С-20

Анатолій ВИСОТА: СВЕРДЛОВИНА-20 (1, 11.2020)
#домашнє

Без води...
Років так із 60-70 тому в нашому Красному було всього кілька колодязів. Я ще сам підлітком, згинаючись, носив воду на коромислі від криниці у Веребках. На нашій Новоселиці, де було 25 дворів, лише у двох були колодязі і по воду ходили із своїм відром і довгою вірьовкою, витягуючи повне відро через блочок. Згодом, вже в 70-х люди стали будувати нові цегляні хати і на Новоселиці викопали на вулиці ще 2 колодязі: коло Якова Хитрого і голови Сергія. Згодом, вже при незалежній Україні в 90-ті роки колодязі були майже у кожному дворі.
З батьком і братами ми вибили кільця і викопали колодязь в кінці 80-х років. До води було 9 метрів, а стовп води сягав до метра. Після сніжних зим води прибувало до двох метрів. Але так вже років з 10 стали роки посушливими та й люди качали воду не лише для господарських потреб, а й для поливу городини і води в колодязях поменшало. Красняни стали бурити свердловини.
Водоносні горизонти
Воду в колодязях гідрогеологи називають верховодкою і до неї 5-20 м. А глибше йдуть водоносні горизонти(ВГ): Полтавський, Бучацький, Синеманський і Юрський. До Полтавського ВГ 40-50 метрів, до Бучацького ВГ 50-75м і вода має солі заліза. А до двох елітних ВГ 100-300м і вода з них фонтанує ідеальна.
У сусіда
5 жовтня 2020 року у сусіда В. стали бурити свердловину. У них свердловина 38 метрів і води стало багато. Я ходив і посміхався поки не поміряв рівень води у нашому колодязі: 30-50 см. А взимку залишимося без води!
Розпитування
Треба бурити й нам свердловину. Із Василькова у Красне приїжджали бурити з "Білого лебедя", "Бурсіті", "Аквабур" та інших організацій. Дзвоню: ціна за метр 370 гривень і за фільтр 3200 гривень. Нічого, трохи є та й діти поможуть...
У четвер 15.10.20 я замовив буріння свердловини у Василькові через менеджера Віктора на  понеділок 19.10.20. Обіцяв подзвонити в неділю. Дзвінка я не дочекався. Подзвонив сам. Перенесли на вівторок. У понеділок майже весь день ішов дощ. Того дня увечері подзвонив Віктор і сказав, що бригади у Рославичах і Ходосівці не встигають закінчити роботу. Тому переносять роботу на середу. У вівторок увечері Віктор підтвердив, що бригада приїде у середу 21.10.20 р. Коли? Зранку о дев'ятій буде!
        Тим часом ще раніше ми з Л. перенесли стіл - аеродром у садок і все з-під столу, готуючи майданчик на 20 м.кв.
       Вранці о 9-й в середу ніхто не приїхав. О 10-й подзвонив Євген і сказав, що вони їдуть на Саливонки, бо інтернет підказує їхати в Красне Білоцерківського району. Я підказав, що  треба їхати в Красне Перше Обухівського району. Я подзвонив Віктору і сказав, що хлопці заблукали. Нарешті після 11-ї години подзвонив Євген і порадував, що вони в'їжджають у Красне. Я підказав, як їхати на нашу Новоселицю і кинувся відчиняти ворота. Нарешті повільно під'їхав 5-ти тонний мерседес.

З кабіни вилазять троє.
       Знайомимося: Євген із хриплуватим голосом це бригадир. Високий гонористий Богдан - водій. І нижчий хлопець Андрій. Хлопці жваво перетягли на майданчик до плотні залізяччя+. Потім вони змонтували бурову установку, основою якої був "самольот". Андрій став копати яму для бурової суспензії. І все нахвалював мою гостру і підкористу лопату. А ми з Богданом поїхали до ставу по воду. У кузові мерседеса 4 баки по 1 кубометру.

