Кінець місії

Місія АДАМА і ЄВИ, ч.3 (5, 05.20)
(12-й допис про Книгу Урантії)

Згадаймо
З попереднього допису ми дізналися про крах першого Едемського Саду на великому півострові в східній частині Середземного моря. Люди в Саду сприйняли запліднення небесної Єви земним чоловіком по імені Кано, як наругу і помстилися нодитам, знищивши всю їхню ближню колонію. Дальні племена нодитів, які проживали на півночі теперішньої Сирії, дізнавшись про це, пішли війною на Сад. Порадившись із прихильниками, Адам ухвалив покинути Сад і збудувати другий Сад на новому місці. За провину Єви її з Адамом позбавили безсмертя.

Каїн і Санса
Адамічний караван рухався від Середземного моря на схід в Месопотамію у межиріччя річок Тигру і Євфрату. Ще в дорозі Єва в жорстоких муках народила хлопчика, якого на згадку про батька назвали Каїном. Тоді ж Лаотта, запліднена Адамом, народила дівчинку, яку назвали Санса. Муки Лаотти були ще більші і вона померла при пологах. Згадаймо, що перші люди, зокрема Фонта, народжували дітей безболісно. Мабуть, на згадку про провину Єви і Кано надалі всі жінки на землі стали народжувати дітей у муках. (Це мабуть, сталося 30 тисячоліть тому). Єва вигодувала дитину Лаотти і Адама і виростила її разом із Каїном. Коли Санса виросла, вона стала незвичайно талановитою жінкою. Її взяв за дружину Сарган – вождь північних племен синьої раси. Санса сприяла розвитку синіх людей того часу.

Едемський Сад-2
В ті часи Тигр і Євфрат надійно охороняли Сад-2, бо його збудували недалеко від того місця, де на півночі дві ріки зближувалися між собою. Але для захисту Саду із півдня адамітам довелося збудувати стіну довжиною 56 миль. В порівнянні із першим Садом ця земля здавалася проклятою, бо була непідготовленою. Адаміти мусили тяжкою працею здобувати собі харчування і звикати до життя в умовах ворожої природи і протиріч смертного існування. Однак Адам і його помічники мусили будувати в Саду-2 нові хати і створювати новий центр культури і релігії.

Каїн і Авель
Менше ніж через два роки після Каїна Єва знову народила хлопчика, якого назвали Авель. Коли йому виповнилося 12 років, він ухвалив собі стати скотарем, а от Каїн вибрав землеробство. В ті часи був звичай дарувати священникам плоди своєї праці. Це робили і Каїн з Авелем. Брати часто сперечалися про переваги своїх занять. Священники любили їсти м’ясо і хвалили Авеля за його дари. І дарма Каїн нагадував Авелю про традиції першого Едему, де перевага надавалася дарам землі. Молодший брат цього не визнавав та ще й сміявся над Каїном. Авель знав, що є сином Адама і Єви і щоразу нагадував Каїну, що Адам не є його батьком. Якось, коли юнакам було відповідно 18 і 20 років, напруження між братами дійшло краю: насмішки Авеля привели його войовничого брата до такої люті, що Каїн у гніві накинувся на Авеля і убив його.

Каїна мучив страх, що він буде убитий коли вийде із Саду і він вже жалів, що убив брата. Він прийшов за порадою і духовною допомогою до матері. Він щиро попросив божественної допомоги і в нього вселилася божественна істота ангельської природи Настроювач Свідомості, який відтоді охороняв його.

Земля Нода
Біблія писалася на основі усних переказів про події багато-тисячолітньої давнини. Історія людства подавалася Біблією украй спрощено, щоб це зрозуміли тодішні люди, які не так вже й далеко відійшли від стану дикості, бо виправдовували вбивства одне одного. За Біблією виходило, що Адам і Єва були створені шість тисяч років тому і від них почалося людство. Щоб було ще зрозумілішим, тодішні богослови написали, що від Адама до Авраама було 40 поколінь людей і від Авраама до Ісуса теж було 40 поколінь людей.
Але в Біблії є й така дивна інформація, що Каїн покинув землю Адама і Єви і пішов у «країну Нод, де знайшов собі жінку». Дослівно так у перекладі Івана Огієнка:

"Буття 4:16-17

16  вийшов Каїн з-перед лиця Господнього, й осів у країні Нод, на схід від Едену.

17 І Каїн пізнав свою жінку, і стала вона вагітна, і вродила Еноха. І збудував він місто, і назвав ім'я тому містові, як ім'я свого сина: Енох".

Це або недогляд укладачів Біблії, або спеціально залишений перехідний місточок від спрощеної біблейської історії до більш правдивої історії людства, описаної у Книзі Урантії.

