Декілька новел нового Кодексу України з процедур банкрутства

Адвокат адвокатської компанії “Шерман”, Євген Сизонов

18 жовтня 2018 року стало знаковою датою для української законотворчості – у другому читанні ухвалено Кодекс України з процедур банкрутства, який був підписаний Президентом 15 квітня 2019 року, про що останній особисто заявив того ж дня.

Що ж нового в процедурі банкрутства за Кодексом?

До основних змін у процедурі відновлення платоспроможності або визнання банкрутом юридичних осіб можна віднести новий порядок призначення арбітражного керуючого у справі, здійснення авансування його винагороди до подання відповідної заяви до суду, компенсацію витрат на процедуру та його винагороду до задоволення вимог кредиторів, скорочення деяких строків, а також реалізацію майна боржника на аукціоні через електронну торгову систему (Prozorro).

Кандидатура арбітражного керуючого для виконання відповідних повноважень, у разі відкриття провадження у справі про банкрутство, визначається судом, шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, за принципом випадкового вибору. У разі його відсторонення від виконання повноважень, арбітражний керуючий, керуючий санацією, керуючий реалізацією та ліквідатор призначаються господарським судом за клопотанням комітету кредиторів.

Логічно, що самі кредитори будуть визначати ліквідаторів при поверненні боргів під час процедури банкрутства, оскільки саме в їх інтересах буде здійснюватися ця процедура.

Відповідно до п. 4 ст. 28 Кодексу, арбітражний керуючий за власною заявою може бути відсторонений господарським судом від виконання своїх повноважень.

Також, відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень здійснюється господарським судом за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у разі істотних порушень під час виконання таких повноважень.

Наприклад:

невиконання або неналежного виконання обов'язків;
зловживання правами;
подання до суду неправдивих відомостей;
у разі відмови арбітражному керуючому в наданні допуску до державної таємниці;
припинення його діяльності
у випадку наявності конфлікту інтересів.

Досить суперечливим є впровадження інституту саморегульованої організації арбітражних керуючих на національному та регіональному рівнях. Це означає, що всі арбітражні керуючі, з моменту створення такої організації стають її членами, що не узгоджується з закріпленим в Конституції України принципом добровільності вступу до громадських організацій. Створення та діяльність цих організацій має бути забезпечена Міністерством юстиції України.

На мою думку, така практика Міністерства юстиції України не є ефективною та призведе до більш жорсткого контролю за діями арбітражних керуючих та нівеліюватиме принцип незалежності їх діяльності.

Новий Кодекс не передбачає «спрощеної процедури» банкрутства юридичної особи, яка до цього була врегульована статтею 95 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Скасування «спрощеного процесу» призведе до значного удорожчання процедури банкрутства юридичних осіб, які самі вирішили припинити діяльність, але мають непогашені борги в розмірі, що перевищує вартість їх майна перед кредиторами. У зв’язку з цим кредитори такого боржника отримають значно менше, оскільки за рахунок коштів отриманих від реалізації майна боржника в першу чергу буде компенсовано витрати на саму процедуру банкрутства та винагороду арбітражному керуючому.

Крім того, цей процес триватиме довше в порівнянні з процедурою, передбаченою ст. 95 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що діяв до прийняття нового Кодексу, юридична особа, що ліквідується за власним рішенням, у разі недостатності майна для задоволення вимог кредиторів в процесі ліквідації одразу визнається банкрутом з одночасним відкриттям ліквідаційної процедури. При цьому, обов’язки ліквідатора могли бути покладені судом на ліквідатора незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого.

Головною новелою Кодексу, беззаперечно, є впровадження інституту відновлення платоспроможності фізичної особи та визнання її банкрутом, незалежно від того, чи була така особа підприємцем, чи ні. Такий інститут вже давно існує в розвинутих країнах, зокрема і в країнах ЄС.

Кодекс передбачив дві судові процедури банкрутства фізичних осіб:

реструктуризація боргів боржника та їх погашення – це стає можливим у разі схвалення кредиторами відповідного плану реструктуризації з метою відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог кредиторів та може тривати за загальним правилом не більше п'яти років;
визнання фізичної особи банкрутом, реалізація її майна та погашення боргів в порядку встановленої Кодексом черговості.

При цьому, після визнання фізичної особи банкрутом, протягом п'яти років щодо неї не може порушуватись питання щодо її неплатоспроможності. Крім цього, перед укладанням договорів кредиту, позики, застави, поруки тощо, ця особа повинна повідомляти інші сторони про факт визнання її банкрутом в минулому. Протягом трьох років така особа не може вважатися такою, що має бездоганну ділову репутацію.

