ВИПРОБУВАННЯ СПОКУСОЮ

Анатолій ВИСОТА, к.х.н.

А для чого люди? —
запитала онука Настя (11 років)
у Красному в липні 2016 р.

Почнемо із загального

Навколишній світ і безмежний Всесвіт впорядковані і навколо нас не хаос, хоч багатьом так здається. З науковців цьому найпершими здивувалися астрофізики, помітивши структурованість всесвіту і зафіксувавши його стільникову побудову. Хто це робив? Хто підтримує цей порядок? Здавна люди пояснили собі, що це Боги, розуміючи собі під ними істот з велетенськими, грандіозними нелюдськими можливостями. Справді, створити Землю, підвісити її у просторі і зігріти Сонцем — таке не під силу навіть усьому людству. Наша Галактика, одним із чотирьох рукавів якої є Чумацький шлях, є локальним Світом, яких у просторі безліч. Можна допустити, що для їх творення й підтримки треба ціла ієрархія Богів, яка має узагальнюючу назву Творець або Бог-Отець.

Оскільки Всесвіт розширюється, то для творення нових локальних світів потрібно й збільшення ієрархії Богів. Ось для чого потрібні ми — люди на Землі: з нас тут творять майбутніх Богів. Недосконалу духовну сутність помістили в матеріальне тіло, створили конкурентне середовище і протягом життя тіла постійно випробовують й екзаменують її з метою вдосконалення до Божого рівня. Цей процес потребує багато людських життів і недосконалій істоті надається все нове й нове тіло (реінкарнація). Коли істота переповнюється благістю Любові і потребою постійного творення Добра, земний її шлях завершується переходом до ієрархії Богів.

Спокуса — це гостре випробування

Шукаю в «Академічному тлумачному словнику 1970-1980 р.» і знаходжу визначення слова СПОКУСА. Це «те, що притягує до себе, спокушає, вабить», а ще це «що-небудь дуже звабливе на вигляд; щось смачне, красиве, принадливе» або це ще може бути «потяг до чого-небудь, бажання володіти чим-небудь заманливим, звабливим».

Так і є. Пригадую, як в дитинстві ми з другом Володькою крали горіхи у діда Курочки. Аякже, в нас же горіхів нема, а вони ж такі смачні і горіх у діда росте далеко від хати посеред городу. Прикрадалися ми здалеку, ось вже пахуче листя лоскоче моє розпашіле лице, я налапую перші трійко горіхів і швиденько їх у пазуху. Аж тут дід підкрався та як закричить. Ми рвонули з-під горіха і зрадлива гілка зірвали з моєї голови картуза. Бігли ми від того переляку аж на край села. Більше горіхів не крали. Зате ж на баштанах он які солодкі кавуни наспіли…

Серед людських відносин відоме зваблення дівчини парубком. Йому ж так кортить проникнути у таємниче дівоче тіло і він в запалі уявного кохання переконує дівчину, що від цього їм обом буде добре. Як же часто спокушена обіцянкою скорого одруження дівчина віддається. Згодом вона в сльозах запитує себе: «І нащо це я, дурна, зробила?». Іноді наслідком цієї спокуси є небажана вагітність, народження безбатченка і тяжкий життєвий шлях матері-одиначки. Отримавши короткочасну насолоду, парубок-спокусник вишукує іншу незайману дівчину, але й він з часом отримує кару: його як не вб’ють, то покалічать родичі знаджених дівчат.

Як я був спокушений грошима

Давно це було, здається, ще до Чорнобильської катастрофи. Саме тоді в Обухові відкрили торгівельний центр небачених гектарних розмірів і наповненості. Першого дня ми родиною зробили його огляд. Очі розбігалися по полицях і стелажах. На першому поверсі були промислові товари від сірників і аж до меблів, а на другому всілякі продукти. Нас більше від розмірів торгового центру вразило самообслуговування. Покупці брали з полиць товари і котили їх на візках до ряду більше десяти кас, які скрекотіли мов сороки і паперові стрічки чеків звисали пасмами до виблискуючої підлоги. Паперу тоді не жаліли й на кожен вид товару вибивали окремий чек.

