Чотири роки-02.26
Анатолій ВИСОТА: Чотири роки війни, 1, 02.26
#життя
Сьогодні 25 лютого 2026 року, а це означає, що триває 1463 день відкритої війни, а вчора минуло рівно 4 роки від її початку. Насправді початок гібридної війни слід рахувати з 20 лютого 2014 року, коли московити накарбували медаль про захоплення Криму. Я пригадую перший її день 24 лютого 2022 року. Четвер, дзвонить о 5-й ранку кума Галя Чорна: кацапи бомблять Київ. Ранній ранок. Знадвору чути ревіння літаків. У хаті є електрика. Інтернет кричить, що Росія бомбить Україну. На екрані путя впевнено і роздільно пояснює, що почав "спеціальную ваєнную аперацію", метою якої є "дєнаціфікація і дємілітарізація Украіни, асвабаждєніє Данбаса". Те, що здавалося мені неможливим, таки сталося! Це ж війна! Значить завтра не стане електрики, газу і хліба в магазинах! Я в трусах біжу надвір і підкачую воду із свердловини до повного тонного баку на горищі. Заряджаємо смартфони. Тепло, туманець по землі...
На столі пів хлібини. Чую: біжи в магазин! Іду підбігом. За Новоселицею в небі реве літак. Ні! Між хмарами летить на захід на Васильків довга труба з крильцями. За нею ще одна ракета і ще одна. В середньому магазині черга. Люди суворо мовчать. Хліб вже кінчається. Купую хлібину і пакет кефіру. Коло сільради голова Сергій Богатиренко каже: робитимемо самооборону!
Повідомляють, що з Білорусії на Київ суне колона танків. Наступного дня ворог вже окупував Чорнобильську АЕС.Дзвонимо у Савенку до Наталки - сестри дружини. Чую: село забите танками, бронетранспортерами і машинами! Це ж їм залишилося з 30 кілометрів до Києва! Люди тікають з Києва: поїзди забиті, їдуть машинами на захід. До наших сусідів через дорогу Антона і Юлії прибули біженці - дві родини, дорослі і діти. Відношу їм з льоху корзину городини. Балакаю з чоловіками. Чи надовго війна? Я впевнений, що за місяць кінчиться і усміхаюся, чуючи, що ця війна на роки і роки... Красняни насторожено розглядають на асфальті позначки крейдою. Валерія Корнієнко дзвонить уночі: у вас з вікон видно світло, закрийте штори!
Перебиваю хвилювання тяжкою роботою. Ще напередодні війни викопав третій відстійник для каналізації, а тепер обкладаю його цегляними стінками.
Сигналять на вулиці. Це Коля Пєрков з Лідою Кулик збирають пляшки, бензин і мастило для "коктейлів Молотова". Виношу їм з десяток пляшок і каністру з переробом. 27 лютого возиком їду по воду до криниці у Веребки. Там вже ходять хлопці з автоматами коло двох стін з блоків і мішків з піском, які обмежують рух дорогою. (Це командир взводу самооборони Краснянської громади Сергій Левченко).
Хлопці перевіряють кожну машину, яка їде в село. (На 8 березня бійці подарували квіти кашоварам Аллі Чорній і Тетяні Крамар)
Один з бійців каже, що він переселенець і надіється мати собі автомат. Голова Богатиренко пояснює: з півдня наше село прикриває Долина. Ось його "Посвідчення добровольця самооборони" від 10.03.2022 р.)
Через кілька днів хлопці на блокпосту обживаються. Є вже вагончик. Спиляли величезну вербу, рубають кругляки на поліна, у залізній бочці палахкотить полум'я. Оглядаються і прислухаються до автоматних черг десь далеко на заході... В неділю їду в Обухів на базар. Людей багато, скрізь черги. Молоко скінчилося. Купую пляшку сироватки: хто її буде пити? Наші розбили російський десант коло Гостомеля. Вороги спалили наш найбільший літак МРІЮ. Бомблять Васильків. Пілот "Привид Києва" вже збив десяток ворожих літаків. Першого березня з Василькова привозять тьотю Лєну, якій понад 90 років, вона інвалід першої групи. Заношу її в хату в окрему гостьову кімнату. Під Васильковом наші розбили російський десант. Ворог окупував вже Бучу й Ірпінь. Наші громлять ворожу техніку турецькими байрактарами, американськими джавелінами, британськими енлавами і своїми стугнами (Тетяна Чорновіл). Кінчається березень. Люди з полегшенням видихнули: ворог тікає назад в Білорусію. В Бучі знаходять розстріляних людей, тіла згвалтованих і спалених дівчат. А ми думали, що московити теж люди... Арєстович заспокоює: ось почекайте два-три тижні...
Війна війною, а город треба порати. У квітні нам виорали город. Посіяли цибулю і моркву, посадили картоплю. Зробив для тьоті Лєни "тетамобіль" з дитячої коляски. Вона рада, розглядаючи зелену Новоселицю.
Люди проходять, вітаються. Налагодилося постачання товарів у селі. Наші відбили ворога від Києва, Чернігова, Сум і від Харкова. А от Херсон, Нову Каховку й Енергодар із Запорізькою АЕС ворог захопив ще першого тижня війни. Америка почала постачати нам гаубиці 777 ("три сокири") й далекобійні гаймарси. Навколо Обухова і в місті багато блокпостів, але небезпека окупації минула.
