Мертвий Басейн-2 або непрямий, але глибокий масаж простати

Дедпул 2 - краще, ніж ви його пам'ятаєте, але в той же час, явно гірше, ніж пам'ятав його я.

Любі піпіщики, ви не повірите, я не міг переглянути цей фільм майже два роки, а все через... А, стоп... Вже 2023?.. Я не писав анали майже три місяці?.. Та що ви кажете...

УПС!

Добре, давайте забудемо про мою ліниву сраку, і згадаємо про іншу: Дедпул.

Невелика довідка для тих, хто не шарить 🎈 за Дедпула узагалі:

Дедпул - це не найстаріший персонаж коміксів Marvel, який з'явився в уже далекому 1991 році, і має дуже тісні зв'язки з практично кожним персонажем цього всесвіту бо регулярно їх вбиває особливо з Людиною-Павуком та Росомахою, на основі яких, до речі, він і був колись створений. Від одного взяли регенерацію, від іншого костюм та жарти. І все це радикалізували на радість юним максималістам, які люблять кров, різанину, лайку і абсурд.

Безкорисний факт: у коміксі 2004 року Пул називає себе Райаном Рейнольдсом, схрещеним із шарпеєм.

У 2009 році Райан Рейнольдс зіграє його у кіно! Дивовижно, правда?!

І хоч "Дедпул" вийшов тільки в 2016, перша поява цього героя в кіно, зіграна Райаном Рейнольдсом відбулася у дійсно далекому 2009, в фільмі "Люди-Ікс: Початок. Росомаха". Цей фільм нікому не сподобався, я його навіть не пам'ятаю, студія теж, тому у 2014 було вирішено, що цього фільму не було, а вже у 2018, у фільмі, про який ми сьогодні і поговоримо, Дедпул вбиває цю версію себе у сцені після титрів:

Так... Так і живемо! Але повернемося до довідки: після рішення студії забути про провал того Пула було вирішено зняти новий, якісний та поважливий до персонажа фільм. Таким став:

Перший Дедпул вийшов в уже далекому 2016 році і став маленькою і нічого не змінюючою, але революцією, яка заробила $782 мільйони в світовому прокаті при бюджеті в $58млн. "Фільми з рейтингом 18+ можуть збирати великі гроші!" - сказав Дедпул. Власне, на цьому революція - все. Сам же ж "Дедпул" 2016 був знятий більш ніж чудово, за винятком деяких огріх, які ви навряд чи помітите за шквалом дії, що там відбувається. І що найприємніше, дія ця була абсолютно приземленою й простою: уся картина сходилася в маленькому затишному конфлікті прийняття самого себе і здобуття щастя. Всі епічні сцени, що є у фільмі, прості до неможливості: це або класичні бійки, або автомобільна аварія, або не зовсім класичні бійки на звалищі з величезними вибухами в кінці. Та як же ж гарно і талановито все це було знято! Ух! Просто мммм!
Переглядати першого Дедпула можна було нескінченно, і все ж... Настав 2018 і в кіно вийшов довгоочікуваний глядачем сіквел.

Незважаючи на те, що я не переглядав його з моменту релізу (себто з 2018 року), швидше за все я міг би переказати вам його сюжет у подробицях так, ніби дивився його учора, без додаткового перегляду (але для Аналу я його все ж таки переглянув, не хвилюйтесь). Сюжет Дедпулу 2 настільки динамічний, збитий і спресований, та водночас простий, що важко знайти інший такий фільм, який зміг би конкурувати з ним у цьому. Перший, хіба що. Але сьогодні про другий.

