники, як: DeutzFahr, JohnDeere, Case, NewHolland, Fendtі тд. Що стосується непідготовленої техніки, то і це не проблема! Є комплекти практично на будь-який трактор чи комбайн. Гідравлічні автопілоти можна встановлювати на всю лінійку нашої самохідної техніки: трактори, комбайни, обприскувачі.

Кобак Світлана Ярославівна, кандидат с.-г. наук, с.н.с., завідувач лабораторії технології вирощування сої та зернобобових культур.
Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН

Лабораторія технології вирощування сої та зернобобових культур створена в 1991 році. З 1998 по 2010 рік я був завідувачем цієї лабораторії, з 2010 року по теперішній час завідувачем є вихованка нашої лабораторії Світлана Ярославівна Кобак. Тому на частину запитань дам відповіді я, а на деякі – Світлана Ярославівна.

Основними напрямками наукових досліджень нашої лабораторії є:

- дослідження генетичного потенціалу сортів сої та нішевих зернобобових культур за різного рівня інтенсифікації технологій їх вирощування;

- дослідження закономірностей прояву абортивності плодоелементів при формуванні продуктивності сортів сої, різних за типом росту та розроблення адаптивних технологій їх вирощування;

- розроблення концептуальних принципів формування кормової продуктивності сої та кукурудзи за різних рівнів інтенсифікації технологій їх вирощування вкороткоротаційних сівозмінах;

- оцінка фітосанітарної ситуації у посівах однорічних зернобобових культур і сої та розробка системи захисту їх посівів від шкодочинних організмів.

Сергію Івановичу, як Ви оцінюєте ринок сої? Наскільки вирощування цієї культури є перспективним для України?

В Україні соя є стратегічною культурою у підвищенні культури землеробства, родючості ґрунту і розв’язанні продовольчої проблеми. Від її виробництва залежать стабілізація землеробства, підвищення урожайності, ліквідація дефіциту білка, поповнення ресурсів жирів, запасів азоту ґрунту, економіка господарств. Вона є продуцентом найдешевшого рослинного білка. Може вирощуватися в основних весняних, післяукісних і післяжнивних посівах, та як страхова культура при пересіві озимих, які загинули у період зимівлі.

Також в країні формується конкурентоспроможна соєва індустрія: зростають рівень урожайності та виробництво соєвих бобів. Будуються соєпереробні заводи. Запроваджуються ефективні технології переробки і використання соєвих бобів у тваринництві. Україна стала лідером соєвиробництва у Європі.

Проте, в умовах інтенсифікації виробництва не завжди вдається максимально реалізувати генетичний потенціал вітчизняних та зарубіжних сортів сої та ефективно використати матеріально-технічні ресурси в існуючих технологіях. Ця проблема більш характерна для середньо- та дрібнотоварних господарств.

Як на Вашу думку чому все ж таки скорочуються посівні площі під соєю?

Процес вирощування сої в Україні до 2015 року, коли площі під соєю в Україні зросли більше 2 млн. га, на наш погляд можна назвати скоріш екстенсивним, ніж інтенсивним, зважаючи на збільшення виробництва за рахунок збільшення площ, а не підвищення урожайності (2010 р. – 1,62 т/га, 2014 р. – 2,17 т/га, 2015 р. – 1,70 т/га). Після 2015 р. (коли по всій території України спостерігалась грунтова та повітряна посухи) площі сої стрімко почали скорочуватись і в 2021 р. становлять 1,28 млн. га.

Поряд з тим, наприкінці 2017 року були прийняті зміни до Податкового кодексу України, згідно з якими експортери сої та ріпаку звільнялися від сплати ПДВ. Очікувалось, що це призведе до збільшення переробки сої вітчизняними переробними підприємствами. Проте, безпосереднім наслідком невідшкодування ПДВ експортерам стало зниження внутрішніх закупівельних цін на сою, а, відтак, призвело до зменшення площ посіву цієї культури. Так як, звільнення від сплати ПДВ для експортера означає, що останній немає сплачувати податок, але, одночасно, він позбавляється можливості отримати відшкодування податку сплаченого ним за куплену у виробника сою.

З травня 2020 року, після внесення чергових змін до ПКУ, операції з вивезення за межі митної території України соєвих бобів стали оподатковуватися ПДВ за нульовою ставкою, що дало експортерам право на відшкодування ПДВ. Вказані зміни стали позитивними для виробників сої, так як призвели до миттєвого зростання закупівельних цін на вказану культуру на внутрішньому ринку України. І сподіваємось сприятимуть зростанню посівних площ під соєю в Україні.

Сергій Іванович, які все ж таки біологічні особливості культури слід враховувати при її вирощуванні?

Соя – культура короткого дня, її рослини досить чутливі до світла і сильно реагують на довжину дня. Зменшення світлового дня прискорює цвітіння в цілому скорочує вегетаційний період. Збільшення світлового дня навпаки уповільнює розвиток сої, затримує початок цвітіння, розтягує період цвітіння, призводить до поганого запліднення, абортивності плодоелементів і подовжує вегетаційний період. Максимальне цвітіння відбувається при чергуванні 12 год. світла і темряви. Рослини сої сильно реагують на зміну тривалості дня в період від першого трійчатого листка до закінчення цвітіння. Тому добором сортів і строків сівби ми можемо регулювати посіви так, щоб період першого трійчастого листа припадав на максимально короткий день. Не можна запізнюватись із сівбою, тому що тоді у сої перший період росту і розвитку відбувається під час найбільш тривалого дня, який настає 22 червня.

Нажаль в умовах виробництва трапляються досить не професійні підходи щодо підбору сортів за групами стиглості, що призводить до зниження або втрати врожаю. Вирощування пізньостиглих сортів, особливо, небезпечно в районах Північного Лісостепу та Полісся. Так в умовах вегетації 2012, 2016, 2017 років значна площа таких сортів залишалась зимувати. А в 2013 році такі сорти у вересні перебували у фазі початку наливу насіння і вересневі приморозки знищили повністю такі посіви (відбувалась природня десикація) і 100 % втрата урожаю.

Крім цього, соя – теплолюбна культура, бо сформувалася в умовах теплового мусонного клімату. Одночасно вона пластична до умов вирощування, ареал її поширення – від екватора до 52—54° північної широти. Температура є основним кліматичним фактором, від якого залежить, де сою можна вирощувати в Україні. Потреба її до тепла зростає від проростання насіння до сходів, потім – до цвітіння, зав'язі та формування бобів та наливання, а пізніше під час дозрівання вона зменшується. Оцінка різних сортів проводиться на основі тієї кількості тепла, яке необхідне для досягнення повної стиглості. Для більшості сортів за вегетаційний період необхідна сума температур повітря вище 10 °С від 1600 – 2000 до 3200 °С.

Слід відмітити, що сходи сої витримують короткочасне зниження температури до мінус 2–3 °С і навіть дещо нижчої. Однак тривалі приморозки з температурою 2,5 °С і нижчою вже негативно впливають на сходи сої.