Нашій самообороні готує їсти щодня на Хуторі Катерина Чорна з дочкою Аллою.
Красняни зібрали на це 7200 гривень, крупи та інші продукти возить Василь Сорока,
а м'ясо депутат Верховної ради України Григорій Мамка...
Аж восени 2022 року наші пішли в наступ і вибили ворога із Харківщини. Почали звільняти Луганщину. Але Америка припинила допомогу. Та ми встигли у листопаді ще звільнити Херсон і вибити московитів з Правобережжя. Почалися перебої з постачанням електрики. Гриша Палієнко
зробив нам десятків зо два світильничків з батарейок - світять поночі.
На початку 2023 року тільки й мови, що про підготовку контрнаступу. Нам почали постачати танки леопарди з Німеччини, челенджери з Британії і навіть абрамси із США. Ворог почав бомбувати наші міста іранськими дронами-шахедами, й балістичними ракетами. Ворог має перевагу у повітрі. Сотні наших пілотів навчаються у США та Європі літати на f-16. Тисячі наших бійців освоюють техніку, бронемашини бредлі в Європі. Ось-ось наші почнуть звільняти південь України. У червні 2023 року ворог несподівано підірвав Каховську греблю і половина Херсонщини затоплена. Генерал Суровікін бетонує три лінії оборони на окупованих землях. Наші таки пішли їх проривати на запорізьких землях, де все заміновано. Але вдалося нам ціною надзвичайних зусиль прорватися лише на фронті 20 кілометрів і на глибину 10 кілометрів і звільнити Роботине. Наступ захлинувся. Зеленський зняв Залужного з командування разом з групою генералів навколо нього, бо його шанували в народі. Став головнокомандуючим генерал Сирський. У 2024 році від США була нам допомога піпеточними дозами. Пів року трампісти у конгресі блокували виділення допомоги. Нарешті у липні-24 нам таки виділили допомогу у 72 мільярди доларів. Сирський несподівано пішов у наступ на Курщині. Але ворог не зняв війська з Донеччини. Наші мусили відступити з Бахмута й Авдіївки, які були перетворені на щебінь ворожими тонними керованими бомбами.
Восени у дворі сусідів Корнієнків пахне яблуками. Питаю у Василя Миколайовича, показуючи на кілька ящиків червонобоких запашних яблук: - Що ви робитимете з ними? - А он запитай у невістки! Із листя мені усміхається Вікторія: - А це Коля завтра передасть нашим хлопцям на фронт!
У листопаді 2024 року Трампа обрали президентом. В небі над Красним чорними птахами пролетіли на схід наші f-16. У 2025 році Трамп припинив допомагати Україні. Тиснув і далі тисне на Зеленського, змушуючи до перемовин з Московією. У лютому 2025 року Красне ховало своїх синів - бійців 3-ї штурмової бригади Андрія Чумака
Минулий рік запам'ятався потужною операцією ПАВУТИНА, коли наші маленькі дрони знищили до 40 стратегічних літаків на різних летовищах Московії. Це підготувала СБУ на чолі з генералом Малюком. Віцепрем'єру Федорову доручили виробляти дрони. За 2025 рік їх виробили 3,5 мільйони! Дронами і ракетами наші почали палити ворожі нафтопереробні заводи. Аналітики порахували, що знищено більше 20 відсотків ворожої нафтопереробної промисловості. В Московії виник дефіцит бензину і дизелю. Дронами і ракетами наші знищили третину чорноморського флоту Московії, вибивши його з Криму.
На сьогодні
Більше року, як ворог розбомбив Трипільську ТЕС. Наша електрогенерація тримається на трьох АЕС, на трьох ГЕС та Захід підживлює. Протягом доби за чергою 4.2 Красне має світло лише 10-12 годин. Вже три роки, як в хаті я зробив аварійне освітлення від акумулятора на 12 в. В багатьох дворах тарахтять генератори, коло школи теж. В Обухові коло кожного магазину чи аптеки теж стоять генератори. За роки війни в нашому селі відновили роботу дитячого садка та навчання у школі. Збудоване укриття коло школи та дитячого садка. Влітку 2025 року стараннями старости Алли Чорної збудована Алея Слави з портретами семи полеглих краснян.
Серед них Герой України Владислав Пелешенко,
Андрій Петров, Андрій Чумак, Ярослав Чорний та інші.
Наш онук Дмитро Угляренко
пішов на війну добровольцем, воював під Києвом і коло Краматорська. Був поранений і контужений. Комісований з армії. (До цього 7 березня 2022 року він з товаришем приїхав до нас у Красне попрощатися. Питаю Дмитра: маєш позивний? Відповідає, сміючись: "Кузнєчик"!)
Син брата Іван Висота теж доброволець. Воював на півдні України. Двічі поранений. Тривалий час лікувався у шпиталі...
Війна ще надовго
На фронті рівновага. У лютому 2026 року наші звільнили більше 400 квадратних кілометрів у Запорізькій області. Нам треба протриматися на один день більше від ворога. Київ вистояв у люті морози без тепла і світла взимку-26.
Українці зберегли державу і це є головним досягненням чотирьох років війни. Здійсниться пророцтво Павла Штепи ще в 1968 році: Україна заб'є осиковий кілок в могилу московської імперії, бо "згинуть наші вороженьки, як роса на сонці". Їх розірве від ненависті.