Він йде всього дві години, а подій там так багато, що 3-х годинні месники і 4-х годинна Ліга Снайдера починають нервово курити в сторонці. Ні, ви самі порахуйте (короткий переказ Дедпула 2 по пам'яті, щоб і ви згадали, що там було): спочатку Дедпул нарізає бандитів, потім помирає Ванесса і він намагається знятися в Загоні Самогубців не підписуючи контракти з WB, потім він вступає в Людей-Ікс, потім його садять у в'язницю за лінчування педофілів, потім він збирає прогресивну команду СИЛА-ІКС, щоб врятувати пацана, вони всі помирають жахливою смертю, окрім везучої Доміно, і разом з нею Уейд бореться проти Кейбла на машині без гальм, після чого Джаггернаут розриває його тіло навпіл, після чого до нього додому приходить Кейбл і просить про допомогу; вони рятують пацана, Дедпул жертвує собою і майже вмирає, але майбутнє врятовано, і в нього нарешті з'являється сім'я. І про кожен із цих секторів я міг би розповісти ще докладніше, іноді переказуючи жарти, які я запам'ятав із першого разу, настільки вони були влучні.
А тепер спробуйте переказати так якийсь фільм Марвел!

Але, звична річ, передивившись Дедпула 2 зараз, я зрозумів, що все там було далеко не так гладенько, як хотілося б. Я б навіть сказав із явними купинами в формі пенісів. І я, будучи Аналом, застряг саме на такій купині, не в змозі зрушити свій Анал із місця кілька місяців.

Проблема з аналізом цього фільму виникла у мене з перших секунд. Бо ж "Дедпул 2" буквально промовляє і тему і ідею цієї історії, тож мені, по суті, нічого не залишається, щоб розповісти вам...
Точніше, так я думав, до певного часу.

"Дедпул 2" розповідає історію людини, зламаної в глибокому дитинстві, і яку життя продовжує ламати і до цього дня, підкидаючи то ракові пухлини, то зовнішню потворність, то смерть коханої людини. Другий фільм починається з того, як він та Ванесса вирішують завести дитину, створити повноцінну СІМ'Ю.

Але сім'я завжди була для нього лайливим словом, він просто не розуміє як вона працює, адже у нього її не було. І тому він ставить цілком логічні запитання, на кшталт: "Який приклад я подам своїм дітям, враховуючи який приклад подали мені?"
І ось це мені і подобається в цьому Дедпулі - він не хворий на голову, як у коміксах, він людина, яка була в усіх сенсах цього слова обпалена життям, що і зробило його асоціальним вбивцею з очевидними проблемами, які він приховує і подавляє своїм специфічним почуттям гумору. І саме це робить його геніальним, створюючи логічну причину для ломки 4-ї стіни. Про неї я ще скажу, але поки що - психопортрет Дедпула Райана Рейнольдса - геніальний.

Так от, саме через свої комплекси він і відштовхує на початку фільму Рассела, хлопчика, в якому він бачить юну версію себе, якій хоче допомогти, але не може. І в певний момент, після напів-дефенестрації втечі з в'язниці й розмови з мертвою Ванессою, Вейд все-таки вирішує взяти на себе відповідальність за пацана, щоб врятувати самого себе так, як ніхто його не рятував у дитинстві: показати, що він комусь потрібний, що він комусь дорогий, і що помста Раселу не потрібна, як не була потрібна йому. Довести, що сім'я - не лайливе слово...

І як не дивно, але хлопчик не вірить йому.

Він дитина, яку відкидали всі і завжди, і навіть Уейд:

Чи сказав він це тоді згарячу, чи думав він так насправді - я не знаю, але я знаю, що він точно бачив у Расселі себе. А в собі він бачив свого батька (про якого одна згадка, звісно), але якщо бути точнішим, то головним тут було те, чого він НЕ бачив в собі: правильну рольову модель для Рассела. І в цій сцені, відкидаючи дитину, він ніби сам собі і намагався це довести, ображаючи його, але при цьому розуміючи, що ображає себе.

Райан Рейнольдс може і не геній, але в цій сцені він відіграє сказане вище неймовірно влучно:

Він дивиться на Рассела з таким глибоким почуттям образи і жалю, але в той самий час і з розумінням, що він не може взяти відповідальність за нього, бо не вірить у себе. І весь фільм трапляється саме за тим, щоб Уейд зрозумів, що він може бути хорошою людиною, незважаючи на свої погані вчинки, він може бути батьком, незважаючи на те, яким було його дитинство. І він не зобов'язаний вважати сім'ю - Лайливим Словом...