Якщо соя перебуває у фазі повної стиглості, то осінні приморозки до мінус 3 °С негативно не впливають на врожай насіння.

Поряд з тим, що соя є теплолюбивою культурою вона досить вимоглива до вологозабезпечення. При цьому для неї характерне нерівномірне використання вологи за фазами росту і розвитку. Для нормального набухання та проростання необхідної до 150 % води до маси насіння. Після отримання сходів до фази бутонізації, соя потребує не багато води до 30 м3/га за добу. Найбільш інтенсивне вологоспоживання відбувається у період цвітіння-формування бобів і наливу насіння до 70 % від загальної кількості. Тому всі технологічні заходи мають бути направлені на накопичення і збереження вологи в грунті.

Для сої характерна обернена залежність між водоспоживанням за періодами росту та розвитку і коефіцієнтом транспірації. В період цвітіння – утворення бобів транспіраційний коефіцієнт становить 240, а вологоспоживання – 31% від загальної потреби, яка складає біля 5,5 тис. м3/га. Максимальні показники транспіраційного коефіцієнта більше 900 відмічається у період сходи – бутонізація та утворення бобів – наливання насіння, а максимальне водоспоживання біля 40 % – у фазу утворення бобів – наливання насіння. Проте, при значному дефіциті вологи, особливо у найбільш критичний період у сої за вологозабезпечення, який включає фази цвітіння – формування бобів – наливання насіння відбувається захисна реакція рослинного організму, що призводить до абортивності плодоелементів. Втрати врожаю сої можуть сягати 40-90 %.

Дизбаланс між споживанням води кореневою системою і втратою води при диханні часто є причиною в’янення рослин. Під час посухи соя захищає себе від втрат води шляхом закривання продихів. Проте закриття пор сильно уповільнює потік води в середині рослини, знижуючи споживання елементів живлення – виникає прихований голод.

В 2015-2016 рр. ми були свідками суттєвого потепління, яке рухалось із південного сходу на північний захід, на фоні катастрофічного зменшення кількості опадів впродовж вегетаційного періоду сої. Для максимальної реалізації генетичного потенціалу потреба у волозі за вегетаційний період сої складає 320-360 мм, тоді як в умовах Вінниччини у 2015 році цей показник становив 90 мм, а у 2016 році – 137 мм. При цьому у найбільш критичний період волого споживання цвітіння – формування бобів в 2015 році дефіцит вологи складав більше 70 %, у 2016 році – 42 %. Рослини сої в результаті таких критичних умов вологозабезпечення перебували в стресовому стані, особливо це спостерігалось у найбільш відповідальні періоди росту і розвитку. Наслідки: абортивність квіток 60 %, бобів 15 %, зниження рівня врожайності насіння сої на 165 %. Реалізація генетичного потенціалу 32 %.

Соя досить вимоглива до кислотності грунту. Найбільш придатними є грунти з нейтральною реакцією рН 6,0 – 7,0. На грунтах з нейтральною реакцією створюються оптимальні умови для життєдіяльності мікроорганізмів, особливо бульбочкових бактерій, значно підвищується доступність макро- і мікроелементів в першу чергу Р і Мо. Створюються умови для формування потужного симбіотичного апарату.

Підвищена кислотність грунту негативно позначається на рості й розвитку рослин сої за рахунок зменшення доступності ряду мезо - (Cа, Mg) і мікроелементів (Mo), і навпаки, збільшення розчинності токсичних сполук Mn, Al, Fe, B та ін., а також погіршення фізичних властивостей грунту.

Негативні наслідки у сої від підвищеної кислотності проявляються у зниженні польової схожості насіння, роботи симбіотичного апарату, імунітету до захворювань, хлорозу листків, порушення мінерального живлення із-за зниження доступності Р, Са, Мо. Критична кислотність грунту для роботи симбіотичного апарату становить рН 4,2, в період цвітіння сої – нижче рН 5,5.

Місце сої у сівозміні, і який попередники найкращий для сої. Кращими попередниками для сої є: озимі та ярі колосові, кукурудза на силос, зерно і зелений корм. Не рекомендується висівати сою після бобових культур, соняшнику, ріпаку та інших, у зв’язку з наявністю спільних шкідників і хвороб.

За багаторічними даними Інституту кормів та сільського господарства НААН, сою можна висівати у сівозмінах з короткою ротацією. Досить продуктивною є ланка сівозміни «кукурудза-соя» у співвідношенні 1 : 2 та 1 : 3, продуктивність яких складає 3,0–3,2 т/га насіння сої. Урожайність зерна кукурудзи після сої підвищується на 0,3–0,8 т/га.

У середньому на 1 га соя залишає після себе в ґрунті 50-80 кг азоту, 20–25 кг фосфору і 30–40 кг калію, тому є добрим попередником під наступні культури в сівозміні.

Світлана Ярославівна, як Ви оцінюєте сортові ресурси сої в Україні. Як же правильно вибрати для себе сорт та визнатися з групою стиглості ?

Сорт – це основа формування потенційно-можливого урожаю, це фундамент технології вирощування. Перш за все сорт повинен мати максимальні параметри врожайності та її стабільності, безумовно бути технологічним, стійким до вилягання та розтріскування бобів, характеризуватись стійкістю до хвороб. На 2021 рік до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні занесено 286 сортів сої, з них 123 – вітчизняної селекції та 163 – іноземної. Вони мають різні групи стиглості, різні морфо-біологічні особливості. В такому різноманітті сортів товаровиробнику легко загубитись. Тому підхід до вибору сорту має базуватись, перш за все на групі стиглості та забезпеченістю гідротермічними ресурсами регіону, де має вирощуватись соя.

Як вибрати насіння сої?

Насіння має належати до високоврожайного сорту сої, воно повинно бути доброякісним – тобто крупним, чистим, не мати домішок і збудників хвороб, з високою схожістю та енергією проростання.

Посівні якості насіння мають відповідати ДСТУ-4138-2002.

Світлана Ярославівна давайте зупинимося на технологічних операціях таких як строк сівби сої, норми висіву, густота рослин, ширина міжрядь. Я більш чим впевнена, що ця інформація буду досить цікава для наших читачів.

Основним критерієм щодо визначення строків сівби є температура ґрунту на глибині 10 см від якої залежить тривалість періоду сівба-повні сходи. За результатами досліджень проведеними в Інституті кормів та сільського господарства Поділля НААН оптимальні умови для отримання дружніх і рівномірних сходів складаються за температури 10-14 оС, в такому випадку сходи з’являються протягом 7-8 діб. Ідеально якщо сходи з’являються за 5 діб. Якщо період сівба-повні сходи затягується більше як на 10 діб, це означає, що соя посіяна надто рано або складаються негативні погодні умови. У ранніх посівів одна перевага – достатня кількість вологи, а ризиків значно більше: пошкодження ґрунтовими шкідниками та хворобами.

Календарні строки сівби в більшості зон України припадають на період третьої декади квітня - першої декади травня. За результатами досліджень Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН, в умовах Лісостепу України найкращі умови для росту і розвитку рослин складаються за сівби у строк, який встановлено за рівнем термічного режиму 10-12°С у ґрунті на глибині 10 см.

