Анатолій ВИСОТА: Садове РІЗНОТРАВ'Я-18, 1, 5.18

Дача ж моя дача — ноги як колоди...

Андрій Демиденко

Трава і достаток

Подумав я собі, що нині українці в селі можуть вимірювати свій достаток кількістю скошеної газонокосаркою трави у саду і поза садом. Це колись так років із 60-70 тому в нашому Красному сади хоч і куценькі та були, але траву вижинали й викошували скрізь, навіть на обніжках, на корм худобі. І ми, брати, шукали, де б його нажати корзину трави. Це було материне завдання на кожен день влітку: нажати серпом і принести корзину трави для корови, яка в обідню пору прийде з чередою. І будеш битий, коли в яслах корові не буде трави.

Англійські газони

Вже студентом я дізнався про англійські газони. Радянський турист, поглядаючи на зелений моріжок, запитав у англійця, як їм вдається мати таку гарну траву? Той відповів, для цього треба СТРИГТИ траву більше ста років. Я тоді згадав про ті туго натоптані травою корзини, які ми тягали колись додому для корови і задумався про дивне життя в Англії.

Вже в дев'яності роки в нашому селі поменшало корів, бо череду не було кому пасти. Але ще довго по городах люди на своїх городах сіяли пшеницю для сівозміни, а зерно треба ж для курей. В садах появилася трава і її скошували на сіно, а потім спалювали або викидали на гній. Косив і я траву у садку і на частині городу, який потроху ми стали засаджувати молодим садком — не пустувати ж землі. А не скосиш тричі за літо, то все позаростає бур'янами.

Газонокосарки

Якось я побачив у краснян газонокосарки і подивувався дії цієї техніки: виходив рівно підстрижений моріжок — прямо як в Англії. Такого не досягнеш ні серпом, ні косою. Ще й трав'яну січку можна збирати в контейнер. І вже так років із десять, як по селу загули газонокосарки. Сусід Василь, обв'язаний мов альпініст, носив на собі газонокосарку і косив перед собою траву, яка вилітала з-під двох обрізків жилки, які шалено крутилися на диску. Під завивання бензинового движка та січка розліталася усібіч і мій сусід ходив поважно у захисному шоломі по зеленому вибритому від трави моріжку. Таке мені не сподобалося і я купив газонокосарку на електриці марки FERVOII з потужністю двигуна 1500 ват. І тепер кошу-стрижу траву 3-4 рази на рік. І це вже роблю, мабуть, років з 8. Косарка на чотирьох колесах. Вона нід силу дітям і навіть моїй тещі, якій 90 літ.

Мої вдосконалення

За ці роки я дещо вдосконалив у косарці, додавши найперше до неї 30-метровий кабель. І поставив розетки, де треба. Провів електрику аж на город, бо й там треба косити і навіть поза огорожою. На косарці при П-подібній трималці була ще така теж П-подібна підпружинена скоба для безпеки: поки на неї натискаєш, доти й працює. Але контакти підгорали, мені надоїло їх зачищати і я змінив їх на гарну турецьку розетку і штепсель. Тепер устромив штепсель в розетку і котиш косарку.

Потім у косарці почали злітати колеса і я мусив просвердлити в осях отвори і тепер колесо, затримане на осі цв'яшком, вставленим в отвір, не злітає. Я виробив й техніку косіння: туди-сюди на метр кочу косарку від себе й до себе. Виходить гарно підстрижений моріжок.

Найкращий моріжок виходить на спориші.

Однією рукою я кочу косарку від себе й до себе, а другою підтримую кабель, щоб не попав під ніж. Онук косив, тримаючи косарку обома руками, а кабель висів у нього через плече. А як мені придумати, щоб косити обома руками?

Карабін альпініста

І я згадав за КАРАБІН альпініста. Знайшов у гаражі. Ось він.

То я його негайно почепив собі на пояс і вставив кабель. Стало безпечно косити, тримаючи косарку обома руками. Тихо гуде косарка і я любуюся зеленим моріжком за собою. Ось струменить свіжістю — це пахнуть конвалії, випустивши серед двох широких листків білі разочки цвіту- намиста. Ось кущик любистку. На ходу зриваю і розминаю листочок — який різкий і приємний запах. По плесу чебрецю поросла якась трава — треба і її скосити. І в повітрі розноситься неповторний якись ніби церковний аромат: це потривожений чебрець так дає знати про себе — не чіпай!

Про безпеку

Косячи, треба пильно дивитися в траву, бо в ній трапляються камінці. Ножі щербляться і їх треба гострити. Якось я помітив у траві навіть обривок колючого дроту -хтось закинув на город. У траві ховається всяка живність. Особливо жаль їжаків, які не тікають, а згортаючись в колючий клубок, перечікують небезпеку. Ну й треба дбати й за своє здоров'я: не косити в дощ, бо маємо справу з електрикою і дивитися за кабелем, щоб не потрапив під ножі.

А куди діваємо січку? Прикриваємо нею землю, мульчуємо, як ось трояндові кущі.

Перша тревнева трава закульбабина, а тому мушу викидати січку на гній.

Я поглянув на ще чорний город, на якому ми посадили 30 квітня картоплю і овочі.

Буде чим укрити його січкою трави після наступних укосів. Щоб все гарно вродило. Не так, як в Англії, але і в нас добре.

Хай же буде!

Додаток від 16.5.18 р.

На городі почала сходити картопля і я її заборонував, щоб було менше бур'янів

Ось такою бороною

Додаток від 22 травня 2018 р.

Надійшла пора полоти картоплю. Для цього є сапа — ще мабуть від трипільців знаряддя праці. Для полегшення сапання (прополки) я виготовив САПАЧКУ. Ось подивіться

Історія така. Кілька років тому в Рудому Селі за наполяганням дружини ми сходили й подивилися на це диво, яке там називають мотижкою. Я заміряв деталі і записав. А згодом вже й виготовив цей пристрій, з чого було. Пішло в хід: руль і вилка від переднього колеса велосипеда. Нове колесо я купив на базарі. Відрізки труби з квадратним перерізом 25ммх25мм. Болгарка. Зварка. А от П-подібний ніж довжиною 25 см мені виготовив на Київському КПК товариш Михайло. Й досі дякую цьому майстру на всі руки. Тепер дякує мені дружина вже кілька років.

Додаток від 7 червня 2018 р.

Сьогодні ми з дружиною підгорнули картоплю сапами. Нема дощу вже неділь зо дві і плужка я не потягну, бо земля затверділа. Але перед підгортанням сапою я поливав кожен кущ картоплі одним літром води. Витратив на це до 1500 л води. Це вперше ми таке робимо. Картопля виглядає свіжо

Додаток від 16 червня 2018 р.

Після двох недавніх ГАРНИХ дощів наша картопля розквітла