В док.76 описано ті події: «…Так Каїн відправився в землю Нода на схід від другого Едему. Він став великим вождем одної із груп, належних до народу його батька, і певною мірою виконав пророцтво Серапататії, бо протягом свого життя він дійсно сприяв зміцненню миру між цим плем’ям нодитів і адамітами. Каїн одружився із своєю дальньою родичкою Ремоною, а їхній первенець Єнох став на чолі еламітських народів. І протягом багатьох віків між еламітами і адамітами зберігався мир».

Життя в другому Саду
Аж до виходу із першого Саду Адам і його родина харчувалися виключно фруктами, злаками і горіхами. Дорогою в Месопотамію вони вперше скуштували запашні трави і овочі. Вже на початку існування другого Саду там стали споживати і м’ясо, однак тіла тварин ніколи не були частиною регулярного харчування Адама і Єви. Ні Адамсон, ні Євсон, ні інші діти із першого покоління, які народилися в першому Саду, не перейшли на м’ясне харчування.
Адаміти значно переважали сусідні народи в культурних досягненнях й інтелектуальному розвитку. Вони створили третій алфавіт і заклали основу того, що поклало початок сучасному мистецтву, науці й літературі. У межиріччі Тигру і Євфрату вони зберегли мистецтво писання, металообробки, гончарне і ткацьке ремесло, а також створили архітектуру, яка була зразком для людей на багато тисячоліть наперед.

Фіолетова раса
Адам і Єва були засновниками дев’ятої людської раси – фіолетової. У Адама і його дітей були блакитні очі, вони були білошкірими і мали волосся русе, руде або каштанове. Ось важливе повідомлення із док.76: «…Єва при пологах не відчувала болю; не було родових мук і у жінок ранніх еволюційних рас. Лише представниці змішаних рас, утворених від спілки еволюційної людини з нодитами і, пізніше, з адамітами, відчували люті болі при переймах».
Як фізичний, так і духовний зір Адама і Єви переважали зір людей сучасних їм народів. Вони були здатні бачити проміжні істоти, ангелів і Мелхіседеків, а також Князя Калігастію. Ця їхня здатність бачити небесні істоти зберігалася протягом більше як сотню літ після свого проступку. Ці особливі органи відчуттів були вже не так яскраво виражені у їхніх дітях і все більше вони притуплялися в наступних поколіннях.

Чому люди так часто хворіють
В КУ є пояснення цьому. Клітини корінних рас людей схожі на клітини мікроскопічних і ультрамікроскопічних організмів – збудників багатьох хвороб. З-за цієї схожості людські клітини іноді сприймають чужі клітини збудників хвороб за свої, а тому й не боряться з ними. А от тілесні клітини Матеріальних Синів, як от Адама і Єви та їхніх нащадків, мають набагато більший опір чужим клітинам збудників хвороб.
Розуміючи це, Адам вирішив залишити на Землі якомога більше своєї життєвої плазми, яка б принесла користь людству після його смерті. Відповідно до цієї ухвали Єва стала на чолі комісії із 12 членів, яка зайнялася вдосконаленням людських рас. Про це конкретно пишеться в док.76: «…До смерті Адама ця комісія відібрала 1682 жінок кращого урантійського типу, і ці жінки були запліднені життєвою плазмою Адама. За винятком 112 людей, всі їхні діти дожили до дорослого віку, так що світ, таким чином, отримав користь від привнесення 1570 високорозвинутих чоловіків і жінок».

Кінець земного шляху Адама і Єви
Адам дожив до 530 років і помер від старості: його фізичне тіло просто зносилося; процес руйнування поступово переважив процес відновлення і наступив останній подих. Єва померла на 19 років раніше з-за ослабілого серця. Їх обох поховали в центрі храму божественного служіння, збудованого по їхньому плану після завершення будівництва захисної стіни на південь від Саду. Відтоді виникла традиція ховати визначних людей під підлогою храму. Їхня земна смерть тривала всього три дні. За ухвалою небесних керівників було проведене особливе воскресіння прославлених смертних – двадцять шосте на Землі. Адам і Єва відновили свої особистості і отримали нові тіла, фактично були відтворені у залах воскресіння Локальної Системи Сатанія. Разом з ними були відтворені і 1316 їхніх товаришів по першому Саду.
Маючи нові тіла, Адам і Єва швидко пройшли через світи послідовного сходження і швидко знову стали жителями Ієрусему. Їх зразу ж прикріпили до опікувальної служби системної столиці над нашою Землею, а згодом вони увійшли в комісію 24-х – земної ради, яка мала дорадчі і контрольні функції, яка працює й досі

Висновки
Адам і Єва прожили на Землі більше п’ятисот років. Запліднивши на Землі 1682-х кращих урантійських жінок, Адам залишив після себе численних нащадків – носіїв крові фіолетової раси. Ми доходимо до розуміння, що люди мали б набагато більший опір хворобам і жили б щасливіше, якби в наших жилах текло більше адамічної крові. За великим рахунком Адам і Єва зробили великий внесок у швидший розвиток земної цивілізації і прискорення біологічного прогресу людства.