Олігарх на мінімалках, або продаж Прикарпаття в інтересах Юлії Тимошенко

Такі персонажі є у кожній області нашої держави. У деяких один, у інших більше. Все залежить від території і ресурсного наповнення, а також амбіцій. Зазвичай такі регіональні князьки нажершись грошей хочуть спробувати себе в політиці. Починають з місцевих рад, в подальшому намагаються потрапити у велику політику – стати народними депутатами, формують команди своїх голодних пристосуванців і тд.

У Івано-Франківській області яскравим представником такої породи є Олег Гончарук. В народі його ще лагідно називають «Круасаном», він є власником підприємства «Лігос», яке виробляє такі кондитерські вироби. До речі доволі смачні. Рекомендуємо.

Спочатку наш герой був у команді Петра Порошенка, за каденції якого керував Івано-Франківщиною. А далі, відчувши, що тісто підгорає, вирішив обзавестись своєю маленькою партією Платформа громади, з якою ледве заскочив у регіональну політику, створивши найменшу фракцію в обласній раді.

Але як то кажуть «апетит приходить під час їжі».

Відчувши себе у грі Олег Гончарук вирішив спробувати себе у великій політиці і «ліг» під перспективного, на той час, Володимира Гройсмана. Для цього він виторгував собі посаду заступника у його «Українській стратегії».

Однак війна поламала всі плани і Гончаруку, і Гройсману, і усім іншим. Зрештою вона і показала хто є хто.

Франківський олігарх, як справжній патріот тихо виїхав з України, куди перевів все своє виробництво і робочі руки. А до повноти картини склав з себе обовʼязки депутата облради. Після такого поміж місцевих еліт поповзли слухи, що Гончарук вже не повернеться, не бачить свого майбутнього в Україні.

Як виявилося вони помилялись. Чутки про можливі вибори змусили нашого героя повернутися у «місцеву велику політику». Зваживши перспективи Гройсана потрапити в парламент, Олег Гончарук знову виставив свою партію і її членів на торги. Тепер він з намагається продати свій «актив» Юлії Тимошенко і не просто продати, а ще й доплатити.

Цікаво, що на це скаже Гройсман?

Вождь світового пролетаріату Володимир Ленін чітко охарактеризував таку поведінку — «політична повія».

Амбіції Олега Гончарука зрозумілі. Зрештою такі кульбіти ми бачили не раз і не з такими політиками. Цікаво спостерігати за іншими його кроками. І тут не обійтися без згадки про непублічних партнерів Олега Гончарука, членів злочинної групи АСП.

У свою каденцію голови ОДА Олег Гончарук віддав їм всі ласі шматки обласної економіки: ліси, транспорт, будівництво і ремонт доріг тощо. І тепер все це необхідно зберегти і примножити отримавши політичну недоторканність. У даному випадку під вивіскою «Батьківщини», забувши свої обіцянки виборцям Платформи громади.

Паралельно з пошуками політичного притулку наш герой зацікавився питаннями розвитку медицини Прикарпаття.

Зараз він намагається працевлаштувати свого соратника Миколу Стовбана, який працював начальником управління охорони здоровʼя облдержадміністрації під началом Олега Гончарука, а після зміни влади застрибнув на місце головного лікаря обласної інфекційної лікарні. А тепер бачить себе очільником обласного МСЕК, у чому йому допомагає колишній начальник.

Також Олег Гончарук, не без допомоги згаданих нами партнерів, доклався до зміни керівництва в місцевому медуніверситеті. Правдами та неправдами новим його ректором призначили Миколу Островського. Але поки тимчасово, у статусі в.о., хоча й з конкретними і чіткими завданнями – роздерибанити майно університету і землі, продавши їх за скромний кошт правильним людям і звичайно, тендери своїм.

На додачу це ще й використати студентів на виборах. Хоча б в якості електорального ресурсу. Цікаво, що обговорювалися схеми безкоштовного залучення студентів до виборчої компанії в якості агітаторів під загрозою (тут увага!) відрахування та мобілізації — це для хлопців. Проте, на думку «Goncharuk&co» це можна запропонувати потенційному покупцю.

Подібний фокус вони намагались провернути і з технічним університетом. Однак, там не склалося із просуванням «свого ректора».

Така ж доля мабуть чекає і педагогічний університет, у якому наступного року теж плануються вибори ректора.

На завершення зазначимо, що Прикарпаття перше з низки інших регіонів про, які ми готуємо викривальні матеріали. Наша мета донести до читачів іншу інформацію, не таку публічну хоча і достатньо поширену, і важливу для прийняття виборцями рішення під час виборів.