Смисл історії. Як розум і мораль зумовили велич Заходу
Reading speed test (promo)
“Моїм батькам, які навчили мене, що життя має причину. Моїй дружині, яка навчила мене, що життя має сенс. Моїм дітям, які навчили мене, що життя має мету”
“Цю книжку присвячено двом таємницям. Перша: чому все навколо таке добре? Друга: чому ми псуємо все добре?”
“Ще 1900 року близько 10% усіх немовлят у США помирали, не доживши до першого дня народження, - а в інших країнах цифра була навіть вищою. Приблизно кожна сота мати ризикувала померти під час пологів.”
“Світ, у якому ми живемо, неідеальний, проте кращого за цей ще не існувало. І ось наша перша загадка: як так сталося? Що змінилося? Відтак друге, ще важливіше, запитання: чому ми це відкидаємо?”
“Наші суперечки стають затятішими, а їхні предмети дрібнішають - і що незначнішим є предмет, то запеклішою буде битва. Що з нами взагалі сталося?”
“Тож для того щоб поправити себе, нам слід переглянути те, у що ми віримо. Ми віримо, що свобода грунтується на двох концепціях. Перша стверджує, що Бог створив людину за образом і подобою, друга - людина має здібність вивчати й досліджувати Божий світ. Ці концепції були сформульовані в Єрусалимі й Афінах відповідно. Ця двоїста думка - два діаманти нашого духовного генія - створили нашу цивілізацію і нас як індивідуумів.”
“Єрусалим і Афіни створили науку. Ідеали юдейсько-християнських цінностей та античне поняття про природне право створили права людини. Вони дали добробут, мир і мистецьку красу. Єрусалим іАфіни збудували Америку, поклали край рабству, подолали нацистів і комуністів, витягнули мільярди людей зі злиднів і дали мільярдам духовну мету в житті. Єрусалим і Афіни заклали підгрунтя Великої хартії вольностей і Вестфальського договору, Декларації незалежності, Лінкольнового проголошення звільнення рабів і листа Мартіна Лютера Кінга з бірмінгемської вʼязниці.”
“Наш спосіб життя завжди відділяє від прірви одне покоління, не більше. Ми вже бачимо, як численні громадяни втрачають віру у свободу слова, демократію, економічну свободу, в ідею спільної моралі та мети. Це відвертання від наших цінностей почалося тоді, коли ми втратили віру в той шлях, який, власне, привів нас сюди.”
“Ми саме перебуваємо в процесі відмови від юдейсько-християнських цінностей і античного природного права, на зміну яким приймаємо моральний субʼєктивізм і владу пристрасті. На наших очах цивілізація провалюється в стародавній племінний лад, в індивідуалістичний гедонізм, у моральний субʼективізм.”
“Ми споглядаємо, як європейська політика загрузає в битвах між крайніми лівими соціалістами, що обіцяють утопії, та крайніми правими націоналістами з обіцянками національного відродження. Обом таборам світить фіаско.”
“Щастя - прагнення мети в нашому житті. Якщо ми прожили життя з моральною метою, тоді й смерть не така сумна… Тільки життя з моральною метою може дарувати глибоке щастяз,”
“А найкращими країнами - і найкращими суспільствами - стають ті, в яких громадяни достатньо доброчесні для жертовності заради спільного блага, але проти примусу до жертв заради «вищого» блага. Для процвітання суспільств потрібна функціональна соціальна тканина, створена як у спільній праці, так і кожним окремо, але задля єдиної мети: досягнення наповненого сенсом життя.”
“Отже, щастя складається з чотирьох елементів: особистої моральної мети, особистої спроможності, колективної моральної мети та колективної спроможності. Якщо бракуватиме одного з елементів, спільний поступ до щастя стає неможливим і суспільство розсипається.”
“Задля вищої моральної мети люди мають розвивати своє мислення.”
“Пропагандисти мультикультуралізму в освіті часто проповідують не широту знань, а їхню відсутність.”
“Навіщо американцям знати щось про давніх греків? Тому що античне коріння західної цивілізації досі може навчити нас багато чого. Афіни вчать нас, на що ми здатні як людські істоти. Афіни вчать нас, що, застосовуючи розумові здібності, ми можемо досягати нових вершин. 3 Афін нам відомо не тільки про те, як свобода веде до процвітання, а й чому так має бути. Я вже заявляв, що без Єрусалима не було б Заходу, - так само його не було б і без Афін.”