Якогось дня і я вже накладав продукти у свій візок. Були вже там крім хліба й батона ще ковбаса ветчино-рублена, молоко та кефір у масивних скляних пляшках. Як смаколики для дружини і дочок я додав ще кіло халви та три пляшки ситра «Буратіно» й ще якісь дрібниці, може пачку соли. В умі порахував і вийшло, що товарів я набрав до 15 карбованців (крб). Касирка вибиває чек за чеком, відриває мені з півметрову стрічку й каже, здається, 14 рублів і 35 копійок. Даю їй 25 крб, а дівчина швиденько відраховує мені здачу. Я бачу, що в тій купі троячок і п’ятірок вже більше 20 крб. В голові вогняний вихор: «дає здачі більше, значно більше! Візьму! Скільки за життя мене дурили! Не я ж її обманюю…». І я не рахуючи, згріб ті гроші і покотив візок далі від каси.

Наслідки спокуси

А перед цією спокусою мені дочки подарували розкішний гаманець із тисненої світло-коричневої шкіри. В ньому було кілька відділень з таким розрахунком, що туди помістяться всі наші гроші, зароблені родиною за рік. Минуло з тиждень і я кладу в той гаманець свою місячну зарплату, а це було щось більше від сотні крб. Чи здогадалися, що я той гаманець не доніс додому? Десь дорогою він щез з моєї кишені разом з грошима. І мені сяйнуло: «Отримав по-злодійськи якусь десятку, а втратив більше сотні!». Відтоді може раз на рік мене й далі випробовували схожими спокусами. То дадуть мені лишні гроші або товари, або послуги. Раз навчений, я не піддаюся цим спокусам і кожного разу дякую Рідному Богу, що навчив їх уникати.

Спокушені народи

Найтяжчим гріхом є вбивство людини. Війни та революції є організацією масових убивств людей. Щоб один народ пішов війною на своїх сусідів, треба його переконати в тому, що він кращий, що він «обраний Богом», а тому має право підкорювати своїй волі інші народи. З історії відомо кілька спокушених таким чином народів.

Єгипетські фараони були переконані, що самі є «живими богами» і єгиптяни підкорили багато народів по всьому узбережжю Середземного моря. Той Єгипет щез разом із фараонами і своєю мовою. Римляни (як і елліни) вважали сусідні народи варварами і з своїми «богоподібними» кесарями за тисячу літ підкорили багато народів Європи. Від того Риму залишилася на згадку мертва латинська мова та руїни колізею.

Євреї й досі переконані в своїй «богообраності», бо є нащадками Авраама, Ісаака і Якова, з якими їхній бог уклав договір (беріт). Суть цього договору в тому, що євреї не матимуть інших богів і клятвою-знаком цього буде їхнє обрізання, а за це Єгова дасть їм, пастухам-кочівникам, заселену іншими народами землю, «де тече молоко і мед» (Старий Заповіт, Буття, гл.17, ст.4-14). А в майбутньому Єгова пообіцяв євреям, що інші народи стануть для них «підніжками». Наслідком цієї спокуси стали тисячолітні поневіряння євреїв по всьому світу, мільйонні жертви і вороже оточення.

Не уникнули схожої спокуси й монголи. Чингісхан і його нащадки завоювали багато народів Азії і Європи, зруйнували не лише квітучий Київ, але не змогли вічно управляти ними і відкотилися в свої кам’янисті пустелі.

Німці були щиро переконані в чистоті своєї арійської раси і в праві влаштувати на Землі «новий порядок». Наслідком цієї спокуси стали жертви другої світової війни, які вже числилися десятками мільйонів.

Японцям мало було землі на своїх островах та й їхні «бого-подібні предки» вимагали сурмити в бойові походи. Японія завоювала значну частину Азії й Океанії, та мусила відступити на острови із спаленими «небесним вогнем» містами.

Масква — це третій Рим, а четвертому не бувати! москалі — це «народ-богоносець»! В це щиро вірять і сучасні росіяни, більшість з яких є атеїстами. У вигляді комунізму вони прагнули встановити свою владу на всій Землі. Про це свідчить і герб СРСР, на якому залишалося місце для всіх підкорених у майбутньому народів. А хто не здається, того вони знищують, як намагаються нині знищити хитрою (гібридною) війною Україну. Росіяни — нещасні люди-раби, бо живуть за принципом «і сам не гам, і другому не дам!».