При визначенні строку сівби необхідно також враховувати біологічні особливості сортів, при цьому більш пізньостиглі сорти слід висівати на початку, а ранньостиглі – наприкінці оптимального строку сівби.

Кожен сорт, як біологічний організм, потребує відповідного просторового і кількісного розміщення на одиниці площі. Під просторовим розміщенням рослин в посіві розуміють спосіб сівби, під кількісним — норму висіву, а подальшому густоту рослин. Ці два поняття розглядаються у тісній взаємодії. Правильне просторове і кількісне розміщення рослин на площі – необхідна умова реалізації сортових особливостей сої.

За результатами досліджень встановлено: для ультраранніх сортів, з вегетаційним періодом до 90 діб оптимальною є густота рослин на період повної стиглості 700–750 тис./га; для ранньостиглих з вегетаційним періодом 91–105 діб – 600-650 тис./га; середньоранньостиглих (106–115 діб) – 500–550 тис./га; для середньостиглих (116–125 діб) – 400-450 тис. /га.

При вирощуванні сої у різний час застосовували різні способи сівби – рядковий, широкорядний з міжряддями 30, 45, 60, 70 см, стрічковий, на перезволожених ґрунтах гребеневий спосіб, квадратно-гніздовий. В результаті проведених досліджень встановлено, що кращим є такий спосіб сівби, який у конкретній зоні в найбільшій мірі відповідає біологічним особливостям сорту і сприяє кращому використанню рослинами ґрунтової родючості, вологи і світла. Спосіб сівби визначався також з врахуванням наявної техніки. Так, у 30-і роки ХХ століття на Далекому Сході застосовували звичайні рядкові посіви, в 40-50-і роки був поширений квадратно-гніздовий спосіб, завдяки якому різко зменшувалися затрати ручної праці по догляду за посівами. Після появи гербіцидів сою почали висівати широкорядним способом з міжряддями 45, 60 і 70 см.

Сьогодні сою висівають з міжряддями 12,5-30 см, так і з міжряддями 45 та 70 см, а також використовують стрічкові способи сівби за різними схемами. Слід відмітити, що як і в світі так і в Україні намітилась чітка тенденція до звуження міжрядь при вирощуванні сої. У таких посівах спостерігається рівномірне розміщення рослин на площі, формується сприятлива оптико-біологічна структура посівів, підвищується ефективність засвоювання сонячної енергії. Такі посіви значно швидше закривають поверхню поля, відповідно зменшуються втрати вологи, створюється відповідний мікроклімат та підвищується конкуренція з бур’янами, при високій культурі землеробства.

Слід відмітити, що для формування максимальної урожайності сої важливу роль відіграє оптимальна площаживлення, яка обумовлюється нормою висіву, а в подальшому густотою рослин в посіві.

Проведені дослідження показують, що оптимальна площа живлення для ультраранніх сортів при рекомендованій густоті складає 133-145 см2, для ранньостиглих сортів – 152-166 см2, для середньоранньостиглих та середньостиглих, відповідно, 180-194 та 223-248 см2.

Відомо, що ширина міжрядь визначає форму площі живлення. Ідеальна площа живлення має наближуватися до форми круга і забезпечується за сівби з шириною міжрядь 15 см. Збільшення ширини міжрядь до 30, 45 см і т.д. призводить до площі живлення, яка має форму прямокутника.

Ми не агітуємо за ту чи іншу ширину міжрядь. Виробник повинен виходити із оцінки своїх можливостей і наявності сівалок, оцінки забур’яненості, технологічної дисципліни, особливостей сорту і т.д. та забезпечити оптимальну площу живлення для того чи іншого сорту.

Так, як соя виносить сім'ядолі на поверхню ґрунту, важливим елементом при її сівбі є глибина загортання. Тому оптимальною на ґрунтах із важким механічним складом, схильних до запливання є глибина загортання – 2,5-3 см, на легкосуглинкових ґрунтах її можна збільшувати до 6 см. Результатом не дотримання оптимальної глибини загортання є ослабленні та зрідженні сходи та зниження урожайності насіння.

Чи обов’язково вносити під сою стартові добрива? Чи можна давати азот? Як впливає азотне живлення на врожай, у яку фазу його доцільно проводити і в якій нормі?

Встановлено, що на формування 1 ц насіння і відповідної кількості побічної продукції соя використовує 7,2-10,1 кг азоту, 2,4-4,1 кг фосфору, 2,2-4,4 кг калію, 2,3-2,8 кг кальцію тощо. Враховуючи потреби сої в елементах живлення на сірих лісових ґрунтах, щоб отримати урожайність насіння сої 3,0-3,5 т/га необхідно вносити під зяблеву оранку по 60 кг/га д. р. фосфорних і калійних добрив і 30-45 кг/га азотних навесні. Слід зазначити, що ця доза азоту не є шкідливою для формування симбіотичного апарату посівами сої.

Відомо, що надходження елементів живлення впродовж вегетаційного періоду сої відбувається нерівномірно, виділяється три періоди за інтенсивністю споживання поживних речовин. Так, у перший період: сходи – початок цвітіння соя споживає 6-7 % азоту, 5-6 % фосфору, 7-10 % калію; у другий період: початок цвітіння – початок наливання насіння – N 58-60 %, Р 60-65 %, К 65-70 %; третій період: початок наливання насіння – повна зрілість, відповідно, 30-35, 30-35 та 20-25 %.

Особливої уваги заслуговує азотне живлення сої, як високобілкової культури. Відомо, що азот безпосередньо входить до складу білкової молекули і середній його вміст в білку становить близько 16-18 %.

З приводу внесення азотних добрив є декілька точок зору. Згідно першої мінеральний азот під сою не потрібен, оскільки у симбіозі з бульбочковими бактеріями рослини повністю задовольняють свою потребу в азоті за рахунок фіксації його з повітря.

Згідно з другою точкою зору, під сою необхідно вносити невеликі (10-30 кг/га) дози мінерального азоту, які деякі дослідники називають “стартовими”. Вони виходять з того, що в перші 10-20 діб росту і розвитку рослин, коли бульбочки ще не утворились і не почалась фіксація азоту з атмосфери, соя використовує мінеральний азот для утворення можливо більшої площі листя, яка потрібна буде в майбутньому для успішної фіксації азоту з повітря при допомозі бульбочкових бактерій.

Деякі автори вважають, що під сою необхідно вносити середні дози (45-60 кг/га) азотних добрив, як взаємодоповнення симбіотрофного і автотрофного типів живлення рослин азотом.

Існує і четверта точка зору, згідно з якою треба зовсім відмовитись від симбіотичного азоту і бобові культури вирощувати при внесенні мінерального азоту, добиваючись від них максимально можливої продуктивності, так як для бобово-ризобіального симбіозу не завжди складаються сприятливі умови.