“Стародавні греки дали нам три фундаментальні принципи: перший ми можемо знайти свою мету в житті, пізнаючи природу світу; другий - для пізнання природи світу навколо нас ми повинні вивчати її своїм розумом; і третій - розум допоможе нам побудувати найкращу суспільну систему для подальшого розвитку нашого мислення. Коротко кажучи, греки дали нам природний закон, науку й основу світської державної влади. Єрусалим приніс небеса на землю. Афіни, звеличуючи раціональне, підносили людство до зірок.”
“найбільше надихає у спадщині Афін невідступна віра в силу людського розуму.”
“Виникнення християнства стало першою серйозною спробою поєднання юдейської думки з грецькою. У християнстві юдейська частка значно більша за грецьку, - в баченні Бога і людського шляху у світі, - та водночас християнство було більш грецьким у своїй універсальності.”
“Філософ Боецій (бл. 481-525) поділяв вільні мистецтва на відомі «квадривіум» (музика, арифметика, геометрія, астрономія) і «тривіум» (граматика, риторика, логіка).”
“У поглядах Томи Аквінського відродилася єдність Афін та Єрусалима. Бог наказав нам послуговуватися розумом, а розум спонукає нас відкривати природний закон - закон, створений Богом.”
“Віра Томи в людський розум - і в те, що розумом неможливо зруйнувати ідеї божественного одкровення, - привела до злагоди, яка вилилася в наукову революцію. Формування західної науки корінилося в ідеї про те, що завданням людини є прославляти Бога через пізнання Його творінь.”
“Філософія засновників, втілена при заснуванні Сполучених Штатів та в поступі країни до цих ідеалів, була найбільшим благословенням у людській історії. США принесли свободу та заможність мільярдам людей, відкривши їм серця та розум. Проте ця філософія - перлина корони Заходу - все ж не перемогла. Навпаки, з часом вона занепала. І з цим занепадом почали руйнуватися і підвалини людського щастя. Нині ми спостерігаємо їх колапс. Як же це сталося? Спершу повільно, поступово… а згодом - повністю і в одну мить.”
“Порівняння американської та французької революцій демонструє контраст між цими течіями просвітницької думки. Американська революція мала за основу Локові принципи, що стосувалися даних Богом індивідуальних прав, цінностей суспільних чеснот й державної системи, створеної для збереження невідчужуваних прав. Французький підхід був іншим: він грунтувався на «загальній волі» Руссо, Вольтеровому презирстві до традиційних цінностей й оптимістичному погляді на можливість вдосконалити людство, використовуючи не обмежений чеснотами розум.”
“Тоді як Сполучені Штати рухалися до Просвітництва, основаного на думці Лока, Блекстона, Монтескʼє і на Біблії (перші збори Сенату США відбулися 4 березня 1789 року), Французька революція рухалася в бік утопічної перебудови світу. 14 липня 1789-го народ узяв штурмом Бастилію. Короля скинули з трону, а з ним і всіх попів.”
“У чому ж була помилка Великої французької революції, - народженої ідеалами свободи, рівності й братерства? Революція схибила в тому, що її версія Просвітництва не засвоїла уроків минулого: в історії Заходу вона побачила тільки гноблення і жорстокість, і тому прагнула майбуття, сповненого видінь і мрій, основаних на туманних уявленнях про людську доброту.”
“Найкращий із критиків Великої французької революції жив поруч: з іншого боку Ла-Маншу. Звали його Едмунд Берк (1729- 1797), він був членом Парламенту, симпатизував американським колоністам, але виступав рішуче проти революції у Франції. Берк стверджував, що революція зазнала фіаско через те, що проігнорувала уроки людської природи, християнську мораль і традиції минувшини. Його праця 1789 року «Роздуми про революцію у Франції» стала важливим текстом для сучасних консерваторів, які побачили в ній заклик відмовитися від радикалізму й звернутися до більш розсудливого урядування.”
“XIX століття прийняло нову концепцію романтичного націоналізму, яка пропонувала сенс існування без юдейсько-християнських цінностей чи грецького телосу. Цим сенсом стала нація, що рухає поступ історії, обʼєднує людей за етнічним походженням або навертає до себе силою.”
“Нацистський режим запровадив найекстремальніший романтичний націоналізм у світовій історії”
“Криваву спадщину Леніна продовжив Сталін: він ніс відповідальність за смерті десятків мільйонів у часи його правління, зокрема 5 мільйонів померлих внаслідок Голодомору в Україні під час колективізації у 1931-1934 роках. У Китаї Мао Цедун виведе сталінізм на новий рівень, знищивши близько 65 мільйонів людей, здебільшого під час Великого стрибка - спроби перебудови суспільства через колективізацію власності”
“У Другій світовій війні в прямому конфлікті зійшлися три головні колективістські світогляди - і це забрало життя від 50 до 80 мільйонів людей. Романтичний націоналізм запанував у нацистській Німеччині, де поєднався із централізованою бюрократією та «науковим» урядуванням. Як результат, шість мільйонів євреїв розстріляли або заморили в газових камерах таборів смерті. Радянський Союз бачив у своєму населенні гарматне мʼясо, яким можна заслонити державу - й відправляв людей гинути в шанці Сталінграда без зброї, націливши їм у спини дула загороджувальних загонів. Сполучені Штати інтернували 117 тисяч японців. До кінця війни велика надія на Просвітництво, вільне від Бога й телосу, зійшла нанівець, а точніше кажучи, була похована під горами трупів двох світових воєн.”