Сім'я - є головною темою цього фільму. Це те, до чого прагнуть всі герої, усвідомлюють вони це чи ні; це те, що вони втрачають, і те, за що вони борються. Кейбл прийшов у минуле заради сім'ї, Уейд хоче померти, щоб повернутися до своєї сім'ї, в той час, як у світі живих його намагається за-сім'я-ніти (СІМ'Я - В ЗНАЧЕНІ "РОДИНА", ВИ ЗБОЧЕНЦІ!!!!) Колос, нехай і невдало, але в цьому процесі Уейд зустрічає Рассела, який теж відчайдушно потребує сім'ї, але шукає не там, як і Дедпул, будучи дитиною, як і Дедпул, яка не знає де її місце, бо кожне місце - це лише страждання і біль.

Кейбл взагалі тільки про свою сім'ю і думає, він заради неї навіть порушує закони фізики. І мені дуже подобається, як він описує події, що стали його відправною точкою: "Вони прийшли в мій дім, і забрали те єдине, що робило його Домом ..."

Я розумію його, і розумію, чому він робить те, що робить. І я розумію, чому він хоче вбити пацана. Але зрештою... Коли у фіналі вибір постає між поверненням додому до цієї самої сім'ї та порятунком доброї людини, Вейда - він обирає друге.

Кілька сцен тому Кейбл дав тому на порятунок людської душі - тридцять секунд, тому що не вірив у те, що це можливо. Не вірив у те, що будь-що в принципі може змінити людину, але виявилося, що дещо все-таки може: самопожертва... Сам того не розуміючи, Уейд віддав своє життя заради своєї нової сім'ї, підставивши серце під кулю Кейбла, що призначалася пацану. І хоч насамперед він сподівався повернутися до Ванеси і водночас врятувати сім'ю Кейбла, він зробив набагато більше: як і хотів на початку фільму, він завів свою власну родину... Може, не ту, яку хотів, але ту, якої потребував.

То, що ж є сім'я, дорогі підпісюнчики?

Саме це питання ставить собі і нам з вами "Дедпул 2".
Як я вже казав, він промовляє всі ідеї вголос, але дещо все ж таки залишається їжею для наших із вами потужних роздумів.

Для Уейда – сім'єю була Ванесса, для Кейбла – його дружина та донька. Але жоден із них так і не поверну--

А, СТОП, ПОЧЕКАЙТЕ!

ЦЯ БЛЯДОТА В СЦЕНІ ПІСЛЯ ТИТРІВ РЯТУЄ ВАНЕСУ ЗА ДОПОМОГЮ ВДОСКОНАЛЕНОЇ МАШИНИ ЧАСУ! ЯКОГО ХУЯ?!??!

Якби це було відео, тут звучала б музика з Таксі.

Дедпул 2 вийшов у 2018 році і зібрав не менше оригіналу в прокаті. Він був успішним, цікавим, і зайшов навіть мені, але... До ідеального сіквела йому все ж таки було далеко... Час від часу він повторює першу частину, будь то просто музика або якась репліка героя, (або ж увесь кістяк сценарію) але повторення це - явно не художній прийом. Скоріше, перевитрати. І іноді це породжує щось смішне:

Наприклад, відсилання до роману "Ти тут Бог? Це я, Маргарет", що Уейд вже промовляв у першій частині, відрізаючи собі руку, і забризкуючи обличчя Колоса своєю кров'ю. Ґрунтується ж цей жарт на тому, що кульмінацією роману була перша менструація головної героїні. Тут же, після запитання Уейда: "Все хотів спитати, що за моторошний, замусолений ведмідь у тебе?" Кейбл каже, що ведмідь належить його мертвій дочці, і замусолений він саме в її крові. І тому що Вейд аморальна блядота, яка використовує гумор, як захисну реакцію, він жартує: "Ти ведмідь, Бог? Це я, Маргарет". А смішно це не тільки тому, що роман розповідає про маленьку дівчинку, яка спочатку ображається на бога, але потім прощає його через свою першу менструацію, але й тому що "ведмідь" - це беар, а "тут" - це хіар - і в англійській мові майже співзвучні, тому й виходить ось така гумореска. Ну, хіба не ржака?)) Ну, добре, не такі вже вони і співзвучні...

