ЯК Я ПОЛАГОДИВ ДВЕРІ (01.2017)

ЯК Я ПОЛАГОДИВ ДВЕРІ (2017)

Трошки з колишнього
Я колись вчився в Трипільській школі-інтернаті, яка мала довгу назву: «Трипільська середня загальноосвітня трудова політехнічна школа-інтернат». !960-й рік. був першим роком, коли в СРСР вводилося 11-класне навчання. Отой додатковий рік йшов на те, щоб учням надати якісь трудові навики. У нашому класі хлопців вчили столярувати, а дівчат кроїти й шити. Оті навики столярної роботи, а мені в 11 класі комісія присвоїла 2-й розряд, ще й як знадобилися в житті. Я був науковцем, а робив, коли довелося, і табуретки, і вікна, і двері.
Деякими своїми маленькими винаходами я поділився з інтернет-спільнотою. Мені вдалося вдосконалити ШАТКІВНИЦЮ і тепер на ній можна шаткувати капусту обома руками, бо вже не треба підтримувати шатківницю однією рукою, щоб вона не скакала скажено на столі. Коли нам припекло перебудовувати хату і треба було подавати на рівень 2-го поверху бетон і піноблоки, я придумав підйомний механізм, який назвав КРУТЬОЛО. Для цього я використав обід переднього велосипедного колеса й вилку до нього. А ви пробували прибити знизу чотириметрову дошку до сволоків стелі? Треба помічник, щоб підтримував інший кінець. А дружина навідріз відмовляється, бо в полоні бур’янів на городі. Довелося придумати ПОМІЧНИК і він допоміг мені зашалювати до сотні метрів квадратних стелі. Про всі ці маленькі хитрощі я написав у своєму блозі на сайті Народний Оглядач. Може хтось і скористається ними.
Двері зачинялися туго
Коли в 1975 р. ми будували хату, то всі дверні рами вмуровували у стіни, а потім навішували на ті рами двері. Коли щось приставало погано, на поміч мені були рубанок та стамеска. Можна було щось підстругати, а потім вже фарбувати. Через 40 років, якраз в розпал реконструкції хати, довелося купувати нові рами і двері. Прогрес дійшов і сюди і лиш в магазині я довідався про «добори» і про те, що всі деталі полаковані й пофарбовані. Вирішив не ризикувати і найняв столяра Миколу, який і поставив нам першу пару дверей на першому поверсі. Я уважно спостерігав, як майстер монтує дверну коробку, як вставляє її в отвір у стіні. Звернув увагу, що перед задуванням монтажної пінки у щілини, Микола розкріплює бічні стояки коробки брусками, щоб та пінка, розширившись в 10 раз, не наблизила стояки один до одного.
Минула доба чи дві, я зняв розкріплювальні бруски й помітив, що вони не виправдали надій, бо стояки через кілька днів зблизилися один до одного й навішені двері зачинялися туго і зі скрипом. Через певний час нам монтував сходи на другий поверх столяр Костя. Він ще й краснодеревщик і володів фрезеруванням. Роботу попереднього майстра Миколи він покритикував і швидко виправив недоліки, втопивши завіси глибше у стояки і двері стали зачинятися добре.
Надійшла пора встановлювати нову пару дверей вже на другому поверсі.
Ми покликали Костю. «Ніякі розкріплювальні бруски не допоможуть!» — заявив майстер і вставив у раму полотно дверей, а в щілини між його тілом і боковинами рами увігнав з десяток клинків. В щілини між стіною і рамою задув пінку. Минула доба, майстер навісив двері на раму й поїхав собі. А через тиждень, о, Мати Божа!, і ці двері стали зачинятися туго і зі скрипом.
За нагальнішими роботами довгенько нам було не до дверей. А цієї зими 2017 р. я до них таки підступився. Раджуся з дружиною. Кажу: — Може, я зістругаю двері рубанком, а потім пофарбую? І отримав категоричне: — Ні! А ти зніми налічники й подивися, в чому там справа! Став я думати-гадати, де помилилися обидва майстри? І додумався, що справа у пінці, яка продовжувала розширюватися через добу і цим наближала стояки рам один до одного. От якби розкріплювальні бруски тримали не добу, а з тиждень, то пінка заспокоїлася б, не тиснула на стояки рами і все було б добре.
Але що робити зараз, щоб двері таки гарно зачинялися? І я придумав як це зробити. Далі увага! Коли стояки рами «пузом» вигнулися один до одного, треба:
— Зняти налічники з обох боків дверей;
— Намітити олівцем місце на стіні, де утворилося «пузо» на стояках;
— Зробити проріз ножівкою у пінці, де «пузо», з того боку, де ручки дверей;
— Ліквідувати те «пузо» двома розкріплювальними брусками і клинками;
— Навпроти брусків видовбати зубилом у стіні 4 канавки шириною 2 см, глибиною 3 см і довжиною 10 см;
— З підходящого кутника вирізати 4 заготовки довжиною десь по 12 см;
— Заготовки зігнути літерою Г, причому мале плече довжиною десь 2 см, а велике – десь 10 см;
— На кінцях кожної заготовки просвердлити отвори діаметром 3-4 мм для саморізів і отримаємо 4 кронштейни;
— Під отвором, що на великому плечі кронштейна у канавці висвердлити отвір діаметром 6 мм і забити в нього дюбель;
— Прикріпити кронштейн саморізом до дюбеля;
— Навпроти отвору в малому плечі кронштейну засвердлити в дереві стояка отвір свердлом діаметром 2,5-3 мм;
— Прикріпити кронштейн саморізом до стояка рами;
— Після установлення всіх кронштейнів зняти розкріплювальні бруски і перевірити, як закриваються двері;
— Заповнити канавки з кронштейнами розчином гіпсу;
— Можна йти хвалитися дружині про виконану роботу.
Додам, що розміри канавки, діаметри отворів та інше визначаються розмірами наявних матеріалів.
Це була радісна робота. Коли я все зробив, а дружина випробувала двері і встановила, що вони зачиняються легко і без шуму, то усмішка осявала її обличчя цілий день. Це було мені найкращою похвалою.
Висновок: організована мені проблема з дверима заставила мене чомусь навчитися, вдосконалитися і успішно її подолати. Бажаю і вам схожого.
Хай же буде!