“Філософські вчення європейців - ідеали Просвітництва про цінність людини й про необхідність вийти за межі Бога й грецької телеології - скінчилися трагедією. Гітлер називав своїми ідеологічними предками Канта, Гегеля й Ніцше. Сталін орієнтувався на Маркса. Євгеністи брали ідеї в Дарвіна і Конта. Постлоківський проєкт Просвітництва явив собою вавилонську вежу, в якій спільна мета полягала у витісненні релігії раціональністю замість спроби поєднати іх. Під час змагання вежі з Богом її будівничі пішли одне на одного війною, і кожен говорив своєю мовою. А потім вежа впала, залишивши землю спустошеною.”
“Візьмімо, до прикладу, гарвардського психолога Стівена Пінкера. Його книга «Просвітництво сьогодні» - потужний панегірик цінностям доби Просвітництва.”
“Що важливіше, однак, Пінкер ніяк не пояснює, чому розум має тріумфувати; і чомусь вважає ідею матеріальних здобутків як найвищого пріоритету самоочевидною. Він пише: для людського прогресу «потрібно лише бути впевненим у тому, що життя краще за смерть, здоровʼя – за хворобу, достаток ліпший за злидні, свобода вигідно відрізняється від насилля й примусу, щастя приємніше за страждання, а знання - це краще, ніж забобони й невігластво». Маємо замкнене коло: якщо припустити, що Пінкер має рацію, з цього випливає, що Пінкер має рацію. Проте він помиляється - принаймні щодо більшості людей. Усе залежить від того, що означає те щастя, яке Пінкер протиставляє стражданням, - так наче щастя зводиться до температури тіла 36,6, ситної їжі та регулярного сексу. Але ж насправді щастя не в цьому. Люди постійно показують, що потребують чогось більшого, - ми не існуємо за самими лише показниками якості життя. Матеріальний прогрес за відсутності духовних звершень недостатній. Людям потрібний сенс.”
“Коли найвищою моральною справою стає матеріальний успіх, це вельми схоже на повну відсутність моралі.”
“Традиції індивідуальної свободи не дивом зʼявилися на Заході ні з чого. Вони постали з напруги між Афінами та Єрусалимом. Західна цивілізація - місток, натягнутий над потоком хаосу. Зникне ця напруга - і місток упаде в бурхливі води.”
“Прошу зрозуміти мене правильно: я в захваті від того, що роблять Гарріс, Пінкер і Шермер для відродження ідеалів Просвітництва. Я сам погоджуюся з багатьма з цих ідеалів, зокрема з тими, що стосуються особистої свободи й природних прав, як я показав вище. Проте нові наукові Афіни мають обʼєднатися з вірянами Єрусалима, а не воювати з ними. А Єрусалим повинен відповісти тим самим. Бо, як стає зрозуміло, існують значно більші філософські загрози цивілізації Заходу, які потребують нашої уваги.”
“Нацизм не виник із консьюмеризму. Він постав там, де колективна мета перевищила особисту, а особисту спроможність упосліджено на користь поклоніння спроможності держави.”
“не висока самоповага робить людей успішними, а саме завдяки своїм вищим досягненням люди відчувають самоповагу”
“Рональд Рейтан казав: «Свобода завжди перебуває на відстані одного покоління від зникнення. Вона не передається нашим дітям спадково. За неї треба боротися, її треба захищати, передавати нащадкам, заповідаючи їм робити так само, бо інакше одного дня на присмерку нашого життя ми будемо оповідати нашим дітям і дітям наших дітей, що колись були собі такі Сполучені Штати, в яких жили вільні люди»”
“Я думаю, історія західної цивілізації демонструє, що наші батьки живуть у нас, що, приймаючи минуле, засвоюючи його уроки, визнаючи його мудрість і творячи власну, ми стаємо ланками в ланцюгу історії. Наші батьки ніколи не помруть, поки ми живимо полумʼя іхніх ідеалів і передаємо це полумʼя нашим дітям.”
Best brain games (promo)