За результатами досліджень Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН проведення позакореневих підживлень карбамідом і карбомідно-аміачною сумішшю (КАС) у різні фази росту і розвитку рослин сої, позитивно вплинуло на формування врожаю насіння цієї культури. Результати досліджень показали, що найвища урожайність насіння сої (3,03 т/га) формувалась при проведенні двох позакореневих підживлень КАС у фазі бутонізації та утворення зелених бобів. Проведення двох підживлень азотним добривом карбамід забезпечило рівень урожайності на рівні 2,92 т/га, що більше на 0,28 т/га, ніж на ділянках без підживлення, але менше на 0,11 т/га, ніж на ділянках, де проводили два підживлення азотними добривами КАС.

Сергій Іванович, інокуляція – це модний тренд чи дійсно необхідність? Чи потрібно проводити повторну інокуляцію, якщо соя вирощується в коротко ротаційній сівозміні?

Найбільш значущим агротехнічних заходом покращення ефективності симбіотичної азотфіксації є інокуляція насіння бактеріальними добривами. Ефективність інокуляції різна і залежить від характеру взаємовідносин макро- і мікросимбіонта в кожному окремому випадку, комплексу екологічних умов, достатнього забезпечення макро- та мікроелементами. Слід зазначити, що багатьом сортам зернобобових культур властиве недостатньо високе сприйняття до інокуляції активними штамами бульбочкових бактерій, внаслідок чого їх кореневу систему заселяють «місцеві» малоактивні штами. Тому симбіоз потрібно розглядати не тільки в розрізі культура – азотфіксуючі бактерії, але й сорт – штам азофіксуючих бактерій. Застосування високоефективних в симбіозі з сучасними сортами зернобобових культур штамів бульбочкових бактерій підвищує їх продуктивність на 10-30 % і збільшує вміст білку в зерні на 2-6 %, навіть, при наявності в ґрунті популяцій аборигенних або раніше інтродукційних бульбочкових бактерій.

Нехтування прийомом бактеризації насіння призводить до того, що зернобобові культури, в т.ч. і соя перетворюється у споживача азоту, а не азотфіксатора. Попередні дослідження Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН показали, що інокуляція насіння сої бактеріальними препаратами на основі азотфіксувальних бактерій як вітчизняного, так і іноземного виробництва забезпечила прибавку урожайності насіння сої від 0,14 до 0,60 т/га або 7-28 %.

Симбіоз бобових рослин з бульбочковими бактеріями – одна із найбільш ефективних систем біологічної азотфіксації, яка має велике екологічне та практичне значення. Це багатостадійний процес, що складається з передінфекційних взаємодій, проникнення бактерій у тканини кореня, формування (морфогенезу) бульбочок, функціонування симбіотичного апарату, фіксації азоту у бульбочках, відмирання і розкладу бульбочок.

Як грунтово-кліматичні умови впливають на роботу симбіотичного апарату?

Проте у природі як рослини, так і мікроорганізми зазнають різноманітних стресових впливів. Процес симбіотичної фіксації азоту є особливо чутливим до абіотичних та антропогенних чинників, зокрема таких як дефіцит вологи, аерація грунту, низькі та високі температури, реакція грунтового розчину, достатнього забезпечення макро- та мікроелементами тощо.

Важливим чинником, який негативно впливає на симбіоз сої та бульбочкових бактерій, є кислотність ґрунту. Деякі агрономи припускаються хибної думки, що сою не можна вирощувати на ґрунтах із рН менш як 5–5,5, оскільки бульбочкові бактерії за такої кислотності «не працюють». Однак су­часні дослідження говорять протилежне: на різних типах ґрунтів з бульбочок бобових рослин виділяють ризобії, толерантні як до сильнокислих (3,0), так і до лужних (8,5) значень рН ґрунту. Це пояснюється тим, що здатність у бактерій пристосовуватись до умов навколишнього середовища, як правило, вища, ніж у рослин, тому й діапазон їхнього існування значно ширший. Відбувається наступне. У ґрунтах із рН менш як 5,5 сполуки алюмінію гідролізуються з утворенням токсичної форми алюмінію тривалентного, висока концентрація якого є основним стримуючим фактором життєздатності всіх рослин у 67 % ґрунтів. Токсична дія полягає у пригніченні росту кореневої системи та зменшенні доступності макро- та мікроелементів. Низькі значення рН ґрунту згубно впливають не стільки на бульбочкові бактерії, скільки на проникність мембран рослинних клітин, унаслідок чого бактерії не можуть проникнути всередину. Для бульбочок рН-чутливим періодом є початок інфекційного процесу, причому найуразливішим є етап прикріплення ризобій до кореневих волосків. Порушується обмін сигналами між рослиною-господарем і бульбочковою бактерією. Відбувається зниження секреції рослинами флавоноїдів, що впливає на синтез відповідних сигналів бактерій. Зниження сигналінгу призводить до блокування таких фаз, як деформація кореневого волоска та його скручування.

Необхідно створити оптимальні умови для аерації ґрунту та забезпечення вологою. Важкі, запливаючі глинисті ґрунти малопридатні для вирощування сої. Бульбочки не утворюються у сухому ґрунті, коли вологість на початку вегетації менша 50–60 % від повної польової вологоємкості. Посуха, що спричинює втрату бульбочковими бактеріями 25 % вологи, призводить до незворотного зниження їхньої азотфіксуючої здатності. Нестача вологи у пізніші фази росту призводить до відмирання бульбочок. Надлишкова вологість, за винятком тривалого затоплення, менш шкідлива, ніж нестача вологи. Оптимальний інтервал вологості для розвитку бульбочок і азотфіксації здатності перебуває в межах 60–80 % від повної вологоємкості ґрунту, мінімальна вологість ґрунту, при якій відбувається їх розвиток, становить 15-20 % від повної польової вологоємності.

У результаті стресу, спричиненого водним дефіцитом, порушуються механізм кисневого контролю, що важливо для активної азотфіксації, процесів метаболізму і функціонування бульбочок, що призводить до їх передчасного старіння.

Важливу роль у взаємозв'язках бульбочкових бактерій і сої відіграє температура. Оптимальним для формування та ефективного функціонування азотфіксуючих структур є діапазон температур від 15 до 30 °С. Активна азотфіксація і формування високого врожаю у бобових рослин, зокрема сої відбуваються при температурі субстрату 20-24 ºС.. Температура нижче 10 °С спричинює появу ознак холодового стресу. В умовах сьогодення все частіше під час вегетаційного періоду сої спостерігаються температури повітря 30–35°С. В таких умовах виявлено активний процес утворення бульбочок на коренях сої, проте азотфіксація відсутня.

Слід наголосити, що корисні мікроорганізми, заселивши кореневу систему (так би мовити, захопивши екологічну нішу), не допускають протягом тривалого часу патогенів до інфікування рослин. При цьому бактеризовані рослини є значно стійкішими проти хвороб унаслідок покращання їхнього загального імунного стану.

Чи доцільно застосовувати мікроелементи у посівах сої. Коли їх краще вносити?