Та іноді це не створює нічого і існує просто, щоб поставити галочку, мовляв, це все той же ж Дедпул, нічого не змінилося, ніхто не йшов з творчої групи. Особливо режисер. І композитор. І...

Наприклад, у першому фільмі був такий жарт:

У другому фільмі він говорить ту ж річ, але вже про сімейні фільми:

Або ось:

Вони пробили йому голову вдруге, щоб просто поставити галочку! AAA!

Ну, і заради гейських натяків Колосу, звісно, завдяки яким маленькі дівчатка можуть шиперити цих двох. Гугліть: Colossus r34.

Або ж про Зоряні Війни: "Це Імперія!"

Або ж супергеройське приземлення!

Та це скоріше позитивний приклад, бо ж він обіграє фразу з першої частини, де Дедпул плескав після такого приколу своїй супротивниці, а потім говорив: "Знаєте, це сильно б'є по колінах". Тут же ж він пробує це, і каже сам собі: "Як же це непрактично..."

Втім, хоч би якими були ці мікроповторення, до їх глибинних причин ми повернемося пізніше. А поки поговоримо про важливі проблеми: перший акт (не включаючи сцену вбивства Ванесси) був начисто позбавлений якісної хореографії бою, чому зовсім не допомагає розширена версія бойових сцен, в яких анітрохи не відчувається булої ваги. Ще й до того музичний супровід взагалі не про те (до кінотеатральної версії питань щодо цього пункту немає, бо сцени вирізали Кху Ям, і там їм саме і місце).
Та, загалом, звісно, до музики претензій нема (в театральній версії). Бо ж не дивлячись на відхід Тома Холкенберга, який написав саундтрек до першого Пула (що в якомусь сенсі створило мета-метафору кардинальних змін в рамках франшизи), сам твір не залишився без хороших авторських треків, формуючих атмосферу навколо тієї чи іншої сцени.

Взагалі, перший акт можна сміливо називати найслабшим, бо там і діалоги до того дивні, що аж зуби скриплять, і інформації глядач отримує мало. Якщо їх просто вирізати (і під вирізати я маю на увазі якісно перезняти), аж до вбивства Ванесси, то єдине, що глядач втратить, так це кумедний жарт у вигляді іграшки Логана, що вмирає, з "Логана" 2017. Події якого, до речі, відбуваються в 2029 році, отож звідки у нього така іграшка?.. Втім, так-так, не ставимо запитання, це просто жарт + відсилання до іграшки Пулу у першій частині, і взагалі, хороший глядач - це тупий глядач.

І як я вже не один раз сказав - фільм цей мав кілька версій.

Перша – кінотеатральна, друга – режисерська, та третя – "Жив-був Дедпул", вона ж цензурована версія для Дісней+.

І ось ви, напевно, думаєте: клятий Дісней, це все він винен, зараз Анал його як обісре!

Іііііііііііііііііі...

Ні.

Ні, не обісру. Дісней, звичайно, контора підорасів (not as in gomosexual, I absolutely suppot LGTV and every other fetish and kink - make gay sex, not war), але вони не змогли зіпсувати Дедпула 2. Режисер і сценаристи Дедпула 2 змогли, а Дісней ні.

У ЯКОМУ СВІТІ МИ ЖИВЕМО???