Такі баки стоять у нас на городі і в саду. Набирали воду бензиновим насосом хвилин з 10. Приїхали. Богдан докопував яму з основою десь 0,8м×1,2м і глибиною до 1,3м. Хлопці піднесли до бурової штанги по 2,5м десь 16 штук і головну бурильну штангу із тригранним буром з побєдітовими напайками. Євген каже, що він свердлить усе крім граніту. Бурова штанга має ще наварені відрізки арматури  довжиною до 10 см - це "йолочка". Всі штанги у вигляді труби, по якій суспензія буде подаватися зверху до буру. Богдан розмотав шланг і подав воду із баків у яму. Євген із Андрієм підвісили на штанзі над ямою каналізаційний насос. Дав на це вірьовку.
       Щоб автомат не вибивав, кабелі під'єднали до двох окремих фаз. Ось і увімкнувся бур і за якісь 1-2 хвилини пройшли перші 2,5 метри чорнозему і глини. Хлопці принесли другу штангу і завдяки конічній різьбі дві штанги з'єдналися між собою. Помічаю, що руда суспензія тече не лише головним рівчачком, а через 2 отвори у стіні ями - це нори кротів. За кілька метрів від свердловини наш льох і я біжу вниз по сходах, а може вже й туди потрапила суспензія  через кротовини? Нема! Щось швидко за якусь годину вже пробурили перші 10 м - це рівень води в нашому колодязі. А колодязь від свердловини на якісь 15 м. Хочби не втекла вода з нього...
       Потім стали бурити повільніше, опускаючи і підіймаючи періодично бур на 20-30 сантиметрів, а то й на метр, бо натрапили на шар глею і суспензія стала білою.

На 20 метрах зробили перерву, промивши свердловину водою із ставка.

Хлопці сіли підобідати і дружина пригостила їх чаєм.
 Після обіду робота пішла веселіше, бо натрапили на шар водоносного піску. Жвавий Андрій встигав викидати його з рівчачка лопатою на окрему голубувату купу.
       Богдан встиг ще раз привезти воду із краснянського ставка. Вже вечоріло і я хотів, щоб до ночі буріння завершили. Десь о 17-й годині бурова установка застрибала, бо бур уперся у щось тверде. 40 метрів! Це дно полтавського водоносного горизонту. Хлопці подають воду у свердловину, вимиваючи з неї глеєву суспензію.

      Потім швиденько переносять з машини 8 5-метрових труб із синього пластика. Питають, чи є олія для змащування різьби. Приношу з літр олії. Вистачить, бо на одну різьбу треба олія із кришечки. Кажуть, що іноді змащують різьбу і майонезом. Євген каже, що іноді після буріння зміщуються пласти і тоді доводиться давити на обсадні труби зверху. Першою опускають в отвір трубу із білим 4-метровим фільтром. Це напилений такий білий полімерно-керамічний шар товщиною до 3см і він шершавий і жорсткий на дотик. Не пропускає у свердловину пісок.
Легко опустили першу трубу, а за нею й інші, нагвинчуючи їх одна на одну. Ось вже й восьма труба в свердловині. Вона стирчить над землею десь на 40см. Хлопці повеселіли, кепкують із Євгена. Вже близько кінець роботи. Богдан розкочує від машини плоский брезентовий, схожий на пожежний шланг. Його товариші швиденько висипають поза обсадною трубою у свердловину 4 мішки кварцевого піску.

Він прикриє фільтр. Ось прикручують до труби коліно і під'єднують до нього шланг. Насосом бензиновим коло машини подали промивну воду у обсадні труби. Ця вода через фільтр промиває околиці водоносного горизонту від глейової суспензії. Вода вирує на поверхні і виносить навіть кварцевий пісок. Із ями її викачує інший насос прямо у садову траву. Промили. Сергій лопатою викидає із рівчачка кварцевий пісок назад у свердловину.
Нарешті несуть від машини довгий насос

і, розгорнувши на поверхні кабель і шланг, опускають його у свердловину майже до її дна. Полилася спочатку біла вода у сад. О! - Гукнув Євген: заструмувала прозора вода із полтавського водоносного горизонту. Надворі темніє і хлопці жваво розбирають бурову установку і все укладають назад у машину.
Знаючи ціну за 1м свердловини, я готую гроші: 40м×370гр. + окремо 3200 гривень за фільтр. Даю Євгену 18 тисяч гривень, а він заповняє паспорт на свердловину. Радить кілька днів відкачувати воду із свердловини по годині за день, щоб очистився водоносний горизонт. Каже, що це технічна вода і її достатньо. Хлопці на літній кухні вечеряють хлібом, салом, ковбасою і помідорами - всім, чим пригостила дружина. Вже після 18 години нарешті хлопці виїжджають із двору. А ми з дружиною теж раді, що маємо у дворі власну свердловину.