Для нормального росту і розвитку рослин необхідні не тільки макроелементи, але й і мікроелементи, хоч вони і використовуються в значно менших кількостях. Роль їх важко переоцінити. За даними агрохімічних досліджень більшість грунтів багаті на марганець, задовільно забезпечені міддю і мало містять бору, молібдену та цинку, які відграють важливу роль у формуванні максимальної урожайності. Ми вважаємо, що тільки при збалансованому застосуванні добрив можна отримати максимальну урожайність належної якості, що генетично закладена в насінні.

В Інституті кормів та сільського господарства Поділля НААН проведені дослідження щодо вивчення регламенту використання основних мікроелементів. Одержані результати показали, що дані мікроелементи необхідні практично протягом всього вегетаційного періоду, застосування яких забезпечувало прибавку урожайності насіння від 0,14 до 0,63 т/га залежно від фази внесення.

Також проведені дослідження в Інституті кормів та сільського господарства Поділля НААН з вивчення впливу позакореневих підживлень на рівень абортивності плодоелементів та урожайності насіння сої показали, що проведення двох позакореневих підживлень водорозчинними добривами у фазі бутонізації та початку наливання насіння забезпечили зменшення абортивності квіток та бобів відповідно на 13,1 та 20,6 % та прибавку урожайності насіння сої в межах 0,53 т/га.

Але додатково хотіли б зазначити, що уже довгий період співпрацюємо із компанією "Спектр-Агро" по госдоговірній тематиці та разом із спеціалістами компанії проводимо дослідження із вивчення форм, норм та строків внесення позакореневих добрив на основних сільськогосподарських культурах таких торгових марок компанії як Спектрум, Daymsa та Maxplant. За сумісної співпраці та спираючись на наукові основи землеробства, наочно демонструємо сучасний підхід до системи живлення рослин на прикладі багаторічних наукових досліджень. Взявши за основу різнобічне вивчення взаємодії позакореневих добрив з ґрунтом та рослиною, розробляємо та впроваджуємо оптимальний балансу елементів родючості в системах живлення основних с/г культур, та вдо­сконалюємо системи застосування позакореневих підживлень на основі агрохімічної діагностики поля. Саме такий підхід забезпечує раціональне використання та максимальну віддачу від застосування різних видів і форм позакореневих підживлень.

Компанія ТОВ «Спектр-Агро» пропонує широкий асортимент водорозчинних спеціальних добрив на хелатній основі, які мають збалансоване співвідношення макро- та мікроелементів та застосовуються для передпосівної обробки насіння, позакореневого листкового підживлення, як доповнення до традиційних систем мінерального живлення, в системах крапельного поливу (фертигація), відкритого і закритого ґрунту, дощування (ірригація) та гідропоніки. Марки добрив застосовують залежно від фаз росту та розвитку культур, їх фізіолого-біохімічних потреб, кислотності ґрунту або субстрату, хімічного складу води тощо.

Застосування комплексних добрив забезпечує:

-        підвищення урожайності сільськогосподарських культур на 15-20%, якісних показників: кількість білків, клейковини, цукру і жирів;

-        підвищення толерантності рослин до стресів, що виникають унаслідок дії пестицидів, несприятливих погодних умов, грибкових та бактеріальних хвороб тощо;

-        біостимулюючий вплив на культуру, збалансоване живлення в критичний період розвитку, покращена здатність засвоєння поживних речовин з ґрунту та внесених добрив;

-        швидкий та рівномірний ріст рослин за рахунок високої ефективності засвоєння всіх поживних речовин і оптимальної концентрації елементів живлення.

Коротенько зупинимось на системі захисту? Чи потрібно протруювати сою? Чи варто вносити фунгіциди під час вегетації? Ваші рекомендації.

Слід відмітити, що зростання посівних площ під соєю, не дотримання сівозміни, надмірне насичення короткоротаційних сівозмін культурами, які виносять величезну кількість вологи, поживних речовин та спрощення агротехніки – все це сприяє зростанню ареалу шкодочинних об’єктів у посівах культури. В світі відомо більше 120 видів збудників хвороб. В Україні сою уражує близько 50 хвороб, із них більше як 30 грибкових, 10 бактеріальних і 6 вірусних, які проявляються на різних фазах росту і розвитку рослин – від проростання насіння до повної стиглості, що спочатку призводить до сильного зрідження посівів, а в подальшому – зниження індивідуальної продуктивності її рослин. Ця культура досить часто уражується одночасно декількома хворобами, що знижує урожайність її зерна на 15–20 % і більше, вміст білка – на 4–18 %, вміст жиру – на 1,6–5,6 %. Вірусні хвороби можуть зменшувати урожайність на 36–85 %, вміст жиру в насінні – на 15–18 %. Тому, з метою отримання дружніх, рівномірних і неуражених хворобами сходів, насіння сої обробляють хімічними протруйниками. Протруєння насіння сприяє значному зменшенню (70-90 %) найбільш поширених захворювань насіння і проростків сої: фузаріозу (Fusarium oxysporum Schl) табактеріозу (Pseudomonas). Проте застосування протруйників зменшує ефективність бактеріальних добрив. Особливо важливо знати з якими протруйниками інокулянти сумісні, а з якими їх контакт не бажаний. За протруєння насіння його поверхня стає зоною взаємодії бактерій та хімічних сполук. Токсична дія останніх може значно знижувати ефект бактеризації. Тому застосування бактеріальних препаратів і протруйників в окремих випадках слід розділяти в часі.

Отже протруєння за інокуляції насіння рекомендується проводити максимум за два тижні до сівби, мінімум за 2 години до бактеризації насіння. Результати досліджень Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН свідчать, що застосування протруєння насіння на фоні бактеріального препарату сприяло зниженню поширення фузаріозу на 10,8 %, бактеріозу – на 5,2 % та інтенсивності розвитку – відповідно в 3–4 та 2–3 рази нижче. Приріст урожайності становив 0,29 т/га.

Впродовж вегетаційного періоду сої, найбільш шкодочинними грибними хворобами є септоріоз, переноспороз, фузаріоз та ін.

Ефективним методом боротьби є поєднання агротехнічних та хімічних заходів. Проте необхідно пам’ятати, що ефективність фунгіцидів буде максимальною при їх профілактичному застосуванні.

Особливості застосування гербіцидів на сої?

Необхідно відмітити, що соя належить до культур, що мають надзвичайно низьку конкурентну здатність проти бур’янів, особливо на початкових етапах росту і розвитку. Рідко коли можна побачити соєве поле чистим від бур’янів, особливо від лободи, осоту, злаків. Основними причинами такої ситуації є: високі або низькі температури, посуха, застосування генеричних препаратів сумнівного походження, видова та фазова резистентність бур’янів, а також недотримання рекомендованих доз та регламенту використання препарату.

На наш погляд найбільш ефективною класичною системою захисту від бур’янів при вирощуванні традиційних сортів сої є застосування ґрунтових гербіцидів та страхових проти дводольних бур’янів і грамініцидів. Зрозуміло, що найбільшу ефективність ґрунтових гербіцидів забезпечують при достатній зволоженості ґрунту, щодо страхових гербіцидів та основною передумовою їх високої ефективності є застосування у найбільш чутливі фази розвитку бур’янів: сім’ядолі – 2 пари у дводольних і один-три у злакових. Оптимальна фаза сої 1-3 трійчасті листки.

