🦋 Метелик - 01.25
Анатолій ВИСОТА: Помах крилець 🦋 метелика, 1, 01.2025,
#життя
Сьогодні вже 21 січня 2025 року, а вчора Дональд Трамп прийняв присягу і став 47-м президентом США.
Багато хто в нас надіється, що він припинить війну з Московією. У своїй інаугураційній промові він сказав, що виступатиме за припинення всіх війн у світі. Навряд, щоб це йому вдалося, бо це порушує всезагальний світовий порядок співжиття хижаків і жертв. А на фронті наші відновили втрачені було позиції під Покровськом і Часовим Яром. Скрізь йдуть тяжкі кровопролитні бої. Наші наступають на Курщині і там контролюють до 400 квадратних кілометрів ворожої території. Ми щодня бомбимо безпілотниками ворожі заводи і нафтобази. В Англії кажуть військові експерти, що на фронтах досягнуто рівноваги по бронетехніці. Але й нам дістається від ворожих обстрілів. Ось серед ночі я почув із смартфону: - Увага! Великий рівень небезпеки! Пройдіть в найближче укриття! Ми це ігноруємо в Красному, ігнорують таку тривогу наші діти й онуки в Києві. А що вже буде...
Усе в світі взаємопов'язано.
Змахне крильцями 🦋 метелик,
а десь розквітне квітка або спалахне нова зірка. Хтозна, як жили би українці, якби не співали "Пісню про рушник" Андрія Малишка. Хтозна, чи став би наш земляк знаменитим поетом, якби не обухівець Петро Іванович Зальоток (1905 р.н.). Цю історію про свого батька розповіла мені Олександра Зальоток (1946 р.н.) - моя однокласниця, трипільська інтернатівка.
"Тямущим і грамотним був наш дід Іван. Він вчив дітей арифметики. Свого сина Петрика він задумав вивчити на попа. Щоб поступити в Київську семінарію, треба було повчитися-підготуватися в Обухові. Шестеро діток з Петриком вчили Закон Божий, серед них була й одна дівчинка. Навчання те було суворе: тихо було так, що чути, як муха летить. В чомусь провинився чи ні, а почув малий грізне: - Ану поклади руку на парту! Вчитель у рясі розмахнувся і вперіщив малому указкою по пальцях. Від пронизливого болю Петрик закричав і впісявся. Було так боляче, а ще соромно від потемнілих штанців. Дома батьку: не піду вчитися, не хочу бути попом! Батько і вговоряв сина і бив, та не помогло: не піду! Ну, як не хочеш стати людиною, то йди вчитися шити чоботи! - послав сина до шевців Малишків. А побиті ті пальці указкою боліли і у вже дорослого чоловіка, коли він розказував про це своїй дев'ятій дитині - дочці Шурі...
Здіймаючи пилюку, біжить вулицею на соняшничині хлопчик. Стій! Ну й гарна ж в тебе коняка! Як тебе звати? Андрійко... Хочеш учитися? Хочу... Ну ось почекай, я зараз... І підпарубок Петро Зальоток у свої 14 літ виніс і дав семилітньому Андрійку Малишку (1912 р.н.) буквар. Ще й розкрив і показав, як із літер М і А складається МА-МА. Хлопчик ховався з тим букварем і за місяць навчився читати. В хаті під рядном палив свічку, роздивлявся картинки і пошепки читав слова. Рядно загорілося. Дим. Крики материні, бо жердка і піл поруч і міг спалити хату. Увечері допиталися в Андрія, хто дав буквар і почули: - Петро... Вигнали Петра з чоботарні... Але він навчився гарно шити чоботи, пошив туфельки для дочки. Андрій
же гарно вчився в школі та університеті і в Україні заспівали пісню "Рідна мати моя!".
Читаю повідомлення від Шури Зальоток:
"1905 р.нар. це батько Петро , а дід Іван - 1879 р. Я, до речі, запитувала у А, Малишка
чи він пам'ятає той факт, то він мені і розповів, як його батько Самійло побив, бо чуть хату не спалив, запаливши свічку та трішки прикрив ковдрою, а вона загорілася. Став його батько Самійло допитуватися, де він узяв буквар, то він розповів, то за це батька вигнав дядько Сергій із свого ,,коледжу чоботарів,,.Тоді мій дід пішов до чорнокнижника якогось і пожалувався на Самійла, сказавши, що хлопчик Андрій дуже кмітливий, бо мій батько казав, що за 1 місяць Андрій вивчив весь буквар і уже повільно, але читав.І оце все мій батько розповів своєму батькові Івану, бо його ж вигнали із групи учнів -чоботарів за той буквар... Ну, тоді дід пішов до чорнокнижника, щоб той допоміг відпустити Андрійка до школи.
А потім після закінчення школи, Андрій поступив до університету, а потім, як ти знаєш, всю війну пройшов, будучи кореспондентом. Коли я була піонервожатою у школі в Обухові, я часто із ним зустрічалася, а найчастіше це було на базарі-він любив ходити у неділю на базар, який був не там, де ти знаєш, а поближче до автостанції-там зараз із дитсадка зробили коледж. Мене добре знала і Л. Забашта. Неодноразово попадали в один автобус разом до Обухова або на Київ. Отакі от пироги".
Рідна мати моя, ти ночей не доспала
Em Am D G
І водила мене у поля край села,
Em Am Em
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
Am D G
І рушник вишиваний на щастя дала,
Em Am Em
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
Am H7 Em
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші блакитні твої.
Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю -
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю -
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов