Місце сили в Україні: гора Тотоха

Вперше я побував на Горі Тотосі в 2011 році, а в останнє у травні 2018 року. Про це я написав окремий допис:

https://teletype.in/@anatoliana/N7bRo9iex

Ми там були в різні роки, мабуть, разів із п'ять. Незабутні враження. Там справді зігрівається тіло і міцніє дух.

Оце, здається, я ще в в 2011 році припав до тої теплої каменюки, привезеної аж з Алтаю.

Недавно я уявно подорожував Україною, пролетівши над нею:
- з півдня на північ із Ізмаїлу на Одещині за Чернігів до кордону з Білорусією - це десь 900 км;
- із заходу на схід від закарпатського Ужгорода до Луганська - це десь 1400 км.
Летючи на північ, я помітив, що коло Києва перелітаю Дніпро. А тотім летючи із заходу на схід, я помітив, що перетинаю попередній вертикальний маршрут десь на межі Київської і Черкаської областей. І ця точка перетину знаходиться поблизу Гори Тотохи!

З цікавістю я прочитав допис про Тотоху іншої людини та ще й не з мого кола. Описує правдиво. Почитайте і ви.

"Софія Київська

26.06.2020 (Обозреватель)

Гора Тотоха, а точніше просто пагорб — це місце сповнене потужною енергетикою, яку відчуває практично кожен відвідувач. Здається про Тотоху не писав лише ледачий, адже це місце вже більше п’яти років як стало центром справжнього паломництва. Якщо починати гуглити — легко заплутатись не лише у кількості легенд та чудернацьких історій, а й у різних фото. Вся справа у тому, що за останні 5 років цей пагорб зазнає активного людського впливу.

Коли я вперше потрапила на Тотоху пагорб був повністю вкритим травою, з окремими прогалинами — місцями виходу енергії. Подорожуючі знімали взуття на краєчку схилу та шукали свою енергетичну місцину — точку, де навіть в дощову та прохолодну погоду ноги відчувають тепло, яке йде з надр землі та гріє душу. Цікавий факт, але кожен з групи мандрівників знаходив своє місце та міг нічого не відчути там, де його сусід запевняв про енергетичний потік. Розмовляти, а тим паче голосно, на пагорбі вважається дурним тоном. І це не дивно, адже побути з горою на одинці вам навряд чи вдасться. Це місце притягує відвідувачів у будь-яку погоду та днину.

Раніше посеред пагорбу стирчав величезний гранітний валун з написом MR латиницею. Переказувати плітки не стану, адже його достеменне походження мені не відомо, як і дивні обставини зникнення. Хто поцупив каменюку, яку можна було підняти хіба будівельним краном та вантажівкою? Загадка.

Камінь називали “відсікачем”, адже він допомогав позбутись негативу, шкідливих думок та усього зайвого. У той час як саме місце наповнювало енергією, притулившись до каменю можна було відчути її відтік та дивний спокій. Наче хтось знімав з плеч тягар.

Перед тим, як кам’яного велетня викрали — над ним збудували білий арочний купол, а площу навколо зрівняли, очистили від трави і замостили. Так звісно, тепер туристам-початківцям здалеку видно куди йти... але щось природнє втрачено. Як на мене, такі місця потрібно відчувати, а не помічати. Об’єднавши простір єдиною галявиною, було знищено частину індивідуальних безтравних лунок.

У який час на Тотоху їхати найкраще?

Езотерики відмічають два енергетичних піки протягом доби: південь та північ. Скажу чесно, що до 12 дня ще жодного разу не встигла. Я обожнюю це місце опівночі. З килимком для йоги можна помедитувати, подивитись на зорі у ясну літню ніч, помріяти. Відчути теплові потоки енергії також легше вночі, аніж у спекотний день, коли вся земля розпечена на сонці.

Часто запитують: чи не страшно уночі дівчині посеред поля?

Кажуть Тотоха оберігає своїх гостей. Я не чула про випадки розбою. Щоправда місце приваблює злиденних тим, що тут завжди лишають якусь провізію та різні цінні та часом дивні предмети. Яблука символізують здоров’я, зерно та хлібні вироби — достаток, часто можна побачити дитячі іграшкі облишені дівчатами, що мріють про поповнення у родині. Можна знайти і більш цінний відкуп, що свідчить про проведений ритуал. На жаль, не у всіх відвідувачів добрі та екологічні наміри. Якщо ви раптом відчули, що нещодавно на горі чаклували — краще йти геть навіть не діставшись до місця сили. На жаль, використаня даної місцини у магічних цілях стало розпосюдженим. Саме тому я майже припинила їздити на Тотоху та навідуюсь дуже рідко, як до старого друга побазікати про життя та подумати про важливе.

А це як? Сідаю на край пагорбу у темряві, широко розплющую очі, за якийсь час бачу та чую кольорові сни про те, що справді важливе. Буває так: їдучи думаєш про роботу, колег та складну ситуацію у колективі. Приїздиш, і наче посправжньому поринаєш у живописну гірську місцину, розуміючи, що єдине, про що посправжньому мрієш — це мальовнича хатинка, садок та великий собака...

А ще, тут неймовірно близький чумацький шлях і зорепад у серпні. Рекомендую.

Як дістатись?

Координати: 49°21'59''N, 30°47'39.37''E

Київська область (практично на межі з Черкаською), Богуславський район, пагорб поблизу села Медвин.

Краще звісно машиною через Обухів та Богуслав або Білу Церкву. Головне дістатись села, а там вже кожен підкаже шлях з центру повз футбольне поле до старої криниці та ліворуч у поле.

Загугливши поїздки на Тотоху, можна легко приєднатись до групи, що їде мікроавтобусом з Києва за 500-600 гривень з особи. Зазвичай такі спеціалізовані тури організують гіди-історики чи йоги-практики.

Техніка безпеки: не лишайтесь на горі довше ніж 30 хвилин, особливо в першу подорож. Візьміть гарячий чай у термосі, адже відчуття несамовитого холоду може огорнути після сходження у долину. Не варто їхати на самоті, краще мати когось поряд. Не підїзжайте у дощову погоду надто близько, краще прогулятись. Якщо Ви раптом довго блукаєте, та не можете знайти потрібні координати — перегляньте свої наміри. Тотоха може не пускати з етичних причин.

Пам’ятайте, мріяти можна лише про себе! Все, що стосується іншого, навіть коханого, навіть з щирим бажанням насильно спричинити сусіду щастя — це насилля над чужою волею, а одже і екологічно"