Горизонтальні зв'язки-12.25
Анатолій ВИСОТА: Горизонтальні зв'язки, 1, 12.25
#Україна
Сьогодні 25 грудня 2025 року, четвер і свято Різдва, мороз нижче 10 градусів уночі, а снігу нема. Триває 1401 день війни з Московією. За цей час наші знищили більше 1200000 окупантів і 14 тисяч танків. Бої йдуть вже у Покровську, коло Куп'янська і Гуляй-Поля. Завершилися перемовини між США і Україною і окреслилися умови мирної угоди з Московією: 20 пунктів плюс три окремі документи щодо нашої безпеки і мирної відбудови. Аналітики сумніваються, що Московія припинить військові дії і піде на тривалий мир. За минулий місяць наші ушкодили у Чорному морі 4 танкери із 113 танкерів тіньового флоту, який возить ворожу нафту. Наші дрони ушкодили танкер у Середземному морі і знищили начальника ГРУ генерала Авєрьянова та ще 27 військових на цьому танкері. Це вже щось схоже на операцію Павутинка-2. Сьогодні рівно три роки і 10 місяців цієї великої війни. Схоже, що нам доведеться воювати і в 2026 році...
А життя триває. Ворог майже щотижня бомбить наші міста і села і руйнує енергоструктуру. Щодня вимикають електрику на дві, три, ато й 6-7 годин. Терпимо і живемо далі. В нашій хаті вже три роки діє мережа аварійного освітлення від акумулятора на 12в. А тепер розкажу про продовольчу безпеку. Я пам'ятаю, як щез хліб 🍞 у селі в перші дні війни. А потім за місяць все налагодилося і наші три магазини знову наповнилися продуктами. Як це відбувається? Виробники виробляють продукти, а посередники розвозять їх машинами по магазинах. Іноді власники магазинів і самі дещо купують прямо у виробників. Іноді ми нарікаємо на подорожчання продуктів, особливостями молокопродуктів. Але ж згадаймо, що в Красному вже нема корів. Хто мав корову, той знає, яка це важка щоденна робота без вихідних і свят. Хто це розуміє, той дякує, що можна купити молоко і кефір по 35 гривень за літр, а сир домашній на базарі по 240 гривень за кг, а масло взагалі по 450 гривень за кг. В Долині є героїчна жінка похилого віку, яка тримає корову. І продає молоко по 100 гривень за 3-літрову банку. Кілька разів і мені привозив те молоко наш краснянин Сергій Володимирович Царьов (генерал), дякую йому ще раз. А тоді якось і дзвонить мені: вам же возять молоко і сир на Садову двічі на тиждень, у середу і в суботу на 16_45.
Іду я в середу на Садову, а вже темно, і очам своїм не вірю: вже стоїть з десяток людей і чекають машину. Питаю в Миколи Палієнка: Колю, а чого ж ти мені не сказав раніше? Відповідає, що на кожному стовпі висить об'ява. Питаю у Василя Сороки, теж сусіда, про це. Каже, що в інтернеті в Краснянській громаді про це не раз вже говорили. Розпитую і дізнаюся, що вже з липня-25 нам возять продукти. Ось блиснули фари і до нас розвертається білий фургон. З нього виходять молода жінка і чоловік. Розкривають навстіж задні двері і я бачу вже розфасовані продукти. Поки перші покупці отоварюються, Коля мені присвічує і я знимкую список товарів і цін.
Все помірно. Надійшла й моя черга. Купую банку молока по 32 гривні за літр, кіло сиру по 170 гривень і банку сметани за 60 гривень 400г. Питаю за жирність: молоко - 3,6, сир - 9, а сметана 21 процент. Радий, що всього за 150 метрів від хати я маю такий сервіс. В наступні походи мої покупки збільшуються: згущене молоко, ряжанка, йогурт. А вчора я вперше купив батон, ковбасу і голубці та томатну пасту до них. Кожного разу я розпитував, а тепер знатимете і ви, що касир-продавець це Інна
, а водій, що наливає молоко, це Сашко. Вони з Іванівки, що коло Богуслава. Це на півдні нашої області, де Київщина межує з Черкащиною.
Там є три ферми, а корів дійних до півтори сотні. Інна каже, що оце з восьми ранку і аж до вечора вони бувають у багатьох селах, приїхали з Українки, а після Красного ще заїдуть в Козіївку. З Іванівки до Обухова 80 кілометрів. Кажу Інні, що не вірю, що 20 машин розвозять з Іванівки товари. Відповідає: так ми ж обслуговуємо три області: Київську, Черкаську і Житомирську. Огого! Так це ж ціла мережа роз'їздної торгівлі. Хто ж цим займається? Фермер Олексій Гуленко з товаришами. Заглядаю в інтернет і розумію, що це фермерське господарство "Свіже з ферми" радує краснян своїми товарами. Дуже дякую усім іванівцям, що турбуєтеся за далеких від вас краснян! Це горизонтальні зв'язки: ви нам товари, а ми вам наші гроші.
Сьогодні Різдво. В нашій хаті є Дідух - ознака миру і достатку.
(Інтернет пояснює: Дідух на Святвечір — це давній український різдвяний символ, сніп із колосків, що означає «дух діда» і втілює зв'язок із предками, багатство, добробут та процвітання роду, символізуючи, що душі померлих пращурів приходять на свято, а сам він є символом Христа як «життєдайного хліба». Його заносили до хати як оберіг, ставили на покуть поруч з іконами, а після свят спалювали, щоб відпустити душі та забезпечити новий врожай).
Дідуха подарував нам Василь Сорока - дуже дякуємо йому за це. Були в нас уже й колядники...
Задля України будьмо кращими разом!Дуже дякую ще раз усім іванівцям, що турбуєтеся за далеких від вас краснян! Це справді горизонтальні зв'язки між людьми: ви нам товари, а ми вам наші гроші.
Роздуми. То чого зник серсер? Бо комуністи не дозволяли людям багатіти. Вони діяли за правилом: все забрати і поділити. А хто забирає і ділить, той і має владу над життям людей. Тому в Красному вироблялося в колгоспах багато зерна, молока і м'яса+, але не дозволялося виробляти з них борошно, крупу, пекти хліб, виробляти масло і ковбаси+.
Іванівці покращують нашу продовольчу безпеку і цим наближають нашу Перемогу.
Хай же буде!
Додаток від 4 січня 2026 року.
Мій товариш Григорій Коваль прочитав цей допис і написав грунтовний відгук:
"Горизонтальні зв'язки - 12.25".
Автор знову порушив цікаву і важливу проблему на селі, а саме, його продовольче забезпечення.
У традиційній для нього манері матеріал викладено в історичній послідовності з додаванням своїх спостережень і спогадів. Імпонує те, з якою пошаною і теплотою він відгукується про земляків і тих, хто долучився до продовольчого забезпечення села під час війни. А діяльність іванівців - це приклад для наслідування іншими фермерами.
"Дідухи" роблять і в нашій місцевості, традиції щодо їх використання збереглися донині, хоча і не всюди.
Окремі роздуми про розпад СРСР цілком поділяю.
Іще одне. Я неодноразово наголошував, що всі спогади автора мають буди узагальнені і надруковані окремою збіркою, наприклад, під назвою"Краснянські замальовки (м.б. спогади): минуле і сьогодення". Вони необхідні для майбутніх поколінь.