Американці США щиро вірять у свою місію нести свободу усім народам світу. На американському прапорі у лівому верхньому куті є місце для зірки кожної нової приєднаної держави. Біда в тому, що американська свобода — це вседозволеність включно з розпустою. Їхні глобалізація та мультикультуралізм несуть загрозу для існування оригінальним націям світу. Американці вже гинуть від переситу. Є й інші спокушені схожим чином народи і їхній перелік ви можете доповнити.

Як поширюється спокуса і хто спокусник?

Я підтримую новітній світогляд (парадигму), викладену Василем Крутовим у книзі «Возвращение к себе. Основы развития сознания и управления мышлением». (К.: Генеза, 2014. — 400 с.). Ось його концентрат: за значенням у світотворенні стають в такий ряд — ДУХ — СВІДОМІСТЬ — ІНФОРМАЦІЯ — ЕНЕРГІЯ — МАТЕРІЯ. Через Божественну свідомість утворені інформація, енергія й матерія. Божественною і людською свідомістю вони ж і управляються.

Отже спокуси, як гострі випробування, для окремих людей і навіть народів поширюються завдяки мисленню із Божественного інформаційного простору. Так хто ж Спокусник? В Євангелії від Луки (Л.4.1-13) про це сказано прямо:

Ісус же, повен Святого Духа, повернувся з-над Йордану, і Дух повів його в пустелю, де сорок день його спокушав диявол… Ім’я спокусника відоме і його називають Люцифером, Дияволом, Противником, Сатаною, Лукавим, Нечистою Силою і навіть Чортом.

Я недавно перечитав роман М. Булгакова «Майстер і Маргарита» (Избр. Произведения, т.2, К.: Дніпро, 1989.-750 с.). Коли Маргарита попросила Воланда (ще одне ім’я Сатани) зробити одну добру справу, то він їй відмовив, пояснивши (с.610): «Кожне відомство має займатися своїми справами». Так і є. Люцифер входить до Божественної ієрархії, але займається темними справами, провокуючи, спокушуючи людей і народи, а потім і караючи їх за те, що не витримали випробування.

Серед людей є злодії і чиняться злочини. Щоб суспільство розвивалося, створена система стримувань і покарань, є в’язниці і навіть є кати, які ще недавно стинали голови злочинцям. Це чорна і невдячна, але необхідна для суспільства робота. Здається, що у Божественній ієрархії схожою роботою займається і «відомство Люцифера».

Молитва «Отче наш»

Освічені люди читали Євангеліє. Багато хто знає молитву «Отче наш» і перевірив на собі її дієвість. Гадаю, що навмисне спотворення первинного тексту Євангелія (див. І. Каганець. Пшениця без куколю. Євангеліє без вставок і спотворень. Тернопіль. Мандрівець; Львів: Агенція релігійної інформації, 2006. — 560 с.) було системною спокусою-випробуванням. У вказаній молитві є така просьба до Бога: «…і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого». Наш Бог навчив мене розпізнавати деякі із спокус, а тому надалі у цій молитві виділені вище слова я буду проказувати так: «Навчи нас розпізнавати спокуси і визволи нас від лукавого». Бо розпізнавши спокусу, не попадеш і в полон до Лукавого.

Як ви оціните прочитане?

Цього не знаю. Але здогадуюся, що якийсь отець Миколай назве вище викладене суцільною маячнею. І багато хто з цим погодяться. Надіюся, що знайдуться й читачі, які скажуть, що в цьому щось таки є і задумаються. Мабуть же не лише я додумався до того, що Земля — це школа, а ми, люди, в ній Учні і нас навчають і випробовують спокусами, щоб визначити, чи наближаємося ми для поповнення Божественної ієрархії. Може я й повторив чиїсь думки — скажіть, коли знаєте, чиї саме. Таке не дивно, бо ми всі живимося з єдиного Божественного інформаційного поля. Схоже, що в процесі навчання нас, людей, навчаються і вдосконалюються також і Божественні учителі.

Хай Творець допоможе нам розпізнавати й уникати спокуси і це наближатиме нас до Добра і Світла.

Хай же буде!