Я вам більше скажу, Дісней зробив непогану версію, дуже непогану версію. Можуть коли хочуть. Так, не без втручання оригінальної команди, але... Затиснутими рамками цензури, вони працюють помітно краще.. Дивно, правда? Не дарма, напевно, цю цензуру вашу вигадали все-таки...

ТАК ОТ! Перша версія, що випускалася в кіно – вона прекрасна. Я розумію, чому студія випустила в кіно саме цю версію. Вона, як я вже говорив вище – неймовірно динамічна, у ній відсутні усі зайві деталі. Жарти в ній на своєму місці, вони працюють, і вони тут просто краще. Наприклад, коли Уейд вперше зустрічає Кейбла і вони б'ються, перший запитує у другого три питання. У театральній звучать два не настільки смішні, щоб я їх показав, і:

Коли уже глядачі скажуть: "ГОДІ біонічних рук!"?!

Та от режисерська версія питає це:

І це взагалі не має жодного сенсу, оскільки за сюжетом Допіндер вирішив стати найманим убивцею. ТЕХНІЧНО, він її вже знайшов: він закоханий у вбивства, і Пул про це знає.

Або ось: кульмінація кульмінації, найважливіший момент усього твору.

В обох сценах Уейд говорить Ванесі одну й ту саму фразу:

Але відповідає вона йому по-різному. В режисерській звучить:

Тоді як в оригіналі: "А ти Колосса".

І враховуючи те, як багато Уейд жартував про це раніше - цей жарт має сенс, а ось той факт того, що його мертва дівчина вже мала кекс з Елвісом на тому світі мене трохи дивує, у поганому значенні цього слова.

Не те, що б я був сексистом... Напевно, у мертвих дівчат теж є потреби, до того ж, вона була повією в першому фільмі... Та все одно про Колоса смішніше!

І в цій же сцені, замість дивовижної "A-ha - Take On Me (2017 Acoustic)", що грала в театральній версії - грає "Ashes" від Селін Діон. І, ясна річ, перше підходить фільму набагато більше: воно менш трагічне, і від того фінал і здається таким правильним й умиротворювальним, ніби і в тебе і в головного героя серце тепер на місці. Якби Дедпул просто помер – Селін Діон була б в самий раз, але так... Ви ж самі її поставили на початок, після смерті Ванесси, розуміючи, який тон несе ця пісня. І, окей, це можна було б списати на паралелі, мовляв, на початку її смерть для героя стала чимось неможливим для сприйняття, а тепер він її відпускає, і тому ця музика грає знову, але хто і навіщо тоді вставив Take On Me ?..

Сам режисер каже (якщо вірити Вікі), що він "хотів створити наскрізну пісню для всіх героїв фільму, і такою стала "Ashes" Селін Діон..."

Щоправда, грає вона ТІЛЬКИ у Уейда, тож... Поняття не маю про що він. Тема Кейбла це "Tomorrow" Алішії Мортон, і вона чудова. Від неї завмирає серце, і поєднується з самою історією Кейбла вона приголомшливо: мало того, що там співає дитина, так у самій пісні ще й мова йде про якесь "завтра", про надію. Про те, чого Кейбл позбавлений. "Сонце вийде завтра..." - співається в пісні, і саме за цим він повернувся в минуле, щоб для його дітей воно зійшло, навіть ціною життя іншої дитини.

І ось ми, нарешті, підійшли до проблем Дедпула 2, і безпосередньо їх Аналізу:

Проаналивши Дедпула-2 я зрозумів чому цей фільм не сильно люблять в деяких колах, а особливо у КОКа-колах "кінообсерщиків", які всі будуть знищені священним вогнем АНАЛУ але от УЗАГАЛІ НЕ ЗА ТИМИ ПРИЧИНАМИ, ЗА ЯКИМИ ВАРТО БУЛО Б. Так, там дійсно дуже багато дивних речей, деякі з яких справді є проблемою. Інші - не більше, ніж причіпка. Ну, наприклад: якого біса існує виправна колонія для мутантів при церкві у світі, де є "ліки" від мутації, показані у фільмі 2006? "Люди-Ікс: Остання битва". Так, воно не працювало врешті-решт, і до деяких сили поверталися (або ні), але накачувати дітлахів цими "ліками", перед тими ж тортурами, було б набагато логічніше, ніж просто знущатися над дітьми, фізично здатними дати відсіч їх мета-силами. Втім, вони все одно чомусь не... А потім фільм демонструє, що у світі таки є технологія придушення гена-ікс - нашийники, які активно використовують опер-групи і мета-в'язниці. Але чомусь у вільному доступі цієї технології немає. І ось що не кажи про "Останню битву", але там такої тупості не було. Політики там зробили все, що могли, щоб їхня технологія фактично була зброєю, але при цьому виглядала як ліки, завдяки чому той сюжет, власне, і стався. Але в цьому світі це фактично є зброя, але нею не цураються користатись навіть самі Люди-Ікс! - ті, хто ПЕРШИМИ мали б виступати проти цього! І жодних протестів з боку мутантів щодо використання цієї штуки нема! У цьому світі мутанти – тєрпіли! Або ось наприклад: чому пацана (тобто неповнолітнього) відправили в Айс-Бокс (тобто В'ЯЗНИЦЮ для дорослих мутантів), як він і просив, а не, наприклад, хмхм, РОЗСЛІДУВАЛИ справу про можливу ПЕДОФІЛІЮ? Тобто взагалі нікого нічого не збентежило? Ну, окей, хрін із ним із місцевим урядом, судами, вони припустімо всі фашисти і з радістю кидають діточок у в'язниці без розборів, окей, та що з Людьми-Ікс? Колос у фільмі взагалі клоун, їй-богу: він буквально проігнорував те, що сказав йому Уейд, щодо педофілії, через те, що образився на нього. Де в цьому всесвіті професор Ікс? Де Чарльз Ксав'єр? Якого пеніса він ігнорує ТАКЕ? Там буквально конц-табір при церкві, де дітлахи кричать від болю щодня, ось уже кілька десятиліть, раз Доміно (їй років 25-30 мінімум) теж там виросла, а він зі своєю диво-машинкою не відчуває цього? Ну, окей, Церебро не так працює (насправді ТАК, але припустімо, не так), що з його власною головою?! Він за своїми підопічними взагалі не стежить? Куди вони літали там, як завдання пройшло: га?! ПІХУЙ?! І якого хуя в цьому всесвіті він виховав Коллоса такою скривдженкою і гнидою?! Ах, точно, Колос же за каноном РУСНЯ, РУСНЯ, РУСНЯ... Ні, я все розумію, фільм намагається в комедію, в самоіронію, і коли в нього виходить - у нього реально виходить! У першому фільмі теж не було інших Іксів, і жарти засновані на тому, що Фокс пожадував персонажів - дійсно були смішні, тому що питання не стояло ОСЬ ТАК. Це не було сценарним проколом. Перший Дедпул відштовхувався якраз від своєї самостійності, приземленості, і повної відсутності зв'язку із всесвітом Людей-Ікс (крім очевидних комічно-функціональних персонажів на кшталт Пубертатної виразки та Хромованого комік-реліфа), і відповідно жарти, які працювали там - тут працювати просто не могли. Адже другий фільм грає саме на масштабних, а не на локальних конфліктах, як було в першій частині.