Якими препаратами можна проконтролювати основних шкідників?

Щодо шкідників, то в Україні шкідлива ентомофауна сої представлена великим різноманіттям шкідників, які можуть пошкоджувати рослини сої від початку до кінця вегетативного періоду.

У зв’язку із різким потеплінням, відсутністю опадів впродовж останніх років складаються надзвичайно сприятливі умови для активного розмноження павутинного кліща. Цикл розвитку однієї генерації 10-12 діб, при підвищенні температури зменшується до 7-8 діб, економічний поріг 5 шт. на трійчастий листок.

Застосування більш дешевих інсектицидів за акарицидною дією практично не знімає проблеми. В даних препаратів відсутня овіцидна дія – препарати не активні проти яєць, личинок та німф, діють тільки на імаго. Вони не ефективні за температури більше 20-25 оС, мають нетривалу дію 7-10 діб.

В таких умовах високий рівень контролю популяції павутинного кліща можуть забезпечити лише специфічні акарициди контактно-шлункової дії.

Збирання та зберігання – основні аспекти.

Завершальний і надзвичайно важливим етапом у вирощуванні сої є своєчасне ретельне проведення збирання, правильна організація проміжного складування та доочищення зібраного врожаю, а за потреби і сушіння насіння.

У роки з надмірною кількістю опадів і, відповідно подовженням вегетаційного періоду на завершальному етапі органогенезу сої, особливо, у середньостиглих сортів, для вчасного збору урожаю з високими посівними показниками, доцільно застосовувати хімічне підсушування посівів – десикацію. Найкращий строк проведення десикації посівів сої настає за вологості насіння 40-45 %.

Сою збирають прямим комбайнуванням у фазі повної стиглості при вологості зерна 14-16 %.

Якщо вологість насіння нижча 12 %, краще взагалі призупинити збирання врожаю, щоб звести до мінімуму пошкодження насіннєвої оболонки зерна, особливо якщо розмова йде про насінницькі посіви сої.

За необхідності насіння сої підлягає первинній очистці на машинах та зерноочисних комплексах.

Кондиційне насіння з вологістю не більше як 14 % підлягає очистці та сортуванню на насіннєочисних лініях та машинах вторинної очистки.

Насіння сої, доведене до відповідних кондицій, зберігають в сухих провітрюваних приміщеннях насипом або в мішках, або біг-бегах. У разі зберігання сої насипом товщина шару не повинна перевищувати 1,5 м. Тривале зберігання насіння сої можливе за його відносної вологості не вище за 11 %.

Колісник Сергій Іванович, кандидат с.-г. наук, с.н.с., заступник директора з науково-інноваційної діяльності

Кобак Світлана Ярославівна, кандидат с.-г. наук, с.н.с., завідувач лабораторії технології вирощування сої та зернобобових культур

Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН

Еволюція автоматичних трансмісій від перших примітивних 2-х ступінчатих редукторів до сучасних складних агрегатів з 11 передачами суттєво вплинула на вимоги до характеристик олив. Перші конструкції було важко назвати автоматичними, їхні особливості вимагали значних зусиль зі сторони водія, на противагу від сучасних АКПП – ергономічних та досконалих. Але новітні трансмісії також певною мірою вибагливі, особливо щодо інтервалів, методик обслуговування та «витратних» матеріалів.

До речі, першим у світі серійним автомобілем, у трансмісії якого був застосований принцип роботи сучасних АКПП, є легендарний Ford Model T. Сьогодні ж Ford співпрацює з Opet не лише у розробці новітніх технічних рішень на сучасному виробництві у Туреччині, а й заповнює свою техніку мастильними матеріалами виробництва Opet Fuchs з конвеєра.

Практично усі АКПП автомобілів, що експлуатуються на дорогах України, є значно складнішими в технічному плані за своїх попередників і, тим паче, за механічні коробки перемикання передач (МКПП). При цьому серед «автоматів» слід чітко відрізняти класичну гідромеханічну передачу, в основі якої лежить… гідротрансформатор та роботизовану. Окремим видом АКПП є творіння Леонардо да Вінчі – варіаторна передача, заснована на клинопасовій передачі. Олива варіаторної АКПП повинна володіти певним коефіцієнтом тертя та в’язкістю для запобігання проковзування у парі тертя пас-шків. Ці та інші вимоги безступеневих трансмісій описані у відповідних специфікаціях, що зазвичай мають позначення CVT – від Continuously Variable Transmission. Синтетична рідина під назвою Opet ATF CVT призначена для широкого ряду варіаторів легкових автомобілів, у яких необхідна відповідність мастильного матеріалу специфікаціям Ford CVT23, Chrysler, Honda HCF-2, Mazda CVTF 3320, Mini Cooper EXL799, Nissan CVT FLUID NS-3, Subaru i-CVT / i-CVT FG, Toyota Fluid TC / TE та багатьом іншим.

Наразі «гідроавтомати» домінують у кількісному плані серед усіх АКПП, а офіційні технічні нормативи ATF є максимально уніфікованими зі сторони виробників агрегатів. Наприклад, специфікація DEXRON® є торговою маркою компанії GM (General Motors). В даний час єдиною чинною специфікацією є DEXRON®-VI. JASO 1A покриває більшість специфікацій японських OEM. Opet же пропонує широкий спектр олив класу ATF для забезпечення вимог та надійної роботи усіх поколінь класичних АКПП.

GM стверджує, що DEXRON®-VI замінює попередні специфікації GM Dexron IID, IIE, IIIF, IIIG, IIIH. Практика ж показує, що далеко не завжди використання малов’язкого «шостого декстрону» замість попередників йде на користь ресурсу трансмісії та задоволеності автовласника. Негаразди бувають навіть з коробками, розробленими під Dexron-VI – в основному внаслідок перепробігів між техобслуговуваннями або необачності виконавця ТО. Превентивна або передчасна заміна оливи в «автоматі» подовжує його строк служби. За привабливою ціною Opet пропонує синтетичну рідину ATF DX VI зі специфікаціями GM Dexron VI, Ford Mercon LV та JASO 1-A LV, що задовольняє вимоги близько 90% усіх гідромеханічних АКПП легкових автівок та ряд систем кермового управління.

Автоматичні коробки забезпечують комфортну їзду у міських умовах або будь-яких інших з режимом руху «стоп-старт», проте основним недоліком порівняно з більшістю механічних коробок передач є витрата палива. Саме цьому можна спостерігати тенденції щодо зниження в’язкості ATF рідин. Спеціально для трансмісій, не розрахованих на використання «енергозберігаючих» олив, випускається рідина Opet ATF MV, розроблена відповідно до нормативів JASO 1-A (Japanese Automotive Standards Organization - Японська організація зі стандартизації в галузі автомобілебудування) з величезним переліком специфікацій, найбільш вагомими з яких є Honda ATF Z-1, Hyundai/Kia SP-III, ATF RED-1K, Mitsubishi SP-III, ATF ATF-J2, Nissan Fluid A, MATIC-D, J, K, Subaru ATF, Suzuki Matic J, D ATF, Toyota ATF Type T, T-IV (JWS 3309), ATF WS (JWS 3324). У самій назві продукту ATF MV абревіатураозначає MultiVehicle - Мультитранспортний засіб.