Втім, навряд це суттєво вплине на відносини таких фізичних осіб з фінансовими установами та державою, окрім того, що такій особі скоріш за все буде відмовлено у наданні кредиту.

На відміну від положень Закону Кодекс не передбачає для фізичної особи, що була визнана банкрутом, заборони на заняття підприємницькою діяльністю.

Під час визнання відновлення платоспроможності фізичної особи або про визнання її банкрутом також призначається арбітражний керуючий, який користується усіма правами та обов'язками арбітражного керуючого відповідно до законодавства:

Арбітражний керуючий має право:

звертатися до господарського суду у випадках, передбачених цим Кодексом;
подавати заяви про визнання правочинів (договорів), укладених боржником, недійсними;
запитувати та отримувати документи або їх копії від юридичних осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування та від фізичних осіб за їх згодою стосовно майна боржника - фізичної особи;
отримувати інформацію з державних реєстрів, в тому числі з бюро кредитних історій, у порядку, передбаченому законодавством України;
здійснювати огляд майна боржника;
отримувати інформацію про рух коштів на рахунках боржника, відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

Арбітражний керуючий зобов’язаний:

вживати заходів для збереження майна боржника;
організувати виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації) та визначити його вартість;
розглядати заяви кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли в установленому цим Кодексом порядку, та повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог;
вести реєстр вимог кредиторів;
брати участь у розробці плану реструктуризації боргів боржника, забезпечити його розгляд зборами кредиторів та подання його на затвердження до господарського суду;
відкрити спеціальний рахунок для розрахунків з кредиторами;
здійснювати заходи щодо стягнення на користь боржника дебіторської заборгованості, а також стягнення заборгованості з осіб, які несуть з боржником відповідно до закону або договору субсидіарну чи солідарну відповідальність;
погашати вимоги кредиторів відповідно до плану реструктуризації боргів або згідно черговості в процедурі погашення вимог кредиторів;
не рідше одного разу на три місяці звітувати перед зборами кредиторів про виконання плану реструктуризації боргів;
виконувати функції з управління та розпорядження майном боржника;
скликати збори кредиторів, організовувати їх проведення;
здійснювати інші повноваження відповідно до законодавства.

Провадження у справі про банкрутство відкривається господарським судом, якщо безспірні вимоги кредиторів до боржника – фізичної особи сукупно становлять не менше ста мінімальних розмірів заробітної плати, а до боржника фізичної особи-підприємця – не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені протягом двох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Окрім цього, Кодексом передбачене право та обов’язок боржника, з приводу звернення до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про його банкрутство.

Так, Боржник має право звернутись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у праві про банкрутство у разі, якщо:

боржник припинив погашати кредити чи здійснювати інші планові платежі у розмірі більше як п’ятдесят відсотків місячних платежів по кожному з кредитних та інших зобов’язань упродовж двох місяців;
винесено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке можна звернути стягнення;
скупний дохід боржника за останні півроку зменшився на п’ятдесят відсотків за наявності непогашених кредитів та іншої заборгованості;
вартість майнових об’єктів, що належать фізичній особі на праві власності, зменшилась більше як на п’ятдесят відсотків за наявності непогашених кредитів та іншої заборгованості;
розмір боргів боржника перевищує вартість його майна і майнових прав більше як на п’ятдесят відсотків;
існують інші обставини, які можуть свідчити про те, що у найближчий час боржник не зможе виконати грошові зобов’язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

Боржник зобов’язаний звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі якщо:

сукупний розмір боргів боржника перевищує триста мінімальних розмірів заробітної плати (п’ятсот для фізичної особи-підприємця);
задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності);
втрата єдиного джерела доходів, тяжке захворювання, що перешкоджає виконанню своєї професійної чи іншої діяльності та інші обставини, що можуть істотно вплинути на виконання грошових зобов’язань боржника, яка має непогашені кредити та іншу заборгованість;
невиконання боржником вимоги щодо обов’язкового подання заяви про визнання його банкрутом тягне за собою незастосування до боржника положень прийнятого Кодексу щодо звільнення від боргів.

Ефективність цих нововведень можливо буде перевірити лише на практиці, але в будь-якому випадку перераховані зміни загалом мають позитивно вплинути на процедуру відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.