Якщо Дедпул не врятує Ванессу в першій частині – вона помре і на цьому все, якщо Дедпул не врятує пацана у другій частині – він виросте Гітлером. Відчуваєте, так? Але ні! Ні-ні, це ще не все: що з Кейблом? Тим кіборгом-мутантом із майбутнього, якого зіграв Танос. Він завжди мав машину часу? Чому він вирушив у минуле не колись раніше, щоб виправити УСЕ, а тільки тоді коли ЙОГО сім'ю убили? Фільм взагалі не намагається пояснити це, він просто каже: він прийшов. Тобто, мені начхати чому він не скачнув ще далі і не вбив Рассела немовлям, або щось таке, я ж не дурень з Ютуба, я можу зрозуміти, що подорожі в часі в рамках фільму - складний процес, особливо на далеких відстанях. Повернутись на пару хвилин – раз плюнути, на роки тому – анал. Я не тупий, я слухав фільм. Але сам факт того, що в майбутньому є машина часу, і НІХТО, включно із Кейблом, не повертається в момент, коли все пішло під укіс, ще й враховуючи, що цей момент явно ближче, ніж події самого фільму, а значить туди вирушити простіше... Як я вже казав - хороший глядач - дуже тупий глядач...

Так, і ще один кумедний, злегка дріб'язковий, але все ж таки, прокол. Ви зараз впадете, бо... НАВІТЬ ЖІНКА-ХАЛК, яку я активно засуджую, СПРАВИЛАСЯ З ЦИМ КРАЩЕ. Той самий злам четвертої стінки, коли персонаж звертається до глядача, в даному випадку, з інформацією про акторів, які там грають, про персонажів з коміксів, про комікси загалом... Так, це весело, таке інше, але: коли він просто говорить з камерою - це одне, та зоооовсім інше, коли він говорить те, чого не може знати. Тобто.. Звідки у Вейда така інформація? Він отримав нескінченні знання з тисяч світів мультивсесвіту, ставши мутантом? Він став богом? У Жінці-Халк це було вбого, але тільки через убогість сюжету в цілому, і про появу цієї здібності в Ж-алці глядача повідомили напряму, а не за кадром, і богом там вона не була, її межа була в рамках її власної історії. Ні, може я просто щось забув, адже ТАК, я вже забув цей серіал, дякувати богу, але все ж...

Згадаймо "Ультимативного Людину-павука" 2012. У цьому мульті Паркер ламав 4 стіну буквально кожні п'ять хвилин. Але у 95% випадків це була пряма розмова з глядачем, або демонстрація того, що сам Паркер знає, уявляє, або вигадує. Інші 5% справді викликають питання, але їх лише 5! П'ять, Карле! Їх можна проігнорувати, а ось у Дедпула ВСІ подібні жарти ґрунтуються на тому, чого персонаж не може знати. І хоч саме по собі нескінченне знання всіх сюжетів Уейдом - не знецінює сюжет самого Дедпула, воно робить фільм гіршим, оскільки деякі з цих жартів пов'язують цей фільм з іншими фільмами про мутантів, що на користь цьому фільму точно не йде, і тільки підкріплює все вищесказане з попередніх абзаців.

У той же ж час, до жартів про сценарій на колінці і про сюжетні ходи, і про "Наберемо команду з міцних, безпринципних і молодих. Щоб франшизу ще років десять на собі тягнули", до цього нуль питань, це самоіронія, яка не переходить межу. Де межа, спитаєте ви? Уявіть, що ви дізналися, що живете у фільмі. Ви ж не жартуватимете про те, чого не знаєте. Ви цього просто не знаєте. Все, що у вас є, це ваш сюжет і знання з вашого світу. Ви розумієте, що там за стіною є реальний світ, а ваш написаний сценаристами, і знятий режисерами. І коли ви принижуєте когось із них – це смішно та зрозуміло. Це рівносильно жартам про бога, якого в релігіях вважають всесильним і прокладаючим долю. І це - буквально те саме. Але про що ви жартувати НЕ можете, так це про інші версії вас чи ваших друзів/перших зустрічних у інших творах. Бо ви банально не в курсі про це! Тож це не логічно. Так, ви скажете: але Дедпул був створений саме таким!! і це буде правдою, але правдою буде і те, що це є частиною абсолютно іншого, нового твору, в рамках якого я вимушений розглядати це з точки зору його власної драматургії. Може, в коміксах з цим справді усе було окей, але тут – НІ. Точніше, не завжди. Адже, коли Дедпул жартома називає комікси, де з'являвся Джаггернаут, перед тим, як той його розірве навпіл - на це я, в принципі, можу закрити очі, бо зрештою сам жарт хороший. Але гарним же ж його робить не злам 4-ї стіни, а те, як побудовано його в цілому: прольоти камери, руху графонів акторів, і, звичайно ж, букви: "Ооо! Я твій великий фанат! *називає випуски коміксів*, я завжди мріяв побачити своє відображення в твоєму шоломі, коли ти біжиш на мене, з наміром убити. І я не маю на увазі зараз!"

Цей жарт смішний через співставлення і зіткнення різниць в особі величезного і незупинного Джаггернаута й худого, балакучого Дедпула, який жартує навіть перед лицем настільки величезної загрози. Відсилання до коміксів тут чисто номінальне, це вишенька на торті, але ні трохи не сам торт. А ось вбивство Райана Рейнольдса в сцені після титрів, або іграшка з Логаном, або автограф Райана Рейнольдса на пластівцях з Росомахою, і моє найненависніше - жарт про забуті актором репліки:

Наприкінці 2016 року раптово було оголошено, що ця доволі важлива в рамках історії створення першого Пулу людина вирішила залишити борт корабля, і піти з розробки сіквелу. Піти з причин "творчих розбіжностей" з обличчям та головною зіркою Дедпула - Райаном Рейнольдсом. Без подробиць, без скандалів та образ, він просто пішов. Але потім, у тому ж році Міллер-таки вирішив розповісти як все було насправді, якою була справжня причина, якій НІХТО не надавав значення і донині:

Так-так-так, він сказав не так, знаю, але суть я як завжди передав.

Розумієте, так? Сказати, що Міллер був ультра-генієм, і на ньому тримався увесь Дедпул - значить збрехати. Але й заперечувати його вагомий внесок у першу частину – теж означає збрехати. Дуже й дуже збрехати.
Зрештою ж, він мав рацію, коли пішов з корабля, через розширення кордонів цієї історії. Адже саме це й призвело до всіх тих серйозних проколів, описаних вище, які зруйнували, вірогідно, дуже хороший фільм.

І задля чого?.. Навіть не заради прибутків, а заради... Ну, ви самі бачили.

Через відхід Тіма Міллера - знімальна команда Дедпула (незмінна, по суті) пішла у відрив зі своїми шаленими ідеями, а Девід Літч, будучи відверто слабким на той момент, нехай і ідейним, режисером - не зміг утримати весь цей потік дедпулізму, і що набагато важливіше - не зміг направити його в потрібне русло. У результаті, фільм вийшов дивним й не постійним, починаючи зі зламу четвертої стіни, і закінчуючи реальними проблемами з сюжетом. Його сценарій з одного боку не просто цікавий, а дійсно геніальний, та з іншого боку... він вкритий дірами, в які все те прекрасне, що в ньому є - і витікає. І найголовніший витік тут, звичайна річ, ідейний...

То що ж у нас залишається в підсумку?

Дедпул 2 піднімає реально важливі питання, говорячи про них з аудиторією різного віку, статей, рас, і решти нісенітниці, про яку він сам постійно жартує:

Але потім - він згортає лавочку в сцені після титрів, зводячи нанівець усю серйозність ставок та наслідків будь-якої дії у цьому фільмі. Адже, якщо немає ніяких наслідків, якщо немає нічого, що герой може загубити назавжди - отже немає і жодних причин йому співчувати й стрибати за ним у кролячу нору.. Бо якщо ви можете мати все за так?.. Яка цьому може бути ціна?..

Я завжди любитиму цю частину за безліч прекрасних речей, що будуть розчулювати мене до глибини душі до кінця часів, але в той самий час завжди щиро ненавидітиму її за злитий заради одного жарту потенціал...

А на сьогодні все! Надобраніч, мої дедпулята, хай вам насниться хороший Дедпул 3...

До нових Аналів...