Попередні покоління гідродинамічних АКПП, якщо бути точнішим – автоматичні трансмісії GM до 2003 року випуску та Ford 1983-1996 років випуску, вимагають використовувати оливу з необхідними характеристиками за DEXRON® III та MERCON® відповідно, наприклад ATF DX III. Це високоресурсна рідина для автоматичних трансмісій класу Ultra Hıgh Performance, що задовольняє вимоги вищезгаданих специфікацій. Також Opet випускає вдосконалену версію оливи за Dexron III-Н – ATF XO, що забезпечує збільшені міжсервісні інтервали, безперебійну експлуатацію та плавне перемикання передач АКПП.

Для конструкцій класичних «автоматів», що не вимагають особливих характеристик від рідини, а також для широкого модельного ряду автомобілів, комерційної та спеціальної техніки призначена високоефективна олива Opet ATF DX II. Цей продукт також рекомендовано для інші гідравлічних систем, де використання рідини для АКПП передбачено виробником транспортного засобу – найбільш яскравим прикладом є системи гідропідсилювача керма (ГУР – рос.).

Повний перелік специфікацій зазначених вище ATF рідин для автоматичних коробок перемикання передач зазначено на офіційному сайті opet.ua. Окрім того, на ресурсі розміщено розділ під назвою Академія мастильних матеріалів, що містить цікаву та потенційно корисну інформацію навіть для професіоналів, напр. СТО та автомагазинів.

Кваліфіковану технічну підтримку Opet також можна отримати за вказаними на сайті контактами. Щоб не пропускати актуальні новини та активності, долучайтеся до спільнот #driveOPETly

Так ми пропонуємо весь модельний ряд тракторів Deutz від 115 к.с. до 340 к.с. Цікавою моделлю представлено Deutz-Fahr AGROFARM 115G, який теоретично приходить на зміну МТЗ. Трактор виготовлений на заводі в Італії. Двигун чотирициліндровий фірми SDF Deutz з об’ємом 4000 см3 обладнаний турбоінтеркулером. Максимальна потужність, яку видає цей двигун складає 110 к.с.. Максимальний крутний момент в 396 Нм, що дозволяє виконувати безліч сільськогосподарських операцій без втрати потужності. В базовій моделі встановлена 5 - ступінчаста коробка передач з трьома діапазонами що в сумі дають 15 передач переднього та заднього ходу. Як опція може бути встановлена коробка передач з дільником Hi-Lo. Таке поєднання розширює діапазон швидкостей до 30 переднього та заднього ходу. Вантажопідйомність навіски складає 4800 кг. На тракторі встановлені розбірні колісні диски, що дозволяють регулювали ширину колії в межах від 1500 мм до 2130 мм.

Для тих фермерів хто хоче отримати надійний трактор але за меншою ціною ми пропонуємо дві моделі тракторів, які виготовлені на китайському заводі Deutz. Це модель 145 - сильного трактора 6145W HD та 180 – сильного 6180W PROFI. Основними перевагами цих моделей являється простота конструкцій в поєднанні з необхідними функціями. Обидві моделі мають чотириступінчасту механічну коробку передач, яка видає 24 передачі переднього ходу та 12 передач заднього ходу. Вантажопідйомність задньої навіски складає 5500 кг трактора 6145W HD ти 6850 кг трактора 6180W PROFI.

Наступними в сходинці моделей є трактора 6175 G AGROTRONта 6205 G AGROTRON. Трактор 6175 G має номінальну потужність 171 к.с. встановлена чотириступінчата коробка передач та 6 ступенів PowerShift, що в сумі має 24 передачі переднього та 12 передач заднього ходу. При вазі трактора в 7300 кг вантажопідйомність задньої навіски складає 9700 кг. Трактор 6205 G має сильніший двигун 200 к.с., п’яти ступінчату коробку передач та 6 ступенів PowerShift. Також на тракторі встановлені більші за типорозміром шини, що в поєднанні з потужним двигуном дозволяють виконувати різноманітні сільськогосподарські роботи.

Трактор X 720 DCR від Deutz це без сумніву польовий трудяга. Має двигун 260 к.с. Коробка передач шести ступінчата, яка має 40 передач переднього та 40 передач заднього ходу. Такий широкий вибір передач дозволяє оптимально підібрати необхідну передачу відповідно до умов роботи та наявного обладнання та оптимізувати витрату палива. При загальній вазі трактора 10500 кг вантажопідйомність задньої навіски складає 10500 кг.

Найбільшими тракторами нашого модельного ряду є трактор AGROTRON 8280та AGROTRON 9340. Вони мають 268 сильний та 316 сильний двигуни відповідно. Обидва обладнанні автоматичною коробкою передач TTV TERRAMATIC. Трактор AGROTRON 8280 при загальній вазі 10200 кг має вантажопідйомність навіски 11100 кг. AGROTRON 9340 має вагу 12000 кг та вантажопідйомність задньої навіски 12000 кг, а передньої навіски 5000 кг.

Зернозбиральні комбайни представлені двома моделями. Це серія С6205 та С7206 TS. Серія С6205 - класичний клавішний комбайн на якому встановлено шестициліндровий дизельний двигун Deutz TCD 2012, об’ємом 6000 см3. Номінальна потужність становить 211 к.с. Агрегатується з зерновою жаткою 6,3 метра із автоматичним контролем висоти зрізу. Похила камера із три-ланцюговим приймальним транспортером. Встановлено електричний реверс похилої камери. Молотильний барабан має ширину 1270 мм та 600 мм в діаметрі на якому встановлено 8 бичів, що дозволяє безперебійно працювати в складних умовах підвищеної вологості чи засміченості. Регулювання обертів молотильного барабана становить в межах 420 - 1250 об./хв. В базовій комплектації встановлено понижуючий редуктор молотильного барабану до 210 об/хв. Встановлена запатентована система домолоту, із двостороннім поверненням вороху на грохот. Це зменшує завантаженість молотильного барабана та відповідно травмованість зерна. П’ять клавіш соломотрясу закритого типу та двокаскадні решета в поєднанні з високопродуктивним вентилятором видають високу ступінь очищення зерна.

Високо продуктивний вентилятор очистки із перехресним потоком. Двостороння система домолоту DRG, із двостороннім поверненням вороху на грохот. Зерновий бункер ємністю 7000 літрів, швидкість вивантаження зерна - 70 л/с.

