СВІТОГЛЯД УКРАЇНЦЯ

Один у другого питаєм,
Нащо нас мати привела
Чи для добра? Чи то для зла?
Нащо живем? Чого бажаєм?
І не дознавшись, умираєм,
А покидаємо діла…
Тарас Шевченко

Кілька речень для вступу

Колись Григорій Сковорода сказав, що «люди живуть мов ударені об землю». Вдарений об землю. Отже втратив свідомість, але живий. І є надія, що отямиться. Тарас Шевченко отямився, оглянувся навколо, побачив, що панує несправедливість і став писати-гукати до українців, щоб ми теж отямилися.

Що таке світогляд для людини? Це як мапа для подорожнього із вказаним шляхом та орієнтирами на ньому. Якщо ця мапа фальшива, то блукання для подорожнього забезпечене і замість повернення до рідної хати він впаде десь у чуже провалля. Гадаю, що для українців і України нині є дуже важливим, мабуть, найважливішим це – отямитися, пригадати все і виробити для себе ПРАВИЛЬНИЙ СВІТОГЛЯД.

А що мали б згадати і дізнатися нині українці?

Це те, що вже не лише я відаю. Що є Бог – Творець «Неба і Землі і всього видимого і невидимого». Бог "єдиний і множествен" – отже, є велика Божественна Ієрархія. Бог – це Духовна Сутність, наділена на відміну відлюдей надзвичайною могутністю. Наприклад, здатністю «повісити Місяць коло Землі». Саме Свідомість править Світом і їй підпорядковані Інформація, Енергія й Матерія. Люди створені, як джерело потужної енергії для управління структурними елементами Всесвіту і як потенційні Людино-Боги (Сини і Дочки Божі) для поповнення Божественної Ієрархії.

Земля – це Божественна Школа, в якій кожна Людина – Учень. Життя людини – це один урок. Кожного дня Божественний Учитель створює для кожної людини умови-перешкоди, щоб людина сама вибрала шлях їх подолання. Як вчинити? Піти шляхом спокуси – чи вибрати шлях Добра і жити по совісті? Божественна Школа – це шлях Навчання-Творення-Вдосконалення. Для цього одного життя замало, тому людині надається все нове й нове тіло для втілення Душі (реінкарнація).

Божа Сила проявляється у великій різноманітності живих створінь. У нашому саду стільки всяких квіток – ми кожній раді, і він був би таким збідненим, якби в ньому цвіли лише ромашки. Коли ж щезає якийсь народ – це велика втрата для людства. Змалечку людина виховується родиною, а потім громадою і народом. Мабуть, у кожного народу є прихильні до нього Духовні Сутності, які і є родовими Богами. У нас, українців, такими були і є Род, Сварог, Дажбог, Перун та інші. Коли наші предки-русини про них забули, то й втратили їхню прихильність, що й проявилося у віках бездержавності і в різних бідах.

Час від часу Творець посилає на Землю своїх Синів для корекції шляху розвитку людства. Таким є Син Божий Хрестос, який заповів людям жити в Любові і Радості. Значна частина українців відвернулася і від нього, як забула рідну мову і пісню, не любить рідну землю. Ось звідки голодомори й нашестя різних загарбників на нашу землю. Ось звідки і київські біди. Отже українцям треба не лише пам'ятати про кожну народну біду, а й згадати за рідних Богів-Покровителів та перебувати з ними у єдності.

Початок цьому процесу вже є

Українці почали масово співати наш Гімн, починаючи з 2012 року, стали навертатися до рідної мови. Прикладом для нас, українців, може бути життя Сергія Табали (псевдо «Сєвєр») юнака-рідновіра, Народного Героя із Сумщини. У свої 18 років він загинув, боронячи Україну від російської агресії. Ось його слово до нас: Хто ж, як не ми? І коли ж, як не зараз?

Ми вже отямлюємося. Тепер маємо виробити правильний світогляд і жити з ним у згоді.

Хай же буде!