Кілок-02.22
Анатолій ВИСОТА: Осиковий кілок-22, 1, 03.2022
#Україна
Сьогодні 8 березня 2022 року і це 13-й день війни РФ проти України. Я не вірив, що Пуйло рішиться на відкриту й масовану війну. Тим паче, що всі їхні плани й напрями ударів наперед розкрила Америка. Навіть назвали дату 16 лютого 2022 і вивезли посольство й американців. Влада не вірила і навіть говорила, що захід сіє паніку і це виводить мільярди доларів інвестицій з України. Але 21 лютого Пуйло визнало ордло незалежними державами і підписало договір про допомогу. 22 лютого їхня дума ратифікувала цей договір і дозволила використання військ за кордоном. 23 лютого Пуйло уточнило, що визнало ордло в межах Донецької і Луганської областей. Стало зрозуміло, що вони підуть завойовувати підконтрольні нам території Донбасу. А 24 лютого десь о 5-й ранку подзвонила кума Галя й повідомила, що кацапи бомблять Київ. Це був шок. Я не вірив. Але радіо підтвердило це. Що робити? Поки є електрика я в темноті підкачав воду із свердловини у бак до 1000 літрів. Підігрів воду у бойлері і поки є електрика підзарядив смартфони. Першого дня над селом летіли і бомбили Київ та інші міста десятки літаків і ракет. Другого дня окупанти не змогли взяти Суми, Чернігів і Харків. Третій день війни був визначальним, бо ворогу не вдалося захопити аеродроми в Гостомелі і Василькові, щоб висадити там десант із 18 транспортних літаків іл-76. Четвертий день війни був визначальним для нас, бо ворогу вдалося захопити лише кілька райцентрів: Куп'янськ+. А наші поклали їх тисячі. На п'ятий чи шостий день я став записувати про події кожен день і колись викладу це окремо у серії дописів, як живу історію.
Павло Штепа - відомий письменник і публіцист (1897, Кубань-1980, Канада)
Раптом я збагнув, що Україна перемагає Московією і це відбувається прямо на наших очах. І згадав, що ще в 1968 році письменник Павло Штепа написав, що Україна заб'є осиковий кілок в могилу московської імперії. Дізнавшись про це, здається, в 1990-му році я лише здвигнув плечима: як таке може статися, коли Україна поневолена у складі серсеру? Але кожна незалежність омивається кров'ю. Я народжений у 1946 році й мені зараз 75 років. Кращі з українців мого покоління здобували і здобули незалежність України у 1989-1991 роках. А нашим дітям і онукам належить тепер у війні з Московією відстояти незалежність нашої держави.
Допис у фейсбуці
Шостого березня настала оперативна пауза у війні і я рішив підняти бойовий дух українців, описавши один день селянина, а саме у 10-й день війни.
Ось цей допис.
"Сьогодні 6 березня 2022 року, неділя. І я з'їздив за продуктами. Скрізь на перехрестях блокпости і хлопці з автоматами. Стоять ящики, а в пляшках коктейлі Молотова. Пропоную їх українізувати і назвати Узвар Бандери, скорочено Узбанд. Як вам? У чергах люди спокійні і зосереджені, деякі підсміюються над московитами.
Продукти і зброя є. Живемо, набираємося сили і разом тешимо осиковий кілок у могилу московської імперії.
Хай же буде!"
Відгуки в більшості позитивні. Одна Людмила Теленга радить "зняти пост". Таня Кияниця не радить називати міста у дописах. А сусідка Світлана Духлій взагалі радить наказати автора за допис. Що це таке? Це вже інформаційна війна. Але я за порадою Тані видалив із допису назву нашого міста. Весь світ знає, що всі села і міста вкриті блокпостами і захищені збройними силами і теробороною і нашими хлопцями з автоматами. Я намагаюся зрозуміти цих людей, які бояться, що ворог дізнається, що наше село і наше місто теж готові до оборони. Вони, може, надіються, що коли ворог не знатиме про блокпости і хлопців з автоматами, то не кинеться на нас і обійде стороною? Так якраз навпаки! Ворог вишукує і б'є по незахищених місцях!
Будьмо міцними насамперед духом і віримо в нашу перемогу!
Хай же буде!
Чому Україна переможе Московію? Це доказує грунтовно Павло Штепа у своїх книгах, зокрема у книзі МОСКОВСТВО
(Московство: його походження, зміст, форми й історична тяглість: Видання п'яте.- Дрогобич: "Відродження", 2005.- 412 с.)