С7206 Е3А Extra Power - класичний клавішний комбайн, шість клавіш соломотрясу відкритого типу. Встановлений дизельний двигун Deutz TCD 2013 L06 4V, 6 циліндрів об’ємом 7,2 л. common rail TIER III, потужність 269 kW/366 к.c. Зернова жатка 7,2 метра із автоматичним контролем висоти зрізу. Похила камера із три-ланцюговим приймальним транспортером. Електричний реверс похилої камери. Молотильний барабан шириною 1520 мм та 600 мм в діаметрі, 8 бичів з базовим регулюванням оборотів в межах 420 - 1250 об/хв.

Турбо Сепаратор діаметром 590 мм. П’ять позицій налаштування від 25 до 65 мм. Швидкість 775 – 410 об/хв. Підбарабання на 15 секцій, 121° кут обхвату, незалежне спереду та з заду регулювання зазору підбарабання, направляючі пластини із зовнішнім керуванням. Монолітний грохот із двох каскадним попереднім просіювачем. Високо продуктивний вентилятор очистки із перехресним потоком. Двостороння система домолоту DRG, із двостороннім поверненням вороху на грохот. Зерновий бункер ємністю 9500 літрів, швидкість вивантаження зерна 90 л/с. Паливний бак 750 літрів. Трансмісія гідростатична із чотирма механічними передачами. Закритий центр гідравлічна система. Commander cab EVO II, кабіна оператора із базовим освітленням. Система CCM (комбайн контроль менеджмент) для управління та діагностики. Система опалення та кондиціонування.

Телескопічні навантажувачі представлені чотирма моделями. Це Runner 35.7, Agri Max 45.8, Agri Plus 40.7 та Agri Tech 35.7. Вантажопідйомність цих моделей складає від 3500 кг до 4500 кг при висоті підйому 7 та 8 метрів. Ці моделі обладнанні перевіреним та надійним 127 сильним двигуном FPT (Iveco). Встановлені мости відомої фірми Dana та гідравлічна система BOSCH Rexroth.

На моделях Runner 35.7 та Agri Max 45.8 встановлена гідростатична коробка. Перевагою якої є плавність ходу переміщення та можливість використовувати педаль шагового ходу.

На моделі Agri Plus 40.7 встановлена коробка Powershift, яка призначена для передавання більш тягового зусилля.

Навантажувач Agri Tech 35.7 має більше функціональних можливостей та деякі відмінності. Так на цій моделі встановлений такий же двигун як і на попередніх моделях. Відмінністю є встановлення системи зменшення викиду відпрацьованих газів AdBlue. Також на цій моделі встановлена коробка Vario System, яка поєднує в собі основні переваги як гідростата так і Powershift. Особливою функцією є встановлений на передньому мосту циліндр для поперечного вирівнювання. Ця функція є необхідною для частого використання навантажувача при завантаження чи розвантаженні піддонів на нерівній поверхні.

Всі моделі мають в комфортну кабіну обладнану системою кондиціонування та опалення.

Аналізуючи модельний ряд представленої техніки кожен фермер може зорієнтуватись та підібрати для свого господарства необхідний парк в залежності від потреби та фінансових можливостей.

«Кукурудзу, соняшник і сою ми вирощуємо за безвідвальною технологією: основний обробіток — культивація на глибину 20–25 см, а пшеницю — за
мінімальною, або це взагалі пряма сівба, — розповідає головний агроном СФГ «ім. Шевченка» Сергій Мороз. — Так ми намагаємось накопичити вологу та зберегти її. Зона зволоження в нас і раніше була нестійка, а останні три роки тут явно переважають посушливі умови». Це непросте завдання з основного обробітку в господарстві виконує культиватор Vector — цікаве рішення від компанії Köckerling, яке від своїх конкурентів відрізняється насамперед одним по-німецьки прак-тичним упровадженням.
«На Vector можна змінювати ширину захвату шляхом монтажу або ж, навпаки, демонтажу бічних секцій машини : модель 460: ширину захвату із 4,6 м можна
збільшити до 6,2 м, модель 570: із 5,7 до 8; модель 700: із 7 до 9 м, — зазначає продукт-менеджер ТОВ «Спектр-Агро» Олександр Ворона. — Це забезпечує ефективне використання культиватора і потужності трактора. Наприклад, якщо цей 6-метровий Vector працюватиме на глибину 40 см, то для силового агрегата
трактора це буде неможливо, але із шириною захвату 4,6 м він цілком впорається. І навпаки. Тобто Vector можна зручно налаштувати під завдання виробництва та
польові умови роботи й на 100% дотримуватися технології, а не шукати компроміс».
Vector — лаповий культиватор, що працює на глибину 5–40 см, яку задає гідравліка. Кліренс рами 85 см і відстань між стійками в ряді 27 см забезпечують добру прохідність рослино-ґрунтової маси. Від критичних навантажень стійки та рама захищені пружинами з моментом спрацювання 600 кгс. За лапами стоять вирівнювальні елементи, що спрямовують масу під коток.
«Після проходу ми отримуємо рівне (в першу чергу) поле з рівномірним розподілом рослинних решток у верхній частині: ми не консервуємо їх на гли-
бині — вони зостаються зверху, і в нас працює біота, — наголошує Сергій Мороз. — Ми працюємо в діапазоні 18–25 см: глибше — не бачимо сенсу. Один раз
працювали ним на глибину 12–15 см: пересівали озимий ріпак соєю — отримали повністю готове посівне ложе».

Vector уже в базовій комплектації поставляють із дишлом, що має функцію «телескоп». Ще однією перевагою культиватора є запатентований Köckerling ко-
ток STS Ø530 мм із П-подібним профілем. Під час роботи профіль заповнюється ґрунтом, що запобігає подальшому забиванню, а також збільшує ресурс котка. Фінішний обробіток виконує штригельна борона діаметром 13 мм.
«У СФГ «ім. Шевченка» Vector працює в комбінації із системою для локального внесення добрив Boxer, яка вносить один або два види добрив на дві глибини, — звертає увагу Олександр Ворона. — Boxer — це два бункери об’ємом по 1850 л. Кожен оснащено дозатором із гідроприводом, що забезпечує норму внесення від 3 до 400 кг/га. Для керування системою і культиватором використовується ISOBUS-монітор Muller Basic (як в даному випадку), або більш функціональний
Touch 1200, який, зокрема, дозволяє вносити добриво зі змінними нормами».
Моделі Vector важать від 6 до 9,7 т і потребують від 50 к. с. потужності на метр захвату.
«Vector за один прохід обробляє ґрунт і вносить добриво (різниця між фактичною нормою та заданою — 1%), а якщо в цей час волога погода (хоч це вже мало де зустрінеш), то ґрунт одразу готовий до сівби, — резюмує Сергій Мороз. — Опти-
мальна робоча швидкість Vector — 8–10 км/год, за добу обробляємо 80–90 га, що для такого типу машини є дуже добрим показником. І маємо порівняно низьку витрату пального — 12 л/га. Все йде до того, щоб економити ресурси. Ми за один прохід і вносимо добрива, і обробляємо ґрунт. Якщо, дасть Бог, підуть дощики, буде накопичуватися волога на ту глибину, на яку ми обробили».

Дмитро Радіонов