С.390: "... Хто ж сильніший? Сильніший - духом. Наголошуємо: духом, бо дух животворить. Дух творить усе життя. І саме духом український народ чи не найсильніший за всі інші народи. Історія його - найтрагічніша і водночас найгероїчніша за історії інших народів. Український народ тисячоліттями проливав свою кров за християнські ідеї та ідеали. Дикі орди зі сходу і заходу, з півдня і півночі плюндрували, палили до чорної землі Україну століттями. Кілька разів в історії половина України ставала Диким полем. Україна всі ті орди перемогла. Від першого дня заснування Москви і по сьогодні точиться невпинна, вперта, запекла війна між Києвом і Москвою. І ніщо, ніяка сила не може тої війни зупинити, хочби того хотіли обидва вороги. Не може, бо ця війна не є звичайною війною, суперечкою двох сусідів. Це - щось значно більше. Це війна двох протилежних світів. Світів, що взаємно заперечують засади самих основ, на яких ті світи стоять. Це війна ідей. Ідей і законів Сотворителя ВсеСвіту з ідеями та законами Руїнника Всесвіту. Війна сил світла з силами темряви. Війна правди з брехнею. Війна Сил Бога з силами сатани. Війна непримиренна, що й знали наші прадіди великі. "Дві стіни зударяться. Одна впаде, друга зостанеться" - пророкував великий Богдан."
Пророцтво.
С.351: "Величезна, на одній шостій суходолу нашої планети, могутня московська імперія України не скорила. Щобільше! Саме Україна розвалить ту імперію назавжди!".
Врахуймо, що це писалося аж в 1968 році, тобто 54 роки тому. І на наших очах це пророцтво здійснюється після нападу Московії 24 лютого 2022 року. І сьогодні, 9 березня 2022 року завершується 14-та доба війни, і вона вже вимірюється тижнями.
ДОДАТОК від 17 березня 2022 року, четвер.
Триває 22-й день війни. Сьогодні розпочався її четвертий тиждень. Наступ московитів зупинений. Під Києвом на лінії Гостомель-Буча-Ірпінь. А були ж вони прорвалися в Київ і колону їхньої техніки наші розгромили на проспекті Перемоги. Військові аналітики говорять про паритет, про рівновагу в силах між нами і ворогом. Ворог оскаженів у Маріуполі. Місто оточене. Там ідуть вже вуличні бої. Оточений Херсон. Але вистояли Чернігів, Суми, Харків (!), Миколаїв. Окупанти бояться штурмувати Одесу з моря. Повідомили, що вже знищено більше 13800 окупантів, до тисячі їх взято в полон. Вже знищено до сотні літаків і більше 300 танків. Наші уникають лобового зіткнення, бережуть особовий склад і техніку. Наша тактика, це знищення окупантів із засади на дорогах і вночі - тут працюють особливі війська: "тихо прийшов, тихо (гучно!) пішов". За кожен день війни наші знищують один відсоток сукупного потенціалу Московії. На зараз це вже більше 20%! Повний перелом настане, визначаю я собі, коли буде знищено 300 ворожих літаків і 1000 танків. Для цього нам треба ще провоювати більше місяця до кінця квітня. Якраз тоді треба буде садити городи.
Вона біженка із Василькова. Їй 96 років. Каліка: без ока, не чує, треба кричати, щоб щось почула. Її права нога ще з дитинства десь на 20 сантиметрів коротша від лівої. Ходить, мучиться, зігнувшись і перекособочившись. Але їсть сама. Казала мені, що за життя так намучилася, що вже давно благає в Бога смерті. А зараз хоче жити! Хоче діждатися нашої перемоги над Московією! Тьотя Лєна - жінка тихої вдачі і має переважно чисті помисли. Але тепер бажає москвинам лютої смерті, а насамперед капутіну, бо за сотні років нищення України хоче розплати і свято вірить, що вона настане.
Але і в тьоті Лєни є й радість від того, що невідома їй жінка раптом подбала про неї. Розкажу й вам про це. Минулого вівторка я знову поїхав за продуктами. У місті багато блокпостів знято, що свідчить про зменшення загрози нападу ворога. Люди спокійні і зосереджені. Повно машин. Магазини наповнюються продуктами. Є хліб і батони, молокопродукти, курятина і свинина, ковбаса і свіжа риба++. Накупивши того всього потроху, я зайшов у під'їзд до сусідки Ольги Яременко (Хрінихи). Вона родом із Запорожжя. Стійко тримається, показує свої запаси. Каже, що в чергах і при зустрічах все виказує в очі ватяним московиткам, які тепер притихли. Я їй розказав про наших біженців, про тьотю Лєну. Прощаючись, вона раптом подає мені для неї кольористу кофтину: тепла, байова, невдівана, шила для матері. Вернувшись додому з торбами, я найперше зайшов у кімнату до тьоті Лєни і розгорнув перед нею ту кофтину. Дізнавшись, що це подарунок від невідомої їй людини, вона просльозилася. Але це були сльози радості...
Олю, знай, що посіяне тобою добро, вернеться і до тебе з несподіваного боку! Отак разом, підтримуючи одне одного, ми, українці, переможемо московитів у віковічній війні.
ДОДАТОК від 5 квітня 2022 року.
Наш онук Дмитро єдиний з нашої родини захищає Україну від рашистської навали.
За перші 40 днів війни Україна вистояла. Вже звільнені від окупантів Київщина, Чернігівщина і Сумщина. На черзі схід і південь країни.